ПЛАЧИНДА СЕРГІЙ ПЕТРОВИЧ 

- прозаїк, критик, публіцист. Народився у 1928 р. в с. Шевченкове

Кіровоградського району Кіровоградської області. Автор книг для дітей: «Ніч перед стартом»,
«Неопалима купина»

ЖОВНА ОЛЕКСАНДР ЮРІЙОВИЧ - прозаїк. Народився у м. Новомиргороді Кіровоградської області.

Працює викладачем у Новомиргородському будинку-інтернаті для глухонімих дітей. Автор оповідання
для дітей "Маленьке життя". Оповідання «Маленьке життя» увійшло до шкільної програми в розділі
«Сучасна українська література».

МИКИТЕНКО ІВАН КІНДРАТОВИЧ - прозаїк, драматург. Народився в с. Рівному Новоукраїнського району Кіров
Автор книг для дітей: "Дитинство Гавриїла Кириченка", "Гавриїл Кириченко - школяр", "Вуркагани" та ін.а ін.

КОРІНЬ АНТОНІНА МИХАЙЛІВНА - поетеса. Народилася в с. Софіївка Чернігівської області. Автор

поетичних збірок для дітей: "Веселі дрібнички із сімейної скарбнички", "Чому у сойки крила голубі?",
«Як стати другом?», «Як Данусь у Трускавці “козакував”».

БАРАНОВА ЛЮБОВ ОЛЕКСАНДРІВНА - поетеса. Народилася в 1948 р. в с. Гурівка Долинського

району Кіровоградської області.. Авторка поетичної збірки для дітей "Капелюшок для киці".

КОЗАЧЕНКО ВАСИЛЬ ПАВЛОВИЧ (1913-1995) - прозаїк. Народився в смт Новоархангельськ

Кіровоградської області. Автор книг для дітей та юнацтва: "Ціна життя", "Гарячі руки", "Блискавка",
"Листи з патрона", "Яринка Калиновська", "Біла пляма".

Корінь Антоніна Михайлівна

Як вертались козаченьки із війни»

                                                            «Як вертались козаченьки із війни,

                                                            Зупинялись під станицею вони,
                                                            Опускали коні гриву у траву,
                                                            а загін заводив пісню бойову,
                                                            Ой про те, як воювалось на війні,
                                                            Долинала пісня в рідні курені
                                                            Паслись коні серед буйних серед
трав,
                                                            разом з піснею і вечір догорав.
                                                            А на пісню в ніжнім сяєві зорі,
                                                            Вірні жони йшли і діти, й матері.
                                                            Дивувався в чистім небі молодик.
                                                            Що у кожного по глечику води.
                                                            Ні цілунків, ані потисків руки
                                                            Лиш стелили коням в ноги
рушники.
                                                            Та й ставала на колінах вся рідня
                                                            Та й копита мила коням у воді
                                                             цілувала їх і чорні і руді,
                                                            Ой за те, що їхніх милих привезли,
                                                            Козаків, що перемогу здобули.
                                                            ...Хоче милому козачка щось
сказать,
                                                            тільки ж очі затуманює сльоза,
                                                            стали коні та й на білі рушники,
                                                            повернулися з походу козаки.