Основи усного

перекладу
Навчальний посібник
для студентів
спеціальності «Англійська мова»

Укладачі: Новоселецька С. В., Пелипенко О. А.

Острог
Видавництво Національного університету «Острозька академія»
2018
УДК 81’253.11
ББК 81.2
О – 75
Рекомендовано до друку вченою радою
Національного університету «Острозька академія»
(протокол № ?? від ?????????? 2018 року).
Рецензенти:
Лещак О. В., д. філол. наук, проф. Університету ім. Яна Кохановсь­
кого, м. Кельце (Польща);
Цолін Д. В., д. філол. наук, проф. кафедри англійської філології На­
ціонального університету «Острозька академія».
О – 75 Основи усного перекладу : навчальний посібник / Укладачі
С. В. Новоселецька, О. А. Пелипенко. – 2-ге вид. доп. – Острог :
Видавництво Національного університету «Острозька акаде­
мія», 2018. – 272 с.
Посібник присвячено першому практичному знайомству
студентів-філологів із професією усного перекладача. У стис­
лій формі в ньому описано основні види перекладу, вимоги до
перекладача та різних видів усного перекладу, подано прак­
тичні поради початківцям. Більшість ілюстративного матеріа­
лу, який охоплює теми міжкультурного спілкування, освіти
та системи охорони правопорядку, записано авторами під час
реалізації молодіжних програм «Канада – Світ – Молодь». По­
рівняно з посібником «Вступ до усного перекладу», це видан­
ня містить більше ознайомлювального матеріалу про історію
та сучасний стан усного перекладу, а також розширену завдя­
ки новим інтерв’ю тематику.
Укладачі висловлюють щиру вдячність учасникам
обмінних молодіжних програм «Канада – Світ – Молодь»
і студентам факультету іноземної філології
Національного університету «Острозька академія»
за допомогу під час збирання й озвучування матеріалів,
що увійшли до цього посібника.
УДК 81’253.11
ББК 81.2
© С. В. Новоселецька, О. А. Пелипенко, 2018
Зміст
Передмова 4
ПЕРЕКЛАД ЯК ВИД ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 6
Загальні вимоги до перекладача 6
Види перекладу 7
Класифікація видів перекладу за напрямами 8
Класифікація видів перекладу за джерелом 9
Класифікація видів перекладу за оформленням 10
Класифікація видів перекладу за механізмом 10
Класифікація усного перекладу за часом виконання 11
Вимоги до перекладача-синхроніста 20
Правила хорошого тону для перекладацької кабіни 20
Поради синхроністам-початківцям 22
Рекомендації щодо організації перекладу
під час відеоконференцій 24
ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА ПЕРЕКЛАДАЧА 27
Кодекс честі перекладача 27
Правила професійної етики перекладача 29
Professional misconduct 30
Правила виконання професійного усного перекладу 31
Interpreter’s code of ethics 33
ДОДАТКОВІ ОБОВ’ЯЗКИ ПЕРЕКЛАДАЧА 35
ВПРАВИ ДЛЯ ПЕРЕКЛАДУ З аркуша 37
ВПРАВИ ДЛЯ ПЕРЕКЛАДУ НА СЛУХ 38
ВПРАВИ НА ВІДТВОРЕННЯ
ПРЕЦИЗІЙНОЇ ІНФОРМАЦІЇ 238
Англо-український словник 251
Українсько-англійський словник 259
Використана та рекомендована література 268
3
 Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко

Під час роботи з вправами можливі різні варіанти їхнього

виконання:­
1. Опрацювання фонограми:
• Прослухайте фонограму без опори на текст. Перекладіть
Передмова усно, роблячи паузу після кожного речення.

О
• Прослухайте фонограму без опори на текст, роблячи паузу
дним із показників володіння іноземною мовою є вміння
після кожного речення. Перекладіть письмово.
людини донести зміст іншомовного повідомлення до тих,
• Прослухайте діалог, роблячи паузу після кожної репліки (у
хто цієї мови не розуміє. Але в процесі навчання, особливо якщо
разі потреби робіть скорочені записи). Перекладіть репліки під
воно відбувається без опори на рідну мову, часто трапляється так,
час пауз.­
що ці дві мови існують ніби паралельно, і людина, чудово володі­
• Прослухайте фонограму частинами по 2–3 хвилини, стисло за­
ючи кожною з них, відчуває певні труднощі, коли треба відтвори­
нотовуючи основну інформацію. Відтворіть почуте мовою оригіналу.
ти зроблене нею ж повідомлення, але іншою мовою.
• Прослухайте фонограму частинами, занотовуючи основну
Наш навчальний посібник, призначений для студентів мо­
інформацію. Пeрекладіть почуте, опираючись на записи.
лодших курсів філологічних факультетів і покликаний зміцнити
• Прослухайте фонограму, синхронно повторюючи текст за
зв’язки між рідною й іноземною мовами, розглядаючи переклад
диктором, спочатку з опорою на текст, а далі без опори.
не просто як процес міжмовних трансформацій, а як уміння зна­
• Виконайте синхронний переклад фонограми спочатку з опо­
ходити мовні засоби, здатні в конкретній ситуації донести до слу­
рою на текст, а потім без опори.
хача зміст повідомлення. У ньому передбачено ознайомлення сту­
2. Робота з підручником:
дентів із деякими положеннями науки про переклад, із вимогами,
a) індивідуальна самостійна робота:
що поставлено до перекладача, та тренування під час виконання
– зробіть переклад вправи з аркуша і запишіть його;
різних видів усного перекладу, на практиці, застосовуючи набу­
– прослухайте свій запис і зробіть зворотний переклад на слух.
ті вміння та навички. Посібник можна також використовувати як
б) робота в парах:
додатковий матеріал для старших класів шкіл із поглибленим ви­
– студент А читає текст, студент Б виконує абзацно-фразовий
вченням англійської мови.
переклад;
Вправи охоплюють такі теми: «Міжкультурні відмінності»,
– студент А перекладає текст з аркуша, студент Б виконує зво­
«Життя молоді», «Освіта», «Спорт» та «Українці за кордоном».
ротний абзацно-фразовий переклад на слух.
Використано здебільшого записи бесід із носіями мови – учасни­
в) робота групами по 3–4 людей:
ками молодіжних обмінних програм, американськими та канадсь­
– студенти А і Б читають репліки відповідно українською й
кими колегами, гостями Національного університету «Острозька
англійською мовою, студент В виконує абзацно-фразовий пере­
академія».
клад (або перекладають студенти В і Г, кожен у своєму напрямі);
– студенти А і Б виконують переклад з аркуша, студент В ви­
конує зворотний абзацно-фразовий переклад або послідовний пе­
реклад із використанням скоропису.
Після кожного діалогу склад груп змінюється.

4 5

ПЕРЕКЛАД
ЯК ВИД ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
If anyone speaks in a tongue, let there be two
or at least three, each in turn, and let one interpret.
(1 Corinthians, 14:27)
Якщо хто говорить незнайомою мовою,
говорiть двоє, найбiльше троє, i то по одному,
а один нехай тлумачить.
(Перше послання до Коринтян
святого апостола Павла, 14:27)
Переклад – це відтворення інформації, яка висловлена однією
мовою, засобами іншої мови. Перекладацьку працю можна відне­
сти до сфери обслуговування, хоча на сьогодні важко знайти га­
лузь, де в ній не було б потреби. Саме тому наказом Міні­стерства
праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року
№ 336 (http://zakon2.rada.gov.ua/rada/show/v0336203-04) пере­
кладцьку діяльність віднесено до групи тих, що є спільними для
всіх видів економічної діяльності. Кожна з галузей, кожен із окре­
мо взятих видів перекладу передбачають наявність у виконавця
певних людських якостей і комплексу знань, умінь і навичок, на
основі яких можливе успішне виконання професійних обов’язків.
Загальні вимоги до перекладача
1. Знати мову оригіналу на рівні, достатньому для пра-
вильного розуміння тексту. Водночас бажано розуміти як носіїв
мови, так і тих, для кого вона є іноземною.
2. Знати мову, на яку слід зробити переклад, на рівні, до-
статньому для грамотного викладу матеріалу. Важливо від­
6 7
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
творити в перекладі всі нюанси, незалежно від теми, технічної
складності чи стилю.
3. Вміти розпізнавати жанр тексту. Знаючи жанр, перекла­
дач зможе визначити мету повідомлення, яке він перекладає, і,
відповідно, звертатиме більше уваги на збереження форми чи
змісту висловлювання.
4. Вміти виконувати різні види перекладу. Розширен­
ня сфери послуг, які надає перекладач, підвищує його конку­
рентноздатність.­
5. Володіти термінологічним мінімумом. Водночас не
обов’язково знати предмет на рівні фахівця відповідної галузі,
але заздалегідь, дізнавшись про тематику переговорів, варто про­
читати довідкову літературу (бажано всіма мовами, які будуть за­
діяні під час перекладу) та з’ясувати значення незрозумілих слів,
скориставшись робочими джерелами інформації.
6. Вміти використовувати робочі джерела інформації. До
робочих джерел інформації належать довідники, енциклопедії,
словники (енциклопедичні, тлумачні, перекладні, фразеологічні,
синонімів та антонімів, частотні та ін.), ресурси Інтернету та кон­
сультації спеціалістів.
7. Мати високий загальний рівень розвитку. Хоча деякі ро­
ботодавці заявляють, що наявність диплома не є обов’язковою,
проте диплом про вищу освіту свідчить про певний рівень інте­
лектуального розвитку, а зрілість, набута в процесі засвоєння уні­
верситетського курсу, сприятиме підготовці до перекладу як про­
фесійної діяльності. Не завжди найкращим місцем для навчання
є філологічний факультет – дуже корисна будь-яка спеціальна
освіта, за умови, що вона підкріплена достатнім володінням ро­
бочими мовами.
Види перекладу
Існує багато класифікацій видів перекладу, в основу яких по­
кладено різні критерії. Розглянемо деякі з них.
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Класифікація видів перекладу за напрямами
Односторонній – як правило, з іноземної мови на рідну. Пере­
кладач повинен уміти перекладати у двох і більше мовних комбі­
націях (традиційний західний підхід).
Двосторонній – перекладач повинен у межах однієї комбіна­
ції вміти здійснювати переклад як з іноземної мови на рідну, так і
навпаки (традиційний підхід у країнах колишнього СРСР і в бага­
тьох країнах Сходу. Зараз його дотримуються не завжди).
Термін «мовна комбінація» використовують щодо робочих
мов, тобто мов, які перекладач використовує професійно. Їх по­
діляють на «активні» та «пасивні». Подана нижче класифікація
відображає підхід Міжнародної асоціації перекладачів конферен­
цій (АІІС) до цього питання.
Активні мови – це ті, на які здійснюють переклад. Водночас
АІІС поділяє їх на мови А та В.
Мова А – це рідна мова перекладача, або прирівняна до неї, на
яку перекладач перекладає з усіх інших робочих мов. Від членів
асоціації вимагають знати не менше однієї мови А.
Мова В – це іноземна мова, на яку перекладач здійснює пе­
реклад з однієї чи більше інших робочих мов і якою бездоганно
володіє, хоч вона і не є для нього рідною. Як правило, щоб друга
робоча мова стала активною, необхідні довгі роки праці та відвід­
ування країни, де цією мовою розмовляють. Уважають, що такий
рівень знання мови достатній для перекладу переговорів на тех­
нічні теми, де лексична точність важливіша, ніж передача стилю
чи окремих відтінків значення слова. Нерідко перекладачі обмеж­
уються перекладом із рідної мови на мову В.
Пасивні мови – це ті, які перекладач повністю розуміє і з яких
може перекладати. Згідно з класифікацією АІІС такі мови відно­
сять до класу С (http://www.acii.net).
Служба перекладу Європарламенту вимагає від своїх пере­
кладачів знання двох і більше пасивних мов (комбінації АСС або
АССС). Тимчасовий виняток роблять для перекладачів із нових
членів Євросоюзу – країн Центральної та Східної Європи, від
8 9
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
яких очікують уміння виконувати двосторонній переклад у ком­
бінації АВ, тобто пари їх робочих мов утворюють їх рідна мова й
одна з інших мов ЄС. Загальною вимогою для штатних перекла­
дачів є робота в комбінаціях АВС або АССС.
Класифікація видів перекладу за джерелом
• З аркуша (sight translation) – переклад друкованого чи ру­
кописного тексту, електронної пошти, веб-сторінок, субтитрів,
SMS-повідомлень.
Під час виконання такого виду перекладу інформацію сприй­
мають візуально, а переклад оформляють усно. Це дуже пошире­
ний вид перекладу в сучасному офісі. Він може існувати як само­
стійно, так і передувати письмовому перекладу.
Незважаючи на, здавалося б, нескладні умови роботи, зумов­
лені можливістю багаторазового сприйняття інформації та мож­
ливістю самостійно вибирати темп перекладу, цей вид перекладу
вимагає спеціальної підготовки, оскільки в разі її відсутності ви­
являються прогалини в знанні не тільки іноземної, але й рідної
мови.
На думку В. Н. Комісарова («Теоретические основы препода­
вания перевода», Москва, 1987), для успішного виконання пере­
кладу з аркуша необхідно вміти:
– зберігати ритм і рівномірний темп мовлення, уникаючи зай­
вих пауз, повторів і самовиправлень;
– читати про себе зі швидкістю близько 200 слів (приблизно
1400 знаків) за хвилину при середній швидкості говоріння 100
слів за хвилину;
– одночасно читати, перекладати та промовляти свій переклад;
– під час читання ділити текст або об’єднувати речення та фра­
зи, щоб утворити відрізки, які можуть бути успішно перекладені.
Слід намагатися, охопивши поглядом якомога більшу части­
ну тексту з метою ознайомлення зі змістом, перекладати її не до
кінця, що забезпечить плавність перекладу і дозволить уникну­
ти буквалізмів і самовиправлень. Краще завершувати речення,
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
яке ви почали, тільки зрозумівши наступний уривок («правило
лекала»).­
Іноді виникає потреба не в повному, а в частковому перекладі.
У цьому випадку перекладач інтерпретує лише заголовки, або по­
відомляє основний зміст тексту, а якщо клієнт ним зацікавиться,
то замовить письмовий переклад.
Згідно з чинними нормативами (Типові норми часу на пере­
клад і переробку науково-технічної літератури та документації. –
Краматорськ, 1997. – 27 с.) під час перекладу спеціальних текстів
не слід пасувати перед незнайомими словами і скороченнями,
цілком припустимо запитати про їх значення у спеціалістів.
• На слух – переклад живого мовлення, фонограми, телефон­
них і радіопереговорів, селекторних нарад, конференцій, які про­
водяться через Інтернет, та інших джерел аудіоінформації.
Класифікація видів перекладу за оформленням
• Усний – інформацію оформляють у вигляді перекладу нажи­
во, або у вигляді аудіозапису.
• Письмовий – результат роботи здають у вигляді друкованого
чи рукописного тексту або в електронному вигляді, часто у фор­
маті, визначеному замовником.
Класифікація видів перекладу за механізмом:
• Виконаний людиною – перекладач самостійно приймає рі­
шення щодо вибору еквівалента й оформлення тексту.
• Машинний (комп’ютерний) – переклад, який здійснюють за
допомогою однієї з численних програм перекладу за параметра­
ми, які задає користувач комп’ютера (як правило, задається на­
прям перекладу та тематика тексту). На сьогодні найкращі з цих
програм можуть видати результат, придатний для його читання
і розуміння фахівцем відповідної галузі, проте тривалість оста­
точного редагування ненабагато менша, ніж виконання перекладу
без використання такої програми.
10
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
• Автоматизований – переклад, який здійснює перекладач
за допомогою комп’ютерної програми, яка допомагає підшукати
варіант перекладу словосполучення, речення чи абзацу, опираю­
чись на базу раніше виконаних перекладів (Translator´s Memory
Tool).
Класифікація усного перекладу за часом виконання
Залежно від часу, який розділяє оригінал і переклад, а також
від тривалості звучання уривка тексту, який слід перекласти,
усний переклад можна поділити на:
• абзацно-фразовий;
• послідовний;
• синхронний.
Розглядаючи психолінгвістичні відмінності між різними вида­
ми усного перекладу, С. В. Засєкін [3; 22] порівнює усний пере­
клад із ситуацією, коли пасажир описує те, що він бачить із вікна
потяга, який швидко рухається.
Синхронний переклад у цьому випадку буде схожий на роз­
повідь про те, що видно поруч із полотном залізниці, тобто з окре­
мих деталей, які промайнули перед очима, відтворюється цілісна
картина. І навпаки, розглядаючи пейзаж, ми не розрізняємо окре­
мих деталей, крім того, неможливо запам’ятати відразу стільки
інформації, тому, розповідаючи на основі цілого, оповідач рекон­
струює деталі. Те саме відбувається і під час послідовного пере­
кладу. Перекладач сприймає відразу великий текст і, переклада­
ючи його, точно відтворює основні, ключові його положення, а
зв’язки, «деталі», як правило, передає своїми словами (див. також
[7]).
Абзацно-фразовий переклад (liaison interpreting, LI) – най­
поширеніша форма усного перекладу, під час якої перекладач,
котрий здійснює двосторонній переклад, присутній фізично, ви­
конуючи роль посередника чи зв’язкового (звідси й англійська
назва) між двома та більше людьми, які не говорять спільною
мовою. Такий приклад застосовують на ділових і дипломатичних
11
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
переговорах, під час екскурсій, у процесі освітніх і культурних
контактів, а також у багатьох інших ситуаціях, коли люди, які не
володіють мовою країни перебування, повинні спілкуватися з
представниками влади, комунальних, соціальних та інших служб
із питань обслуговування, охорони здоров’я чи правопорядку,
по­бутового обслуговування тощо. Існує також термін «escort
interpreter» (лінійний перекладач, перекладач супроводу), який
засто­совують здебільшого щодо перекладачів, які прикріплені до
іно­земного гостя, забезпечуючи переклад спілкування в побуті, в
магазинах, гостях тощо.
У режимі абзацно-фразового перекладу перекладач працює
на рівні короткої фрази чи речення. Обсяг запам’ятовуваної ін­
формації відносно невеликий, навантаження на короткострокову
(оперативну) пам’ять незначне. Перекладач має змогу встанови­
ти особистий контакт з учасниками розмови і навіть за потреби
уточнити та перепитати те, що він не зрозумів. Невимушена, до­
брозичлива атмосфера і невелика аудиторія сприяють добрій ро­
боті навіть перекладача-початківця, який не має навичок публіч­
них виступів.
Як правило, використання записів не передбачене (хіба що
запис прецизійної інформації, тому, на всяк випадок, треба мати
біля себе невеликий блокнот у твердій обкладинці та пару ручок).
Факторами, які ускладнюють роботу в режимі АФП, є нечіт­
ка вимова, велика кількість еліптичних конструкцій, недомовок
і натяків, розрахованих на компетентність співрозмовника. Крім
того, саме на такому рівні найчастіше стає помітним невміння
клієнта говорити «під переклад», ураховуючи міжмовні та між­
культурні відмінності.
Від перекладача, який виконує АФП, вимагають:
• Мати гнучку пам’ять, швидку реакцію та вміти орієнтувати­
ся в обстановці.
• Знати розмовні звороти, мовленнєвий етикет, ситуаційні
кліше.­
• Мати рівень загальної ерудиції, достатній для розуміння по­
силань на факти з історії та культури.
12
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Початківцям під час абзацно-фразового перекладу слід зверта­
ти увагу на особливості розмовної мови, швидкість реакції та пе­
рехід з однієї мови на іншу, а особливо на передачу модаль­ності,
використовувати й активізувати знайомі та нові «ситуаційні клі­
ше», штампи та звичні словосполучення. Слід уважно слухати
запитання і максимально використовувати в перекладі слова та
граматичні вирази, використані в запитанні.
Послідовний переклад із використанням запису (consecutive
interpreting) вимагає від перекладача використання скорочених
записів, щоб здійснити переклад значних за тривалістю звучан­
ня уривків (як правило, 5–10 хвилин), або всього тексту. Свого
часу в Лізі Націй прославилися брати Камінкери – Андре (André
Kaminker, 1887–1961) та Жорж (Georges Kaminker, 1890–1969).
Зокрема, залишається неперевершеним неофіційний рекорд,
встановлений Андре Камінкером, який на одній із конференцій
переклав більш ніж двохгодинний виступ свого французького
принципала (пізніше А. Камінкер став головним перекладачем
Ради Європи, брав участь у створенні Міжнародної асоціації
синхронних перекладачів і був її президентом).
Такий вид роботи застосовують під час відповідальних пере­
говорів, офіційних зустрічей, промов, публічних виступів, прес-
конференцій, круглих столів тощо. Він дозволяє перекладачеві
досягнути значної адекватності та точності, а сторонам – обду­
мати свої слова. З тактичних міркувань ним користуються навіть
тоді, коли учасники переговорів розуміють мову один одного.
Успіх перекладача, що виконує такий вид перекладу, значною
мірою залежить від того, наскільки детально він зможе зафіксува­
ти інформацію. Слід зазначити, що такий традиційний метод за­
пису, як стенографія, для цього непридатний. По-перше, оскільки
він фіксує слова, а не інформацію, то переклад буде містити бага­
то буквалізмів. По-друге, на його засвоєння потрібно багато часу,
який можна використати на вдосконалення інших навичок. Так
само не відповідає вимогам перекладу і конспект, адже найкра­
щий студент фіксує в ньому лише основні думки, тоді як оратор
хоче, щоб до слухача було донесено зміст усієї промови.
13
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Вихід запропонував представник Женевської школи усного
перекладу Жан Франсуа Розан (Rozan , Jean Francois. La prise de
notes en interprétation consécutive, Genève. Georg. 1956; Rozan, Jean
Francois. Notetaking in Consecutive Interpreting. – Tertium, 2003;
Andrew Gillies. Conference Interpreting – A Students’ Companion.
Tertium, Cracow 2001). Його ідею підхопив і пристосував для
російської мови Р. К. Міньяр-Белоручев (Миньяр-Бєлору-­­­­
чев Р. К.­­­ Общая теория перевода и устный перевод: Москва, Во­
ениздат, 1980; Миньяр-Белоручев Р.К. Как стать переводчиком? /
Ответственный редактор М. Я. Блох. – М.: «Готика», 1999). Сут­
ність запропонованого методу полягає в тому, що занотовуванню
підлягають не слова, а ключові ідеї, які допомагають переклада­
чеві відновити в пам’яті зміст усього сказаного. Що ж стосується
самої системи запису (це може бути запис із використанням лише
приголосних, скорочень чи ідеографічних знаків), то найкращою
буде та, яку створив сам перекладач, оскільки йому не доведеться
заучувати її напам’ять. Головна рекомендація – щоб знаки були
якомога універсальнішими і могли, залежно від ситуації, набува­
ти різних значень. Як приклад Р. К. Міньяр-Бєлоручев наводить
знак «О», що за формою нагадує людську голову і може асоцію­
ватися з поняттям «перша особа», якою в різних контекстах може
бути Генсек ООН, президент, прем’єр-міністр, міністр, голова
правління корпорації, директор, бригадир тощо. Розуміння запи­
сів полегшується також розташуванням знаків у суворому поряд­
ку – спершу головні члени речення, а потім другорядні.
Рекомендації щодо оформлення скороченого запису:
1. Формат паперу: для роботи за столом (переговори, офіційні
бесіди) – А4; для роботи стоячи (прес-конференції, виступи під
час зустрічей, лекції й інші менш офіційні заходи) – А5 (краще
розлінієні блокноти в твердій обкладинці).
2. Указуйте час проведення переговорів.
3. Позначайте місце та тему переговорів.
4. Записуйте склад учасників зустрічі, використовуючи (по
можливості) візитівки, програми перебування та свої попередні
записи.
14
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
5. Розташовуйте записи у вигляді сходинок, що полегшить
його подальше сприйняття та розуміння. Наприклад:
Група підмета
Група присудка
Прямий додаток
Непрямий додаток
Однорідні
члени
речення
(На думку А. П. Чужакіна, таке розташування елементів ско­
ропису є оптимальним, оскільки воно полегшує процес візуаль­
ного сприйняття записів).
6. У кінці сходинок ставте розділові знаки (: , ; ? !), які наочно
покажуть логічні зв’язки між смисловими одиницями речення.
7. Залишайте великі поля та вільне місце для додаткових за­
писів і позначок.
8. Нумеруйте речення та тези, щоб краще розрізняти їх.
9. Пишіть з одного боку аркуша, нумеруючи сторінки араб­
ськими цифрами. Якщо пачка закінчилася, пишіть на другому
боці, продовжуючи нумерацію римськими цифрами.
На жаль, в Україні ж практично немає досліджень, у яких була
би зосереджена увага винятково на вивчення перекладацького
скоропису. А втім, варто відзначити О. В. Ребрія, який викорис­
тав основні теоретичні тези Р. К. Міньяр-Бєлоручева в посібнику
«Перекладацький скоропис» [10].
Важливим кроком у розвитку перекладацького скоропису є по­
ложення концепції професора ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка Г. Е. Мі­
рама [8]. Використання актуального членування речення дозволяє
уникнути логічних провалів, які допустимі в синхронному пере­
кладі, і забезпечує відображення логіки тексту оригіналу. З цією
метою Г. Е. Мірам пропонує виділяти тему (про що йдеться) і
рему (що саме повідомляється), а потім навколо цього нарощува­
ти додаткові атрибути.
15
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Синхронний переклад (simultaneous interpreting) засто­
совують на багатосторонніх зустрічах. Такий переклад вимагає
залучення певного мінімуму технічних засобів – мікрофона для
оратора, звуконепроникних кабін із навушниками та мікрофоном
для кожної бригади перекладачів (2–3 чоловіка), які обслугову­
ють кожну комбінацію мов, і комплекта навушників для слухачів.
Це можуть бути як спеціально обладнані зали, так і портативні
системи типу «Шептало» розраховані на обслуговування невели­
кої делегації.
Останнім часом офіційне визнання в професійному середови­
щі одержав також так званий «шушутаж», або «синхрон для бід­
них», тобто такий вид перекладу, при якому перекладач-синхро­
ніст обслуговує одного – максимум двох клієнтів, сидячи біля них
у залі і здійснюючи переклад тексту, сприйнятого без використан­
ня технічних засобів, пошепки або впівголосу (йдеться лише про
офіційне визнання, тому що до цього про нього згадували мимо­
хіть, зазначаючи, що він не забезпечує належної якості).
Коротка історична довідка
Перший патент на апаратуру для синхронного перекладу було
видано у 1926 році на ім’я радіоінженера фірми ІВМ Гордона
Фінлея (Gordon Finlay) та президента цієї компанії Томаса Уат­
сона-старшого (Thomas Watson Sr.) за підтримки філантропа та
бізнесмена Едварда Файліна (Edward Filene), а практично синх­
ронний переклад було вперше застосовано у 1928 році на VI кон­
гресі Комінтерну.
У 1934 році Андре Камінкер синхронно перекладав на фран­
цузькому радіо промову Гітлера, яку той виголошував на пар­
тійному з’їзді. Проте ще багато років синхронний переклад роз­
глядали скоріше як дорогу іграшку, аніж ефективний інструмент
порозуміння. Провідні перекладачі зверхньо ставилися до «теле­
фоністів», як вони називали своїх колег-синхроністів, а дехто вза­
галі вважав синхронний переклад профанацією професії.
Справжнє міжнародне визнання СП отримав під час Нюрн­
берзького процесу (20 листопада 1945 – 1 жовтня 1946 рр.) над
нацистськими воєнними злочинцями. На процесі було задіяно
16
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
понад 600 перекладачів, зокрема й синхроністів. До речі, вже ві­
домий нам Андре Камінкер, хоча й був прихильником викорис­
тання на процесі саме послідовного перекладу, відповідав за ро­
боту французької команди, а згодом він разом із братом перейшов
на роботу в новостворену Організацію Об’єднаних Націй, де про­
довжив успішно займатися синхронним перекладом.
Свою роль у зміцненні позицій синхронного перекладу в ООН
зіграла делегація України. Її очільник, тодішній Міністр закор­
донних справ УРСР Д. Мануїльський (напевно, не без «благо­
словіння» радянського керівництва) висловив пропозицію щодо
доцільності використання досвіду Нюрнберзького процесу в ор­
ганізації служби синхронного перекладу, з тим, щоб в ООН могли
представляти свої країни видатні дипломати, а не просто знавці
мов.
Із 1951 року СП використовують на всіх засіданнях ООН, крім
Ради Безпеки, де його було запроваджено в 1970 році.
Під час проведення масштабних заходів використовують об­
ладнання, яке містить комплекти багатоканальних приймачів і
навушників, розрахованих на сотні слухачів, кабіни для перекла­
дачів і різні види мікрофонів – настільні, штативні, петличні, ра­
діомікрофони, підсилювачі, багатоканальні пульти перекладачів
тощо. Навушники можуть бути обладнані інфрачервоним чи ви­
сокочастотним приймачем, що дозволяє учасникам заходу вільно
переміщуватися, перебуваючи в курсі обговорюваних питань.
Існують як стаціонарні, так і портативні, перевізні системи
технічного забезпечення синхронного перекладу, для встанов­
лення і налаштування яких потрібен певний час, у зв’язку з чим
мінімальною одиницею часу під час оплати послуг синхронного
перекладу виступає половина дня (4 години).
Із погляду підготовки перекладача до обслуговування заходу
можливі такі варіанти:
– Учасники привозять із собою доповіді двома мовами; в цьо­
му випадку роль перекладача зводиться до зачитування іншомов­
ного варіанту одночасно з виступом доповідача. Незважаючи на,
здавалося б, простоту такого варіанту, він подобається далеко не
17
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
всім перекладачам, але, якщо замовник наполягає, то самостійно
ніяких змін у переклад вносити не можна.
– Тексти доповідей передають у службу перекладу заздалегідь
і розподіляють між перекладачами, які під час засідання озвучать
власноруч зроблений переклад.
– Перекладачі одержують матеріали напередодні. Оскільки
часу на повний письмовий переклад замало, то виконавець ана­
лізує текст, виділяє складні для перекладу місця та незнайому
лексику. Переклад здійснюють із аркуша одночасно з виступом
доповідача.
– Можливий випадок, коли текст надходить перекладачеві без­
посередньо перед виступом. Але навіть у цьому випадку він до­
помагає перекладачеві, полегшуючи сприйняття прецизійної ін­
формації, та даючи можливість напарникові, який в даний час не
перекладає, підстрахувати свого колегу.
Проте навіть у разі найкращої організації неможливо забезпе­
чити тексти абсолютно всіх виступів, тому вітальні слова, дебати
та репліки з місця перекладають у режимі «чистого синхрону»,
тобто на слух без опори на текст.
Слід також зважати на те, що до рук учасників не завжди по­
трапляє остаточний варіант виступу (як приклад можна навести
нараду за підсумками моніторингу наслідків стихійного лиха,
коли ституація дуже динамічна). У такому випадку позначка
«Check on delivery» на тексті доповіді, принесеному в кабіну для
синхронного перекладу, означає, що це варіант, у який, можливо,
будуть внесені зміни та доповнення.
Існує дві схеми організації синхронного перекладу – з вико­
ристанням провідної мови (relay) та без нього. Останню схему
застосовують, коли кількість робочих мов невелика (рідко біль­
ше, ніж 4). Кожна кабіна, у якій по черзі працюють змінами до
30 хвилин два або три перекладачі, здійснює переклад на свою
активну мову, перекладаючи безпосередньо виступ доповідача.
Перекладачів для кожної кабіни добирають так, щоб вони могли
охопити переклад з усіх робочих мов на свою активну мову. За на­
18
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
явності великої кількості мов, задіяних у проведенні заходу, одну
з них обирають як провідну, і переклад здійснюють у два етапи:
спочатку з мови оригіналу на провідну мову, а потім із провідної
мови на решту робочих мов (relay interpreting). Цю форму органі­
зації синхронного перекладу використовують також у тих випад­
ках, коли виступ проводять малопоширеною мовою.
Як і під час послідовного, так і під час синхронного перекладу
стає в нагоді компресія. Компресія – це стиснення тексту, заоща­
дження мовних засобів для передачі того ж змісту. Цей важливий
навик компенсує відставання у разі перекладу з англійської мови
на українську, оскільки, як правило, українські слова довші від
англійських на 8–10 відсотків. Порівняйте: real estate – нерухома
власність, G7 countries – країни «Великої сімки», strike decision –
рішення про початок страйку.
Компресія може відбуватися на різних рівнях мови.
Приклади лексичної компресії: Financial Architecture Issues –
фінансові питання, створення додаткових робочих місць – job
creation..
Синтаксична компресія:
– поділ складнопідрядних речень на прості: What needed is
close cooperation so that... = Необхідна тісна співпраця для...
– Заміна підрядного додаткового речення дієприкметниковим
чи прийменниковим зворотом: Issue that concerns... = Питання
про...
– дієприкметниковий зворот / означальне речення замінюють
прийменниковим зворотом: overestimation of what the UN can
achieve = переоцінка можливостей ООН.
Семантична компресія: скорочення семантичних компонен­
тів, що повторюються. Серед поширених способів – перехід від
видових понять до родового (гіперонімія), наприклад, заміна пе­
реліку галузей на словосполучення «у всіх галузях», або вилучен­
ня ситуативно надмірних компонентів, відсутність яких компен­
сується екстралінгвістичною ситуацією. Замість «The floor is now
given to...» достатньо просто вказати ім’я і посаду.
19
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Вимоги до перекладача-синхроніста
(simultaneous interpreter, conference interpreter)
1. Знати імена та прізвища, найпоширеніші в країні, на мову
якої слід здійснити переклад.
2. Знати імена міфологічних і біблійних героїв, а також найві­
доміших літературних героїв, які можуть бути згадані в контексті
обговорюваних подій.
3. Знати найважливіші для культури, на мову якої ведеться пе­
реклад, географічні назви.
4. Мати навички самостійної підготовки до конференції (озна­
йомлення зі складом учасників, прізвищами найвідоміших осо­
бистостей, які можуть бути згадані).
5. Розвивати навички сприймання на слух фактичного матеріа­
лу в мірі, достатній для такого осмислення, яке забезпечує мож­
ливість адекватної передачі, хоча б на рівні порядку величин.
Правила хорошого тону для перекладацької кабіни
1. ОБОВ’ЯЗКОВО будьте на місці проведення заходу задовго
до його офіційного початку, принаймні за 15 хвилин до часу, за­
значеного в контракті.
2. ОБОВ’ЯЗКОВО дізнайтеся, де знаходиться найближчий ту­
алет. Зробіть це до початку засідання.
3. ОБОВ’ЯЗКОВО відрекомендуйтеся старшому бригади пе­
рекладачів і назвіть свої робочі мови. Не забудьте познайомитись
з іншими перекладачами та звукотехніком, а також з асистентом,
який розносить документи.
4. НІ В ЯКОМУ РАЗІ не беріться перекладати з усіх мов, на
яких ви можете привітатись; обмежтесь своїми робочими мова­
ми. НІ В ЯКОМУ РАЗІ не дозвольте себе умовити чи примусити
перекладати з мови чи на мову, яка «майже зовсім не відрізняєть­
ся від...».
5. НІ В ЯКОМУ РАЗІ не приносьте в кабіну всі словники, які
є у Вашому домі.
20
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
6. НІ В ЯКОМУ РАЗІ не треба ходити по фойє, вітаючись під­
ряд з усіма учасниками конференції. Не забувайте, що ви тут –
перекладач, а не посол доброї волі.
7. ОБОВ’ЯЗКОВО підготуйтеся до проведення заходу. Скорі­
ше за все, за деякий час до його початку вам дадуть якісь доку­
менти. Зверніть увагу на імена та назви посад: Пам’ятайте, що на
деяких форумах головуючого називають president, а не chairman.
8. ОБОВ’ЯЗКОВО підготуйте список необхідних термінів, які
можна знайти в попередніх документах, в Інтернеті, та матеріа­
лах попередніх засідань.
9. НІ В ЯКОМУ РАЗІ не загострюйте увагу на тому, кому і де
сидіти в кабіні. Буває, що люди мають щодо цього тверді упо­
добання… Намагайтесь, щоб у вас не склались жорсткі звички і
поступіться тим, у кого вони є.
10. ОБОВ’ЯЗКОВО потурбуйтесь, щоб у вас у кабіні була
склянка води (але без льоду, який жахливо дзенькає в мікрофон).
Спеціалісти стверджують, що часті маленькі ковтки води корисні
для голосу, а ось постійно прочищати горло та відкашлюватись
не варто.
11. НІ В ЯКОМУ РАЗІ не захоплюйтесь громоподібним обмі­
ном привітаннями та новинами в коридорі позаду кабін чи в ка­
фетерії. Галас може заважати роботі, а ви ризикуєте пропустити
початок свого засідання.
12. ОБОВ’ЯЗКОВО заздалегідь вирішіть, хто почне роботу
першим. Як правило, роботу починає старший із перекладачів.
13. НІ В ЯКОМУ РАЗІ не вважайте, що якщо хтось здається
простим, то він таким і є.
14. ОБОВ’ЯЗКОВО майте напоготові блокнот та олівець,
ОБОВ’ЯЗКОВО записуйте цифри, імена та цікаві вислови. Ваші
записи можуть стати в пригоді і вашому колезі, проте за умови,
що вони розбірливі.
15. НІ В ЯКОМУ РАЗІ не сидіть перед мікрофоном до повного
виснаження, щоб вашому колезі не довелося змінювати вас посе­
ред речення. Зміна перекладачів має відбуватись абсолютно глад­
ко, щоб аудиторія майже нічого не помітила.
21
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
16. ОБОВ’ЯЗКОВО якомога більше часу проводьте в кабіні в
перший день заходу, хоча перекладачі, як правило, змінюються
щопівгодини або після кожного виступу, якщо він триває 20–30
хвилин. Вам треба зрозуміти, у якому напрямі йде обговорення,
а зробити це найпростіше, стежачи за тим, що відбувається про­
тягом першого дня. До того ж, ви можете багато чого навчитися у
свого партнера по кабіні або в колег із сусідніх кабін), особливо,
якщо їм уже доводилося працювати з цією організацією.
ОБОВ’ЯЗКОВО вимкніть мікрофон, якщо під час виступу Ви
не перекладаєте!
(Margaret Bowen et al. The Jerome Quarterly, Vol. 12, Issue 3,
p.11)
Поради синхроністам-початківцям
• Головне вміння синхроніста – поєднання слухання, миттєво­
го осмислення тексту та його чітко артикульованого перекладу.
Вчіться володіти своєю увагою, не допускайте її ослаблення про­
тягом усієї зміни. Навчатися уважного слухання треба обов’язково
в навушниках.
• Вчіться швидко ознайомлюватися з текстом.
• Вчіться долати хвилювання, виробляйте в собі «баланс упев­
неності».
• Тренуйте «фоногенічний» голос – говоріть на низьких обер­
тонах, чітко, швидко та впевнено, з правильною інтонацією.
Із розвитком можливостей аудіотехніки з’явилася, хоча ще й
не набула масового поширення, ще одна різновидність усного
перекладу – так званий «синхронно-послідовний» (simultaneous
consecutive), уперше застосований штатним перекладачем комі­
сії Євросоюзу Мікеле Феррарі. Цей метод полягає в тому, що пе­
рекладач записує текст на цифровий диктофон, звертає увагу на
інтонацію доповідача, потім виконує синхронний переклад, по­
вторно прослуховуючи оригінал через навушники.
22
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Використання цього виду перекладу пов’язане з певними труд­
нощами. По-перше, слід отримати офіційний дозвіл обох сторін
переговорів на проведення звукозапису (у якому перекладачеві
може бути відмовлено у зв’язку із закритим характером інформа­
ції або просто через небажання мовця бути записаним) та запев­
нити їх, що після завершення переговорів усі записи буде стерто.
По-друге, перекладач повинен бути абсолютно впевненим у на­
дійності апаратури. І, нарешті, аудиторія легко пробачить орато­
рові, якого вона все одно не розуміє, занадто швидкий чи занадто
повільний темп мовлення, але навряд чи їй сподобається все це
і в перекладі. Тому ідеальним варіантом було б використання не
просто диктофона, а кишенькового комп’ютера з редактором зву­
кових файлів чи програвачем, який дасть можливість сповільнити
швидке і прискорити повільне мовлення без спотворення звуку.
Певний досвід використання цього виду перекладу накопиче­
но в судовій системі США, проте там від нього відмовилися через
імовірні порушення прав учасників судового процесу.
На початку своєї викладацької кар’єри автор вимагав від сту­
дентів обов’язкової присутності на заняттях, аргументуючи це
тим, що усний переклад, на відміну від письмового, майже завж­
ди здійснюють у присутності клієнта. З розвитком сучасних засо­
бів зв’язку ця вимога перестала бути імперативом. Зараз уже крім
традиційної ситуації, коли перекладач сидить за столом перегово­
рів разом із їх учасниками, можливі й такі варіанти:
– перекладач знаходиться в офісі замовника і забезпечує пере­
клад телефонної розмови з зарубіжним партнером;
– замовник, що знаходиться в іншомовному середовищі, те­
лефонує перекладачеві, і той здійснює двохсторонній переклад
(у цьому випадку замовник повинен вчасно передавати слухавку
своєму зарубіжному партнерові);
– замовник телефонує в офіс перекладача, перекладач на про­
хання замовника набирає номер зарубіжного партнера з іншого
телефону і здійснює переклад, працюючи одночасно з двома те­
лефонами (наприклад, мобільним і стаціонарним).
23
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Ще зручнішим є так званий відеовіддалений переклад, який
можна здійснювати або в режимі відеодзвінка, коли перекладач і
один із клієнтів перебувають в одному приміщенні, або в режимі
відеоконференції, коли знаходяться в різних місцях, бачачи себе і
партнерів на одному екрані.
Рекомендації щодо організації перекладу
під час відеоконференцій
Віддалений переклад через Інтернет значно розширює мож­
ливості людського спілкування. Однак через особливості функці­
онування апаратного забезпечення ефективність відеоконферен­
цій усе ж нижча, ніж під час прямих контактів. Деякі обмеження
можна компенсувати за рахунок організації – тут важливу роль
відводять модератору, який визначає порядок виступу учасників.
Якщо ж немає модератора, підвищити ефективність комуніка­
ції можна, переконавши клієнтів дотримуватися деяких простих
правил:
1. Зрозуміти мовлення людей, що говорять одночасно, тим
більше різними мовами, неможливо. З цієї причини неможливе
використання синхронного перекладу, оскільки голос мовця й пе­
рекладача, взаємно перекриваючись, передаватимуться по одно­
му і тому ж каналу.
2. Оскільки всі учасники хочуть швидше зрозуміти, що гово­
рить їх іноземний візаві, бажано говорити короткими сегментами.
3. Не намагайтеся відповісти співрозмовнику, доки не закін­
чено переклад усього сегмента. Все, що буде сказано в мікрофон
одночасно з озвучуванням перекладу, не буде зрозумілим ні пе­
рекладачеві, ні учасникам, які говорять вашою мовою. Також не
буде почутий і текст перекладу.
4. Коли увімкненений мікрофон, не обмінюйтеся зі співвітчиз­
никами репліками тоді, коли говорить перекладач або ваш закор­
донний партнер.
24
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
5. Уникайте різких рухів (якщо ввімкнена відеокамера) або
швидкого темпу мовлення, оскільки звучання в цьому випадку
стає уривчастим, і інформація втрачається. Перекладач не завжди
настільки компетентний у предметі, щоб зрозуміти зміст із урив­
ків слів.
6. Якщо по ходу виступу виникають заперечення або доповне­
ння – напишіть про це у вікні для письмових повідомлень.
7. Щоб перекладач не сумнівався, що перекладати, а що ні,
узгодьте позиції всіх представників вашої сторони до початку
конференції.
8. У разі наявності претензій до якості мовлення переклада-
ча – ­відразу напишіть про це в чаті, щоб можна було виправитися.
Декому може здатися, що ці рекомендації дещо обмежують
свободу учасників, але їх дотримання може сприяти кращому по­
розумінню (в цьому випадку актуальним буде правило, побачене
в одному з аеропортів: You don’t have to follow our rules if you chose
not to fly with us).
Спеціалізація в усному перекладі
Перекладачеві бажано спеціалізуватися в одній конкретній га­
лузі – у цьому разі можна швидше досягти досконалості (хоча, з
другого боку, перекладачеві з дуже вузькою спеціалізацією важче
знайти роботу, тому слід шукати золоту середину). Роботодавці
вітають наявність у перекладача певної освіти з галузі, у якій він
працює.
У деяких країнах (наприклад, Бельгії, Бразилії, Німеччині, Ін­
донезії, Мексиці, Польщі, ПАР і США) окремо виділено профе­
сію судового перекладача. В Україні перекладача просто поперед­
жають про відповідальність за завідомо неправильний переклад
або за відмову без поважних причин від виконання покладених на
нього обов’язків (Ст. 68 КПК), а бути перекладачем може «будь-
яка об’єктивна й незацікавлена в результатах кримінального про­
вадження особа, яка володіє мовою, якою ведеться судочинство,
а також мовою, якою володіють і користуються будь-які учасни­
25
 Основи усного перекладу : навчальний посібник

ки процесу. Залучення особи як перекладача після встановлення

його професійної компетентності оформляється процесуальним
документом особою, яка здійснює досудове розслідування, з
роз’ясненням його процесуальних прав, обов’язків і відповідаль­
ності». Ця відповідальність може бути як адміністративною (за
ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА ПЕРЕКЛАДАЧА
злісне ухилення від виконання своїх обов’язків), так і криміналь­
У процесі своєї діяльності перекладач працює не ізольовано, а
ною (завідомо неправильний переклад, відмова перекладача без
в контакті з іншими людьми – роботодавцями, клієнтами, колега­
поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків
ми та конкурентами. Тому, крім дотримання чинного законодав­
у суді або під час провадження досудового розслідування, розго­
ства, йому доводиться підтримувати власну репутацію, для чого
лошення ним без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка про­
слід враховувати і загальноприйняті правила етики1. Крім того,
вадила оперативно-розшукову діяльність, даних оперативно-роз­
як і в будь-якій іншій галузі, в перекладі існують свої специфічні
шукової діяльності або досудового розслідування – Ст. 384–387
поняття щодо того, «що таке добре, а що таке погано». Правила
ККУ).
професійної етики становлять невід’ємну частину статуту біль­
шості перекладацьких агенцій та асоціацій перекладачів як на
міжнародному, так і на національному чи місцевому рівні. Вони
переважно регулюють такі питання: стосунки між перекладачем і
замовником, а також між перекладачами; забезпечення конфіден­
ційності та якості перекладу.

Кодекс честі перекладача

(затверджений Асоціацією перекладачів України)

Колективні й індивідуальні члени зобов’язані:

1. Забезпечувати професійний рівень виконання перекладів.
2. Дотримуватися точності термінів виконання перекладу, за­
безпечувати перевірку перекладу перед наданням його клієнту.
3. Докладати постійних зусиль для підвищення свого профе­
сійного рівня.

1
еthics (n) – moral philosophy or moral science, i.e. that branch of philoso­
phy which studies the principles of right and wrong in human conduct; the moral
principles that determine the rightness or wrongness of particular acts or activi­
ties. (New Webster’s Dictionary and Thesaurus of the English Language. – Lexi­
con Publications, Inc. : Danbury, Ct, 1993. – 1149 р.)

26 27
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
4. Дотримуватися конфіденційності матеріалів, наданих для пере­
кладу, і не використовувати отримані відомості в корисливих цілях.
5. Дотримуватися колегіальності. Не критикувати перед клієн­
том переклади, виконані іншими перекладачами.
6. Не вводити в оману клієнта і не давати помилкової інфор­
мації про можливості своєї рекламної перекладацької діяльності.
7. Не брати участі в заходах, акціях, що можуть зашкодити ре­
путації Асоціації.
8. Колективи чи індивідуальні перекладачі повинні дотриму­
ватися рішень арбітражу, організованого Асоціацією на вимогу
клієнта, на свій розсуд чи з іншої причини.
9. Гарантувати мирне вирішення суперечок і розбіжностей, що
можуть виникнути між членом АПУ і клієнтом, у зв’язку з допу­
щеною помилкою в перекладі, чи відшкодування на обґрунтовану
вимогу клієнта збитків, завданих йому неналежним виконанням
перекладу.
Кодекс честі перекладача
(бюро перекладів «Лінгвіст», м. Сімферополь)
Вважати своїм обов’язком і справою честі досягнення і під­
тримку найвищого рівня професійної майстерності й етичних
норм перекладацької діяльності.
Для цього:
1. Прагнути до максимальної точності і грамотності перекла­
ду, що можливо лише за умови:
• постійного, щоденного поглиблення і розширення знання
основної іноземної мови, а також вивчення спеціальної терміно­
логії і розвитку вміння орієнтуватися в тематиці перекладів;
• постійного вдосконалення техніки перекладу, з урахуванням
наявних у різних культурах реалій, історичних особливостей,
менталітету;
• вивчення інших іноземних мов, крім основної, враховуючи
зростаючий взаємовплив і взаємозбагачення різних мов у сучас­
ному світі;
28
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
• постійного прагнення вдосконалювати знання рідної мови.
2. Не братися за переклади, для виконання яких у перекладача
все ж таки недостатньо кваліфікаційного рівня.
3. Не розголошувати конфіденційну інформацію, яка може
міститися в перекладах.
4. Завжди дотримуватися термінів виконання перекладів, а в
разі неможливості це зробити із яких-небудь причин – своєчасно
інформувати про це замовників.
5. Повідомляти замовникам про будь-які труднощі і можли­
ві сумніви щодо точності перекладів, зокрема, в разі перекладу
вузькопрофесійних або стилістично важких текстів.
6. Докладати всіх зусиль для мирного врегулювання будь-яких
розбіжностей і конфліктів, що можуть виникнути у зв’язку з ви­
конанням перекладів.
Правила професійної етики перекладача
1. Не розголошувати інформацію, з якою маєте справу під час
своєї професійної діяльності.
2. Встановити довірливі стосунки з тими, на кого працюєте.
3. Зберігати витримку навіть в екстремальних ситуаціях, бути
завжди коректними, ввічливими, охайно та доречно одягненими.
4. По можливості не додавати нічого від себе (не виходити за
межі сказаного), утримуватись від коментарів і висловлення сво­
го погляду, без потреби не пропускати інформацію.
5. У разі необхідності пояснити особливості національного ха­
рактеру, менталітету, традицій і культури, відомі перекладачеві,
але невідомі вашому партнерові, щоб підвищити ефективність
спілкування та досягти якнайповнішого взаєморозуміння.
6. Завжди надавати конкретну допомогу тим, хто недостатньо
орієнтується в ситуації, особливо за кордоном, навіть у неробочий
час і без додаткової оплати (хоча це правило не є універсальним,
деякі європейські кодекси професійної поведінки, навпаки, засте­
рігають перекладача від функцій, не передбачених договорів).
29
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
7. Постійно підвищувати кваліфікацію та професійну май­
стерність, розширювати світогляд і поглиблювати ерудицію в різ­
них галузях знань і спеціалізуватися, по можливості, в якомусь
конкретному напрямі.
8. Щедро ділитися своїми знаннями та досвідом із початківця­
ми та молодими перекладачами.
9. Дотримуватися корпоративної солідарності, підвищувати
престиж професії, не погоджуватися на демпінгову оплату своєї
праці [11; 13].
Professional misconduct
(витяг з кодексу професійної етики
Асоціації перекладачів провінції Альберта, Канада)
20.1 The following acts are considered to be professional miscon­
duct2 and deemed3 harmful to the dignity and integrity of the ATIA:
(a) a Member urging someone repeatedly or in a pressing manner
to use his professional services;
(b) demanding, offering, promising, accepting or agreeing to ac­
cept a sum of money or some benefit for the purpose of causing a
procedure or a decision of the Association to be adopted or rejected;
(c) charging fees for professional services not rendered; or
(d) referring to other Members or non-members in derogatory 4
terms.
20.2 Members should notify the Secretary of the Association in
writing of situations where they have reason to believe that another
Member has committed professional misconduct or is in contraven­
tion of the Code of Ethics. Such notification shall be made within 90
days of the Member becoming aware of the facts that constitute pos­
sible misconduct.
2
professional misconduct – неналежне виконання професійних функцій
3
deem – вважати
4
derogatory – зневажливий
30
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
20.3 Conduct that may bring the profession into disrepute 5includes
but is not limited to acts in contravention of this Code of Ethics.
20.4 Failure to comply with any of the above may result in disci­
plinary action, including temporary suspension 6or expulsion7 from
the Association.
Правила виконання професійного усного перекладу
1. Будь-який переклад (звичайно ж, за умови що це справді
переклад) кращий, ніж ніякий.
2. Перекладач повинен мати гучний голос, чітку дикцію;
прямі самовиправлення не допускаються; «екання» та «ме-
кання» неприпустимі. Почате висловлювання треба довести
до кінця. Правило Женевської школи перекладу: вам платять не
за те, як ви перекладаєте, а за те, як ви говорите. Чітке та гарне
мовленнєве (тобто граматичне, стилістичне, лексичне й інтона­
ційне) оформлення перекладу – запорука довіри до вас, а звід-
си –­і до вашого клієнта. Не починайте переклад із підрядних ре­
чень, питальних слів і вигуків на зразок «ну», «значить», «що»
тощо. Для логічного завершення свого перекладу майте в запасі
різні вставні слова та фрази загального плану, які годяться на всі
випадки і дадуть вам можливість обдумати подальший текст.
3. Перекладач перекладає тільки те, в чому повністю впев-
нений, тобто те, що він добре зрозумів і може чітко висловити,
решту – замінює або пропускає. (Насамперед передайте голов­
не. Якщо ви чогось не зрозуміли, не акцентуйте на цьому увагу
слухачів, змушуючи їх сумніватись щодо вашого професіоналіз­
му. Спробуйте відтворити втрачену інформацію на основі подаль­
шого контексту. Те, що не зрозуміле відразу, може з’ясуватися
надалі під час бесіди, тому іноді краще перекладати триваліші
відрізки, оскільки тоді простіше розібратися в контексті).
5
disrepute – погана репутація
6
suspension – тимчасове виключення, призупинка членства
7 expulsion – виключення
31
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
4. Заміною може бути повторення даних з іншої частини
тексту, або відтворення даних, достовірно відомих і загально-
прийнятих у культурі мови, на яку ведеться переклад.
5. Щоб не було сказано мовою оригіналу, в перекладі по-
винен бути відчутний логічний зв’язок попереднього з
наступним.­
6. За тривалістю оригінал і переклад майже збігаються (ан­
глійський текст може бути на 20–30% стислішим).
7. Як би не висловлювалися мовою оригіналу, переклад
повинен бути лексично та граматично нормативним. Під час
перекладу зберігайте нейтралітет, не показуйте своїх симпатій чи
антипатій, а чітко відтворюйте інформацію, не виказуючи свого
ставлення до тієї чи іншої проблеми (за винятком публічних ви­
ступів, коли під впливом емоцій оратора можна відійти від ней­
тральної інтонації).
8. Переклад ведеться від першої особи (якщо це не допит і
не переклад розмови третіх осіб).
9. У перекладі слід використовувати лише стійкі словоспо-
лучення. Бажано вставляти в перекладі інтернаціональні слова,
що надасть перекладу більшої достовірності та зміцнить довіру
до перекладача.­
10. Метафори й образні вирази в перекладі знімають або
замінюють стійкими словосполученнями.
11. В українській мові інформативність тексту від початку
до кінця зростає, а в англійській – навпаки. В українській мові
речення починаємо, як правило, з обставини, а в англійській – із
підмета.
12. В усному перекладі на слух скорочення, імена та циф-
ри при першому пред’явленні опускають або замінюють
[11; 52].
32
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Code of Ethics for Healthcare Interpretation Network (https://
multi-languages.com/interpretations-shtml/interpreters_ethics-
shtml/).
Interpreter’s code of ethics
Accuracy and Completeness
The interpreter must interpret accurately in both languages. By ac­
curate interpretation we understand an interpretation that preserves the
meaning of the message, the register of each speaker (high, low or both)
without omissions, additions, distortions or alterations. Furthermore,
the interpreter must complete the assignment he/she has accepted.
Confidentiality
The interpreter:
• Must respect confidentiality and privacy of all parties under all
circumstances, unless otherwise required by law.
• Must avoid unnecessary contact with all parties. The contact an
interpreter is allowed to initiate should relate to the understanding of
the language, the details of an appointment, and all information re­
garding the encounter needed by the non-English speaker only when
requested by the client.
Impartiality and Conflict of Interest
The interpreter must remain impartial. He/she will never advocate
on behalf of any party, will not engage in discussion, give advice or
express personal opinions about the matter of the encounter, filter
communication, mediate, or show reaction to any of the parties. In
addition, the interpreter must not conduct personal or other businesses
while on an interpretation assignment within or outside the booked
time (if within the premises) in order to maintain professionalism and
avoid potential conflict of interest.
33
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Limitation of Practice
The interpreter must know his/her linguistic limitations and decline
assignments that require knowledge or linguistic or other skills that go
beyond his/her competence.
The interpreter must never perform services other than interpreta­
tion for any party while at the assignment and must abide by the Code
of Ethics for interpreters.
Accountability
The interpreter must be accountable (he/she must be fully aware
of liability and risk issues). An accountable interpreter must recognize
interpretation mistakes and try to rectify them even when the assign­
ment is over.
Professional Development
The interpreter
• Must seek professional development courses to maintain, im­
prove and expand interpretation skills and general knowledge through
self-teaching, formal, and informal continuing education.
• Must acquire the proper terminology and enhance his/her knowl­
edge by creating and updating terminology files.
• Must seek evaluative feedback and practice self-evaluation con­
cerning his/her performance.
Respect for all Parties
The interpreter must show respect for all parties involved in the
interpretation assignment, including respect for self, the agencies, the
service providers and their clients.
34
ДОДАТКОВІ ОБОВ’ЯЗКИ ПЕРЕКЛАДАЧА
У підрозділах із невеликим штатом нерідко на працівників по­
кладають виконання не тільки прямих обов’язків, але й тієї робо­
ти, для забезпечення якої не передбачена окрема посада. Перекла­
дач повинен бути готовим виконувати обов’язки офіс-менеджера
та секретаря, до функцій яких входить підготовка інформації для
звіту про діяльність підрозділу, який обслуговує перекладач.
Звіт про проведені переговори
Часто від перекладача вимагається складання щоденного звіту
про проведені переговори. Правильно оформлений скорочений
запис допоможе зробити хороший і повний запис бесіди як від­
разу після її закінчення, так і пізніше.
Форма запису бесіди довільна, але водночас бажано дотриму­
ватись декількох основних правил.
1. У записі відбивається основний зміст переговорів, зберіга­
ючи прецизійну інформацію (факти, імена, назви, цифри, дати) в
стислій, логічній і зрозумілій формі.
2. Зміст слід викладати в непрямій мові, як правило, в теперіш­
ньому часі. (Запис бесід вищих керівників, міністрів і т.д.: часто
прийнято оформляти прямою мовою)
3. Можна зберегти найважливіше або найцікавіше висловлю­
вання у вигляді цитат, оформлених лапками.
4. Прізвища учасників виділяють підкресленням.
5. Неістотні деталі, повтори і надмірну інформацію опускають.­
6. У разі необхідності ставлять відповідний гриф секретності.
35
 Основи усного перекладу : навчальний посібник

Приклад:
Запис бесіди Голови ради директорів ВАТ ХХХ О. Цимбалюка
з Головним технологом концерну YYY Теодоро Ернандесом.
20 грудня 2005 р.
Після обміну привітаннями О. Цимбалюк підкреслює важли- ВПРАВИ ДЛЯ ПЕРЕКЛАДУ з арКуша
вість і своєчасність приїзду Т. Ернандеса для переговорів про мо-
дернізацію наявної лінії... [...] Однією з ознак професіоналізму є здатність працювати добре
Наприкінці бесіди Т. Ернандес повідомляє, що обов’язково пе- і багато, постійно прагнучи до самовдосконалення. Отже, якщо
редасть побажання ВАТ ХХХ керівництву своєї Компанії. прочитавши сказане вище, ви все-таки вирішили стати профе­
На бесіді були присутніми з української сторони: комерційний сіоналом у галузі перекладу, будьте готові до того, що вершини
директор ВАТ ХХХ П. Іржавський і начальник виробничого цеху майстерності деякий (можливо, навіть довгий) час для вас за­
Б. Паньків; з ХХХХ сторони: представник Компанії в Україні... лишатимуться за хмарами. Наблизитися до них допоможе вико­
В. Рябченко.
нання порад, висловлених Е. Гіллізом (Andrew Gillies. Conference
Записав: … (прізвище, підпис).
Interpreting – A New Students’ Companion. Tertium, Cracow 2001).
1. Тренуйтеся часто – 5 разів на тиждень.
Непряму мову оформляють у записі бесіди такими дієслова­
2. Визначте, як для вас краще – двічі по 30 хвилин вранці та
ми: сказати, підкреслити, відзначити, виділити, звернути/привер­
увечері може бути кращим, ніж один раз 60 хвилин і т. ін.
нути увагу, заявити, негативно/позитивно сприйняти, відповісти
3. Текст для тренувального перекладу не обов’язково повинен
позитивно (негативно), спростувати, визнати, взяти до уваги, по­
бути корисним.
годитися, заперечувати тощо.
4. Не тренуйтеся, якщо ви цього не хочете (хоча, якщо таке
трапляється дуже часто, уважніше подивіться навколо себе – на
Короткий зміст бесіди відрізняється ще більшою лако­
світі багато інших потрібних і цікавих професій – прим. авт.).
нічністю і характеризується ще вищим ступенем узагальнення
інформації.­

Приклад:
У розмові між... та... були обговорені питання розробки ТЕО
реконструкції виробничої лінії. Досягнута домовленість про від-
рядження до ВАТ ХХХ групи консультантів фірми для опрацю-
вання проекту та обстеження будівлі, приблизно в кінці березня.
Витрати, передбачені умовами ANIMA, візьме на себе прий­
маюча сторона.
Склав (прізвище, підпис) 20 лютого 2005 р.

