Psihologiya - Terletska. - Yurchinska. - 2011 2

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Інститут післядипломної освіти
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС
з курсу „Загальна психологія”
для підготовки студентів
за спеціальністю 7.040101. „Психологія”
Укладачі: Терлецька Л.Г., канд.психол.наук, доцент

Юрчинська Г.К., канд.психол.наук, доцент
Київ - 2011
Навчально-методичний комплекс з курсу „Загальна психологія”
(укладачі: Л.Г.Терлецька, кандидат психологічних наук, доцент,
Г.К.Юрчинська, кандидат психологічних наук, доцент) для підготовки
студентів за спеціальністю 7.040101. „Психологія” рекомендовано на
засіданні навчально-методичної комісії Інституту післядипломної освіти
Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Протокол № 4 від 13 грудня 2011р.
2
ЗМІСТ
Загальні положення _______________________________________ с.4-7
Навчально-тематичний план ________________________________ с.8
Тематично-змістова частина курсу __________________________ с.9-12
Плани семінарських занять _______________________________ с.13-21
Вказівки до самостійної роботи студентів___________________ с. 21-26
Тестові завдання для модульних робіт ______________________с.26-42
Додаткова література____________________________________ с.43-46
3
Загальні положення
Мета і завдання дисципліни, її місце у навчальному процесі
Дисципліна “Загальна психологія” є нормативною дисципліною для

напрямку підготовки 7.040101 “психологія”. Викладається в обсязі 792
годин, з них аудиторних – 90 годин (лекцій - 54 години, семінарських - 36
годин), самостійна робота 702 години та форми підсумкового контролю –
залік, іспит.
Мета і завдання навчальної дисципліни:
 Розкриття та аналіз основних проблем загальної психології, що
мають теоретичне та практичне значення;
 Поглиблення уявлень слухачів про особливості функціонування
психічних процесів, психічних станів і поведінки особистості;
 Подальше формування світоглядних засад щодо власного
бачення психічних процесів виходячи із здобутків психологічної
науки;
 Поєднання психодіагностичного, корекційного та розвиваючого
підходів для більш ефективного засвоєння курсу та можливостей
використання цих знань у психологічній практиці.
Предмет навчальної дисципліни:
 Вивчення змісту, видів, особливостей розвитку психічних
процесів, станів і властивостей особистості;
 Дослідження особливостей функціонування даних процесів у
особистостей різного віку;
 Аналіз механізмів розвитку і функціонування психічних явищ;
 Узагальнення теоретико-методологічних підходів до вивчення
даних явищ у вітчизняній та закордонній психології.
Вимоги до знань та вмінь
У результаті вивчення курсу студент повинен знати:
4
 Функціональне призначення загальної психології;
 Об’єктно-предметну сферу загальної психології, еволюцію
предмету психології;
 Основні підходи та концепції розвитку психічних явищ;
 Проблематику вітчизняних і зарубіжних психологічних
досліджень;
 Базові поняття та категорії загальної психології;
 Методологічні принципи загальної психології, їх взаємозв’язок з
методами психологічних досліджень;
 Структуру психологічного знання та її особливості.
Місце в структурно-логічній схемі освітньо-професійної програми

підготовки фахівця за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем.
Нормативна навчальна дисципліна “Загальна психологія” є складовою циклу
професійної підготовки фахівців, її засвоєння є підґрунтям для вивчення
дисциплін “Психологія особистості”, “Психодіагностика”.
Система контролю знань та умови складання комплексного

підсумкового модулю (іспиту). Навчальна дисципліна "Загальна
психологія" оцінюється за модульно-рейтинговою системою. Вона
складається з трьох змістових модулів. Сума двох модулів зараховується в
залік.
Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 100 - бальною

шкалою.
Модульний контроль: три модульні контрольні роботи за матеріалом

кожного модулю.
За результатами роботи протягом вивчення курсу студент отримує

підсумкову оцінку за 100-бальною системою, яка розраховується як
накопичення оцінок за кожен з трьох модулів та оцінки за іспит за наступною
формулою.
5
Комплексний
Разом
Змістовий Змістовий Змістовий підсумковий
(підсумков
модуль 1 (ЗМ1) модуль 2 (ЗМ2) модуль 3 (ЗМ3) модуль
а оцінка)
(іспит)
Оцінка 20
20 20 40 100
(бали)
Розрахунок підсумкової оцінки (накопиченої):

ПО= ЗМ1 + ЗМ2 + ЗМ3 + КПМ.
Форми поточного контролю:
Форма Максимальна кількість балів

контролю Змістовий Змістовий Змістовий
модуль 1 модуль 2 модуль 3
(20 балів) (20 балів) (20 балів)
за всього за всього за всього всього
одиниц одиниц одиниц
ю ю ю
Робота на
семінарах: 8 8 8
- доповідь 5 5 5
- виступ 2 2 2
- доповнення 1 1 1
Творчі та 2 2 2 2 2 2
репродуктивн
і завдання з
самостійної
роботи
Модульна 10 10 10 10 10 10
контрольна
робота
Загалом за 20 20 20 60
роботу
протягом
курсу
КПМ (іспит) 40
Загальна сума балів 100
При цьому, кількість балів відповідає оцінці:

1-59 – «незадовільно»;
60-74 – «задовільно»;
75 - 89 – «добре»;
90 - 100 – «відмінно».
6
Шкала відповідності сум балів та оцінки:
За 100-бальною шкалою Шкала ECTS

90 – 100 A відмінно
85 - 89
B
добре
75 – 84
C
D
65 - 74
задовільно
60 – 64
E
Незадовільно (з правом
35 – 59 FX повторного
прослуховування курсу)
Незадовільно (без права
1 - 34 F повторного
прослуховування курсу)
Враховуючи те, що максимальна кількість балів по трьом змістовним

модулям дорівнює 100, то мінімум балів за яких студент допускається до
іспиту – 50.
7
НАВЧАЛЬНО -ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
Назва розділу, теми Кількість годин
Лекції Семінар. Сам.роб.
№ Змістовний модуль 1. Психологія як наука

