ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

Галицько-Волинське князівство (1199–1340) – державне

об’єднання, яке успадкувало політичну традицію Київської Русі.
Його засновником став волинський князь Роман Мстиславович,
який у 1199 р. об’єднав Галицьке та Волинське князівства в єдину
державу. У 1202 р. влада Романа поширилася на Київ та інші
південно-західні князівства Русі. Столицею був Галич.
В історії українського народу Галицько-Волинське князівство
відіграло надзвичайно велику роль, ставши після занепаду Києва
новим центром політичного та економічного життя. Територіально
та політично воно об’єднало практично всі етнічні українські землі,
зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки
східного слов’янства, сприяло їхній консолідації та усвідомленню
власної самобутності.
Вдале географічне розташування, насамперед, близькість до
західноєвропейських торговельних шляхів, зумовило економічне
зростання та зміцнення даної території. А енергійна об’єднавча
політика князів Романа Мстиславовича та Данила Романовича
Галицького сприяла політичному піднесенню князівства,
перетворенню його на активного політичного гравця на
міжнародній арені. Більше ста років позиція Галицько-Волинського
князівства суттєво впливала на політичні процеси тогочасної
Західної Європи, а його правителі були серед найпомітніших
постатей європейської політики. Завдяки інтенсивним зносинам із
Європою вдалося значно поширити західноєвропейську культуру,
уникнувши таким чином однобічної орієнтації на Візантію та
непродуктивних азійських впливів.
Галицько-Волинське князівство заклало основи української
державності, нагромадило сили для її подальшого розвитку. Його
політичні, економічні, військові, культурні традиції мали суттєвий
вплив на формування Великого Литовського князівства.

Князь Роман Мстиславович належить

до династії Рюриковичів, яка здавна вважалася правлячою на
Русі. По матері він належить до польського
роду Болеслава ІІІ, що правив польськими землями чотири
покоління. Про дитинство та молодість князя
в літописах збереглося не так багато відомостей. Роман був
одним з чотирьох синів князя Мстислава, але точно невідомо,
він був старшим сином чи батько віддав перевагу йому в
правах на престол.
Юність молодий князь провів на території Польщі та
Німеччини. Все це вплине на його світогляд та духовність в
наступні роки.
У 1168 році Романа запросили новгородці, давши йому
титул князя. Правив він всього три роки. Складна ситуація з
втратою Києва Мстиславом, залежність від волі бояр та
коаліція проти правлячої династії не дали шансу повністю
проявити свій талант правителя. Після смерті батька Роман
повертається з Новгороду, щоб стати князем Володимира.
За перші роки правління Романа Мстиславовича
Володимирське князівство не знало активної
зовнішньої політики. В змові зі своїми братами князь
захищав свої землі від нападників зовні. Проте Роман був
залежний від родичів, які мали владу над ресурсами та
землями. Стояв вибір між сімейною згодою та загрозою з боку
сусідів. Але вже тоді Роман Мстиславович планував
приєднати галицькі землі до Волині.
Перша спроба сталася в 80-ті роки. Йому навіть вдалось
вигнати з трону Ярослава Галицького, але з приходом угрів
він поступився Галичиною. Вдруге Роман Мстиславович сів в
Галичі лице в 1199 році. Цю дату можна вважати часом
заснування Галицько-Волинського князівства.
На той час Роман був єдиним кандидатом на землі своїх
братів. Боротьба за владу вийшла тривалою,
бо бояри активно виступали проти Романа. Але так виникла
нова держава, яка поступово зміцнювалася. У 1202 році став
володарювати в Києві, зумів об’єднати Південно-Західну
частину Русі.
Роман Мстиславович загинув у 1205 році під містом
Завихвост. Відносини з Польщею різко погіршилися. Він
намагався забрати землі у краківського князя, які він мав
віддати йому.В одній з сутичок Роман загинув.
2

Данило Галицький: внутрішня політика

1) 1238р.-Данило вигнав з Галича чернігівських князів,приборкав

бояр і повернув батьківську спадщину, відновив велику державу.
Молодший брат Василько княжив у Волинському князівстві,діяв
спільно з Данилом Галич і Волинь єдине ціле.

2)Установив сильну князівську владу.

3)Приєднав до своїх земель Києвське,Чернігівське та Сіверське

князівства.

4)Столиця – м. Галич, пізніше Холм, де побудував оборонні

споруди.

5)1253-коронується в м. Дорогочині.

6)Дбав про розвиток сільського господарства, ремесел, промислів,

торгівлі. Запрошував купців і ремісників із сусідніх держав.

7)Обрав митрополітом Кирила.

8)Заклав Львів та інщі міста.

9)У війську вів піхоту,стрілецьке військо та переозброїв кіноту.

Данило Галицький: зовнішня політика

1)1238р.- Данило Галицький рогзромив війська хрестоносців під

Дорогочином, взяв в полон магістра ордену німецьких рицарів
Бруна.

2)1239р.-здобув Київ, управителем назначив воєводу Боброка.

3)1245р.-блискуче переміг під Ярославом військо угорського

короля та його союзників-чернігівського князя Ростислава,якого
галицькі бояри запросили княжити у Галич.

4)1245р.-був змушений їхати до Золотої Орди,щоб одержати

ярлик на правління землями.

5)1246р.-знову поширив свою владу на Київ,управитель

Дмитро.

6)1259р.-війська монголо-татар на чолі з Бурундаєм захопили

Волинь, Данило і Василько змушені були зруйнувати
укріплення Галичини.

7)З допомогою династичних браків своїх дітей вирішував

дипломатичні проблеми.

8)Перетворив Галицько-Волинську державу на сильну, яку

поважали як на Заході так і на Сході.

3
Серед причин занепаду Галицько-Волинської
держави були:

- монголо-татарське іго.
- деструктивна політика боярської олігархії.

- припинення княжої династії.

- агресія з боку Польщі, Угорщини, Литви.

Наслідки:

Зі смертю Юрія II закінчилася доба незалежності

Галицько-Волинського князівства, і почалася
боротьба сусідніх держав за Галичину й Волинь, що
завершилася поневоленням цих земель сусідніми
державами. Галицько-Волинські землі стали
об'єктом вторгнення Польщі, Литви, Угорщини та
інших державУ 1387 р., за короля Ягайла, Галичина
і Холмшина остаточно були приєднані до Польської
держави, спочатку на правах автономної області —-
«королівства Русі», а потім, з сер. XV ст., —
звичайної польської провінції. Належні раніше до
Галицько-Волинського князівств;! землі між
Дністром і Прутом, у т. ч. територія сучасної
Буковини, опинилися у складі Молдавського
князівства, яке сформувалося саме в той час.
Закарпаття опинилося у складі Угорського
королівства. Решта земель — Волинь, Поділля,
Київщина, Переяславщина, Чернігово-Сіверщина —
поступово зосередилися у складі Великого
князівства Литовського.. Галицько-волинська
держава перестала існувати.