36 37

ЧАСТИНА 2
ВПРАВИ ДЛЯ ПЕРЕКЛАДУ НА СЛУХ
Вправа 1
V. – Valerii Polkovskyi, PhD, Certified Translator and Interpreter.
Interviewer: – Я познайомився з Валерієм у таборі на озері
Накамун неподалік від Едмонтона, столиці канадської провінції
Альберта, де учасники молодіжної програми «Канада – Світ –
Молодь 2001/ 2002» проходили адаптацію перед початком роботи
в громаді.
Валерію, що таке PhD – я знаю, а що таке «Сертифікований
перекладач»?
V.: – It means that I am a Certified Member of ATIA.
I.: – Пробачте...
V.: – ATIA stands for the Association of Translators and Interpret­
ers of Alberta, the only association of this kind in Alberta, founded
in 1979. It also represents the province of Alberta in the Canadian
Translators and Interpreters Council (CTIC). Through CTIC, the As­
sociation is affiliated8 with the International Federation of Translators.
I.: – Ви кажете, що Ви – сертифікований член Асоціації.
А які ще види членства існують?
V.: – There are also Honorary9 Members (only one of them actu­
ally, Dr. Juergen Jahn), and Associate Members.
I.: – А що таке «Асоційований член» і як можна ним стати?
V.: – It is a secondary category of membership introduced in 1985
to give translators with limited experience or training more exposure
8
to be afiliated with – бути членом організаці
9
Honorary – почесний
38
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
to10 the profession before they attempt the CTIC examination. A pro­
vincial examination is set by ATIA once a year, for candidates to be­
come associate translators.
I.: – Чи популярна професія перекладача в Канаді? Яке
загальне ставлення до неї?
V.: – Yes, this profession is popular in our country. In all prov­
inces and territories, there are Associations (constituent11 members of
CTIC). People who immigrate to Canada work in this profession (cer­
tainly not all of them, as the profession needs a high level of qualifica­
tion and experience). You have to pass an examination first.
I.: – Що треба зробити, щоб стати перекладачем? Чи
достатньо мати для цього університетський диплом?
V.: – It isn’t enough to have a degree. Requirements are becom­
ing higher and higher. You have to have a degree in translation from
a recognized University, a certain number of words (pages) translated
per year, experience, etc. An interpreter has to be a flexible and knowl­
edgeable person.
I.: – А крім вимог до освіти та досвіду, чи існують якісь
положення щодо професійної етики?
V.: – Yes, there are. In order to become a professional translator,
you have to pass an exam where ethics questions are included. All
members of the Association comply with12 certain rules and regula­
tions regarding13 ethics.
I.: – Ви вже пропрацювали перекладачем довгий час. Що
Ви можете сказати про найтиповіші помилки перекладачів-
початківців?
V.: – Sometimes people try to translate (or interpret) in a domain
where they do not have enough expertise. Roughly speaking, oil and
gas business is not medical stuff, etc. Now lots of abbreviations (ac­
ronyms), and professional jargon are being used. The translator (in­
10
exposure to – тут: можливість ознайомлення
11
constituent – складова частина
12
comply with – дотримуватись
13
regarding – стосовно
39
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
terpreter) should be a versatile14 and qualified person. The more you
know, the better it is – the logic of the profession is very simple.
I.: – Ви брали участь в обслуговуванні чемпіонату світу
з легкої атлетики в Едмонтоні. Що на цих змаганнях було
найпам’ятнішим із професійного погляду? Як була організо-
вана служба перекладу на чемпіонаті?
V.: – The experience from the World’s is tremendous15. For the
first time, the championship was on the North American soil. Meeting
and communicating with the Ukrainian delegation was great.
My official position was Team Host. There were a hundred Team
Hosts prepared for the games (serving the needs of sportsmen from
two hundred and ten countries). I worked with the delegations of Ka­
zakhstan, Uzbekistan and Armenia.
I.: – І останнє запитання. Якщо наші студенти захочуть
одержати детальнішу інформацію про діяльність Асоціації
Перекладачів Канади, куди Ви порадите їм звернутися?
V.: – They should read the latest ATIA Directory16 or visit our
web-site www.atia.ab.ca.
I.: Thank you very much.
V.: – Bud’ laska.
Вправа 2
C. – Carole Roy, coordinator of POC.
I. – Interviewer.
I.: – Керол, чи давно Ви берете участь у діяльності програми
«Канада – Світ – Молодь»?
C.: – Nine years. I was a participant in the Tunisia Program in
1974. Then I was a project leader with the Tunisia Program in 1974
for a special program with Tunisia. I worked two years as a project
leader (with Thailand and India), as Program Coordinator (five years,
four with India, one with Uruguay).
14
versatile – гнучкий, різнобічний, універсальний
15
tremendous – величезний, разючий
16
Directory – довідник
40
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
I.: – Розкажіть, будь ласка, як усе це почалося.
C.: – CWY started in 1973 with Jacques Hebert wanting to create
a program so youth from developed and developing countries could
meet, get to know each other and their reality, reflect and hopefully
get involved in community development, as well as be aware of inter­
national relationships.
I heard of this program and very much wanted the opportunity to
meet another culture. My parents are hardworking and came from
poor families, only had a primary education (grade seven) as they had
to work from age twelve on to support their large families. I was curi­
ous as to what was life in another country, what was similar and differ­
ent. It proved to be a tremendous experience. It made me reflect on the
roles of men and women, on the importance of hospitality, which Tu­
nisians were good at; at the impact17 of tourism on the local economy;
on group processes; on social justice, economic justice; the sense of
history in Tunisia (and back in Canada).
I.: – У яких країнах Ви побували, працюючи в програмі?
C.: – Tunisia, Mexico, Guatemala, Costa Rica, Nicaragua, Pana­
ma, Belize, Uruguay, USA, France, England, Germany, Austria, In­
dia, Thailand, China, and I have lived in all parts of Canada, except
that I have not been to Newfoundland.
I.: – Яка з них була найцікавішою і чому?
C.: – All countries had interesting ways. But the most impact on
me was from my visit to India (five times – always different regions)
– the enormous contrasts of Indian daily life (for example, rich – poor,
modern – very traditional) made for much reflection. The joy of life
so many Indians express was remarkable, the intuitiveness of commu­
nication, the loyalty of friendship, the ability to be faithful and to let
go when cataclysm happens. Their very different customs and values
made for rich comparison with Western thinking. The pride of Indian
people and their sense of honour were very instructive18. The lack of
conflict between generations was very surprising: youth do not «re­
17
impact – вплив
18
instructive – повчальний
41
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
ject19» their parents and usually transfer the affection20 they have for
their parents to other authority figures like CWY staff. Their sense
of hospitality and how guests have an important role in their mythol­
ogy was enriching because God disguises21 itself. Indians believe that
guests may be God disguised. So show hospitality to all guests in or­
der not to refuse hospitality to God.
I.: – Звичайно, кожна країна має свої особливості. А де
було найважче звикнути до місцевих звичаїв і традицій?
C.: – Probably in Thailand. Thai people are very beautiful and
graceful22 and like to keep harmony in their lives and relations, which
is very nice for foreigners as they are extremely hospitable. But in
their culture the word «problem» is bad and so no one has «problems»
and nobody will discuss any problems – I did find this thousands of
times as there were «problems» that needed to be talked about in order
for understanding to take place. Although they appear very sweet, soft
and smiling, Thailand has one of the highest murder rates apparently23
– they transfer their aggression to very, very violent movies as well as
viciously24 violent Thai Boxing. It was very difficult to have conversa­
tions about things other than joking and light conversations. But their
sense of aesthetics25 is remarkable.
I.: – Присутність гостей завжди накладає певний відбиток
на життя громади. Як реагують люди різних країн на присут-
ність групи іноземців?
C.: – I have found everyone I have been within CWY to be very
hospitable. Just as Canadians want to broaden their understanding and
meet other cultures, so did Indians, Thais, Uruguayans, and Tunisians.
Generally, people felt very protective26 of the Canadians and initially
they didn’t want them (the Canadians) to work. Having Canadians liv­
19
reject – відмовлятися, не приймати
20
affection – почуття близькості
21
disguise – переодягатися
22
graceful – привабливий, граціозний
23
apparently – очевидно
24
viciously – жахливо
25
aesthetics – естетика
26
Protective – поблажливий, заступницький
42
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
ing with their family or village is usually an honour and status symbol
in Asia. It does promote a change of times: for example women who
never would go to a public meeting or receptions in Indian villages
will come to the reception for Canadian official visitors because the
Canadians are «their children». At times, villagers were surprised by
the dedication27 of Canadian and Indian participants in their work, so
they initiated improvement projects in their communities – initially
so many people went to meet the team that men in the villages had to
provide security around the group living house for the few first days.
Canadians came back with a new appreciation of their own family,
respect for simplicity, a sense of indignation28 at unjust economic sys­
tems, concern for the environment and concern for women’s rights.
I.: – А як самі молоді канадці? Намагаються вони наслі-
дувати місцеві звичаї, навчають своїх партнерів канадських
звичаїв, чи залишаються нейтральними?
C.: – Canadians find it difficult to define Canadian customs – but
generally they are willing to show their counterparts the Canadian way
of doing things. When they go overseas, they are willing to do as the
people of the country to a point.
Canadian participants are not always good observers with their
eyes and often need to be told «why» things are as they are before
they can adopt different behaviours. But they are generally adventure­
some29 and not too afraid – they will go exploring more easily than the
Indians. They learn how to function in a group better and be less «in­
dependent» while Asians learn to take more initiative. One problem
for Canadians is individualism and one problem for Asians is the lack
of initiative by youth due to the hierarchy30 of age.
Certain things, like relations between men and women, are very
different in India and need to be respected by Canadians from the
start; otherwise, there is too much anxiety31 in Indian women partici­
27
dedication – свмовідданість
28
indignation – обурення
29
adventuresome – любитель пригод
30
hierarchy – ієрархія
31
anxiety – занепокоєння
43
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
pants and the field staff. Although initially they do not understand and
easily accept it, men and women are asked to swim in different places
during POC32. Otherwise, Indian women won’t swim and will find
excuses. We also ask that Canadian men do not touch Asian women,
joke with them about anything sexual or even about relationships, as
this could offset the women’s possibilities of marriage later on.
I.: – Оскільки Ви працюєте в програмі так довго, що ж
приваблює Вас у ній?
C.: – I decided to work in CWY because I was a peace and femi­
nist activist and I found I could not keep up with all the challenges
necessary for social justice. So I decided that education would be my
long term political action and I should try to promote interest, concern
and participation in community development (local, national, inter­
national) in youth. It is not that they must think like me, but that they
must be encouraged to think for themselves and learn to «read beyond
the propaganda.» I also think that in North America we are educated to
feel as «independent individuals», which often results in isolation and
alienation. Those who work for social justice believe that cooperation
is better and necessary for change. Yet I observed that they are deeply
stuck in the alienation33 mode.
I see CWY exchanges as an opportunity for people to learn new
ways of feelings, which are necessary. Otherwise, only intellectual
factors won’t be able to promote a more cooperative way – if par­
ticipants can «feel» part of something, that they «belong» to a group
for the months of the program, maybe they will then be more able to
establish connections and feel «part of» rather than «alienated from»
in the future. CWY can be a profoundly transformative experience.
As field staff, I obtained the opportunity to develop leadership
skills in a multicultural context, as well as reflect a lot of authority. I
found that greater power and authority had not given me more free­
dom, but less as my words had more impact (so I had to be very care­
ful). I also found that fairness was very important. Otherwise, I lose
32
POC (Participant Orientation Camp) – адаптаційний табір
33
аlienation – відчуженість
44
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
credibility34, and being the authority meant that I had to remain with
high credibility: when conflicts arose between people, then the person
in authority can become invested with35 the credibility that the parts
have lost with each other.
I.: – Що б Ви побажали людям, які працюють із молоддю?
С.: – I believe that it is important to encourage youth’s dreams, to
convey to them that they are needed and that it does matter how they
live. That life is something quite amazing that they should dare to
reach the highest aspirations they conceive; that enthusiasm, friendli­
ness, and sincerity are very important and so is solidarity and perse­
verance. That they can rise to the challenges they set themselves – and
that human imagination and creativity is boundless36 – that we need
these to face the real misery that is also part of life – poverty, discrimi­
nation, and injustices.
Вправа 3
I. – Interviewer.
V. – Violet Vlchek, Project Supervisor of the Youth Exchange Pro­
gram «Canada – World – Youth 2001/2002».
І.: – Пані Влчек, наскільки я знаю, Україна – не перша
країна, яку Ви відвідали. Де Ви ще побували?
V.: – I’ve been to all of the provinces in Canada and several states
in the United States including Alaska. Also, I’ve been to England,
Italy and Greece in Europe, also to Spain, Portugal, France, Austria,
Slovak Republic and Czech Republic, and to some countries in the
Southeast Asia, such as Fiji, the Cook Islands, Australia, New Zealand
and Indonesia, Malaysia, Thailand, Hong Kong, Singapore and China.
I think, that’s all. And in Mexico and Belize in Central America.
І.: – Ого! Багатенько... Це були ділові поїздки чи туристичні?­
V.: – They were not business trips, but we don’t like to use the
word «tourist», we like to use the word «traveler», because a tourist
34
credibility – довіра
35
invest with – наділяти
36
boundless – безмежний
45
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
is someone usually with a lot of money, who stays in hotels, and as
a traveler we carry a backpack and we stay in hostels and someplace
very inexpensive, and we take the same transportation as the local
people… Ah… also, I forgot to mention that I was in Korea, which, I
suppose, may be called a business trip, because I was teaching English
there as a second language.
І.: – Ви працювали у школі чи в університеті?
V.: – I was working at a university, teaching first-year university
students conversational English.
І.: – І наскільки відрізняються корейські студенти від ка-
надських?
V.: – Well… I think the Korean students were more relaxed and a
lot of fun to work with, they like to play games, and there was always
a lot of laughter in our classrooms. Also, they have a different attitude
of respect, so usually, they bow when they enter the classroom or see
the teacher in the hallway.
І.: – Наскільки важливим є для корейців навчання взагалі
і, зокрема, вивчення англійської мови?
V.: – Yes, learning English is very important for them, as possibly
you know, Korea was a very poor country until 1970, and since this
time they have been working to improve their standard of living. One
of the ways they cope to create success for their children is to give
them English lessons, usually in a private school, or however they can
provide it.
І.: – Яким є типовий розпорядок дня корейського студента?
V.: – It’s pretty deadly, they wake up very early in the morning,
maybe around six, they have to take long buses or subway rides to
their school, they attend school all day in a regular school. Then usu­
ally they attend evening classes in Mathematics, Sciences, English
and any subject in which they do not excel37.
І.: – Чи є наявність університетського диплома запорукою
успіху для корейця?
V.: – As I think in every country, not always. Though students,
who have the highest marks in high school, get into the best universi­
37
excel – виділятися
46
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
ties in Korea, and, of course, their chances of getting a job are better.
As the marks from high school go down, they go to less highly aca­
demic universities and may have more difficulty in finding work.
І.: – Чи дорогим є навчання в корейському університеті?
V.: – I’m not sure about that as far as attending the university, but
private lessons are expensive, and many parents work very long hours
to provide private lessons for their children.
І.: – Пані Влчек, перш ніж почати працювати в програмі
«Канада – Світ – Молодь», Ви були психологом-практиком.
Hаскільки я знаю, ця професія досить престижна як у Вашій
країні, так і в нашій. Що змусило вас змінити її?
V.: – Well… As you might imagine, to work as a psychologist
is very demanding work and I had an opportunity to go and teach in
Korea, so I thought this would be a good change. Then, when I came
back, I worked for a couple of years again as a psychologist, and I
was very pleased to have an opportunity to work with «Canada World
Youth» because again it’s adventure, trouble and working with young
people, which I really enjoy.
І.: – Значить, Україна є першою країною, яку ви відвідуєте
в ранзі куратора обмінної групи. Що Ви знали про нашу кра-
їну, перш ніж почати працювати в програмі?
V.: – Well, I knew that Ukraine had become independent about
ten years ago, and that Ukrainian people were working toward estab­
lishing democracy at different levels of government, and that perhaps
some areas of development in electricity or water supply or something
might not be equivalent to what we are familiar with in Canada.
І.: – Але все одно, переставши працювати психологом, Ви
не перестали бути психологом. Тож, яким було Ваше вражен-
ня як психолога від групи українських студентів, які прибули
в табір Накамун?
V.: – Well… One of the first things we have to be aware of38,
whether we are psychologists, if we want to work with people from
other cultures, we must not generalize or make conclusions without
38
to be aware of – усвідомлювати
47
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
learning, without getting to know someone. So I think, the young peo­
ple from Ukraine I observed to be just like from anywhere else, we
had a swimming pool, everybody wanted to swim; it was Ukrainian
Independence Day, so we had a party with dancing and a nice celebra­
tion. They enjoyed food and the chance to have some adventures on
the climbing wall and so on. They seemed to me like young people in
a normal setting, I didn’t see anything remarkable or different.
І.: – Так, це була відповідь професійного психолога, який
пам’ятає про правила професійної етики. А якби це питання
Вам поставили як звичайній людині?
V.: – Well, I want you to know, that I’m working as an ordinary
person with «Canada – World Youth, and when we first arrived, we
had so much to do, I was trying to be a superordinary person just to
get the things done. There isn’t some kind of special ability that a psy­
chologist has to see through people. In psychology, we listen to people
who choose to tell us something, and we try to help them to work out
a solution. So it’s my answer as a human being and the only way I
would have a different answer is if I spent three or four hours with
some person and I then might be able to give a professional opinion.
І.: – Для українських учасників, які прибули туди, це була
нова країна, нова культура, вони всі молоді, і, звичайно, в
них було багато проблем, доки вони звикли до неї. Які були
головні проблеми, з якими вони стикалися?
V.: – I think, for some participants there was a problem of loneli­
ness and isolation, because, as you know, in Canada the distances can
be very great, and many participants lived in a home out of town, so
theу didn’t have the opportunity in the evening to see their friends and
have a social life, as they were used to at home.
І.: – І тепер, коли вся група прибула сюди, настала черга
канадських учасників відчувати культурний шок. У чому він
виявився? Що більше всього шокувало їх?
V.: – I think, first of all, our reception here was very welcoming
and we are delighted with the warmth of the Ukrainian families we are
48
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
staying with, so whatever shock there might have been, is cushioned39
by hospitality and kindness; maybe one thing that is difficult for us, is
sometimes it takes a long time to get things done, for example, if our
computer time is at three o’clock and we don’t get it till 3:30, this is
very unusual for us, and we have to learn that not everything happens
as quickly as we expected.
І.: – Якщо ця програма завершиться успіхом, тоді, почина-
ючи з березня місяця, нам доведеться розпочати новий про-
цес відбору учасників для програми «Канада – Світ – Молодь
2002–2003». Якими Ви хотіли б бачити українських учасни-
ків, які приїдуть у Канаду у складі обмінної групи?
V.: – The participants should come with a clear understanding of
the purpose of «Canada – World –Youth» Programs, that is for in­
tercultural awareness40, global development, and community develop­
ment. It is not a good program for those who have difficulty accepting
rules and for people who are… must have their own needs met before
the needs of other people or the program. An individual, to succeed
in the program, should be adaptable, able to accept whatever is hap­
pening in the other culture, open-minded, so not always making com­
parisons – «they do it differently» here than there», non-judgmental,
again, able to accept, and especially to interact with people of all ages,
because it isn’t always possible to just be with people of your own age,
willing to do any kind of work that is assigned and willing to observe
how things are done in another country and to change one’s behaviour
to fit in another country, not forever but for three months you are there.
Вправа 4
S. – Steve Splinter, Aquatic Supervisor of Athabasca Landing Pool;
I. – Interviewer
I. – Поясніть, будь ласка, що означає Ваша посада та назва
басейну.
39
cushion – пом’якшити
40
awareness – обізнаність
49
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
S.: – The Athabasca Landing Pool: Athabasca used to be called
Athabasca Landing, that is where people came for the trade routes
through the Athabasca river; this was the best place to start. The Land­
ing Pool was built in 1979. It’s a small swimming pool by commu­
nity standards nowadays. The aquatic supervisor: my job is to run the
pool, make sure that it operates properly, do what’s required to get
people swimming and offer them programs they need and fill the pool
and make sure it’s run safely.
І.: – Схоже, що роботи у Вас чимало. А чи допомагає вам
хтось?
S.: – Yes I have lots of help. I have an assistant manager, her title
is a head guard. I have a number of senior guards, who are shift super­
visors. They act in my absence, and we have junior staffs or guards
in training, or ones that are not supervisors and that require a lot of
instruction, a lot of lifeguarding. That’s mainly the complement; just
have management and the lifeguards.
І.: – А які послуги пропонує басейн для населення?
S.: – Services we offer… We offer aquatics, introduction to aquat­
ics, a swimming pool, a swimming environment. We also offer a place
for birthday parties for little kids to celebrate their birthdays. We have
fitness programs for a lot of adults that are looking to try and improve
their fitness and a warm, safe place where it doesn’t matter what the
weather is outside, they can come in and work out. What else... We
offer training programs on general interests and a lot of other specialty
programs.
І.: – Тобто Ваш басейн – це не просто спортивний заклад,
але й центр громадського життя?
S.: – That’s correct. We try and offer a wide range of activities. A
place for development, a place for fun, a place for fitness. Try and get
as many reasons to come to the pool.
І.: – Я бачу, що в залі знаходиться багато всякого облад-
нання. Чи не могли б Ви пояснити, що це таке і для чого воно
призначене?
S.: – We have a lot of different equipment it ranges from equip­
ment for swimming, like swimming aides, flutter boards, flippers,
50
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
stuff like that, and then you get into competitive swimming equipment
like playing ropes where we provide the pull-up and a climbing wall
where kids can climb up. Young or young at heart can climb up the
wall and fall back into the pool. We have a diving board and Tarzan
rope41, learner pool for smaller kids and a hot tub42.
І.: – Чи всім доступні Ваші послуги? Які розцінки для від-
відування басейну?
S.: – Usual prices. General admission for an adult is $ 3.75 or
teenagers between thirteen and seventeen years old $ 3.25, kids from
seven to twelve – $ 2.75, kids of the age of four to six are $ 1,25, those
under four are free.
І.: – А бувають якісь пільги, чи, може, хтось має право без-
платного користуваня басейном?
S.: – It’s not a very common practice to give people free swim
passes. There are some groups that we receive a lot of volunteer help
from and generally can’t afford to pay regular admissions and there,
we work out a deal. CWY being one of them. That’s one supporter
now two years in a row because I think we benefit from it as much as
the kids do.
І.: – Дякую за цікаву та корисну інформацію.
S.: – You’re very welcome!
Вправа 5
Eating habits
I.: – У нас у гостях учасники українсько-польсько-кана-
дійської обміної програми «Неткор».
Krista: – Мене звати Кріста, я з Канади.
Nate: – Мене звати Нейтан, я з Канади, Британська Колумбія.
І.: – Існує приказка: «Ми є тим, що ми їмо». Можливо, на-
роди світу такі різні саме тому, що всі вони споживають різну
їжу, приготовлену різними способами, і водночас мають різне
41
Tarzan rope – гімнастичний канат, «тарзанка»
42
hot tub, whirlpool – джакузі
51
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
уявлення про те, що за столом добре, а що погано. Коли мо-
лоді люди з трьох різних країн і чотирьох мовних, а, може, й
культурних середовищ, зустрілися в Канаді, може бути, що в
їхньому підході до їжі щось здалося вам незвичайним. Була
якась помітна відмінність між українцями та поляками, чи
між європейцями та канадійцями?
Krista: – There are a few differences I noticed, the first one was
the timing of meals; the Europeans tend to have a big meal at lunch
time, like around three o’clock in the afternoon, whereas we have our
big meal later in the evening. Also, there weren’t… they didn’t com­
plain as much about food as the Canadians did, and, I guess, that’s it.
Nate: – I have to agree with Krista, I noticed pretty much the same
differences. I also noticed that Polish and Ukrainians liked a lot more
soups than the Canadians did, and were getting a little tired of our
thick meals I guess. And they also peel43 their bananas, I noticed, from
the bottom of the banana instead of the stem, which is something that
was going around for quite a while that interested us.
І.: – А коли ви приїхали в Україну, що вразило вас най-
більше?
Krista: – I guess something that impressed me was that people
here seem to know, they seem to connect better what they’re eating
to the source of what they’re eating. In Canada a lot of people, es­
pecially young people, will connect their food to the grocery store,
like especially meat, if you ask a child where their hamburger comes
from, they’ll say the grocery store or something whereas here they will
know more about it. And also here, in Ukraine, the whole animal is
viewed as food, whereas the organs more closely related to the func­
tioning of the animal we don’t like to see or eat – the head, or the lungs
or the tongue or the heart… yeah, that impressed me.
Nate: – I think what impressed me most, was the level of natural
food that I found in Ukraine. I noticed that a lot of families will stick
to using natural foods as оpposed to processed foods, and actually, I
visited a fast food restaurant in Ukraine, that actually served actually
43
peel – чистити
52
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
fresh food, as opposed to processed hamburgers like McDonalds so I
found that interesting.
І.: – Ви вже провели в Острозі дванадцять тижнів. Чи
можете сказати, що вже знайомі з українською кухнею? На-
скільки гастрономічні звички української сім’ї відрізняють-
ся від звичок вашої?
Krista: – Аt home I’m used to eating, most of my diet consists of
fresh vegetables and fruits, so that changed here for me, also I usually
choose low-fat alternatives to foods, and I found here it was difficult
to do that,
Nate: – The twelve weeks that I have been here I have had a pretty
good experience with Ukrainian food. I’ve had a lot of different types
of meals in Ukraine, I think I can explain the differences between
Canadian food and Ukrainian food. Ukrainian food tends to use a lot
of cabbage and potato, and pork, whereas Canadian meals, tend to use
a lot more beef, which is interesting. The eating habits again, what
Krista said before, it’s different timing of the meals and the quantity
of the meals.
І.: – Наскільки канадійські й українські сім’ї переймають-
ся дотриманням за столом хороших манер? Чи дуже вони в
цьому відрізняються?
Krista: – There hasn’t been anything that has really stuck out in
my mind, except for people say «smuchnohoh», and «dyakuoiu», and
I thought that was nice. In Canada, it seems that meal time is a time
where families get together and sit and eat, and it’s kind of… like
that’s the only time of day where we can sit down and talk about our
day with each other. But here I noticed it’s for the purpose of eating
and it’s not as important that everyone is together, I noticed.
Nate: – I’ve noticed the attitudes between Canadians and Ukraini­
ans around the table, seem to be fairly similar. Their use of different
utensils and everything like that is the same, everybody eats with their
mouth closed out of respect for each other, so I haven’t really noticed
any major difference, at all really.
І.: – Чи є у вас якась улюблена українська страва, чи може
ви спробували сaмі щось приготувати?
53
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Krista: – I love red borsch, it’s my favourite, and yes I did take
part in cooking, every week we had a cooking class, so we were able
to learn how to make different Ukrainian dishes. I tried cooking stuff I
ate in Canada here, and none of it turned out, I don’t know why, hope­
fully, that doesn’t mean I’m a bad cook.
Nate: – I think my favourite Ukrainian meals would definitely
have to be deruny and holubtsi; I love cabbage rolls, and they’re my
favourite in Canada as well, so I was really impressed and happy to
see them here, and just like Krista I took part in weekly cooking les­
sons. We cooked everything from borsch to deruny and holubtsi, all
my favourite things. And I also learned about cooking pelmeni, which
I guess is actually kind of a family activity in Ukraine sometimes. That
was really interesting to learn how to roll the pelmeni manually into
balls and put the meat inside, it was neat.
Krista: – I would also like to add that I’ve noticed that in Canada
due to 44 the multicultural nature of our country we have food from
all different countries, we have Mexican, Chinese, we will even have
Ukrainian food, and all different restaurants cater45 to that as well.
And here, in Ukraine, I noticed, everyone kind of likes similar foods,
and restaurants will prepare and serve all similar foods to each other.
Interesting.
І.: – Під час вашого перебування в Острозі ви, мабуть, не
раз ходили в гості в українські сім’ї. Чи помітили ви якусь
різницю в тому, як приймають гостей в Україні і в Канаді?
Nate: – Well, I think in Canada, when you’re invited to someone’s
house for dinner it’s usually polite to bring some kind of dish, usually
like, something small, and usually you bring like a bottle of wine,
something like that, and there’s, there’s… we have potluck dinners in
Canada where everyone will bring a dish to someone’s house and they
will all eat there. And in Ukraine it’s usually a tradition for the fam­
ily that’s receiving the guests to cook the meals for the guests and the
guests just to bring something like vodka and bread, I guess, which is
a difference.
44
due to – завдяки
45
cater – постачати
54
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
І.: – Через тиждень ви поїдете додому, в Канаду. Які спо-
гади ви з собою повезете?
Krista: – My memories might be how in Ukraine everything is
made from what we call from scratch46, like from the very beginning.
You know, if you want soup you make the soup from the very begin­
ning, whereas in Canada we have instant food, and that kind of thing,
it’s not as good as here, so I like, too, the wholesome good hardy47
food that they have here in Ukraine.
Nate: – I think my fondest memory will be of the hospitality that
I receive coming to Ukraine, just everybody, it doesn’t matter if they
have only known you for a couple of minutes, will usually offer up
their whole kitchen to you, if you ask for it, so it’s really touching, the
level of hospitality that I received when I came here.
Krista: – Me, too.
І.: – Okay, thank you very much and good luck in your future.
Вправа 6
Concerned about too many carbs in your diet?
For those of you who watch what you eat, here’s the final word on
nutrition and health.
It’s a relief to know the truth after all those conflicting medical
studies.
1. Japanese are known to eat very little fat and suffer fewer heart
attacks than Canadians, British or Americans.
2. Mexican people may eat a lot of fat and carbohydrates but still
suffer fewer heart attacks than Canadians, British or Americans.
3. Chinese people generally drink very little red wine and suffer
fewer heart attacks than Canadians, British or Americans.
4. The Italians may drink excessive amounts of red wine and suffer
fewer heart attacks than Canadians, British or Americans.
46
from scratch – з самого початку
47
hardy – ситний
55
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
5. German people drink a lot of beer and eat lots of sausages and
fats and suffer fewer heart attacks than Canadians, British or Ameri­
cans.
6. The Ukrainians are known for eating a lot of varenyky, cabbage
rolls, and lard but they suffer fewer heart attacks than the Canadians,
British or Americans.
CONCLUSION: Eat and drink what you like. Speaking English is
apparently what kills you.
(Sent by Danylo Puderak)
Вправа 7
My Canada World Youth Experience
Canadian International Development Agency (CIDA): Today,
we are going to talk to Miranda Gilbert about her adventures as a
20-year-old volunteer overseas.
Miranda, tell us how you became interested in volunteering.
M. Gilbert: – Well, to be candid48 I spent my childhood doing
everything everyone else did and wanted me to do. I joined extra-
curricular activities in school and worked hard to get high grades be­
cause I thought that was all that mattered. I needed marks to get into a
prestigious school so that I could get a high-paying job so that I could
be affluent49 later on.
CIDA: – I’m sensing there may have been some resentment50.
M. Gilbert: – You certainly could put it that way.
CIDA: – What made you decide to do something about it?
M. Gilbert: – I’d always escaped my ‘have-to’ life by being an
avid51 reader. One summer I came across a book called My Blue
Country by O.R. Melling. It’s about a girl who joins a volunteer orga­
nization and goes to Malaysia. This book struck me so hard I searched
the Internet to see if there really was such an organization and I found
48
candid – справедливий, неупереджений
49
affluent – багатий
50
resentment – обурення, образа
51
avid – жадібний
56
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Canada World Youth. At that point, I realized I didn’t have to let
others­map out my life for me after all.
CIDA: – There are a lot of volunteer organіzations. What was it
about Canada World Youth that you liked in particular?
M. Gilbert: – It was the chance to learn about other cultures with­
out having to be tested on what I learned. I wasn’t thinking then about
international development. That was something the ‘grown-ups’ were
concerned52 with and to me, it was a sort of vague53 image of starving
children and strange diseases. Mostly I just thought it would be a cool
adventure.
CIDA: – And was it?
M. Gilbert: – Oh, yes! When I found out I was accepted into the
seven-month Poland, Ukraine, and Alberta program, I was ecstatic54.
I’d learn about Canada from the seven other Canadian participants
and about Poland from six participants, and I’d also have the chance
to learn about Ukrainian culture from two Ukrainians.
CIDA: – Your adventures started in Canada but ended in Poland
in, um, how do you pronounce the name of that town?
M. Gilbert: – In Myszyniec. That’s Mish-IN-yets. And yes, I was
posted first to Slave Lake in Alberta to get some experience work­
ing with children. The other participants were there, too, in the same
program.
CIDA: – How did you prepare yourself?
M. Gilbert: – Well, I spent months fantasizing the program, trying
to experience it before I even left. I got in touch with a former partici­
pant from a Poland exchange and my future supervisor. I asked every
question that came into my head, but it all had to do with physical
things, like what does Poland look like, what should I bring, what’s
the weather like.
CIDA: – Those are useful things to know.
M. Gilbert: – Yes, but looking back, I realize that not once did I
ask­about mental challenges, relationships, or program components. I
52
to be concerned with/about smth – перейматися
53
vague – нечіткий, невизначений
54
ecstatic – захоплений
57
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
was steeling myself for a program where I was sure I’d get along with
everyone, where I’d be happy for seven months straight. I was sure I
was going to break the bubble I’d lived in my whole life.
CIDA: – Did that happen?
M. Gilbert: – I have to say that right away I met challenges I had
not at all anticipated55. My Polish counterpart and I shared no common
language at the beginning, which induced56 many curious «conversa­
tions», or rather creative skits57, during those first few weeks. As well,
developing a close relationship with my host family was not as easy as
I had hoped. Luckily, the support from my group and my experience
at St. Mary’s School, my work placement, were enough to keep my
spirits soaring58, as well as the rate at which I was picking up Polish.
CIDA: – How did you like working with the young children at St.
Mary’s?
M. Gilbert: – It made me realize how easy it is to make a differ­
ence. I’d always regarded Canadian society as a hopeless case that
could not be helped because we have everything already. However,
I’ll never forget the day I realized that I’d made a difference. Watch­
ing kids learn to read in front of my eyes is one of the most fulfilling,
proud memories I have.
CIDA: – And then you had to leave. learning from my experiences there.
M. Gilbert: – Yes. After three and a half months of steadily learn­
ing new things, I was off59 to another phase of the program and my life
in Myszyniec. It’s a small community and it was my home for the next
three and a half months.
CIDA: – What were your feelings when you arrived in Poland?
M. Gilbert: – My first glimpse60 of Poland was a shock. Because
it’s in Europe, I’d assumed61 that it couldn’t be very different from
55
anticipate – передбачати
56
induce – породжувати, викликати
57
skit – жарт
58
keep one’s spirits soaring – підтримувати добрий настрій
59
to be off – бути у від’їзді, поїхати
60
glimpse – погляд
61
assume – припускати 63
58
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Canada. That was as wrong an assumption as could be made. I under­
stood little of the language when I arrived. I had to concentrate on ev­
ery action I took, so as not to commit a major faux pas62. It was so hard
to stay focused in the first couple weeks that I slept extremely long
hours. It wasn’t until later that I recognized this was a culture shock.
CIDA: – What helped you get through it?
M. Gilbert: – As time passed, the culture became more under­
standable and I began to feel like I belonged, with the help of my
group and the people in our community. I still had the regular chal­
lenges of making some relationships work, but I always found support
when I needed it.
CIDA: – What was your work placement in Poland?
M. Gilbert: – It was at an institution for physically and mentally
handicapped people.
CIDA: – Sounds like a tough assignment!
M. Gilbert: – It could’ve been, but I was profoundly affected by
openness, understanding, and tolerance I had never witnessed before.
Despite the language barrier, I grew extremely close with workers and
patrons alike. Just like at St. Mary’s, I realized how easy it is to make
a difference. I learned a great deal at my work placement and I’m still
CIDA: – What kind of things did you do at your work placement?
M. Gilbert: – Our group helped organize and facilitate63 projects,
like English lessons for the community, coffee houses for local youth,
fundraisers, dinners, and things like that. I really got involved with the
community. I was touched by and connected with many people during
my exchange.
CIDA: – You said you’re still learning from your experiences. Can
you elaborate?
M. Gilbert: – After I came home and went through the program in
my mind, I realized that every time I connected with someone, every
time I was affected by someone, they were affected by me. With all the
people who touched me, I know I, too, must have made a difference.
62
faux pas – хибний крок
facilitate – сприяти
59
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
CIDA: – You told us that before you went on this program, you
hardly thought of international development at all. What are your feel­
ings about it now?
M. Gilbert: – Well, now I think that international development
is all about affecting people, connecting with people and being af­
fected by them. It’s about getting involved in your local community
and making a difference there. I hadn’t understood the power I have
to make a difference.
CIDA: – Is there a message you’d like to pass on to other Canadian
youth?
M. Gilbert: – You bet64. Only when each of us realizes the power
we have, can we make a difference, and only when we can make a
difference in our own communities can we even hope to make a dif­
ference overseas65. It took a trip around the world for me to realize the
potential I have at home, but with that potential I can plant the seeds
for a better world.
CIDA: – That sounds like a passionate commitment.
M. Gilbert: – International development has to do with a global
society, it has to do with creating a better world, but mostly, to me, it
has to do with PEOPLE. Not numbers, not statistics, people.
CIDA: – Miranda, thanks so much for sharing with us your expe­
riences as a volunteer for Canada Youth in Alberta and in Mish, uh,
Mishzhen...
M. Gilbert: – Mish IN yets.
CIDA: – Thank you, and good luck to you. That concludes our
interview with Miranda Gilbert, a young Canadian, who volunteered
with Canada World Youth to work overseas.
Вправа 8
Б. – Борис Чорний; А. – Антуан.
Б.: – Привіт.
64
you bet/you’d bet to – ще б пак; можете не сумніватися
65
overseas – за кордоном
60
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
А.: – Hi!
Б.: – Мене звати Борис.
А.: – I’m Antoine. Nice to meet you.
Б.: – Мені також. Як справи?
А.: – Fine. How was the trip?
Б.: – Дякую, добре, але трохи стомився.
А.: – How was your flight? Was it scary?
Б.: – Та ні, мені навіть сподобалося, хоча я майже весь час
спав.
А.: – So, what are your impressions of Canada so far? Do you like it?­
Б.: – Так, Kанада мені дуже подобається, хоча й бачив я ще
небагато.
А.: – Have you been to Toronto? Where have you been in Toronto?
Б.: – Ми були в китайському кварталі, на Канадській Вежі,
ходили на спектакль, просто гуляли по місту.
А.: – Have you been to a Chinese restaurant?
Б.: – Так.
А.: – And how did you like the Chinese food?
Б.: – Чесно кажучи, дуже відрізняється від того, що ми їмо
в Україні. Як на мене, зaнадто гостра.
А.: – And do you know that they sometimes eat food that is alive?
Б.: – Думаю, що вона б мені не сподобалася.
А.: – I think? You should try.
Б.: – То з якої ти частини Канади?
А.: – Quebec, Montreal. It’s almost the same parallel as Ukraine.
Б.: – Так.
А.: – So, we’ve got the same climate.
Б.: – Так, дещо схожий, але я думаю, що в Україні зими
набагато суворіші.
А.: – Well, I don’t know. As usual, we have a lot of snow in win­
tertime. But frosts are not so hard. So, what about the summer? Do
you have a lot of rain in wintertime?
Б.: – Так, дощів у нас багато, але не завжди, буває інколи
так, що ми маємо посуху.
61
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
A.: – So, if we have the same climate, I don’t think I should buy
some special clothes. Maybe skis?
Б.: – Тобі подобається кататися на лижах?
А.: – Actually I like swimming more than skiing, but it cannot be
in winter, so I’d like to try skiing. And what about you? Do you like
swimming?
Б:. – Так, дуже. Влітку я щодня ходжу з друзями на річку
купатися. Інколи я пропадаю там цілими днями. Ми плаває-
мо, ловимо рибу.
А.: – Do you like fishing?
Б.: – Не зовсім. Мені більше подобається її їсти, ніж ловити.
А.: – So in this case I’ve got an idea. I think, we’ve got some fish
in the kitchen. Let’s go and eat it, because I like fish, too.
Б.: – Залюбки.
Вправа 9
О.С. – Олена Серко; Д.Н. – Дайана Ніл
О.С.: – Привіт! Мене звати Олена Серко, я – учасниця
програми Канада – Світ – Молодь (2000–2001).
Д.Н.: – Ні! My name’s Diana and I’m Olena’s counterpart on this
program.
О.С.: – Дайана, що спонукало тебе взяти участь у цій про-
грамі?
Д.Н.: – My mother participated in the program – agricultural ex­
change with Guyana and I just wanted to travel abroad. My mother
still sees Canadian participants. Actually, she encouraged me to par­
ticipate, because she had a great time.
О.С.: – Який був твій перший вибір обмінної країни?
Д.Н.: – We didn’t choose countries; we chose the continents, the
time of year and the kind of work.
О.С.: – Який же був твій вибір щодо цього?
Д.Н.: – South America, end of summer, social work.
О.С.: – Чи була ти розчарована, коли тобі повідомили, що
ти їдеш в Україну?
62
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Д.Н.: – No, I was very excited. I didn’t know where it was on the
map. I’ve never heard about Ukraine before and my roommate said,
«Where? Are you crazy?»
О.С.: – До участі у програмі, де ти думала, географічнo роз-
ташована Україна?
Д.Н.: – Somewhere in Europe. It could have been somewhere
near India. When I told people that I was going to Ukraine, they said,
«That’s where the Chernobyl disaster happened».
О.С.: – Коли тебе обрали учасницею, які інші умови про-
грами потрібно було виконати?
Д.Н.: – І had to raise money to get here.
О.С.: – Cкільки ж це?
Д.Н.: – One thousand five hundred Canadian dollars, and that’s
not a lot to go to another country.
О.С.: – Чи були якісь труднощі під час збирання грошей?
Д.Н.: – It’s just getting organized. People are very generous when
they hear about volunteer work in another country.
О.С.: – А тепер перейдемо до канадської фази програми.
Як усе почалося?
Д.Н.: – We started at Echo Bay, where we got acquainted with
each other. All Canadians didn’t know each other because we are from
all over Canada.
О.С.: – Під час обирання партнера, сім’ї, місця роботи, чи
справдились твої сподівання?
Д.Н.: – Yes, I got everything I wanted.
О.С.: – Наприкінці програми ти не шкодувала про свій
вибір?
Д.Н.: – I had really hard time with my host-family – difficulties
while living with other people.
О.С.: – Чи було це для тебе найбільшим випробуванням у
цій програмі?
Д.Н.: – Yes it was.
О.С.: – Можливо, ці випробування тебе загартували чи
навчили чомусь?
63
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Д.Н.: – Yes, I know myself better now and I know how to be a
host myself.
О.С.: – Якою була специфіка твоєї роботи в Канаді?
Д.Н.: – My work in Canada was with handicapped adults, and
mostly I was there just being a friend – going on walks and having
coffee. We also did some work cleaning up the building.
О.С.: – Ти живеш в Україні вже два місяці. Які в тебе вра-
ження?
Д.Н.: – I am enjoying myself here in Ukraine. I must admit that
sometimes it is very difficult, and I have missed home, but it feels like
the rest of the CWY participants are my family.
О.С.: – Що тебе найбільше вразило в нашій країні?
Д.Н.: – How much people care for each other is impressive, how
most buildings are made from brick, and homemade vodka and wine...
О.С.: – Яка, на твою думку, головна відмінність між Кана-
дою та Україною, людьми тощо?
Д.Н.: – І think the main difference between Canada and Ukraine
is in the multiculturalism of Canada and the closeness between the
people of Ukraine.
О.С.: – Чого ти навчилася за час перебування тут?
Д.Н.: – І have learned many different things in different spheres of
life. For example, how much little things can count for so much. I’m
slowly but surely picking up the language and how this newly inde­
pendent country is making out.
О.С.: – Час минає дуже швидко... З поверненням до Канади,
який спогад збережеш про Україну?
Д.Н.: – І will remember meals and people eating the meals the
most! The good friendships I have made here, the markets and the
trees painted white on the bottom...
О.С.: – Чи є щось таке, щоб ти хотіла сказати?
Д.Н.: – І highly recommend people to travel, it is an eye-opening
experience which brings so many memories. I am thankful Ukraine
and Ostroh Academy that have received us with open arms.
64
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Вправа 10
Т.М. – Тетяна Муль; К.С. – Келлі Сміт.
Т.М.: – Як ти дізналася про програму «Канада – Світ –
Молодь»?
К.С.: – І learned about Canada World Youth from my cousin who
participated in a Quebec – Burkina Faso program in 1998.
Т.М.: – Чому ти вирішила взяти участь у цій програмі?
К.С.: – І was interested in learning about different culture, and
how I would interact66 in a new environment.
Т.М.: – Чи був у тебе вибір поїхати у якусь іншу країну?
Якою була твоя реакція, коли ти дізналася, що їдеш саме в
Україну?
К.С.: – You don’t really have a choice of where to go, but after
learning about Ukrainian history I was eager to go.
Т.М.: – Перебуваючи в Україні, що ти хотіла б перейняти
від українців?
К.С.: – І would like to learn more about the history and traditions
of Ukraine.
Т.М.: – А що тебе найбільше вразило, коли ти вперше при-
їхала в Україну?
К.С.: – І was impressed by the hospitality of Ukrainians. Though
they have less, they are willing to share it all.
Т.М.: – Повернімося до канадської частини програми. Очі-
куючи на українців, яких саме людей ти сподівалася побачи-
ти, і чи співпали твої очікування з дійсністю?
К.С.: – І had no true expectations about Ukrainian participants,
except they surprised me with their knowledge of English.
Т.М.: – Яку людину ти хотіла бачити поряд протягом
шести місяців, і чи задоволена ти своєю партнеркою зараз?
К.С.: – Again, I had few expectations about my counterpart... I
was looking for someone friendly and willing to do anything! I am
very happy with my counterpart.
66
interact – взаємодіяти
65
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Т.М.: – Яке місце роботи в тебе було в Канаді? Що тобі
найбільше сподобалося?
К.С.: – І had Camp Kawartha Outdoor Education Center as my
work placement. I liked helping with rock climbing and adventure
programs.
Т.М.: – Чого ти навчилася в таборі?
К.С.: – I learned a lot about planning programs for children and
about safety precautions 67 when climbing.
Т.М.: – Тобі сподобалася сім’я, у якій ти проживала?
К.С.: – І loved my host family! They were great! Just like a second
family.
Т.М.: – Чи організовували вони ваше дозвілля?
К.С.: – Yes. We went to zoos, parks, and museums, the CNN
Tower...
Т.М.: – Як ти вважаєш, той досвід, що ти здобула, перебу-
ваючи в програмі, допоможе тобі в майбутньому житті?
К.С.: – Yes. I know a lot more about my interests and myself. I
know a new language and I’ve made some lasting friendships.
Т.М.: – Чи порадила б ти цю програму для участі своїм
друзям чи знайомим? Як би ти описала її, щоб зацікавити
людей?
К.С.: – Yes, I would definitely recommend it! I would probably
show my photos and journal to describe it.
Т.М.: – За чим ти сумуєш найбільше, перебуваючи в Укра-
їні?
К.С.: – І miss lettuce68 and my family.
Т.М.: – Як би ти описала Україну одним словом?
К.С.: – Welcoming. Ukrainians are always so happy to have me
around.
67
safety precautions – заходи безпеки
68
lettuce – салат (рослина)
66
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Вправа 11
М.: – Максим Моторин.
С.: – Сильвейн Руссель.
М.: – Привіт, моє ім’я Макс, я учасник програми «Украї-
на – Канада 2000/2001».
С.: – Hallo, my name is Sylvain Russell, I am Maksim’s counter­
part in the Canada World Youth exchange program.
Max, we didn’t really have a chance to talk with you. Will you
mind if I ask you a few questions?
М.: – Так, звичайно.
С.: – It is evident that there are many cultural differences between
the two nations. And on your arrival to Canada, which differences
stood out69 the most?
М.: – Коли я зійшов з літака, я побачив багато знаків і
вивісок, які були англійською і французькою, і всі навколо
мене розмовляли не так як я; це вразило мене найбільше.
С.: – The Ukrainian media portray 70the image of economic well-
being in America. In Canada, did you see any disadvantage to this?
М.: – Незважаючи на те, що вони мають більше грошей,
вони й витрачають більше. Крім того, їм доводиться більше
проводити часу в офісі, а не дома, що є не дуже добре для сім’ї,
принаймні так було в моїй сім’ї.
С.: – Very interesting, Max. Now, from being in Canada, did you
learn something about Ukraine?
М.: – Найбільше, що мене вразило там і що дуже
відрізняється від нас, це те, як вони поводяться з друзями на
вечірках і таке інше. Канадське «хто платить, той і п’є» не
дуже мені подобається, і я дуже радий, що в нас такого немає.
С.: – Right. If you had an opportunity to share a thing from your
trip with your friends, it can be food, a moment, a trip you took in
Canada, a place you liked to be, what would it be, Max?
М.: – По-перше, я хотів би поділитися відчуттям польоту і
69
stand out – виділятися, бутим помітним
70
portray – зображувати, показувати
67
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
тим, як на висоті десять тисяч метрів двісті грамів шампансь­
кого можуть зробити з молодим організмом дуже страшні
речі. По-друге, прогулянки по Торонто точно сподобалися б
моїм друзям. По-третє – ніч в Оттаві в барі з текілою, пивом і
гарною музикою.
С.: – I think you friends would enjoy that very much, Max.
М.: – Я впевнений у цьому.
С.: – Did you get the experience of celebrating a Canadian holi­
day?
М.: – Так, звичайно. Перше свято – це був День Подяки.
Це сімейне свято і воно запам’яталося мені великою вечерею
з індичкою. Друге – Гелловін. Діти переодягаються в різних
монстрів, зомбі, відьом і бігають від будинку до будинку, про-
сячи цукерки. Молоді люди, своєю чергою, набирають удома
якнайбільше, хто як може, яєць і роблять нальоти на будинки
та машини, за що частина з них проводить пару діб у поліції.
С.: – Thank you, Max. It was very interesting talking to you.
М.: – Дякую, мені також.
Вправа 12
Ю. Олексійчук: – Для початку я хочу сказати, що це інтерв’ю
є частиною проекту опитування учасників канадської сторони
Обмінної програми «Канада – Світ – Молодь» і наші студенти
більше зацікавлені не у вашій участі в програмі, а саме тому як ви
проводили свій час у Канаді, хобі, уподобання тощо. Насамперед,
представтеся.
Petrea Shook
P.S.: – OK, I’m Petrea Shook. I live in Kingston, Ontario, and
what I do in my spare time… Usually, with my friends I go to movies,
I go shopping, watch TV, I hang up with my mom and I go to school.
Yu.: – До речі, вітаю вас із Днем Святого Валентина, ба-
жаю всього найкращого, кохайте і будьте коханою. А як про-
водять цей день у Канаді, порівняйте, будь ласка.
68
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
P.S.: – The thing is I didn’t really get to see how Ukrainians cele­
brated it yesterday. I didn’t see, just my counterpart brought me a Val­
entine. In Canada, when we celebrate, we usually give small Valentine
cards, we give a rose flower, and we give lots of candies. That’s what
we do in Canada.
Yu.: – Це свято дещо нове для українців і воно нам подо-
бається. Але ще одне запитання щодо програми – це все-таки
необхідно – що вам найбільше сподобалося як учаснику цієї
програми?
P.S.: – I liked that I could travel, for me the Ukrainian phase is
harder because during the Canadian phase I lived at home sustainable
and I have learned a lot how the things work in the developing coun­
tries and there is a lot to learn.
Yu.: – Отже, чи можна сказати, що ваша початкова мета
участі в програмі це подорожування?
P.S.: – Yeah, and to learn more about myself and learn more about
the world, how it works because I’ve only been to Canada. I didn’t
really get to travel to different countries and see how they work, these
countries.
Yu.: – Гаразд, щоб ви побажали нашим студентам, які ма-
ють бажання взяти участь у програмі?
P.S.: – Well, I’d like to wish for people to come into the program
and try the participation in the program, it’s an amazing experience.
And even Ukrainian participants would say the same about this pro­
gram.
Yu.: – Можливо, ви могли б назвати головні переваги про-
грами, не одну-дві, а, може, цілий ряд. Що ви робили.
P.S.: – The aspects of the Program? I think it’s experience. It’s
not like schoolwork, it’s more than experience and it’s the best way
of learning. So, the biggest aspect of the program is the experience
through doing. Doing volunteer work and you are actually doing the
work and you learn a lot, a lot of things in this program. That’s what
I did at school.
Yu.: – Що ж, дякую за інтерв’ю…
P.S.: – You’re welcome.
69
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Yu.: – Бажаю вам хорошого польоту. Ви, мабуть, уже ску-
чили за рідними. Всього найкращого. Дякую.
Claire La Fleur Tugault
Claire: – Well, you know already my name is Claire; I’m the par­
ticipant from the province Quebec. So, French is sort of our culture,
it’s very important. What do I do? In my home community, I was a
student and I’m entering the university next year, Midyear University,
the Faculty of Art. Why did I do this program? Because I like to travel
a lot. It’s one of the things I prefer and It’s one of the things I do in my
life and it’s very important. I visited other countries before and since
then I’m addicted to it, I can’t stop doing that anymore. So, if I have a
chance to travel or go to see my family living overseas, North Africa
and South America, that’s why I thought a lot about this program.
In Canada what I used to do a lot, well, I was studying a lot and
it would be difficult to enter the college because the education there
is a little bit different. I do dancing, classic dancing, what you call
«балет» I don’t do it here, but that’s my main hobby. I don’t know,
what do you want to know more?
Yu.: – Як щодо того, що вам найбільше сподобалося в про-
грамі?
Claire: – What I appreciate really a lot, is the fact that you re­
ally get to know yourself, you get to know yourself usually with your
friends, living in the community; but when you’re living with some­
body and you’re working with this somebody for six whole months,
you’re living with that person and she’s from the other culture, it’s sort
of a first marriage, we go through ups and downs, we «get married»
and then we can have bites. When we have conflicts and learn to re­
solve them and that what is really unique about this program. Another
thing is travelling, not exactly travelling, but living in two different
communities and actually in two different cultures. It was very in­
teresting because I went to Alberta and it’s totally different from my
own culture where I come from, from Quebec. And in Canada, when
you’re traveling from Atlantic to Pacific, it’s amazing, there’s a lot of
what you get to see, it’s in one country. It can be both good and bad,
70
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
and it is difficult to define the Canadian culture, something that’s re­
ally you can define71.
Yu.: – Як на франкомовну, ви досить непогано володієте
англійською.
Claire: – That is something I learned in this program, because be­
fore I spoke only French, I spoke English but more with the accent. I
wasn’t so fluent in it, but this program offered me the opportunity, I
liked the Ukrainian participant with her English actually, and I began
to speak more fluent English. As for me, my mother speaks French,
and she’s not so fluent in English as I am. So it’s really great and plus
because I enter the University next year and there are no more ques­
tions about that problem.
Yu.: – Ви намагалися навчити свого партнера французької?
Claire: – Frankly, yes, but it’s very difficult, she tried a bit, but
there was not much of it because it’s a bit difficult. I think, why the
language is difficult to learn is that it is difficult to find the time, but
I had more problems when learning English, I didn’t actually under­
stand it and I worked more on English.
Yu.: – Ще одне. Я хочу привітати вас із Днем Святого Ва-
лентина, бажаю вам, щоб усі ваші мрії здійснилися…
Claire: – That’s a big wish.
Yu.: – І… у вас є хлопець?
Claire: – Yes I do.
Yu.: – Як ви проводите особисто цей день?
Claire: I was very lucky actually because he brought me a sign, it
was the best, it was better that rose and chocolate. Anyway, he’s Cana­
dian too and he’s in this program and he was thousands of kilometres
from my place, that’s really… but life is life and you go. That’s what
the program is made for us and that’s great.
Yu.: – Як ви вважаєте, ваші стосунки зазнають змін?
Claire: – I became stronger as a person, and my counterpart taught
me a lot to do that, because when you’re in a culture shock, in Ukraine,
for example, you have to overcome it. Three months is not like the
71
define – дати визначення
71
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
holiday for two weeks or three weeks, and when I come back home I’ll
say «well it was fun, but…», so you have to learn to change yourself,
and not necessary to put the mask on, but yes, on the certain point and
it all can be useful after. It’s like the other side of the medal and can be
interpreted either good or bad, but talk about it like positive because
you learn to adapt yourself and it’s the biggest quality of this program,
like, to adapt yourself. For example, when you want to get a job and
you say that you’re adaptable and your employer says to prove it and
you can prove and it can help.
Yu.: – Отже, якщо ви легко пристосовуєтеся, то вам було
не важко звикнути до українських звичаїв?
Claire: – Oh, it was difficult.
Yu.: – Важко?
Claire: – It was difficult for everybody, everybody had ups and
downs, but in the program we overcome it. And when you think about
the experience at the end, it’s just… you’re about to get good points
and when you’re at the end of something you just seek for the positive
points. No matter how many problems we had, but it’s a great experi­
ence, we learned a lot.
Yu.: – Що б ви побажали нашим студентам?
Claire: – Personally? I hope everybody who can and wishes to
go on this program will be able to do it. I wish that when the people
are in this program, they will realize fully how much they’re lucky in
a certain way and all the efforts that people are putting to be in this
program, it worth that and you’ll prove that it was worth. And the
program is not just fun going to Canada; you get to now yourself and
learn to communicate. That’s what I would wish.
Yu.: – Дякую.
Justin Parnell
Justin: – So, my name is Justin, I’m eighteen and a half years
old now. I live in a town in Ontario. Well, my friends… there’s an
interesting subject. I attended one, two, three… four different schools
in the past… sixteen years. So I have a group of friends from each of
these schools whom I connect with. I also lead an interesting social
72
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
life, for the last couple of years, I was going to the Catholic school, a
unique experience for me because I’m not Catholic.
Yu.: – Якщо порівняти з нашою системою освіти, щоб ви
відзначили як різне?
Js.: – I’ve been a teacher here a couple of times, in school in Rivne,
school number fifteen, a secondary school. Tuition is 90 hryvnias a
month and it’s the usual school profit and it looks like American or
Canadian school, the same is here. What else, it’s actually quite amaz­
ing, I spent very interesting life here, and I set main focuses on Eng­
lish, and, unfortunately, my Ukrainian skills are not so good as the rest
of the group, and I had to speak Ukrainian at my work placement or
in my home life. My counterpart speaks the best English in my group
and he was speaking English quite well.
Yu.: – Як щодо того, що вам найбільше сподобалося?
Js.: – So many things...The variety of people you meet and the
chance to live in the family here, and my counterpart’s family treated
me as the son, so I gained another family here, in Ukraine.
Yu.: – Кажуть, якщо людина їде надовго за кордон, то вона
має культурний шок. У вас він був?
Js.: – Cultural shock? Less than anyone in the group. I have my
nature going easy with every person, and with this, with no expecta­
tion of myself I said: «You know what, let it go and there is nothing
I can for these six months, and it’s been an amazing travel.» So, a lot
of people came here, they were going insane with all the different
changes. Now I’m a little bit spoiled because I live in Rivne, not Os­
troh, and for our social life, we go to clubs there, have Play Station, all
sorts of things. And I have played the guitar, and my counterpart, my
counterpart’s borne my guideline and he’s been there when I needed
help and he’s been a teacher, a brother, just a friend.
Yu.: – Напевне, впродовж усього перебування в Україні,
ви побачили велику різницю між Україною і Канадою, але чи
є хоч щось спільне?
Js.: – Common? It’s more common than I found it different.
Yu.: – Невже?
73
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Js.: – I say, the people in the world are the same and it’s just the
circumstances that are different. I’ve had a fortune and only three days
ago it was the first time I felt bad in Ukraine. So, I think that there’re
many, many things common in two countries, which is technological
and societal72.
Yu.: – Наскільки мені відомо, ви від’їжджаєте завтра. Що
ви побажали б нашим студентам перед від’їздом?
Js.: – I wish them to believe in their country. There are a lot of
people here who think that Ukraine is not a good country, not here, at
the university, but because of the troubles throughout Ukraine, a lot
of people in the whole dream of a better life in Canada and the United
States, that is what they think about. Stay in Ukraine, make it better,
there are a lot of people with good ideas at this university.
Yu.: – Ми постараємося, це покоління намагатиметься
зробити Україну кращою. Дякую вам за інтерв’ю і щасливої
дороги!
Js.: – Thanks.
Jean-Philippe Tramblay
Jean-Philippe: – So, first of all, I’m from Canada, I live in the
francophone province Quebec. I live in North Quebec, and it’s about
five hours driving from Montreal. This town is not dead, about thirty
thousand people.
Last year I studied at the college, it’s two years of preparation be­
fore the university. I studied there about twenty hours on average per
week. My spare time is usually on Thursday, Friday evening. During
the weekends, I do sports, like I can go hiking with my friend or we
find some things to do: we can go to the cinema, we go fishing, and
there are a lot of things that we do.
Yu.: – Як щодо ваших уподобань, саме під час участі в
програмі?
J-P.: – I think the host families were the best part of the program,
even if I didn’t get to communicate as much as I wanted in my family
72
societal – соціальний, громадський
74
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
in Ukraine, we managed to use a Ukrainian-English Dictionary and
we managed to have conversations. Host families are really great for
the participants, that’s the best part of the program and the counterpart
as well.
Yu.: – А що спонукало вас узяти участь у програмі?
J-P.: – I will finish my college and I’ll study and go to my univer­
sity and I know what I want to do. So, this program is a kind of a break
in my life to know a little bit more about myself, what I want to do. I
saved money and I’m going to university because it’s expensive. So,
yes, that’s the reason, because I didn’t know what I wanted to do.
Yu.: – Ви від’їжджаєте завтра…
J-P.: – Yes, tomorrow we’re leaving for «Chervona Kalyna».
Yu.: – Ваші побажання нашим студентам, якщо можна.
J-P.: – First of all, I hope there’s going not to be any more snow,
I think, you have a great university, I wish them all to succeed, it’s
a general wish but… you have a good place, nice university, good
teachers. I just wish them to succeed in their studies and find a job
after, and the country’s living on so I think the students are going to
build the new country. I wish them the best they can have for this.
Yu.: – Дякую за побажання. Дуже приємно і я сподіваюся,
що так усе і буде. Що ж щасливої дороги і всього найкращого.
J-P.: – Thank you very much, sir.
Mathieu Arsenault
Mathieu Arsenault: – Well, thank you, Yura, my name is Mathieu
Arsenault or Matviyko Orobyatovych in Ukrainian. I come from the
eastern Canada, from a province called Prince Edward Island, which
is the smallest province in Canada, very nice place. I studied at the
university last year, I completed my first course, I studied drama last
year and this year I decided to take part in the Ukrainian-Canadian
exchange program.
Yu.: – Як щодо вашої сім’ї, друзів, проведення вільного
часу?
Matt: – Well, I have a family of five, there’s myself, two sisters,
one is older, and one is younger, mother and father, of course. Well,
75
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
usually, during the summer, I like to go to play sports, we get together,
as we play basketball or we go to the beach to play frisbee73. I like to
be a very active guy, not sitting a lot, I don’t like watching television, I
don’t like to do that. Well, I like to go out, to go biking, a lot of sports
and also during the summer I try to do a lot of plays in the theatre, that
sort of things.
Yu.: – А чому ви вирішили взяти участь у цій програмі?
Matt: – My basic purpose was to learn about myself and, of course,
to see the world, because I didn’t see much in my province and I knew
that there were a lot out there, I certainly saw a lot of interesting things
here, yes, it’s interesting.
Yu.: – А як із культурним шоком? Він у вас був?
Matt: – I don’t even think so. I think that others had a cultural
shock, but it wasn’t that hard to adapt to the culture. Maybe I had it, but
I didn’t notice. I’ve had a very happy stay here, the people at the uni­
versity make me feel at home, I didn’t have a chance to experience it.
Yu.: – На жаль, ви завтра їдете…
Matt: – Yes…
Yu.: – Щоб ви побажали нашим студентам під кінець про-
грами?
Matt: – Oh, my wishes, that’s a difficult question. First of all, I
would like to thank students, for sure, because they made my visit here
very interesting. A great department here, all are a big family and I
would just like to wish happiness for everybody because I like it when
people are really happy. Wish them happiness, for sure, and I wish
them success, of course.
Yu.: – Що ж, дякую, і ще одне. Що змінилося у вашому
житті, стилі життя після програми? І які зміни трапилися з
вами в Україні?
Matt: – Maybe, I realized how much as a society in North America
we do and I can see that we can live with a lot less than we used be­
fore, that’s the positive change which I’ll take for sure. So, I’ll help
the environment. I guess, some of your celebrations too, how you cel­
ebrate, that will be back home too.
73
frisbee – «літаюча тарілка»
76
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Yu.: – А що ви особисто плануєте робити?
Matt: – I’m going to teach at high schools, probably. After that, I
am thinking of working at the summer camp during this summer and
entering the university.
Yu.: – Що ж дозвольте побажати вам щасливої дороги і
щасти.
Matt: – Thanks a lot, man.
Todd Hustins
T.H.: – Well, my name is Todd Hustins, I’m eighteen years old, I
live in Manitoba and I’m going to live in Alberta right after the pro­
gram. My previous life… I was living on my own, I was a diver, I
mean, I was working under water and I came on the program because
of the opportunity. So I wanted to see the world, to travel, to make
differences in my life.
Yu.: – То як ви потрапили на програму і чому?
T.H.: – It was a great opportunity that was presented to me and I
could not pass it down, to go to another country, to get to know more
about my own country. The experience was amazing, the program was
amazing.
Yu.: – А культурний шок?
T.H.: – Actually, it didn’t happen to me. At first, maybe, it hap­
pened near Christmas, things that I accept, I didn’t quite accepted that
Christmas. I was very irritated and just wanted to go home but it’s not
much of a problem.
Yu.: – Може у вас сталися якісь зміни?
T.H.: – Well, I’ve learned a lot about myself on the program. Just
how to work with groups, I’ve just learned a lot about myself, and what
I’ll take home… I don’t know, I guess I’ll get to know when I’m home.
Yu.: – Кілька слів побажань…
T.H.: – Say hello more in the streets, have a little more fun in your
life, that’s my biggest suggestion – have a little more fun in your life
and don’t be scared to help.
Yu.: – Сподіваюся, у вас усе буде гаразд і щасливої дороги!
T.H.: – Thanks.
77
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Вправа 13
Yu. – Yurii Chumak.
Е. – Evan Colpitt.
Yu.: – Привіт, Еван.
Е.: – Hello, Yuriy.
Yu.: – Еван, я хочу поговорити з тобою про відмінності в
культурах канадської й української спільнот, деякі традиції в
Канаді. Яка була перша відмінність від канадської культури,
яку ти помітив, перебуваючи в Україні?
E.: – Well, the first thing that I noticed when I arrived in Ukraine
is that everyone shakes each other’s hands when they meet each other,
which is not as common in Canada. Usually, you only shake hands
when you meet someone for the first time. But people do it every time
they meet someone.
Another thing is when you go inside someone’s house; you put
on slippers to keep your feet clean. Another thing is that people seem
much more formal with authority and have a lot of respect for their
mother and father and other elders in the community. These one thing
that does bother me is when I arrived in Ostroh, I saw there a lot of
homeless dogs and cats on the streets and I admit that it bothered me
to see so many homeless animals.
Yu.: – Чи помітив ти якусь відмінність у людях, у нашому
менталітеті?
E.: – Well, one of the first things that I noticed is that Ukrainians
are very hospitable and they cook lots of food and welcome you into
their home like you’re part of the family. I found that Ukrainians also
believe strongly in sharing and always share their food and drinks at
parties.
Yu.: – А як щодо стосунків у сім’ї?
E.: – Family is held with very high importance in Ukraine. I found
that families spend more time together here than they do in Canada.
Often families in Canada don’t even eat dinner together, because, you
know, the father will be working or mother will be working, and in
78
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Ukraine there’s much more importance of families spending time to­
gether.
Yu.: – Щодо стосунків між однолітками. Чи помітив ти
якусь різницю в цих стосунках?
E.: – I would say that relationships between peers74 are almost the
same in Canada.
Yu.: – Еван, а що ти думаєш про важливість освіти та
кар’єри? Чи, на твою думку, вона така сама в Україні, як і в
Канаді?
E.: – Yes, I think there’s a lot of similarities.
Yu.: – Добре, а яке твоє ставлення до здорового способу
життя, до шкідливих звичок, куріння, наприклад? Які види
спорту тобі подобаються?
E.: – Well, my attitude towards smoking is completely negative. I
think it’s terrible that someone would disrespect their bodies so much
to breathe in smoke and poisons. And you only live once, and you
might as well live it to the fullest and not to shorten it by smoking.
Personally, I don’t smoke for this reason, and also because of my life­
style. I have to stay active because I enjoy sports, I like speed skating
in the winter and I also enjoy running. Also, I like to play soccer, and
if I were smoking, I wouldn’t be able to perform any sports the same
way.
Yu.: – І останнє запитання буде про шлюб в Україні. Що
тобі відомо про це?
E.: – I don’t know too much about marriage in Ukraine, but I do
know that marriage is a lot of fun, and people also tend to get married
at the younger age.
Yu.: – Що ж, дякую тобі за відповіді, було дуже приємно
поспілкуватися.
E.: – You’re welcome, Yuriy. Any time.
74
peer – член групи людей одного й того ж віку, статі, кольору шкіри і т.
ін.; тут – ровесник
79
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Вправа 14
M. – Mykola Hordiichuk.
J. – Joe Sun.
M.: – Якими були ваші враження після приїзду в Канаду?
J.: – Since I moved to Vancouver, Canada, I have been thankful
for many things. The clean air, the simple and orderly75 residential
blocks, and the freedom to do things. I enjoy having access to many
recreations. In the summer, the closest beach is only 15 minutes by
bus, and in the winter, I can take an hour drive to a local mountain for
skiing. I very much enjoy the quality of life in Vancouver.
M.: – Що ви можете сказати про життя етнічного суспіль-
ства в Канаді?
J.: – There is a significant amount of Chinese population in Van­
couver so much so that one can get around without knowing English
fluently. Some Canadians of Chinese origin integrate into the main­
stream76 society successfully while others struggle. Still, there are
those who either refuse to or choose not to communicate with people
outside of the Chinese community.
The official immigration policy of Canada is to encourage immi­
grants to integrate with the mainstream society but also keeping their
traditions and cultural values. This policy is called a mosaic, meaning
a picture of many colours.
M.: – Які національні свята ви відзначаєте?
J.: – We celebrate all Canadian national holidays like Thanksgiv­
ing, Christmas, New Year, and Easter. Thanksgiving and Christmas
are a time for families to gather and feast77. Typical meal includes
turkey, stuffing78, mashed potato, gravy, and cranberry sauce. On New
Year’s Eve people stay at home or go to parties. Easter is always a
4-day weekend. Those who are affiliated with the church go to re­
75
orderly – впорядкований
76
mainstream – тут: основна маса
77
feast – бенкет, учта
78
stuffing – начинка
80
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
ligious ceremonies and those who do not simply enjoy the time off
work and school.
As for my family and I, we celebrate Chinese New Year. It used
to be a huge event when we were back in Asia. Chinese New Year,
though not an official holiday, is widely acknowledged in Vancouver.
Other countries such as Korea and Japan also have their new years on
the same day because they also follow the lunar calendar. However,
the celebration of Chinese New Year in Vancouver is nothing com­
pared to that in Taiwan, where I spent fourteen years of my life. Each
year, all my relatives would meet and have a huge meal consisting of
pork hock79, a dish of each meat, and many other dishes. The adults
would play Mahjong, a Chinese gambling game, and the kids would
go off to play firecrackers80 outside.
M.: – Що ви можете сказати про освіту і кар’єру? Чи є ці
речі необхідними?
J.: – Education and career are highly related to each other. High
forms of education like university or college are not necessarily better.
It really depends on the career path one decides to take. Skilled labour
is in short supply81 in Canada. A construction worker may earn more
after two years of a trade school82 than an undergraduate student83.
I think it’s important for a person to decide his or her career path
based on personal interests, the needs of the community, and also the
cost of training required. Personally, I have completed two years of
university training and I’ve learned lots from it. Still, I have to figure
out what my interests are and whether I’ll be satisfied with the wages.
That’s why I am on this program!
M.: – Яке ваше ставлення до шкідливих звичок і спорту?
J.: – I don’t have addictions to nicotine or drugs. One thing worth
mentioning is that British Columbia is infamous84 for its marijuana. It
79
pork hock (hough) – свинячі ніжки
80
firecracker – хлопавка
81
to be in short supply – бракувати, бути наявним в обмеженій кількості
82
trade school – професійно-технічне училище
83
undergraduate student – студент бакалаврату
84
infamous – сумнозвісний
81
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
is quite easy for a teenager to have access to weed85 and quite common
for people to do so. On a positive note, Vancouver is a very active
city. People often jog86 on the streets when the weather is nice. I play
volleyball with my friends at university recreation centre once a week.
During the winter, I would go snowboarding occasionally.
Personally, I believe some people have addictive personalities and
it makes them more prone87 to having addictions. It is the fault of the
environment which they were brought up in and the individual cir­
cumstances they face each day. And it’s unfortunate. However, each
person still has will power to choose and overcome addictions.
M.: – Чи могли б ви розповісти про ваші стосунки в сім’ї?
J.: – I have a small nuclear family of my parents and me. The ex­
tended family includes my grandparents, uncles and aunts, and cous­
ins. The extended family gathers on regular basis either weekends or
holiday gatherings. Like Ukrainians, Chinese culture is more family-
oriented than Western culture. I am close with my parents and we get
along fairly well. Even though I’ve graduated from high school, I am
still very much dependent on my parents financially. My father is a
medical doctor and my mother is a housewife.
M.: – Скажіть кілька слів про друзів, із якими ви навчалися.
J.: – I had a close group of friends during my freshmen year in
university. Ten or so of us were in the same program and we would
often gather and hang out88 after a long week of classes. Now we have
different majors and schedules at school. Naturally we drift apart89 and
do not see each other as often. Another obvious fact is that now I am
in Ukraine, so I have not seen them for two months.
M.: – Чи сподобалось вам перебувати в Україні? Чому?
J.: – Yes, I enjoyed spending close to 3 months here in Ostroh,
Ukraine. It was a chance for me to move away from big cities and live
85
weed (сленг) – маріхуана; сигарета з маріхуаною
86
jog – бігати підтюпцем
87
prone – схильний
88
hang-out (розм.) – вештатись
89 drift apart – розійтися, роз’їхатись
82
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
in a town where one can get around90 simply by walking. Also, I was
exposed to Ukrainian food, music, and lifestyles. It’s always interest­
ing to learn from another culture.
Вправа 15
B. – Bohdan Boryschuk.
I. – Isaak Bols.
B.: – What are the differences between Canadian culture and the
culture of you family?
I.: – The two cultures that I affiliate myself with are Canadian and
Dutch, or the people from Holland. The main differences that I can
find between them are that overall I find Canadians more accepting91;
the people from Holland that I’ve met are close-minded92, because
they are from an older generation, and I think that for the most part.
Something that you find in Canada, that is different from Holland, is
that you have more freedom of speech in Canada, people seem to have
more rights and they act more freely without having to fear discrimi­
nation and gossip93. They don’t have to worry what their neighbours
think. What I’ve experienced of Dutch culture is they like to operate
in small groups, family, clicks94 and I know that there is a lot of gos­
sip. I don’t really want to paint a negative picture of Holland because
they have many great aspects. The people are warm and friendly, and
the family is very important. One thing that I’ve heard somebody say
the Dutch is that «If you don’t make them laugh then they will stare at
you until you cry,» so I think that this paints a picture of Dutch culture.
B.: – What is the importance of education for getting a job in Canada?
I.: – Oh, well, I can tell you that education in Canada is really nec­
essary. If you don’t have your high school education, then you have
90
get around – пересуватися
91
accepting – поступливий
92
close-minded – обмежений, недалекий, вузький; упереджений; необ’єк­
тив­ний, тенденційний
93
gossip – плітки
94
click (розм.) – компанія, коло друзів
83
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
nothing. Also, it’s very difficult in Canada to get a job if you don’t
have University or College or some kind of trade school. I think that
for jobs in Canada there is a big boom in the west and a lot of people
are moving out there. Also, I find that just having a higher education
doesn’t necessarily mean that you will get a good job, ’cause there are
many people who have four or five years of education and can’t find a
job while someone with two years of trade school will be able to find
a job in under a minute.
B.: – Do you have any close friends and where did you meet them?
I.: – Well, my friends were all mostly from school because that
is when you meet them, that’s when you get to spend the most time
with them, so developed a very close relationship with a few guys
that I spent most of my time with. They are all from my local area as
well, because I had to travel a fair95 distance to get to school so if I
wanted to spend time with anyone outside school it was always with
the same guys because they lived close to me. One of my greatest
friends, ­William, became sort of my little brother, and his home my
second home, his mother my second mother and it was really a great
experience for me.
B.: – Are you interested in any sports?
I.: – Well, sports I’m interested in… I think I really enjoy watching
hockey and football just because they have very interesting big team
sports and people get really excited about them. So I enjoy watching
them with people who are fans. Personally, the sports that I enjoy
are not normal or mainstream96, I enjoy cycling, cross country ski­
ing97, running, and I’m a really big fan of any kind of outdoor activity:
climbing98, canoeing99; anything that can be done outdoors. My favou­
rite sport in Canada is probably canoeing or cross-country skiing100.
95
fair – значний, добрячий
96
mainstream – панівний, основний
97
cross country skiing – лижні перегони
98
to go on climbing – лазити по скелях
99
canoeing – веслування на каное
100
cross-country skiing – лижні перегони
84
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Canadian sport this is really unique is hockey, because Canadians are
the best in the world.
B.: – Could you describe your ethnic culture?
I.: – Well, the ethnic culture of Holland is something that I can’t
really describe for you as it is now because I’ve never been to Hol­
land, and the only people I’ve ever met are my grandparents and other
Dutch people from the Community who all emigrated many years ago.
So if I have a view of Holland it is sort of an old view, more tradi­
tional I think they are the most amazing people in the world they value
Family traditions, just being able to know a little about everyone and
being great to your friend and wicked to your enemies so something
like that.
B.: – What holidays do you celebrate in Canada?
I.: – Holidays in Canada that I really enjoy are Christmas and
Thanksgiving Day, which are two of the most important to me be­
cause my family makes them unique. For Christmas, we always have
a tree party at my friend’s house, where we go out and cut a Christmas
tree, and his entire family is there and we all spend a lot of time to­
gether and I really enjoy that. Also, on the twenty-sixth of December,
my father’s family gets together and it’s really a lot of fun. I enjoy it
because there are just so many of us and it’s a lot of great food. Also,
Thanksgiving is really important for me because it’s something that
my family does together, we get together and we go on a camping
trip into the wilderness101 and just spend a lot of time together, so it’s
great!
B.: – What are your impressions of Ukraine?
I.: – My impressions of Ukraine have been almost all good ones. I
really enjoyed the people, they are warm and hospitable and it’s really
difficult for me to find a Ukrainian that I didn’t like and that I didn’t