1 Предмет, завдання та розвиток психології. 5 3
2 Психіка як предмет психології. 6 4
Модульна контрольна 1 1
Змістовний модуль 2. Психічні процеси
3 Відчуття. 3 2
4 Сприймання. 3 2
5 Увага. 3 2
6 Пам’ять. 3 2
7 Мислення. 3 2
8 Мовлення. 3 2
9 Уява. 3 2
10 Емоції і почуття. 3 2
11 Воля. 3 2
Змістовний модуль 3. Психологічні
властивості особистості
12 Особистість, структура особистості. 4 2
13 Темперамент. 4 2
14 Характер. 4 2
15 Особистість і спілкування. 4 2
Всього (годин): 792 54 36 702
Загальний обсяг годин – 792 години, у тому числі аудиторних – 90 годин (лекції – 54,
семінари – 36), самостійна робота студентів – 702 години.
8
ТЕМАТИЧНО - ЗМІСТОВА ЧАСТИНА КУРСУ
Модуль 1. Психологія як наука
Тема 1. Предмет, завдання та розвиток психології
Історичні етапи становлення та розвиток психології. Донауковий
період з ідеєю психології як науки про душу. Епоха Відродження XV-XVII
ст. або психологія як наука про свідомість. XVIIІ ст. – психологія як наука
про поведінку. XIX-XX ст. – психологія як наука про психіку.
Предмет психології як науки про закономірності виникнення діяльності
психіки у людини і вищих тварин, про психічні процеси, які є складовими
компонентами діяльності і спілкування людей, а також поведінки тварин.
Проблеми психології: психофізіологічна, психосоціальна,
психопрактична, психологічна.
Завдання та принципи сучасної психології. Три групи завдань:
науково-дослідні (вивчення об’єкта науки на різних етапах); діагностичні
(розпізнання психічного явища, визначення потенціальних можливостей
психічної діяльності); корекційні (спрямування на виправлення дефектів
психічної діяльності, розвитку).
Основні принципи психологічної науки (за О.М.Ткаченком): принцип
детермінізму, принцип відображення, принцип єдності психіки й реальності
(діяльності), принцип розвитку, принцип системно-структурний. Системно-
діяльнісний аналіз психіки.
Зв’язок психології з іншими науками. Психологія і філософські науки.
Психологія та природничі науки. Психологія та технічні науки. Психологія та
медичні науки. Психологія та суспільні науки. Класифікація основних
проблем і наук (за Б.Г.Ананьєвим). Міждисциплінарні зв’язки у вивченні
проблем “природа – людина” та “людство – природа” (за Б.Г.Ананьєвим).
“Трикутник наук” (за Б.М. Кедровим).
Галузі психології. Спеціальні галузі психології. Напрямки сучасної
психології
Методи психологічних досліджень. Вимоги до методів: об’єктивність,
генетичний підхід, системність, особистий та особистісний підхід,
індивідуалізація, єдність теорії і практики. Класифікація методів: емпіричні
методи (спостереження, тестування, аналіз продуктів діяльності,
анкетування, бесіда та інтерв’ю, біографічний метод; експеримент
лабораторний, природний, психолого-педагогічний експеримент); методи
обробки даних (кількісні та якісні); інтерпретаційні методи (генетичний,
структурний, системний метод); методи активного впливу на особистість:
психологічна корекція; психологічна консультація; психологічний тренінг;
психологічна терапія та реабілітація.
Тема 2. Психіка як предмет психології
9
Виникнення та розвиток психіки (філогенез, онтогенез). Періодизація
еволюції психіки живих організмів (за О.М.Леонтьєвим): стадія сенсорної
психіки, стадія перцептивної психіки, стадія інтелекту.
Основні підходи до розуміння психіки. Еволюція психіки (за К.К.
Платоновим). Основні відмінності між людиною та вищою твариною. Мозок
і психіка. Форми прояву та функції психіки. Структура психіки: психічні
процеси; психічні стани, властивості особистості.
Свідомість. Самосвідомість. Свідоме і несвідоме. Функції та властивості
свідомості. Форми свідомості (за К.К.Платоновим). Етапи розвитку
свідомості.
Модуль 2. Психічні процеси
Тема 3. Відчуття
Поняття про відчуття. Класифікація відчуттів. Види відчуттів. Будова
аналізатора. Загальні властивості відчуттів: якість; інтенсивність; тривалість;
чутливість; адаптація. Пороги чутливості: відносні і абсолютні. Верхній і
нижній пороги чутливості. Поріг розрізнення. Психофізіологічний закон
відчуттів Вебера-Фехнера.
Функції і властивості відчуттів.
Індивідуальні відмінності відчуттів. Вікові особливості функціонування
відчуттів.
Тема 4. Сприймання
Поняття про сприймання. Спільне та відмінне у відчуттях і сприйманні.
Властивості і види сприймання. Індивідуально-типологічні особливості
сприймання. Ілюзія сприймання. Типи сприймання: аналітичний,
синтетичний, аналітоко-синтетичний; об’єктивний і суб’єктивний.
Розвиток спостережливості.
Тема 5. Увага
Загальні уявлення про увагу. Теорії уваги у вітчизняній і закордонній
психології. Види уваги. Класифікація видів уваги (за У.Джемсом, М.Ланге,
М.Ф.Добриніним).
Властивості уваги (спрямованість, інтенсивність, обсяг, концентрація,
розподіл, переключення, інертність, акомодація, стійкість, коливання,
відволікання, розсіяність).
Філогенез уваги. Фізіологічні механізми уваги. Розвиток і формування
уваги. Деякі вікові особливості розвитку уваги. Досвід експериментального
формування уваги.
Тема 6. Пам’ять
Загальні уявлення про пам’ять. Моделі пам’яті. Іконічна пам’ять.
Короткочасна і довготривала пам’ять. Концепції пам’яті в закордонній і
вітчизняній психології. Види пам’яті. Класифікація видів пам’яті.
10
Процеси пам’яті. Фактори, що сприяють успішному запам’ятовуванню.
Причини забування. Індивідуальні відмінності пам’яті. Якості пам’яті.
Причини, що впливають на продуктивність пам’яті. Розвиток пам’яті. Вікові
особливості динаміки розвитку пам’яті.
Тема 7. Мислення
Теоретична і практична актуальність досліджень мислення. Історичний
розвиток мислення людини. Порівняльний аналіз основних теорій мислення
в історії психології.
Основні підходи до дослідження мислення у вітчизняній психології.
Мислення та мовлення. Проблема понять. Методи дослідження абстракції.
Дослідження наукових та буденних понять.
Поняття “проблемної ситуації” та “задачі”. Операціональний склад
процесу мислення. Мотивація мислительної діяльності. Емоції та мислення.
Стадії розвитку мислення в онтогенезі. Види зрілого мислення залежно
від професійної діяльності особистості.
Індивідуальні особливості мислення.
Тема 8. Мовлення
Поняття “мова” і “мовлення”. Функції та види мовлення. Мовні засоби
формування знань. Мовлення і розуміння, щаблі розуміння. Значення, зміст
та функції слова. Мова і орієнтовна діяльність.
Вікові періоди мовленнєвого розвитку людини. Соціальний контекст
мовлення. Грамотність і її основні компоненти.
Тема 9. Уява
Уява як особлива форма людської психіки. Уява і творчість.
Види уяви (пасивна і активна, відтворююча і творча). Форми побудови
образів уяви: гіперболізація; схематизація; типізація; комбінування;
аглютинація. Класифікація уяви. Індивідуально-типологічні особливості уяви
Тема 10. Емоції і почуття

Структура емоційної сфери особистості. Спільне і відмінне в емоціях і
почуттях. Види емоцій.
Класифікація груп почуттів: моральні; інтелектуальні; естетичні,
праксичні. Види почуттів (за Додоновим): альтруїстичні; комунікативні;
глоричні; практичні; романтичні; гностичні; естетичні; гедонічні; акизитивні;
мобілізаційні.
Рефлекторна природа зв’язку емоцій і почуттів.
Властивості емоційних явищ: глибина; якість; тривалість; активність;
динаміка перебігу; полярність; інтенсивність; амбівалентність.
Основні форми переживань емоцій (почуттів): афект; настрій;
пристрасті.
Психічні стани: фрустрація, стрес, агресія, депресія.
11
Тема 11. Воля
Сучасні підходи до визначення поняття: мотиваційний, регуляційний,
підхід вільного вибору.
Специфічні характеристики волі. Функції волі.
Локус контролю.
Мимовільні та довільні дії. Вольові акти. Вольові якості особистості.
Етапи складної вольової дії.
Модуль 3. Психологічні властивості особистості
Тема 12. Особистість, структура особистості

Поняття “людина”, “індивід”, “особистість”, “індивідуальність”.
Основні підходи до поняття “структура особистості” у вітчизняній і
закордонній психології. Розвиток і формування особистості.
Чотири підходи до визначення особистості: соціально-психологічний;
індивідуально-психологічний; діяльнісний; генетичний.
Спрямованість особистості.
Тема 13. Темперамент

Історичний огляд формування поняття темпераменту. Типи
темпераменту. Основні властивості темпераменту: активність, реактивність,
сенситивність, темп реакцій, пластичність, емоційність, екстраверсія-
інтроверсія. Типологія темпераменту (за Г.Айзенком).
Тема 14. Характер

Зв’язок темпераменту і характеру.
Властивості характеру: повнота, цілісність, визначеність, сила.
Провідні риси характеру: моральні; вольові; емоційні; інтелектуальні.
Акцентуації характеру. Симптомокомплекси (Теплов): ставлення до
інших людей: принциповість, тактовність, грубість, правдивість; відношення
до себе: самозакоханість, егоцентризм, самокритика; відношення до праці:
відповідальність, ентузіазм, ініціативність; відношення до речей: акуратність,
щедрість, скупість, бережливість.
Тема 15. Особистість і спілкування

Функції спілкування (за Ломовим): інформаційно-комунікативна;
регуляційно-комунікативна; афективно-комунікативна.
Функції спілкування: регуляція спільної діяльності; пізнання;
формування свідомості людини; самовизначення індивіда.
Сторони спілкування: (за Андреєвою): комунікативна, інтерактивна
(взаємодія), перцептивна (сприйняття людини людиною).
Засоби спілкування. Види спілкування. Бар’єри і потреби в
спілкуванні.
12
Плани семінарських занять
Семінар 1. Предмет, завдання та розвиток психології
1. Предмет психології.
2. Етапи розвитку психологічної науки.
3. Напрями психології 20 ст.
4. Зв’язок психології з іншими науками.
5. Методологічні принципи психології.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. М.: Изд-во Моск.
Ун-та, 1988. – 320 с.
2. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2 т.: Пер. с франц. / Под ред. Г.Г.Аракелова. – 2-е
изд., стереотипное. – М.: Мир, 1999. – Т. 1. – 496с.; Т. 2. – 376с.
3. Максименко С.Д. Общая психология. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. – 528с.
4. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. – 2-ге вид., доп. – К.: Вища шк., 2001. – 488с.
5. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. – М.: Валдос, 1995. – Кн. 1. – 576 с.; Кн. 2. – 496с.; Кн.
3. – 510 с.
6. Петровский А.В. История советской психологии. Формирование основ
психологической науки. – М.: Просвещение, 1967. – 367с.
7. Психологія / Под ред. Г.С.Костюка. – 3-є вид., доп. – К.: Радянська шк., 1968. – 572с.
8. Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 1999. – 560с.
9. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. – М.: Педагогика, 1989. – Т. 1. –
320с.; Т. 2. – 328с.
10. Роменець В.А. Історія психології. – К.: Вища шк. Головне вид-во, 1978. – 439с.
11. Роменець В.А. Історія психології ХІХ – початку ХХ століття. – К.: Вища шк., 1995. –
614с.
12. Хрестоматия по истории психологии. Период открытого кризиса. Начало 10-х –
середина 30-х гг. ХХ в. / Под ред. П.Я. Гальперина, А.Н. Ждан. – М.: Изд-во Моск. ун-та,
1980. – 301с.
Семінар 2. Психіка як предмет психології

