1. Поняття недійсності шлюбу.

Закон не містить визначення поняття недійсного шлюбу. Разом з цим, у теорії

сімейного права недійсність шлюбу – це форма відмови держави від визнання
укладеного шлюбу, як юридично значущого акта, який укладений з порушенням
закону.
Недійсність шлюбу – це дефектність шлюбу, яка є наслідком порушення в
момент реєстрації шлюбу законодавчих вимог до осіб, які його укладають, та їх
волевиявлення, що спричиняє анулювання шлюбного правовідношення.
Недійсність шлюбу – це правова санкція, яка застосовується до подружжя внаслідок
порушення ними встановлених законом умов укладення шлюбу і яка передбачає
втрату таким шлюбом правової сили.
Для визнання шлюбу недійсним необхідна наявність вади волі сторін під час його
реєстрації. Під вадою волі в сімейному праві розуміють відсутність добровільної
згоди на одруження, реєстрація шлюбу під примусом, під впливом обману, омани
внаслідок неможливості через свій стан у момент укладення шлюбу усвідомлювати
свої дії та керувати ними.
Укладення шлюбу під примусом можливе тоді, коли згода на укладення була
виражена однією зі сторін під впливом фізичного та психічного насильства чи під
загрозою його застосування. Причому примушення до одруження може виходити
від одного з майбутнього подружжя чи від третіх осіб, що діють в його чи у своїх
власних інтересах.
Обман – це навмисне введення в оману особи, що одружується. Прикладом обману
може слугувати не тільки повідомлення майбутньому чоловіку чи дружині свідомо
хибних відомостей, а й свідоме замовчування деяких фактів, що мають істотне
значення для укладення шлюбу.
Омана – це помилкове уявлення особи, що одружується, щодо певних обставин
укладення шлюбу. Омана може сформуватися під впливом різних причин, можливо,
навіть таких, що не залежать від майбутнього чоловіка і дружини чи дій третіх осіб.
Помилкове уявлення особи, введеної в оману, може виникати як щодо особистості
іншого з подружжя, так і щодо юридичної значущості укладення шлюбу.

2. Підстави визнання шлюбу недійсним. Категорії недійсних шлюбів.

Аналіз норм СК України щодо недійсності шлюбу (ст. ст. 39, 40, 41 ) дозволяє
виділити три категорії недійсних шлюбів:
1.-абсолютно недійсні шлюби;
2.-шлюби, які визнаються недійсними за рішенням суду;
3. -шлюби, які можуть бути визнані недійсними за рішенням суду.
Такий поділ обумовлюється закріпленням у ст. 39–41 СК України теорії поділу
правових актів, укладених (вчинених) з порушенням вимог закону, на абсолютно
недійсні (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), відображеної у ст. 215 ЦК
України стосовно правочинів.
1. Абсолютно недійсний шлюб
– це шлюб, недійсність якого спричинена порушенням певних вимог закону і не
вимагає судового рішення.
Анулювання запису про такий шлюб здійснює орган ДРАЦ.
Відповідно до ст. 39 СК України абсолютно недійсними є шлюби, які
зареєстровані:
а) з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
б) між особами, які є родичами прямої лінії споріднення;
в) між рідними братом і сестрою;
г) з особою, яка визнана судом недієздатною (на момент укладення шлюбу).
Актовий запис про шлюб, зареєстрований з указаними особами, анулюється
органом ДРАЦС незалежно від смерті осіб, з якими зареєстровано шлюб, а
також розірвання цього шлюбу.
Наявність обставин, які зумовлюють недійсність шлюбу, у цих випадках
підтверджується відповідними документами: свідоцтвом про інший
зареєстрований шлюб, який не припинено на момент укладення повторного шлюбу;
свідоцтвами про народження жінки та чоловіка, які уклали шлюб, витягами з книг
реєстрації актів цивільного стану (народжень); копія рішення суду про визнання
фізичної особи недієздатною тощо.
 Отже, шлюби, зареєстровані: а) з особою, яка вже перебуває в іншому
зареєстрованому шлюбі; б) між особами, які є родичами прямої лінії споріднення;
в) між рідними братом і сестрою; г) з особою, яка визнана судом недієздатною (на
момент укладення шлюбу). (ст. 39 СК України), є вичерпним переліком обставин,
які спричиняють абсолютну недійсність шлюбу.
2.шлюби, які визнаються недійсними за рішенням суду;
2. Порушення інших заборон та недотримання позитивних умов укладення
шлюбу дозволяє заінтересованим особам звертатися до суду з вимогою про
визнання шлюбу недійсним, тобто він є дійсним, якщо не буде оспорений в суді.