have a positive impression of. I really enjoy Ukraine and its Culture.
B.: – Thank you, Isaac.
I.: – No problem.
101
wilderness – дика природа
85
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Вправа 16
Інтерв’ю з Бертом Аткінсом, пенсіонером
Питання: – Берте, коли Ви пішли в школу?
Відповідь: – Well,... er, I was born in 1919 and I started school
when I was five, so that was 1924. It was just a little village school,
only 20 of us in all. I don’t think it had a name, we just called it
‘The Little School.’ And we stayed there till we were ten, and then we
moved to ‘The Big Boys School’ in the next village. I don’t think that
had a name either, it was always just ‘The Big Boys School.’
П.: – А що Ви пам’ятаєте про свою першу школу?
В.: – Well, you know the first thing they taught us, all of us, boys
and girls? The very first thing they taught us... was knitting102 It seems
strange, doesn’t it? But we all had to learn to knit. We couldn’t learn
to read and write till we’d learned to knit!
П.: – А чому так? На те були якісь причини?
В.: – Oh yes, there was a reason all right. You see we all had to knit
our own cloth to clean our slate103. We weren’t allowed to use paper
and pencils, at least not until we were seven years old. They were too
expensive, so we had to use chalk and a slate for the first two years.
So you see it was a good idea, knitting a cloth. I think that’s what I
remember most about the Little School.
П.: – А потім, коли вам виповнилось десять років, Ви пере-
йшли до школи для старших. Чи довелося вам складати якісь
іспити?
В.: – Oh no, I don’t remember any exams. When you were ten you
just started walking to the next village to the ‘Big Boys’. There was no
transport, you see, you had to walk. It was about four miles. I didn’t
get a bike till I was fourteen, and of course, I’d left school by then.
You had to leave at fourteen in those days.
П.: – Вам сподобалася школа для старших?
102
knitting – в’язання
103
slate – грифельна дошка
86
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
В.: – Ooh, in the beginning, I was terrified. There were so many
really big boys, and the teachers were really strict. You had to behave
in ‘The Big Boys’!
П.: – А що Вам потрібно було робити?
В.: – Well, we had to stand behind our desks at the start of every
lesson, we weren’t allowed to talk at all in class, ever, well... er, only
if the teacher asked a question. The headmaster, Tom Bevan he was
called – we called him Bossy Bevan. He was really strict, we were
terrified of him, terrified. Once he hit a boy so hard he broke his nose.
But he never hit me, no. The worst punishment I got was writing lines
after school, and that was for coming late. In the winter, it was, and in
all the snow and I arrived ten minutes late. Huh.... I had to write one
hundred times »I must leave home early. I must not arrive late». One
hundred times! But I was never hit, never.
П.: – Вам задавали багато домашніх завдань?
В.: – Homework? No – we never got homework. I don’t remember
any homework. We didn’t have to do any. The teachers never thought
about it. I think they’d had enough of us after each day. They didn’t
want more work!
П.: – То Ваші шкільні роки були найщасливішими у Ва-
шому житті?
В.: – Ooh no! Never. I don’t think I had an education really. The
hap­piest time of my life was when I was in India during the war. It’s
the only time I’ve been abroad.
(New Headway Intermediate)
Вправа 17
І. – Interviewer.
M. – Margaret Baker, a retired nurse.
І.: – Місіс Бейкер, Ви були свідком розвитку канадської
системи освіти впродовж трьох останніх поколінь і маєте
змогу їх порівняти. Що Ви можете сказати про свoю першу
школу?
87
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
M.: – My first school was in a small city, in an industrial city and
with a big immigrant population from Italy. And it was very strict,
certainly we were regimented104. Everybody did the same thing at the
same time and there was only one right answer. But I remember it
was…wonderful. I loved the school, it was a kind of a true school.
І.: – A чи багато Вам доводилось вчитись у школі і чи було
багато домашніх завдань?
M.: – We didn’t have homework to do really until we got into ju­
nior high school, grade seven, and then we were introduced to the idea
of homework…I must say that I brought my books home every single
night and mostly brought them back untouched in the morning until
senior high, and then it was necessary to read and work.
І.: – Напевно, у вашій школі була сувора дисципліна. Це
через те, що були суворі вчителі, чи учні самі розуміли, що їм
треба поводитися як слід?
M.: – Yes, the teachers were… some teachers were very strict, and
there was very little tolerance for any… anyone deviating105 from what
was considered normal, there was one standard of behaviour and only
one. Strapping106 was allowed. I was a student at the end of the Second
World War when servicemen107 started coming back and reclaiming
jobs in Canada and women who had been working while the men were
away were displaced and had to go back to the homes. Some of the
men that came back were not suitable for teacher’s work; they were
really out of control.
І.: – Тобто Ви хочете сказати, що тоді в школі застосовува-
ли тілесні покарання?
M.: – Strapping was allowed and teachers would hit, usually hit
students on their hands, and that was quite a formalized ritual. Stu­
dents were usually taken outside the classroom, but sometimes that
was done in front of the class. They had to extend their hands palms
104
to regiment – запровадити сувору дисципліну
105
deviate – відхилятися
106
strapping – тілесне покарання за допомогою ременя
107
serviceman – військовослужбовець
88
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
up108, and the teacher would hit them with this leather strap. It was
quite common and in fact, there were few classrooms where that didn’t
happen.
І.: – Як далеко Ви жили від школи і як Ви туди добиралися?
M.: – I lived about a mile from high school and walked… Oc­
casionally I would use my bicycle but during the war, there were no
bicycles available. After the war when I was in the upper grades in
high school then I would sometimes take my bicycle but most of the
times I walked and walked home at lunch.
І.: – А як ті учні, які жили далеко від школи?
M.: – Well… Where I lived, there were very few pupils who came
in by school bus. I think there was one school bus that came in from
about fourteen miles away and we could have lived in town, but they
were very lucky because they got to eat lunch in the school room area,
in the school classroom, whereas all the kids from town had to leave
the school at noon: they were not allowed to stay at the school.
І.: – А пізніше, коли Ви підросли, Ви навчалися в тій самій
школі?
M.: – So I went to three different schools in my school career:
an elementary school, and then we moved, so I went to a different
elementary school where I went up to grade six, and then I went to
a junior and senior high school, a combination, so I went from grade
seven to grade thirteen, which is a junior matriculation109. It was a little
more than high school graduation, but not quite first year University.
І.: – Які предмети більше всього любили Ваші шкільні
товариші?
M.: – The subjects we liked had a lot to do with the teachers who
taught them, so I remember that music, instrumental music, was one
of our favourites, because the school music teacher was so cool, ev­
erybody liked her.
І.: – Хлопці і дівчата навчалися разом?
M.: – Yes, boys and girls were all in the same classroom. When I
went to school, the classrooms were divided up into the levels of abil­
108
palms up – долонями догори
109
junior matriculation – «нульовий» курс університету
89
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
ity, so there were five classrooms of grade seven; «7A» would be the
students with the lowest ability and «7E» would be the students with
the best, the most ability. And that continued right up to grade thirteen.
І.: – А де Ви закінчили свою освіту?
M.: – I don’t think I have finished my education. After high school
I went to Nursing School in Vancouver, at the Vancouver General
Hospital, it was the nursing… The nursing education at that time was
hospital based, we lived in a residence at the hospital and provided
service at the hospital in return for the nursing education, so we had
provided service and then we would have blocks of lectures. Then,
after that, I… certainly many years after that, I went to college for
a couple of years and took early childhood education. Then I’m still
interested in taking courses in whatever.
І.: – Наскільки відрізнялася школа, у яку ходили Ваші
діти, від Вашої школи?
M.: – The school my kids attended was different, mainly because
of all the community involvement110 in the school; when I went to
school, there were students and teachers and administrators of the
school. When my kids went to school, there were… there were com­
munity volunteers of every kind in every classroom, which, I think,
brings learning alive in the first place, and in the second place, com­
munity members111 got to see what was happening in the school and
became advocates for education.
І.: – Ви кажете, що і зараз продовжуєте навчатись, і справді,
на Вашому робочому столі я бачу багато книжок. Де саме Ви
продовжуєте вчитися?
M.: – I hope I am still learning, but I am learning slower than I
used to. Sometimes it takes me half a day to remember things, but yes,
I am so interested in learning new things… in whatever, but it needs
to be useful. Most recently I’m trying to learn how to use the computer
and find my way around the Internet, and it’s taking me a while, but
I’ll master it eventually.
І.: Що Ви можете порадити українським школярам?
110
involvement – залучення, участь
111
community member – представник громадськості
90
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
M.: – I guess in today’s world the thing to do would be to keep
your mind open and look at all aspects of education and try to listen
to people and listen to what they are saying with their heart as well
as with their words. It will be called on over your life to make many
changes in directions of occupation and develop new skills and I think
one of the most important things is learning how to learn.
One of the things I learned over my long life is that when we were
young, it was during the war, people were not able to travel. First of
all, they did not have money to travel internationally. Secondly, the
world situation didn’t allow them to travel internationally. But now
when I’m older and have a little bit more money to go to different
countries, I feel very handicapped112 by not knowing more than one
language. I wish I knew how to speak more than one language. Not
only does it give you access to literature and to practical matters, but
it also helps you think in another way.
І.: – Дякую за цікаве інтерв’ю.
M.: – OK.
Вправа 18
Interview with Brian Lemessurier, Principal of Landing Trail
Intermediate School, Athabasca, Alberta.
I. – Interviewer.
B. – Brian Lemessurier.
Уявіть собі великий спортзал школи другого ступеня, у
якому на підлозі рядами сидять чотириста учнів віком від
10 до 15 років. Кожен займається своєю справою, здебільшо-
го жваво обговорюючи свої найболючіші проблеми. Уявили?
А тепер уявіть, що Ви не володієте громовим командирським
голосом, але повинні виголосити промову перед усією аудито-
рією. Уявили? А я ні.
І от до зали заходить молодий вусатий чоловік середнього
зросту, стає перед публікою і замість того, щоб гукнути щось
112
to feel handicapped – почуватися неповноцінним
91
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
на зразок «Школo, увага!», мовчки піднімає руку. Хлопчина з пер-
шого ряду, випадково глянувши на нього, замовкає і піднімає свою
руку теж. Його сусід, побачивши перед собою підняту руку, за-
мовкає на півслові і робить те ж саме. Спортзалом котиться
хвиля піднесених рук і мертвої тиші. Слово надається директо-
ру. Так почалось моє знайомство з Браєном Лемежером – дирек-
тором школи другого ступеня міста Атабаска, що в провінції
Альберта на заході Канади.
B.: – That’s the way I’m getting your attention. It’s a way that
wouldn’t be typical of all Canadian schools, other schools. But it’s a
technique that we use successfully in our school. It’s a technique that
we learn through an instructor of Montreal, the province Montreal.
Just as soon as you raise your hand like that, the signal is that you stop
talking, and even if the student is not watching the teacher and paying
attention, they see someone else raising a hand and the keywords are
«Oh! I stop and I raise my hand too. So my hand is up as soon as I am
quiet». Someone else sees and it’s just spread very, very quickly.
The only thing I would add is that we are proud of our students.
They know our expectations113 are pretty strict and that we expect
them when we go into the gym for an assembly that they have to be a
good audience. We just expect that. We remind them of what they’ve
done wrong and we rehearse114 even if we have to. But we always
remind this. That does work really well. We use it in our classrooms
too. That’s why I walk in my classroom and I just raise my hand and
the hands rise and the voices stop. My hand was up and I counted one,
two, three and that means very quickly finish what you have to say
with your friend, because you’ve got three seconds, two, one and I’m
ready to start.
I.: – Хто вони – учні Вашої школи?
B.: – We have 453 students in our school. They originate115 from
eight years of age to thirteen. That covers grades fourth through
seventh­ in our system. There is a pretty even split of boys and girls
113
expectations – сподівання
114
rehearse – повторювати
115
originate – починати
92
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
in the school. We have students come to us from the town. Roughly,
a third of our students would come from the town of Athabasca. The
other two-thirds of the students would be coming by bus or with their
parents into school or transporting every day.
I.: – Хто їх навчає?
B.: – Most of the time students have been taught by certified teach­
ers. The certified teacher must be in charge of all the programming
for students, all the planning and must supervise the evaluation of stu­
dents. Now a qualified teacher can delegate116 some other responsibil­
ity to teacher assistants who can help to carry those duties out. We
have twenty-three teachers in our staff at the present time. We have
a principal and vice principal teacher. And both principal and vice
principal also teach. It requires a minimum four years of university for
teachers to be prepared to teach in our schools. And then they have to
teach it successfully for two years and pass an evaluation before they
are given the permanent teaching certificate. We also have a number
of parent volunteers. They are coming to our school. We would use
roughly a hundred volunteers, different parent volunteers to come in
and read the students, to help with hot lunch programs, to help with
special event days through the year. We’re really dependent on those
volunteers.
І.: – Як організований робочий день для учнів і для
вчителів?­
В.: – Our day is broken down into nine class periods each thirty-
four minutes in length, our school day starts at ten minutes to nine in
the morning and ends at eight past three in the afternoon. Students
take classes in all of those periods and from grade four all the way to
grade seven we use specialist teachers who specialize in certain areas.
So whereas students might take language arts and social studies from
one teacher, they will leave that classroom and go to a music specialist
for music. They will go to a physical education specialist for physical
education, and we feel that way while they get a good stable home
base with their homeroom teacher in some subjects; they also get to
116
delegate responsibiliies – передавати повноваження
93
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
travel out117 and are exposed118 to different teaching styles from differ­
ent teachers, and different specialties from different teachers. Teach­
ers teach forty-two periods a week and they get three periods that are
called spares119 where they can do the planning and evaluating.
І.: – А хто і за якими критеріями добирає кадри?
В.: – The ultimate responsibility for hiring teachers lies with the
principal, so in my case I look after that here, I have to get permission
from my superintendent120 to hire or create a new position. This year
we had quite an increase in students; we had about thirty-five new
students move into the area; that created a need for me to hire two
half-time teachers. We advertise in local newspapers, we advertise in
papers over most of Alberta, and then we do an interview process that
involves the principal, the assistant principal, a member of the teach­
ing staff121, a member of our parent council, and one of our superiors122
from our district office. I should also add, let’s say that when we have
a certain need for a teacher in our school, for example if I needed a
physical education teacher, that would be what I would advertise for
a physical education specialist, and we would be very committed123 to
picking somebody that’s going to do the best job in that area.
І.: – Чи є якісь обмеження для тих, хто хоче присвятити
себе роботі зі школярами?
B.: – Not really other than anyone that applies for a teaching po­
sition has to be in possession of a valid Alberta teaching certificate,
whether that be an interim124 one, which is that you’re a non-active
teacher, or that you have been active. Maybe you have gone on a ma­
ternity leave125 to have a child and you want to get back into the active
117
to travel out – переходити з місця на місце
118
be exposed – знайомитися з чим-небудь, зазнавати впливу
119
spare – запасний
120
superintendent – керівник, начальник
121
teaching staff – педагогічний персонал
122
superior – начальник
123
to be committed – бути зобов’язаним
124
interim – тимчасовий
125
maternity leave – відпустка у зв’язку з народженням дитини
94
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
teaching force. But as long as it’s an interim or a permanent certificate
you can be hired, if your not in possession of that you don’t qualify.
If there were a teacher that had and unsuccessful teaching record in
their previous schools, I probably would not look very seriously at
that teacher either.
Oleksiy, we have a policy here in our system that all employees
whether they are certified teachers or teacher assistants, they have to
pass a criminal screening test126 with the Royal Canadian Mounted
Police127, and they also have to go through a background check128 with
mental health129 to make sure that they are of sound mind130.
І.: – Хто контролює роботу вчителя? Якою мірою він
вільний у виборі того чого, як і коли повинен навчати
дітей?
B.: – Oleksiy, we do that collaboratively131, we do that as a team.
When I look at my group of teachers, my staff, in the early stages of
planning the next year’s timetable, I look at the expertise that each
teacher has. I look at what our needs are in the school, and you try to
accommodate132 the teachers’ interest and their strengths as much as
you can, into the best placements into the time-table. So really, that’s
an administration responsibility ultimately, but it’s really toward our
advantage, just as it is in other decisions, for us to involve the staff
in those decisions. I would never force a teacher into a position they
didn’t want to take because I don’t think I would get the best work
out of my teacher. But, I have to be honest and say that sometimes
I’ve had to be very… I’ve had to coax133 and convince, to try to get a
teacher to take on a new challenge that they didn’t think they could do
126
screening test – попереднє випробування
127
Royal Canadian Mounted Police (RCMP) – «королівська кінна поліція
Канади», служба охорони правопорядку, юрисдикція якої поширюється на
всю територію країни
128
background check – перевірка особової справи
129
mental health – психічне здоров’я; охорона психічного здоров’я
130
of sound mind – у здоровому глузді
131
collaboratively – спільними зусиллями
132
to accommodate – узгодити.
133
to coax – переконати
95
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
a good job in, and it may be a new subject area that they have never
tried in. I can’t think of one of those examples of where it hasn’t been
successful, they have taken it on and they have done a good job.
І.: – Чим займаються вчителі, коли вони не на уроці?
Скільки вони повинні працювати в позаурочний час?
B.: – Аs I mentioned previously, teachers have three preparation
periods each week, what we ask them to use those periods for to work
on planning, effective planning for the classroom, to work on evalu­
ation, and to maintain good active records and files. We also ask that
they do team planning with other grade teachers and other subject area
teachers. We also have a … we don’t have it in the contract but we ask
teachers to take an active role in volunteering your time in the extra-
curricular programs134, that would be running clubs and activities at
noon hours, it would be running our sports teams and science club and
those types of activities, after school. I’m not sure of the exact number
but I think we run close to forty different activities at noon hours and
after school that staff members volunteer their time for, so they use
their spare time for those activities as well.
There isn’t a prescribed amount of time for teachers that we ask
them to spend on correcting or grading and planning, it’s just expected
that when we do supervision of teachers and evaluation of teachers
that we want to see that they are doing an effective job. Some can
handle those responsibilities within the framework135 of their school
day; others take a great deal of that home and do it in the evenings. I
find for example my day is so busy here at school that I take a lot of
that home and do it on my own time.
І.: – Як виглядає типовий робочий день, типовий робочий
тиждень вашого пересічного учня і наскільки він відрізня-
ється від ідеального?
В.: – A typical week for our students would see them receiving in­
struction in the core136 academic areas of language arts, social studies,
math and science, they would also have instruction in art, in physi­
134
extra-curricular programs – програми позакласного виховання
135
framework – рамки
136
core – основний
96
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
cal education, and in health. I believe that they receive adequate137
instruction in those areas. I think that we have enough time to cover
those areas, with maybe one exception, and I guess that shows a little
of my own personal bias138. I’m a health and physical education teach­
er by training, and I think that our society tends to be a very slack139
society. We don’t get enough exercise, and I believe that our lack
of exercise and our lack of support of good healthy active lifestyle,
shows up sometimes in a lifestyle for students that they’re starting to
gain more weight. Maybe they’re not mentally as sharp as they could
be if they were just more physically active. The ideal, I would say,
that we maintain the amount of time that we spend in our academics,
but increase so that we could do active physical education somewhere
every day so that it sharpens140 the mind and tunes the body and more.
Аnother component I guess of a commitment students need to
make is homework, we have a policy here at our school that we assign
homework, there isn’t an exact amount of time that we are supposed
to spend because of course that varies for the student, for each student.
But we don’t want homework to be anymore that an hour to and hour
and a half a night. We feel that young people have to enjoy their child­
hood as well, they need to be able to have the time to pursue141 outside
of school interests such as sports and the arts, and that sort of thing.
It’s typical for students then to take anywhere from 30 minutes to an
hour and a half of homework home every night. If students don’t com­
plete that homework, they will… homework is checked and graded
here at school. If it isn’t completed, the teacher has a couple of alterna­
tives. One of them is that they can call parents and ask that it be dealt
with142 at home, that that work be taken home and still be completed
there, or we have a special room here that at lunch hours. We have a
137
adequate – належний
138
bias – пристрасть, упередження
139
slack – слабкий, малоактивний
140
sharpen – загострювати
141
to pursue some interest – захопитися чим-небудь
142
deal with – займатися, обговорювати
97
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
supervisor there and teachers can fill out a form and send students to
that room to have it completed here at school.
The reason we put that room into place is because we had a grow­
ing number of students that weren’t completing homework assign­
ments, and when we would ask them about why they didn’t complete
it, their answer was that they just didn’t care. Now that’s not a very
large number of students, but it’s enough students that we were wor­
ried about it. And we said that they may say that they don’t care but we
do care, and we feel it’s our commitment to their education to see that
they get that work done, so that’s why we created the homework hotel
room, with supervision and we help them get it done here.
І.: – Як оцінюють роботу учня?
B.: – Oleksiy, it depends on the subject area how the evaluation is
developed, there is always a component of the results of evaluations or
examinations. We always have a component of the performance and
work habits within the classroom.
Most teachers have part of the one hundred percent … is home­
work, and the quality of the work that comes back from the homework
assignments, so we try to address the areas of social skills, academic
skills, and physical skills in their grading.
І.: – Що ми побачимо, порівнявши вчительську зарплату
та престиж професії з іншими професіями?
B.: – I think that when we compare teachers to employees in other
professions, in our province and in our country, we may… I believe
we start at a lower wage than a lot of other professions do.
Вправа 19
І. – Interviewer.
P.D.: – Peter Driedger, Vice-Principal of Edwin Parr Commu-
nity Composite School, Athabasca, Alberta.
І.: – Пане Дріджер, недавно в Канаді відбулася реформа
освіти. Чому виникла необхідність заміни старої доброї сис-
теми на щось нове, незнайоме?
98
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
P.D.: – I think there are a couple of things to keep in mind here.
First of all, education reforming in Canada happened at the provincial
level. In Canada, the federal government has responsibilities and the
provincial government has its responsibilities. The two governments
cannot interfere143 in each other’s area. So, for instance, in Canada the
provincial government may have brought in reforms, but to answer
your real question, changes in education have happened. I think that
there are two things. Number one, the world is definitely changing.
The use of computers is something you have to adjust to144. And the
global nature of our society is becoming more and more evident145.
The second reason why is, I think, that in North America there is a
drive that you must always change. If you study the past you will
be doomed146 to stay in the past, so there’s this whole ideology, that
change is good and that there’s no such thing as a good old system
because we always have to do things bigger and better.
І.: – Чи не могли б Ви пояснити, що означає назва Вашої
школи?
P.D.: – The name of our school is Edwin Parr Composite Com­
munity School (EPCCS). Edwin Parr147 was a man who lived in this
area, many years ago. In fact for our area, he was quite a historic figu­
re, he was here 34 years ago – that’s a long time where we live. We
don’t have a lot of history. Composite means the school contains both
academic and non-academic studies. So for instance, our grade twelve
143
interfere – втручатися
144
adjust to – звикнути, пристосуватися
145
evident – очевидний
146
be doomed – бути приреченим
147
Edwin Parr was a homesteader in the Meanook region of Alberta near
Athabasca. He served on the school board and instituted an award recognizing
one member of his staff for long and meritorious service. He was also president of
the Alberta School Trustees’ Association from 1959-62. After his death in 1963,
the ASTA established the Edwin Parr Award in his memory one year later.
The Alberta School Board Association’s (ASBA) Edwin Parr Award goes to
a candidate who, in their first year of teaching has shown outstanding results and
professionalism in teaching. The nominees have been recognized by their peers,
principals and school boards for going above and beyond the standard of teach­
ing and displaying a genuine passion for developing tomorrow’s citizens today.
99
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
students, the last year that they’re here, study to go onto university,
possibly to become teachers, doctors or lawyers or businessmen. Also,
they can be studying to become computer technicians, or they may de­
cide to become automobile mechanics, or secretaries, or perhaps they
want to go straight into the workforce and work for oil companies in
the area or work as clerks in stores. So a composite school is a school
that prepares students for a full range of things. We think this is good
because all of our students have contact with each other. We do not
have many elite academic high schools in Canadа. These are very very
few, and are generally only private schools. I think it’s good that we
have this mixture. The second part of our school is called a community
school. This happened about 15 years ago. It was a government project
where schools were supposed to become more connected to the com­
munity and do more community things. We’ve always done it and we
still do it today. The project doesn’t continue anymore, but that’s why
we’re called a community school because we had a special designa­
tion148, which meant at one time we had a little extra funding to do this.
І.: – А які ще школи є у вашому місті і хто в них навчається?
P.D.: – In Athabasca we have three schools. We have Whispering
Hills primary school. They start children off from kindergarten, what
we call kindergarten, to grade three. Kindergarten is above five years
of age. And they have one year of kindergarten where they come half
time to school and then they have grades one, two, and three. So let’s
proceed to the Landing Trail Intermediate School, which is grades
four, five, six, and seven. Then finally, they’ll come to our school, the
high school. And that’s for grades eight, nine, ten, eleven and twelve.
The division is quite arbitrary,149 it depends on what schools have plac­
es for how many grades. When I first came to Athabasca there were
two schools, the students would go to one school from kindergarten
to grade six and they would come here from grades seven to twelve.
І.: – Хто і як визначає зміст освіти? Наскільки вільні
учні у виборі предметів, які вони хотіли б вивчити, та того,
наскільки глибоко вони мають їх вивчати?
148
designation – позначення
149
arbitrary – довільний
100
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
P.D.: – Traditionally, what we do, is kindergarten to grade six is
a primary school or elementary school, and this is all students are to­
gether or mixed together and they don’t really have any choice. They
all receive education in language, mathematics, science, social stud­
ies, physical education, music – perhaps drama, but not necessarily –
and art. When students reach junior high, what we call grades seven,
eight and nine, in this case, it’s grade seven at one school, grades eight
and nine at another, they continue to take core courses150, that means
language arts, their mathematics, their sciences, and social studies,
plus physical education and health. But they also have a choice then
in their options. They can take industrial arts, outdoor education, art,
drama, French, music, or quite a variety of different courses.
So they can choose between two and four of these optional courses
and go into something they might be interested in and at the same time
not take courses that they’re not interested in, with the exceptions of
the four cores that everybody takes. When the students reach grade
ten, there’s a fundamental change. At this point, students will take
different courses. For instance, a student who is a good student, who
succeeds well, who generally has marks of above sixty-five percent,
take an academic course like English or an academic science or math,
and, of course, social studies. This they would take right through to
grade twelve and that would prepare them for the university.
If they are not a very strong student, they can take a lower level
course and I would say, approximately a quarter of our students go
into the lower level courses, and this allows them to take an easier
course load but it also means that they are precluded151 from attending
university. It’s a choice that the students have to make when they’re
about fifteen years old.
They can also mix their courses. So, for instance, when you have a
student, I can think of one student that we had last year, an excellent
student in the sciences and math, not very strong in English, and so
he chose to take the lower level English course. But he got excellent
marks in his physics course, his chemistry and his mathematics. He is
150
core courses – головні (тут – обов’язкові) курси
151
preclude from – не давати можливості
101
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
attending the technical school, the Northern Alberta Institute of Tech­
nology. And he didn’t need the English and he wasn’t very interested.
Mind you to be honest, his mother and I were frustrated152 because
we knew he could have done well in academic English, but that was a
choice that he made. So we have this kind of mixture as well, so you
can really take courses that suit your ability.
І.: – Як багато випускників продовжують навчання після
середньої школи?
P.D.: – The last stage that we expect most of our students, is to go
to post-secondary education. This means that they attend college, uni­
versity or a technical school. I’ve just asked statistics for our particular
region and it said that thirty-nine percent of our students, from our
high school, go on to post-secondary education. In other words, they
receive some further training, directly out of high school. I would sug­
gest that that number probably doubles if we look at students who go
back to post-secondary within five years. So, I would say, the majority
of our students, the vast majority of our students will proceed to some
post-secondary education.
І.: – Що ви можете сказати про навчання учнів з особливими
освітніми потребами?
P.D.: – We have students with special needs in our schools, and
we have some classes that we set up to accommodate153 their spe­
cial needs. There is a great variety. In some cases, we have students
working on their own individually and have the program set up that
is unique only to them. In other cases, we have had the students inte­
grated in with other students. The truth is, in the North America today
the general consensus is that we should integrate all students as much
as possible. We should have them all working together. So, what we
try to do, is that we try to modify the regular program of studies, that
all students are taking, for these students. Of course, there are always
lots of issues and it’s difficult to try and come up with154 the meaning
152
frustrated – розчарований
153
to accommodate needs – задовольнити потреби
154
come up with – порівнятися, наздогнати
102
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
of programme for these students. And we are still working on it; we
certainly haven’t found a magic answer yet. But we keep trying.
Q.: – Як багато повинні навчатися ваші учні? Я маю на
увазі кількість годин, які вони проводять у школі, а також
потім удома, виконуючи їхнє домашнє завдання.
P.D.: – Our students spend five hours and 20 minutes in class on
a school day, and we have approximately 190 school days in a year.
What it works up to is that our students should be in class between
950 and 1000 hours per year. I think that’s quite a high number by
standards of most industrialized countries. The students are also ex­
pected to do homework. This does vary considerably. I would say that
students in grade nine will be probably looking half an hour to an hour
of homework in the evening, and for students in high school, we might
be looking from one to two hours of homework in the evening. I don’t
think that’s a lot. In fact, I think that we really should be doing more,
putting more emphasis155 on homework. Again, it varies. Students
who are on the non-academic program will be doing practically no
homework…We just find that we are having very little success these
students are going to do and we are not sure if it really is providing the
education that we want. Homework is another subject which there’s
a lot of debate in North America about how good it is, how effective
it is, and how much emphasis we should be placing on it. The main
idea is that homework should provide extra practice to help students
improve the skills that they are learning in the class, and give them
time to work on those especially extended projects. Finally, the idea is
that homework is supposed to teach students to take responsibility for
their own learning. This is where I’m not sure how successful we are.
І.: – Як ваших учнів заохочують до того, щоб навчатися
добре?
P.D.: – How they are stimulated to study well…I think that…we
strongly feel that teachers should be making classes interesting and
relevant to what students have to do. We also know that the more
immediate feedback156 we can give students that we can tell them
155
put emphasis – приділяти увагу
156
feedback – зворотний зв’язок
103
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
thequicker how they are doing, that’s also going to stimulate them
to do well. So those are two very important things. Marks do make a
difference in students’ lives. Ah…High school students who want to
go to the university must have an average of over 65 percent in their
academic subjects, and if they don’t have that average, their ability to
go on to university becomes questionable.
One thing I should add here is that there are always provisions157
for elder students, for older students who may not have met academic
requirements to enter university. So the truth is, no door is ever closed.
You just may be delayed by one or two years or three years possibly
to get into university.
There’s also scholarships the provincial government gives to stu­
dents who receive an average of 80 percent or higher, depending on
what year of school they achieve those marks will also receive the
money. University and college studies are expensive here in Canada.
I myself have a son who is in second-year university, studying politi­
cal philosophy, and I would say that cost for him to attend one year
of university is approximately eleven to twelve thousand dollars. And
my son lives quite a frivolous lifestyle158 now, something I encour­
age. But tuition for a university is about four thousand dollars, and
you can expect to spend between five hundred and a thousand dollars
on books, and, frankly, any student who goes to university today and
does not have an own computer is severely handicapped. So it gets
quite expensive and these scholarships, of course, are something that
helps. They come what nowhere near159 paying the cost, in fact, the
best that student can do with the regular scholarship that our govern­
ment gives is two thousand five hundred dollars, and that’s all if they
have been a student who received marks over eighty percent in grade
ten, eleven and twelve.
І.: – Чи існують проблеми з дисципліною у ваших школах,
і якщо так, то як їх вирішують?
157
provisions – резерв, застереження
158
a frivolous lifestyle – легковажний стиль життя
159
nowhere near – зовсім не
104
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
P.D.: – I don’t think there is a teacher in the world who doesn’t
have a problem with student’s discipline. I also think that just like
everywhere else, we have some teachers that have a lot of problems
with the discipline and we have some teachers that have very little
problems with the discipline. A lot of it depends on a teacher’s ability
to handle a class. Some teachers are very skilled and some teachers
need help with that.
When you ask what tools we have to help solve problems with
students’ discipline, I would say, right now our principal tool is a sus­
pension. If a student does something that disrupts the learning of the
classroom, the student will be asked to leave. They may be asked to
sit out of class for a day, they may be sent home for a day or, in very
severe cases, they may be asked to leave the school entirely for the rest
of the year. This is something we don’t do very often, but certainly it
is something that may occur perhaps once a year or once every three
or four years, probably is the most accurate frankly. Quite often what
we do if the student is over 16 years old, is that we bring the student in
and we have a frank talk about what is happening with their behavior,
and generally come to an agreement that they don’t really want to be
here, and perhaps they would be better off if they went off and got a
job, and came back to school when they are ready.
There has been some discussion about corporal punishment160,
what we call the use of the strap161. I’ve never used corporal punish­
ment. And I know of... I cannot think of when the last time it was
used in this school. Thirteen…fourteen years ago, fifteen years ago,
perhaps, it’s the last time that anybody was physically punished in this
school. Although a colleague of mine in a recent convention162 told
me that they did strap a student in their school. Frankly, I’d be very
reluctant163 to do it for a number of reasons.
First of all, there’s a question about whether it’s even legal and al­
lowed. Second, I think it is generally ineffective. Third, I think that we
160
corporal punishment – фізичне (тілесне) покарання
161
strap – 1) ремінь, шкіряна лінійка; 2) бити ременем
162
convention – з’їзд, нарада
163
reluctant – неохочий
105
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
know now from what psychologists have learned and studied in a lot
of new brain researches, come out is that students who are in a state
of fear do not learn well. And so I think there’s a real problem there.
In fact, my son Paul, which really, I thought, was very interest­
ing, was doing some reading about Japanese school system. And one
of the teachers there said that aptitude164 tests give you a really good
indication of what students have done and what they are able to do,
but attitude165 tests tell you what the student will do. So, frankly, if we
were really strict in a classroom, we may be able to bring up our test
scores, but if students hate the subject so much that they never use
it and have no interest in pursuing it ever again, I think we’re really
defeated whatever purpose is. And for us in Canada, I would say that
still there’s pretty much emphasis on lifelong learning166. And what
we want to do is that we want to create students who not only could
learn the material, but were always able to learn material and never
stopped learning.
І.: – Ви зацiкавленi в тому, щоб вашi працівники були най-
кращими. Яку освіту здобувають канадські вчителі?
P.D.: – Well, teachers in Canada all have a university degree, they
have a minimum of four years of training in the University. Today it
is also common that teachers will have five or even six years’ training.
The university that I have graduated from now requires students to
have a Bachelor of Arts and a Bachelor of Education before they come
back into the school. So, how they are encouraged to do their best
work when they are here... I think that the first thing is their training.
We have, I think, very good teacher training here in Canada, part of it
involves a lot of practical when students are placed in the classroom
and that’s where they do practical training. I think that the University
does not stand in draw of this, ends. The university I went to, I have
a particular bias, is a small University of Southern Alberta called the
University of Lethbridge. So, if you are interested in studying educa­
tion and learning being a teacher in Canada, I think that the University
164
aрtitude – здібності
165
attitude – ставлення
166
lifelong learning – навчання протягом всього життя
106
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
of Lethbridge has an outstanding program. And they have only to pay
me to say things like that. Ok, I’ll keep going.
We also supervise our teachers, as the principal I go into class­
rooms and I see what work they are doing. We also treat our teachers
as professionals. I have a lot of freedom as to work they are going to
do and I think that this brings out the best in our teachers. You ask, do
we have former students? Do pupils have to come back to our school
as teachers? Yes, we certainly do. Within the community we have a
number of teachers who grew up in the community and have come
back, come back to work here. And I think this is good as well. How­
ever, I think that if this were exclusively so, it would be a mistake. I
think one of the advantages that we have at our school is that we have
a mixture of people, who are local, who are from immediate vicinity167
and also we have people, who have experienced from, even global
experience having taught overseas or perhaps if come from overseas
and I think that is very good.
І.: – Чи працюють у вашій школі вчителями ваші колишні
випускники?
P.D.: – We have had one teacher here on staff currently who went
to school, Shawn Morrison. He is a teacher who teaches in our junior-
high program there, grades eight to nine, actually special needs stu­
dents, and is also very involved in our extra curriculum program avail­
able. Shawn is a graduate of our High School. We had other students
in the past. Jenny Senick was an English teacher here and she was also
a graduate. And there is a number of teachers in the area who have
grown up and come out by high school.
І.: – Яка роль батьків у житті школи?
P.D.: – I guess that is cliché anywhere to say that is a partnership
between parents and the school. Well, we hope, we do as we hope,
that schools will support the activities what we do here at school. They
encourage the students to study and to work hard and to attend. We
also hope that parents will be in the school to find out how the stu­
dents are doing. We have regular parent-teacher interviews. And also,
167
immediate vicinity – безпосередня близькість; from immediate vicini-
ty – місцевий
107
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
we have many volunteer opportunities, when we have coming parents
volunteer and help in a lot of things. For instance, last weekend we
had a dance here at school and most of the people who were supervis­
ing were parents. Parent volunteers are usually much more prevalent
in the lower grades. By the time that students are here… By the time
that students are here at our high school as teenagers, they really don’t
want to see their parents around and they would rather that the parents
didn’t come to the school. But nonetheless, we are happy to see them.
І.: – Якими Ви бачите перспективи вашої школи?
P.D.: – There are a few things we are going to have to be prepared
for. I think one of the first things, the most exciting things is the matter
research that is going on today, about how people learn. We usually just
refer to this brain research. And it is tremendous opportunities and there
are a lot of things that we’ll be learning in the future. So that you’ll be
able to help better and learn more. And this is something that we are
going to adjust to. An old way of teaching – where the teacher stands
at the front of them and writes things on the blackboard and students
copy down notes – we know that it is not very effective. But new ways
of teaching, we know, require far more teaching time and far more re­
sources and that is going to be very difficult thing to try and reconcile168.
I think technology is going to be very important as we try to find out
what place of technology is in learning. Today a student can get down
in the Internet and download tremendous amounts of material of any
subject that they want. Our students are pretty good at doing this. But of
course, what becomes critical is an age or skill, which is how you sup­
port how you separate the good information from the bad information.
How you make good judgments as to what is clear and accurate.
For instance, if a student wanted to do something on the Jewish
Holocaust of World War Two in which six million Jewish were killed
by the Nazi regime in Germany they could go on to sites that would
give them a lot of good quality information. They can also end up on a
site that says this is all hoax169, this is all lies and it would never have
reconcile – примиритися; узгодити
168
hoax – містифікація, розіграш; обман, ошуканство; неправдива чутка;
169
фальшивка
108
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
happened. And what our students have to do is to learn how you judge
what information is good and what isn’t. I think today it’s truly the
information age. There is a lot of information everywhere we had to
help students do as figure what is useful information and what is not.
And frankly this is a new problem at school but that is a problem all
people have to face. If you go back all through history as you listen to
leaders, you have to decide if this person is really telling us something
that is for our own good or that is something they are pursuing their
own good, and that is a different question to answer.
І.: – Дякую за цікаву розмову.
P.D.: – O.K. Oh, thank you very much! And I hope that you find
the comments interesting and you are certainly welcome to contact
me if you have more questions. My e-mail address, well I’ll just make
sure I give it to Olexiy and if you are to send me an e-mail it’ll have to
be in English, my Ukrainian is a little bit rusty170.
Вправа 20
Вища освіта в Канаді
(Інтерв’ю з Майклом Гізмонді, директором магістерської
програми університету м. Атабаска)
M.: – My name is Michael Gismondi, I’m a professor of Sociology
and Environmental Studies, and I’m the director of the Master of Arts
integrated studies at Athabasca University. This is a Master of Arts
program in social sciences and humanities. It is an interdisciplinary
program where the students design their own course of study, choos­
ing from around 50 courses that we provide in all the disciplines in the
social sciences and humanity.
О.: – Яка структура управління вищою освітою у Вашій
країні?
M.: – The structure of universities in Canada is such that each uni­
versity has a governing Council, and the governing council are public
170
rusty – запущений, забутий
109
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
members, administration, faculty, students are all represented on the
council. But the bulk of the governing council are members of the pub­
lic171, appointed by the government to essentially be their last check,
or the last place of supervision to make sure that the administration
is spending the money properly and diligently and following proper
accounting principles, and with a good strategic plan for delivering
education to a broad public.
О.: – Тобто керівництво університетами здійснюють пере-
важно на місцевому рівні. А як щодо фінансування?
М.: – The funding172 of universities in Canada is both federal and
provincial, and the proportion of funding is shifting. Originally, the
federal government provided almost fifty percent of the funding for
each university, and the province about forty-five percent, tuition173
about five percent. But now the proportion of federal funding has de­
creased. I am not sure of exact proportion, but it is less than half of
what is was before, and the burden of payment has been shifted to the
province and to the student. So, tuition now comprises around thirty
percent of your cost of education, should be recovered by the insti­
tution through tuition fees which is a fairly big burden on students
compared to when I went to university thirty years ago. It was a very
modest cost from us, from our parents or from ourselves if we were
working to pay for our student fees. But the control of the institution,
the pedagogical control, remains with the academic councils and with
the curriculum committees, and the departments and the professors.
О.: – Яка політика держави щодо змісту навчального про-
цесу в університетах?
М.: – There are many politics, but the state does not come and
say, «You must do this and you cannot do this.» There are only some
areas where they play the role of more of some mediator174, and as a
broker and sometimes as a policeman, because this is now the Depart­
ment of Education, so Alberta Learning is now called, they may come
171
members of the public = community member
172
funding – фінансування
173
tuition fee – пллата за навчання
174
mediator – посередник
110
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
and say, «You cannot start a program in social work, because another
university has a program that is sufficiently robust175 and is capable
of teaching for the whole province, so you’re duplicating services, so
we don’t want you to do this». And this is new, the last, because most
universities can claim that they have a different market, they draw dif­
ferent students either from the region or from a type of student.
But the province is now trying to rationalize176 the economic mar­
ket a little bit for students, saying if you study social work and educa­
tion, you go to these two or three universities, the other ones special­
ize in different things; so that’s how, it’s a general overview. There
are four or five universities in Alberta, and then maybe ten colleges,
which offer first-year and second-year courses at the university level,
that can be transferred from a small college, from a small town, then
you can go to the major universities and take your credits with you.
O.: – Тобто держава може не дозволити навчання за пев-
ною програмою, але не може нав’язати якусь свою?
M.: – That right. I think it’s more that the suggestions always arise
from the institution, and what happens is that the provincial govern­
ment may say no, or the other universities, may go to the government
and say: no, don’t let them. Because there are some politics between
the bigger universities and the smaller universities to control pro­
grams, because they can control their own budgets, and so on. It is
more or less the politics.
O.: – Що дають канадські університети – освіту чи
професію?
M.: – Ok so this is a... I was thinking about this question, because
you told me about it, and in some ways that is a very American sepa­
ration. You told me you learned it from an American; so Universities
in Canada, they are... very funny, they have been influenced by both
the British system and the American system, because of our peculiar
location as a neighbour of America, and also our historical links to the
British Commonwealth177. So we find that the liberal arts, education
175
robust – солідний
176
rationalize – вдосконалити
177
British Commonwealth – Британська Співдружність (об’єднує Велико­
111
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
for the sake of178 education, education for the sake of citizenship, edu­
cation for the sake of just enlightenment and open-mindedness and the
pursuit of knowledge is what we get very much the philosophy behind
the pedagogy that we receive from Great Britain, and was, I think, the
foundation of most of the older universities in Canada founded maybe
at the turn of the century in the classic universities like McGill, the
University of Toronto, and Victoria.
But the newer universities built in the fifties and sixties tended to
expose 179more a North American, or American, in the sense of the
United States of America, Universities’ influence. Institutions for pre­
paring you for work, preparing you for professions, and there’s al­
ways a tension180 between the two in most institutions, even between
the faculties. And the debates between the faculties are often at the
Academic councils and at the Senate level there are often between the
pragmatic profession oriented schools like business or administration
or law or even medicine, and maybe the liberal arts and social sci­
ences. The natural sciences have always been in a special world of
their own, they are very expensive programs with heavy, heavy capital
cost to train very few students, but they have a high, high prestige like
medicine, who have the highest prestige in university.
So we have a number of universities that are more liberal arts
oriented, with very small or modest natural science programs and
without professional schools, without a medical school, without legal
schools, only the larger universities have large professional schools.
Business for a long time was not considered an important faculty,
it was an auxiliary faculty, just a second thought and ironically, some
of the smaller universities have come to prominence181 with their ro­
британію і її колишні домініони та колонії, нині незалежні держави (з різ­
ним статусом); англійська королева є символом вільної асоціації незалеж­
них держав – членів Співдружності і в цій якості є його главою; об’єднання
– правонаступник Британської співдружності націй, що ґрунтувалася на
принципі «загальної вірності короні»
178
for the sake of – заради
179
expose – виявляти
180
tension – напруженість
181
come to prominence – стати відомим
112
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
bust business programs because the large universities were not watch­
ing, they were focusing on their classic professions of law and medi­
cine and the sciences. So, some newer universities are very famous
now for their business programs, marketing and accounting, business
administration­, or their masters of business education have become
the leitmotif182 of some of the universities. So, it is interesting in my
lifetime, in the last 30 years being in the university system.
I teach at a more liberal arts university, and my university is un­
usual for many reasons, but I will tell you later.
O.: – Мені здається, що часто в Україні і в Канаді одним
і тим же словом називають різні речі. Що Ви називаєте фа-
культетом?
M.: – A faculty will be like the Faculty of Arts, all the disciplines
in the Arts form this faculty of arts, will be the English, the history
department, social science, sociology, psychology, there will be the
Faculty of Arts, then there will be the Faculty of Natural Sciences and
the faculty of business or faculty of business administration.
So, it’s just an organizing principle that we would use. We have the
departmental level, usually by discipline or interdisciplinary area183;
so sociology, psychology, and English would have their own depart­
ment. Each department would have a dean, some administrative layer,
perhaps an assistant to the dean and a secretary and an office. They
manage their unit and their curriculum from this level. Then the next
level up would be the faculty of arts would have a sub-committee, cur­
riculum committee, usually the undergraduate committee and a gradu­
ate committee. They’ll be populated by faculty from each department.
So you have to explain your curriculum to someone in a different de­
partment who’s working as an administrator in the arts to make sure
there are consistent models of core courses184, electives, concentra­
tions, methodology and theory and all the principles that most of us try
to weave185 into our curriculum.
182
leitmotif – лейтмотив
183
interdisciplinary area – міждисциплінарний рівень
184
core courses – основні курси
185
weave – включити, додати
113
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Faculty also means, more generally... the word the faculty means
the teachers or the professors at the universities, so you will come
across the word in both contexts. So, like «how many faculty teach at
your university?» would be just the number of professors, as for «how
many faculties do you have at your university?» – Well, we have six
faculties, medicine, business, humanities, and arts... like this.
O.: – Хто може викладати у вашому університеті? Яку офі-
ційну політику проводять у Канаді щодо добору університет-
ських кадрів?
М.: – The structure of most universities allows each to define the
qualifications for a position, but typically at Canadian universities,
you must have a Ph.D. or a doctoral degree in the disciplinary area
in which are asked to teach. Universities will advertise a position, for
example, we advertise for philosophy last year in our centre, and we
described one or two or three sub-areas within the philosophy where
we would like to see some teaching experience or research expertise.
Depending on the university, there’s more emphasis on teaching ex­
perience or more emphasis on research. These are real tensions, de­
pends on the university, some universities see their department as be­
ing ranked nationally against other universities, so they try to build
up their research profile, so they hire young people who have a good
possibility to do much writing and … Other universities say «Well…
we value good teaching and that’s the most important thing. We com­
bine research and teaching, but the most important thing for us is that
you’re a good teacher that you’re attentive to pedagogy and to your
students. So typically, you must have a Ph.D. In the College system
though you can teach with a Master of Arts, or master’s degree, mas­
ter’s level. Even ten or fifteen years ago, it was just a bachelor’s de­
gree and experience. Often in the colleges, you will have more applied
programs, so I may have a bachelor’s degree in some technical field,
but I practiced for five or ten years, so I can move in and become and
educator so I can train the next generation of students.
All Canadian universities have a «Canadian First» policy, you
must hire, you must look first for Canadians; if you cannot find any­
one who’s Canadian, then you must look, you must go to the Dean and
114
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
ask permission to look internationally and advertise internationally for
a position. This is new, since in the 1960s we did not have enough
professors, so we invited many, many professors particularly from the
United States and Great Britain, who came to teach in the universities.
And in the foreign language areas, for sure there will be nationals of
other countries often; I mean the first people I have met were Russian
and Ukrainians who had come to Canada to teach their language and
literature in departments. They would have degrees from major uni­
versities in Europe.
And we also have some other qualifications, depending on the uni­
versities; some universities are bilingual and they require you to be at
least functionally bilingual to apply for the job; so in universities in
Quebec you must be francophone first, or be able to express yourself
very well in a high level of French. Laurentian University in Ontario,
requires you to be bilingual, able to teach your lectures in both lan­
guages. This doesn’t mean completely bilingual, but have a working
ability in the language; York University is officially bilingual, but
most of the faculty are not bilingual, but they can read in French, and
they must accept work written in French and English.
We have other principles of employment. Equity principles186
are quite common now in advertising for positions. When all things
are equal, we will hire women, or applicants of colour, or applicants
with disabilities, to try and increase the diversity in the faculty. Fac­
ulties, unfortunately, are still sixty-five to seventy-five percent male,
white male teachers, the mainstream middle-class background, and so
they’re trying to diversify the faculty, and these obviously are very
controversial, very controversial hiring policy issues. How does that
sound? Makes sense?
O.: – Яка середня плата за навчання у вищих навчальних
закладах Канади?
М.: – You asked for this. This depends on the program, but so…
depending on the program, your tuition varies. If you are in dentistry
or medicine your fees are somewhat higher, if you are just doing a
186
equity principle – принцип справедливості
115
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
bachelor of arts in English or in French, your fees will be lower. Typi­
cally, for a four-year degree, I have to think about it, because I teach
at a different kind of university… So, depending on your program, if
it’s a three or four-year program, and if it’s a professional or a general
stream program, you can pay between sixteen and twenty-five thou­
sand Canadian dollars for your education just for tuition fees. Then
above that you have to buy books, and most students, perhaps like
in Ukraine, are leaving their hometowns so they have to pay room
and board and rent, and most students work part time now. It is very
common for students to be working ten to fifteen hours a week in a
job while going to school. And tuition fees are the major focus of de­
bate on campus between students and administrators, and I explained
earlier that at the macro-level and at the micro-political level, there’s
pressure now to compel students to pay for more of their education.
And they have some assistance if you come from a low-income fam­
ily; you qualify for187 a grant, which will pay for some of your tuition,
and students can also apply for a student loan.
The student loan system is interest-free while you remain registered
as a student. And for the first six months after you graduate, there’s
no interest on your loan. But many students graduate with twenty or
thirty thousand dollar debt to the bank at the end of their university
studies. That’s a heavy burden, psychologically heavy and financially
it’s a big burden because you’re paying even if they give you very
modest rates to pay back over ten years, three hundred dollars a month
for ten years, is a long time. I have a younger sister who’s a librarian
specialist, a reference librarian. She did a BA188 and a master of arts,
and now she has a very good job but she has a twenty-eight thousand
dollars Canadian student loan because my parents were just unable to
give her much money to go to her university. She is nervous about it,
but now she is paying it back.
There are various strategies that low-income people have for edu­
cation, and this will lead up to my explaining my university, Athabas­
ca University, because Athabasca University is an open university and
187
qualify for smth– мати право на що-небудь
188
BA – бакалавр мистецтв
116
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
a distance education University, so people don’t go to the campus to
study189. They stay in their own communities, and they can raise their
families, or they can be working, and taking courses at home. And we
find that most of our students come from middle class and lower-mid­
dle class background, precisely because they cannot quit their jobs to
go to school, they can’t afford to quit and go to school. So they prefer
to study with us, at least for one of two or three years before and then
they go to campus for the last part of their education. Or they go to
campus with one or two years and then they get a debt, then they get a
job and continue to study with us.
So, we have kind of a special role, within the marketplace of stu­
dents, trying to help those students, who have the chance for a job, and
want to keep studying at the same time to finish their degree.
O.: – Ви приймаєте на навчання тільки жителів Альберти,
чи також і з інших провінцій?
М.: – We take students from all over Canada because our mandate
is to remove barriers to education for all students in Canada. So we
are Canada’s Open University, it is very similar to the British Open
University. There is a French Télé-Université in Quebec, it is the fran­
cophone version of what we do, so we teach thirty to forty thousand
students a year this way and they teach about twenty-five thousand
students a year. And I never see my students… I see them at their
graduation if they come to Athabasca for their graduation, it is the first
time I meet my students. We talk on the telephone and the govern­
ment subsidizes190… we have what we call a 1-800 telephone num­
ber, which is a free number, to call the university, and I am available
two nights a week for students to phone me with questions. When
we teach, we send all the course material to the students, books, and
readings, and we write study guides which are really their didactic
conversation written, or sometimes on a cassette like this explaining
the material to a student. The student studies at home and says «well...
«I don’t understand this» or «what do you mean, by this?», or «how
189
go to the campus to study – навчатися стаціонарно
190
subsidize – фінансувати
117
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
do I do this?» We talk on the telephone, much similar to office hours
or small tutorial, but it is one-to-one191 education.
Recently now our university has begun to use the internet to teach,
and this is a very different opportunity for us because now the students
from across Canada talk to each other and may at the same time or not
at the same time. But we’re all in the same discussion place for one or
two weeks talking about a book, or about a topic and it’s very excit­
ing. So the new technologies are seen by some professors as a threat to
the traditional classroom, the traditional private relationship between
teacher and student. But for someone who is a distance education pro­
fessor or correspondence professor, the new technologies are liberat­
ing, because they allow my students to come together and talk to each
other to do group work, to do things like action research. We can do it
using the computer to mediate the discussions. So, it’s quite exciting.
O.: – Оскільки ви маєте студентів по всій Канаді, чи не
тяжко їм добиратися до Атабаски кілька разів на рік для
складання сесії?
М.: – Typically assessment of the students is at the end of each
course, and in a distance university we have a system where they go in
their own town to the post-office or sometimes to a church or the po­
lice station. They have to show their identification, we mail the exam
to the police chief, or the priest or the librarian in the local library and
they supervise the exam, so we pay a small amount of money to the
librarian, or we call them the proctor192, or the supervisor. So you can
still write your exams, but it is all by appointment, you make an ap­
pointment, phone the University, and say «I would like to write my
French exam now; I live in this town, in Northern Alberta.» And we
have a list of people everywhere in Canada, we found partners to work
with us, as an Open University, it could be the high school principal or
the elementary school principal, and all they have to do is give you a
quiet space and give you the test. But we don’t have tests for the whole
191
one-to-one – індивідуальний
192
proctor – наглядач
118
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
cohort 193 of students we don’t do that, it’s much more individualized
progress through a program, it’s very individualized. So, we never sit.
Regular universities, campus universities have final exams for two
weeks at the end of the year or three weeks; you may see in movies
or television shows all the students in the gymnasium writing togeth­
er. That’s very typical traditional university, campus university. But
again, that’s only once, usually at the end of the course and usually
only for first and second-year university courses; the senior level it’s
much more one-to-one, you’re writing essays and research reports and
more advanced work with the professor.
And we’re also an open university. Open University means you
do not have to have a secondary diploma to study with us, so most of
our students are between twenty-five and fifty-five years old. Maybe
they have work experience and they never finished high school twenty
years ago, so we have an approach to education when we allow them
to come in and take some first-year courses, and if they do well, they
can continue with us. And the curriculum is designed to increase their
skills in writing, comprehension, critical thinking, reflection about
knowledge and epistemology194, like most programs, but we just start
a little bit lower at the entry, and bring them so that by the end of their
first year, they are at the same place as a first year student. But for
some students there is not… you know, some students are not made to
go to university, they just find it too difficult, but it’s very rewarding195
to offer someone, who never finished high school, an opportunity to
come to university, because they’re smart in life, they can do this work
so they show that, they prove themselves that way, so it’s quite nice.
О.: – А які вимоги ставлять до абітурієнтів?
M.: – Typically, you should have... I mean, from our university,
you don’t need a high school diploma. Typically, the University will
require students to have about seventy percent from secondary school,
sixty-five per cent if you go to the smaller University. So, the bigger
193
cohort – група, колектив; когорта (група осіб, об’єднаних якою-небудь
спільною характеристикою, як правило демографічною або соціальною)
194
epistemology – наука про пізнання
195
rewarding – корисно
119
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
universities are more selective, there is bigger competition to go to
the more prestigious university, it’s like everywhere in the world, so
they are much more selective about the grades the student brings and
the combination of courses that they complete at the secondary level.
Usually, you have to have so many science credits, so many math, one
language credit at least and have a good grades in English, particu­
larly in English and composition. So, if you want to go to the natural
sciences, they expect you to have all the science disciplines covered
coming out of the secondary school: physics, chemistry and math for
sure. And in Canada a second language is not as important, I think,
unfortunately. We don’t seem to press the students at the secondary
school to learn a second or third language at all.
О.: – Яка звичайна процедура пошуку роботи після закін-
чення університету?
М.: – After university?
О.: – Так.
М.: – Ehm... probably the same as in Ukraine. You phone all your
relatives first. The government has an employment office in each uni­
versity, and they have career counseling. And then the different com­
panies will come on to the campus looking for the better students. You
know, they say: «This is a kind of student we are looking for, so you
have opportunities if you want them.» You know, it’s up to you, you’ll
have to take the initiative, but usually the employment office will help
you to find at least an interview with different professional companies
especially if your background is in engineering or in accounting. They
are always looking for... the big banks and big accounting firms come
to the campus looking for the students or fresh workers, you know. In
the arts, it’s a little more difficult because you could be going in many
many different directions with your English degree or with a sociol­
ogy degree, in the journalism or into working as a human resource
person in the firm or something like that.
More and more students are also going to the masters’ level. They
stay into the masters’ level because the employment opportunities are
greater with the masters’ degree. Because more and more people now
have a BA, so you have to make yourself a little more attractive. It’s
120
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
been a long time since I had a look for a job so I’m not the best expert
on that, but universities do spend a lot of time helping students. Part
of the reputation of the university is how successful their graduates
are in finding employment. And then, if your graduates are success­
ful, you can market your university to say: «Study with us because
75 percent of our students get a job within the first six months after
graduation.» And if you visit some of the web pages of North Ameri­
can Universities, they often have a button that says «Employment» or
«Employability»196 which tells that they do surveys of the outgoing stu­
dents197 that says «How long did it take you to find work? Did you find
work in the field of study or different kind of work?» Then they use
these statistics to market their institution in the brochure the next year,
let us say, you know, in our engineering program, everybody gets a job.
There is even one program at Queens University, they charge thir­
ty thousand dollars a year for tuition, and I believe it is in computer
engineering, but they guarantee you a job. They tell you when you
register «You will have a job when you leave, it will pay more than
seventy-five thousand dollars per year, don’t worry. That’s why you
pay the big money to learn with us. It is the only that does it, but it is
a gimmick198. Do you know this word? Gimmick it like a marketing
technique to attract somebody to buy something. So, sometimes when
they sell cars they say, «You buy a car today and we give you a free
microwave oven.» So, that is a gimmick. A gimmick is the employ of:
«If you do this I give you this». You know, it’s some kind of way to
attract customers.
Вправа 21
Л. – Люба Боб.
Ю. – Юлія Ящук.
Л.: – Hi! My name is Liuba. I’ve been studying Education in Beth­
any College, Kansas, USA during this academic year. I won a grant
196
employability – перспективи працеваштування
197
outgoing students – випускник
198
gimmick – фокус, прийом, хитрість
121
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
to study in the States as a participant of Freedom Support Act Under­
graduate Program.
Ю.: – Привіт, а я Юля. Минулий семестр я вивчала чеську
мову в університеті імені Масарика в місті Брно. Любо, не
буду запитувати, чи сподобалося тобі за кордоном (відповідь
очевидна), але все ж, що тебе найбільше вразило?
Л.: – It’s a good question, thank you. Well, people impressed me
the most. I mean, their friendliness and freedom in everyday life. Ev­
ery place I went I was welcomed and helped if needed. And also free­
dom, for instance, American students may come to class simply in
pajamas and slippers. What about you, what do you like about living
and studying in the Czech Republic the most?
Ю.: – Зізнаюся, навчатися в чеському університеті набага-
то легше, ніж у нас. Сподобалось те, що студентська молодь
має багато вільного часу, оскільки навчальна програма не
стільки ущільнена, як у нас. Так, наприклад, максимальне
тижневе навантаження студента не перевищує десять годин.
Студенти не обтяжені домашнім завданням, розклад занять
гнучкий, оскільки молоді люди самі обирають предмети, які
вивчатимуть протягом семестру, і регулюють свій навчаль-
ний план. А в США є щось схоже?
Л.: – Sure, the college system is something similar to what you
have said about education in Czech Republic. However, students’
time is in their hands, usually they don’t have too much free time if
they want to graduate from college earlier, like not in four but in three
or three and a half years. Many American students work while study­
ing in college. After high school, they become quite independent from
their parents.
In college, students have freedom to choose courses they want, al­
though, they have requirements that they have to meet depending on
their major.
Yulia, what can you say about teaching in your university? Did
you also have lectures and seminars? What was new for you during
studying sessions?
122
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Ю.: – Особисто в мене заняття носили більш практичний
характер, оскільки я відвідувала курси вивчення основ чесь-
кої мови (граматики, словникового запасу, фонетики). Але
щодо студентів інших факультетів, то в них були і лекційні
заняття, і семінари. Позитивом практичних занять, на мою
думку, є те, що відповіді студентів не оцінюють, тому молодь
почувається вільніше на парах. До речі, Любо, а яка система
оцінювання в США, зокрема в Bathany College?
Л.: – As a matter of fact, only written assignments are assessed199.
However, discussions and critical thinking are also encouraged. In­
formation about assignment dates of tests and quizzes200 is written out
on a special list called syllabus. Students are usually required to do
assignments in advance, for example, to read the chapter that the pro­
fessor is going to talk about. Assessment is very confidential, together
with a grade or points a teacher writes a short feedback on a student’s
work. If a student is willing to know more about his or her work, they
may go and see the professor during the office hours.
Yulia, I have a question concerning students’ life. Where do stu­
dents live and whether they have to cook for themselves?
Ю.: – Держава забезпечує житлом молодь, що навчаєть-
ся далеко від дому. Чеські гуртожитки (колеї) значно від-
різняються від наших – у кімнаті не більше двох чоловік,
за бажанням студенти можуть мати Інтернет і супутникове
телебачення, немає проблем із комунальними послугами. Як
правило, чеські студенти не люблять готувати, надають пере-
вагу харчуванню у їдальнях – «мензах». Фінансово забезпе-
чені спудеї можуть дозволити собі перекусити в кав’ярні (до
речі, національною стравою у Чехії є кнедлики – щось схоже
на наші вареники з картопляного тіста). Сніданок пересічно-
го студента складається зі склянки соку чи мінеральної води,
йогурту, пластівців з молоком, фруктів. Пиво – національний
напій – продається навіть у студентських буфетах. А ти, ма-
буть, звикла до так званого «фаст-фуду»?
199
assess – оцінювати
200
quiz – контрольне опитування учнів
123
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Л.: – To tell the truth, at first I couldn’t eat, but by the end of the year
I’ve got used to the fast food, usual meal of a common American stu­
dent. I would say those people are lazy; very few of them cook for them­
selves. They either eat in cafeteria, McDonald’s, Subway, or Brown’s201
or they buy half-cooked meal and simply heat it up in a microwave
before eating. Actually, in college I ate in cafeteria. Students have to
pay for tuition that already may include a meal plan for the whole year.
Most students live in dorms, since it is cheaper than to rent a house.
All rooms are furnished; there is access to The Internet in every room as
well as to a cable TV. Some dorms are co-ed 202and some are single-sex.
Ю.: – Щось схоже на систему гуртожитків у нас. Цікаво,
а як здійснюють оплату за проживання? Чи мають студенти
якісь пільги?
Л.: – Students have to pay in advance per semester or per year and
payments include tuition, board and meal plan. Students may have re­
duction if they have high GPA203 (starting from 3.0), or are involved in
sport or art program. And how is it organized in а Czech University?
Ю.: – Оплата за гуртожиток порівняно висока (близько
шістдесяти доларів на місяць), тоді як середньостатистична
стипендія студента сто шістдесят доларів. До речі, стипендію
отримують не всі студенти, держава фінансово забезпечує
лише соціально незахищену молодь, що складає приблизно
двадцять п’ять – тридцять відсотків усієї кількості.
Л.: – Interesting, it seems to me there are many similarities be­
tween American and Czech system of education.
Well, Yulia, it was very nice to talk with you. I’ve learned a lot
of interesting and useful things about education and student’s life in
Czech Republic.
Ю.: – Мені також було цікаво спілкуватися з тобою. Бажаю
успіхів і надалі.
Л.: – Thanks. Good luck for you too. Take care.
201
McDonald’s, Subway, Brown’s – мережі закладів швидкого харчування
в Північній Америці
202
co-ed – для осіб обох статей
203
GPA (grade point average) – середній бал
124
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Вправа 22
Освіта в Перу
(Надіслала Орлова Ангеліна
У серпні-вересні 2013 року я опинилася в Латинській Америці
у рамках соціального стажування від міжнародної студентської
організації AIESEC. Мій проект передбачав три робочих дні у
школі, де я ще з трьома іншими учасниками з різних країн мала
б реалізовувати проект проти хуліганства і насильства між уче­
ницями приватної католицької школи для дівчаток. По приїзду
виявилося, що основною ідеєю проекту є те, що впевнені в собі
діти не кривдять інших, тому ми проводили тренінги стосовно са­
мооцінки, роботи в групі і лідерства, які вигадували і планували
самі, лише потім здавали їх шкільним психологам на перевірку.
Крім того, ми спостерігали за учнями – хто не бере участі, на кого
психологам варто звернути увагу і про що поговорити з дівчатка­
ми. Наприклад, багато дівчаток хотіли бути анорексично худими
або одружитися з білим чоловіком, уважаючи свій смуглявий від­
тінок шкіри трохи неповноцінним.
У середній школі в Перу навчаються з 6-7 років до 17, а опіс­
ля зазвичай одразу вступають до університету. Середня шко­
ла розділена на 2 рівні – початкова (primaria) і власне середня
(secundaria). У початковій школі навчаються до 10–11 років. Наз­
ви класів відмінні від українських, тому що в середній школі ви­
користовують такі позначення як «другий рік початкової школи»
(7–8 років) або «п’ятий рік середньої школи» (16–17 років, ви­
пускний клас).
Основним принципом навчальних установ у Перу є те, що чим
більше твої батьки платять, тим кращу освіту ти здобудеш. Най­
кращих вчителів переманюють працювати в найдорожчі школи,
і всі приватні школи, турбуючись про свій авторитет, забезпечу­
ють навчальний процес найвищого рівня. У Перу вірять, що кра­
ще хай діти навчаються в недорогій приватній школі, аніж у дер­
125
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
жавній, де гірші умови і вчителі. Вартість навчання у приватних
школах Ліми, столиці Перу, варіюється від 200 перуанських солів
до 1200 за місяць, що становить 600–3600 гривень відповідно.
Оскільки Перу, як і більшість латиноамериканських країн є
переважно католицькою країною, то поміж середніх навчальних
закладів домінують школи, якими опікуються черниці, що жи­
вуть у невеликому монастирі на території школи. Я була у трьох
католицьких школах і в кожній із них було багато християнської
символіки. Крім того, учні зобов’язані регулярно молитися, зо­
крема перед їжею. У школі, де я працювала, дівчатка молилися
4 рази впродовж навчального дня. Також уся школа молилася
перед початком якогось концерту чи загальношкільного заходу
в актовій залі, що у моїй школі називався холом Святої Трійці.
Монахині, які керували моєю школою, були дуже сучасними –
вільно спілкувалися з учасниками-іноземцями, не робили жод­
них зауважень щодо зовнішнього вигляду і загалом були дуже
відкритими й доброзичливими.
Усі найкращі школи Ліми були винятково одностатевими.
Деякі з них були для хлопчиків і дівчаток лише на рівні почат­
кової школи, а далі лише для дівчат. Звичайно, були і змішані
школи, але в них не було такого авторитету і визнання. Дівчата,
що навчалися в моїй школі казали, що це значно спрощує життя,
адже не треба турбуватися як ти виглядаєш, коли поблизу немає
хлопців.­
У більшості середніх шкіл Перу є шкільна форма, що дуже
різниться між школами. Форма складається з багатьох елементів,
які ти можеш вільно комбінувати між собою, тільки символіка і
кольори мають бути дотримані. Тобто, якщо форма складається
із спідниці, білої сорочки і кардигана, то ти у спеціальному мага­
зині, де продається форма багатьох шкіл, можеш до стандартної
спідниці купити собі будь-якого фасону білу сорочку, поло або
футболку, головне, щоб там було твоєї ім’я і нашита символіка
школи. Крім того, спортивну форму також виготовляють під ко­
льори кожної школи окремо. Взуття – також однакове, але дуже
зручне і, якщо ви з якоїсь причини не змогли прийти до школи у
126
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
взутті від форми, батьки повинні написати пояснення чому так
трапилося. Навіть найпростіші школи мають свою шкільну фор­
му, аж до кольору стрічок якими дівчаткам у початковій школі
зв’язують волосся.
Виявилося, що шкільна форма має дуже багато переваг. На­
самперед, не потрібно зранку довго думати, що одягнути, що
значно економить час. По-друге, форма у дівчаток із моєї школи
дозволяла їм сідати де завгодно, не турбуючись про забруднення,
бо вона була темно-синя і з цупкої тканини, тому її легко прати.
По-третє, шкільна форма значно зрівнює всіх під час навчання і
поза ним.
Після завершення навчання в школі в 17 років, зазвичай одра­
зу вступають в університет. Якщо абітурієнт має високий серед­
ній бал шкільного атестату, то йому треба буде лише пройти спів­
бесіду в університеті, щоб бути зарахованими на навчання. Якщо
ж достатньо високого балу нема, то доведеться здавати вступний
іспит в університеті, шанс здати який успішно є дуже невеликим.
Тому учні середніх шкіл дуже переймаються про свої оцінки, на­
віть якщо предмет їм відверто нецікавий і навряд чи знадобиться
в майбутній професії.
Серед університетів домінують приватні, вартість навчання за
місяць у яких коливається від 500 солів до 1000 (1500–3000 грн),
залежно від спеціальності. Є також національні державні універ­
ситети, але конкурс на одне місце там дуже високий і прой­ти його
можуть лише найобдарованіші. Зазвичай студенти навчаються
в університеті і підпрацьовують у кафе, магазинах, рекламних
агенціях і банках аби оплатити свої кишенькові витрати.
У перуанських університетах студенти самі можуть обирати
кількість предметів, які вони хочуть вивчати, своїх викладачів і
навчальні години. Пари тривають 2 години, з них перші 20 хви­
лин, це час, коли всі студенти лише сходяться і займають свої
місця. Пари можуть починатися як о 7-й ранку, так і о 8-й вечора
і тривати до 10-ї. Доступ до сайту, на якому можна скласти свій
розклад на наступний семестр відкривається поступово. Спочат­
ку для тих, хто одержав найвищий середній бал за попередній
127
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
