ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМ КОМП'ЮТЕРНОЇ МАТЕМАТИКИ У

НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Актуальність дослідження. Особистісна спрямованість навчання,

впровадження освітніх інновацій, інформаційно-комунікаційних технологій,
послідовне використання окремих компонентів комп’ютерно-орієнтованих
систем навчання у поєднанні з традиційними методами, формами та засобами
навчання учнів і студентів, створення сучасних засобів навчання та освітніх
пріоритетних напрямів навчання є актуальними та доцільними в навчальному
процесі. Обчислювально-математичні системи є ефективним засобом навчання
в навчальних закладах багатьох країн [5, с. 11]. На жаль, у нашій освітній
системі не лише студенти, а й викладачі не знайомі з сучасним СКМ, що
суттєво гальмує вирішення низки проблем при вході у вітчизняну освітню
систему у світ, де активно використовуються комп’ютерно-математичні
системи.
Аналіз джерел та літератури. Аналіз літератури свідчить про
інтенсивність досліджень щодо впровадження інформаційно-комунікаційних
технологій, у тому числі комп’ютерних систем навчання. Цим питанням
задавався В. Ю. Биков, В. М. Глушков, М. І. Жалдак, М. С. Рамський,
А. П. Єршов та ін.
Мета статті полягає у дослідженні особливостей використання систем
комп'ютерної математики у навчальному процесі та їхньої доцільності.
Основний текст. Використання функціональних можливостей СКМ
(систем комп'ютерної математики) у навчальному процесі позитивно впливає на
його ефективність. Серед тисяч вбудованих у СКМ функцій можна виділити
п'ять груп за прикладним призначенням у вирішенні практичних завдань:
1) базові інструменти (ключові для поточних завдань дисциплін);
 2) допоміжні інструменти (команди тотожних перетворень, команди, що
виконують математичні операції та не мають принципового значення у
поставлених завданнях);
3) інструменти візуалізації (графічне представлення одержаних
результатів, геометрична інтерпретація завдань, засоби візуального
моделювання);
4) інструменти перевірки рішень (безпосереднє розв'язання задач
вбудованими у СКМ функціями);
5) команди та інструкції програмування (для вирішення алгоритмічних
завдань, що вимагають одночасного виконання складних математичних
розрахунків та операцій, пов'язаних із програмуванням) [2, с. 490].
Науковий дискурс традиційно пропонує класифікувати всі програмні
засоби, призначені для роботи в навчальному процесі, за п’ятьма рівнями:
1) Вбудовані інструменти на різних рівнях розвитку системи
програмування.
2) Спеціальна мова програмування.
3) Вузькоспеціалізовані.
4) Спеціалізовані.
5) Загальні програмні пакети [1, с. 50].
Перший рівень включає такі системи програмування, як Basic, C, Pascal-
XSC, PL/1, а другий рівень включає Fortran, ISETL, Prolog тощо. Третій рівень
представлений бібліотекою математичних підпрограм (SSP, NAG, PNP-BIM та
ін.), а також пропонує вузькі спеціальні пакети, такі як MacMath, Phaser,
VossPlot, Eureka. Четвертий рівень включає такі пакети, як S-Plus, XploRe, SAS,
Dynamics, StatGraf, SPSS, BMDP, PL/1-Formac, Syst тощо.
Погоджуємось з науковими поглядами [4, с. 55], де пропонується умовне
розділення всіх СКМ для вирішення математичної задачі на два класи:
 1. Система з явною ідеологією розумних ядер і символічних перетворень
(Maple, Mathematica, MuPAD, Maxima, Reduce, Derive, Magma, Axiom та ін.).
2. Різноманітні системи, що забезпечують застосування прикладних
обчислень у різних галузях дослідження (MathCAD, MATLAB, TK Solver,
Nspire, LiveMath) [3, с. 145].
Наукове співтовариство бачить значний потенціал у СКМ для підвищення
ефективності математики та інших математичних дисциплін, але приходить до
висновку, що це потрібно робити шляхом створення відповідних засобів
навчання, зокрема розробки ПЗНП (програмний засіб навчального
призначення), що пропонує великий простір для креативних педагогів.
Висновки. Аналіз існуючих класифікацій комп'ютерних математичних
систем показав доцільність умовного поділу СКМ на дві категорії: програми,
спрямовані на виконання символьних обчислень, і програми, спрямовані на
розв'язування математичних задач чисельними методами.
З огляду на постійну механізацію навчання, питання впровадження
комп’ютерно-математичних систем є актуальним і нагальним, але варто вибрати
правильну систему, виходячи з перешкод, з якими стикаються викладачі,
студенти та заклад освіти загалом.

Список використаних джерел

1. Дем’яненко В. М. Шляхи забезпечення якості програмних засобів

навчального призначення. Комп’ютер у школі та сім’ї. 2010. № 5. С. 50–53.
2. Лапінський В. В. Електронні засоби навчального призначення –
світовий досвід й українська освіта. Педагогіка вищої школи: методологія,
теорія, технології. Тематичний випуск. 2011. Т. 2. № 3 (додаток 1). С. 487–495.
 3. Лапінський В. В. Створення електронних засобів навчання –
ретроспектива і завдання. Педагогічний дискурс: зб. наук. праць ; гол. ред.
І. М. Шоробура. Хмельницький : ХГПА, 2010. Вип. 7. С. 142–147.
4. Рамський Ю. С. Місце і роль математичної освіти в інформаційному
суспільстві. Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах.
2008. № 6 (18). С. 53 – 59.
5. Ertel W. Advanced Mathematics for Engineers. Weingarten: University
of Applied Sciences Ravensburg-Weingarten, 2012. 224 p.