Тобто, мова йде про другий вид шлюбів, недійсність яких визнається за
рішенням суду.
Суд обов’язково визнає недійсним шлюб, однак за умови, якщо в суді буде
доведено, що його укладено:
А) з порушенням принципу добровільності шлюбу, тобто без вільної згоди жінки та
чоловіка (ч. 1 ст 40);
Б) без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя (фіктивний
шлюб) (ч.2 ст. 40).
А). Вільна згода жінки та чоловіка на шлюб є обов’язковою умовою його
укладення, це конститутивний принцип шлюбу. Проте факт відсутності вільної
згоди на шлюб може бути доведено лише в суді.
Наявність добровільної згоди в момент реєстрації шлюбу визначається за
волевиявленням особи: подання заяви, усне підтвердження згоди, підпис у книзі
реєстрації шлюбів.
Однак зовнішнє волевиявлення може не відповідати справжньому бажанню особи,
тобто матиме місце недолік волі. Це може бути пов’язано, по-перше, зі впливом на
цю особу з боку інших осіб, по-друге, з нездатністю самої особи до належного
волевиявлення при вчиненні юридично значимих дій.
Насамперед, добровільна згода на шлюб відсутня, коли його укладено в
результаті фізичного чи психічного насильства, застосованого до нареченої,
нареченого другим з наречених чи третіми особами.
Фізичне насильство – це протиправний вплив на організм людини.
Прояви фізичного насильства пов’язуються, зокрема, з такими діями: спричинення
тілесних ушкоджень, побоїв, інше застосування фізичної сили, примусове
утримання в неволі, позбавлення свободи та ін. Розглядатимуться як такі, що
спричинили оспорюваність шлюбу і такі самі дії, якщо вони застосовані з метою
спонукати особу до укладення шлюбу у відношенні її близьких родичів, членів сім’ї.
Психічне насильство в юридичній літературі визначається як протиправна, реальна
погроза заподіяти особі або її родичам чи близьким особам фізичну, моральну або
майнову шкоду для досягнення мети.
Погроза виконує переважно функцію примушування. Для того, щоб погроза
кваліфікувалася як психічне насильство, вона повинна відповідати таким ознакам,
як:
-дійсність;
-реальність.
Реальність погрози – це здатність створити переконання у можливості її здійснення.
Достатньо, аби той хто створює погрозу вважав, що залякування, яке він застосовує,
сприймається потерпілим як таке, що цілком може бути реалізованим і спроможне
примусити його діяти певним чином.
Дійсність погрози – це доведеність її до відома потерпілого в обєктивній формі,
придатній до сприйняття.
Погрози можуть стосуватися спричинення шкоди майну особи, майну її близьких
родичів, членів сім’ї, а також заподіяння особі моральної шкоди, наприклад, шляхом
погрози розголошення відомостей щодо її приватного життя (про позашлюбні
стосунки, подружні зради в попередньому шлюбі, переривання вагітності і
подібне.).
Юридичне значення для оспорюваності шлюбу має реальність погрози – велика
вірогідність її реалізації в об’єктивній дійсності. Разом із тим, при визначенні
значення погрози та її впливу на укладення шлюбу особою, щодо якої вона
застосована, має враховуватися суб’єктивне сприйняття погрози потерпілою
стороною.
Згода особи також не вважається вільною, якщо в момент реєстрації шлюбу вона
страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного,
наркотичного, токсичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна
значення своїх дій і (або) не могла керувати ними (ч. 1 ст. 40 СК України).
Мова йде про особу, щодо якої не виносилося судового рішення про визнання її
недієздатною (це спричинило б абсолютну недійсність шлюбу), але вона
перебувала у такому стані, що унеможливлює вчинення дій, які мають правові
наслідки. Цей стан може бути обумовлений тимчасовими чи хронічними тяжким
психічними розладами, дією алкогольних напоїв, наркотичних засобів, токсичних
речовин, які особа вживала з власної волі чи внаслідок оманливих дій інших осіб.
У справах даної категорії суд у змозі призначати відповідну судову експертизу
(психіатричну, психологічну) з метою з’ясування особливостей психічних процесів
у стані особи, котрі дали б підстави для об’єктивного висновку про її нездатність
усвідомлювати власні дії та (або) керувати власною поведінкою в момент укладення
шлюбу. Якщо суд прийде до висновку, що в момент реєстрації шлюбу особа
перебувала в зазначеному стані, то він обов’язково визнає такий шлюб недійсним.
Як бачимо, основним доказом факту сп’яніння чи загострення психічної хвороби є
результати відповідної експертизи, яка має бути проведена у найкоротнший строк
після реєстрації шлюбу.