триместр, а з кожною годиною доступ відкривається і для тих,
хто отримав гірші бали. Таким чином, люди з найгіршими бала­
ми отримують найменш зручні навчальні години і найслабших
викладачів.
Перуанські студенти були дуже здивовані нашою системою
навчання зі стабільним фіксованим розкладом і навчальними
планами. На відміну від українських, перуанські університети
постійно рекламують себе різними способами – на найпопуляр­
ніших молодіжних радіостанціях і у школах. Наприклад, адмі­
ністрація моєї школи використовувала канцелярське приладдя з
символікою різноманітних університетів, що в такий спосіб ре­
кламували себе, й економили гроші школи на закупівлі ручок,
олівців і блокнотів.
Вправа 23
I. – Dmytro Panchuk, Interviewer.
H. – Haydee.
I.: – Привіт, Хайді! Я кореспондент місцевої газети. Хотів
би взяти в тебе інтерв’ю.
H.: – I’m very happy to be here for this interview. It’s a pleasure.
I.: – Знаєш, що в Україні сьогодні святкують День вчите-
ля? Чи ви маєте щось подібне в Канаді? Якщо так, то як це
відзначаєте?
H.: – In Canada we do have the Teacher’s Day, but from my expe­
rience, here it’s not as celebrated as it is in Canada. We just have a day
set aside for teachers that just recognizes their contribution204. But we
don’t offer them gifts and we don’t offer them presents or anything.
I.: – Цікаво… А в якій школі ти вчилася?
H.: – The school that I studied at is called Wasseyabim High
school, and it was founded because I live on a native reservation in
Canada. And they thought it would be best to establish a school for
204
contribution – тут: праця
128
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Native people. It was founded seven years ago.
I.: – А коли ти туди поступила і чому? Чому вибрала саме
цю школу?
H.: – I entered my school: I didn’t go to my High school until
the tenth grade so I entered it about three years ago. And I entered it
because I wanted to live at home and that was the only school in my
hometown.
I.: – Скільки тобі потрібно було вчитися?
H.: – In Canada, in Ontario (the province I live in) we have a cur­
riculum205 that we were supposed to follow. But because I lived on the
native reservation206 we had an exception. People in Canada have to
learn French because it’s bilingual country. As for me, I had to learn
my native language.
I.: – Яка у вас система оцінювання?
H.: – Going back to the curriculum in Ontario. We didn’t have a
marking system. You get sixty percent or seventy percent or A+, B+,
C. We had a marking system called levels from the level «R» that is
failing, to level 4 + which is equivalent to one hundred percent.
I.: – А скільки учнів в середньому навчалося у класі?
H.: – I had a pretty small school because we lived in a small town.
And the school population was about one hundred and fifty. So in each
of the classes, there were less than ten people.
I.: – Розкажи, будь ласка, про якийсь цікавий епізод із
твого шкільного життя.
H.: – The most interesting thing that happened at my school was
last year. We participated in a French Exchange program. About
twelve students from a town in France called Bise came to my home­
town for two weeks and then we returned and came to their town for
two weeks by the end of April.
I.: – І ти хотіла б повернутися назад у шкільні роки? Якщо
так, то чому?
205
curriculum – навчальний план
206
native reservation – резервація для корінних жителів; територія, що
yлежить федеральному чи провінційному уряду і знаходиться в трастовому
(довірчому) управлінні певної групи або племені індіанців
129
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
H. – I don’t think I want to go back to my school years because
high school was a part of my life and it’s now over. And I’m willing
to move on.
I.: – Дякую за інтерв’ю!
H.: – Thank you!
Вправа 24
С.Д.: – My name is Steve Day.
I’m here in Ostroh since about one month and a half and the project
supervisor for the Canada World Youth Guelph, Ontario – Ostroh,
Ukraine exchange. I’m from King City, Ontario, Canada, which is
close to Toronto.
О.П.: – Як довго ви співпрацюєте з організацією Канада
Світ Молодь?
It’s been two and a half years that I’ve been working with CWY.
О.П.: – А в яких країнах ви вже побували?
С.Д.: – I’ve worked, the first year that I worked with CWY, my
first contract was Newfoundland, Canada, and Ghana. So Newfound­
land and Ghana. Ghana is in West Africa. Then I worked Ontario-
Tanzania, Tanzania is in East Africa; then I did a short program which
was just in Tanzania last January, so this is my fourth exchange work­
ing as a volunteer prior to that. In 2005, I went to Uruguay. I was in
the British Columbia – Uruguay exchange.
О.П.: – Відвідані вам країни такі різні.
С.Д.: – Yes.
О.П.: – Чи можете ви порівняти їх або розповісти, що
найбільше запам’ятається у кожній із них?
С.Д.: – I’ve been talking to my counterpart where I work with
her very closely about… the little ways that Ukraine reminds me of
Uruguay.
I don’t really understand why, maybe it’s just a little superficial
things. I think the hospitality is very similar, people being very open
to helping people into the houses, and yeah, there are huge differenc­
130
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
es obviously between East Africa and West Africa, the two African
countries and the Latin American countries I’ve been too.
This is my first time actually being in Europe. It’s kind of interest­
ing because everywhere else I’ve been, has been in a country that had
been colonized by Europe, and now I’m finally in a place where…
well, Ukraine didn’t really colonize anywhere but part of the old Eu­
ropean world now.
So, for me, it’s been an interesting experience to see this from the
other side, from the older side. And of course, I grew up in a colony
of a European country.
О.П.: – Взагалі-то, в колишній колонії.
A former colony, right. Well, we still have the Queen, she’s still
our official head of state.
О.П.: – Але ви почуваєтесь колонізованими, ви страждаєте
від цього?
С.Д.: – Maybe not by the British anymore, possibly by the Ameri­
cans.
О.П.: – А як щодо культурних відмінностей?
С.Д.: – Cultural differences?
О.П.: – Так, оскільки, кажуть, що, прибуваючи до іншої
країни, люди завжди відчувають певний культурний шок.
Яким він був у всіх тих країнах, які ви відвідали?
С.Д.: – I don’t know where to start…
О.П.: – Почніть із самого початку, з Уругваю.
С.Д.: – Sure, Uruguay.
Canadians I think are fairly… we… at least in the place where I’m
from, this isn’t in all of Canada, we like distance, we like personal
space, we are not so inviting as any of the other places that I visited.
Canadian hospitality is «Come in, help yourself to whatever is in
the fridge». Anywhere else, your enter the house and people are re­
ally attending to you and «Would you like this?», even if you don’t
really want what they are offering, you know it’s polite to eat or drink
whatever they’re offering where’s in Canada it’s much more free and
you just… again, somebody says help yourself to whatever you’d like.
131
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
О.П.: – Так, можливо саме тому деякі канадські учасники
програми звинувачували батьків сімей, у яких вони прожи-
вали, що ті занадто їх опікували.
С.Д.: – Possible. Whereas Canadian is very… well, it’s very much
the opposite, and sometimes I’ve seen volunteers who may consider
that the Canadian host families are not being protective enough or they
are not including them enough in that sort of stuff.
I think… so, when I first went to Uruguay, I was shocked by the
hospitality that I got and the fact that people would start conversations
with me in the street even though they didn’t know me.
Since then I’ve traveled in regions of Canada, in Newfoundland,
in the Northern Canada and Labrador, where I found that people have
had similar attitudes. I think it is more attitude in Southern urban Can­
ada, this coldness, this social distance. That’s the most striking thing
in all the places where I’ve been.
Nowhere are people as, I think, isolated as they are in North Amer­
ica, from what I’ve seen.
In Ghana, in Tanzania actually, anywhere we have been, gender rules
very different, as well, much more traditional or old school, as I would say.
I think I gain in appreciation in Ghana that gender roles… women
seemed comfortable with some of the gender roles that they have there.
Women have a lot of power in the community. You can walk
around the community and… If the men left the community for a day,
nothing would happen, but if the women left the community, the com­
munity would die, there would be nothing going on there.
So really the women have a really powerful and strong role in the
community.
That was something that I didn’t expect when I went here.
О.П.: – В українській мові є приказка «Без хазяїна двір
плаче, а без хазяйки – хата». Схоже, що такою ж є роль жінок
і в тій африканській громаді.
С.Д.: – I was reading an article in «Globe and Male», which is a
Canadian newspaper, two months ago about how now in Canada and
the United States all the traditional male jobs that require the mascu­
line attribute of muscular force and physical force, now that those be­
132
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
ing sold overseas or just in Mexico or not overseas, South and Central
America, India, Eastern Europe as well, men are being left without the
work they have been doing for hundreds of years. And suddenly there
is no yard for men to be masters.
О.П.: – І чоловіки відчувають, що їм нічого запропонувати
в обмін на жіночу мудрість і практичність...
С.Д.: – I am not saying that women are more powerful than men
at this point because I think there is still a lot of work to be done for
gender equality. But it is interesting because women more and more
are moving in the spaces that men were before and men are not mov­
ing in the other spaces, not moving in the other jobs, in the other way
of thinking about being men.
О.П.: – Цікаво... Отже, повертаючись від гендерних за-
питань до вашого досвіду знайомства з іншими культурами.
Чим вам запам’ятався Уругвай?
С.Д.: – Uruguay, it’s quieter than some other places in South
America I visited, Brazil and Peru.
It’s... until… it had its dictatorship in the 1970s it was a country
with perhaps the best healthcare and best education in South America.
It is its own small country entity, in a way sort of… I would liken
it to Ukraine – Russia or Canada – United States; it is a small country
next to a huge country.
О.П.: – Ну, називати Канаду маленькою країною – це хіба
не образа?
С.Д.: – Populationwise… you know, physically we’re a huge
country, but populationwise we don’t have very much.
Uruguay is actually as big as Canada, but it is a tiny fraction of the
size of the country.
Uruguay has long rich colonial European history with Germans,
Italians, Spaniards, obviously aboriginal history. Aboriginals were
almost wiped out I think. There is still quite strong aboriginal link
there even if it’s not mentioned. The common mythology is that all the
aboriginals were killed. But I don’t think it’s true, I think the culture
still plays a role. There’s a strong Afro-Uruguayan population as well.
Beautiful… Uruguay almost never gets talked about compared to Ar­
133
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
gentina, to Brazil, these two large powerhouse207 countries next to it.
But for example, Uruguay’s carnival is a month long and features
just like a samba parades in the street with drumming bands, features
satirical theater. Also, it’s a wonderful, wonderful stuff. I mean you
can’t even google about it because it is not known about it. So Uruguay
still has the sense that you can go there, and it is still a novel place to
be and not many people have been there which is really satisfying.
Because it’s also a small country, it doesn’t have maybe the same…
somehow the character of the people is different, І think they’re a little
bit more curious and open and friendliness and the word is «sensilla.»
They’re more, almost country folk, simpler in a way.
О.П.: – Оскільки територія та населення країни відносно
невеликі, вважається, що всі один одного знають і все, що ви
зробите, стане відомо всім.
С.Д.: – In a way... yes in a way, but at the same time, there is like,
as I said, there is strong history and education and very, very….
I think this isn’t to say they’re country bumpkins.
I’m saying that maybe because it’s a smaller country that is more
familiar and there is less suspicion generally of people than I’ve seen
in other larger countries.
О.П.: – А якою збереглася у ваших спогадах Гана?
С.Д.: – Ghana was very, very different I’m still digesting what
Ghana was like.
It’s only been a nation-state in the European sense of the word for
50 years, since the 1960s, early 1960s. Before that and still now, very
much still now, there is a bunch of tribes, nations, smaller nations,
Ashanti208 nation, Ewe209 nation with kings and long-reach royal lin­
eage210 and that sort of regal211 pride.
207
bumpkin (disapproval) – мужлай, селюк
208
Ashanti [əˈʃanti] – ашанті, народність, що проживає в центральній
частині Гани у міжріччі річок Вольта і Тано
209
Ewe [ˈeɪweɪ] – еве, народність, що проживає на південному сході Гани
й на півдні Того
210
lineage – походження (по прямій лінії); родовід; рід
211
regal (adjective) – королівський
134
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
So my counterpart in…where I worked with …was an ideal of
counterpart …this is a person who I worked with CWY as my contact­
ing person in Ghana, actually had royal lineage, which was very dif­
ferent. Sometimes it was good and sometimes it was very frustrating
to deal with somebody with royal lineage.
It’s also maybe perhaps the most outwardly Christian place I have
ever been. People are very enthusiastically Christians, very enthusias­
tically Christians.
I remember driving down the highway nearby to a place called
Cape Coast in Ghana, where incidentally the British had a slave cas­
tle, one of the earliest slave castles in history, in West African history.
I have remembered I have seen a billboard that said «May 8, 2012» or
2011, I think, it was «Are you ready for the apocalypse?»
And it’s true. I heard people, and you know, I have a friend who
said «I lost my cellphone, but I hope that Jesus give me another cell-
phone», and it’s very like… very fervently Christian.
Otherwise, I found that people were very happy and interested and
enthusiastic to meet people from outside Ghana.
This is indeed, like perhaps, the easiest country to travel in West
Africa. It іs relatively high level of development and Ghanaians are
very open and warm and welcoming. Almost too open, warm and wel­
coming.
I would like them… I don’t like using cultural stereotypes like this
but if like Italians to be very hot-blooded, as I say, I would say Ghana­
ians are like Italians of West Africa.
О.П.: – Отже, це був ваш досвід роботи з програмою «Ка-
нада – Світ – Молодь». Як, ви думаєте, яку вигоду учасники
можуть отримати з участі в цій програмі?
С.Д.: – I was talking with one of my volunteers last night about
this over Skype. She was asking me whether it was a good idea to
go to the university to study international development and I told her
that she has probably already received a fairly thorough education in
international development through Canada World Youth. The only
thing is the motivation to read the books that the students in university
are reading. I think that you learn, you can learn so many different
135
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
fields throughout one of these programs, you can learn about project
management. Obviously, you learn languages, cross-cultural commu­
nication, conflict resolution, your comfort zone becomes bigger; it is
difficult to quantify that in a resume or a CV, but it’s very important
and it’s possible to quantify that.
I have a co-worker who says that in one year of «Canada World
Youth» you might meet more people and a greater diversity of people
than many people might meet in their entire lives, which I think is
priceless, it’s immeasurable.
Concretely, I think that your values become more open and more
developed and you question your values and where you are coming
from. It’s always useful, I think, to leave your town and come back
with a fresh lens to view your town, or fresh lenses. There are things
that you… every time I go to a new place, I see things that I didn’t
know, didn’t exist. That’s what the experience of going overseas is.
So, it gives you, I think… it feeds the part of you – that’s.. good at
conflict resolution, empathy, etc. And I think also that if you want to
be more harsh about it, then (that’s in a business world) that empathy
side can allow you also to see what other people are thinking and to
conduct more, I guess... how would I say it?
So, I guess I would say that practically in the workplace, as you
are carrying out your projects in the future or negotiating things or
whatever, your values are more focused, your ideas of what you want
are more focused.
It helps you to figure out what’s important or, at least, it might con­
fuse you about what you thought was important before the exchange
which is good, that’s healthy.
And then it makes… it can make you much more effective and
forceful communicator of the points you want to get across. And that’s
practically it in the workplace.
Valuewise? I mean... it gives people courage to try bigger ideas. It
shows people that... it allows people to engage on a very local level
and on a very global level and to see why that’s important. I remem­
ber, when I went to Uruguay and I came back to Canada, all of the
sudden I realized that in my hometown, in King City, which had a lot
136
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
of farms just north of there, I found that now, because I spoke some
Spanish, there is this huge Latin American community in my town
that I never knew existed.
That was a «blind spot» before for me. So I come back and I hear
Spanish in the supermarket and then like: «Who are these people? Are
there Latinos here? »
And then I realize that....I mean... I knew it before but I didn’t
know it so strongly and it....the information didn’t hit home so hard
that all the farms in the area often were staffed... Farm workers were
Latin American, from Mexico, from Central America.
It let me see my community very differently. It opened up my
«blind spots». And now I imagine: «Well, if this happened from learn­
ing one language, what happens when I learn other languages
I’m sure enough, yeah.
Maybe you should learn Chinese and go to Vancouver?
– Yes, totally. Well, I think that’s very..it’s impossible to.. not see
that. It’s very… Vancouver is very much… Asian Canadians are most
of the city.
О.П.: А могли б Ви розповісти про ваш освітній досвід? Де
Ви почали свою освіту, як це відбувалося, і де Ви зараз?
С.Д.: I studied in Montreal, Concordia University…
О.П.: – Ну, звичайно, ви все-таки почали зі школи.
С.Д.: – All right. So, starting from the beginning then. I began
in kindergarten, at a French school, called Ecole Catholic St. Jean,
we have in all regions of Canada French immersion212 schools, or in
English regions of Canada. So, I started in French immersion till grade
two, and then I switched to an English school, so that’s where I got
my French, I guess. From English school, I went to a school in my
hometown called «Holy Name.» It was separate Catholic education
which in Ontario for various political and, I think, historical reasons
there is a separate Catholic school board paid for by the government,
still I don’t agree or disagree with that. Then I left…
212
French Immersion is a form of bilingual education in which a child who
does not speak French as his or her first language receives instruction in school
in French
137
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
О.П.: – Що ви робили в підготовчому класі?
С.Д.: – I don’t remember. I played with blocks. I learned how
to share. We didn’t really learn, I think, arithmetic or alphabet until
we were a little bit later. Kindergarten is for starting socialization of
school.
О.П.: – Річ у тім, що іноді те ж саме слово позначає різні
речі в різних мовах чи культурах. В Україні слово «дитячий
садок», що є калькою з німецького «Kindergarten», означає
заклад дошкільного виховання, тому інколи виникає плута-
нина, адже в Канаді це нульовий клас школи.
С.Д.: – Right. Of course, that’s it. It’s usually sort of separate wing
of the school where the kindergarten kids would stay before entering
the official school.
– So then it’s grade one to eight in elementary school and then
grade nine to... when I was younger, grade thirteen. Now there is no
grade thirteen, there is only grade twelve. Yeah, that was my educa­
tional experience in a public school.
О.П.: – А у віці близько п’ятнадцяти років вам довелося
обирати предмети для поглибленого вивчення.
С.Д.: – Ah, yes, I see. Maybe at the age of fifteen, the courses be­
gan being split. Mathematics or English they would be like more basic
version or more academic version to choose. So I chose Academic
English and Basic Math. And at that point, you also get to decide
whether you can continue with Math or Science or that sort of thing or
go more in the arts educational stream. At that time, we also had this
grade thirteen, which was like a pre-university grade.
О.П.: – Це те, що в провінції Альберта колись називалось
«раннім» зарахуванням – junior matriculation.
С.Д.: – Ok. In Quebec, they have CEGEP, which is kind of similar,
but now this does not exist.
О.П.: – Добре. А коли ви навчалися в школі, як оцінювали
ваші знання?
С.Д.: – At the end of my school?
О.П.: – Під час навчання в школі. Я маю на увазі те, за що
вам ставили оцінки?
138
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
I would say, mostly, examination test as you got into later years.
The exams would be worth more than they were in the earlier years.
Often it was a midterm exam on a half of the term and then a final
exam in English or Visual Arts. I was working project or essays. Yeah,
that was it.
О.П.: – А потім, після 13-го класу, або на його початку, ви
повинні були вибрати ваш майбутній університет. Чи можете
докладніше розповісти про те, як це відбувалося?
С.Д.: – Well, I had… At each university I had to choose, I think,
my top-three subjects that I would like to apply for at that univer­
sity. Rather at that time, if I can be more specific, applying, because
I was from Ontario, I applied to all the Ontario universities with my
top-three choices. Separately, because I wanted to study in Montreal,
which was the province of Quebec.
I had to apply separately, and I put my top three choices at the Con­
cordia University of Montreal. To get into journalism school and… I
applied at a journalism school in a creative writing program as well
as visual arts program. And I had to provide a portfolio for the visual
arts program and for the creative writing program as well as for the
journalism program.
О.П.: – Таким чином, у цих університетах не покладають-
ся тільки на результати підсумкової атестації за школу?
С.Д.: – So there was a specific application process which was a
little bit more stringent than the application process that let’s say to
get into general arts or English or political science, which was based
only on marks.
The journalism school is quite small; there were, I think…if I re­
member correctly… I think there were 800 or 900 applicants for 160
positions every year, and those people were submitting their portfolio,
so they had to be a little bit more stringently valued.
О.П.: – Скільки часу Ви провчилися в університеті?
All in all, I took one year off when I did Canada World Youth, all
in all, I was there for five years, at least, I think.
О.П.: – Чи можете ви описати своє студентське життя?
139
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
С.Д.: – University, I think, in Canada is… One major cultural dif­
ference in Canada is that young people frequently move out at eigh­
teen. They move away from their parents’ house; it’s something that’s
expected from the parents and somehow expected from the young
people as well.
If you are staying in your house after 20-21 years, there’s a social
stigma attached to you, which is another major difference than in other
countries, where you can stay at your parents’ house until you are 25-
30 and there is no social stigma.
О.П.: – Тож, у вісімнадцятирічному віці канадські діти ка-
жуть батькам: «Гаразд, я прощаю вам все, що вам винен» і
йдуть із дому?
С.Д.: – Yes, get out of it! This is like the umbilical cord is cut.
You don’t continue generally receiving help for rent, there are a lot
of people who do, I think still receive help for paying for apartments
and that for the stuff, but generally the idea is that more and more you
should be moving away for the independence of your parents.
So, at that point and also because, I think, particularly in Ontario,
laws and practices around underage drinking of alcohol are very strin­
gent. So, the first year of university for a lot of people involves a lot of
alcohol at the party far standing away from home. For me, it was not
excessively but it was not different. It was the first time from home
being with new people, new friends, a new city, much more liberal
city; Montreal is much more, I think, socially liberal city than Toronto
was. So, but at the same time the journalism program was quite active,
so we had to be writing articles very frequently. My student life…
I got involved working at the student newspaper in Canada. It was
cold «Link», at Concordia University. Then just seeing music cultural
events, working on papers, doing lots of interviews, I was visiting city
council meetings, interviewing policemen, visiting the Quebec court
system – it was journalism all right. Seeking our people for interviews,
yes, it was interesting.
О.П.: – Чи був у вас час для світського життя?
С.Д.: – Yes, I think I covered that with the idea that …Yes, there
was a lot of going out for beers with students and stuff like that. Stu­
140
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
dent life was fairly vibrant. At the beginning of the year every year
there would be a large «frosh-party». «Frosh» is when all students
come together and have a sort of, I guess, welcome back to the uni­
versity festival. once the year started, it was less active, but I would
continue sleeping and going to parties and for beers when I did not
have work to do.
О.П.: – А як щодо спорту в університеті?
С.Д.: – I was never a huge sportsperson, but there were lots, maybe
in my later years in university study doing practicing some martial arts
at the university. I practiced the Brazilian national martial art called
capoeira. Otherwise, there was an active American style football team
at the university, active hockey teams all this sort of stuff, track-and-
field in my later years…So I did two years of university. Then I went
away to Uruguay and started working a little bit on a site. I came back
to university for years three and four and at that point, I also began
bicycling a lot. In Montreal, I bicycled through the winter couple of
times, which was interesting in the city. So that was a large part of my
physical life, bicycling to and from work and school every day in the
snow.
I started working at a place, a day-center for adults with physical
disabilities as well to support my schooling in the last years. So, I
was, fortunately, graduate without student debt, which is rare. Most
students in Canada graduate with that.
О.П.: – Скільки коштує вивчитись на журналіста?
С.Д.: – It’s the same, most undergraduate degrees are the same.
The undergraduate level. For a year, the average Canadian school
runs five to six thousand dollars. Then, however, that was in my first
two years, there’s a particular law in Quebec. Quebec has a bit more
socialized… not socialized, socialistic than other many provinces in
Canada, as such they have a bit higher taxes in the country, but student
tuition is… runs around 2,500 rather than 5 thousand for a year. You
can only benefit from it when you lived in Quebec for a year without
being a student.
О.П.: – Для цього, напевне, треба бути бути франкомовним?
141
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
С.Д.: – No, you have to qualify for Quebec Residence studies. So,
when I went to Quebec and started studying, I didn’t qualify. When
I stopped studying and was still living and working in Quebec for a
year, because I wasn’t just a student from another province, they saw
it then that I was becoming a Quebec worker. You have to live and not
be a full-time student in Quebec for one year and then you can apply
for the cheaper tuition. So, in my last couple of years, I also paid for
a cheap tuition.
О.П.: – Що ви робили після університету?
С.Д.: – I continued working for a couple of different places for
people with physical and mental disabilities for about… all in all, I
was there for three years, two of those years were after the university
and... Yes, it was a full-time job for me for one year. I was doing some
courses otherwise outside just for my own interest, personal interest
courses at another college in Montreal, not for academic credit, just
for interest. Bicycling, cultural events, seeing theater, all sorts of stuff.
After a couple of years, I took a new job with the organization
called Katimavik which does similar exchange programs as Canada-
World-Youth, but domestically. I went to Labrador, which is in north­
ern … like close-north Canada, it is very, very remote I would say, the
most remote place that I had to lead, there are a lot of communities
there, we had to fly to get to them, so ….there for ten months and it
was my first job outside of Montreal. I was in Montreal for about six
or seven years.
О.П.: – Як випускники зазвичай шукають роботу?­
С.Д.: – I would say they start reading newspapers from Alberta;
there are so much more jobs in Alberta than anywhere else in Canada.
Seriously though, youth unemployment rate is far higher than
the national average and ….Paradox but a fact, young people have a
high… Automatically many young people graduate from university
with a high debt load. So it’s a stressful point, to find a job directly
after university for most students.
Canada is so spread out that it’s possible you don’t know anything
about what’s happening in Newfoundland if you are in Ontario. There
could be jobs out there; there could be jobs off North. People do move
142
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
around, I think, a lot for work in Canada, which means that people
have to a sort of press reset on their social life. I have friends that
… moving…When you move to a different city, you are moving at
least… it could be a three hundred dollar flight or a twenty-four-hour
drive or more, you are moving, as my friend is, moving from Ontario
to Manitoba, it’s now a twenty-four-hour drive to go to visit him. And
that’s the nearest large city westward, so yes, the people move around
a lot for work, it’s difficult if you try and stay in your own city, you
could be in the city where there is no work or very specific working
conditions.
For living in Montreal, the chances are that you would have to be
bilingual, speaking French and English to make things more compli­
cated still.
There is this huge Latin American community in my town that I
never knew existed.
That was a «blind spot» before for me. So I come back and I hear
Spanish in the supermarket and then like: «Who are these people?
Are there Latinos here? ». And then I realize that… I mean, I knew it
before but I didn’t know it so strongly and the information didn’t hit
home so hard that all the farms in the area often were staffed. Farm
workers were Latin American, from Mexico, from Central America,
they let me see my community very differently. It opened up my blind
spots. And now I imagine: «Well, if this happened from learning one
language, what happens when I learn other languages?
Вправа 25
L.: – Привіт! Мене звати Людмила. Я навчаюся на 4-му
курсі факультету іноземної філології. Поруч зі мною знахо-
диться Джеклін. Ми є учасниками обмінної програми «Ка-
нада – Світ – Молодь». У мене є декілька запитань до моєї
подруги.
L.: – Джеклін, ти можеш коротко розповісти про себе, про
своє студентське життя, де ти навчаєшся і таке інше?
143
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
J.: – My name is Jacqueline Favelle; I am nineteen years old and
live in Port Moody, British Columbia.
I have completed one year of post-secondary at Douglas College.
At the moment, I have not chosen any specific field of study or pro­
gram, so I am studying under the heading of «General Studies» and
am working towards an Arts Degree. I have taken a special interest in
the field of psychology and plan to look more into it when I get home.
I hope to involve my future profession with children. For the last three
years, my job outside of school has been as a camp counselor213 for
children aged five to fifteen, so I already have some experience work­
ing with children.
I have not participated in student life as actively in university as I
did in high school. This is in part due to the fact that I have many com­
mitments214 outside of school and that my closet friends study at other
universities, but the main reason is that there are so many students at
my university that we actually have three separate campuses. Some
days I have class at one campus in the morning that is a half an hour
drive from my house, and in the afternoon I have class at the campus
that is a ten-minute drive from my house. A lot of time is spent trav­
elling between the campuses, and sometimes activities that I want to
attend are happening at a campus that I am not at. However, I love be­
ing a student and there is a never-ending list of activities for me to par­
ticipate in. My university provides its students with a large commons
area with many tables and couches for students to gather at between
classes. I am always sure to find someone I know here or at the gym.
L.: – Дякуємо nобі, Джеклін. Було цікаво дізнатися про
твої захоплення, про твоє студентське життя, досить насиче-
не подіями, як ми бачимо.
Я, напевно, не помилюся, коли зроблю припущення, що
навчальний план, за яким я навчаюся в академії багато в
чому відрізняється від твого. Я знаю, що вам дозволено оби-
рати предмети. Крім встановленого обов’язкового переліку
предметів звичайно. Щодо нашого навчального плану, то
213
counselor – інструктор
214
commitment – зобов’язання
144
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
він затверджується Міністерством Освіти, і всі предмети є
обов’язковими як для вивчення, так і для складання іспиту
чи заліку з того чи іншого предмету. Незважаючи на деякі
труднощі, які трапляються під час навчального процесу, ре-
зультати досить такі непогані.
Отже, Джеклін, які ж відмінності щодо навчального плану
ти могла б нам назвати? Які предмети є для вас обов’язковими,
а які даються на вибір? Будь-ласка.
J.: – Each semester a directory of what courses are being offered
and a short description of them are printed. Each course name has a
number attached to it such as English 101 or psychology 200. I can
tell if it a first year course by the first number. A three hundred number
would indicate a third year course. Although the courses are divided
into years, I am able to take any course I want as long as I have the pre­
requisites215, and of course, if there is room and it fits into my schedule.
All courses are optional, however, I know that for my degree I must
have an academic writing class, a minor level of math, and a first year
science whether it be physics, chemistry, biology, or geology. These
courses may be taken any time during my academic career. I choose
my own schedule with the classes that I want, but it is not always easy
finding a schedule that works with three different campuses. Register­
ing for classes is often a long and frustrating experience216.
L.: – Дякуємо. Як відомо, однією з невід’ємних частин кож-
ного навчального процесу є рейтингова система. До речі, го-
ворячи про нашу систему оцінювання в Академії, про неї від-
гукуються як негативно, так і позитивно.
Оцінювання знань відбувається за стобальною системою
і проводиться так: 50 чи інколи 60 балів студенти можуть
отримати на практичних заняттях, а решта виноситься на
залік чи на іспит. Оцінювання набутих знань проводять за
такою шкалою: задовільна відповідь – 61–75 балів, добра –
76–90 балів і відмінна – 91–100 балів.
А як же працює ваша система оцінювання?
215
prerequisites – попередні вимоги
216
frustrating experience – негативний досвід
145
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
J.: – As a general rule, all teachers grade on a 0 to 100 percent
scale representing percentages, with a letter grade ranging from A to
D. An A+ is 100 percent and a D is fail. Each faculty sets its own crite­
ria on how much of the student’s final grade is based on course papers,
exams, projects, etc.
L.: – Але, звичайно, крім навчання, кожен студент нама-
гається якось розважитись. Як проводять свій вільний час
студенти твого вузу зазвичай?
J.: – Free time when we are not studying outside of classes is spent
in a number of different ways. I usually get together with friends, play
sports, and spend as much time outside as possible. Presently I am not
involved in any clubs, but there is a large variety ranging from discus­
sion groups on women’’ issues, politics, and debates, to more leisure
oriented clubs like intramural sports217 and outdoor skills. The large
student population provides a large spectrum of interests. One could
post a notice about a club on any topic and have a handful of people
show up for a meeting.
L.: – На завершення нашої розмови, чи не могла б ти при-
гадати якусь смішну історію з твого студентського життя,
яку ти і досі згадуєш із посмішкою?
J.: – Students everywhere don’t always have a lot of money to
spare, and the students at my University are no exception. There are
always different fundraising activities going on. My favorite was
when the boys’ basketball team dressed up in large baby diapers218
and nothing else, arrived in our common area, performed a small skit
and asked the students for money. The next day they were printed on
the front page of our newspaper and spread all over the school.
L.: – Дякуємо тобі за те, що ти розповіла багато чого ціка-
вого нам. До зустрічі.
217
intramural sports – спортивні ігри, які проводяться в залі
218
baby diapers – дитячі підгузники
146
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Вправа 26
I.: – Interviewer.
M. – Mike Massey.
I.: – Яку школу Ви закінчили? Що Вам запам’яталося най-
більше?
M.: – I’ve studied at the small high school in Devon, Alberta. The
name of the school was Devon High School, about three hundred stu­
dents and about 25 teachers. The school was divided amongst219 vari­
ous courses: chemistry, mathematics, sciences and the students asked
what classes were important too. And so you would never see the
same students at the same time. My favorite subject in school was sci­
ence and mathematics. I was interested in those subjects, and teachers
as well were very high-grade personalities for teaching those courses.
I.: – З чого складається оцінка, яку учень одержує за робо-
ту протягом вивчення того чи іншого курсу?
M.: – The student’s work is evaluated using various methods from
an assignment that you do for homework to the terms to final exams.
In Alberta, fifty percent of your marks are based on your diploma
exam at the end of the year.
How the students are encouraged to study? They have what we
call in Canada pop-quizzes220, where the teacher brings exam without
notice. So students who don’t study won’t be prepared for that exam.
I.: – Скільки триває робочий день старшокласника?
M.: – A typical high school student’s day, at my school, it was di­
vided into five periods of 75 minutes: three classes in the morning and
two classes in the afternoon, and 75 minutes for lunch.
I.: – Який стан дисципліни в школах і як вчителі її підтри-
мують чи покращують?
M.: – Sometimes there were students that were acting out221 to end.
It’s difficult in Canada to deal with such students because the teacher
doesn’t have…, if the teacher does anything to the students, he is in
219
amongst – серед
220
pop-quiz – контрольне опитування
221
act out – «влаштовувати спектаклі»
147
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
trouble to be fired. The principаls will deal with the students, they
could expel222 from the school if needed. But there are a lot of behavior
problems in some schools in Canada because the students realize that
teachers cannot do anything to stop them. As I said at the beginning
of the interview, my high school was small, about three hundred stu­
dents. In my grade, there were one hundred students, but some of the
bigger high schools definitely would have more problems, the bigger
cities have more tolerance. I mean, if the teachers that either popula­
tion will increase either leading methods behavior problems will in­
crease as well.
I.: – Судячи із фільмів, у навчальних закладах Сполучених
Штатів дуже нетерпимо ставляться до списування. А який рі-
вень толерантності до цього в Канаді?
M.: – In Canada it is quite high actually. I believe that around
fifty percent of the students have one time cheated maybe copying
one assignment or cheating at the exam. How do I explain, I mean
sometimes you are up to prioritize223 work and school, and sometimes
I believe, it seems simpler to cheat. The school will discourage you, of
course. If you were caught, you would be disciplined, possibly asked
to leave the school.
I.: – Хто допомагає випускникам школи у виборі майбут-
ньої професії?
M.: – In Canada a lot of schools provide counseling224 and you’d
be able to go to the counselor, they would be best able to determine
your career direction and they will answer questions about what are
your aptitudes. They also have people coming from different indus­
tries, from technical to non-technical. It is very important to study
after school, because if you do not study, you will not succeed. It’s up
to you, there is no way to make people study, but if you don’t study,
you won’t be able to succeed to your maximum.
I.: – Ми зараз маємо можливість поспілкуватися, тому що
ви прибули сюди. Яка мета вашого приїзду?
222
expel – виключити (зі школи, організації тощо)
223
prioritize – віддавати перевагу
224
counseling – консультації
148
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
M.: – Two years ago, I came to Ukraine with Net Corps Program
and spent three months here and now I am back just to a little meet
friend and meet old acquaintances.
I.: – А що таке «Неткор»?
M.: – Net Corps is a Government of Canada Program sponsored
by various governmental organizations in Ukraine and Ostroh Acade­
my carried by Canada-World-Youth and right now the program has
changed somewhat; when I participated there were four Ukrainians,
four Poles, and eight Canadians, and now there are eight Canadians
and eight Ukrainians.
I.: – Чим викликані ці зміни?
M.: – I believe that the reason is that after Poland joined the Euro­
pean Union they don’t need as much help from Canada and for us it
would be better just help Ukraine, so there are more places open for
the Ukrainians
I.: – Що дала ця програма Вам?
M.: – It helped me a lot, I mean; I thought I would learn more. I
went to school for two years to study computers, I thought I would use
those skills more than I was able to, but... It helped me in lots of ways,
confidence building, making friends, meeting, making international
relationships.
I.: – А чим була корисна ця програма для українців?
M.: – The same way as Canadians are benefited, it’s once in a life­
time thing that you will never be able to go to another country and live
in it. It’s a lot different, the experience is a lot different, when you are
no more a tourist in the country, when you make relationships with the
store owners and the storekeepers and you know people by their first
name, you know the prices and you know how to thank people, it’s a
lot of different experience. The Ukrainians will benefit in the same if
they go to Canada. They will see a totally different culture, they’ll live
in a family, might meet the person whom you might get married to,
even, that happened in some programs.
I.: – Що було найважче особисто для вас?
M.: – The biggest challenge?... I tend to be a quiet person, so meet­
ing a lot of people and suddenly having a huge group of friends was
149
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
a little different for me. You have to rely on people one hundred per­
cent, so trust issue is very important.
I.: – Ця програма була важчою для європейців чи канадійців?­
M.: – I would say people of both cultures are going to have a chal­
lenge one way or another. Whereas Canadians are dealing with the
lack of hot water, the Ukrainians are dealing with different food... I
think both cultures are going to have their problems. But I think both
cultures can learn a lot together, as well.
I.: – Ви вступили до університету до програми, чи після неї?
M.: – I studied two years in computer networking before coming
on the Net Corps program.
I.: – Які вимоги треба було виконати для вступу до універ-
ситету?
M.: – To enter University? I went to a Technical College, so I had
to have advanced Math, advanced Chemistry, and advanced sciences,
English as well. I would imagine, probably the same as a Ukrainian
needs to enter Ostroh Academy.
I.: – Що це за коледж?
M.: – It’s a Technical College of two-year diploma and after that,
I would have an occupation rather than a degree. It tries to stream you
into a career path.
I.: – Хто платить за вашу освіту? Ваші батьки, чи Ви брали
студентську позику?
M.: – Both options. I tried to pay for most of that myself for the
first year and a half and I did take a few government’s loan after that
as well.
I.: – Наскільки легко буде повернути позику? Скільки ро-
ків це займе?
M.: – I think what the Government has told me right now, is a hun­
dred and fifty a month for ten years, but I mean I can change.
I.: – Це залежатиме від ваших прибутків?
M.: – Depending on my income. Depending on what I am able to
pay back. Depending on if I get a grant from the government to pay it
back to the bank, as well.
150
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
I.: – Як ви збираєтеся шукати роботу після одержання ди-
плома? Коледж надає якусь підтримку?
M.: – Yeah, the College, it’ll help me, they provide stage225, some­
thing similar to what all the fifth-year Ukrainians participant in, in­
ternship, that helps me to get experience for four months and any ex­
perience helps you
I wish you all the luck and I hope you fully realize what Ostroh has
to offer – its culture, its people, and I hope you meet everybody and
take the most advantage of the three months you are here. Or if you are
leaving for Canada, three months in Canada, because you will never
be able to do something like that again.
– You’re welcome.
Вправа 27
О.А.: – Уже другий рік поспіль студенти факультету іно-
земної філології Національного університету «Острозька
академія» бачать у нашій академії це усміхнене обличчя. По-
знайомимося з цією приємною дівчиною.
D.F.: – My name is Dana Felske. I’ve been in Ostroh for three and
a half month teaching English at the National University of «Ostroh
Academy».
О.А.: – А скажіть, будь ласка, як Ви потрапили в наш про-
вінційний Острог із далекої Канади?
D.F.: – Well, I came here in March because I was here for 3 months
last year, as a part of a Netcorps Canada World Youth exchange pro­
gram last year. So, when I went back to Canada, I decided that I would
like to teach English and I thought that Ostroh would be a nice place
to start because I really have friends and connections here. I have a
little bit understanding of language so it would be easier to start in a
familiar place.
О.А.: – Де Ви навчалися в Канаді?
225
stage [staʒ] (франц.) – стажування
151
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
D.F.: – I’ve graduated from Simon Fraser University in Burnaby,
British Columbia.
О.А.: – А що це за місце?
D.F.: – It’s a pretty nice town. It’s pretty beautiful and it’s close
to the Pacific Ocean. So there is a lot of nature, lot of forest, there are
mountains for hiking and climbing, and the ocean itself.
О.А.: – Що Ви можете сказати, порівнявши життя студентів
у вашому університеті з Острозькою академією?
D.F.: – Well, I found many differences between my university
and this university. First of all, this university I find to be more on an
intimate level and students have more interactions with the professors,
and with the administration and the staff, whereas my university is
much larger and we just do not have a building to get to know every­
body there. The classes are very large and informal. Professors often
didn’t know your name there. But I find that the amount of studies and
the quality of studies are very similar between the two universities.
And it is always the student motivations and the students’ excitements
that you find all universities around.
О.А.: – Скажіть, будь ласка, чи важко стати і чи важко
бути канадійським студентом?
D.F.: – It can be difficult to be a student. First of all, in high school,
you have to rake provincial exam courses, which are regulated by the
government through the whole country of Canada. And then after that
some universities require specific examinations and others rely just on
those provincial exam marks, then you have to pay a lot of money to go
but more, but more people are going to universities after high school.
О.А.: – Ви кажете, що навчатися у ваших університетах
дорого, а скільки це приблизно?
D.F.: – Well, definitely depends on the university and what you
study, but for example, in arts which is very common mode of study,
it can cost anywhere from 3 to 6 thousand dollars per year just for your
tuition. But then, of course, many students have to live in residence,
have to buy textbooks and have to pay for the daily necessities of life.
So because of that many students have to take jobs as well as study.
О.А.: – А де вони підпрацьовують?
152
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
D.F.: – Oh well, students have a variety of jobs; a lot of them hope
to take jobs near that they are studying. For example, in different law
firms of they study law or working at secretarial areas just to get fur­
ther headed in the administration fields. But quite commonly students
are working in restaurants or cafes or clothing stores, a lot of general
basic jobs that the general public doesn’t always take.
О.А.: – То що, у них весь час проходить у навчанні та робо-
ті? І зовсім немає часу на розваги?
D.F.: – Well, life can get dull if everybody is busy with all studies
and all the work, but I think like students everywhere in Canada, we
do like to have fun too, and especially if you live close to bigger town,
you have an option of going to clubs or discotheque. You have the op­
tion of going to movie houses, theatres, a lot of people go to the library
or cafes just to meet up with friends and hang out. So, we are trying to
incorporate social life just as much as the other students.
О.А.: – Перебуваючи в Острозі, ви, напевно, помітили, що
наше студентське братство організовує багато різних захо-
дів для студентів, які намагаються розважити самі себе. Чи є
щось подібне в Канаді?
D.F.: – Well, I mean, the universities have many social groups,
many different organizations, which students can belong to. And there
are anything from cultural to religious, to sport, to just find interac­
tions. So students do have their opportunities to do that, and usually,
these groups are run by the students themselves. They are not run by
the university and any type of activities they do they pay for by them­
selves and it’s a good way to get to know more people especially be­
cause the university is so big and we don’t have a close interaction in
classes.
О.А.: – Я читав, що, наприклад, у британських універси-
тетах, на початку навчального року йде ціле полювання за
першокурсниками, щоб залучити їх до своїх студентських ор-
ганізацій. Чи є щось подібне у ваших університетах?
D.F.: Not so much like you would see in movies and on TV, and
what you might have heard about American and British schools. I
think,­ the reason that usually happens, is because of fraternities and
153
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
sororities that students try to belong to. And at Canadian schools, they
are not as common, in the universities at least. But there are often
times at the first years have very difficult time adjusting, because the
older students do everything they can to cause problems and to try
to harass226 them basically and sometimes there are competitions just
to see how smart the first year students really can be and I think they
prove their well and worth in the university.
О.А.: – Чи існують спеціальні слова, що позначають зміну
соціального статусу студента в міру того як він просувається
від першого року навчання до останнього?
D.F.: – Well, for my university in particular we really do not have
those names appointed to the different years because a lot of students
will go to university long after they’ve finishing high school or they
would spend six or seven years in university instead of standard four
because it’s very relaxed, the way you can take your courses. So basi­
cally, you just said you’re the first year, we didn’t have the same terms.
О.А.: – А коли ваші випускники починають шукати роботу?­
D.F.: – They try to find work as soon as possible but, unfortunately,
there is a lot of competition in Canada especially with the amount of
people going to universities now. A lot of universities have practicums
for students to be able to start working through the university and they
will help them to find a job in the field. Otherwise, it can be hard for
students to find a job that they are specialized in and they have to settle
for more manual jobs until they can along basically.
О.А.: – І ще одне питання. А де проживають студенти, які
навчаються у ваших університетах?
D.F.: – Most universities have campuses for the students to live on
campus. But in each university, most students do not live on campus.
The reason for this is, the community seems to be a popular thing
in Canada and quite often people just can’t afford to move away
from their parents’ houses. So they’ll take the public transportation
or they’ll drive their own car to school even if it takes 1 or 2 hours
each way every single day. But besides that the students that live in
226
harass – докучати, переслідувати
154
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
dorms are very similar to the students they live in dorms here, in Os­
troh. They all have roommates, they share kitchens and bathrooms.
It’s a kind of a more social atmosphere because they got to know more
people around them.
О.А.: – А які стосунки між канадськими викладачами та
студентами?
D.F.: – Oh again that’s another question that depends upon the
course. Usually, the first couple of years the professor really doesn’t
get to know the students. And the students are very casual at the class,
like I’ve noticed in Ostroh, dress up227, they all stand and greet their
professor and they are very respectful towards their professor, where­
as in Canada, you’ll often find students falling asleep in class and talk­
ing among themselves and reading other books besides textbooks. But
once the students get into higher grades the classes get smaller and
there’s more of an informal relationship between a professor and a
student. And you’ll often find that the student just calls the professor
by the first name because that what the professor chooses as opposed
to Doctor so and so, or Mister so and so, or Missis of course.
О.А.: – Дякую.
D.F.: – Nema za scho.
Вправа 28
N. – Nancy Slukinsky, Project Supervisor of the Youth Ex-
change Program «Canada – World – Youth 2004–2005».
I.: – Interviewer.
І.: – Ненсі, які країни Ви відвідали, і які були причини для
цих поїздок?
Н.: – Thank you for your question, Oleksiy, thanks for having me
speak for these experiences.
My first travel experience was going on a youth educational ex­
change to Sweden. I was studying at the University of Alberta and
227
dress up – наряджатися, виряджатися, причепуритися
155
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
applied for UNO228 exchange and it was from then when, I think, I
got bit by the travel bug, as they say, quite, quite strongly. So, I spent
about an academic year, ten months, studying in Sweden, and from
there, I visited some of my friends, whom I met while studying there.
With such an amazing experience and after finishing my studies I had
the opportunity to visit some of my classmates from the other parts of
Europe.
I also had the opportunity to do a couple of travel or study tours.
I was studying international media in communications and so I had a
couple of study tours: one to Berlin and one to London. So that’s kind
of started things for me, other places which I lived since Sweden, in­
clude South Korea, where I taught English as a second language, I also
lived in England studying at a Master’s level in international studies, a
kind of a combination of international development and international
relations. So, I’ve had some opportunities to see a lot of places. I think
the reason people travel in general is to feed the natural curiosity about
the world. For me, I really love learning about how people are the
same and what things make people different, and just learning from
people, it’s fascinating.
І.: – Скажіть, будь ласка, чи помітили Ви якісь відмінності
в системі вищої освіти цих країн? Як там організований на-
вчальний про-цес? Хто визначає зміст навчання? Як оціню-
ють роботу студентів? Що зазвичай викладачі вимагають від
своїх студентів? Яким є студентське життя?
N.: – O.K. I’ll start with your first question. Any differences in
the universities’ systems of two countries or of the countries I have
studied in. As I have mentioned, I studied in Canada, England as well
as in Sweden. One of the things I noticed, one thing that is interesting,
is the way the classes are arranged. In Canada, we would study about
five different classes per semester, and on Mondays, Wednesdays and
Fridays the classes would be ninety minutes long and on Tuesdays and
Thursdays, they would be an hour. There would be breaks between
them, but generally, you arrange your own schedule and you… of
228
UNO – ООН
156
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
course, depending on the times of the classes are offered, and then you
stick with that schedule for one full semester, for about four months.
And then you start another semester after that.
In Sweden, it was much more different, actually. We studied one
subject for about four or five weeks, studied as a group entirely, had an
exam and then move on to the next class. Actually, I prefer that system
a lot because you can focus on one subject.
And then in England, it was quite a bit different as well. As the
graduate level, there were seminars, so I had two different seminars
per week, and there was a lot of independent research in that system.
The other questions you have asked about the teachers, how the
teachers are organized, you mean like the ….
І.: – Як оцінюють їхню роботу?
N.: – There is a number of different exam types that are used in
Canada. In some middle logic classes, maybe for the first year, they’d
have multiple choice exams; some written, may be some essay type
classes, for seminars some percent of your grade, depending on how
much you participated in class. Also, may be a presentation that you
worked on with other classmate and then a final paper at the very end.
When I was studying at the University of Alberta, it was a nine-
point system, so any eight or nine were very high grades, six or seven
were quite good and then anything below that was less than average.
But the other interesting thing is that we worked on a bell curve229. So
there was only a certain number of grades that were high and could be
given out. So it was very competitive, actually.
І.: – Чи важко було звикнути до життя в іншій країні?
Можливо, Ви відчували щось таке, що психологи називають
культурним шоком?
N.: – I think it a kind of depended on where I was visiting. In Swe­
den, I can say, that I really… it definitely took some time to adapt to
the culture there. I find that it because Canada is very multicultural.
I think we are quite flexible and how we interact with each other. In
229
bell curve – гаусова крива, крива нормального розподілу імовірностей
випадкової величини. Детальніше див. http://en.wikipedia.org/wiki/The_Bell_
Curve
157
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Sweden, it’s much more homogeneous. There is not a lot of immigra­
tion and the culture has been developed over a long period of time. So
the culture is very predictable, so in some way I think even adapting
to that was a little bit easier because there wasn’t so much variation.
Of course, people are different like everyone has their own per­
sonality and things like that. In general, I didn’t have a difficult time
adapting at all.
The food was very interesting. Again, because there is not as much
variety as I used to in Canada. It took some adapting, but at the same
time, I found the food really healthy and really… I found the European
chocolate pretty amazing actually.
Yes, actually there were some interesting things. In general, the
food was quite not very spicy at all actually, just may be seasoned
with a bit of salt and pepper. But it was interesting. There was a lot
of pickled herring and some fish. Generally, pork was pretty common
and lots of potatoes. Swedish meatballs I think are pretty famous in the
world, the desserts were very incredible and the coffee was also really,
really great, definitely tea culture in Sweden as well. They like differ­
ent kinds of sweets like jelly candies and things like that.
Yes, in general, I’d say the food was actually very interesting. One
very interesting dish that they have is called Surströmming230. And
what it is, it is fish that they mix with lime ( a chemical used to make
soap), and they put it in the ground, bury it and let it rot. It smells, from
what I understand, absolutely horrible, and so they dig it out. They eat
it usually only in the summer because there are actually laws about
eating it in apartment buildings. There are laws about bringing it on
airplanes. It definitely requires open air, so, from what I understand,
the smell is really terrible, but people seem to like it.
I can talk a bit more about cultural shock in South Korea as well.
Adapting to an Asian country was definitely a lot more challenging
than one with the European history since Canada has European history.­
230
surströmming (сюрстремінг) – шведська національна страва. Фермен­
то­ваний, чи зброджений оселедець з особливо міцним запахом, що й став
його розпізнавальним знаком
158
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Definitely, the first day I spent in South Korea was interesting. My
friend brought me the lunch which was rice wrapped with seaweed231,
which is very dark in colour. In the end, it was really tasty but, again, it
was something so new to me. Again the food culture is quite a bit dif­
ferent in Asia. It was much easier to eat out 232and not very expensive
to do that either. So I spent a lot of time having lunch or dinner with
friends in a restaurant. The one interesting thing’s that in South Ko­
rea, they have a tradition of eating dog meat, which is quite unusual,
I think, for some people. And in fact, I had a neighbour that had a dog
and my housemate really hated that dog because it would wake him
up in the morning. And then one morning my housemate was quite
233
relieved because it was quite quiet and they were slaughtering the
dog in the yard. And they brought us a plateful of dog stew and that
sort of thing. For us, it’s quite strange but really I don’t think it’s very
different than other kinds of meat, it’s just a different culture, a differ­
ent way of looking at things. So it was a very interesting experience
and very quick the first words that I learned in Korea were «bali-bali»
which means «Hurry up.» So I think it indicates a lot of the way of life
and lifestyle.
І.: – А як Ви думаєте, який культурний шок чекає на укра-
їнців, коли вони прибудуть до Канади?
N.: – It’s hard for me to say, because I think that people coming
to Canada can be shocked by the climate, but, I think, because the
climate is so similar in Canada and Ukraine, I don’t think Ukrainians
will be afraid of cold as may be some Jamaican participants in Canada
World Youth programs. I think, probably, the advertising may be a
little bit shocking because it’s a lot more commercial in Canada. It’s
really hard for me to know.
І.: – Багато наших співвітчизників із різних причин пере-
селяються до Канади. Чи знаєте Ви, коли це трапилось із Ва-
шими предками? Чи є українська громада у Вашій провінції?
Якщо так, то як організоване її життя?
231
seaweed – водорості
232
eat out – харчуватися поза домом
233
be relieved – відчути полегшення
159
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
N.: – I can speak about my grandfather on my mother’s side. He
left Western Ukraine in about 1924, I believe, and he moved to Can­
ada. It was quite a difficult life actually, starting a farm, being a pio­
neer, raising a family, not speaking the language. In the Prairies in
Canada, there are many, many Ukrainian immigrants, and there is def­
initely pride in Ukrainian culture and a lot of traditions are upheld. So,
across the Prairies you find a lot of Ukrainian dancing groups, you find
Ukrainian dance. You find the giant kovbasa in Mundare, in the town
with this sausage factory, there is a very big Ukrainian Easter egg in
another town, so there is still a lot of pride in Ukrainian heritage that
exists in Canada, for sure. And there are many Ukrainian organiza­
tions as well. My sister, for example, she Ukrainian danced for many
years. In fact, all of my siblings and I dance. Personally, I danced for
about ten years and my sister continued until her adult too and even
traveled to Hawaii, to New Jersey, to California, to New York and
across Canada, performing Ukrainian dance. And this collaboration
and camaraderie234 that exist amongst the Ukrainian community are
very, very strong.
І.: – Чи є у вас зв’язки в Україні?
H.: – In fact, there is exciting news that I’ve received recently,
that there is a living relative in the same village where my grandfather
came from. My grandfather had corresponded235 with her before he
passed away a few years ago. There hasn’t been any communication
between my family and our ancestors here, but it’s starting now, so it’s
very exciting time.
Вправа 29
Прграма «Канада – Світ – Молодь» 2007–2008 року
Lisa Juster: – Hi! I’m Lisa Juster. I’m a supervisor for Vegreville-
Ostroh 2007-2008 with Canada World Youth and the Academy.
234
camaraderie – товариськість
235
correspond – листуватися
160
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Interviewer: – Скажіть, будь ласка, чи важко стати і чи
важко бути куратором обмінної програми?
L. J.: – So, being a project supervisor for Canada World Youth
requires a lot of patience, number one, and a lot of tolerance. Your
patience actually builds up throughout the program. So it’s really im­
portant always to be ready for new things and things that can interrupt
you. Multitasking is very important. You need to be able to manage
many things at once. And you also need to be prepared for anything
to happen, which it does, and it happens all the time. Just you’d think
eve­rything is going well, something comes up and interrupts the regu­
lar routine and you have to manage it and work with it and deal with
it. Yeah. I would also say you need to have some experience with deal­
ing with youth and being in a group. And you also need to have some
sensitivity to cross-cultural situations.
I.: – А ви проходили якусь спеціальну підготовку?
L. J.: – Once you’re hired with Canada World Youth, you go
through a series of training sessions. So yeah. You’re introduced to...
to what to expect in the program, and you also have some opportuni­
ties to get some professional training outside of the program. So if you
want a course or a specific workshop, then you are welcome to do that.
I.: – Звичайно, канадська й українська фази програми були
цікаві по-своєму. А що було найпам’ятнішим у кожній із цих
фаз?
L. J.: – Mm. I guess for me the Canadian phase was longer. The
contract is actually nine and a half month. That being six month for
me in Canada, six and a half month in Canada and then three months
in Ukraine. So for me the Canadian phase was all about finding host
families and finding resources, finding things that make up the pro­
gram. And so that... that can be really difficult because lots of people
in Canadian’s community may not have heard about Canada World
Youth. So it’s a matter of being a sales person, you always have to
be selling the program to them. As for the Canadian phase, for this
program, Vegreville is a very resourceful community, and we are able
to help out in a lot of ways. Just because Vegreville is very much set
up to have volunteers coming to work, work for them. And they were
161
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
really thrilled to have both the Ukrainian and Canadian participants in
the community.
As for the Ukrainian phase, for me, it’s just a matter… and for
most Canadians, it’s just a matter of getting used to it. Getting used
to the surroundings, knowing what the resources are here, knowing,
you know, which room to do photocopies in or which person can help
you out in organizing this event or where you can get books. And just
finding all those details and also working, of course, within a language
that you don’t speak well, is also challenging. So it’s a lot of miming
and mimicking and learning basic words in Ukrainian.
I.: – І, враховуючи весь цей досвід, що, на вашу думку,
слід було б узяти до уваги майбутнім учасникам і майбутнім
кураторам обмінних програм?
L. J.: – For participants, something to take into consideration is
that it’s a very exciting program, lots of things happen, and there are
lots of personal goals that happen and but also that happens because
of challenges that happen throughout the program. That it’s not just
a six and a half month vacation, that there are same very challenging
aspects to this program. And just to be prepared for that, that it is you
do learn a lot, but it is because that can be so challenging. As for su­
pervisors, you really want to take into consideration your personal life
and the effects that such a demanding program may have on it. One of
the things that I did in Vegreville for sure was to be able to visit my
family often. And also finding things in Vegreville that I could do as
just my own where there are no participants, that’s very important as
a project supervisor. Just to remember that your personal life will be
affected by it.
I.: – А скажіть, будь ласка, чим ви займаєтеся, коли не в
програмі?
L. J.: – Oh, well. I finished my Bachelor’s degree in Anthropology
two years ago. And since then I’ve been working at the University of
Calgary. I actually receive my Bachelor’s degree at the University of
Alberta, and it’s my hope for the time right now always to be involved
with international education and global education, just for now. So
that’s those of a kind of thing that I’d like to get involved with. So in­
162
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
ternational centers, every university will have an international center
where they deal with exchanges, kind of like Canada World Youth.
And this is a more practical way of being involved with exchanges.
So, yes. International relations is definitely something that I love to do.
Well, while being in the program I’ve seen in the house of one
of the host fathers a huge mug with the inscription that said: «My
money and kids go to the University of Alberta». That place seems
to be quite famous. Can you tell a little bit more about it?
Sure. It’s a belief. It’s among top universities in Canada. Alberta
is a province in Canada. So it’s the province, the provincial university
for Alberta. There are thirty thousand students that go there, and they
come from all over, but primarily, of course, Alberta, some from Sas­
katchewan, BC, they might come from all over the country. In terms
of what it might be known for, it’s probably known mostly for its sci­
ences, teaching and, may be, medicine as well, those are the primary
things that yes, put money into the university and also they put a lot
of money in.
I.: – Розкажіть, будь ласка, про життя канадського
студента?
L. J.: – Well, as I’ve mentioned there’ re lots of students in the
university, so thirty thousand students comparing to three thousand
here. So, it’s needless to say that in Canadian university you sort of
sometimes feel like a number, like their classes become really big,
two hundred, three hundred sometimes for lecture classes and it’s re­
ally a special thing when you can have smaller classes like twenty
something like that. Students in Canada generally are more casual.
They work really hard, and they generally don’t like to dress up. This
is something that I have noticed in Ukraine. The students are very well
dressed, and they take the time to look nice for school, whereas that
is not just the case in Canada. Canadian students are often, you know,
coming to class in sweatpants, and they are very very casual, bring
their breakfast into the class and sit and watch the lecturer, very casu­
al. There are lots of ways how students can get involved at the univer­
sity. It totally depends on what they are interested in, different interest
groups, each department will have its own student group, so you enter
163
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
those student groups. For example, they may do different things: put
on conferences, just get together, go out for dinner together, watch
films, there are sports clubs, intramurals, which is just sports for fun.
And you can be involved with drama; there are many, many ways that
Canadian students can be involved in extra-curricular activities.
What sports are the most popular there?
Probably at university… it’s probably team sports: volleyball,
football, American football, hockey is very popular, soccer and then,
of course, all the racket sports, lots of people will play just for fun
racquetball, squash, tennis, badminton.
Are the males or females more active at sports?
I think it’s, it’s pretty equal. A lot of people in Canada are very
concerned about their health and everyone is always out jogging and
walking out and swimming, and so very, people are very concerned
about their health. I would say that there is no difference between
women and men.
Alberta is the province where I come from, and the reason why it is
a really interesting case right now is that it is going through an econom­
ic boom. Alberta has always politically been very conservative. And
I think it’s primarily because there is a lot of money; there is a lot of
industry, a lot of oil in Alberta. And right now Alberta is going through
an economic boom and things are just happening like crazy in Alberta
right now. Development is expanding, all of the cities are expanding,
suburbs are popping up every day at the peripheries of the city, hous­
ing, there is a housing shortage and there is also... the rent has also gone
up for people to live. And it’s due to so many people coming to Alberta
to try and make money and get in on this boom. So even students com­
ing right out of high school, are not as interested, I think, in going to
university as they are in making money in the oil fields. So they will
go to Fort McMurry, which is kind of half of oil industry in Alberta,
and they will work all winter or all summer something and make, you
know thirty, forty dollars an hour working sixteen-hour days. And they
work really hard for a few months and then come, you know, come
down to Edmonton and spend in on whatever. We have a lot of young
people making a lot of money. And I would say that the prices are go­
164
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
ing up, but more importantly, it’s hard to find people to do basic tasks.
So everyone is always looking for a better job. So the people are work­
ing, for example, in fast-food, in the fast-food industry, are very very
young these days, but they also make a lot of money just even working
in a fast-food restaurant because it’s just really interesting how they are
thinking to get money and that’s where it is.
Are they attracted there by making money or just like some life
experience and first job experience?
I would say it’s making money. A lot of people from throughout
Canada they will come to Alberta for a year, or maybe two years, and
they move back to where they were, they just make money and then
they go back. Because really, it’s really unmanageable to afford to live
in Alberta right now but if you can make the extra money and take it
outside of the province then it’s good, because you are not spending
much on rent or mortgage. It’s really just to make money.
As you know, Ukraine is about the same size as Alberta is. And
how would you describe Ukraine in a few words taking into con-
sideration your experience, three-month experience?
In a few words... What attracts me about Ukraine is the vast tradi­
tion that Ukraine has, and it’s around every corner. You can explore
it, you can find it anywhere, this tradition. It pops up and everywhere.
But also, Ukraine is a very young country in terms of its political
make-up. And that’s really fascinating. So to me, Ukraine will always
be this old country with a new face. That’s a very interesting thing to
see and so for me, that’s how I feel Ukraine.
Before leaving what would you wish to the guys whom you are
leaving here?
Oh, yes. The audience. Good luck with all your studies. It’s been
great to be here in the academy. Thank you, everyone, for being here,
everyone is really welcoming at the academy. And keep on with your
English, keep up with it. I’m very impressed with the level of English
at the academy. It’s really amazing so. You guys are doing good. And
consider coming to Canada on the exchange program, it will be great.
If you haven’t yet already so.
Thank you very much.
165
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Вправа 30
О.В.: – Олег Воловина.
О.В.: My name is Oleh Volovyna, I live in the United States. I am
a demographer by profession, but currently I own a small business
consulting in information systems.
І.: – Кажуть, що нашого цвіту по цілому світу; як бачимо,
українці займаються демографічними питаннями і в Сполу-
чених Штатах Америки. А чи знайомі Ви з історією еміграції
українців до США?
О.В.: – I am familiar to some degree with the history and one of
my areas of research is the demographic analysis of Ukrainians in the
United States for the last 30 years.
І.: – Коли до нас приїжджав професор Мирон Куропась, він
відзначав, що традиційно між українцями немає єдності і в
Америці. Там вони поділені залежно від того, коли їхні бать-
ки, чи вони самі прибули в Америку, й діляться на «баняків»,
«бандер», «пилосмоків»… Вам це відоме?
О.В.: – Yes, because different migration waves have different
characteristics and they came in different times with different objec­
tives. There were some conflicts with between old immigrants and
new immigrants. And this is something that repeats itself every time
a new immigration wave comes to a country. But that is natural, it’s
human nature.
І.: – А як називається остання хвиля імміграції?
О.В.: – The official name is the Forth Wave.
І.: – А між собою як її називають?
О.В.: – I don’t know because I live in a small town where there
is no organized Ukrainian community, so I am not familiar with this
kind of ethnic gossip.
І.: – У радянські часи ми вчили, що американці українсь­
кого походження об’єднані в різні організації: одні з них нази-
валися нашими, тобто дружніми до Радянського Союзу, інші
були прихильниками повалення радянського режиму. Зараз
166
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
існує якийсь конфлікт на політичному підґрунті між україн-
ськими організаціями?
О.В.: – I think that the communist type of organizations among
Ukrainians have basically disappeared. It used to be that there were
some animosities236 between the two. Actually, I grew up in Argentina
before I went to the United States. In the 1950s, there were quite a few
Ukrainians from Argentina that returned to Ukraine and some of them
committed suicide in Ukraine.
І.: – Після того, як Радянський Союз зник, змінилося ста-
новище у світі. Я читав про таку думку між українцями, що
жили за кордоном, що тепер, коли Україна стала незалежною,
роль української діаспори за кордоном, як інституції, що збе-
рігає українську мову, українську культуру, українські тра-
диції, нібито зникла. Чи доводилося Вам чути таку думку і що
ви про це думаєте?
О.В.: – Actually, that has been a serious problem for the Diaspora,
because, as you’ve mentioned, for many years it was considered our
mission to try to maintain Ukrainian culture in the countries where
we live and also to try to help Ukraine to become an independent
country. After that had happened, one can say that to some degree that
Diaspora lost its sense of mission. For a long time until even now a
lot of this energy and work and resources in the diaspora were turned
to helping Ukraine, and the internal organizations suffered because of
that. In the last three years there have been lots of discussions about
what is the new mission of the Diaspora, and now there are efforts to
try to organize internally, to strengthen the organization internally to
help the Diaspora to become stronger. Actually, there is a transforma­
tion: some organizations are disappearing and new are being created
to meet new needs, needs of the Diaspora.
І.: – Прибувши в Україну, як ви розцінюєте стан українсь­
кої культури чи української мови тут, де вона зародилася?
О.В.: – Well, there is a strong revival of Ukrainian culture, you see
that everywhere in museums efforts to try to renovate ancient monu­
236
animosity – ворожість
167
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
ments, castles, and you see, you hear the wonderful choir, some danc­
ing groups, and orchestras. But what is for us very painful experience
is that in many places you only hear Russian. I was especially struck
that in Kyiv today you very rarely hear Ukrainian spoken, and some­
times when I tell people I do not understand Russian they get upset
with me.
І.: – Ви кажете, що народилися в Аргентині?
О.В.: – Ні, я родився в Україні.
І.: – А, пробачте. В Україні?
О.В.: – В Україні. Але я мав чотири роки, як ми виїхали.
І.: – А чому це трапилось?
О.В.: – Ну, мій батько був на листі237. Бо, як Ви знаєте, Гали­
чина була під Радянським Союзом два роки, потім під час війни
прийшли німці, батька тих два роки вже два рази кликали на до­
пит, і потім як Червона Армія відступала, він мусив сховатися, бо
шукали його. І вже потім другий раз Червона Армія приходила
до нас, він знав, якщо він лишиться, то його розстріляють. Так
що родина втікала, щоб врятувати життя, і ми опинилися в Ар­
гентині.
І.: – I скільки років Ви прожили в Аргентині?
О.В.: – I lived in Argentina for twelve years.
І.: – Тобто іспанська мова теж для Вас стала майже рідною?
О.В.: – That would be my third language. After Ukrainian and
German. Because we lived 3 years in Austria and then I came to Ar­
gentina and I did my high school and university and then went to the
United States for private studies.
І.: – Отже, Вам довелося вчити ще й четверту мову?
О.В.: – Yes, then I had to learn English, but I learned English in
Argentina.
І.: – А як Ви її почали вивчати?
О.В.: – Well, there was a course in high school, but that was only
one year, and then I went to a private institute, but I wanted to learn
how to speak, so I would go to downtown and meet American tour­
237
на листі (в чорному списку) – in the black-list
168
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
ists and practice my English with them. I would go to the port when
American Navy ships would come, I would help the sailors to find
bars and entertainment.
І.: – А потім Ви поїхали до Штатів на навчання?
О.В.: – Yes, I went there for graduate studies and I stayed there
and have been living in the United States for 25 years.
І.: – А в Аргентині є українська громада?
О.В.: – Yes, there are several cities. The majority lives in Buenos
Aires, in the capital. And then you have settlements in the North, on the
border with Brazil. That’s an old migration like nineteen hundreds, that
came from mainly Galychyna, Bukovyna and they are farmers. And
there is another settlement in the Western part, Chaco, also called mi­
gration. So there are basically three centres of Ukrainian in Argentina.
Вправа 31
Б.А. – Бенджамін Абрамович, полковник у відставці.
Б.А.: – I am here at Ostroh Academy, I am a Fulbright fellow­
ship. I have been here since January seventh. It is now the eighteenth
of April and I am to part to the United States on the second of May.
I teach in the area of ethical decision-making 238and leadership. I also
taught a cohort of students, third year economics students here, I also
taught foreign language students, as well as I’ve been to Lutsk and
taught several lectures, I’ve been to Kyiv and taught several lectures
and I am on my way this week to go to Mariupol and teach, and also
Donetsk, so they will get money for this.
І.: – Where do you come from?
Б.А.: – My home is originally in New Jersey, but I live in Florida
now. I was a soldier for the first twenty-eight years of my life and
before I went into Academia, I retired from the Army as a colonel of
infantry in nineteen eighty-three and went to the University Centre of
238
decision-making – 1) прийняття рішення (вибір із ряду альтернатив
відповідно до поставленої мети); 2) процес ухвалення рішення (складається
з декількох етапів: формулювання проблеми, пошук альтернатив, аналіз
альтернатив, пошук вирішального правила і безпосередній вибір рішення)
169
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Florida where I taught for twenty-one years. I retired a couple of years
ago, now I do a lot of things.
І.: – Where did you begin your education?
Б.А.: – My education? You know, to start from the beginning,
my father was a professional soldier. Actually, my father was born in
Mariupol and he came to the United States when he was five years old
and went to the army when he was fifteen. He spent thirty-five years in
the Army and I got my basic education in New Jersey, my elementary
education. I went to high school in Germany when my father was a
commander there, and then we came back to New Jersey. I finished
up there and I went to Virginia Tech, which is a Military College,
graduated and at the age of twenty, went to the Army, and later on in
the Army, the Army sent me to get an M.S. in business administration
from George Washington University.
I also graduated from the Army War College and the Army Com­
mand and General Staff College.
І.: – Being in Canada I was surprised to hear that it was only
about nineteen eighty-four when they abolished strapping at their
schools.
Б.А.: – Abolished what?
І.: – Strapping, corporal punishment.
Б.А.: – Oh, that was in Canada… I’ve never heard of any corporal
punishment at school. I never saw anybody do that.
І.: – And how is the good behavior of the students reached in
the USA, in American schools?
Б.А.: – From what I understand now that the behavior sometimes
is not so good. But I think that it is all generated from the home where
the young person comes from. And again, all discipline is really self-
discipline, and that does not mean you have to hit anybody with a stick
whether it is a younger soldier or whoever. And you do that by leading
and setting the example. You do that by having... Even as a youngster
let them participate, let them... in conversations, let them exercise a
little bit independence, but make you them responsible for themselves,
and... It’s always very difficult, especially today, when you have both
parents at a job and a child is at daycare, whatever. It’s very difficult
170
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
to be a parent today. I have... we, my wife and I have three sons. My
oldest son is a colonel in the army, he is the Commander of the Ser­
geants Major Academy, he is a chief pilot. My middle son owns his
own company. My youngest son is a lawyer. He does a lot of things,
but right now he runs the department of children and family services
in Florida. And they all... I’ve been married to the same woman for 48
years in June. All my sons are married to the same people they started
with, and we have 8 grandchildren. So, we try to... we try to set the
example, I mean that’s the best way I can... that’s the only... best thing.
Certainly we don’t do it perfectly, sometimes we get upset when we
shouldn’t get upset, but we do the best we can.
І.: – You said you were in the army. How did you happen to
join it?
Б.А.: – I always wanted to be a soldier from the time I was two
years old. So, I wanted to get the commission239. I went to college
when I was 16 years old. It was a military college at that time, it’s not
that way now, and I was commissioned lieutenant240 when I was 20,
in the infantry241. And then I later went to a flight school, became a
helicopter pilot. And then a pair of years I was all between the infantry
and AF. And I commanded units through all over the world. I spent
two years in Vietnam and a year in Korea, spent three years in Germa­
ny, on East-German border, looking across the border. I love the life.
I would­do it again, I think it was great.
Вправа 32
М. – Майкл Палмер.
О. – Олексій Абросімов.
О.: – Яким є типове життя студента канадського універ-
ситету?
М.: – I think there is no typical life. It depends on different factors.
For example, whether the student is part-time or full -time, if he lives
239
сommission – офіцерський чин
240
to commission lieutenant – присвоїти звання лейтенанта
241
infantry – піхота
171
 Основи усного перекладу : навчальний посібник Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко

on or off the campus, whether he has a job as well as studies, if the
student is single or married. Regardless242 of a student’s profile, life is
busy with studying, attending classes, preparing research and finding
time to relax.
О.: – Докторе Палмер, яким було Ваше студентське життя?
М.: – I was a full-time student living off the campus, married with
one child. I’d work during the summer holidays. I relaxed by spending
time with family and friends.
О.: – Коли розпочалася ваша викладацька кар’єра і як
вона розвивалася?
М.: – It began in 1990 in Zimbabwe. I was teaching in a seconda­
ry school in the countryside. I taught English language and literature.
Then I moved back to Ontario and began to teach English as a second
language to adult immigrants. After that I moved to the school, spe­
cializing in the teaching of reading.
О.: – В якому університеті ви навчалися?
М.: – I attended the University of Western Ontario (or U.W.O.) in
London Ontario. It was the first university in the southwestern part of
Ontario.
О.: – Які наукові ступені ви маєте?
М.: – I studied for four years and received a Bachelor of Arts (B.A.)
degree in the English language and literature and political science.­
Then I attended Queen’s University in Kingston Ontario and received
a Bachelor of Education.
О.: – Які ще професії ви маєте?
М.: – I have studied to work in the film and television industry as
a make-up artist. I have worked on three films and two TV programs.
Вправа 33
Healthcare in Canada
I. – Interviewer.
P. – Program Participant.
I.: – Я знаю, що українська та канадська системи охорони
здоров’я зовсім відмінні між собою. Які ж основні риси систе-
ми охорони здоров’я в Канаді?
P. – We don’t have a «healthcare system». We have a hodge­
podge243, patchwork244 «healthcare industry» made of doctors’offices,
group practices, public health departments, and governmental re­
search institutes. Hospitals are public and private, for-profit and not-
for-profit, religious community, teaching, university connected, gen­
eral and specialized; funded by patients, employers, the government
and a plethora245 of insurance companies246 and pension programs;
connected together in an impossible welter247 of chains, buying con­
sortia248 and voluntary associations that complete, combine, spin off
and re-absorb with confusing speed. All of these have institutional
and systemic goals and incentives249 that conflict and combine and
influence one another – and few, if any, are truly focused on keeping
everybody healthy.
І.: – Наша система має також свої недоліки. Ми маємо лі-
карні різних рівнів, підпорядкувань і профілів, дослідницькі
інститути та центри, різні лабораторії, але все одно система
недостатньо ефективна. До того ж, люди також не звикли дба-
ти про своє здоров’я, доки воно є. Можливо тому що медичну
допомогу в нас вважають безкоштовною?