1. Основні форми та функції психіки.
2. Біологічне і соціальне у розвитку психіки.
3. Етапи розвитку психіки в філогенезі.
4. Суспільно-історичний характер свідомості.
5. Свідоме і несвідоме у психічній діяльності людини.
1. Дельгадо Х. Мозг и сознание: Пер. с англ. – М.: Мир, 1971. – 264 с.
2. Дубровский Д.И. Психические явления и мозг. – М.: Наука, 1971. – 386 с.
3. Кон И. С. В поисках себя: Личность и ее самопознание. – М.: Политиздат, 1984.
– 334 с.
4. Костюк П.Г. Физиология центральной нервной системы. – К.: Наук. думка,
1977. – 220 с.
5. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2000.
6. Ладыгина-Котс Н. Н. Развитие психики в процессе эволюции организмов. – М.:
Наука, 1968.
7. Леонтьев А. Н. Избр. психол. произведения: В 2 т. – М.: Педагогика, 1983. – Т.
1. – 392с.; Т. 2. – 320с.
13
8. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. –
304 с.
9. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. – М.: Наука, 1972. – 375 с.
10. Лурия А. Р. Основы нейропсихологии. – М.: Изд-во МГУ, 1973. – 374 с.
11. Механизмы деятельности мозга человека / Под ред. Н. П. Бехтеревой. – Л.:
Наука, 1988.
13. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. – М.: Валдос, 1995. – Кн. 1. – 576 с.; Кн. 2. –
496с.; Кн. 3. – 510 с.
14. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. – 3-є вид., доп. – К.: Радянська шк., 1968. –
572с.
16. Психология человека от рождения до смерти / Под ред. А. А. Реана. – СПб.:
прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. – 656 с. – (Серия «Психологическая энциклопедия»).
17. Психофизиология. Учебник для вузов / Под ред. Ю.И.Александрова. – 2-е изд.,
доп. и перераб. – СПб.: Питер, 2001. – 496 с.: ил.
18. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. М., 1987
19. Хрестоматия по психологии / Сост. В. В. Мироненко; Под ред. А. В.
Петровского. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1987.
Семінар 3. Відчуття
1. Поняття про відчуття. Фізіологічна основа відчуттів.
2. Класифікація відчуттів.
3. Закономірності відчуттів. Пороги чутливості.
4. Розвиток відчуттів в онтогенезі.
5. Індивідуальні відмінності відчуттів.
1. Веккер И. А. Психические процессы: В 3 т. – Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1976.
2. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. – М.: Педагогика, 1982. – Т.1. – 485 с.; Т.2. –
504 с.; 1984. – Т.4. – 432 с.
3. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. – М.: Пед. общ-во России,
1999. – 276 с.
1. – 392 с.; Т. 2. – 320 с.
5. Лурия А. Р. Ощущение и восприятие. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1975.
6. Максименко С.Д. Общая психология. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. – 528 с.
496с.; Кн. 3. – 510 с.
9. Познавательные процессы: ощущения, восприятие / Под ред. А. В. Запорожца,
Б. Ф. Ломова, В. П. Зинченко. – М.: Педагогика, 1982.
572 с.
11. Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 1999. – 560 с.
12. Сеченов И. М. Избр. Произведения. – М.: Учпедгиз, 1958.
Семінар 4. Сприймання
1. Поняття про сприймання.
14
2. Властивості та індивідуальні особливості сприймань.
3. Типи сприймання.
4. Сприймання і спостережливість.
5. Розвиток сенсорно-перцептивної культури особистості.
1. Ананьев Б. Г., Дворяшина М. Д., Кудрявцева Н. А. Индивидуальное развитие
человека и константность восприятия. – М.: Просвещение, 1968. – 334 с.
2. Веккер И. А. Психические процессы: В 3 т. – Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1976.
3. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. – М.: Педагогика, 1982. – Т.1. – 485 с.; Т.2. – 504
с.; 1984. – Т.4. – 432 с.
4. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический
очерк. – СПб.: Союз, 1997. – 96 с.
1999. – 276 с.
6. Леонтьев А. Н. Избр. психол. произведения: В 2 т. – М.: Педагогика, 1983. – Т. 1. –
392 с.; Т. 2. – 320 с.
7. Лурия А. Р. Ощущение и восприятие. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1975.
10. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. – М.: Валдос, 1995. – Кн. 1. – 576 с.; Кн. 2. – 496с.;
Кн. 3. – 510 с.
11. Познавательные процессы: ощущения, восприятие / Под ред. А. В. Запорожца, Б.
Ф. Ломова, В. П. Зинченко. – М.: Педагогика, 1982.
12. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. – 3-є вид., доп. – К.: Радянська шк., 1968. – 572 с.
14. Хрестоматия по психологии / Сост. В. В. Мироненко; Под ред. А. В. Петровского.
2-е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1987.
Семінар 5. Увага
1. Теорії уваги.
2. Функції уваги.
3. Види уваги залежно від психічної активності суб”єкта.
4. Властивості уваги, їх співставна характеристика.
5. Експериментальне вивчення уваги.
6. Свідоме й несвідоме в пізнавальній діяльності.
7. Установка і діяльність.
8. Деякі вікові особливості розвитку уваги.
9. Розвиток уваги в системі “діяльність – особистість”.
1. Асмолов А.Г. Деятельность и установка.- М., 1979.- С.56-114.
2. Веккер Л.М. Психические процессы.- Т.3.- Л., 1974.
3. Вулдридж Д. Механизмы мозга. – М., 1965.- С.102-105.
4. Гальперин П.Я., Кабыльницкая С.Л. Экспериментальное формирование внимания. М.,
1974.- С.17-25.
5. Гоноболин Ф.Н. Внимание и его воспитание.- М., 1972.- С.44-75.
6. Лурия А.Р. Основы нейропсихологии.- М., 1973.- С.254-273.
7. Милнер П. Физиологическая психология.- М., 1973.- С.346-367.
15
8. Нейронные механизмы ориентировочного рефлекса / Под ред. Е.Н.Соколова,
О.С.Виноградовой.- М., 1980.- С.346-360.
9. Прибрам К. Языки мозга. М., 1975.- С.335-366.
10. Развитие психофизиологических функций взрослых людей / Под ред. Б.Г.Ананьева,
Е.И.Степановой.-М., 1972.- С.130-149.
11. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.- М., 1946.-С.448-456.
12. Ухтомский А.А.Доминанта.- М., Л., 1966.- С. 5-12.
13. Хрестоматия по вниманию.- М., 1975.-С.103-132, 134-135, 220-228, 229-232, 243-252,
260-270, 271-280.
14. Фресс П., Пиаже Ж. Экспериментальная психология. –Вып.3.- М., 1970.- С. 114-142.
Семінар 6. Пам’ять.
1. Сприймання і пам’ять.
2. Пам’ять як багаторівневе, поліструктурне явище.
3. Психологічні теорії пам’яті.
4. Загальна характеристика процесів пам’яті.
5. Відтворення. Рівні відтворення.
6. “Збереження-забування”. Теорії забування.
7. Явище ремінісценції.
8. Проблема класифікації мнемічних явищ. Основні підходи до виділення
видів пам’яті.
9. Проблема класифікації пам’яті за часовими характеристиками.
10.Оперативна пам’ять.
11.Загальна характеристика, проблеми розвитку та тренування пам’яті.
12.Динаміка вікових змін пам’яті.
13.Індивідуальні особливості пам’яті людини і властивості нервової
системи.
1. Бартлетт Ф. Психика человека в труде и игре.-М.- 1959.
2. Веккер Л.М. Психические процессы.- Т.3.- Л.- 1981.- С.199-262.
3. Возрастные и индивидуальные различия памяти / Под ред. А.А.Смирнова.- М.- 1967.-
С.101- 112.
4. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т.- Т.2.- М.- 1982.- С.381-395.
5. Голубева Э.А. Индивидуальные особенности памяти человека.- М.- 1980.- С.3-4, 17-
20.Зинченко П.И. Непроизвольное запоминание.- М.- 1960.
6. Линдсей П., Норман Д. Переработка информации у человека.- М.- 1974.
7. Лурия А.Р. Нейропсихология памяти. М.- 1974.
8. Ляудис В.Я. Память в процессе развития.- М.- 1976.
Е.И.Степановой.- М.- 1972.- С. 150-188.
10. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.- М.- 1989.- Т.1.- С.300-344. 11. Смирнов
А.А. Проблема психологии памяти.- М.- 1966.
12. Хофман Г. Активная память.- М.- 1984.
13. Хрестоматия по общей психологии. Психология памяти.- М.- 1979.
14. Экспериментальная психология / под ред. П.Фресса, Ж.Пиаже.- Вып. 4.- М.- 1973.
Семінар 7. Мислення
1. Основні концепції мислення у закордонній психології.
16
2. Аналіз зовнішнього та егоцентричного мовлення. Полеміка
Виготського і Піаже про егоцентричне мовлення.
3. Характеристика і аналіз основних видів мислення в соціогенезі.
4. Стадії розвитку мислення в онтогенезі.
5. Види зрілого мислення залежно від професійної діяльності
особистості.
1. Брунер Дж. Процесс обучения. – Гл. Интуитивное мышление.- М., 1963.
2. Брушлинский А.В. Культурно-историческая теория мышления // Исследования
мышления в советской психологии.- М., 1966.- С.134-174.
3. Вертгеймер М. Продуктивное мышление. – М., 1987.
4. Выготский Л.С. Избранные психологические произведения.- М., 1982.- т.2.
5. Гальперин П.Я. Психология мышления и теория поэтапного формирования
умственных действий // Исследования мышления в советской психологии.- М., 1966.
6. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении.- М., 1972.
7. Т.В.Кудрявцев. Психология технического мышления.- М., 1975.
8. Лурия А.Р. Речь и мышление.- М., 1975.
9. Психология мышления / Ред. А.М.Матюшкина.- М., 1965. – С.21-245, 397-500.
10. Рубинштейн С.Л. О мышлении и путях его исследования.- М., 1960
11. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.- гл. Психологические теории
мышления.- М., 1946.
12. Сеченов И.М. Элементы мысли // Избр. Произв.- М., 1960.- гл. 2,5,6.
13.Тихомиров О.К.. Психология мышления.- М., 1984.- С.7-10.
14. Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления. / Ред.
Ю.Б.Гиппенрейтер, В.В.Петухова.- М., 1981.- С.11-60, 87-152.
Семінар 8. Мовлення
1. Знакова діяльність як процес утворення і використання знаків під час
знакового відображення і комунікації.
2. Види знаків. Змістовний і формальний рівні мовної діяльності.
3. Мова та мовлення. Види мовлення. Моделі структури та механізмів
утворення висловлювань на смисловому рівні.
4. Внутрішнє мовлення. Моделі утворення висловлювань та внутрішнє
мовлення.
5. Вивчення семантики мовних одиниць.
6. Народження і розуміння висловлювань.
7. Методи дослідження мови та мовлення.
8. Асоціативний експеримент.
1. Атлас экспериментального исследования отклонений в психической деятельности
человека./ Ред. И.А.Полищука, А.Е.Видренко.- К.- 1980.- С.12-31.
2. Ветров Н.В. Семиотика и ее основные проблемы.- М., 1968.
3. Леонтьев А.А.. Психолингвистика.- Л., 1967.
17
4. Леонтьев А.А.. Психолингвистические единицы и порождение речевого
взыскания.- М., 1969.
5. Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность.- М., 1968.
6. Лурия А.Р. Мышление и речь.- М., 1970.
7. Практикум по общей и экспериментальной психологии. / Ред. А.А.Крылова.- Л.-
1987.- С.133-159.
8. Практикум по психологии. / Ред. А.Н.Леонтьева, Ю.Б.Гиппенрейтер.- М.- 1972.- С.
175-194.
9. Соколов А.Н. Внутренняя речь и мышление.- М., 1967.- С.11-59.
Семінар 9. Уява
1. Класифікація видів та функцій уяви.
2. Прийоми створення образів уяви.
3. Індивідуальна своєрідність уяви.
4. Розвиток та виховання уяви.
5. Мрія, натхнення, творчість.
1. Ананьев Б.Г. Избр. психол. тр.: В 2 т. Т.1/Под ред. А. А. Бодалева, Б. Ф. Ломова.
– М.: Педагогика, 1980. – 230 с.
2. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. – М.: Педагогика, 1982. – Т.1. – 485 с.; Т.2. –
504 с.; 1984. – Т.4. – 432 с.
1999. – 276 с.
1. – 392 с.; Т. 2. – 320 с.
6. Сеченов И. М. Избр. Произведения. – М.: Учпедгиз, 1958.
Семінар 10. Емоції і почуття