Б). У безумовному порядку за рішенням суду визнається недійсним шлюб і в разі

його фіктивності (ч. 2 ст. 40 СК України). Див питання 3.

Частина 3 ст. 40 СК вказує на випадки, за яких не може бути визниним недійсним

оспорюваний шлюб.
3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом
відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її
небажання створити сім'ю.
3. шлюби, які можуть бути визнані недійсними за рішенням суду.
Наступна група недійсних шлюбів – це шлюби, які можуть бути
визнані недійсними за рішенням суду за позовом заінтересованої особи з
підстав, визначених у ч. 1 ст. 41 СК України. Їх також називають умовно
оспорюваними.

Відповідно до зазначеної норми шлюб може бути визначений недійсним,

якщо він зареєстрований:
1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог,
встановлених частиною пятою ст. 26 СК);
2) між двоюрідним братом та сестрою, між тіткою, дядьком та племінником,
племінницею;
3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу, небезпечну для другого з подружжя
і (або) їхніх нащадків;
4) з особою, яка не досягля шлюбного віку і якій не було надано право на шлюб.
Таким чином, за рішенням суду може бути визнаний недійсним шлюб, який
зареєстрований з порушенням вимог закону:
1) щодо шлюбного віку;
2) щодо заборони шлюбів між родичами бокової лінії споріднення;
3) щодо заборони шлюбів з участю суб’єктів відносин усиновлення;
4) щодо обізнаності наречених зі станом здоров’я одне щодо одного.
Це більш «м’ягка» форма недійсного шлюбу, адже він лише може бути визнаним
недісним за рішенням суду.
В ч. 2 ст. 41 СК України вказано, що при вирішенні справи суд бере до уваги
наступні обставини:
- наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи;
- тривалість спільного проживання подружжя;
- характер їхніх взаємин;
- інші обставини, що мають істотне значення.
З урахуванням цих обставин суд може дійти висновку, що, незважаючи на
формальне порушення умов укладення шлюбу, між сторонами фактично виникли
сімейні стосунки і що визнання шлюбу недійсним не буде відповідати їх інтересам.
З урахуванням цього суд може прийняти рішення про невизнання шлюбу
недійсним. Якщо ж, окрім порушення умов дійсності шлюбу, після його реєстрації
між сторонами відсутні подружні відносини й існування шлюбу суперечить
інтересам сторін або однієї з них, суд своїм рішенням може визнати шлюб
недійсним.
По-перше, шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був
зареєстрований з порушенням умови щодо шлюбного віку – якщо він укладений з
особою, яка не досягла шлюбного віку (18 років) і їй не було надано права на шлюб.
Але якщо на момент розгляду справи ця особа вже досягла шлюбного віку або їй
було надано право на шлюб судом, то такий шлюб не може бути визнано недійсним
(ч. 3 ст. 41).
По-друге, умовно оспорюваним є шлюб, укладений між родичами бокової лінії
споріднення: двоюрідними братом та сестрою, між тіткою, дядьком та племінником,
племінницею. Нагадаємо, що шлюб між рідними братом і сестрою є абсолютно
недійсним.
По-третє, може бути визнаний недійсним за рішенням суду шлюб, укладений між
усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, якщо усиновлення не скасовано. Між
такими особами виникають такі ж права та обов’язки, які існують між батьками і
дітьми (ч. 4, 5 ст. 232 СК України), тому шлюби між ними не допускаються. Однак,
зважаючи на те, що між цими особами немає кровного споріднення, такі шлюби не
є абсолютно недійсними, а умовно оспорюваним, тобто такими, що можуть бути
визнані дійсними.
По-четверте, може бути визнаний недійсним у суді шлюб, укладений з особою,
яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя
і (або) їхніх нащадків.
У цьому випадку необхідно встановити наявність кількох обставин:
-хвороба є тяжкою або небезпечною для іншого з подружжя та (або) їхніх
нащадків;
-один подружжя страждав на неї ще в момент укладення шлюбу; він знав про
наявність у нього саме цього захворювання;
-він свідомо приховав відомості про таку свою хворобу від іншого з
подружжя.
Якщо хоча б один із цих елементів відсутній, наприклад, особа сама не знала про те,
що має таке захворювання, або хвороба з’явилася після укладення шлюбу, або
інший з подружжя був обізнаний з цим фактом, то шлюб не може бути визнано
недійсним за цією підставою.