243
hodge-podge – мішанина
244
patchwork – мозаїка, строката суміш
245
plethora – велика кількість
246
insurance companу – страхова компанія
247
welter – плетиво
248
buying consortia – споживчий коопратив
242
regardless – незалежно від 249
incentives – засоби

172 173
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Р.: – Why are Canadians so unsatisfied with the healthcare system
when we pay so much? It could be because we are not paying anyone
to keep us healthy. Instead, we are paying people to do procedures
on us. We do not reward them – sometimes we actually penalize250
them –­for doing things that would keep people well.
І.: – Ваша система така складна та розгалужена. Важко
уявити, що в ній усе має працювати бездоганно. Але щодо
оплати, то я вважаю, що вона потрібна. Нашу безплатну ме-
дицину треба змінити. Краще платити за здоров’я, ніж мати
безплатні хвороби.
P.: – The advantage is simple: these huge systems are paid not by
the procedure or by the disease251, or by the hospital admission. They
are paid by the person. They are paid for the «covered lives»252. They
have every incentive to keep their populations as healthy as possible.
And the cheapest way to do that is tо help them to stay healthy in the
first place. For the first time in Canada, major organizations are being
paid to keep people well.
І.: – Я впевнена, що люди якщо повинні платити ко-
мусь, то це має бути керівник, директор. У ваших лікарень є
власники?­
P.: – Look at оwnership. We often assume that if it’s a system,
somebody owns it. Recently a healthcare executive bragged253 about
the $40 million of capital expenditures254 that had been saved when
they bought the hospital down the street and turned it into a commu­
nity outpatient center. We were steaming ahead, trying to beat each
other in the medical arms race. But was buying it the only way they
could have solved the problem? The answer that we get from the two
systems we are looking at here is a clear and solid equivocation255:
Maybe, maybe not.
250
penalize – карати
251
disease – хвороба
252
«covered lives» – кількість пацієнтів, охоплених обслуговуванням
253
brag – хвалитися
254
capital expenditures – капіталовкладення
255
equivocation – неправда
174
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
І.: – Ми багато знаємо про ваші общини. Не таємниця, що
тут ми не маємо нічого спільного. Наскільки я знаю, общини
є в різних галузях, і медицина не є винятком. Вони якось до-
помагають?
P.: – The situation helps a lot: everybody’s involved, there are
fewer­­major players than usual, and the area has a history of progres­
sive cooperation.
І.: – Я гадаю, що такі лікарняні общини дуже важливі. Це
не тільки співпраця, але й дружба. Тут я вбачаю лише плюси.
А чи є якісь мінуси?
Р.: – Several reasons. For one thing, the doctors’ practices and
clinics were never part of the scheme. Hospitals would voluntarily
forgo256 some expansion257 or the latest piece of equipment, only to
find the doctors competing with them under no such constraints.
For another, the state and federal bureaucracies have their own
inertia. Despite the equipment’s success, they were not interested in
institutionalizing the necessary waivers and special contacts beyond
the experimental stage.
And finally, there is obvious: it is difficult to cooperate, there are
bumps and bruises258, and not everyone wins. The system has no
coerci­ve259 power to hold the hospitals together against the centrifugal
force of their own agendas260.
І.: – Дякую. Це було дуже цікаво. Тепер я бачу, що не все
так безнадійно. Ми можемо бути здоровими, варто тільки
захотіти...
256
forgo – відмовлятися від чого-небудь
257
expansion – розширення
258
bumps and bruises – гулі та синці
259
coercive – примусовий
260
agenda – програма, порядок денний
175
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Вправа 34
I. – Ilona Babiyets: Netcorps Intern, Canada World Youth.
L. – Lee Reaney, E-Governance261 Intern, Canada Corps.
I.: – Я знаю, що ви були в Україні кілька разів. Коли ви
вперше прилетіли сюди і чому?
L.: – This is my third time in Ukraine and third time in Ostroh. I
was­ a member of the first Netcorps team four years ago and I came
back with my counterpart last year to visit friends. Why did I come
to Ukraine in the first place? Mmm… No particular reason. Probably,
because I rated Eastern Europe higher than Africa on my application.
But after my first experience, I sort of fell in love with the people and
culture so much that this is the reason I keep coming back.
I.: – Ви знали щось про Україну перед тим як вирішили
взяти участь у програмі «Канада Світ Молодь»?
L.: – I was pretty familiar with Ukraine before I came here. There
is a very large Ukrainian Diaspora in Saskatchewan and many of my
friends are involved in Ukrainian activities. For example, it is not at
all uncommon to have varenyky or kovbasa for dinner at home. But I
also­knew a bit about Ukraine’s politics and history.
I.: – Згадайте, будь ласка, ваші перші тижні в чужій краї-
ні. Які були найбільші труднощі з якими ви зіткнулися? Що
було для вас «культурним шоком»?
L.: – To be honest, I did not have a very big ‘culture shock’ in
Ukraine. There were some things that I needed to get used to and
maybe I can list those off, but it was pretty easy for me to get used
to the life here. Some things that I learned to adjust to uh… no street
lights, no heat in some buildings, namely Assol – where I drank and
the Church; some of the food, especially fish and mushrooms (риба
і гриби), uh… not expecting everything or everyone to work all the
261
E-Governance, e-government – електронний уряд, організація дер­жав­
ного управління на основі електронних засобів обробки, передачі і по­ши­
рення інформації, надання послуг державних органів усіх гілок влади всім
категоріям громадян електронними засобами
176
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
time, mmm… so many dogs, big schools of dogs262, and shaking
every­body’s hands. The worst part was not being able to communicate
effectively. So happy I can, at least, communicate at a decent level
now – it makes the experience so much better!
I.: – А ви можите надати приклад якоїсь фрази українсь­
кою мовою?
L.: – Хм... Не знаю, що ти хочеш сказати зараз. Я знаю ба-
гато-багато українських слів.
I.: – О! дуже цікаво! Я впевнена, що це не тільки важко,
але й весело ознайомитися з новою культурою. Поділіться,
будь ласка, своєю найулюбленішою кумедною історією про
це.
L.: (Laughing) – Uh…Yeh, I’ve had maybe too much fun adapting
to the life here in Ukraine. One story I liked to tell my friends back
home was about the first time I encountered263 Ukrainians alone. We’d
stopped in Zhуtomуr for supper after like twenty hours of travelling
and we were quite tired. After dinner, I wandered off to… to the bath­
room. In the bathroom, there were a couple… two couples and as I
turned away they dragged me in and told it was okay to use the toilet.
After I had finished, you know, using the toilet, I tried to flush, but I
couldn’t find the handle. So there was a button on top and I tried to
push it, but it didn’t work. I tried to pull it, that didn’t work. I tried to
twist264 it, it didn’t work either. Embarrassingly enough, I had to ask
the people just how exactly to flush265 the toilet. So once they realized
that I wasn’t Ukrainian, and didn’t speak Ukrainian and that I had just
arrived in Ukraine, they wouldn’t let me go. And I was actually in
the bathroom for about half an hour trying to answer their questions
in Ukrainian. So I’ve got the nickname: «Lee? Bruce Lee!» haha. So
experiences like that one, only three hours after I arrived here, happen
all the time, and that’s what I enjoy most about my time in Ukraine.
262
school of dogs – тут: зграя собак
263
encounter – зустрітися, зіштовхнутися з
264
to twist – покрутити
265
to flush – змити
177
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
It has only made things a little more interesting and more entertaining
being able to communicate a little bit in Ukrainian.
I.: – Чи було важко повертатися додому, до свого повсяк-
денного життя в Канаді, після участі в програмі?
L.: – I would say it was more difficult moving back to Canada
than moving to Ukraine. It was difficult to get used to the individual­
istic outlook266 of people and I found my work meaningless. There are
many things about Ukraine that I enjoy more than in my country and
it took months before I was able to accept the way life is in Canada for
what it is. In fact, I am quite worried about the same thing happening
when I return this time.
I.: – А які були ваші очікування від парламентської про-
грами, у якій ви зараз берете участь?
L.: – I didn’t have too many expectations because the Canada
Corps programme is a pilot project, and as such, there wasn’t much
information given to us. I expected to be a resource person for the
team – someone who knows Ostroh, Canada World Youth, the Ukrai­
nian/Canadian Diaspora, and a little about governance and Ukrainian
language. Personally, I came back specifically to do the things that I
did not accomplish my first time here – to learn the language and in­
tegrate into the community. And I am very content with the progress
I’ve made in both of these goals.
I.: – А якщо порівняти, то які найпомітніші зміни відбулися
в Україні за останні 4 роки?
L.: – There are some major changes from four years ago, for ex­
ample… Number one – Street lights, every day and until late at night
and on lots of the streets. Number two – There’s heat in all the build­
ings. Three – Roads are sanded, which means it’s less slippery… Four
– there is a bunch of new businesses, for example, the new bania,
there is a new bank in the big bank building downtown, uh…there’s
a couple of internet clubs; there are three new discos; there is a go-
kart track267; a place to rent movies; the new library at the Academy;
266
individualistic outlook – індивідуалістичний світогляд
267
a go-kart track – трек
178
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
a new pizzeria is being built; there are more banks; ATM268’s; a lot
has changed … Some new attitudes here: the rock scene has certainly
grown in the last four years; and youth are now considering getting
married after university as opposed to, maybe, during. And of course,
the Ukrainian football team actually made the World Cup this year.
I.: – Який досвід ви здобули в Україні, що може допомогти
вам у майбутньому, як ви вважаєте?
L.: – Ukraine was my first experience abroad and I’ve learned
many things about living in a foreign country. Learning how to adjust
to certain cultural norms in Ukraine will certainly help when I am in
a new country in the future. Also, I have learned how to ‘learn a lan­
guage’ and ‘integrate into a community’ which will also help my fu­
ture endeavours269, for sure. Speaking Ukrainian could lead to specific
work opportunities both here and at home.
I.: – Які поради ви можете дати майбутнім учасникам об-
мінної програми зі свого власного досвіду?
L.: – Lot’s of things! Uh…Number one – learn the language! It’s
been the easiest way to integrate into the community and has allowed
me opportunities that I wouldn’t have otherwise had. Number two –
use the language. Each day, find a few words that you want to learn
and make sure to use them in a sentence as much as you can that day.
Three – keep a language journal. And bring it with you wherever you
go. You can write down words, phrases, phone numbers or song titles
that you’ll want to remember later. Number four – be careful with
vodka. You don’t have to have a full shot every time you drink and,
you know, sometimes you can toss 270 it on the ground when no one
is looking! And remember that it’s «easy» going down, but it doesn’t
affect you until it’s too late. Five – talk to everyone and say «Pryvit»
instead of ‘Hello.’ Number six – join an activity. It’s the single easi­
est way to meet people with common interests – and it will make you
famous! So I think I was talking about joining the activity because it’s
the easiest way to meet people with common interests and it will make
268
ATM (Automatic Teller Machine) – банківський автомат, банкомат
269
endeavours – прагнення
270
toss – тут: вилити
179
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
you famous and more approachable271. And number seven – it’s im­
portant to stay relaxed and be optimistic. Things will happen that you
might not understand. So just don’t let things bother you too much.
I.: – Thank you!
L.: – No pr… Без проблем!
Вправа 35
I. – Interviewer.
P. – Program participant.
I.: – У яких провінціях найбільше розмовляють французь-
кою мовою і як це склалося історично?
– So… in which province, thus Quebec, it is widespread the most,
and why did it happen historically? The French arrived in Canada
from Quebec; they started in Quebec because it’s mainly the first re­
gion, the first area that was discovered. Well… not Quebec actually.
Different islands: Newfoundland, P.E.І.272… so east coast Maritime
was the first region. But it is mostly spread out, definitely mostly in
Quebec; there was the French colony there. And it started in 1552, іf
I’m not mistaken…
I.: – На яких правах у Канаді знаходиться французька
мова, порівняно з англійською?
P.: – Well, this question is…So French and English… Everyone
has the same rights. In Canada it doesn’t matter if you are French or
English, the only difference is the right to speak. I mean your oppor­
tunity for each citizen to speak their own language. For example, if I
would go to Ontario to speak French, there would be very difficult,
even though it is supposed to be a bilingual country. It’s definitely not
the case that…, mostly like, a federal institution, where most people
would speak French, would be bilingual. But most of the time it’s
mostly English. Or if I go out from Quebec, province of Quebec, most
of the time it would be difficult for me to express myself in French.
So in Ontario, we have all the same rights, but I mean, if we see the
271
approachable – доступний
272
P.E.І – Prince Edward Island
180
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
opportunity to speak there our native language, I won’t. But speaking
of rights itself, it’s the same.
I.: – Чи викладають французьку мову у школах усіх про-
вінцій?
P.: – Yeah. If I’m not mistaken, there is French course in every
province. People from British Columbia, Alberta, and Ontario, Mani­
toba would have French courses and speaking as well from very times.
Other provinces have like French courses during primary school when
they start like… people would start around ten years old learning
French, but it’s mostly like from ten to seventeen. I would say so after
that people living in Anglophone provinces mostly would not have an
opportunity to practice more. So that’s why everyone starts learning
French but has no opportunity to practice pretty much.
I.: – Які ще мови поширені в Канаді, окрім французькоï й
англійськоï?
P.: – Well, there is a lot of… People who speak Cantonese, if I’m
not mistaken, people speaking Hindi. So there are the first nation that
speak Cree273. I don’t know. It’s different languages, dialects, the first
nation. I’m not a very big specialist in… I know it mostly… that there
are a lot of Cree, the first nation. Yeah, Japanese as well. There is
Spanish, well, Greek, there is Italian, mostly European languages,
there is Ukrainian, there is Russian.
I.: – Чим відрізняється англійська мова в Канаді від
англійськоï у Великобританіï?
P.: – Well, there is an obvious274, very big difference of Canadian
English from the British one. And the first one is definitely the pro­
nunciation. They have a different way of pronouncing the alphabet,
well, not the alphabet, but the words themselves, have a different way
to say. For example, they would say, the Canadian can say «I can’t
do something.» So «I can’t» with a British accent «I can’t». It’s very
obvious. And they have different expressions as well because it’s the
different regions.
273
Cree – крі, одна з корінних народностей на заході Північної Америки
274
оbvious – очевидний
181
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
I.: – Чи повинні члени канадського уряду говорити двома
мовами?
P.: – I think in Ontario, again, it’s supposed to be a case, it’s sup­
posed to be…People, members of Canadian government would have
to speak. I think in general it’s pretty applied. We can pretty see. Well,
everywhere, in every province the federal government, department,
people who work there, they have to speak English and French. But
there is, I mean, because of the area, like people… I’ll give the ex­
ample of Alberta, where there is not a big French community. So I’m
pretty sure, some people, few people will work in federal government
that can speak French. But I think it’s not the case for everyone again,
it’s because the need is not there. They don’t need some people being
bilingual. It’s a touching question because it’s supposed to be a bilin­
gual country. It’s not only the case in reality.
I.: – Чи вивчали Ви французьку мову в школі? Якщо так,
то з якого класу Ви починали її вчити?
P.: – I started to study French in grade one, six-seven years old…
because it’s my native language and I would start doing English from
ten years old.
I.: – Якою мовою говорить більшість людей в Канаді і
чому?
P.: – Well, so… it’s definitely English. There isn’t why. That’s
…well, because it’s the most widespread culture in North America.
So Canada is just next to the United States, which is speaking most­
ly English. And so I mean it’s the question of being… culture be­
ing spread out. In North America, there is … I would say… there is
French culture, French community, a strong one, a big one, but com­
pared to the English one, it is pretty small. So… But there are different
other communities, like I said, there are a lot of people from China,
that speak Cantonese275, or Indians, but that is basically English that
is the major one.
I.: – Хто поселився в Канаді першим: французи чи англійці?
P.: – From what I know, it’s the French colony, but it’s always
like… I have to think. The first person who came to discover the area,
275
Cantonese – кантонський діалект китайської мови
182
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
where there is Maritime, that was Christophe Colomb276. This guy was
from France and… I mean he established a colony. And the British
colony would come a bit later.
I.: – Якою мовою розмовляють у Канаді аборигени і чи
знають вони англійську?
P.: – So… OK. I said that there is a different type of community of
first nations. People would basically speak Cree. There is a different
type of dialect. The only thing with the first nation is that … because
sometimes it’s isolated with reservations, they don’t have like a sort
of official language that is written. So people would speak it, but they
don’t write it. So I know that Cree is the official one that people use
and write it. Of course, most of the first nation would speak English
too, because they are surrounded… most of the areas, reservations in
Canada, are surrounded. They speak basically English. But in Quebec,
I mean there is reservation where they would speak French, but they
can speak English pretty well as well. Because there is another reser­
vation in Ontario, in Quebec, in others…
Вправа 36
Ben Scheidegger: – Hello, my name is Ben Scheidegger. I am
a participant of Canada World Youth, Port Alberni – Ostroh 2008-
2009. I am from Salmon Arm in the province of British Columbia, in
Canada.
Interviewer: – Well, you come from Canada, which is conside­
red to be the birthplace of hockey, which is very popular in our
country too. What can you tell us about that sport? How much
popular is it? And something about its history.
B.S.: – Well, hockey is Canada’s game. The history is, kind of...
there are a lot of theories where hockey was invented. I’ve heard sto­
276
Christophe Colomb – франкомовний варіант написання імені Христо­
фора Колумба (ісп. Cristóbal Colón, англ. Christopher Columbus, іт. – Cristoforo
Colombo, порт. – Cristóvão Colombo) (1451 (інша версія – 1446) – 1506) – мо­
реплавця, першовідкривача Америки (Багамських та Антільських островів,
узбережжя Центральної та Південної Америки) для Західної Європи.
183
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
ries that it was invented in Norway, but I think it was invented some­
where in Canada, probably, in Ontario. It was first played on frozen
rivers and ponds with just branches of trees and frozen bladders of
animals, like frozen beaver bladders or just anything frozen hard that
you can use as a puck. And it has evolved into a game with a high-
techs mix of carbon and fibers and hard rubber pucks where profes­
sionals could get paid large sums of money to play for the enjoyment
of people all over the world.
I.: – Can you describe the rules and the process of the modern
game?
B.S.: – Okay, well. It’s played as you probably know on ice-sur­
face. I can’t tell you the exact dimensions of the surface, but it’s about
100 and 120 meters long, 50 or 60 meters wide and there are 6 people
on the ice on each team: one goal defender, two defensemen and three
forwards whose job is to score goals. Each player has skates and a
stick, and they use this stick to pass and shoot the puck, which is a
small rubber disk. And the aim of the game is to score more goals
than the other team. You score a goal by putting the puck into the goal
which is about six feet long and five feet tall and the team that scores
more goals will win.
I.: – Running on the ice has always been a dangerous thing.
What do they use for their protection?
B.S.: – Oh, lots of protection. Ok, start from their feet up. On their
feet you have ice-skates on, which are hard boots with a metal plate on
the bottom so you can slide on the ice faster and more safely. There are
very dangerous if they ever get cut up someone’s equipment or step on
you, they can cut you deeply. Then on your legs, you have plastic pro­
tectors that cover your knee to your shins and over that you have a pair
of socks. Then you have a protective pair of pants, well, short pants
that have plastic protectors all around them. And then on your chest
and shoulders you have protection which is plastic or cloth and then
you have protection on your elbows. And you have protective gloves.
Also some players, all young players playing junior hockey need
to have a neck guard which protects their necks. Most professionals
184
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
don’t wear those. And then the helmet which can either have a plastic
guard for your eyes or a full guard for your face. Or some people just
wear a helmet. Oh, and the goalkeeper. The goalkeeper has a special
pair of skates with extra reinforcements so that they don’t hurt their
toes. They wear big, big pads on their legs. They have bigger, more
protective shorts on. They have over their chest and arms a huge...
called chest protector which makes very difficult for them to move.
And then depending on how they hold their goal stick, most goalies
have on their right hand something called the blocker, which is pretty
much just the square of padding with the glove on it that they use
to block the puck. And then in the hand, they hold their goalie stick
which is wider than a regular player stick to help stop the puck. And
in their left hand, they have something like a baseball glove but with
more reinforcement and a little bit bigger. They also have a neck guard
and on their head, they have a much bigger, more protective helmet as
they do get in the head the heavy puck on the frequent basis.
I.: – Are the rules of the game strict?
B.S.: – It depends on the referee and depends on the level of hock­
ey. On all the levels of hockey, there’s allowed body contact. So you
are allowed to use your body to knock your opponent off the puck onto
the ice. There are certain rules that you can’t use your elbows or your
hands or your stick.
Using your stick in any way except for handling a puck is ille­
gal. Using it to slow someone down, slashing someone, which is es­
sentially just whacking with your stick, is illegal. And most of these
penalties are a two-minute penalty in the penalty box. So when one
team has one man in the penalty box, they only allowed four skaters
and one goalie on the ice and the other team has five. When this hap­
pens, it’s called the power play. It’s very common for the other team to
score goals in such situations. Other things, like fighting where play­
ers punch each other, is very illegal; in professional level it’s only
a five-minute penalty, but in all other levels it’s usually a 5-minute
penalty and you get kicked out of the game. So the person who fights
is removed from the game and someone from your team has to go and
sit in the penalty box for five minutes.
185
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
I.: – What other sports are popular in Canada?
B.S.: – Soccer or football is gaining a lot of popularity in Canada
and in North America. It recently passed the hockey as a sport with the
most youth in the world playing.
We’ve just got a new professional soccer team in Toronto but my
other favorite sport and another one popular in Canada is North Amer­
ican football. In Canada, we have our own league, Canadian football
league, and own set of rules. In Canadian football, the field is much
longer, and the end zone where they score points is bigger, and there
are other differences from the American game.
I.: – And what games are played at schools and colleges?
B.S.: – Okay! At my high school we had girls’ soccer, boys’ soc­
cer, boys’ rugby, boys’ football and then there is girls’ and boys’ bas­
ketball, girls’ and boys’ volleyball and also other sports like track-
and-field, long-distance running and many other sports but I can’t
remember.
I.: – Are the guys encouraged in any way to do sports?
B.S.: – Yes. We all take a physical education class, where we play
sports casually, but people would play sports in a high school where
they are given a lot of support from other students as fans of the team,
they cheer for the team. Plus, it is that colleges and universities in
Canada and America will offer scholarships to good athletes. So if an
athlete is really good at high school, it is possible that a university will
try and get them to come play basketball and study at the university
by offering them money to go study, free study. Really good athletes
will sometimes get scholarships where they don’t have to pay for any
university and just play basketball and study for free.
186
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Вправа 37
Phil Hill, a lawyer from Great Britain, tells about British
Courts (record of the year 2002).
One day a week at a court we have three magistrates277 sitting to­
gether. However, in metropolitan areas278, in particular in London,
there is a slightly different, well, perhaps very different system. In­
stead of having three, what are called lay magistrates, not professional
lawyers, we have one magistrate, who is not called lay magistrate, he
is called a district judge. He will normally have been a criminal lawyer
himself. He is paid a proper salary and is normally, usually much more
severe, much stricter than the lay magistrate279.
So, when the prisoner comes to court, he obviously has a choice
either to plead guilty280 or to plead not guilty. And if he pleads not
guilty then the magistrate cannot find him guilty unless there’s been a
proper trial in which the police must put forward their witnesses, and
the defendant is allowed to give evidence himself and bring any wit­
nesses that he wants. The magistrates decide the case on the basis of
whether or not they are satisfied beyond reasonable doubt281 that the
defendant is guilty. Sometimes magistrate will say after listening to all
evidence: «We feel that you probably committed this offence but the
prosecution hasn’t proved the case beyond a reasonable doubt so we
find you not guilty.» So, it’s quite a high burden that the prosecution
has to overcome in order to secure a conviction.
If the defendant is found guilty, the magistrates will sentence him
and the sentencing powers are up to one year in prison and fines up
to five thousand pounds per offence282. If they feel that their powers
of sentencing are not sufficient and they think the defendant should
277
Magistrate – мировий суддя
278
Metropolitan area – територія великого міста з передмістями
279
lay magistrate – непрофесійний суддя
280
to plead guilty – визнати себе винним
281
reasonable doubt – обґрунтовані сумніви (тлумачать на користь
звинуваченого)
282
оffence – правопорушення, злочин
187
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
go to prison for a longer period, then they can send him to the Crown
Court283, which is the senior criminal court where he will appear be­
fore the judge and can receive a larger sentence, depending on the
crime he has committed.
Now, some of the more serious cases are sent automatically to the
Crown Court, for example, cases such as murder, rape or robbery,
that’s a stealing with the use of the threat of violence. These cases are
sent automatically to the Crown Court, and again the defendant has the
choice of pleading either guilty or not guilty. If he pleads not guilty,
then he has to have a trial before a judge and a jury.
You’ve probably heard of the jury system. In England, it’s made of
twelve people who are chosen at random by a ballot284. These people
cannot be professional lawyers, so I, for example, would not be al­
lowed to sit on a jury. And other people, such as doctors or dentists,
are entitled to say that they don’t want to sit in a jury if they are called.
So the jury is made up of a dozen people who may themselves have
criminal convictions or who may be of very low intelligence. There’s
no test, there’s no aptitude test285, they have just to turn up, and they
decide on the guilt or innocence of the defendant. Again, supposed­
ly286 on the basis of being sure beyond the reasonable doubt.
In my country over the years there have been cases where juries
have returned what is called a perverse verdict, that is the evidence
is clearly shown beyond any doubt that the defendant is guilty but the
jury have for their own reason found him not guilty. Never people in
my country think that this is a good idea.
So if the defendant is found guilty and is sent to prison, he will
have to be categorized287 into one of four categories, depending on the
nature of the crime he has committed and the likelihood of him trying
to escape. Most prisoners have also called a «C» category and if they
are serving sentences many of them live in semi-secure conditions.
283
the Crown Court– коронний суд
284
by a ballot – таємним голосуванням
285
aptitude test – перевірка на професійну придатність
286
supposedly – на загальну думку
287
to be categorized – ділитися на категорії
188
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
That is they are not kept under locking key all the time. And they are
given some degree of trust by the prison authorities. «D» category
prisoners live in what are effectively hostels. These are open prisons
where prisoners are effectively free to leave anytime. There aren’t any
gates or barbed wire288. Of course, if he does leave and he is caught,
he is sent to a more secure prison. But these prisoners are people who
will not commit violent offences usually and they are trusted to be­
have and indeed, many of them are actually allowed to work in the
community and simply come back to the prison during the evenings
and the weekends.
Of course, as I said at the beginning, not all people who are found
guilty are sent to prison. They do have alternatives to prison, not as
many as they have for example in America, but we can, for example,
can offer people to do unpaid work in the community for maximum
two hundred and forty hours. This normally involves things like gar­
dening for pensioners or people who are not in good health or maybe
do some painting building, whatever, depending on the aptitude of
the prisoner. Alternatively, a prisoner can be on probation, this means
he’s no punished, but he has to keep in touch with the social workers
who help him find work and sort out his financial problems.
Вправа 38
Law Enforcement System in the United Kingdom (recorded in
2010)
Phil Hill: – Well, how did I become a lawyer, well, before I was a
lawyer, I used to work in a casino in London. And I wasn’t really go­
ing anywhere with that job. I had to work at night; I wasn’t very well
paid, So, I just had the idea that I’d become a lawyer not really know­
ing exactly what a lawyer did. But I took some exams; I passed them,
and I applied to go to some universities.
Eventually, I was admitted to Leads Polytechnic, it’s in the North
of the country. So, I went there, and I studied there for three years, and
288
barbed wire – колючий дріт
189
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
I received a Bachelor of Law degree. After that, I stayed for the fourth
year, and I passed my Law Society289 exams. After that, I worked in a
law firm in Suffolk, which is in the South-East of England. You have
to do a two-year training contract. After a year, unfortunately, my su­
pervisor died in a road traffic accident.
Interviewer: – Then it wasn’t just enough to have a university
degree to become a professional?
P.H.: – No, no you need to have... You need to pass Law Society
exams. They’ve changed now. The structure of the course is different.
Now, it’s not how it was when I took it... it was...
I.: – What does it include?
What does it include today?… I think now you can choose what
you want to specialize in, and I think now it’s more going towards as­
sessment and practical work. When I took it, it was… Everybody took
the same exam, and it was all written work, it was… It involved a lot
of learning. You had exams in different areas of law such as probate290,
conveyancing291, criminal procedure, civil procedure, tax and so on.
But nowadays, I think, people can choose. And I think in those days
when I took, the examiners were quite ruthless and thirty percent or
more of the people who took it would fail, but I think the whole idea
of people failing exams these days is out of fashion. So, that’s the situ­
ation. Anyway, you have to do these exams and then you have to do
the training contract.
I.: – After university, you have to learn so many things. Then,
there is a question: what did you study there?
P.H.: – Well, I studied law; you don’t have to study law. If you
don’t study law, if you study, you know, physics or history or some­
thing like that, then you have to do the Law Society exams, you have
to do two years instead of one year.
Well, I studied law. It’s the same sort of subjects I suppose, but
on... we did it on a more theoretical basis. So, for the professional
exams you look at, for example, the court procedures, different forms
289
Law Society – Спілка юристів, професійне об’єднання соліситорів
290
probate – офіційне затвердження заполвіту судом
291
сonveyancing – складання нотаріальних актів на передачу майна
190
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
that you use... It’s really more practical, whereas for the degree you
are studying the law materials and statutes and the case law and look­
ing at commentary on the law. So different sort of studying really.
I.: – And being a student, to what extent were you free in choos-
ing what to learn?
P.H.: – As I recall, it was a long time ago when I did my degree,
but as I recall, the first year we didn’t have any choice. On the second
and third years, probably, we could choose two subjects that we had
to do each year or something like that. Or, maybe, we did five subjects
a year. We did four or five subjects a year and maybe two or three we
chose, and others were compulsory subjects.
I.: – How were you assessed?
P.H.: – The assessment in those days… it was just a written exam
at the end of the year, just one exam for each subject.
Was it a 100-point system or just passed/failed, or A, B, C?
Well, no… As I recall, it was a long time ago…I think, you got a
grade, maybe, I can’t really remember, it must be some sort of grading
system because, at the end of the degree, they grade you. There were
four different grades that you could get at the end of the degree. So I
guess at each exam they would give you a grade.
I.: – Are there many lawyers in the United Kingdom?
P.H.: – In the United Kingdom, I think, solicitors292 …There are
maybe somewhere around 110-120 thousand or something like that.
I think when I qualified they were something like 30 thousand. So
certainly during the twenty-two years since I passed my exams, the
numbers have increased, you know, almost exponentially. There are a
lot of lawyers in England now.
I.: – If there are so many professionals, the system must be
working very well.
P.H.: – Well, no, I think no. You know, we made fundamental dif­
ferences. You know, when I went to college, higher education wasn’t
driven by money. There weren’t so many colleges of law, where you
292
solicitor – у Британії – соліситор, стряпчий (адвокат, який консультує
клієнта, готує справи для барристера та виступає тільки в судах нижчої
інстанції)
191
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
could take your professional exams and, in fact, there’s a natural limit
to the number of solicitors that would qualify every year. Then I guess,
probably, sometime in the 1990-s the system became more relax, more
open to private enterprises to start their own law schools. So they of­
fered these professional exams that the Law Society no longer had an
effective monopoly.
And, of course, once that happened, the number of people who
qualified started to mushroom.
There are a lot of lawyers; there are much more young people who
will have passed their exams, but they can’t find training contracts.
And, of course, in my days, when I went to college, it didn’t cost
anything. We didn’t hear of students getting into debt, whereas now,
of course, you know, because it is all driven by money, a lot of these
people have, you know, very substantial debts after they finish doing
the studies.
I.: – Could you tell how a typical British court functions?
P.H.: – Well, the court is divided into... you have the criminal
courts and then you have the civil courts, and there is also the sys­
tem of tribunals which is a different sort of the court system. There
are quite a few courts... I normally practice in the criminal courts
and there are two different systems as the magistrates courts system
and the Crown Court293 system. And typically magistrate’s courts are
found in every visibly sized town. So very small towns wouldn’t have
magistrate courts but a large town would have one. And each build­
ing would probably have two or three courtrooms, and the judges are
normally three magistrates who are members of the public who give
up maybe a day a week of their time to hear the cases, and they are
guided by a professional lawyer who is the clerk of the court. In larger
metropolitan areas, they have district judges who… instead of having
three judges you just have one judge who is a professional judge. He
would have been a solicitor or a barrister probably with about fifteen
or so years’ experience. And he would sit with the court clerk as well.
And they hear the cases. They normally have a list in the morning.
Crown Court – королівський суд (вищий суд першої інстанції в кримі­
293
нальних справах)
192
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
They’ll hear a... you know... cases where someone has been arrested
overnight, people who have already been to court once; they come
back a second time perhaps to be punished. Maybe they plead guilty
on the first occasion and then they have to come back maybe three or
four weeks later to receive their punishment.
And then in the afternoon, the court usually will hear the trials as
cases where the defendant is saying that he is not guilty. And in those
cases, the judge will listen to the witnesses called by the prosecution,
normally police officers, and civilian witnesses, and then he’ll listen
to what the defendant has to say. And if the defendant has any wit­
nesses, listen to those witnesses and then he will decide either he finds
the case proven – that means he finds the defendant guilty or he finds
him not guilty.
I.: – And you told that there are different kinds of courts. Does
their jurisdiction differ from one another?
P.H.: – Yes, the magistrate’s court has a certain jurisdiction. The
Crown Court has a higher jurisdiction. And they normally hear the
more serious cases, and they also hear appeals from the magistrate’s
courts. In the Crown Court which is hearing a case, they would have
a judge and a jury of twelve members of the public who... they would
do jury service normally for two weeks. So they have to come to court
every day and hear whatever cases are going on. But it is the judge
who controls the court, and if anyone pleads guilty or is found guilty
by the jury, it’s always the judge who passes the sentence. So that’s
the criminal court system.
The civil court system is again different. The County Сourt294 is the
lower court, and you’ll find a county court in every town. And then the
High Court295 is for the cases involving either more complex issues or
involving large sums of money. Then the High Court. It has a number
of different divisions, hears civil disputes. It also hears what are called
judicial review cases – that’s where there’s been some previous deci­
sion by a lower court or by a public authority or even by the gover­
294
County Сourt – суд графства
295
High Court – Високий суд (правосуддя), входить до складу Верховного
суду
193
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
ment and the plaintiff wishes to challenge the legality of that decision.
So the High Court is divided into three divisions.
There is Queen’s Bench division296 that decides things like judicial
reviews and also decides the straight forward breaches of contract.
Well, not straight forward but the first instance cases breaches of con­
tracts and tough cases what you call «civil disputes.» And then there
is the Chancery division that deals with complex cases involving trust
law and disputes over land... Sort of cases that are heavily weighted
towards complicated documents. And then there is the Family Divi­
sion that hears the more serious family disputes and they would usu­
ally be the divorces between very wealthy people, where there is a
fight over money. But also, the Family Division tends to hear the very
complicated what I call «care cases» involving children who have
been taken away from their parents by the local government because
the parents are not deemed to be fit. There are often quite complicated
cases because there are a lot of different parties involved. So that’s the
High Court.
Above the high court is the court of appeal. That’s normally... that
is split into two divisions that are the civil division and the criminal
division. The court of appeal normally consists of three senior judges.
Sometimes it consists of five judges in important cases. They don’t
hear evidence again, they simply decide. They look at the decision
made by the lower court and they hear representations from both sides
and decide whether the lower court decided the case correctly or not.
Sometimes new evidence can be admitted in criminal appeals in ex­
ceptional circumstances.
The court above the Court of Appeal is the House of Lords which
is in the process of being abolished; it is going to be replaced by a
supreme court. I imagine it would be much the same. The House of
Lords consists of senior judges. They normally sit in the penal of five.
And they hear appeals from the Court of Appeal and sometimes they
can hear the appeals directed from the high court. To take in the case
to the House of Lords, you have to have leave to appeal from the Court
296
Queen’s Bench Division (коли на троні перебуває жінка) – Суд
королівсь­кої лави, одна з гілок Високого суду
194
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
of Appeal or from the High Court. And they will normally confine
themselves to hearing cases that have a particular sort of public impor­
tance or what a particular point of law needs to be clarified because it’s
been decided on in different ways in the past by the Court of Appeal.
So that is the civil court system.
There is a tribunal system as well, which is maybe best saved for
another day.
I.: – You told that not all the judges are professionals. How are
the non-professional judges or members of trials selected, chosen
or appointed?
P.H.: – Well, in the civil jurisdiction the judges are all professional
judges. In the criminal jurisdiction, the Magistrates are members of
the public. You can apply to be a magistrate. There is a form you
have to fill in, and then you go for an interview in front of the inter­
view panel297, and if they accept you, you go on a training course. And
then if you pass that, they allow you to sit as a magistrate in the local
magistrate’s court. And after you have so much experience, you can
become the presiding magistrate in court because you know they have
three magistrates, but only the one sitting in the middle will ever say
anything, so that will be the presiding magistrate.
In the Crown Court, we have a jury system298, which is different,
because the members of the jury are just selected by ballot. You just
receive a letter from the post saying you must turn up to jury service at
a particular court on a particular date. And you have no choice in this,
even if you don’t want to serve on the jury, it is something you have to
do and if you don’t you can be imprisoned.
I.: – Are there any exceptions?
P.H.: – Well, there are. And in fact, there used to be a lot of ex­
ceptions. I was called for jury service myself about 5 or 6 years ago.
And I was excused because I am a member of the legal profession.
But in fact, the law changed a couple of years ago. And most of those
exceptions have been abolished. So, there aren’t real exceptions; even
police officers can be called to sit on the jury. But there was a case last
297
panel – комісія
298
jury system – система суду присяжних
195
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
year, an appeal case, where someone appealed his conviction. He’d
been convicted by a jury, and he said that his defense depended on
criticizing the evidence gathered by the police, challenging the police
evidence. And one of the members of the jury was a police officer.
And it is, I think, it is the case went to the House of Lords. And the
House of Lords found in favor of the defendant and said that is simply
wasn’t appropriate for a police officer to sit on a jury where the whole
case revolved around the probity of the police evidence.
I.: – And what punishments does the British Court foresee for
criminal cases?
P.H.: – Well, we don’t have the death penalty. That was abolished
a long time ago back in the 1960s. So the worst punishment that we
have is imprisonment. And then down from imprisonment, you can
have, that was called a suspended sentence of imprisonment, which
means that you are not sent to prison but you sentence is suspended,
so if you get into more trouble, then the sentence will be activated
and you’ll go to prison. Below that, there are community orders. The
community orders can involve defendants attending probation office
where the probation officer will really try to sort out the person’s life,
maybe helping to find somewhere to live, help him find a job, make
sure that he is behaving in a normal fashion. Although just because of
the nature of the system, it doesn’t always work like that, and people
are often... defendants are often lost in the system. They go to the
probation office two or three times, and then they are not seen again.
Along with that, you can be ordered to do unpaid work in the commu­
nity of up to... that has now been increased to 300 hours. That would
normally be one day a week for so many weeks. People do things like
gardening in old people’s homes or painting over walls that have been
covered in graffiti. All sorts, different sorts of work like that, or some­
times helping in the charity shop. Apart from that, I guess the most
popular punishment is a financial penalty. That is payable to the court
and the court can also award compensation to any victim of crime. If
it is maybe the first offence, or not very serious offence, the defendant
can be, what it is called, conditionally discharged, which means he is
not actually punished, he’s just told if he gets in more trouble the case
196
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
can be looked at again. That’s not all of the punishments but most
common punishments.
I.: – As for the penitentiary system, what does it include?
P.H.: – Well, there are different types of prisons. Once you are
sentenced to the imprisonment, you are categorized either category
A, category B, category C or category D. Category A is for maximum
security prisoners. These are the most dangerous prisoners, usually
the people who committed acts of terrorism or very violent people
who have been convicted of murder. They are kept in a very secure
environment, but ironically, their conditions are often among the best
conditions, because the theory is that for prison authorities these are
the prisoners they don’t really want to upset. So they will normally be
given their own cell and decent recreational facilities.
So next, that is category B. That’s more secure. They will be pris­
oners who are still considered dangerous, and they are kept in secure
prisons. And category C prisoners; most prisoners are normally cat­
egorized in this category C. They are people like drug addicts who
commit burglaries, maybe minor offences of robbery, persistent shop­
lifters and so on. So category B and C prisoners are kept in normal
prisons so they’d have to share their cell with one or two other people.
They are often locked in the cells for up to twenty-three hours a day.
Some, a lot of the prisons have a television in the cells. But in general,
I’d say the conditions, they aren’t very good. These people are often
given nothing to do all day, and the main thing a lot of them are focus­
ing on is where to get drugs from. The final category of prisoners is
the category D prisoner, who will be kept in an open prison. These are,
used to be, gentlemen prisoners; that’s sort of people who’d commit­
ted maybe fraud in the stock market or stock exchange, or solicitors
who stolen solicitor’s client would account, things like that. If you
like, middle-class offenders, but always this category is open up to the
other sort of offenders, who are deemed just not to be a risk to society.
So these people are kept in a sort of army barrack type accommoda­
tion. They are free to come and go. There aren’t any guards on the
gates. If they want to walk out, they can. They are often in any event
sent out during the day to do work. It’s all done on the sort of trust
197
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
basis. And they know that if they do abscond299, when they are caught,
they’ll go back to a normal prison.
I.: – And in general, are Britons law-abiding? Don’t they com-
mit crimes because they don’t feel like that, or they respect the law
or are they afraid of the punishment?
P.H.: – It’s difficult to give a proper answer to that. I mean, I know
that in our country we lock up more people per head of population
than in any other European country. But statistics on its own doesn’t
really say anything because it might be that we have more criminals,
or it might be that we deal with them more severely. I can’t say that
England is a country that’s rife with criminal activity. I think most
people, I think the overwhelming majority of people are basically law-
abiding. And anyone who knows anything about criminology will tell
you that if you have a town of maybe, you know, three or four thou­
sand people, you only need about thirty or even, you know, 20 harden
criminals to make the whole town feel as though it’s suffering from an
epidemic of crime. In other words, it’s often a very small number of
people who can, you know, commit a large number of offences. Apart
from that a lot of the crimes are committed by young people, who,
you know, the go through a phase of rebellion in their lives, the phase
when they haven’t really matured. And each young people, you know,
maybe get into trouble 3 or 4 or 5 times and then after that the rest of
their lives they would be more or less law-abiding.
I.: – Sometimes while speaking about Britain and about the
secret of the success of the British society, people say, «Their se-
cret is the same as the secret of the British lawn. You just have to
have it trimmed every month for 300 years». What do you think,
how long do we have to have our grass trimmed to get a civilized
society?
P.H.: – Well… I’m not thinking, you know, if it happens, it’s go­
ing to happen a lot quicker because we passed a lot of stages that you
can effectively bypass. Because you have the access to the sort of,
you know, twenty-first-century technology whereas if you look at my
299
abscond – переховуватись або тікати відправосуддя
198
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
country’s history when democracy first became popular in the late or
the mid-nineteen century, the country was a very different, much more
primitive society, illness, sicknesses, disease was rife. The economy
was, you know, just a mere fraction the size of what it is now. But I
suppose you could say looking at my country’s history that democ­
racy has grown up along with the infrastructure, the two already gone
hand in hand. So you couldn’t compare my country with a country
such as yours that obviously had …you, seems to me, you had a long
period under communism, sort of infrastructure stagnation, where the
motivation wasn’t really there to improve society’s living conditions.
And I know that the system wasn’t very set up to enable people to
pursue the individual rights which, you know, that really results in
the whole legal system developing, in the whole idea of the rights of
the individual study matters. All or some people might say that in my
country, that’s being taken in some instances rather too far. But look­
ing at your country I wouldn’t like to say, you know, what the future
will hold. But whatever happens, it is going to happen more quickly
than happened in England. But I think, unless you can find some way
to decrease the amount of corruption that everyone says exists here,
that’s really going to slow down advances in the creation of a struc­
tured society, where decent well-paid jobs are available to people on
the basis of merit rather than on some other basis.
I.: – Thank you, Phil Hill, a professional lawyer from Great
Britain.
P.H.: – My pleasure. It’s always nice to come here.
Вправа 39
Penitentiary System of Canada. Interview with Reika Serfoso
I. – Interviewer.
R.: – Reika.
R.: – Hallo, my name is Reika Serfoso. I am from Canada. I am the
Canadian Net Corps project supervisor for 2004.
199
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
I.: – Рейка, на перший погляд канадці справляють вражен-
ня дуже законослухняного народу. Наскільки це правда?
R.: – As any country, Canada has its share of problems with citi­
zens disobeying300 the law. Сompared to the other countries, for ex­
ample, our neighbors in America, we do tend to be perhaps more law-
abiding301. In my personal experience there, for example in my city,
are very few murders and most crimes don’t tend to be of a violent
nature, perhaps like petty crimes302 and driving violations, things like
that. You don’t see as violent crimes as you might see in America.
I.: – Ми знайомі з роботою канадських поліцейських пере-
важно з голлівудських фільмів, вони показані такими ввіч-
ливими, вишуканими, це так?
R.: – There is a stereotype for that exists, that Canadians are very
polite, very law-abiding, very honest, trustworthy and kind. It goes
with the impression of the Royal Canadian Mounted Police, and I
think to a certain degree it’s true. In our police force are … police are
viewed as very honest and very trustworthy individuals and that they
are available to help in case of anyone’s need. And they are viewed
very positively in society. Many times the media portrays Canadian
police as being somewhat naive, in comparison to American police.
And in many ways if you watch American movies and if there is a
Canadian officer portrayed or Canada, they are viewed as a sort of the
innocent, naive, law abiding country, whereas America is the rough
and tumble country with a more sophisticated303 police force.
I.: – Як організована канадська правозахисна система?
Вона єдина для всіх провінцій і територій, чи кожна з цих те-
риторій і провінцій має свої особливості?
R.: – In Canada, we have a federal policing body that is Royal
Canadian Mounted Police that has jurisdiction throughout the country.
In addition to that, some provinces, such as Ontario, have a provincial
police force as well.
300
disobey – не підкорятися
301
law-abiding – законослухняний
302
petty crimes – дрібні злочини
303
sophisticated – витончений, складний, тонкий
200
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Then there are also municipal police forces, so each of these bodies
is responsible for a different area of crime patrol or civic protection;
and things like drug enforcement are mainly handled by the federal
police forces.
I.: – Які покарання передбачає канадське законодавство
залежно від характеру правопорушення?
R.: – In Canada you can start with something as small as a park­
ing fine, so things that you wouldn’t have to go to court for, you just
go and pay the fine. Then when the crimes become more serious you
may have to do civic service, so do some volunteer work if you don’t
have money to pay the fine. Then after that, you would have a prison
sentence.
I.: – Наскільки умови утримання ув’язнених у місцях по-
збавлення свободи залежать від серйозності злочину, який
вони скоїли?
R.: – In Canada, we have a minimum, medium, and the highest,
maximum-security prisons, and how people are incarcerated304 de­
pends upon both the seriousness of the crime and what nature the
crime has, and also the risk of re-offending305. For example during
my time as a volunteer and as a nerve therapist at a … institution for
women I volunteered in a minimum-security prison. However the in­
mates306 that I worked with had a variety of crimes, there were women
that had murdered their husbands or their children, there were pros­
titutes, there were women for both white-collar crime like fraud, and
also for violent crimes like armed robbery.
I.: – Жінка і в’язниця – звучить якось неприродно і ці
поняття важко поєднати, а крім того ви сказали, що в цій
в’язниці з найменшим рівнем суворості знаходяться жінки за
такі суворі злочини. Як трапилося, що вони там опинилися?
R.: – There was such a varied range of crimes and such violent
crimes for some of the women; it was a surprise for me that they were
held in a minimum-security facility, not a maximum-security facility.
304
incarcerate – ув’язнити
305
re-offending – повторне скоєння злочину, рецидив
306
іnmate – увязнений
201
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
However the why because they are held in an institution like that is
graded up to their risk of re-offending. These women were not con­
sidered to be a risk enough to be put into a maximum facility. For
example, the woman that has after being beaten for numerous years
finally retaliates307and kills her husband in self-defense. It is highly
unlikely that she will kill anyone else. However she still needs to serve
the sentence for committing the crime, so, therefore, they put her in a
minimum security facility.
I.: – А яку роботу проводять для того, щоб після відбуття
покарання жінки могли спокійно повернутися до нормально-
го цивільного життя?
R.: – This is very difficult. Particular the population of the prison
that I worked in, the women suffered psychological problems and also
had various problems in their past – economic problems for example.
Perhaps they grew up in poverty308 and were uneducated so the treat­
ment had to be holistic309, they needed to improve their education, they
also needed to learn to deal with some of the stresses in their lives.
And many of them had never lived alive without drugs or crime, for
example, there were the second generation, there was one group of
three women – the grandmother, the mother, and the daughter were all
in jail for dealing drugs, so...
I.: – А в чому полягала ваша робота у виправному закладі,
де ви працювали?
R.: – I started as a volunteer in the institution for women, doing the
art therapy sessions once a week with volunteer women who chose to
participate. How the treatment worked was: the women were invited
into a safe environment, so, for example, I had to bring I would say the
room to have art supplies so it wouldn’t feel like a prison environment.
The reason was, this was important because the women needed to feel
safe enough to allow their feelings and their emotions to come to the
surface and they needed to feel safe with the other participants so that
they could share freely. In a prison environment, women are forced to
307
retaliate – відповідати (на агресію, кривду і т.ін.)
308
рoverty – бідність
309
holistic – глобальний, цілісний
202
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
be together for 24 hours a day and there is a very little opportunity for
them to express anger or fear or stress in a positive way. So the differ­
ent sessions that I led with art therapy enabled the women to express
these negative feelings in positive ways and to start to overcome some
of the traumas of their past so that they could move on to the positive
future.
I.: – Чи існують якісь реабілітаційні програми, які спон-
сорує уряд для реабілітації цих жінок, які вже відбули пока-
рання?
R.: – I can’t say that I am familiar with all the government pro­
grams that are available, but I can speak about the one that existed
at my facility. We had a volunteer program where we would connect
members of the community as mentors with the inmates. So as the
inmate’s release state approached, she would be paired with the com­
munity member, and a community member would come in and visit
and offer support, and once the inmate was released they can continue
using the community member as a support to get help them get their
feet on the ground and readapt to living on the outside. They also had
access to training programs and most prisoners have a probation of­
ficer310 as well once they are released to help them stay on track311.
Вправа 40
Interview with Peter Opryshko
P.: – Hello, my name is Peter Opryshko; I am an Instructor of adult
education here, at Portage College in Athabasca, Alberta, Canada.
I’ve been working at this job now for … since 1986, which makes
almost fourteen years, I guess. My profession is... I’m a teacher, and
I’ve taught in various places in Canada, in the North-West Territories,
a place called Grandon College in Fort Smith, which is in the Alberta
– North-West Territories boundary. I taught in Edmonton, Alberta,
310
probation officer – посадова особа, що здійснює нагляд за умовно
засудженими
311
stay on track – не збитися з дороги
203
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
and I also spent three years teaching in Ethiopia as a volunteer, Cana­
dian volunteer in Ethiopia.
І.: – Пане Петре, згідно зі статистикою, вісімнадцять від-
сотків населення міста – це етнічні українці. Як вони тут по-
живають?
P.: – That’s an interesting question, because here, in Athabasca,
right now there are many Ukrainians, but initially the people who
lived in Athabasca were everything else but Ukrainians. The Ukrai­
nians when they first came to Canada lived on farms, on the land, and
very few people lived in town. But now that they retired, they moved
back into Athabasca, so yes, there is a large number of Ukrainians in
Athabasca, probably a third.
І.: – Тобто Ви хочете сказати, що життя українців за остан-
ні, скажімо, п’ятдесят років змінилося?
P.: – OK, yes, all right. So initially, when the Ukrainians came to
Canada and settled around here, they didn’t find any work for them.
There was no work for them in the towns and the cities, and most
of the people, particularly the immigrants that came before World
War II settled on farms and actually they took out what was called
«Homesteads»312, which was 160 acres or forty hectares and most of
that was bush and they built farms. They cut down trees, they built
houses and they created farms. But as life got better, they sent their
children to school and now that many of them are older and retired,
they left their farms to the children or they sold them and they moved
into town at the beginning of retirement.
I.: – Чим живе українська громада, українці тут об’єднані
якось, чи кожен живе сам по собі?
P.: – I would say there is pretty well in Athabasca, there are a
few family businesses. For example, there are two or three brothers or
family members have come together like one big family here, that’s in
construction, called pack construction, their family name is Poholyk.
There are several members of the same family who own these big
machines, caterpillars313 and graders, and they work building, working