1. Емоції і почуття: спільне і відмінне.
2. Класифікація емоцій і почуттів.
3. Теорії емоцій.
4. Загальні властивості емоцій і почуттів.
5. Розвиток емоційно-почуттєвої сфери.
6. Порівняння емоційних і психічних станів.
1. Додонов Б. И. В мире эмоций. – К.: Политиздат, 1987. – 139 с.

2. Изард К. Эмоции человека: Пер. с англ. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1980. – 440 с.
4. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. – М.: Валдос, 1995. – Кн. 1. – 576 с.; Кн. 2. – 496с.;
Кн. 3. – 510 с.
18
5. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. – 3-є вид., доп. – К.: Радянська шк., 1968. – 572 с.
7. Якобсон П. М. Эмоциональная жизнь школьника (Психологический очерк). – М.:
Просвещение, 1966. – 291 с.
Семінар 11. Воля
1. Характеристика вольових дій.
2. Структура вольового акту.
3. Вольові якості особистості.
4. Проблема вибору: свобода і відповідальність.
Список літератури:
1. Бех І. Д. Від волі до особистості. – К.: Україна – Віта, 1995. – 480 с.
496с.; Кн. 3. – 510 с.
572 с.
6. Шапкин С. А. Экспериментальное изучение волевых процессов. – М.: Смысл,
Ин-т психологии РАН, 1997. – 140 с.
Семінар 12. Особистість, структура особистості

1. Співвідношення понять людина, індивід, особистість,
індивідуальність.
2. Підходи до структури особистості у закордонній психології.
3. Широке та вузьке трактування особистості у вітчизняній психології.
4. Спрямованість особистості.
5. Розвиток та самотворення особистості.
1. Адлер А. Лекции по аналитической психологии: Пер. с англ. – М.: Рефл.-бук;
К.: Ваклер, 1996. – 281 с.
2. Ананьев Б.Г. Избр. психол. тр.: В 2 т. Т.1/Под ред. А. А. Бодалева, Б. Ф. Ломова.
– М.: Педагогика, 1980. – 230 с.
3. Бехтерев В. М. Проблемы развития и воспитания человека: Избр. Психол. Тр. –
Москва; Воронеж, 1997. – 416 с.
4. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. – М.: Лантерна: Вита, 1995. –
150 с.
1. – 392 с.; Т. 2. – 320 с.
6. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. –
304 с.
7. Петровский В. А. Личность в психологии: парадигма субъектности. – Ростов
н/Д.: Феникс, 1996. – 512 с.
8. Эльконин Д. Б. Избр. психол. тр. – М.: Педагогика, 1989. – 560 с.
Семінар 13. Темперамент

1. Фізіологічні основи темпераменту.
19
2. Типи темпераменту та їх характеристика.
3. Вплив темпераменту на індивідуальний стиль діяльності.
4. Особливості виховання та навчання дітей різних типів
темпераменту.
1. Максименко С.Д. Общая психология. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. – 528
с.
2. Мерлин В. С. Очерк теории темперамента. – М.: Просвещение, 1964. – 302 с.
3. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. – 2-ге вид., доп. – К.: Вища шк., 2001. –
488с.
496с.; Кн. 3. – 510 с.
5. Платонов К. К. Проблемы способностей. – М.: Наука, 1972. – 312 с.
6. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. – 3-є вид., доп. – К.: Радянська шк., 1968.
– 572 с.
7. Психология одарённых детей и подростков / Под ред. Н. С. Лейтеса. – М.:
Академия, 1996. – 416 с.
9. Русалов В. М. Биологические основы индивидуально-психологических
различий. – М.: Наука, 1979. – 352 с.
11. Шадриков В. Д. Способности человека. – Москва; Воронеж, 1997. – 288 с.
12. Юнг К. Г. Проблемы души нашего времени: Пер. с нем. – М.: Прогресс-
Универс, 1996. – 332 с.
13. Юнг К. Г. Психологические типы: Пер. с нем. – СПб.: Ювента; М.:
Прогресс-Универс, 1995. – 716 с.
Семінар 14. Характер

1. Зв’язок характеру і темпераменту.
2. Типологія характерів.
3. Властивості та риси характеру.
4. Індивідуальні відмінності характеру людини.
1. Ананьев Б.Г. Избр. психол. тр.: В 2 т. Т.1/Под ред. А. А. Бодалева, Б. Ф.
Ломова. – М.: Педагогика, 1980. – 230 с.
2. Вейнингер О. Пол и характер: Пер. с нем. – М.: Терра, 1992. – 480 с.
3. Лазурский А. Ф. Очерк наук о характерах. – М.: Наука, 1995. – 272 с.
4. Максименко С.Д. Общая психология. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. – 528
с.
5. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. – 2-ге вид., доп. – К.: Вища шк., 2001. –
488с.
496с.; Кн. 3. – 510 с.
7. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. – 3-є вид., доп. – К.: Радянська шк., 1968.
– 572 с.
20
10. Щёкин Г.В. Основы психологических знаний. – 4-е изд., стереотипное. – К.:
МАУП, 2001. – 128 с.
Семінар 15. Особистість і спілкування

1. Форми спілкування, їх функції.
2. Потреби у спілкуванні.
3. Бар’єри спілкування.
4. Умови успішного спілкування.
5. Засоби спілкування.
1. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. – М.: Педагогика, 1982. – Т.1. – 485 с.;
Т.2. – 504 с.; 1984. – Т.4. – 432 с.
2. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекцій. – М.:
Изд-во Моск. Ун-та, 1996. – 310 с.
3. Каган М. С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). –
М.: Политиздат, 1974. – 328 с.
4. Корнєв М. Н., Коваленко А. Б. Соціальна психологія. – К., 1995. – 301 с.
5. Кон И. С. В поисках себя: Личность и ее самопознание. – М.:
Политиздат, 1984. – 334 с.
6. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2000.
7. Максименко С.Д. Общая психология. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. –
528с.
8. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. – 2-ге вид., доп. – К.: Вища шк., 2001.
– 488с.
9. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. – М.: Валдос, 1995. – Кн. 1. – 576 с.; Кн.
2. – 496с.; Кн. 3. – 510 с.
10. Общение и деятельность / Под ред. Г. М. Андреевой, Я. Яноушека. –
Прага: Изд-во Карлова ун-та, 1981. – 238 с.
11. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. – 3-є вид., доп. – К.: Радянська шк.,
1968. – 572с.
13. Психология человека от рождения до смерти / Под ред. А. А. Реана. –
СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. – 656 с. – (Серия «Психологическая
энциклопедия»).
14. Шибутани Т. Социальная психология: Пре. С англ. – М.: Прогресс, 1968.
– 535 с.
ВКАЗІВКИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Самостійною роботою передбачається:

1. Систематичне відвідування всіх видів лекційних занять, ведення
конспектів.
2. Систематичне вивчення пропонованої літератури.
21
3. Систематичну підготовку до семінарських занять.
4. Виконання пропоновоної окремої самостійної работи та її оформлєння
згідно з відповідними вимогами.
Оцінюючи самостійні роботи (реферати, курсові), викладач зважає на
те, наскільки ретельно виконано роботу, творчо здійснено інтерпретацію
психічного явища, наскільки повно й адекватно зроблено висновок та
наскільки в обгрунтуванні рекомендацій використано теоретичний матеріал
навчального курсу.
Теми для рефератів:
1. Психологія та історія.
2. Система явищ, які вивчаються в сучасній психології.
3. Соціологічні аспекти психологічних досліджень.
4. Методи психологічних досліджень.
5. Значення психологічних знань для педагогічної теорії та практики.
6. Основні етапи розвитку психіки у тварин.
7. Фізіологічні основи мотивації та емоцій.
8. Елементарні та вищі психічні функції у людини.
9. Генотипічно обумовлені психічні та поведінкові властивості людини.
10.Мотивація та емоції у людини та тварин.
11.Особливості вищих людських здібностей.
12.Типи темпераментів, їх психологічна характеристика.
13.Типологія характерів.
14.Індивідуальний стиль діяльності.
15.Визначення характеру людини.
16.Діагностика уваги особистості різного віку.
17.Розвиваючі вправи для тренування уваги дітей шкільного віку.
18.Розвиток ейдетичності уваги.
19.Ейдетична пам’ять.
20.Розвиток пам’яті людей різного віку.
21.Діагностика пам’яті дітей шкільного віку.
22.Методи тренування пам’яті.
23.Діагностика мислення людей різного віку.
24.Діагностика мовлення дітей ранього, дошкільного і шкільного віку.
25.Теорії інтелекту в закордонній і вітчизняній психології.
26.Етапи розвитку уваги у дітей.
27.Психологія творчого мислення.
28.Поняття інтелекту, тести на коефіцієнт інтелекту.
29.Фактори, які впливають на формування образів.
22
30.Вплив мислення на сприймання.
31.Індивідуальні особливості та порушення пам’яті.
32.Вплив уяви на стани організму.
33.Стреси в житті людині: причини виникнення і шляхи подолання.
34.Основні напрямки та шляхи розвитку волі.
35.Емоції та сучасне художнє мистецтво.
36.Поняття, ознаки та прояв волі у людини.
37.Теорії емоцій.
38.Порівняльний аналіз та синтез різних визначень особистості.
39.Проблема стійкості особистості.
40.Умови та фактори нормального та аномального розвитку особистості.
41.Класифікація та зміст сучасних теорій особистості.
42.Рівні неспання та увага.
43.Внутрі- та міжфункціональні зв’язки уваги.
44.Психофізіологічні дослідження та їх особливості.
45.Свідоме й несвідоме в пізнавальній діяльності.
46.Досвід експериментального формування уваги.
47.Психологічний час і пам’ять.
48.Теорії забування.
49.Основні підходи до виділення видів пам’яті.
50.Лабільна та стабільна фази пам’яті.
51.Модифікація мозкових стенів під впливом зовнішньої стимуляції.
52.Проблема мозкової локалізації мнемічної функції.
53.Клінічні форми порушення пам’яті.
54.Загальна характеристика, проблеми розвитку та тренування пам’яті.
55.Проблема мовного мислення. Мислення та мовлення.
56.Проблема понять. Методи дослідження абстракції. Дослідження
наукових та буденних понять.
57.Аналіз зовнішнього та егоцентричного мовлення. Полеміка
Виготського і Піаже про егоцентричне мовлення.
58.Знакова діяльність як процес утворення і використання знаків під час
знакового відображення і комунікації.
59.Історіогенез, філогенез, онтогенез.
60. Поняття розвитку, становлення, самотворення особистості.
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

1. Розвиток психології в СРСР та на Україні.
2. Проблема співвідношення біологічного і соціального в розвитку психіки і
поведінки і поведінки людини
3. Мовлення та його вплив на формування пізнавальних процесів у дітей
різного віку.
4. Співвідношення свідомості, самосвідомості та ментальності в процесі
формування особистості.
23
5. Проблеми етнічної та національної самосвідомості особистості.
6. Тлумачення свідомості в провідних психологічних теоріях.
7. Особливості застосування методу анамнезу у психології.
8. Моделювання як метод психологічного дослідження та його види.
9. Особливості використання методу самоспостереження та самозвіту.
10. Використання методу контент-аналізу у психологічних дослідженнях.
11. Зв’язок відчуттів з властивостями зовнішнього і внутрішнього середовища.
12. Основні фактори впливу на розвиток пам’яті в онтогенезі.
13. Шляхи, прийоми і засоби тренування та покращення пам’яті. Мнемотехніка.
14. Причини та наслідки порушення пам’яті на різних вікових етапах.
15. Зв’язок індивідуальних особливостей пам’яті людини з її здібностями.
16. Проблеми генетичного зв’язку мислення і мовлення людини.
17. Мовлення і знаково-символічна природа вищих психічних функцій.
18. Проблема взаємозв’язку між рівнем розвитку інтелекту людини і її
життєвими успіхами.
19. Проблеми і шляхи розвитку творчого мислення на різних вікових етапах.
20. Поняття штучного інтелекту: проблеми створення і функціонування.
21. Співвідношення творчості й професіоналізму в процесі становлення
професійної діяльності особистості.
22. Натхненність і харизма: психологічні особливості харизматичної
23. Креативність як особистісна характеристика талановитих обдарованих,
геніальних) людей.
24. Розвиток уяви в процесі індивідуальної творчості особистості.
25. Психобіотичні ритми: сон і сновидіння.
26. Вплив уяви на психофізіологічний стан організму людини.
27. Роль емоцій і почуттів у сфері людських взаємостосунків.
28. Зв’язок моторики з емоційною сферою людини.
29. Прояви та характеристика негативних емоційних станів людини: агресія,
фрустрація, депресивні стани.
30. Любов як всесвітній та вселюдський стан, властивість і почуття.
31. Прояв емоцій і почуттів в художній творчості.
32. Значення волі в організації діяльності і спілкування людини.
33. Проблема взаємозв’язку високого рівня свідомості та „сили волі”
34. Проблема взаємозв’язку високого рівня самосвідомості та „свободи волі
(вибору)” особистості.
35. Психолого-філософський аналіз проблеми „свободи волі” як усвідомленої
необхідності.
36. Зв’язок вольової регуляції поведінки з боротьбою мотивів, потребами і
цілями людини.
37. Функції уваги в навчально-виховному процесі.
38. Умови, способи та прийоми розвитку довільної й після довільної уваги у
дітей різного віку.
39. Умови, способи та прийоми розвитку уважності та спостережливості на
різних вікових етапах.
24
40. Проблеми розвитку і саморозвитку особистості.
41. Характерні особливості основних видів діяльності (гри, навчання, праці) на
різних вікових етапах.
42. Умови взаємного переходу гри і праці в навчання і навпаки.
43. Основні підходи до класифікації потреб та мотивів діяльності людини.
44. Активність і саморегуляція як стрижневі характеристики діяльності й
поведінки особистості.
45. Психологічна характеристика творчої особистості.
46. Психологічна характеристика власної особистості.
47. Сучасні підходи представників вітчизняних і зарубіжних психологічних
шкіл і напрямків до розуміння основних компонентів структури особистості.
48. Свідомість і самосвідомість як продукт природної та соціальної еволюції
людини.
49. Основні етапи життєвого шляху особистості.
50. Життєві кризи особистості у поглядах вітчизняних та зарубіжних
психологів.
51. Значення спілкування для розвитку людської психіки.
52. Мова і мовлення як суспільно-історичні явища.
53. Особистісне спілкування вчителя і учнів як один із аспектів педагогічної
майстерності.
54. Група та її роль в розвитку людини як особистості.
55. Соціальні еталони та стереотипи як стабілізуючий фактор психіки.
56. Основні шляхи уникнення та вирішення конфліктних ситуацій.
57. Психологічні механізми сприйняття людьми один одного.
58. Взаєморозуміння – важлива умова встановлення й розвитку
міжособистісних стосунків.
59. Конституційні теорії темпераменту (Кречмер, Шелдон ін.).
60. Вплив темпераменту на формування екстравертованих чи інтровертованих
поведінково-діяльнісних характеристик людини.
61. Врахування типу темпераменту дитини у навчально-виховному процесі.
62. Вплив темпераменту на формування рис характеру особистості.
63. Сенситивні періоди для становлення і розвитку позитивних рис характеру
64. Природа індивідуальних психологічних відмінностей людей за здібностями.
65. Умови та передумови формування та розвитку здібностей.
66. Між статеві відмінності у здібностях та їх наукове пояснення.
67. Психолого - педагогічний підхід до обдарованих дітей.
68. Психологічна характеристика творчих здібностей людини: обдарованість,
талановитість, геніальність.
69. Умови, фактори, особливості раннього розвитку і прояву загальних та
спеціальних здібностей у дітей.
70. Розвиток здібностей в різних видах діяльності.
71. Проблеми взаємодії та взаємо компенсації здібностей.
72. Діагностика самооцінки та рівня домагань молодшого школяра (підлітка,
старшокласника).
73. Використання методу спостереження для вивчення психологічних
особливостей учнів.
25
74. Формування особистості дитини (на різних вікових етапах).
75. Психологічні особливості спілкування учнів молодшого
(середнього, старшого) віку.
76. Вплив оцінки значущих дорослих на самооцінку дитини.
77. Дослідження психологічних особливостей емоційно-вольовоі сфери дітей
78. Особливості мимовільного і довільного запам'ятовування у
молодших школярів.
79. Індивідуальні особливості пам'яті молодшого школяра (підлітка,
старшокласника) і їх врахування в навчальному процесі.
80. Індивідуальні особливості сприймання, молодшого школяра (підлітка,
81. Індивідуальні особливості мислення молодшого школяра (підлітка,
82. Індивідуальні особливості уваги молодшого школяра (підлітка,
83. Виховання довільної уваги у молодших школярів в навчальній діяльності.
84. Формування та розвиток здібностей дітей різного віку.
85. Формування та розвиток рис характеру у дітей різного віку.
86. Розвиток різних видів пам’яті у дітей різного віку.
87. Розвиток різних видів мислення у дітей різного віку.
88. Властивості уваги та їх вплив на успішність навчальної діяльності дітей
89. Властивості уяви та їх вплив на успішність навчальної діяльності дітей
90. Розвиток уяви у дітей різного віку.
91. Розвиток мовлення у дітей різного віку.
92. Вплив різних видів діяльності на психічний розвиток дітей різного віку.
93. Особливості оцінки і самооцінки в молодшому шкільному (підлітковому,
старшому шкільному) віці.
94. Формування „Образу-Я" у дітей дошкільного (молодшого
шкільного, підліткового та старшого шкільного) віку.
95. Міжособистісні стосунки в групах дошкільників, ( молодших школярів,
підлітків).
96. Творчі здібності і їх прояв у молодшому шкільному (підлітковому
юнацькому) віці.
97. Соціально-психологічні умови оптимізації педагогічного спілкування.
98. Особливості спілкування в шкільному педагогічному колективі.
99. Взаємозв'язок креативності та інтелектуальних здібностей дітей. молодшого
шкільного ( підліткового, старшого шкільного) віку.
100. Спілкування як чинник формування особистості.
Тестові завдання для модульних робіт:

1. Психологія як самостійна наука сформувалась:
а) в 40-х рр. ХІХ ст.;
б) в 80-х рр. ХІХ ст.;
в) в 90-х рр. ХІХ ст.;
26
г) на початку ХХ ст.
2. Визнання психології як самостійної науки було пов’язано:
а) зі створенням спеціальних науково-дослідних закладів;
б) з розвитком методу інтроспекції;
в) з розвитком методу спостереження;
г) з виходом трактату Аристотеля «Про душу».
3. Психологія як наука про свідомість виникла:
а) у XV ст.;
б) у XVI ст.;
в) у XVII ст.;
г) у XVIII ст.
4. Психологія як наука про поведінку виникла:
а) у ХVII в.;
б) у XVIII в.;
в) у XIX в.;
г) у XX в.
5. Визначення психології як науки про душу було дано:
а) більше трьох тисяч років тому;
б) більше двох тисяч років тому;
в) у XVI ст.;
г) у XVII ст.
6. Самою радикальною спробою поставити психологію на природно-наукову основу
є:
а) психоаналіз;
б) гештальтпсихологія;
в) біхевіоризм;
г) гуманістична психологія.
7. Наявністю душі пояснювались всі незрозумілі явища в житті людини з точки зору:
а) психології душі;
б) психології свідомості;
в) поведінкової психології;
г) психології як відображувальної діяльності мозку.
8. До числа найбільш древніх понять психології належить поняття:
а) мотиву;
б) особистості;
в) темпераменту;
г) здібностей.
9. Методологія:
а) являє собою результат процесу пізнання;
б) визначає способи досягнення і побудови знання;
в) є предметною підтримкою навчальної діяльності;
г) є процесом, у ході якого виникають нові форми поведінки і діяльності.
10. Критерієм наукової теорії в психології не є:
а) відносно завершена логічна структура;
б) принципи і підстави побудови психологічних теорій;
в) положення, докази, що з'єднують теоретичні конструкти з наявними фактами,
іншими теоріями;
г) матеріальна цілеспрямована діяльність людей по перетворенню природних і
соціальних об'єктів.
11. Для наукового психологічного і стихійно-емпіричного досліджень загальним(ми)
є:
а) засоби пізнання;
27
б) характер цілепокладання;
в) вимоги до точності поняттєво-термінологічного апарату;
г) постановка цілей та завдань дослідження.
12. Психічний процес залежить від створюючих його факторів відповідно до
принципу:
а) індетермінізму;
б) розвитку;
в) детермінізму;
г) системності.
13. Принцип, що вимагає розглядати психічні явища в постійному русі, зміні
називається принципом:
а) детермінізму;
в) переходу кількісних змін у якісні;
г) об'єктивності.
14. Діяльнісний підхід у психології не містить у собі вимоги принципу:
а) єдності психіки і діяльності;
б) діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин;
в) єдності побудови внутрішньої і зовнішньої діяльності;
г) відтворення в онтогенезі психіки основних етапів культурно-історичного розвитку
людини.
15. Психічний процес залежить від створюючих його факторів відповідно до
принципу:
а) керування;
в) детермінізму;
16. Обумовленість психічних явищ дією виробляючих їх факторів складає зміст
принципу:
б) системності;
в) розвитку;
г) керування.
17. В якості пояснювального в біхевіоризмі в наявній формі використовувався
принцип:
в) активності;
18. Психоаналіз у його розвинутій формі був спрямований на вивчення особистості і
формувався відповідно до принципу:
а) системності;
в) керування;
г) індетермінізму.
19. Б.Г. Ананьєв відносить лонгитюдний метод дослідження:
а) до організаційних методів;
б) до емпіричних методів;
в) до способів обробки даних;
г) до інтерпретаційних методів.
20. Поняття «самоспостереження» є синонімом терміна:
а) інтроверсія;
28
б) інтроєкція;
в) інтроспекція;
г) інтроскопія.
21. Коротке, стандартизоване психологічне випробування, у результаті якого
робиться спроба оцінити той чи інший психічний процес або особистість в цілому,
— це:
а) спостереження;
б) експеримент;
в) тестування;
г) самоспостереження.
22. Одержання суб'єктом даних про власні психічні процеси і стани на момент їх
протікання або слідом за ним - це:
б) експеримент;
в) тестування;
г) самоспостереження.
23. Активне втручання дослідника в діяльність досліджуваного з метою створення
умов для встановлення психологічного факту називається:
а) контент-аналізом;
б) аналізом продуктів діяльності;
в) бесідою;
г) експериментом.
24. Основним для сучасних психогенетичних досліджень не є метод:
а) близнюковий;
б) прийомних дітей;
в) сімейний;
г) інтроспекції.
25. У залежності від ситуації можна виділити спостереження:
а) польове;
б) суцільне;
в) систематичне,
г) дискретне.
26. Вперше експериментальна психологічна лабораторія була відкрита:
а) У. Джемсом;
б) Г. Ебінгаузом;
в) У. Вундтом;
г) X. Вольфом.
27. Перша у світі експериментальна лабораторія почала свою роботу:
а) у 1850 р.;
б) у 1868 р.;
в) у 1879 р.;
г) у 1885 р.
28. Можливість дослідника викликати якийсь психічний процес чи властивість є
головною перевагою:
б) експерименту;
в) контент-анализу;
г) аналізу продуктів діяльності.
29. За допомогою експериментального методу перевіряються гіпотези про наявність:
а) явища;
б) зв'язку між явищами;
в) причинно-наслідкового зв'язку між явищами;
29
г) кореляції між явищами.
30. Встановлювати найбільш загальні математико-статистичні закономірності
дозволяє:
а) контент-аналіз;
б) аналіз продуктів діяльності;
в) бесіда;
г) експеримент.
31. Асоціативний експеримент для вивчення неусвідомлюваних афективних
утворень розробив і запропонував:
а) П. Жане;
б) З.Фрейд;
в) Й. Брейер;
г) К. Юнг.
32. Автором природного експерименту є:
а) Р. Готтсданкер;
б) О.Ф. Лазурський;
в) Л. Кемпбелл:
г) У.Вундт.
33. Міра відповідності експериментальної процедури об'єктивній реальності
характеризує валіднісгь:
а) внутрішню;
б) зовнішню;
в) операціональну;
г) конструктну.
34. При лабораторному експерименті найбільшою мірою порушується валідність:
а) внутрішня;
б) зовнішня;
в) операціональна;
г) конструктна.
35. Найбільший вплив експериментатора на результати в дослідженнях:
а) психофізіологічних;
б) «глобальних» індивідуальних процесів (інтелекту, мотивації, ухвалення рішення
і т.ін.);
в) психології особистості і соціальної психології;
г) психогенетичних.
36. На дані особистісних опитувальників не повинно впливати:
а) використання досліджуваними невірних еталонів;
б) відсутність у досліджуваних навичок інтроспекції;
в) невідповідність інтелектуальних можливостей респондентів вимогам опитувальної
процедури;
г) особистісний вплив дослідника.
37. За О.М. Леонтьєвим, критерієм появи зародків психіки в живих організмах є:
а) здатність до пошукової поведінки;
б) наявність чутливості;
в) здатність до гнучкого пристосування до середовища;
г) уміння програвати дії у внутрішньому плані.
38. З переходом організму з гомогенного середовища в матеріально оформлене
середовище дискретних предметів пов'язане виникнення:
а) подразливості;
б) чутливості;
в) чуттєвості;
г) почуттів.
30
39. Біологічна форма відображення – це:
а) поведінка;
б) інстинкт;
в) подразливість;
г) активність.
40. Здатність вибірково і специфічним чином відповідати на життєво значущі впливи
середовища відповідно до потреб обміну речовин та збереження цілісності організму
називається:
а) реакцією;
б) подразливістю;
в) відображенням;
г) чутливістю.
41. Якість, що позначає природу психіки, її суттєві властивості і відносини, — це:
а) об'єктивність;
б) суб'єктивність;
в) первинність;
г) змістовність.
42. Поняття вищих психічних функцій впровадив у науковий оборот:
а) Л.С. Виготський;
б) О.М. Леонтьєв;
в) О. Р. Лурія;
г) П.Я. Гальперін.
43. Особливу увагу проблемам мозкової локалізації вищих психічних функцій та
їхніх порушень приділяв:
а) Л.С. Виготський;
в) О.Р. Лурія;
г) П.Я. Гальперін.
44. Загальні та суттєві ознаки, зв'язки і відносини предметів та явищ відображає:
а) відчуття;
б) сприйняття;
в) пам'ять;
г) мислення.