3. Фіктивний шлюб.
У безумовному порядку за рішенням суду визнається недійсним шлюб і в разі його
фіктивності (ч. 2 ст. 40 СК України).
Фіктивним вважається шлюб, якщо його укладено жінкою та чоловіком або
одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя. Як
правило, фіктивність шлюбу пов’язується з корисливими мотивами одного з
подружжя: скористатися певними правами, які випливають зі шлюбу, користуватися
майновими чи іншими благами, які належать іншому з подружжя, його родині тощо.
Фіктивним може бути визнано шлюб тільки за умови, якщо дії особи (осіб) щодо
укладення шлюбу не мали на меті створення сім’ї; фіктивність шлюбу обумовлює
його недійсність, яка встановлюється судом.
У правовій позиції Верховного суду України № 6 -7505св09 вказано, що при
розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі
обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість,
спільне проживання, у розі тимчасового або роздільного проживання, його
причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна,
інші докази, які б свідчили про бажання створити сім’ю чи про його
відсутність.
Фіктивний шлюб як юридичний факт, який є підставою для визнання шлюбу
недійсним, має такі ознаки:
1) він укладається без наміру створити сім’ю;
2) намір створити сім’ю відсутній у жінки та чоловіка, які укладають шлюб, або в
одного з них;
3) справжньою метою укладення фіктивного шлюбу є набуття особистих
немайнових чи майнових прав не сімейно-правового характеру.
Перша ознака фіктивного шлюбу ґрунтується на юридичному розумінні поняття
«сім’я». Ця категорія є досить багатогранною та багатоаспектною з різних точок
зору. Стаття 3 СК України містить легальне визначення поняття сім’ї та її ознаки. В
юридичній літера- турі, як правило, вказується на такі основні ознаки сім’ї, як
спільність життя її членів та їх взаємна юридична пов’язаність. Під спільним
життям розуміють спільне проживання, ведення спільного господарства1, взаємну
спільність сімейних інтересів, взаємну потребу в постійному спілкуванні один з
одним.
Попри це спільне життя може мати місце і за відсутності спільного проживання.
Останній висновок також підтверджується нормами СК України. По-перше,
відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 3 СК України подружжя вважається сім’єю і тоді, коли
дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю
догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 56 СК України дружина та чоловік мають право на
вільний вибір місця свого проживання. Отже, закон не зобов’язує дружину та
чоловіка проживати спільно. Із цього випливає, що саме по собі роздільне
проживання подружжя не може слугувати підставою для визнання шлюбу
недійсним через його фіктивність.
Взаємна юридична зв’язаність подружжя полягає у наявності в них взаємних прав
та обов’язків. Реєстрація шлюбу презюмує наявність між особами шлюбних
відносин, проте відсутність між ними спільного життя виключає фактичне
здійснення ними прав та виконання обов’язків подружжя. З юридичної ж точки зору
такі права та обов’язки зберігаються за подружжям до моменту ви- знання судом їх
шлюбу недійсним.
Таким чином, з метою доведення фіктивності шлюбу суд має встановити відсутність
спільного життя між подружжям. Ускладнити ситуацію може, по-перше, випадок,
коли, уклав- ши фіктивний шлюб, подружжя деякий час навмисно створювало
видимість спільного життя для того, щоб ввести в оману оточуючих. У цьому
випадку разом з іншими обставинами слід брати до уваги тривалість такого життя.
Друга ознака фіктивного шлюбу полягає в тому, що під час його укладення намір
створити сім’ю може бути відсутній як в обох осіб, які його укладають, так і в однієї
з цих осіб.
Важливим є також установлення мети, яку переслідує особа під час укладення
фіктивного шлюбу, як третьої ознаки фіктивного шлюбу.
У разі укладення фіктивного шлюбу має місце невідповідність форми юридичного
факту його змісту. Дотримуючись установлених у законі умов укладення шлюбу та
процедурних правил, сторони або одна з них не мають наміру створити сім’ю та не
бажають виникнення в них взаємних прав та обов’язків подружжя.
Фіктивний шлюб укладають з метою набуття яких-небудь особистих немайнових чи
майнових прав не сімейно-правового характеру, наприклад права власності або
користування житловим приміщенням, права на отримання громадянства, права на
реєстрацію місця проживання у певному населеному пункті, права на виїзд за
кордон на постійне місце проживання як члена сім’ї, права на пенсію тощо.
У літературі також згадується така мета укладення фіктивного шлюбу, як
недопущення залучення особи як свідка вчинення злочину. Так, В. М. Кротов
стверджує, що «не можна виключити і такі випадки, коли майбутній наречений стає
свідком кримінального злочину, а злочинець реєструє шлюб зі свідком з метою не
допустити його свідчень як свідка»1.
Крім того, для встановлення фіктивності шлюбу необхідно до- вести, що
нездійснення шлюбних відносин не просто факт, що скла- вся, а поведінка,
спланована заздалегідь, передбачена сторонами ще до реєстрації шлюбу. Сторони
мають у момент реєстрації шлюбу усвідомлювати, що реєстрація здійснюється для
вигляду, з метою отримання одним із них чи обома яких-небудь прав, якими інакше
вони скористатися не можуть.
Отже, поведінка осіб, які укладають фіктивний шлюб, або однієї з них завжди є
навмисною, і цей умисел виникає обов’язково ще до реєстрації шлюбу.
Від фіктивного шлюбу слід відрізняти шлюб, укладений з корисних мотивів. Особи,
які укладають такий шлюб, бажають набути подружні права та обов’язки, створити
сім’ю, хоча мотивом укладення такого шлюбу (в однієї особи чи в обох із них) є не
почуття любові, а розрахунок. Проте такий шлюб не може бути визнаний недійсним,
оскільки закон передбачає вичерпний перелік підстав недійсності шлюбу, і мотив
укладення шлюбу правового значення не має. У цьому разі шлюб може бути
розірваний у передбаченому СК України порядку.