312
homestead – ферма, садиба
313
сaterpillar – гусеничний трактор
204
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
for oil companies where the contract is. They work together, but often
most people work individually. And again, depends, some families,
for example on the farm. … father, son or grandfather and son would
get together and work, cooperate, but otherwise, people work very
individually.
І.: – У сучасній Україні серед українців існує поділ за ре-
лігійною ознакою. Є римо-католики, греко-католики, право-
славні також поділені на православних московського патрі-
архату та київського, Української автокефальної церкви...
Чи існує якийсь розділ між українцями на релігійній основі?
P.: – Well, that’s interesting, because in this part of the world, it
is exactly the same. Here in many areas, you have exactly the same
division. You have in Athabasca, for example, you have Ukrainian
Orthodox church, Canadian Ukrainian Orthodox church. You’ve got
the Ukrainian Catholic Church, there’s a Roman Catholic church,
many of the people going there are ethnically Ukrainian. In a commu­
nity next to us, in Boyle there is a Russian Orthodox church. Beside
that we have several other denominations, a Protestant denomination
where many of the congregations are Ukrainians. So yes, there’s the
same kind of division in Canada as there was in Europe.
І.: – Toбто правило, що де два українці, там три гетьмани,
діє в усьому світі?
P.: – That’s right. You get three Ukrainians and you get four
churches. Because two of them....Well, the expression is good.
This is also interesting because initially most of the people who
came to Canada prior to World War II were mostly from Halychyna,
from Galitsia, and most of them when they left their homes, they were
all Ukrainian Catholic or Greek Catholic. And when they came here,
I think the first ones came in 1892 and then in two years, three years
they were fighting. And there was one of the biggest battles; church
battles went all the way to the Parliament in England, where there
was a split between the Catholics and the Orthodox, and the Ortho­
dox were in fact... They claimed to be Russian Orthodox, even though
there were no Russians among them, they were … they had… The Or­
thodox church sent missionaries from California and Alaska who were
205
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
ethnically Russian, who basically acted as missionaries and helped
them found, develop this breakaway section. But most of the churches
right now and particularly in Alberta, Saskatchewan there are very
few Russians, ethnic Russians, yet the churches are Russian Ortho­
dox, Ukrainian Orthodox, Ukrainian Catholic, some Roman Catholic
and these are all Ukrainian Catholics whose families originally came
from Galitsia where there were all… Now, after World War II there
were Ukrainians that came to Canada from regions where there was an
Orthodox Church. But many of those people settled in the cities like
Edmonton and Winnipeg and Toronto. But people who first settled
here were all Catholic.
I.: – А чи можете Ви сказати, коли і як Ваша сім’я потрапила
до Канади?
P.: – My father first came to Canada in 1928. He came from… both
my father and mother when they married they lived in a little village
called Vislok which is now in the Polish area of Europe, but it was a
Ukrainian village, but my Father, I think, came to Canada in 1928. Pri­
marily, there were too many kids in his family, he wasn’t getting along
with his brothers, they were fighting all for the land and he decided...
Also, I think the Polish government wanted to draft him into the Pol­
ish army. And then my mother followed later in 1934 with my older
sister. My older sister was born just before my father came to Canada.
In 1928 my father came.
I.: – Ви можете порівняти умови, які існували для українсь­
ких емігрантів в ті часи і зараз?
I understand. My father came actually in 1928. For about five
years prior to that, after the end of World War I to 1925, the Canadian
government stopped all the immigration from Eastern Europe. Up to
1914, the Ukrainian immigrants were welcome to come to Canada.
Then World War I came and Ukrainians were actually arrested, put
into concentration camps, as they were considered enemies because
most of the Ukrainians… all the Ukrainians who came up to 1914
came from Austro-Hungary, from Galitsia, which is in Austria-Hun­
gary, and Canada was a part оf the British Empire that was in war with
Austria.
206
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
So from 1914 to 1925 there were no immigrants allowed to come
to Canada until in 1928 the government decided that they wanted sin­
gle people to work on as labours on farms or to work in factories, so
they opened the boundary314 for three or four years and my father was
lucky to come there.
But they weren’t given many opportunities, they had to have some­
body to sign for them, to bring them here, they weren’t given any help,
they were almost endangered. They had to sign a contract to work for
the payment to the shipmaster to come to Canada.
Now, compared with now programs for immigrants, schools where
they can take three or four months of English at least, there’s much
more help and much more concern from Ukrainian organizations be­
sides the other organizations who help to make their life easier. When
people first came there was quite a lot of prejudice among the British
and the people who lived here in Canada.
Вправа 41
I.: – Interviewer.
D.: – Dan Puderak, Executive Director of the Saskatchewan Pro­
vincial Council of the Ukrainian Canadian Congress (UCC-SPC), a
former Program Supervisor of Alberta Netcorps Program, Canada.
I.: – Dan, we will ask you some questions about your origin and
about your ancestors315. So, our first question is: «Your ancestors
came from Ukraine. Do you know when they moved here?».
D.: – Так. Я це добре знаю, тому що, ну, мій прадід поїхав до
Канади в тридцятих роках... Вони з Західної України, але це було
до того, як ця частина стала частиною Союзу. Мамині і татові
батьки приїхали вже в п’ятдесятих роках, після війни. Моя мама
народилася в Польщі, хоча її мама українка і батьки мого тата
також українці. Вони всі з одного села, недалеко від Львова, біля
Жовкви, село Мокротин.
314
boundary – кордон
315
ancestors – предки
207
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
I.: – OK. And do you feel more Canadian or Ukrainian?
D.: – Цікаве запитання. Ну, скажімо так, канадський українець
чи український канадець, як ви хочете.
I.: – Do you know whether there is a large Ukrainian commu-
nity in your city?
D.: – Є. Я, до речі, з міста Саскатун. Населення міста 220 000,
у нас приблизно 20 000 українців, тобто канадців українського
походження. Не всі вміють розмовляти українською, але вони
себе вважають українцями.
I.: – And how is it organized and what is its social life like?
D.: – Знаєш, це наше багатство, але наша біда, коли є так ба­
гато українців. Вони дуже організовані, але є багато організацій.
Це типово, що коли є три українці – є п’ять гетьманів. Усі хочуть
бути лідерами і всі мають власні думки. У нас переважно є багато
релігійних організацій. У самому Саскатуні є шість українських
церков: три католицькі, дві православні і ще одна баптистська.
I.: – OK. And being so far away from your ancestors’ mother­
land you managed to perfectly preserve316 the language. Where
did you study it?
D.: – Хм... Я почав своє навчання в університеті вже. Це був як
додатковий предмет. До того ми вдома говоримо англійською з
батьками, хоча бабці мої з нами говорили українською, ну, укра­
їнсько-англійською, мішаною. Ми дуже мало розуміли і знали.
Я три роки в університеті вчив українську раз на тиждень... три
години в тиждень. Потім мав можливість поїхати в Чернівці на
шість тижнів, тому що наш університет Саскачеванський має, чи
мав тоді, такий студентський обмін. Були шість тижнів, нам дуже
сподобалось. Я вернувся в дев’яностому році на п’ять місяців,
щоб ще вдосконалити мову і, вивчити культуру, традиції і істо­
рію і так далі. Потім ще мав таку можливість поїхати в Чернівці
на рік і там працював, викладав англійську. І знову в дев’яносто
сьомому році ще побув рік, на цей раз в Івано-Франківську. І та­
316
preserve – зберегти
208
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
ким способом я мав можливість вдосконалити ще не досконале в
мене знання української але...
I.: – But more or less. OK. And there is a fact that Ukrainians
of Ukraine are often blamed for a lack of respect to their own lan-
guage. They easily start talking to other person’s mother tongue
even if they know that he or she understands or even speaks Ukrai-
nian. What is your opinion about this matter? Does anything like
this happen in your country?
D.: – Маєте на увазі, як в цій країні Канаді, так?
I.: – Yes.
D.: – Це досить таки складне питання і тут, напевно, впливає
й історія наша, наша українська, що, ну, завжди заставляли укра­
їнців говорити іншою мовою чи, якщо не польською, то росій­
ською чи то німецька або румунська. І не знаю, через те, напевно,
в українців... українцям, ну не знаю, я не хочу сказати, що стид­
но, але просто вважають, що говорити якоюсь іншою мовою, не
рідною мовою, то дає їм якийсь престиж. Чи це буває в Канаді?
Ну не знаю, коли я в Канаді, я люблю спілкуватися з українцями
українською мовою, а з канадцями – канадською, тобто англій­
ською мовою. Але не до такої міри, щоб люди перейшли, хоча,
канадці, вони не знають багато різних мов, так як в Європі. Ну
люди тут в Європі можуть говорити різними мовами, хоча вони
завжди поважають свою рідну мову, саму першу, але вміють роз­
мовляти. А в Канаді, то всі, переважна більшість, розмовляють
англійською мовою.
I.: – OK. We would like to thank you very much for our inter-
view. So, hope to see you next time.
D.: – Дякую ще раз. До зустрічі.
І.: До зустрічі.
209
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Вправа 42
Дж.: – Джесіка.
Ю. – Юрій Костюк.
Ю.: – Привіт, Джесіко. Сьогодні я хотів би з тобою
поговорити про важливість регігії у твоєму житті.
Дж.: – Hi Yura. I’d be happy to speak with you about religion.
What would you like to know?
Ю.: – Як ти знаєш, більшість українців сповідують христи-
янство. Я та моя родина належимо до православних христи-
ян, а до якої релігійної громади належиш ти та твоя родина?
Дж.: – I belong to the Religious Society of Friends, also known
as Friends Church, and more commonly as Quakers. Quakerism is
a Christian movement made up of independent organizations which
stress the doctrine of the priesthood of all believers. Everyone is free
to give their own ministry. The movement began in mid-17th century
England when a man named George Fox broke away from the Church
of England. Quakers are known for their refusal to participate in the
war, for their participation in anti-slavery, prison reform, and social
justice movements, among other things. There are four main branches
of Quaker theology: evangelical, holiness, conservative, and liberal. I
am a liberal Quaker so I will mostly be speaking about that theology
because I am not as familiar with the other branches.
Ю.: – Я думаю, що в Україні небагато людей знають про
квакерів. Чи могла б ти докладніше розповісти нам, чим від-
різняються квакери від православ’я?
Дж.: – Well, I just said a bit about the history of Quakerism so I
won’t go further into that. I don’t know enough about Orthodox tra­
ditions to outline the differences from Quakerism, but I will tell you
some major beliefs and practices and you will probably be able to pick
out differences from that. I will also speak purely from the position of
a young liberal Quaker. I cannot justly speak for the whole community
because beliefs and values can be very different from person to per­
son. Many Quakers value truth, trust, and equality and strive to uphold
peace and justice and make the world a better place.
210
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
A Quaker meeting usually takes place on Sunday in a meeting
house. Liberal meetings are traditionally an hour of worshipful si­
lence. This is called an unprogrammed meeting. Children will usually
only stay for fifteen minutes of the meeting and then leave for First
Day school (similar to Sunday school), or they will come to the meet­
ing for the last fifteen minutes. As Young Friends get older, they are
expected to stay for the whole meeting. In other branches of Quaker­
ism, there are pastors who lead the meeting but liberal meetings are
led by everyone. During an unprogrammed meeting, individuals may
stand and give ministry to the group. They can minister about what­
ever they like, whatever moves them: their families, a bible verse, a
song, something they read or thought about, etc. Ministry can be very
personal and is not something that other people give answers to or
comment about during the meeting. Quaker meeting is not for discus­
sion which can happen after the meeting. Ministry is taken, listened to,
and reflected on by the meeting.
As a liberal Quaker, I believe that there is that of God, or the Light,
in everyone and that no one is close to the Light or more holy in the
eyes of God than anyone else. There is no rule that says a Quaker must
believe in God and, in fact, Young Friends are encouraged to discover
their own beliefs by living and gaining experience. Something that
rings true for me from George Fox’s teachings, is the phrase ‘stand
still in the Light of God.’ To me, this means that I should not try to be
someone I am not and that I should be honest and not hide my faults,
but try my best to accept them and move forward.
Ю.: – Джесіко, а як часто ти відвідуєш релігійні зібрання
вашої громади? Чи можеш ти сказати як часто ви маєте від-
відувати зібрання?
Дж.: – As I pointed out earlier, a Quaker service is referred to as ‘a
meeting’. Most Quaker meetings are held on Sunday like many other
religious services, but a meeting doesn’t always need to be on this
day. Unlike most religions, in the Quaker faith, there is no holy Sab­
bath, a day given for rest and prayer. Every day is holy. The meeting
could take place on any day but it is more convenient for it to happen
on Sunday. When I was younger, my family lived in Toronto where
211
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
the Quaker meeting is bigger than in Saskatoon. They had a large chil­
dren’s program, so we went almost every week. Now, though, I don’t
have as much time because of school and other activities, so I attend
meeting only occasionally.
There are annual spring, summer, and fall gatherings in different
parts of Canada that I always try to go to. These gatherings go from 3
to 8 days and they are very important to me because I can connect with
other young people from my faith community. There is no time when
Quakers must attend meetings. You can go whenever you want to. A
Quaker who is a full member of the Society of Friends should try to
attend meetings as frequently as possible though, so they can stay con­
nected with the community and contribute to Quaker business as much
as everyone else. I have not decided to become a member just yet, so I
do not have as much responsibility within my meeting.
Ю.: – Основною книгою для християн є Біблія. Саме в ній
Книзі можна знайти відповіді на більшість запитань. Чим ке-
руєтесь ви?
Дж.: – The Bible is also the main book in Quaker faith but among
liberal Quakers it is not frequently used. The Bible is quoted only
rarely for ministry during Quaker meetings and in some Quaker pub­
lications. I only know a handful of the stories and teachings from the
Bible because I was not taught and did not read them as a child. Use
of the Bible for liberal Quakers is more about personal choice. It can
be very important for some people and to others almost non-existent.
From what I understand, members of other Quaker theologies use the
Bible much more frequently.
Ю.: – Скажи, будь ласка, чи хотіла б ти перейняти щось із
православних богослужінь для себе?
Дж.: – I have only been to a couple of Orthodox services during
my time in Ukraine, which is not enough to familiarize myself with
Orthodox traditions and norms. From what I have seen, community
ties are very strong, and people show a lot of devotion to their faith, to
their God and church, and to each other. This is also true among Quak­
ers, and I will continue to contribute to my community and to those
212
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
around me with as much fervour, caring and love as I have witnessed
here in Ukraine.
Ю.: – Хочу запитати, чи відкрита ваша громада для членів
інших релігійних конфесій?
Дж.: – Yes. Speaking from the position of a liberal Quaker, I can
say that, as a community, we are very open to those who have a dif­
ferent religion or faith. It is acceptable to become a Quaker no matter
what religion or faith you are affiliated with. You do not need to give
up your identity as a Christian or a Buddhist or a Muslim or any other
religion to be seen as a Quaker.
Ю.: – Джесіко, на твою думку, коли людина готова до ви-
голошення промови перед громадою?
Дж.: – Anyone is allowed to stand at any time in a meeting and
give ministry, but they should not do so directly after someone else
has spoken. There should be a few moments of silence between each
person for the meeting to reflect. New ministry can build on an idea
that was mentioned earlier or can speak to something that moved an
individual, but it should not be in the form of a confrontational an­
swer to what someone else has said. A person should only give min­
istry once during a meeting so that everyone who wants to speak has
a chance to do so. Therefore, the ministry should also be relatively
short. You should say only what is important and nothing else.
I have heard from some elder Quakers that during a meeting they
listen for God or the Light or a voice, and this voice tells them what to
say and when to say it, it gives them a feeling of what is right. I my­
self, have never given ministry because I have never felt ready or lead
to do so. In a meeting, I try to calm down my body and mind, to have
no thoughts or worries, and just to be content in myself.
Ю.: – Дякую за цікаву відповідь.
Дж.: – You’re welcome, Yura. It was my pleasure.
213
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Вправа 43
Повернення додому
М.П. – Марія Пилипенко, пенсіонерка.
М.П.: Батько ваш, Антон, узнавав родовід, то ми з Кропивної,
а тоді переїхали сюди, в Чорнобай.
А в двадцять першім році женився мій батько, взяв бабу Оль­
гу, а дядько Іван в двадцять другім родився, я в двадцять третім,
а батько ваш в двадцять шостім, а пишеться в двадцять сьомім,
тоді ще Марфуша була, то Марфуша померла ще тут, а в трид­
цятім році нас вислали зимою за те, що записалися батько в кол­
госп, а тоді мати голову стали гризти317, то виписалися, ото за те
й вислали. Не багаті були, бо як багаті, то в них були прислуги,
робітники, а в нас не було, батько й мати казали, та й сусіди ка­
жуть, що не було.
Тоді привезли на Пальмир, погрузили, повезли на північ, на
станцію Грязовець перед Вологдою; там дуже багацько людей за­
гинуло від дизентерії. А тоді з Грязовця та повезли далі на північ.
Ми були так як на межі, і Вологодська і Архангельська область,
так як оце тут, двадцять кілометрів – і вже Полтавська область.
І було, як листи пишуть, то адреса «Северний край».
То привезли зимою у село і розмістили по квартирах, по хазя­
їнах – сюди сім’ю, туди сім’ю, сюди сім’ю, туди сім’ю… Госпо­
дарі хати в нас були Гоголєви, Володя і Ніна, у них п’ятеро дітей,
дім здоровий двохповерховий, дерев’яний… Вони зимою жи­
вуть у зимовках318, а як привезли українців, то ото порозмістили.
А весною як розтало, то барак319 там був у лісі, за десять – два­
надцять кілометрів від села Чунга, і нари в три ряди. У кого діти
– то з дітьми помістили в бараці, із самими маленькими внизу, в
такому порядку…
317
голову гризти – vex, reproach
318
winter hut
319
барак – barrack; hut
214
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
А в кого дітей не було, то кору дерли з дерева, та курені стро­
їли, та держава, видно, допомогла, то побудували бараки – два
коридори, туди чотири кімнати, і туди чотири кімнати, а посеред­
ині кухня здорова. А при тій кухні, в тій квартирі по чотири сім’ї
було. Скільки встигли за літо побудувати бараків… А знаю, там
була одна, Прокопенчиха, наші нари320, а то її нари, в неї чоловіка
не було, а четверо дітей, то як зараз бачу, діти чи сплять чи не
сплять, а вона їсть, і діток троє померло. А в нас мати казали : «Як
помирати, то будемо всі разом». То ото що встигли захопить – а
то й ще й не давали – який одяг був, то міняли, ото й вижили так.
А тоді вже бараки дужче розбудувалися, було дві сім’ї у кожнім,
вже школу тоді побудували, теж у бараці, і медпункт321 був. Знаю,
мабуть, у перший клас ходила, що брали мене дівчата та хлопці,
як виступали, ставили виставу якусь, то брали мене, я біля них
там крутилася, а дівчата було співають:
На Вкраїні сади цвітуть,
Степи зеленіють
А ми гинем на чужині,
Де сніги біліють.
От так дівчата було співають. Я вже не пам’ятаю тієї Вкраїни,
і батько твій зовсім не пам’ятає, а дядько Степан там родився, то
зовсім не знає, а на Вкраїну хотілося.
А тоді ж ото, в якім році, тридцять восьмім, чи тридцять сьо­
мім, чи тридцять шостім, уже стало нічого жити. А в тридцять
другім народився Степан, двійнята. Женя була, то була така по­
вна та кучерява, як ото Ленін молоденький є, що ото кучерявий,
а Стьопа був ще отакісінький, і нарив322 на всю спинку – і тепер
у нього шрам отакий – то дівчинка вмерла, а він зостався – як не
смерть…
То комендант323 Крохальцев був, і коменданша приходила до
матері, приносила то молочка, то провідувати. Хороший комен­
320
нари – plank bed
321
медпункт – first-aid post
322
нарив – abscess
323
комендант – commandant, superintendent
215
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
дант був… А один – Прокунін – то собака був, уже після того, як
того кудись перевели.
А Ванько, Іван цей, що вбитий на війні, на рік старший мене,
уже йому років тринадцять було – а там же ліс, ліс і ліс, тільки
небо видно – і трасу зробили і челябінський великий трактор на
санях дерево вивозив за десять, за дванадцять кілометрів із лісу.
Там рубали і вивозили. До підвісної324 підвозили на тракторах, а
Іван на трасі телефоністом був, передавав, що виходить трактор.
А тоді в тридцять сьомім стали … мабуть і голосувати ми
стали, ну, не ми, то батьки наші, а Ванько захотів учиться, і там
ще Котолевич Микола, а року не вистачало йому, і комендант не
пускав, так він написав (він, видно, ще на Україні ходив у школу,
почерк такий, букви здорові) у Вожегу (у район) листа – Рагіна
Анна була депутатом і вона сказала, щоб дали йому паспорт, і
дали йому паспорт, і він поїхав у Вологду вчитися на пароходи.
І ото й війна почалася, а він був два роки на броні, а тоді взяли
його у мінну роту. Послужив трохи і, видно ж, його розбило.
А батько робили на тій дорозі обходчиком325. Іде, є й десять
кілометрів, є й тринадцять кілометрів, а є й три кілометри лісом.
А тоді викликає їх комендант. Биков уже тут став, не Прокунін, а
Биков, теж собака, кат326 із катів: «Так і так, Іван Іванович (ще й
стахановець були), ви зробите на кого-небудь заяву, що він гово­
рив те-то і те-то?». А батько каже : «Я цього зробить не можу». –
«Ну, ідіть». То знайшов він іншого… Кирилець, той на батька на­
писав, що вони щось казали. То їх у Вологду та з Вологди цілий
місяць возили на допити327, і вони зробилися отакі, кажуть: «Що
вам треба – кажіть, я підпишу, тільки не мучте мене». А я ходила
у восьмий клас, а дівчина – Капа Глєбова, у сьомий клас ми ходи­
ли разом – поступила у міліцію на Вожегу, і як тільки привезуть
батька з Вологди, то вона мені й повідомить, а я у Вожезі за шіст­
десят кілометрів від матері, а батько ще робив у лісі, то я ото сама
324
підвісна дорога – monorail railway, tramway
325
обходчик – trackman, lineman, trackwalker
326
кат – тут: butcher, flay-flint
327
допит – interrogation, questioning
216
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
не доїм, та й дівчатка дадуть по кусочку, та три картоплинки, та
й понесу батькові.
Ось так вони возили їх цілий місяць, що вони не були й один
день на волі, а в таборі. Виснажились так… Вони були б не ви­
жили, та були з нашого посьолка Запорожці, кубанці, привезли їх
теж у посьолок. Запорожець Семен, його забрали першого, ніж
батька, у Шексні, між Череповцем та Вологдою, і він там був вет­
лікарем328, а коням овес давали, то він ото батька й підтримував,
то батько отак і вижили.
А суд був, то пришили329 їм п’ятдесят восьму статтю, ворог
народу – десять років. Так дали їм вісім, скинули, що Іван в армії,
на фронті, і дядько Тимофій із п’ятнадцятого року, теж розтягло
його. Приїхав той, хто воював разом із дядьком Тимофієм, Сугак,
каже: «Нас десять душ пішло в розвідку, то я один остався, а тих,
каже, рознесло – там голова на дереві, там се, там те… (І дядько
теж оженився там, була в нього Ольга і двоє дівчат було, Маруся
і Тіна).
Тоді вони були у Череповці. Судили їх тринадцятого травня,
а я не поїхала на вихідний, приїхали дівчата з посьолка і кажуть:
«Батька вашого забрали». І я пішки, кидаю школу, сідаю на поїзд,
а тоді ще тридцять кілометрів пішки, прийшла додому, думаю,
«Як же там мати, та Степан, та Антон?».
Перерили все, ніде нічого не знайшли. А Іван, було, пише лис­
ти «Ми німчуру переможемо». А вони все перерили …
Тоді мати бувало, приготують мені картоплі, брукви330, морк­
ви, накладуть мені в мішок, щоб я повезла – а у Вологді пере­
садка331 – а на нашій станції Явенга стоїть одну хвилину поїзд,
а ще їхати на мотовозі зверху. То я приїхала на Явенгу, а одну
хвилину стоїть поїзд на Явензі, то там одна, Михно Галька, до­
помогла мені, у який вагон прийшлося – вкинула мене. І вкинула
328
ветлікар – veterinarian
329
пришити (статтю) – to cook up charges
330
бруква – turnip, rutabaga
331
пересадка – change; transfer
217
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
мене в такий вагон, що везли з Воркути штрафників332, і вони там
що творили у вагонах – і старші їхні з поїзда, і ніхто їм нічого
не зробить. Одна вчителька їхала з Архангельська чи Мурмансь­
ка у Грязовець на Жовтневі, то вони в неї все забрали, а мій мі­
шок і чемодан мацають, мацають, а в мене сльози біжать (а якби
ж я була сказала, щоб була така розумна, як тепер, що я їду до
ув’язненого). Але не забрали в мене.
Під’їжджаю я до Вологди, а одні сусіди дали чверточку меду,
думаю, це ж я батькові повезу. А в тамбурі, я бачу, стоїть сол­
дат. Я вибігла до нього, та кажу: «Солдате, допоможи мені вийти,
щоб у мене не забрали оцих речей». Так він мені допоміг, то я
йому той медок віддала. Тоді я поїхала до батька, побачила, пів­
години побула, віддала моркву, картоплю, капусту. А вели з ро­
боти ув’язнених, у Череповці це було, то капуста лежить, а вони
капусту беруть і їдять, а батько й один день на роботі не були,
вони схудли так, бо їх возили по допитах, а вони не казали нічого,
уже й дверима прищіпали333, а вони кажуть «Ну що я вам скажу,
як я не казав? Кажіть, що вам треба, я підпишу».
А другий раз їхала, вже на другий рік, у дев’ятий клас, теж так
само. Доїхала до Вологди, три дні простояла, а на Ленінградсь­
кий напрямок не дають білетів, то я й вернулася.
А третій раз їздила – із Дупловського посьолка Пенязенко піз­
ніше туди попав, де й батько – то ми з Пенязенчихою вже. Отак я
тричі їздила до батька. А Антон, батько ваш, ще був дома, ще він
був молодий, а тоді комендант Биков, який на батька в’ївся334, що
332
штрафник – розмовне найменування бійця штрафного військового
підрозділу, в які у воєнний час в якості покарання відправляли військовос­
лужбовців, які вчинили злочини (крім тяжких). Альтернативною мірою
покарання було направлення у штрафні роти цивільних осіб, засуджених
судом і за вироком суду за скоєння нетяжких і середньої тяжкості загально­
кримінальної злочину. – Penal battalions, penal companies, etc., are military
formations consisting of convicted persons for which military service in such
units was either the assigned punishment or an alternative to imprisonment or the
death penalty) – penalized soldier
333
to pinch/squeeze/ one’s fingers in a door
334
to bear smb. a grudge
218
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
батько не підкусили335 нікого (а йому роботу у лісі дали хлопці,
ровесники, щоб замірять дерево), то каже «Іди в армію», то він
пішов в армію.
Як виряджала – з дому на мотовозі336, а тоді в Вожегу, поклала
в гуртожитку, він спить, а я біля нього стою плачу… До військко­
мату привела на одинадцять годин, тоді в поїзд. От такі проводи
були. Він же служив сім років, а батько вісім років таки відсиді­
ли. Дали два роки скидки, що син в армії і брат в армії.
Я тоді не стала далі вчитися, взяла мене Шапошникова На­
талія Федорівна до себе, так як медсестрою, щоб я була біля неї.
А тоді, як її на станцію перевели, прислали сюди Скороходова,
лікаря, і в нього була жінка, то вона в нього стала за медсестру
чи санітарку, і вже мені місця немає. Коли приходить з України,
це в сорок сьомому році, у лютому місяці, приходить лист від
Варочкиного батька, Федосія. Не було листів всю війну, а вже як
війна скінчилася, то приходить лист. А я кажу: «Мамо, я напишу
листа». А батька немає, і Антон в армії, тільки мати, Степан і я.
Кажу: «Напишу листа, чи можна приїхати на Україну, вже ж мені
тут немає роботи, тільки йти в ліс». Написала я, а він пише «Рік
у нас дуже тяжкий, але як ми виживемо, то й ти виживеш. Їдь».
То я ото п’ятнадцятого березня виїхала з дому, а вісімнадця­
того приїхала на Пальмир, в Москві була пересадка. Думаю, Чор­
нобай на ту сторону, а мені люди кажуть «Ні, на ту сторону». Та
знайшла людей, що їхали на Чорнобай волами, та приїхали до
греблі337 Казенської, ще тітка Параска була, але я їхала до Фе­
досія. Вже смеркалося. Мені кажуть «Оце йди через міст, а там
спитаєш, де Федосій Пономаренко».
Підходжу я під вікно, дивлюся, така невеличка хата, одна жін­
ка тче, а одна так стоїть посеред хати. А я дивилась, дивилась,
а тоді думаю, а що, як я зайду, а вони скажуть «Ми тебе знать
не знаємо»?. Плакала-плакала, але треба ж іти. Заходжу в хату, а
Варочкина мати, Устя, каже: «О, це Маруся». Пізнала, тоді мені
335
підкусити – scheme/intrigue (against)
336
мотовоз – railmotor car, rail bus
337
гребля – dam
219
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
вже відлягло338. То я побула у них з тиждень, з Варочкою ходила
молоти339, тоді до тітки Параски. А Альошка був у Веселому Ху­
торі бригадиром.
То я пішла у Веселий в сорок сьомому році, а тоді до осені
мати приїхали з ящиком, і отам у ярах стала машина, поламалась,
і люди всі пішки пішли. А Стьопа і мати з ящиком в тому яру.
А одна дівчина у Веселому робила, а жила вона в її батьків у Зо­
лотоноші, і їхала на цій машині, і вона знала, де моя тітка Парас­
ка, і де я можу знаходитися. Прийшла у Чорнобай, каже «Твоя
мати – отам у ярах із Стьопою». Дядько Махтей на скотобазі340
був, запряг мені воли341, привіз до хати, сіла я на воли, а я не знаю,
як казати, куди «цоб», а куди «цабе», а не скажеш, бо дядько.
А якби такий хороший, то сів би і привіз. То я на тих волах по­
їхала, та привезла їх до дядька, то тільки переночували в дядька,
а тоді у Пріськи, та домовилися, та по сусідству перезимували, та
ще й у сорок восьмому в Веселім робила.
А як приїхала я, то десять сотих давали городу. Я посадила
й собі десять сотих кукурудзи, і Альошці, то була кукурудза...
А тоді пішли в колгосп, заяву подали в колгосп, і нам дали ось цей
город. А матері тільки хочеться на своєму дворищі. А тут жила
одна баба, так вона дала нам половину города. Тоді в п’ятдесят
першому приїхав перший Антон, через місяць батько, та викопали
погріб342 і обіклали дошками, і вийшли ми «в свою хату». Та як
гарно, що в своїй хаті, а не в чужій! Потім вилили ліпку343, це ви
знаєте, стіни лили, то одну частину вкрили й обладнали, та й жили
там, мабуть років три, поки вкрили й цю, і вже в усій хаті жили.
Я сама перша рушила. Ото, щоб не прислати того лікаря, то
може б і не були тут. А то не було мені місця, то от так ми й опи­
нилися знову тут.
338
відлягло – I felt a load off my mind
339
молоти – grind; mill
340
скотобаза – stockyard
341
запрягати (воли) – yoke in (oxen)
342
погріб – тут: earth-house
343
ліпка – глинобитна (валькована) хата; виливати ліпку – to found a cob hut
220
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Вправа 44
Інтерв’ю з Л. Буряком,
головним тренером збірної України з футболу
There is no need to introduce Leonid Buriak to the Ukrainian foot­
ball fans. Listing prizes and awards won by him will add nothing to
the reputation he gained on the football field. He was a unique and
original player, and his clever, I would even say, intellectual, play
could embellish any team whose colours he happened to defend. Now
Leonid Buriak has to struggle to prove his name again, this time as a
trainer. He has been working as the coach assistant of the Ukrainian
team for the maximum term, after which there are only two options:
either to become at last the chief or to keep playing secondary roles
for the rest of his life. Those who knew Buriak as a sportsman had no
doubts that he strives to be the first. He got the chance to see himself
holding the post of chief coach of the national team at the age of 48,
neither too early nor too late to show what he is capable of.
It is interesting to notice how some football players change their
views on some things. The same Valerii Lobanovskyi who, when
young, hated running, has made and keeps making, the players run
at full loading. Or Argentinean Daniel Passarella, who used to wear
musketeer-style hair344 on the football field, on becoming coach sud­
denly understood the short haircut disciplines and started turning
down shaggy players345.
Leonid Buriak was a player with a character shown not only
on the field. It wasn’t a secret that Buriak as a player had his own
opinion which wasn’t always the same as the coach’s. Now Leonid
Buriak as the mentor346 of the national team expresses his views so
carefully that one begins to doubt whether this is the same proud
and independent Buriak. Or perhaps it is the wisdom that comes
with age and prompts that the less you speak the further you go?
344
musketeer-style hair – мушкетерська зачіска
345
shaggy – неохайний
346
mentor – наставник
221
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
These were my thoughts before beginning my interview with the
trainer of the Ukrainian national football team, Leonid Yosy-
povych Buriak.
Q.: – Everyone who has been appointed to coach the national
team usually says the same, that the door of the national team is
open to everybody, that the team will be renovated347 and so on.
Will your approach to the formation of the team be different from
the generally adopted?
A.: – Навряд чи я повідомлю вам щось особливе. Ми буде­
мо продовжувати працювати, як і працювали, а те, що коло кан­
дидатів до команди буде ширшим – це, безперечно, так. Ми не
будемо ставити все з ніг на голову, мої принципи роботи такі
самі, як і у Валерія Лобановського. Тому моя відповідь не буде
оригінальною.­
Q.: – Then, let’s talk about your appointment to coach the na-
tional team. When it was announced that Lobanovskyi was leav-
ing, Oleg Blokhin was named as his most probable successor. The
results of polling were in his favour. It was also mentioned that
it would be a good idea to restore the famous tandem Blokhin –
Buriak, this time as coaches. What would your opinion be?
A.: – Я не скажу, що думка уболівальників мені байдужа, про­
те опитування я чув різні: і мене називали, і Блохіна, і інших... Не
хочу зараз у цьому копирсатися. Якщо конкретно, то, наскільки
стало відомо зi слів Блохіна, він не має наміру бути моїм поміч­
ником, він хоче працювати сам. Сьогодні в нього свій контракт, у
мене свій. Ми працюємо окремо і навіть у різних країнах.
L.B.: – Q.: – And if we theoretically admit the possibility of
your cooperation?
A.: – Навіщо говорити про це, коли людина відмовилася від
пропозиції очолити збірну. Нехай Блохін спочатку розбереться
в собі, у своїх проблемах. Не бачу, про що тут можна говорити.
Q.: – I understood that Blokhin won’t be in your team. Then
who will your assistants be?
347
renovate – обновити
222
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
A.: – Я вже дібрав собі помічників і назву їх перед Новим ро­
ком, коли узгоджу їхні кандидатури з керівництвом Федерації
футболу.
L.B.: – Q.: – And what about today?
A.: – Та що ви! Хочете, щоб я вам спочатку сказав, а потім
керівництву?
L.B.: – Q.: – Judging from your answer, you are going to keep
Lobanovskyi’s traditions of secrecy348. But doesn’t it seem un-
usual for you that my colleagues and I managed to interview the
coaches of absolutely all teams that had played against Ukraine,
and Lobanovskyi was the only one who didn’t appear at the press
conferences held after the matches. What do you think? Was it
correct? And how will it be now?
A.: – Збірна України, як я це розумію, ніколи не була закри­
тою. Просто ми жили за містом на базі, обставини так склалися.
Але ж були і дні «відкритих дверей», було спілкування із пресою,
інформації, як на мене, було цілком досить. Я розумію, що інфор­
мація – це ваш хліб, спілкування з пресою потрібне. Але в межах
розумного. Тобто буде все, як повинно бути – прес-конференції,
інтерв’ю, але виступи перед пресою не будуть головними для
тренерів і гравців збірної.
L.B.: – Q.: – Then I’d like to hear your opinion about the prin-
ciples of formation of the team. The same Poles who defeated us
arranged Polish citizenship for a Nigerian player. Other countries
as well grant their citizenship to talented players in order to use
them in the games of their national teams. Is there any sense for
Ukraine to use their experience? I mean giving the Ukrainian citi-
zenship to an African or Asian sportsman playing for a Ukrainian
club.
A.: – Ваше запитання із галузі фантастики. Таких футболіс­
тів нема, їх не існує. Нам слід робити команду із тих, хто є. Нам
цілком вистачає своїх футболістів. Я досі переконаний, що ми
повинні були вигравати цей відбірковий турнір. Ми грали краще
348
secrecy – таємничість
223
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
і мали перевагу в домашніх іграх із поляками, норвежцями, вал­
лійцями, хоча у них за збірні грають футболісти із найсильніших
ліг Європи. Не використали моменти, не вистачило везіння, про­
сто не пощастило. Майстерності теж не вистачило – будемо над
цим працювати. У нас є команда, комплектується вона нормаль­
но, не треба нічого вигадувати, нічого вишукувати. Повторюю –
ми будемо працювати з тими людьми, яких ми маємо.
L.B.: – Q.: – And what about the Ukrainian football players
who left Ukraine while young and now are playing abroad, or eth-
nic Ukrainians willing to play for the national team of their his-
torical motherland?
A.: – Я не знаю таких гравців. Якщо судити не за прізвищем, не
за національністю, а за рівнем майстерності, гідним збірної Укра­
їни, то таких футболістів я за кордоном не бачу. Про аргентинців
говорять. А чому вони не грають за Аргентину? Не проходять
вони у свою збірну за рівнем майстерності. То навіщо вони нам?
Жоден тренер собі не ворог і не відмовиться від висококласного
футболіста. Українців, навчених футболу за кордоном і гідних
виступати за нашу збірну, я поки не бачу. Це така ж фантастика,
як і натуралізація африканців. А я – реаліст.
L.B.: – Q.: – You played a lot for the team of the USSR. What
is the difference between that team and the actual national team
of Ukraine?
A.: – Всім. Тоді була інша країна, інше життя, інший чемпіо­
нат, інша збірна. Порівнювати із сьогоднішнім днем ті часи не­
коректно. Ми в чемпіонаті не грали тоді із Кіровоградом чи Тер­
нополем, ми не знали таких команд. Був зовсім інший рівень, і
тільки тепер ми починаємо розуміти, яким він був високим.
Q.: – During that high level championship and in the national
team of that time Ukrainian sportsmen played leading roles. Why,
on your opinion, did Ukraine not become a great football nation
and succeeded even less than Russia? What has been done wrong?
A.: – А з чого ви взяли, що ми поступаємося Росії?
Q.: – Russians are going to take part in the World Cup, and
we aren’t.
224
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
А.: – Кубок світу в цьому випадку – не аргумент. Просто ро­
сійській збірній більше пощастило в конкретній групі, в конкрет­
ному турнірі. А так ми нічим не слабші і не гірші. Проблеми в
нас однакові, однакове мислення, однакові традиції. Хіба, може,
в Росії грошей побільше в чемпіонаті крутиться, тому наші фут­
болісти туди їдуть. А загалом по всіх країнах колишнього Союзу
процеси однакові – розвалена система спортивних шкіл, немає
колишньої масовості і таке інше. І ми вирішуємо ці проблеми не
гірше за інших. Чому рівнятися тільки на Росію? Де зараз фут­
больна Молдова, Азербайджан чи інші колишні союзні респу­
бліки? Хто що виграв? Грузія має сьогодні в кілька разів більше
гравців у європейських клубах, ніж ми, а де збірна Грузії? Тому
не слід говорити, що ми гірші за когось іншого, треба цінувати і
розвивати те, що ми маємо.
Q.: – Does it mean that in the future you are going to empha-
size349 the work with the young players? What will then be the
destiny of the veterans playing for the foreign clubs?
A.: – Я вже казав і ще раз повторюю, що в паспорти ми ніко­
му не заглядатимемо. Коли грає сьогодні Скрипник у бундеслізі
на високому рівні, то буде грати і в збірній. Те ж саме стосуєть­
ся Лужного, Максимова та інших. Коли людина на виду, грає в
основному складі сильної команди, тоді ми будемо її запрошува­
ти. Коли ж гравець не може знайти собі команду, не грає постійно
у складі, то чим він може допомогти збірній? Не ім’я і не вік, а
конкретний стан гравця на момент виклику до збірної буде ви­
рішувати, хто гратиме за збірну. У нас є збірна команда України,
ніхто не збирається її розганяти і створювати нову.
Q.: – Was any specific task set for you at the moment of your
appointment to the chief coach or you promised something your-
self? Are you going to create a team for the future or the task is to
already start winning?
A.: – Говорити про завдання будемо після того, як пройде же­
ребкування відбіркових груп «на Європу». Ніхто не обіцяв і не
349
to emphasize – наголошувати
225
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
обіцяє виграти все й одразу. Нам не треба більше встановлювати
«мету». Одне скажу – будемо грати на перемогу в кожній грі. Але
обіцяти конкретний результат було б несерйозно. У футболі все
можливо, будь-яка сенсація чи випадковість. Робити одразу вис­
новки я б не став. Я недарма казав, що не вважаю виступ нашої
збірної у 2001 році провалом. Ми грали добре і все могло по­
вернутися інакше. Та якби ми і вийшли до світового фіналу, про­
блеми рівня нашого чемпіонату це б не вирішило. Корені успіху
закладаються в нашому чемпіонаті, і він має бути кращим. Над
цим треба працювати і працювати, а вже потім ставити завдання
все виграти.
Q.: – May be it is possible to resuscitate350 our football through
the national team? Would it be bad if the team played in different
cities so that every game would give a new impulse for the devel-
opment of the football in the specific region?
A.: – У нас немає стільки стадіонів. Ми ж не хочемо, щоб че­
рез поганий стан стадіону чи інфраструктури у Вінниці чи Жито­
мирі нас штрафували ФІФА й УЄФА.
Q.: – And what about Andorra that received our team on the
stadium where the field didn’t correspond to the requirements?
A.: – Їм УЄФА дозволила, тому ми там і грали.
Q.: -Then why did the French team play with them on the
Olympic stadium of Barcelona?
A.: – Станемо чемпіонами світу, як французи, тоді і нас будуть
так приймати.
Q.: – And maybe the problem is really that we don’t set top
goals any more? In the times of the Soviet Union any place but
for the first was considered a failure, that is why the sportsmen
played better. And now we say: if we only won, if we only classi-
fied…
A.: – Нічого особливого при Союзі збірна не вигравала, при­
наймні коли я за неї грав. Були окремі успіхи, але загалом завдан­
ня були ті самі, що й зараз. А ті, хто вимагав лише перемог, про­
350
resuscitate – відновити
226
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
сто не знав ціни тому футбольному багатству, яке ми тоді мали.
Не цінували ми тоді того рівня, нам мало було. Тепер слід бути
реалістами. А реально місця України у світовому та європейсько­
му рейтингу не такі вже й погані, враховуючи наші труднощі в
економіці, коли людям часом не до футболу. Гадаю, що аби чо­
гось досягти, слід бути реалістом і не ставити завдань, які не зда­
тен виконати.
L.B.: – Q.: –Where are you going to see the New Year in?
А.: – Звичайно ж, вдома, в сім’ї. Користуючись нагодою, хочу
побажати читачам газети «День» у Новому році здоров’я і всіля­
ких успіхів. А головне – довіряймо один одному, цінуймо чужу і
свою працю! Після невдач завжди приходять успіхи. Згадайте, як
важко було цієї осені тренеру німців Феллеру після поразки від
Англії вдома 1:5. Феллера критикували нещадно, але продовжу­
вали вірити в нього, в німецький футбол. Результат ви всі бачили,
тепер Феллер – герой! Так і нам не слід впадати в крайнощі. Бу­
демо працювати, й успіх обов’язково прийде. Вірмо разом у наш
футбол, у його хороше майбутнє, в успіхи збірної України!
Q.: –Will it be next year?
L.B.: – Було б добре, аби так сталося. Зроблю для цього все
можливе, все, що реально можна зробити.
(«День», 28 грудня 2001 р.)
Вправа 45
Футбол. Блохін підсумовує перший рік роботи в збірній
Олег Блохін: – Сьогодні разом із мною весь тренерський
штаб351, за винятком Семена Альтмана, – заявив насамперед: «Це
Андрій Баль, Олег Кузнєцов та Юрій Роменський. Ми разом
робимо одну справу, разом відповідаємо за результат. Загалом,
можна сказати, що ми одна команда».
Кореспондент: – Олегу Володимировичу, пройшов рік із
тих пір, як ви прийняли керівництво збірної України. На-
351
штаб – headquarters
227
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
певно, можна підбити певні підсумки, тим більше що основну
роботу у 2004-му завершено?
О.Б.: – Що можу сказати?.. На самому початку шляху було
дуже непросто. Нам довелося провести непросту селекційну ро­
боту, переглядали кандидатів у національну команду. І як я вже
говорив на багатьох своїх прес-конференціях, виходячи з резуль­
татів товариських матчів, весь наш тренерський штаб давно по­
трібно було розігнати352. Однак такі ігри для того, напевно, і ство­
рені, щоб побачити, на кого можна розраховувати, на кого – ні.
У підсумку, мені здається, ми прийняли правильне рішення. Зна­
йшли певне коло футболістів, що, якщо так можна сказати, ста­
ли своєрідним каркасом на шляху створення нової збірної. Але
при цьому не потрібно забувати: те, що ми зробили сьогодні, – це
лише половина справи. Попереду в нас важкі двобої353, ще нічого
не закінчилося.
Найголовніше, що нам вдалося на цьому етапі, – це стабілізу­
вати склад, змусити футболістів повірити в ту ідею, що проголо­
сив тренерський штаб на початку своєї роботи, створити гарну
психологічну обстановку в колективі, а головне згуртувати грав­
ців. Хлопці повірили, що в нас є команда, що може грати в нор­
мальний футбол і добиватися результату.
У збірну їдуть із задоволенням – це також один із позитивних
моментів. Раніше адже як було? Збірна354 збірною, але все-таки
головне – клуб. Із багатьма гравцями ми говорили, вони відмов­
лялися. З різних причин. Один будинок будує, у другого нога роз­
болілася355, у третього – пальчик. Тому-то ми й зупинилися на тих
людях, які справді хочуть грати в національній команді. У збірну
прийшли молоді хлопці, хочу підкреслити – дуже молоді. Ми до­
билися результату... А могли й не добитися, адже356 працювали
на перспективу. І навіть сьогодні прекрасно розуміємо, що в нас
попереду непростий шлях.
352
розігнати – drive away
353
двобій – duel
354
збірна – national team
355
розболітися – begin to ache badly
356
адже – after all
228
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
К.: – Напевно, і ви за цей час змінилися? Або змінилося
ваше ставлення до ситуації загалом?
О.Б.: – Звичайно, це так. Особливо непросто, як я вже гово­
рив, було спочатку. Річ у тім, що робота клубного тренера сильно
відрізняється від роботи в збірній. Там ти щодня разом із коман­
дою, бачиш психологічну обстановку в колективі, можеш щось
підправити, іншими словами – володієш ситуацією357. У збірній
же все інакше. У тебе в розпорядженні 3 дні, і за цей час потріб­
но провести певну роботу, у тому числі й тактичному характері.
Ніхто з нас раніше з подібним не зіштовхувався, тому якоюсь мі­
рою доводилося навіть учитися.
Ми робили ставку на психологічну підготовку, оскільки зміни­
ти що-небудь у тактичному плані за настільки короткий термін,
природно, практично неможливо. Помінялося багато чого. Зокре­
ма, що найцікавіше, і ставлення до нас. У товариських матчах ми
не добивалися результату, хоча в поданні тренерського штабу це
й не було основним. Однак преса займала протилежну позицію.
Дехто навіть називав Блохіна авантюристом: мовляв, пообіцяв ви­
вести на чемпіонат світу, а сам, подивіться, що робить...­
К.: – Але хіба не боляче було програвати в спарингах?
О.Б.: – Боляче, звичайно. Насамперед це був удар по само­
любству, самолюбству хлопців. У кожному матчі ми їх налашто­
вували на перемогу, але при цьому пояснювали, що на даному
етапі результат – це не найголовніше. А от коли настала пора офі­
ційних зустрічей, зіграли вдалий двобій у Данії, коли ми зуміли
зрівняти рахунок, програючи – 0:1. Це була, що називається, пе­
ревірка на міцність. Від неї багато чого залежало.
К.: – Пригадується, зовсім недавно ви торкнулися про-
блеми тактичної виучки358 представників українського чем-
піонату. Мовляв359, кожен клуб грає по-своєму. Це насправді
велика складність для тренерського штабу збірної?
О.Б.: – Так! У тактичному плані ми мислимо трохи інакше, ніж
357
володіти ситуацією – to control the situation
358
виучка – school, level of training, skill
359
мовляв – he says, they say
229
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
багато наставників у командах вищої ліги. Однак у кожному разі
побудова гри так чи інакше залежить від кадрового потенціалу.­
Якщо, скажемо, в «Динамо» або «Шахтарі» є приблизно 20 рів­
ноцінних виконавців, то в наставників збірної вибір невеликий.
Клуб може придбати футболістів, якщо в цьому є необхідність,
збірна – ні. Дуже складно будувати тактику, однак, мені здається,
з кожною грою в цьому компоненті ми додаємо.
К.: – Ми вже тут говорили про ставлення тренерського
штабу до товариських двобоїв. Футболісти поділяють ваші
погляди?
О.Б.: – Так. Це було помітно навіть по Шевченкові: одна
справа – проводити товариський матч360 у збірній, інше – грати
за «Мілан» у Лізі чемпіонів або в чемпіонаті Італії. Є, звичайно,
прагнення щось показати, але на перший план насамперед ви­
ходить бажання не одержати травму. Молоді хлопці стараються
трохи більше, однак у будь-якому разі товариська зустріч ніколи
не зрівняється з офіційною. Водночас дуже важливо було зіграти
зі збірними Франції й Англії. Незважаючи на те, що обидва матчі
ми програли, це була вже справжня перевірка на міцність.
К.: – Напередодні матчу з Туреччиною ви говорили про
те, що, незважаючи на непоганий для України результат на
старті відбіркового турніру, гра збірної поки ще далека від
ідеалу. Олег Володимирович, двобій у Стамбулі – це і є ідеал?
О.Б.: – Ідеалу в грі немає й ніколи не буде. Якщо ми раптом
повіримо, що в Туреччині зіграли найкращий свій матч, то про­
сто зупинимося у власному зростанні. Тоді, у Стамбулі, у футбо­
лістів з’явилася ще більша впевненість у своїх силах після двох
швидких голів у ворота господарів, хоча особисто мені найбіль­
ше сподобалася гра в нашому виконанні з командою Греції.
К.: – Після матчу в Туреччині Сашко Шовковський, фут-
боліст, який достатньо пограв на високому рівні, заявив, що
ніколи ще не зіштовхувався з подібною атмосферою на ста-
діонах Європи. Чи проводилася напередодні двобою психо-
логічна робота із гравцями? Що ви їм говорили, чи намага-
360
товариський матч – ftiendly/unofficial match
230
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
лися переконати, що турецьких уболівальників361 нема чого
боятися?­
О.Б.: – Звичайно! Причому з першого ж дня нашої зустрічі.
Показували, розповідали про атмосферу, що панує на стадіонах
у Туреччині. Але при цьому я готовий посперечатися із Сашком:
зовсім недавно «Динамо» грало в Трабзоні, колись виїжджало в
Барселону, Мадрид – там обстановка не гірша, ніж у Стамбулі.
І, напевно, правильно говорив Воронін: коли вболівальники під
час виконання Гімну України прийнялися свистіти, це викликало
негативну реакцію. З мого боку в тому числі. Тоді я подумав: ви
свистите, тоді ми вам усе доведемо на футбольному полі.
Андрій Баль: – Мені здалося, що це навіть у якійсь мірі зігра­
ло для нас позитивну роль.
О.Б.: – Я теж так думаю. У той момент я побачив обличчя
хлопців – вони скривилися. З другого боку, після гри турецькі
вболівальники нам уже аплодували. Не приховую, було приємно,
оскільки з їх боку це було визнанням нашої сили.
К.: – Олегу Володимировичу, чи важко було вибирати
склад на гру, з огляду на кадрові проблеми, пов’язані з від-
сутністю ключового півзахисника збірної Тимощука?
О.Б.: – Проблем було багато. За два дні до початку збору мені
подзвонив лікар київського «Динамо» Малюта й повідомив про
травму Гусіна. Ротань начебто приїхав здоровий, але, мабуть,
потягнув травмовану ногу. Радченко тренувався, але в останній
момент стало зрозуміло, що зіграти він не зможе. На Матюхіна
також розраховувати було складно. Загалом, в обоймі в нас за­
лишалося 18 гравців. Існують позиції, на які в нас є заміна: на­
приклад, нам вдалося вдало замінити Шевченка Бєліком у Казах­
стані. Але при цьому вибір у нас обмежений. Так що ми дійсно
зіштовхнулися з серйозними проблемами.
К.: – Шевченко насправді міг не зіграти в Стамбулі?
О.Б.: – Так. Після розминки Андрій прийшов у роздягальню й
сказав, що в нього тягне ногу. Тренерська рада відразу ж почала
361
вболівальник – fan, aficionado, amateur, supporter
231
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
розглядати різні варіанти. Хотіли навіть випускати Рикуна. Ви­
сувати вперед Вороніна, а на його позицію ставити півзахисника
«Дніпра». Однак Шевченко незабаром сказав, що буде грати.
Юрій Роменський: – Ви ж бачили, що Андрій після цього не
виходив на поле за «Мілан».
О.Б.: – Так, проблема справді була.
– Олегу Володимировичу, збірна під вашим керівництвом
провела 11 матчів. Ви задоволені тим, як вона розвиваєть-
ся. Чи дотримується команда того напрямку, що був обраний
вами на початку роботи?
О.Б.: – На даному етапі очікувати від збірної гарної гри дуже
складно. Команда збирається фактично по ниточці, до того ж, ще
раз повторюся, збирається на вкрай маленький термін. Найголов­
ніше зараз, що в нас є результат. Я б не сказав, що греки на чем­
піонаті Європи показали якусь видатну гру, але вони перемогли.
Коли йдеться про відбірні або фінальні турніри за участю збір­
них, на перший план виходить стратегія.
К.: – Кілька слів про мікроклімат у колективі: той ритуал,
що хлопці стали виконувати напередодні кожної гри, – це їх
особиста ініціатива? Або, можливо, ви підказали?
О.Б.: – Це запитання до Андрія Михайловича.
А.Б.: – Це вони придумали.
К.: – Хто був ініціатором, знаєте?
А.Б.: – Напевно, капітан.
О.Б.: – Ви зрозумійте, ми не змушуємо їх робити якісь речі.
Скажемо, один поклав руку на серце, другий – ні. Мені особисто
без різниці. Потрібно своє ставлення до збірної, до країни демон­
струвати на полі. Буває, поклав руку, а в грі ніякий. Так само й з
іншими ритуалами. Ми нікому нічого не нав’язуємо. Наші футбо­
лісти – самостійні люди, з родинами...
К.: – Конфлікт із Вороніним мав місце?
О.Б.: – В якому плані конфлікт? Те, що він вчинив неправиль­
но – це факт. Ви все це бачили. Після гри, по гарячих слідах, він
намагався із мною поговорити, однак я вирішив не поспішати.
232
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Сказав йому: лети в Німеччину, подумай, я теж подумаю. Такі
речі так відразу не вирішуються. Потім, коли Андрій знову приле­
тів у Київ, була розмова. Думаю, людина зрозуміла свою помилку,
а його гра в Туреччині – зайвий доказ того, що Воронін хоче грати
в збірній. Було б по-іншому – такої гри він би не показав.
(champion.com.ua, 29.11.2004)
Вправа 46
Interview with Zbigniew Brzezinski, President Jimmy Carter’s
National Security Adviser in ‘Le Nouvel Observateur’ (France),
Jan 15-21, 1998 p.76. ) Note that copies of ‘Le Nouvel Observateur’
distributed in America did not include the following Brzezinski’s inter-
view. Only the editions distributed outside the USA had the interview).
Question: – Колишній директор ЦРУ Роберт Гейтс заявив
у своїх спогадах «З тіні», що американська розвідка почала
допомагати моджахедам в Афганістані за шість місяців до
радянського вторгнення. Тоді Ви були радником Президента
Картера з питань безпеки. Це означає, що Ви зіграли свою
роль у цій справі. Наскільки це так?
Brzezinski.: – Yes. According to the official version of history,
CIA aid to the Mujahadeen362 began during 1980, that is to say, after
the Soviet army invaded363 Afghanistan, 24 Dec 1979. But the reality,
secretly guarded until now, is completely otherwise. Indeed, it was
July 3, 1979, that President Carter signed the first directive for se­
cret aid to the opponents of the pro-Soviet regime in Kabul. And that
very day, I wrote a note to the president in which I explained to him
that in my opinion this aid was going to induce364 a Soviet military
intervention.­
362
mujahadeen – моджахед, (в мусульманських країнах – особа, яка
приймає участь у соціальних, національно-визвольних, релігійних рухах і
війнах).­
363
invade – загарбати
364
to induce – спричинити
233
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
Q.: – Незважаючи на ризик, Ви були прихильником цієї
таємної операції. Але, можливо, Ви самі бажали, щоб СРСР
вступив у війну і сподівались спровокувати її?
B.: – It isn’t quite that. We didn’t push the Russians to intervene,
but we knowingly increased the probability that they would.
Q.: – Коли Ради виправдовували своє вторгнення, заявля-
ючи, що вони намагались боротись проти таємного втручан-
ня США в Афганістані, люди їм не повірили. Проте справед-
ливі підстави для таких заяв були. Ви ні про що не шкодуєте
зараз?
B.: – Regret what? That secret operation was an excellent idea.
It had the effect of drawing the Russians into the Afghan trap and
you want me to regret it? The day that the Soviets officially crossed
the border, I wrote to President Carter: We now have the opportunity
of giving to the USSR its Vietnam war. Indeed, for almost ten years,
Moscow had to carry on a war unsupportable by the government, a
conflict that brought about the demoralization and finally the break-up
of the Soviet empire.
Q.: – І ви також не шкодуєте, що підтримали ісламський
фундаменталізм, постачаючи зброю та консультантів май-
бутнім терористам?
B.: – What is more important to the history of the world? The Tali­
ban or the collapse365 of the Soviet empire? Some stirred-up Moslems
or the liberation of Central Europe and the end of the cold war?
Q.: – Якісь розбурхані мусульмани? Але вже скільки разів
повторено, що ісламський фундаменталізм становить загрозу
для світу!
B.: – Nonsense! It is said that the West had a global policy in regard
to Islam. That is stupid. There isn’t a global Islam. Look at Islam in a
rational manner and without demagoguery or emotion. It is the leading
religion of the world with one and a half billion followers. But what
is there in common among Saudi Arabian fundamentalism, moderate
365
collapse – крах, падіння
234
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Morocco, Pakistan militarism, Egyptian pro-Western or Central Asian
secularism366? Nothing more than what unites the Christian countries.
(New African, November 2001, No. 401, IC Publications, page 6.)
Вправа 47
Paul Brodoway
Ok, well I was born in a little town of Enderby, British Columbia,
which is the most western province of Canada. And I grew up in small
Ukrainian settlement of about 25 families that was located near the
Shuswap River. And my earliest memories are very Ukrainian. I re­
member going to church and being in church, and one time sitting with
my cousin I got very faint and was trying to walk out the church and
an elderly woman assisted me. So, I also have many other memories
of a very wonderful Ukrainian community.
And I finished my high school in Enderby and then I went to Au­
gust Cape College in Saskatchewan, which is the middle of the Prairie
province, and graduated with a degree in theology. After that, I’ve
decided not to go into the religious field. Instead, I began working
in construction and became a journeyman carpenter, but I’ve always
maintained a strong interest in religious studies.
So, Enderby is not a big school. When I was attending school, it
was probably about two thousand people, and there was only one high
school. I see where the question is being asked here of myself, that do
schoolchildren go to the nearest school? Well, you know I’m an older
person, so I… when I was growing up it was pretty well always that
children went to the nearest school. Now in bigger cities often children
are bussed to whatever school their parents want them to go to. So
they don’t always go to the nearest school. And I think that students
do study quite hard in Canada generally. But I’m not that involved in
the educational field, so I can’t really say. And as for the interests of
the young people outside the school, I think a lot of young people like
366
secularism – секуляризм, доктрина відділення держави від церкви
235
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
playing sports; they do get involved in cultural activities. In Ukrainian
community, Ukrainian dances are quite popular.
I’m going to talk about the business questions here. And even then
it might be a little difficult because I’m not directly involved in busi­
ness. I’ve worked in construction most of my life. As far as doing busi­
ness in different countries, it seems to me that western Europeans and
North Americans have a high ethical standard that is required in busi­
ness, whereas in other countries, there’s more corruption. But again I
think that there is a problem with North Americans particularly. They
are living at a level, consuming at a level that is not sustainable. This
is a real problem, and I think that if we look at the present financial
crisis and looming economic crisis, that there has to be a major adjust­
ment in this field. And as for people wanting to get high-paying jobs
or company signing contracts that are very profitable, I think that this
is something that everybody wants. But we need to look at things in
more permanent, lasting way. And just going to a university or getting
an education just to get a good job is not something that I would regard
as being really that admirable. I think that we need to… Students, the
younger generation, need to take more account of acting and working
in a way that is more profitable for not just themselves, but for every­
body involved in society.
The development of technology. Well, we certainly have a lot of
innovation in the field of technology. But again, technological advanc­
es in themselves are not going to solve the world’s problems, because
right now we can see what really looming problems are in the world,
problems that require a more moral basis for their solution.
And a code the business ethics I’ve just mentioned. This is some­
thing that certainly should be taught in institutions of higher learning,
especially in the business field. And somehow, though, there’s used
to be quite often a discrepancy between what one is taught and what
one practices. In Canada, where I come from, there is a pretty good
judicial system. That if you act too strongly in a way that is against
the accepted business practices, you will more than likely suffer con­
sequences and be put on trial or even be put in jail.
236
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
As for the question about the market economy being based on small
or medium sized enterprises and how they compete with big business.
This is something that to me is like the big fish is always eating the
smaller fish. And the government has to step in and try to protect the
smaller fish. We have a problem in Canada that often very success­
ful businesses are bought up by foreign companies. Because foreign
companies… We are living in a global world, and foreign companies
are looking for a good investment. So, an individual may start up a
very successful company and after, when especially he is ready to
retire, often he will consider selling it. In the forest industry, for in­
stance in British Columbia, many of the larger forest firms that were
originally owned by people from British Columbia they were bought
up by Americans. And I believe even some of them being bought up
by other foreign firms.
So, something that I really do believe is economic sovereignty is
important for the country. So I hope that in Ukraine, that Ukrainian
people will realize just how important it is to... well, allowing invest­
ment to still retain economic sovereignty.
And as for why I came to Ostroh, I’m very glad to be here. I would
hope that I would… That in my talks with the students that I’ve con­
tributed something, I’ve tried to… tried to make them aware of what’s
happening in the world and what I regard is an important issue. So,
I’m just very thankful for that opportunity.
237