45. Реакція — це дія, що виникає у відповідь на вплив:
а) стимула;
б) аналізу;
в) мотива;
г) процесу.
46. Уявлення про те, що психічні процеси по суті є фізіологічними, стверджує:
а) теорія психофізіологічного паралелізму;
б) теорія механічної тотожності;
в) теорія єдності;
г) концепція френології.
47. Те, що психічні і фізіологічні процеси виникають одночасно, але є якісно
різними, стверджує:
а) теорія психофізіологічного паралелізму;
б) теорія механічної тотожності;
в) теорія єдності;
г) концепція френології.
48. З розумовою діяльністю, мовленням, пам'яттю та усвідомленням положення тіла
у просторі особливо тісно пов'язані такі зони кори головного мозку, як:
а) сенсорні;
31
б) моторні;
в) асоціативні;
г) гностичні.
49. Сукупність нервових утворень, що беруть участь у здійсненні рефлексу, - це:
а) рефлекторна дуга;
б) рефлекторне кільце;
в) безумовний рефлекс;
г) умовний рефлекс.
50. Між рівнем розвитку нервової системи живої істоти і складністю його взаємодії з
зовнішнім світом існує:
а) пряма залежність;
б) зворотна залежність;
в) логарифмічна залежність;
г) ступенева залежність.
51. Поведінка – це особлива форма діяльності, згідно:
а) О.М. Леонтьєву;
б) С.Л. Рубінштейну;
в) В.М. М’ясищеву;
г) О.В. Запорожцю.
52. За С.Л. Рубінштейном, одиницею аналізу поведінки є:
а) дія;
б) операція;
в) вчинок;
г) уміння.
53. Вироблення будь-якої нової реакції починається з випадкових спроб і
продовжується до тих пір, доки одна з них не приведе до успіху відповідно до
принципу:
а) активності;
б) діадичної взаємодії;
в) спроб та помилок;
г) рефлекторної дуги.
54. Уявлення про поведінку як сукупність емоційних та вербальних реакцій лежить в
основі концепції психіки:
а) біхевіористичної;
б) психоаналітичної;
в) культурно-історичної;
г) когнітивіської.
55. Положення про взаємообумовленість процесів екстеріоризації і інтеріоризації
містить в собі концепція психіки;
а) біхевіоральна;
б) психоаналітична;
в) діяльнісна;
г) когнітивіська.
56. Першим, хто визнав, що розвиток людини продовжується і в дорослому стані,
був:
а) К. Юнг;
б) Ж. Піаже;
в) 3. Фрейд;
г) К. Роджерс.
57. Властивість, що позначає здатність відображувати відображуване — міркувати
над власними відчуттями, переживаннями, думками, називається:
а) рефлексією;
32
б) інтуїцією;
в) увагою;
г) мисленням.
58. З наступних понять: «індивід», «особистість», «суб'єкт діяльності»,
«індивідуальність» — найменш широким по змісту є поняття:
а) індивіда;
в) суб'єкта діяльності;
г) індивідуальності.
59. З наступних понять: «індивід», «особистість», «суб'єкт діяльності»;
«індивідуальність» — найбільше широким по змісту є поняття:
а) індивіда;
в) суб'єкта діяльності;
г) індивідуальності.
60. Поняття «індивід», «особистість», «суб'єкт діяльності», «індивідуальність» за
обсягом змісту знаходяться у відношенні:
а) включення;
б) супідрядності;
в) роду-виду;
г) рядоположенності.
61. Онтогенетичний розвиток людини можна охарактеризувати наступною
послідовністю понять:
а) індивід, особистість, суб'єкт діяльності, індивідуальність;
б) індивід, суб'єкт діяльності, особистість, індивідуальність;
в) індивід, суб'єкт діяльності, індивідуальність, особистість;
г) суб'єкт діяльності, індивід, особистість, індивідуальність.
62. Людина як типовий носій видів людської активності — це:
а) індивід;
б) особистість;
в) суб'єкт діяльності;
г) індивідуальність.
63. Людина як індивід – це людина, в обумовленості поведінки якої не
розкриваються передумови:
а) генетичні;
б) метаболичні,
в) нейродинамічні;
г) соціальні.
64. Людина як особистість — це людина, що розкривається в обумовленості:
а) її спілкуванням з іншими людьми;
б) структурою її ціннісних орієнтацій;
в) інтерналізованими нею етнічними і культурними стереотипами;
г) усі відповіді вірні.
65. Вищий етап онтогенетичного розвитку людини в суспільстві – це:
а) індивід;
б) особистість;
в) суб'єкт діяльності;
г) індивідуальність.
66. Властивості людини, обумовлені генетичними факторами,—це:
а) вихованість;
б) авторитет;
в) задатки;
33
г) байдужість.
67. Особистісні якості, визначені, головним чином, соціальними факторами,—це:
а) інстинкти;
б) механічна пам'ять;
в) ціннісні орієнтації;
г) музичний слух.
68. Біологічні процеси дозрівання особистості ставить в основу такий підхід до
розвитку особистості:
а) психогенетичний;
б) соціогенетичний;
в) біогенетичний;
г) двухфакторний.
69. Особистість формується суспільством, біологічні особливості людини не роблять
на цей процес істотного впливу відповідно підходу до розвитку:
а) психогенетичному;
б) соціогенетичному;
в) біогенетичному;
г) двухфакторному.
70. Найбільш загальною формально-динамічною характеристикою індивідуальної
поведінки людини є:
а) темперамент;
б) характер;
в) здатність;
г) спрямованість.
71. Система стійких переваг і мотивів особистості, що орієнтують динаміку її
розвитку, яка задає головні тенденції її поведінки,—це:
а) темперамент;
б) характер;
в) здатність;
г) спрямованість.
72. Ступінь труднощів тих цілей, до яких прагне людина і досягнення яких
представляється людині привабливим і можливим, характеризує:
а) рівень домагань;
б) локус контролю;
в) самооцінка;
г) самовідношення.
73. Схильність особистості бачити джерела керування своїм життям або переважно в
зовнішньому середовищі, або в самомій собі називається:
а) інтроспекцією;
б) локусом контролю;
в) інверсією;
г) паттерном.
74. Орієнтацією на навколишній світ характеризується тип особистості:
а) інтропунітивний;
б) інтровертований;
в) екстравертований;
г) екстрапунітивний.
75. Імпульсивність, ініціативність, гнучкість поведінки, товариськість, соціальна
адаптованість властиві людям типу:
а) інтровертованого;
б) екстравертованого;
в) інтропунітивного;
34
г) шизоїдного.
76. Виразність екстраверсії/інтроверсії не пов'язана:
а) зі швидкістю вироблення умовних рефлексів і їхньою міцністю;
б) з балансом процесів порушення/гальмування в ЦНС;
в) з рівнем активації кори головного мозку з боку ретикулярної формації;
г) зі швидкістю безумовних рефлексів.
77. Важливою диференцюючою характерологічною ознакою в ситуаціях
фрустрованості є параметр:
а) екстраверсія/інтроверсія;
б) екстрапунітивність/інтропунітивність;
в) імпульсивність;
г) невротизм.
78.Характеристика особистості, що визначає інтенсивність, частоту, тривалість і
розмаїтість виконаних дій, називається:
а) емоційністю;
б) активністю;
в) саморегуляцією;
г) самостійністю.
79. Відповідальність за виникнення фруструючої ситуації приписується іншим
людям при типі реагування:
а) інтропунітивному;
б) екстрапунітивному;
в) інтровертованому;
г) екстравертованому.
80. Відповідальність за виникнення фруструючої ситуації приймає людина на себе
при типі реагування:
а) інтропунітивному;
б) екстрапунітивному;
в) інтровертованому;
г) екстравертованому.
81.Вибір людиною того чи іншого режиму діяльності, стилю поведінки в конкретних
умовах залежить:
а) тільки від особистісного змісту діяльності і соціального контексту;
б) тільки від рівня навченості;
в) тільки від соціального контексту і рівня навченості;
г) від особистісного змісту діяльності, соціального контексту і рівня навченості.
82. Соціальна зрілість людини не виявляється:
а) у структурі її домагань;
б) у спектрі соціальних ролей, що виконуються нею;
в) у рівні сформованості в неї механізмів самовладання;
г) у спектрі пережитих емоцій.
83. Одним із основоположників психофізики є:
а) В. Вундт;
б) З. Стівенс;
в) Г. Фехнер;
г) Дж. Дьюі.
84. Анатомо-фізіологічний апарат, призначений для прийому впливів певних
подразників із зовнішнього і внутрішнього середовища і переробки їх у відчуття,
представлений:
а) провідниковим відділом;
б) рецептором;
в) аналізатором;
35
г) рефлексом.