4. Порядок визнання шлюбу недійсним.

Закон закріплює перелік осіб, які мають право на звернення до суду з позовом
про визнання шлюбу недійсним: дружина або чоловік, інші особи, права яких
порушені у зв’язку з реєстрацією цього шлюбу (наприклад, спадкоємці); батьки,
опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи; прокурор, орган опіки та
піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана
недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена (ст. 42 СК України).
Якщо недійсність шлюбу вимагає судового рішення, то шлюб може бути
визнано недійсним і після смерті дружини або чоловіка, а також після розірвання
цього шлюбу, але в такому випадку позов про визнання його недійсним може бути
пред’явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу (ст. 43 СК
України).

Відповідно до абз.2 п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.07

р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про
право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного
майна подружжя» (далі —  Постанова ВСУ від 21.12.07 р. №11), позасудовий
порядок визнання шлюбу недійсним настає при вчиненні сторонами при укладенні
шлюбу таких істотних порушень умов  вступу в  шлюб, в силу яких він вважається
недійсним і без рішення суду. Також, нормами СК України передбачено судовий
порядок визнання шлюбу недійсним, який застосовується, у тих випадках, коли
порушення закону при укладенні шлюбу та його вагомість треба довести та
встановити ряд обставин.
Таким чином, в залежності від виду порушення яке було допущено при укладенні
шлюбу, шлюб може визнаватись недійсним через суд або анулюватись актовий
запис про шлюб органами РАЦС без звернення до суду.

Анулювання актового запису про шлюб органом РАЦС

За заявою заінтересованої особи орган РАЦС анулює актовий запис про шлюб,
зареєстрований з наступними істотними порушеннями:

1. шлюб, зареєстровано з особою, яка одночасно перебуває в іншому

зареєстрованому шлюбі;
2. шлюб, зареєстровано між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а
також між рідними братом і сестрою;
3. шлюб, зареєстровано з особою, яка визнана недієздатною (ст. 39 СК України).