ВПРАВИ НА ВІДТВОРЕННЯ
ПРЕЦИЗІЙНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Вправа 1
• In the twenty-first century, there will be less and less oil and gas.
Consequently, both fuels will become more expensive. However, coal
will last longer, perhaps for another three hundred years. Man uses
thirty percent of all fossil367 fuels to heat buildings and therefore, it is
possible to save fifty percent of all energy in houses and thirty per cent
in industry by using efficient energy conservation techniques which,
as a consequence, will become more and more important in the future.
• Siхty per cent of all the world’s oil becomes petrol for cars, buses
and lorries. While in 1950 there were four million cars in Great Brit­
ain, today there are twenty-five million. The world’s top four coal pro­
ducers are USA, Russia, China, and Germany, due to their extensive
coal fields368. The world’s top five oil exporters are Saudi Arabia, Rus­
sia, The United Arab Emirates, Venezuela, and Nigeria, since large oil
deposits were discovered in their territory.
• We all need clean, fresh water, since, without it, we die in three
days. But in many parts of the Third World, clean water is rare. In­
stead, people have to drink dirty water, and so they become ill, can’t
work and, furthermore, they can’t afford to buy food. So, like soil ero­
sion, also, the water problem often ends in death.
• Due to the fact that over 2 billion people don’t have clean water,
about eighty percent of the world’s diseases come from dirty water.
Furthermore, fifty percent of the people in hospitals are there because
of diseases due to dirty water, and because of this, nearly thirty thou­
sand people die every day from diseases like this. On the contrary,
367
fossils – корисні копалини
368
coal fields – поклади вугілля
238
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
everyone in Britain uses an average of one hundred and twenty-five li­
tres of water every day. More specifically, this is where it goes: Drink­
ing and cooking: thirty-five per cent. Toilet: thirty-two percent. Bath:
seventeen per cent. Washing: twelve per cent. Garden and Washing
clothes: three per cent. Dishes: one per cent.
• The average person in Los Angeles throws away seven kilos of
rubbish every day, whereas the average person in the Third World
throws away only one kilo of rubbish every day. Furthermore, Britain
throws away seven million tons of paper every year, amounting to
eighty million trees. On top of this, in one year, a European family
with two children throws away fifty kilos of paper, sixty kilos of metal
and forty-five kilos of plastic.
• On the one hand, Britain produces eight and a half billion cans per
year, whereas, on the other, England and Wales produce five hundred
tons of rubbish every year. As a result, six hundred million pounds are
needed to collect and bury all this material. In Britain, moreover, sev­
enty-five thousand people work in packaging factories. Surprisingly,
the UK packaging industry 369sells four billion pounds of packaging,
and, therefore, five per cent of all Britain’s energy goes into making
packaging.
• Rainforests370 grow in countries near the equator, and, owing to
the tropical climate, they receive from two to ten meters of rain every
year. Since there have been rainforests on earth for over seventy-five
million years, they are seen as the oldest habitats on the planet. Nearly
sixty percent of rainforests are in Central and South America, whereas
the rest are located in West Africa, Zaire, Southeast Asia and the Pa­
cific Islands. As half of the species of butterflies, birds, flowers, trees
and insects live in rainforests, fifty species become extinct every day,
owing to human exploitation.
• Tribes have lived in rainforests of South America for over ten
thousand years, and so people like these have the oldest cultures on
Earth. But now they are in serious danger. When Columbus sailed to
the Americas five hundred years ago, between six million and nine
369
packaging industry – пакувальна промисловість
370
rainforest – тропічний ліс, джунглі
239
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
million people lived in the Amazon rainforest. Unfortunately, today
that number is less than two hundred thousand. Since 1900, eighty-
seven tribes have disappeared completely. Why? Because outsiders371
shot them, poisoned them and gave them diseases, thereby contribut­
ing to their extermination.
(www.ecouncil.ac.cr/rio)
Вправа 2
The Ecological Benchmark372:
How Much Nature is there per Global Citizen?
Adding up the biologically productive land per capita373 world­
wide of 0.25 hectares of arable land374, 0.6 hectares of pasture375, 0.6
hectares­ of forest and 0.03 hectares of built-up land shows that there
exist 1.5 hectares per global citizen; and two hectares once we also
include the sea space. Not all that space is available for human use
as this area should also give room to the thirty million fellow species
with whom humanity shares this planet. According to the World Com­
mission on Environment and Development, at least, twelve percent of
the ecological capacity, representing all ecosystem types, should be
preserved for biodiversity376 protection. This twelve percent may not
be enough for securing biodiversity, but conserving more may not be
politically feasible377.
Accepting twelve percent as the magic number for biodiversity
preservation, one can calculate that from the approximately two hect­
ares per capita of the biologically productive area that exists on our
planet, only 1.7 hectares per capita are available for human use. These
1.7 hectares become the ecological benchmark figure for comparing
371
outsider – чужинець, прибулець
372
benchmark – орієнтир
373
per capita – на душу населення
374
arable land – орна земля, рілля
375
рasture – пасовисько
376
biodiversity – біологічна варіативність, різноманіття форм життя
377
feasible – реальний
240
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
people’s ecological footprints378. It is the mathematical average of the
current ecological reality. Therefore, with current population numbers,
the average footprint needs to be reduced to this size. Clearly, some
people may need more due to their particular circumstances – but to
compensate others must, therefore, use less than the average amount
available. Assuming no further ecological degradation, the amount of
available biologically productive space will drop to one hectare per
capita once the world population reaches its predicted 10 billion. If
current growth trends persist, this will happen in only a little more
than 30 years.
(www.ecouncil.ac.cr/rio)
Вправа 3
Відкриття автосалону в Детройті
Завтра в Детройті для широкої публіки відкриється щорічне
Північноамериканське автошоу. Його по праву вважають одним
із найбільших міжнародних автосалонів379 у світі і проходить вже
у 83-й раз. Для фахівців двері салону відкрилися ще 7 січня. Біль­
ше як 40 найбільших світових автомобілебудівних компаній380
пропонують ближче познайомитись зі своїми новинками. А це
750 моделей як концептуальних, так і вже запущених у серійне
виробництво381.
Організатори грошей не пошкодували. Тільки оснащення па­
вільйонів обійшлося у 200 мільйонів доларів! І це без вартості
самих експонатів. Обслуговуючий персонал382 перевищує тисячу
чоловік. По суті, в Детройті відкриється справжній автомобіль­
ний палац, де відвідувачі зможуть повною мірою оцінити перева­
ги представлених автомобілів із США, Японії, Німеччини, Шве­
ції, Південної Кореї та Великобританії. Не приїхали в Детройт
378
footprint – тут: життєвий простір
379
автосалон – auto show (амер.), motor show (брит.)
380
автомобілебудівна компанія – auto maker
381
серійне виробництво – full-scale production
382
обслуговуючий персонал – operating personnel, maintenance staff
241
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
тільки французи й італійці. За кількістю представлених експона­
тів лідирують німці. «БМВ» виставляє п’ять моделей, стільки ж
знаходиться на стендах «Фольксвагена». «Мерседес Бенц» видав
три новинки, і це без урахування машин, випущенних під спіль­
ною маркою «Даймлер-Крайслер».
Усю цю пишність, за прогнозами, повинні подивитися біля по­
ловини мільйона чоловік. А розмістилися новенькі авто на тери­
торії у 250 тисяч квадратних метрів.
(«Факты»)
Вправа 4
У Кельні викрадено скрипку роботи гварнері
вартістю півмільйона доларів
Із престижного музичного училища в Кельні викрадено уні­
кальну скрипку роботи видатного італійського майстра XVII
століття Джузеппе Гварнері. Інструмент, вартість якого переви­
щує півмільйона доларів, належав одному зі шведських банків і
був наданий напрокат383 двадцятидвохлітній скрипальці. Поліція
стверджує, що скрипку викрали під час перерви репетиції, коли
дівчина, вийшовши покурити, легковажно384 залишила її в роздя­
гальні385. Тим часом сама скрипалька відкидає це звинувачення,
зазначаючи, що інструмент зник тоді, коли вона розмовляла з ви­
кладачем. Усіх учнів, які знаходилися в той день у залі допитано,
однак пошуки скрипки поки ні до чого не привели.
За непідтвердженими даними, інструмент був застрахований
на суму в декілька мільйонів доларів. Примітно, що саме з цього
примірника створювалася копія скрипки для відомого російсько­
го фільму «Візит до Мінотавра».
(«Факты»)
383
дати напрокат – to hire out
384
легковажно – thoughtlessly, flippantlу
385
роздягальня – checkroom
242
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Вправа 5
Ukrainian families cannot imagine celebrating New Years with­
out new ornaments for the Christmas tree386 and presents. On average,
one family spends thirty Ukrainian hryvnias (around five euros) on
purchasing new ornaments. According to some experts’ estimates387,
the volume of the Ukrainian market of Christmas ornaments388 consti­
tutes around fifty million Ukrainian hryvnias (more than eight million
­euros).
Today there are six major producers of Christmas tree ornaments
in Ukraine: UKT (Kyiv), Pola (Ternopil), Polymer (Ivano-Frankivsk),
Terebovlya Factory (Ternopil oblast), Galimpex – Glass and Mirror
Factory Ltd.
The majority of these companies are still oriented towards the do­
mestic market389. The most successful ones place a stake390 on export.
One of them is the Galimpex Glass and Mirror Factory, the largest
producer of glass ornaments in Ukraine and the CIS391. According
to Mykhailo Lutskiv, Distribution Manager392 at the Galimpeх Glass
and Mirror Factory, a maximum of 12 percent of the total volume of
product is sold on the domestic market, while the rest is exported.
«One year only seven per cent of the total volume of production was
intended for the Ukrainian market,» he explained.
In 2003, Galimpex produced around thirty million Ukrainian hryv­
nias worth of ornaments. Only ten per cent or three million Ukrainian
hryvnias was meant for sale in the domestic market. By the way, back
in 1991 Galimpex bought the main block of shares393 of the Klavdievo
Christmas Tree Ornaments Factory outside of Kyiv. The latter pro­
386
Christmas tree – новорічна ялинка
387
experts’ estimates – оцінки експертів
388
Christmas ornaments – новорічні прикраси
389
domestic market – внутрішній ринок
390
stake – робити ставку
391
CIS, Commonwealth of Independent States – СНД
392
Distribution Manager – заввідділом збуту
393
block of shares – пакет акцій
243
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
duces the ornaments that adorn the main Christmas tree in the country
on Maidan Nezalezhnosti every year.
According to Lutskiv, the factory works practically non-stop to
fulfill export quotas. The company is growing, it has steady clients and
constant orders and production is growing by thirty to forty percent
each year. The factory already starts receiving orders from foreign ex­
port clients in January-February. The orders are fulfilled by the middle
of November, after which the factory begins producing ornaments for
the domestic market. By the way, Galimpex is a traditional participant
of International Exhibition of Christmas Tree Ornaments, which is
held at the end of January in Frankfurt-am-Main, Germany.
Kyiv-based UKT is also working mainly towards export, the volu­
me of which the company increased this year. Supplies of Christmas
tree ornaments abroad comprise394 around sixty per cent of the total
output. «It is easier and cheaper to send our products abroad (Russia,
Israel), as these clients pay in advance,» director of the factory told
Kyiv Weekly. «We already received money from the clients in April-
May, which ensured uninterrupted operation of the assembly line for
the entire year. Each year we are increasing output while the volume
of the domestic market remains unchanged.»
Among the leading producers of Christmas tree ornaments, the
Terebovlya factory is also worthy of mention. In 2002, the factory
produced ornaments worth nearly 1.5 million Ukrainian hryvnias; in
2003 the output was1.68 million Ukrainian hryvnias.
The Christmas tree ornaments industry was never considered a
strategic industry in Ukraine. This is the reason it never captured the
particular attention of the state. As such, Christmas tree decorators had
to experience all the horrors of the transition from a planned to a mar­
ket economy. According to the State Statistics Committee, in 2002,
the sales of Ukrainian Christmas tree ornaments fell 30 per cent in
comparison with 2000 while the sales of imported ornaments mainly
from Poland and China increased almost threefold395. As of Decem­
ber 2005, the situation on the Ukrainian ornaments market is approxi­
394
comprise – містити в собі
395
threefold – утричі
244
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
mately as follows: 60 percent is domestic production and 40 percent is
imported. Ukrainian producers are subject to pressure in two sectors:
the cheapest and the most expensive ornaments.
The main supplier of cheap ornaments is China. Ukrainian produc­
ers traditionally oriented towards glass are especially indignant about
Chinese-made plastic ornaments, which are sold in large quantities on
local wholesale markets396. A large Chinese plastic bulb costs 3 to 4
Ukrainian hryvnias while a Ukrainian-made one of the same size costs
5 to 6 Ukrainian hryvnias at the market.
While consumers with low income prefer cheap Chinese orna­
ments, wealthy buyers are ready to pay for high-quality western prod­
ucts. Local stores make sure to put expensive imported ornaments on
their counters with big profits in mind. For instance, small German-
made Christmas tree balls the size of a ping-pong ball cost 20 Ukraini­
an hryvnias each, which is about 6 times more than similar Ukrainian
ones. Despite the price, these ornaments are in great demand.
On midnight, December 31 Ukrainians raise their glasses of cham­
pagne to the coming year. The Christmas tree decorated with multico­
loured glass ornaments adds some special mystery to the celebration.
As early as January 1 the first Christmas trees start appearing in
and next to the local garbage bins. Most people, however, keep the
tree decorated and alive until the so-called «old» New Year, which
is celebrated in Ukraine on January 14 according to the Gregorian
calendar397 (13 days difference from the Julian calendar398). As for the
ornaments, they are traditionally wrapped in newspapers and put into
cardboard boxes layered with garlands and icicles to cushion the glass
and preserve the delicate ornaments until the next Christmas and New
Year.
Now the company «Galimpex.» is one of the world’s biggest pro­
ducers of glassy Christmas tree ornaments. At three enterprises of the
company, more than 1,500 people are employed who make more than
6,000 items of various shapes and designs. The annual growth of pro­
396
wholesale market – гуртовий ринок
397
Gregorian calendar – григоріанський календар
398
Julian calendar – юліанський календар
245
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
duction constitutes 30 per cent to 40 per cent which enables extending
the geography of supplies. More than 90 percent of products are export­
ed to Germany, the U.S., Holland, France, Canada, Russia and Greece.
The absolute value of the dynamics of production of Christmas
tree ornaments is the following: in 2000, it was 2.3 million Ukrainian
hryvnias, compared to 19.1 million Ukrainian hryvnias in 2001, and
almost 24.8 million Ukrainian hryvnias in 2002. It means that if we
take into account that there are 13 million families living in Ukraine,
there are two Ukrainian ornaments for each. In 2003, Ukrainian enter­
prises produced ornaments for the total amount of 32.3 million Ukrai­
nian hryvnias. At that, according to the foreign experts’ estimates,
the market capacity in 2002 equaled to 42 million Ukrainian hryvnias
and in 2003, the figure of 80 million Ukrainian hryvnias was called.
The annual increase of retail prices on Christmas tree ornaments in
Ukraine amounts to 11 per cent.
According to director of «UKT,» the capacity of the Ukrainian
market in 2005 constitutes 50 million Ukrainian hryvnias; the head
of distribution department of «Galimpex» mentions the figure of 30
million Ukrainian hryvnias.
(By Oksana Savchenko, Kyiv Weekly)
Вправа 6
Принц Чарльз упав із коня і зламав плече
Принцу Чарльзу серйозно не поталанило на першому ж по­
люванні на лисиць у новому році. Майбутній англійський король
так розважався в графстві Дербішир. Коли собаки вже гнали ли­
сицю, а група вершників слідувала за ними, кінь Чарльза неспо­
дівано злякався і здійснив неймовірний стрибок у бік, принц не
утримався в сідлі та впав на землю. Для нього полювання на цьо­
му і закінчилося.
У лікарні виявилося, що в Чарльза зламане плече. Лікарі на­
клали гіпс399 і заявили, що кращі ліки тепер – час і спокій. Прес-
399
накласти гіпс – to put smth in plaster
246
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
секретар 400принца заявив, що Чарльз почуває себе добре. Плече
майже не болить. Єдина незручність – тимчасова обмеженість у
рухах. Але принц не має наміру відпочивати і візьме участь у
всіх заходах, запланованих на майбутній тиждень. Інцидент за­
йвий раз викликав активність членів товариства захисту тварин,
які вже давно вимагають заборонити полювання на лисиць.
(«Факты»)
Вправа 7
Секрети довгожителів
Учені давно намагаються розгадати секрет довголіття. Охочим
дотягнути401 до ста років радять вести здоровий спосіб життя: ро­
бити зарядку, відмовитися від алкоголю і сигарет, не їсти жирної
їжі. Тим часом багато «рекордсменів» за тривалістю життя дале­
ко не завжди дотримуються цих рекомендацій. Що ж допомагає
зберігати здоров’я і бадьорість тим, кому вдалося переступити
сторічний рубіж?
За даними Книги рекордів Гінеса, найстарішою людиною у
світі на сьогодні є 115-річна японка Камато Хонго. Два дні під­
ряд вона не спить, зате наступні дві доби спить безперервно.
Вона віддає перевагу натуральній їжі, іноді п’є каву і вино, але
переважно зелений чай. Любить традиційний алкогольний напій
саке. Чоловік Камато, від якого в неї було семеро дітей, помер у
1964 році. Недалеко від Камато Хонго (на одному з нею острові)
живе і найстаріший у світі мужчина. 23 березня Юкичи Чуганьї,
який розводив колись тутового шовкопряда402, виповнюється 114
років. Японець їсть три рази на день невеликими порціями і п’є
молоко. Він любить м’ясо і терпіти не може овочів. А його улю­
блена страва – варений рис зі шматочками курятини. Юкичи пра­
цював до 110 років.
400
прес-секретар – press secretary, spokesman
401
дотягнути – live (till)
402
тутовий шовкопряд – silkworm
247
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
А на острові Домініка свій нібито 128-й день народження в
січні 2003 року відзначила Елізабет Ізраїль. Старенька кинула
палити люльку, коли їй перевалило за 90 років, і продовжувала
працювати до 104-річного віку.
Вона не вживає продуктів із пестицидами і не п’є спиртного.
Одним із головних секретів свого довголіття Ізраїль уважає від­
сутність сімейних розбратів, що вкорочують віку. «Я була заміж­
ня лише один раз, та й то чоловік дуже швидко помер», – гово­
рить Елізабет.
Італієць Антоніо Тодде помер у січні 2002 року у віці 112
років. Тодде велику частину життя пропрацював на свіжому по­
вітрі чабаном. Секрет довголіття синьйора Тодде, за його слова­
ми, полягав у щоденній склянці червоного вина і тривалих про­
гулянках. Антоніо харчувався простою їжею, віддаючи перевагу
макаронам, овочевим супам, свинині, баранині, сирові і дотриму­
ючись помірності в їжі.
Американець Бенджамін Гаррісон Голкомб – фермер зі
штату Оклахома, чиє ім’я було занесено в Книгу рекордів Гінне-
са – помер у грудні 2000 року у віці 111 років. Бен завжди добре
снідав (частіше всього вівсянкою), рідко пив спиртне і не палив.
Одним зі своїх «фірмових секретів» він уважає... сльози. Він не
намагався подавити в собі негативних емоцій у такий спосіб зни­
жував дію стресу.
Зовсім недавно, в лютому 200З року, в штаті Флорида похо­
вали 113-річного Джона Макморрана. Він ніколи серйозно не
хворів, пив багато кави і пива, їв жирну їжу. Зі звичкою палити
сигари Джон розпрощався, лише коли йому стукнуло 97. Титул
найстарішого громадянина США тепер носить 112-річний Фред
Хейлі. Житель Нью-Йорка стверджує, що з кожним прийомом їжі
з’їдає ложку квіткового пилку403. Іноді вранці Хейлі випиває чар­
ку доброго віскі. Фермер Девід Хендерсон прожив 109 років. Він
уважав, що своїм довгим життям завдячує вівсяній каші, чорнос­
ливу і тому, що ніколи не лягав спати з переповненим шлунком.
403
квітковий пилок – pollen
248
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
Француженка Жанна Кальман пішла з життя в серпні 1997
року у віці 122 років і восьми місяців. Вона прагнула ніколи не
втрачати оптимізму. Жанна часто хвалилася, що в неї шлунок, як
у страуса, і вона може ковтати все підряд. Мадам Кальман пила
дуже багато портвейну404, палила, з’їдала близько кілограма шо­
коладу в тиждень, у великих кількостях вживала оливкову олію.
У 85 років старенька почала займатися фехтуванням, до 100 років
їздила на велосипеді, а в 121 рік випустила власний компакт-диск
у стилі реп.
У серпні 2002 року в інший світ відійшла 114-річна амери­
канка Аделіна Домінгес. Вона працювала швачкою, не вживала
алкоголю і не палила, її дієта містила багато фруктів і овочів.
115-літня американка Мод Фарріс Луз померла в березні 2002
року в своєму рідному штаті Мічиган. Вона не палила, не пила і
вважала, що головний секрет її довголіття полягає в хобі – рибній
ловлі.
Британка Емі Хьюлмс, що померла у 2001 року у віці 114 ро­
ків, випивала щовечора по чотири пляшки пива і приймала про­
холодні ванни. Більшу частину життя вона пропрацювала тка­
лею. У 84 роки місіс Хьюлмс кинула палити. У 105 років вона
була ще настільки гнучкою, що могла, нагнувшись, дотягнутися
до підлоги кінчиками пальців.
Англійка Єва Моріс померла у 2000 року всього лише за
шість днів до свого 115-річчя. Вона вважала, що довголіття їй за­
безпечила дієта, що містила віскі й варену цибулю.
(Ганна Джеджула, «ФАКТИ»)
Вправа 8
There are about 225 indigenous languages in Europe – roughly
three percent of the world’s total. Most of the European languages are
of Indo-European origin. With immigrants and refugees, Europe has
become more multilingual. In London alone some three hundred lan­
404
портвейн – port
249
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
guages are spoken (Arabic, Turkish, Kurdish, Berber, Hindi, Punjabi,
etc.).
According to European Union’s survey «Europeans and their Lan­
guages» («Special Eurobarometer 243», February 2006) [4], fifty-six
per cent of EU citizens (twenty-five member states) speak a language
Англо-український словник
other than their mother tongue, but forty-four per cent admit to not
knowing any other languages than their native language. However, A arbitrary – довільний
twenty-eight per cent master two foreign languages. Thirty-eight per­ abscess – нарив
cent of the EU citizens indicate that they know English, followed by accepting – поступливий
fourteen per cent mastering French or German. The typical multilin­ accommodate – узгодити
gual European is a student or holds a managerial position or was born accommodate needs – задовольни­
ти потреби
in a country where a different language is spoken from the language
act out – «влаштовувати спектаклі»­
of his or her parents. adage – афоризм, приказка
(From Wikipedia, the free encyclopedia) adequate – належний
adjust to – звикнути, пристосува­
тись
adventuresome – любитель пригод
aesthetics – естетика
affection – почуття близькості
affluent – багатий, повноводний
after all – адже
agenda – програма, порядок
денний­
alert – пильний, уважний
alienation – відчуженість
amongst – серед
ancestors – предки
anticipate – передбачати
Anty-Organized Crime Department
– УБОЗ (управління боротьби
з організованою злочинністю)
anxiety – занепокоєння
anxiety – занепокоєння, тривога
apparently – очевидно
approachable – доступний
aptitude test – перевірка на профе­
сійну придатність; перевірка
розумових здібностей учнів
arable land – орна земля, рілля­
250 251
assess – оцінювати
assume – припускати
ATM (Automatic Teller Machine) –
банківський автомат, банкомат
attainment – рівень знань
attitude – ставлення
auto maker – автомобілебудівна
компанія
auto show (амер.), motor show
(брит.) – автосалон
avid – жадібний
awareness – обізнаність
aрtitude – здібності
B
BA – бакалавр мистецтв
baby diapers – дитячі підгузники
background check – перевірка осо­
бової справи
barbed wire – колючий дріт
barrack; hut – барак
be afiliated – бути членом органі­
зації
be aware of – усвідомлювати
be categorized – ділитися на кате­
горії
be committed – бути зобо­в’я­заним
be concerned with/about smth – пе­
рейматися
be doomed – бути приреченим
be exposed – знайомитися з чим-
небудь, зазнавати впливу
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
be in short supply – бракувати, бути
наявним в обмеженій кількості
be off – бути у від’їзді, поїхати
bear smb. a grudge – мати зуб на
когось
begin to ache badly – розболітися­
benchmark – орієнтир
bias – пристрасть, упередження
biodiversity – біологічна варіатив­
ність, різноманіття форм життя
black sheep – «паршива вівця»
block of shares – пакет акцій
boundary – кордон
boundless – безмежний
brag – хвалитися
brush aside – залишати осторонь
bumps and bruises – гулі та синці­
buying consortia – споживчий коо­
ператив
by a ballot – шляхом жеребкування
C commandant, superintendent – ко­
camaraderie – товариськість, това­
риство
candid – справедливий, неуперед­
жений
canoeing – веслування на байдар­
ках і каное
Cantonese – кантонський діалект
китайської мови
capital expenditures – капітало­
вкладення
cater – постачати
caterpillar – гусеничний трактор
cellar; – погріб
change; transfer – пересадка
checkroom – роздягальня
chopsticks – палички для їжі (в
Японії, Кореї та Китаї)
Christmas ornaments – новорічні
прикраси
252
Christmas tree – новорічна ялинка
CIS, Commonwealth of Independent
States – СНД
click – компанія, коло друзів
cling to – хапатися, чіплятися за
щось
close-minded-обмежений, недале­
кий, вузький; упереджений;
необ’єктивний, тенденційний
coal fields – поклади вугілля
coax – переконати
cob hut – глинобитна (валькована)
хата, ліпка
co-ed – для осіб обох статей
coercive – примусовий, стримую­
чий
collaboratively – спільними зусил­
лями
collapse – крах, падіння
come to prominence – стати відо­
мим
мендант
commission – офіцерський чин
commission lieutenant – присвоїти
звання лейтенанта
commitment – зобов’язання
complication – ускладнення
comply with – дотримуватись
comprise – включати в себе
constituent – складова частина
contribution – внесок, пожертву­
вання, співробітництво
control the situation – володіти си­
туацією
convention – з’їзд, нарада
cook up charges -сфабрикувати зви­
нувачення, «пришити статтю»­
core – ядро, серцевина, суть
core courses – головні, обов’язкові
курси
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
corporal punishment – фізичне (ті­
лесне) покарання
correspond – листуватися
counseling – консультації
counselor – інструктор
covered lives – кількість пацієнтів,
охоплених обслуговуванням
credibility – довіра
Cree – крі, одна з корінних на­
родностей на заході Північної
Америки
cross-country skiing – лижні пере­
гони
Crown Court- коронний суд
cues of etiquette – знаки етикету
curricular programs – extra
curriculum – навчальний план
cushion – пом’якшити
cо-ed – для осіб обох статей
D equivocation – двозначність, нео­
dam – гребля
deal with – займатися, обговорю­
вати
decease – смерть
dedication – свмовідданість
deem – вважати
define – дати визначення
delegate responsibiliies – передава­
ти повноваження
delicacy – делікатес
denomination – секта, конфесія
denomination – секта, конфесія
derogatory – зневажливий
designation – позначення
deviate – відхилятися
directory – довідник
disease – хвороба
disguise – переодягатися
disobey – не підкорятися
disrepute – погана репутація
253
Distribution Manager – заввідділом
збуту
domestic market – внутрішній ри­
нок
drift apart – розійтися, роз’їхатись
drive away – розігнати
due to – завдяки
duel – двобій
E
ecstatic – захоплений
emphasize – наголошувати
employability – перспективи пра­
цеваштування
emulate – наслідувати
encounter – зустрітися, зіштовхну­
тися з
endeavours – прагнення
endorse – схвалювати
epistemology – наука про пізнання
днозначність
esoteric – езотеричний, таємний,
невідомий непосвяченим
ethnicity – етнічна та расова при­
належність
eventually – згодом
evident – очевидний
exacerbate – загострювати, підси­
лювати
excel – виділятися
expansion – розширення
expectations – сподівання
expel – виключити (зі школи,
організаці.і т.ін.)
experts’ estimates – оцінки експертів­
exposure to – можливість ознайом­
лення
expulsion – виключення
extra-curricular programs – програ­
ми позакласного виховання
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
F ftiendly/unofficial match – това­
facilitate – сприяти
fair – значний, добрячий
fan – вболівальник
faux pas – хибний крок
feasible – реальний
feast – бенкет, учта
feedback – зворотній зв’язок
feel handicapped – почуватися не­
повноцінним
fellowship – посада при універси­
теті чи коледжі, яка передбачає
виконання науково- дослідних
робіт
FeVA = Federation of Volleyball of
Argentina – Федерація волей­
болу Аргентини
firecracker – хлопавка
first aid post – медпункт
flip – перекидати, перекладати
fluid – мінливий
flush – змити
follow- up-продовження, розвиток
(сюжету)
footprint – відбиток ступні, жит­
тєвий простір, зона обслугову­
вання
for the sake of – заради
forgo – відмовлятися від чого-не­
будь
fossils – корисні копалини
framework – рамки
frisbee – «літаюча тарілка» (плас­
тиковий диск для спортивної
гри,)
frivolous – несерйозний, легковаж­
ний
from scratch – з самого початку
frustrated – розчарований
frustrating experience – негативний
досвід
254
риський матч
full-scale production – серійне ви­
робництво
funding – фінансування
G I
gestures, postures and vocalizations
– міміка, положення тіла та
звучання мови
get around – пересуватися
gimmick – фокус, прийом, хитрість
glimpse – погляд
go to the campus to study – навчати­
ся стаціонарно
go-kart track – трек
gossip – плітки
GPA (grade point average) – серед­
ній бал
graceful – привабливий, граціоз­
ний
grasp – схопити, усвідомити, осяг­
нути
gravy – підливка
Gregorian calendar – григоріан­
ський календар
H McDonald’s, Subway, Brown’s –
habitat – батьківщина, середовище
проживання
ham – шинка
hangman, executioner; переносн.:
butcher, flay – flint – кат
hardy – ситний
haunted house – «будинок з приви­
дами»
he says, they say – мовляв
hierarchy – ієрархія
high-output player – високорезуль­
тативний гравець
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
hire out – дати напрокат
hodge- podge-мішанина
holistic – глобальний, цілісний
homestead – ферма, садиба
Honorary – почесний
impact – вплив
in person-особистий
incarcerate – ув’язнити
incentives – засоби
incognizance – нерозуміння
indignation – обурення
indiscretion – нобачність, необе­
режність
individualistic outlook – індивідуа­
лістичний світогляд
induce – породжувати, викликати,
спричиняти
infamous – сумнозвісний
infinite – велика кількість
inmate – ув’язнений
in-person – особистий
instructive – повчальний
insurance companу – страхова ком­
панія
interact – взаємодіяти
interdisciplinary area – міждисци­
плінарний рівень
interfere – втручатися
interim – тимчасовий
interrogation, questioning – допит
intramural sports – спортивні ігри,
які проводяться в залі
invade – загарбати
invest with – наділяти
involvement – залучення, участь
J приймає участь в соціальних,
jog – бігати підтюпцем
255
Julian calendar – юліанський ка­
лендар
junior matriculation – «нульовий»
курс університету
K
keep one’s spirits soaring – підтри­
мувати добрий настрій
knitting – в’язання
L
law-abiding – законослухняний
lay magistrate – мировий (непрофе­
сійний) суддя
leitmotif – лейтмотив
lettuce – салат (рослина)
lifelong learning – навчання протя­
гом всього життя
lime – вапно
live (till) – дотягнути
M
Magistrate – мировий суддя
maid –служниця, покоївка
mainstream – панівний, основний
maternity leave – відпустка у
зв’язку з народженням дитини
мережі закладів швидкого хар­
чування в Північній Америці
mediator – посередник
mentor – наставник
metropolitan – столичний
midwife – акушерка
monorail railway, tramway – підві­
сна дорога
mujahadeen – моджахед (в мусуль­
манських країнах – особа, яка
національно-
 Основи усного перекладу : навчальний посібник Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко

musketeer-style hair – мушкетер­ pioneer – започаткувати, ініціювати Q S

ська зачіска
N plethora – велика кількість
national team – збірна
native reservation – резрвація для
корінних жителів
O rainforest – тропічний ліс, джунглі
obvious – очевидний
of sound mind – в здоровому глузді
offence – правопорушення, злочин
offspring – нащадок
one-to-one-індивідуальний
operating personnel, maintenance
staff – обслуговуючий персонал
orderly – впорядкований
originate – починати
outsider – чужинець, прибулець
overseas – за кордоном
P probation officer – посадова особа,
P.E.І (Prince Edward Island) Острів
Принца Едварда (провінція на
сході Канади)
packaging industry – пакувальна
промисловість
parsing – аналіз
partakе – брати участь
pasture – пасовисько
patchwork – мозаїка, строката су­
міш
peel – чистити
peer – член групи людей одного й
того ж віку, статі, кольору шкі­
ри і т. ін.; ровесник
penalize – карати
per capita – на душу населення
petty crimes – дрібні злочини
pinch//squeeze/ one’s fingers in a door-
plank bed – нари
plead guilty – визнати себе винним
POC (Participant Orientation Camp)
– адаптаційний табір
pop quiz – контрольне опитування,
контрольна робота
pork hock (hough) – свинячі ніжки
port – портвейн
portray – зображувати, показувати
potluck supper – вечеря «в склад­
чину»
poverty – бідність
preclude from – не давати можли­
вості
preconceptions – упередження
prerequisites – попередні вимоги
preserve – зберегти
press secretary, spokesman – прес-
секретар
prioritize – віддавати перевагу
що здійснює нагляд за умовно
засудженими
proctor – наглядач
professional misconduct – нена­
лежне виконання професійних
функцій
promptness – спритність, кмітли­
вість
prone – схильний
pronounced – явний, очевидний
pronounced – явний, очевидний
protective – поблажливий, заступ­
ницький
provisions – резерв, застереження
pursue some interest – захопитися
чим-небудь
put emphasis – приділяти увагу
put smth in plaster – накласти гіпс
qualify for smth- мати право на що- safety precautions – заходи безпеки
небудь scheme/intrigue (against) – плести
quiz – контрольне опитування інтриги
учнів screening test – попереднє випро­
бування
secrecy – таємничість
R
railmotor car, rail bus – мотовоз secularism – секуляризм, доктрина
відділення держави від церкви
serviceman – військовослужбовець
rationalize – вдосконалити
shaggy – неохайний
RCMP = Royal Canadian Mounted
shallowness – поверхневість
Police)
sharpen – загострювати
realm – сфера, галузь
shelter – притулок
regarding – стосовно
silkworm – тутовий шовкопряд
regardless – незалежно від
skit – жарт
regiment – запровадити сувору
slack – слабкий, малоактивний
дисципліну
slate – грифельна дошка
rehearse – повторювати
societal – соціальний, громадський
reject – відмовлятися, не приймати
sophisticated – витончений, склад­
reject – відмовлятися, не приймати
ний, хитромудрий
reluctant – неохочий
spare – запасний
renovate – обновити
re-offending – повторне скоєння special purpose troops, commando –
спецназ
злочину, рецидив
stake – робити ставку
reproach – лаяти, докоряти
stand out – виділятися, бутим по­
requisite – необхідний
мітним
resentment – обурення, образа
stay on track – не збитися з дороги
resuscitate – відновити
stockyard – скотобаза
retaliate – відповідати (на агресію,
strap – 1) ремінь, шкіряна лінійка;
кривду і т.ін.)
2) бити ременем
rewarding – корисно
strapping – тілесне покарання за
robust – солідний
допомогою ременя
Royal Canadian Mounted Police
Stuff and nonsense! – дурниці!
(RCMP) – «королівська кінна
stuffing – начинка
поліція Канади», служба охо­
stumble off – вистрибнути
рони правопорядку, юрисдик­
stymie – чинити перешкоди, зава­
ція якої поширюється на всю
жати
територію країни.
subject matter – навчальний пред­
rusty – іржавий, застарілий, запу­
мет
щений
subsidize – фінансувати

256 257
 Основи усного перекладу : навчальний посібник

suggestive – непристойний undergraduate student – студент ба­

superintendent – керівник, началь­
ник
superior – начальник
supposedly – на загальну думку
suspend – призупинити, тимчасово
усунути
suspension – тимчасове виключен­
ня, призупинка членства
T vex – сердити, допікати
Tarzan rope – гімнастичний канат,
«тарзанка»
teaching staff – педагогічний пер­
сонал
tension – напруженість
thoughtlessly – легковажно
threefold – утричі
time and spatial relation – сприйнят­
тя (ставлення до) часу та про­
стору
trade school – професійно-технічне
училище
travel out – переходити з місця на
місце
tremendous – величезний, разючий
tuition fee – пллата за навчання
turnip, rutabaga – бруква
twist – покрутити
U безмежний – boundless
ubiquitous – загальноприйнятий,
всюдисущий
калаврату
UNO – ООН
unwaveringly – постійно
V
vague – нечіткий, невизначений
versatile – гнучкий, різнобічний,
універсальний
veterinarian – ветеринар, ветлікар
viciously – жахливо
W адже – after all
waist up – вище пояса
weed (сленг) – маріхуана; сигарета
з маріхуаною
weight gain – надмірна вага, ожи­
ріння
welter – плетиво
whirlpool – джакузі
wholesale market – гуртовий ринок
wilderness – дика природа
with subtlety – вміло
X (ВС)
xenophobia – ксенофобія, нена­
висть до іноземців та всього
іноземного
Y визнати себе винним – plead guilty
yoke in (oxen) – запрягати (воли)
Українсько-англійський словник
А бруква – turnip, rutabaga
автомобілебудівна компанія – auto
maker
автосалон – auto show (амер.),
motor show (брит.)
адаптаційний табір – POC
(Participant Orientation Camp)
акушерка – midwife
акушерка – midwife
аналіз – parsing
аналіз – parsing
афоризм – aphorism
Б вдосконалити – rationalize
бакалавр – Bachelor
бакалавр мистецтв – Bachelor of
Arts (BA)
бакалавр наук – bachelor of science
банківський автомат, банко­
мат – ATM (Automatic Teller
Machine)
барак – barrack; hut
бенкет – banquet
бігати підтюпцем – jog
бідність – poverty
біологічна варіативність, різнома­
ніття форм життя – biodiversity
бракувати, бути наявним в обме­
женій кількості – be in short
supply
брати участь – partakе
бути зобов’язаним – be committed
бути приреченим – be doomed
бути у від’їзді, поїхати -be off
бути членом організації – be
afiliated
В
в здоровому глузді – of sound mind
в’язання – knitting
вапно – lime
вболівальник – fan, aficionado,
amateur, supporter
вважати – deem
величезний, разючий – tremendous
величезний, разючий – tremendous
веслування на байдарках і каное –
canoeing
ветлікар – veterinarian
вечеря «в складчину» – potluck
supper
взаємодіяти – interact
виділятися – excel
виділятися – stand out
виключення – expulsion
виключити (зі школи, організаці.і
т.ін.) – expel; виключити тим­
часово – suspend
високорезультативний гравець –
high-output player
вистрибнути – stumble off
витончений – sophisticated

258 259
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
виучка – school, level of training,
skill
вище пояса – waist up
віддавати перевагу – prioritize
відмовлятися від чого- небудь –
forgo
відмовлятися – reject, forgo
відновити – resuscitate
відповідати (на агресію, кривду і
т.ін.) – retaliate
відповідний – adequate
відпустка у зв’язку з народженням
дитини – maternity leave
відхилятися – deviate
відчуженість – аlienation
військовослужбовець – serviceman
включати в себе – comprise
вміло – with subtlety
вміщувати – acommodate
внесок – contribution
внутрішній ринок – domestic
market
володіти ситуацією – to control the
situation
вплив – impact, influence
впорядкований – orderly
втручатися – interfere
Г wire
галузь – realm
гімнастичний канат – Tarzan rope
глинобитна (валькована) хата –
cob hut
глобальний – holistic
глузд (здоровий) – sound mind
гнучкий – flexible, versatile
головні курси – core courses
граціозний – graceful
граціозний – graceful
гребля – dam
григоріанський календар – жарт – joke; jest; fun; skit
260
Gregorian calendar
грифельна дошка – slate
гулі та синці – bumps and bruises
гуртовий ринок – wholesale market
гусеничний трактор – caterpillar
Д з самого початку – from scratch
дати визначення – define
дати напрокат – to hire out
двобій – duel
делікатес – delicacy
джакузі – hot tub, whirlpool
джунглі – rainforests
дика природа – wilderness
дитячі підгузники – baby diapers
ділитися на категорії – be
categorized
довідник – reference book, hand-
book, vade-mecum; directory;
guide
довільний – arbitrary
довіра – credibility
допит – interrogation, questioning
доступний – approachable
дотримуватись – comply with
дотягнути – live (till)
дрібні злочини – petty crimes
дріт – wire; колючий дріт – barbed
дурниці – nonsense
Е заради – for the sake of
естетитка – aesthetics
етика – ethics
етнічна та расова приналежність –
ethnicity
Ж some interest
жадібний – avid
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
жахливо – viciously
жеребкування – casting of lots,
sortition
життєвий простір – footprint
З way; to go astray, to be off the
з’їзд- convention
за кордоном – overseas
заважати – stymie
заввідділом збуту – Distribution
Manager
завдяки – due to
загальноприйнятий – ubiquitous
загарбати – invade
загострювати – sharpen
загострювати – sharpen; exacerbate
(перен.)
задовольнити потреби – знаки етикету – cues of etiquette
accommodate needs
займатися – deal with
займатися, обговорювати – deal
with
законослухняний – law-abiding
залишати осторонь – brush aside
залучення, участь – involvement
занепокоєння – anxiety
запасний – spare
започаткувати – pioneer, initiate
запрягати (воли) – yoke in (oxen)
запущений – rusty
засоби – incentives
застарілий – rusty
застереження – provisions
заходи безпеки – safety precautions
заходи безпеки – safety precautions
захопитися чим небудь – pursue
захопитися чим-небудь – pursue
some interest
261
захоплений – ecstatic
захоплений – ecstatic
зберегти – preserve
зберегти – preserve
збитися з дороги – to lose one’s
beam
збірна – national team
звикнути – get used to
зворотній зв’язок – feedback
згодом – eventually
зграя -flight, flock (птахів ); shoal,
run, school ( риб); pack, troop
(собак)
здібності – aрtitude
змити – flush
знайомитися з чим-небудь, зазна­
вати впливу – be exposed
зневажливий – derogatory
зобов’язаний – committed, obliged,
bound, required (to) (робити що-
не6удь); ( вдячний ) indebted
(to), owe; obliged (to); obligated
(to)
зобов’язання – commitment
зображувати, показувати – portray
зустрітися (зіштовхнутися) з –
encounter smth
І
ієрархія – hierarchy
індивідуалістичний світогляд –
individualistic outlook
індивідуальний – one-to-one
ініціювати – initiate, pioneer
інструктор – counselor, instructor
Й
ймовірно – apparently
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
К М
капіталовкладення – capital ex­
penditures, (capital) investment,
placement of funds
карати – penalize
кат – hangman, executioner; пере-
носн.: butcher, flay-flint
кволий – slack
керівник, начальник – manager,
superintendent
кмітливість – promptness
колючий дріт – barbed wire
комендант – commandant,
superintendent
компанія (коло друзів) – click
консультації – counseling
контрольна робота – pop quiz
контрольне опитування учнів –
quiz
конфесія – denomination, faith,
religion, creed
кордон – boundary
корисні копалини – fossils
корисний – useful, of use, helpful;
wholesome; good (for); health-
giving ( для здоров’я ); effective,
rewarding
коронний суд – the Crown Court
крах, падіння – collapse
крутити – twist
Л наділяти – invest with
легковажний – frivolous
легковажно – thoughtlessly,
flippantly
лейтмотив – leitmotif
лижні перегони – cross-country
skiing
листуватися – correspond
ліпка (глинобитна хата) – cob hut
любитель пригод – adventuresome
262
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
наставник – mentor О
мати право на що-небудь – qualify начальник – manager, обізнаність – awareness
for smth superintendent, chief, superior, обмежений – сlose-minded, narrow-
медпункт – first aid post head minded
межа – boundary начальник – superior обновити – renovate
мировий суддя – Magistrate начинка – stuffing образа – insult; offence, injury,
мінливий – fluid нащадок – offspring wrong; offence, resentment ( по­
мішанина – hodge-podge невизначений – indefinite, чуття )
мовляв – he says, they say indeterminate, обслуговуючий персонал – operat­
моджахед – mujahadeen негативний досвід – frustrating ing personnel, maintenance staff
мозаїка, строката суміш – experience обурення – indignation, resentment
patchwork незадоволення – grudge обходчик – trackman, lineman,
мотовоз – railmotor car, rail bus незалежно від – regardless trackwalker
мушкетерська зачіска – musketeer- неналежне виконання професій­ ознайомлення – familiarization;
style hair них функцій – professional examination, inspection,
misconduct exposure to
неналежний – improper; неналежне означення – designation
Н виконання професійних функ­
на душу населення – per capita ООН – UNO
цій – professional misconduct орієнтир – benchmark, reference
на загальну думку – supposedly
необачність – indiscretion, point; guiding line
навчальний план – curriculum
improvidence, short-sightedness орна земля – arable land
навчальний план – curriculum
необережність – indiscretion орний – arable
навчальний предмет – subject matter
необхідний – requisite, necessary, основний – core
навчальний предмет – subject matter
essential; indispensable особистий – in person
навчання протягом всього життя –
неоднозначність – equivocation осягнути – grasp
lifelong learning
неохайний – shaggy офіцерський чин – сommission
навчатися стаціонарно – go to the
неохочий – reluctant оцінки експертів – experts’
campus to study
неповноцінний – handicapped estimates
наглядач – proctor
неправда – untruth, lie; falsehood, оцінювати – assess
наглядач – proctor
equivocation очевидний – evident, оbvious
наголошувати – emphasize
непристойний – suggestive очевидно – apparently
наголошувати – emphasize
непрофесійний суддя – lay
magistrate
наділяти-invest with
нерозуміння – incognizance
П
надмірна вага – weight gain пакет акцій – block of shares
нечіткий – vague
накласти гіпс – to put smth in plaster пакувальна промисловість –
необачність, необережність –
належний – adequate packaging industry
indiscretion
напруженість – tension панівний, основний – mainstream
новорічна ялинка – Christmas tree
нарада – convention паршива вівця – black sheep
новорічні прикраси – Christmas
нари – plank bed пасовисько – pasture
ornaments
нарив – abscess педагогічний персонал – teaching
наслідувати – emulate staff
263
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
перевірка на професійну придат­
ність – aptitude test
перевірка особової справи –
background check
передавати повноваження – позакласне виховання – extra
delegate responsibiliies
передбачати – anticipate
перейматися – be concerned with/
about smth
переконувати – coax
переодягатися – disguise
пересадка – change; transfer
пересуватися – get around
переходити з місця на місце –
travel out
перешкоджати – hinder (from),
prevent (from), prohibit (from);
impede; put obstacles in the way
(of)
перешкоджати успіху– to hamper
the progress of
перспективи працеваштування –
employability
пильний, уважний – alert
підвісна дорога – monorail railway,
tramway
підгузник – baby diaper
підкусити – scheme/intrigue
(against)
підливка – gravy
підтримувати добрий настрій –
keep one’s spirits soaring
плата за навчання – tuition fee
плетиво – welter
плітки – gossip
облажливий – protective
поверхневість – shallowness
повторне скоєння злочину, реци­
див – re-offending
повторне скоєння злочину, реци­
див – reoffending –
264
повчальний – instructive
погана репутація – disrepute
погляд – glimpse
погріб – cellar; vault
-curricular education
позашкільні заходи – extramural
activities
позначення – designation
поклади вугілля – coal fields
покрутити – twist
пом’якшити – cushion
попереднє випробування – рамки – framework
screening test
попередні вимоги – prerequisites
породжувати – induce
портвейн – port
порядок денний – agenda
посередник – mediator
постачати – cater
постійно – unwaveringly
поступливий – accepting
почесний – honorary
починати – originate
почуття близькості – affection
правопорушення – оffence
прагнення – endeavours
предки – ancestors
прес-секретар – press secretary,
spokesman
приділяти увагу – put emphasis
призупинка членства – suspension
прийом – method, way, mode,
technique; device, trick, ploy;
gimmick, trick
приказка – saying, adage
примусовий – coercive
припускати – assume
приречений – doomed
присвоїти (офіцерське звання) – to
commission
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
присвоїти звання лейтенанта –
commission lieutenant
пристосуватись – adjust
пристрасть (до чого-небудь) – bias
притулок – shelter
програма – agenda, syllabus,
curriculum
продовження – follow up
професійно – технічне училище –
trade school
Р служниця- maid
реальний – real, realizable,
practicable, workable, feasible
резервація (для корінних жителів)
– native reservation
рівень знань – attainment
рілля – arable land, tillage
робити ставку – stake
ровесник – peer
розболітися – begin to ache badly
роздягальня – checkroom
розігнати – drive away
розійтися, роз’їхатись – drift apart
розчарований – frustrated
розширення – expansion
С promptness
сaмовідданість – dedication
садиба – homestead, farmstead
салат (рослина) – lettuce
салат (страва) – salad
самовідданість – dedication
свинячі ніжки – pork hock (hough)
світогляд – horizon, mental outlook,
range of interests, scope
світський – secular, temporal,
worldly
серед – amongst
265
середній бал – GPA (grade point
average)
середовище (проживання) – habitat
серійне виробництво – full-scale
production
серцевина – core
ситний – hardy
складова частина – constituent
скотобаза – stockyard
скупий – avid
слабкий – slack
смерть – death; decease
СНД – CIS, Commonwealth of
Independent States
солідний – robust
соціальний – social, societal
спецназ – special purpose troops,
commando
спільними зусиллями –
collaboratively
сподівання – expectations
споживчий кооператив – buying
consortia
справедливий – candid
сприйняття (ставлення до) часу
та простору – time and spatial
relation
спритність, кмітливість –
спричинити – induce, cause
сприяти – facilitate
ставлення – attitude
стати відомим – come to prominence
столичний – metropolitan
стосовно – regarding
страхова компанія – insurance
companу
студент бакалаврату –
undergraduate student
сумнозвісний – infamous
 Основи усного перекладу : навчальний посібник
схвалювати – endorse
схильний – prone
Т лива звичка – bad/pernicious
таємничість – secrecy
тарзанка – Tarzan rope
тимчасове виключення, призупин­
ка членства – suspension
тимчасовий – interim
тілесне покарання – corporal
punishment; strapping (за допо­
могою ременя)
товариський матч – ftiendly/
unofficial match
товариськість – camaraderie
трек – track
тривога – alarm, anxiety, uneasiness
тропічний ліс – rainforests
тутовий шовкопряд – silkworm
У meats; candy, sweet-stuff, sweet
УБОЗ (управління боротьби з
організованою злочинніс­
тю) – Anty-Organized Crime
Department
ув’язнений – inmate
ув’язнити – incarcerate
узгодити – accommodate
упередження – bias, preconceptions
усвідомити – grasp
усвідомлювати – be aware of
ускладнення – complication
утричі – threefold
учта – feast
Ф чужинець, прибулець – outsider
ферма – farm, holding, steading,
farmstead, homestead
фізичне (тілесне) покарання –
corporal punishment
266
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
фінансування – funding шкідливий – harmful, bad, injurious, штатив – support, foot, tripod, base,
фінансувати – subsidize detrimental, deleterious; stand
фокус – gimmick, trick unhealthy (для здоров’я); шкід­ штатний працівник – member of
staff, permanent employee
Х habit штрафник – convicted to serve in
хапатися – snatch (at), grip, pluck шкодувати – ( про щось) regret penal battalion
(at), catch (at), take up (smth.); deplore (smth.); be sorry штрафувати – fine
хвалитися – brag (that); (чогось) spare ( заоща­
хибний – false, erroneous, sham, джувати ); grudge (скупитися ) Ю
dummy школяр – schoolboy, student юліанський календар – Julian
хибний крок – faux pas, mistake шрам – cicatrice, scar calendar
хитрість – trick, ruse, dodge, штаб – headquarters
subterfuge штамп – stamp, impress; letter-head,
cliche Я
хлопавка – firecracker явний – pronounced
Ц
цілісний – integral; entire, complete;
integrated
цінова політика – pricing policy
цукерка – sweet, bonbon; sweet­
stuff
Ч
чин – rank
чинити перешкоди – hinder (from),
prevent (from), prohibit (from);
impede; put obstacles in the way
(of), stymie
чистити – clean; scour ( відчищати,
промивати); brush ( щіткою );
scrub (шкребти); peel (овочі та
фрукти); scale (рибу)
чіплятися за щось – cling to
членство – membership
Ш
шинка – ham
шкала – escalation, scale
267

Використана та рекомендована
література
1. Балкина Н. В., Сироткина З. И. Хочу стать переводчиком. Москва,
Издательство Российского университета дружбы народов. – 1999.
2. Виссон, Линн. Синхронный перевод с русского на английский.
Приемы, навыки, пособия. (Перевод с английского). Издание второе,
исправленное. Москва, «Р. Валент», 2000.
3. Засєкін С. В. Психолінгвістичні аспекти перекладу: Навчальний
посібник. – Луцьк: ВІЕМ, 2005. – 149 с.
4. Ланчиков В., Чужакин А. Трудности перевода. Пособие для сту­
дентов III-IV курсов переводческих факультетов. – М.: «Р. Валент»,
2001. – 64 с.
5. Латышев Л. К. Курс перевода (эквивалентность перевода и
способы ее достижения) М., Междунар. Отнош. – 1981. – С. 247.
6. Миньяр-Белоручев Р. К. Как стать переводчиком? / Ответственный
редактор М. Я. Блох. – М.: «Готика», 1999. –176 с.
7. Миньяр-Белоручев Р. К. Общая теория перевода и устный пере­
вод: Москва, Воениздат, 1980.
8. Мирам Г. Э. Переводные картинки. Профессия: переводчик. – К.:
Ника, 2001. – 301 c.
9. Мірам Г. Практикум з усного перекладу. Мультимедійний фор­
мат. Посібник з англійської мови для ВНЗ / О. Гон, В. Морозов, В. Гу­
лик, М. Голованчук. – К.: Факт, 2005. – 162 с.
10. Нестеренко Н., Лисенко К. A Course in Interpreting and transla-
tion. – Посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закла­
дів. – Вінниця: Нова Книга, 2006 – 248 с.
11. Общая теория устного перевода и переводческой скорописи.
Курс лекций /А. Чужакин. – М. : «Р. Валент», 2002, – 160 с.
12. Петренко К., Чужакин А. Мир перевода – 4. Аудиокурс по устно­
му переводу. (Top Translators Talk on Tape on Professional Secrets, World
Leaders, Summit Meetings, Their Life and Experiences). – Москва, «Р. Ва­
лент», 1999.
13. Ребрій О. В. Основи перекладацького скоропису. Навчальний
посібник / За ред. Л. М. Чепноватого і В. І. Карабана. – Вінниця: Нова
Книга, 2006. – 152 с.
268
Світлана Новоселецька, Олексій Пелипенко
14. Федотова И. Г., Цыганкова Н. Н. Практикум по двухстороннему
переводу. – Москва, «Высшая школа», 1992.
15. Чернов Г. В. Основы синхронного перевода. Учебник для инсти­
тутов и факультетов иностранных языков. – Москва, «Высшая школа»,
1987.
16. Чужакин А. Мир перевода – 2. Practicum Upgrade. Издание чет­
вертое, расширенноле и дополненное. – Москва, «Р. Валент», 2000.
17. Чужакин А. Мир перевода – 3. Practicum Plus. Издание третье,
расширенное и дополненное. – Москва, «Р. Валент», 2000.
18. Чужакин А., Палажченко П. Мир перевода – 2000. Introduction
to Interpreting. Издание четвертое, расширенноле и дополненное. – Мо­
сква, «Р. Валент», 2000.
19. Чужакин А., Петренко К. Мир перевода – 5. Ас – 2000. Практи­
ческое пособие по устному переводу. (Продвинутый уровень). – Мо­
сква, «Р. Валент», 1999.
20. Ширяев А. Ф. Синхронный перевод: Деятельность синхронно­
го переводчика и методика преподавания синхронного перевода. – М.:
Воениздат, 1979. – 183 с., ил.
21. Soars, Liz and John. New Headway English Course. Preintermedia-
te. – Oxford University Press, 1998.
22. Soars, Liz and John. New Headway English Course. Upper-Interme­
diate. – Oxford University Press, 1999.
23. http//:www.atia.ab.ca.
http://www.acii.net.
http://www.champion.com.ua.
http://www.day.kiev.uat.
http://www.ecouncil.ac.cr/rio.
269
 Навчальне видання

Світалана Володимирівна НОВОСЕЛЕЦЬКА

Олексій Антонович ПЕЛИПЕНКО

Основи усного перекладу

Навчальний посібник для студентів

спеціальності «Англійська мова»

Технічний редактор Роман Свинарчук

Комп’ютерна верстка Наталії Крушинської
Художнє оформлення обкладинки Олександра Ващука

Формат 42х30/4. Ум. друк. арк. 15,81. Обл.-вид. арк. 14,28.

Наклад 300 пр. Зам. № 29–18.
Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура «TimesNewRoman»

Оригінал-макет виготовлено у видавництві

Національного університету «Острозька академія»,
Україна, 35800, Рівненська обл., м. Острог, вул. Семінарська, 2.
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи РВ № 1 від 8 серпня 2000 року.

Видавець СПД Свинарчук Р. В.

Тел. (+38067) 771 28 70, e-mail: 35800@ukr.net
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи РВ № 27 від 29 липня 2004 року.