Також, зазначена стаття встановлює, що актовий запис про шлюб анулюється

незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також і у випадках,
коли такий шлюб вже було розірвано.

Визнання шлюбу недійсним в судовому порядку

Відповідно до абз.2 п. 13 Постанови ВСУ від 21.12.07 р. №11, при розгляді судом
справ про визнання  шлюбу  недійсним  слід мати на увазі,  що за наявності одних
підстав суд зобов’язаний,  а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним.
Стаття 40 СК України визначає наступні підстави недійсності шлюбу, за наявності
яких шлюб обов’язково визнається судом недійсним:

1. Шлюб було зареєстровано без вільної згоди чоловіка чи жінки. Згода особи на
укладення шлюбу не вважається вільною, якщо в момент реєстрації шлюбу вона
страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного,
наркотичного, токсичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна
значення своїх дій і (або) не могла керувати ними. Також, згода не вважається
вільною, якщо особу було у будь-який спосіб примушено зареєструвати шлюб
(фізичне чи психічне насильство).
2. Фіктивність шлюбу. Фіктивним шлюб вважається у випадку, якщо його було
укладено чоловіком, жінкою, чи ними обома без наміру створення сім’ї та набуття
прав та обов’язків подружжя.

Слід зазначити, у випадку якщо на момент розгляду справи судом відпали

обставини, які підтверджували відсутність згоди особи на укладення шлюбу або
відсутність бажання створити сім’ю, такий шлюб не може бути визнано недійсним.

Стаття 41 СК України, визначає наступні підстави, за наявності яких шлюб  може,

але не обов’язково  буде  визнаний судом недійсним:

1. шлюб укладено між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною без

скасування у встановленому порядку усиновлення;
2. шлюб укладено між двоюрідними братом та сестрою, рідною тіткою чи
дядьком та племінником чи племінницею;
3. шлюб укладено з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу,
небезпечну для другого з подружжя та (чи) їх нащадків.
4. шлюб укладений з особою яка не досягла 18 років. Виключенням є випадки,
коли особі за рішенням суду надано право на шлюб.

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки
цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання
подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне
значення. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або
народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті,
або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право
на шлюб.

5. Правові наслідки визнання шлюбу недійсним.

Якщо шлюб недійсний за законом чи визнаний недійсним у суді, то його державна
реєстрація не спричиняє належних правових наслідків. Тобто, недійсний шлюб не є
підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та
обовязків подружжя, а також прав та обовязків, які встановлені для подружжя
іншими законами.
Тому, загальні правові наслідки недійсного шлюбу зводяться до того, що за
умови, якщо особи знали про наявність перешкод до реєстрації шлюбу і приховали
це в момент його укладення, вони повертаються у таке становище, немов би шлюбу
між ними не укладалося.
До загальних майнових наслідків недійсності шлюбу, які вказані у ст. 45 СК)
належать такі:
1) майно, набуте протягом недійсного шлюбу, вважається таким, що належить
особам на праві спільної часткової власності. При цьому, розмір часток кожного з
них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею
та коштами;
2) сума одержаних особою аліментів від того, з ким була в недійсному шлюбі,
вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає
поверненню, але не більш, як за останні три роки;
3) особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у звязку з реєстрацією з
нею недійсного шлюбу, не набула право проживання у ньому і може бути виселена.
4) особа, яка у звязку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище,
вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.
Проте, такі правові наслідки застосовуються лише до особи, яка знала про
перешкоди до реєстрацію шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від органу
державної реєстрації актів цивільного стану.

Разом з тим, виходячи із принципу регулювання сімейних відносин -

справедливість, добросовісність, розумність, відповідність моральним засадам
суспільства -, законодавець у ст. 46 передбачив особливі правові наслідки для
особи, яка не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу. Така особа
має право:
1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності
подружжя;
2) на проживання у житловому приміщенні, в яке він поселився у зв’язку з
недійсним шлюбом;
3) на утримання (аліменти) як дружина, чоловік; на прізвище, яке обрав при
реєстрації шлюбу (ч. 6 ст. 45 СК України).
Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов’язків батьків і
дитини, яка народилася у цьому шлюбі (ст. 46 СК України). Якщо особи, які
перебували у недійсному шлюбі, записані матір’ю та батьком дитини, то вони
мають всі права та обов’язки батьків щодо дитини відповідно до сімейного
законодавства.
Таким чином загальне правове значення недійсності шлюбу полягає в
анулюванні правових наслідків, які випливають з шлюбу (акту державної
реєстрації шлюбу), з самого моменту такої реєстрації.
Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним
1. У випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу, шлюб є недійсним від дня його
державної реєстрації.
Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу
1. Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням
суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків
подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.
2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм
на праві спільної часткової власності.
Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна
своєю працею та коштами.
3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених
аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню
відповідно до Цивільного кодексу України, але не більш як за останні три роки.
4. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею
недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.
5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою,
що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.
6. Правові наслідки, встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, застосовуються до особи,
яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від органу
державної реєстрації актів цивільного стану.
Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу
1. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:
1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;
2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;
3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цього Кодексу;
4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.
Стаття 47. Права та обов'язки батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі
1. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка
народилася у цьому шлюб

6. Санація шлюбу.
.Як зазначено вище, відповідно до ч. 3 ст. 40 СК шлюб не може бути визнаний
недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, що
засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сімю.
У даному випадку мова йде про так звану «санацію (відновлення» шлюбу.
В літературі вказується, що санація шлюбу – це збереження за шлюбом, який було
укладено з порушенням закону, правомірного характеру, який притаманний
дійсному шлюбу.
Але слід пам’ятати, що санація має місце лише тоді, коли шлюб оспорювався в суді,
адже щодо таких шлюбів діє презумпція правозгідності шлюбу (ст. 37 СК України),
а дійсний шлюб не потребує санації.
Таким чином, санація можлива щодо будь-якого шлюбу, який визнається судом
недійсним (укладеного без вільної згоди сторін або фіктивного). Це може мати
місце, наприклад, якщо особа під час реєстрації шлюбу не усвідомлювала сповна
значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, оскільки перебувала у стані
алкогольного сп'яніння. Проте після реєстрації шлюбу вона фактично висловлює
свою згоду на шлюб, оскільки проживає з другою стороною однією сім'єю. Сторони
(одна з них) можуть укласти шлюб і без наміру створення сім'ї, хоча пізніше їх
стосунки змінюються і фіктивний шлюб перетворюється у повноцінні стосунки
подружжя. За таких обставин суд не може визнати шлюб недійсним і по суті
юридично санує (відновлює) цей шлюб.

7. Неукладений шлюб.
Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним
1. Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним.
Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за
рішенням суду за заявою заінтересованої особи.
Відповідно до ст. 48 СК України неукладеним є шлюб, укладений у відсутності
нареченої і (або) нареченого. Таке порушення має принциповий характер. Шлюб
ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Згідно із ст. 34 СК України
присутність наречених в момент реєстрації шлюбу є обов’язковою, оскільки
сторони мають підтвердити свою вільну згоду на укладення шлюбу. Відсутність
сторін або однієї з них унеможливлює оприлюднення такої волі, чим позбавляє
шлюбний союз необхідного підґрунтя.
До неукладених шлюбів належать:
 шлюб, що укладений за відсутності одного/обох з подружжя;
 шлюб, що укладений з використанням підроблених документів;
 шлюб, що укладений з використанням недійсної довіреності
Відмінність між неукладеним та недійсним шлюбом
Відмінність між неукладеним та недійсним шлюбом полягає в наступному.
Неукладений шлюб взагалі не спричиняє появи правових наслідків, а недійсний
шлюб може стати підставою їх виникнення.

Тобто, недійсність шлюбу не впливає права та обов’язки батьків і дітей, які

народилась у цьому шлюбі; у недійсному шлюбі добросовісна сторона може
зберігати за собою права, що належать подружжю. Права дитини у недійсному
шлюбі.

А, от в разі визнання шлюбу «неукладеним» жодних правових наслідків не

наступає:
1. жодна із сторін не набуває прав та обов’язків подружжя;
2. дитина, яка народилася у неукладеному шлюбі вважається такою, що
народилася поза шлюбом;
3. неукладений шлюб не потребує визнання його недійсним.