85. Мінімальна величина подразника, що викликає ледь помітне відчуття,—це поріг
відчуттів:
а) нижній абсолютний;
б) диференціальний;
в) тимчасовий;
г) верхній абсолютний.
86. Підставою виділення зорових, слухових, нюхових і інших різновидів відчуттів є:
а) час виникнення в ході еволюції;
б) модальність подразника;
в) місце розташування рецепторів;
т) наявність чи відсутність безпосередніх контактів з подразником.
87. Відчуття, що виникають при впливі зовнішніх стимулів на рецептори,
розташовані на поверхні тіла, називаються:
а) екстерорецептивними;
б) інтерорецептивними;
в) пропріорецептивными;
г) інтерактивними.
88. Рецептори, що спеціалізуються на відображенні впливів із внутрішнього
середовища організму, називаються:
а) екстерорецепторами;
б) інтерорецепторами;
в) пропріорецепторами;
г) внутрішніми.
89. До екстерорецептивних відносяться відчуття:
а) зорові;
б) органічні;
в) вібраційні;
г) температурні.
90. Сприймання часто прийнято називати:
а) дотиком;
б) апперцепцією;
в) перцепцією;
г) спостережливістю.
91. Стосовно образів відчуття і сприймання, образи уявлень:
а) первинні;
б) вторинні;
в) третинні;
г) байдужі.
92. Процес сприймання являє собою швидку зміну менш конкретного, більш
загального сприйманняя предмета, явища більш приватним, конкретним,
диференційованим відповідно до закону:
а) психофізіологічних узагальнень;
б) асоціативного зрушення;
в) перцепції;
г) апперцепції.
93. Вид сприйманя, що складається на основі тактильного і рухового відчуттів,—це:
а) апперцепція;
б) ілюзія;
в) спостережливість;
г) дотик.
94. Помилкові сприймання реальних речей або явищ називаються:
36
а) агнозією;
б) галюцинацією;
в) ілюзією;
г) маренням.
95. Розуміння й інтерпретація іншої людини шляхом ототожнення себе з ним
а) емпатією;
б) ідентифікацією;
в) соціально-психологічною рефлексією;
г) стереотипизацією.
96. Першою в історії європейської культури роботою по психології пам'яті був(ла):
а) трактат Аристотеля;
б) класична праця Галена «Про частини людського тіла»;
в) трактат Сократа;
г) трактат Платона.
97. Напрямок у психології, який в якості первинних факторів пам’яті висуває деякі
цілісні психологічні структури, які не зводяться до суми складових її частин, відомо
як:
а) діяльнісна теорія пам'яті;
б) асоціативна теорія пам'яті;
в) гештальттеорія;
г) психоаналітична теорія пам'яті.
98. Пам'ять про свою пам'ять називається:
а) оперативною пам'яттю;
б) метапам’яттю;
в) автобіографічною пам'яттю;
г) короткочасною пам'яттю.
99. Підставою поділу пам'яті на рухову, емоційну, образну і вербальну є:
а) ведучий аналізатор;
б) предмет відображення;
в) активність суб'єкта;
г) вид діяльності.
100. Генетично первинної вважається пам'ять:
а) рухова;
б) образна;
в) емоційна;
г) вербальна.
101. Вищим видом пам'яті вважається пам'ять:
а) рухова;
б) образна;
в) емоційна;
г) вербальна.
102. Сенсорна пам'ять:
а) тривала;
б) лежить в основі окремих образів;
в) багаторівнева;
г) діє на рівні рецепторів.
103. Кількість відтворених чи впізнаних елементів ряду в абсолютних числах або в
відсотках до загального обсягу пред'явленого стимульного матеріалу називається
коефіцієнтом:
а) запам'ятовування;
б) точності запам'ятовування;
37
в) помилок;
г) забування.
104. Кількість повторень, яка потрібна для першого безпомилкового відтворення всіх
елементів ряду в будь-якому порядку, служить показником:
а) мобілізаційної готовності;
б) обсягу пам'яті;
в) запам'ятовування;
г) забування.
105. Міцність запам'ятовування не залежить:
а) від ступеня участі відповідного матеріалу в подальшій діяльності суб'єкта;
б) від значимості відповідного матеріалу для досягнення майбутніх цілей;
в) від емоційного стану суб'єкта;
г) від обсягу пам'яті.
106. Явище мимовільного поліпшення показників запам'ятовування через деякий час
після закінчення завчання називається:
а) ремінісценцією;
б) інтерференцією;
в) інтерорізацією;
г) екстеріоризацією.
107. Зосередженість свідомості на якому-небудь предметі, явищі чи переживанні
забезпечує:
а) рефлексія;
б) сприймання;
в) увага;
г) пам'ять.
108. Поняття «домінанта» у науковий оборот було введено:
а) У. Найссером;
б) В.М. Бехтєрєвим;
в) А.А. Ухтомским;
г) П.Я. Гальперіним.
109. Зосередження уваги на об'єкті в силу якихось його особливостей називається
увагою:
а) мимовільною;
б) довільною;
в) післядовільною;
г) зоровою.
110. Числом об'єктів та їхніх елементів, одночасно сприйманих з однаковим
ступенем ясності і виразності, оцінюється такий показник уваги, як:
а) концентрація;
б) переключення;
в) розподіл;
г) обсяг.
111. Швидкість переключення уваги залежить від:
а) стимульного матеріалу;
б) характеру діяльності суб'єкта з ним;
в) рівня мотивації особистості;
г) гендерних особливостей суб'єкта.
112. Перша теорія, що описує процес мислення, була запропонована в рамках:
а) асоціативної психології;
б) біхевіоризму;
в) гештальтпсихології;
г) когнітивної психології.
38
113. Автором культурно-історичної теорії мислення визнаний:
а) Ж. Піаже;
в) П. Жане;
г) Л.С. Виготський.
114. Підставою класифікації мислення на наочно-діюче, наочно-образне і словесно-
логічне є:
а) ведучий аналізатор;
б) предмет відображення;
в) форма існування матерії;
г) активність суб'єкта.
115. Синонімом терміна «репродуктивне» є термін:
а) емпіричне;
б) творче;
в) відтворююче;
г) дивергентне.
116. Центральною особливістю допонятійного мислення є:
а) егоїзм;
б) егоцентризм;
в) егоідентичність;
г) его-стан.
117. Мисленєве об'єднання предметів і явищ за їх загальними і істотними ознаками
відомо як:
а) аналіз;
б) синтез;
в) узагальнення;
г) класифікація.
118. Думка про предмет, у якій що-небудь стверджується чи заперечується,— це:
а) поняття;
б) судження;
в) умовивід;
г) силогізм.
119. Механізмом емпатії як необхідної умови творчої уяви виступає:
а) зараження;
б) ідентифікація;
в) інтроекція;
г) проекція.
120. Мрія — це така характеристика уяви, як:
а) вид;
б) форма;
в) спосіб;
г) механізм.
121. Збільшення чи зменшення предмета, зміна кількості частин предмета чи їх
зміщення відомо як:
а) гіперболізація;
б) схематизація;
в) типізація;
г) аглютинація.
122. Емоції – це таке відображення у формі переживань приємного і неприємного
процесів і результатів практичної діяльності, як:
а) безпосереднє;
б) опосередковане;
39
в) свідоме;
г) раціональне.
123. Емоції не можна охарактеризувати як психічні реакції, які… відношення
суб'єкта до життєвих обставин:
а) виражають;
б) відбивають;
в) являють собою;
г) визначають.
124. У тому, що стійкі переживання направляють нашу поведінку, підтримують її,
змушують переборювати перешкоди, що зустрічаються на шляху, виражається
функція почуттів:
а) експресивна (виразна);
б) сигнальна;
в) регуляторна;
г) інтерферіруюча.
125. Емоції пов'язані з певними фізіологічними реакціями відповідно до теорії
емоцій:
а) інформаційної;
б) периферичної;
в) кібернетичної;
г) когнітивної.
126. Підставою поділу емоцій на стенічні і астенічні являється (ються):
а) мобілізація ресурсів організму;
б) потреби;
в) сила і тривалість проявів;
г) знак.
127. Критерієм поділу емоцій на нижчі і вищі є:
а) мобілізація ресурсів організму;
б) потреба;
в) сила і тривалість проявів;
г) знак.
128. Переживання задоволення потреби в чому-небудь називається:
а) інтересом;
б) радістю;
в) подивом;
г) здивуванням.
129. Показником афекту є:
а) незначна зміна свідомості;
б) порушення контролю волі за своїми діями;
в) збереження самоволодіння;
г) збереження контролю волі за своїми діями.
130. Самий тривалий емоційний стан, який забарвлює всю поведінку людини,
а) власною емоцією;
б) афектом;
в) настроєм;
г) почуттям.
131. Схильність до підвищеної емоційної збудливості— це:
а) гіпертонія;
б) гіпертомія;
в) гіпоманія;
г) гіпермнезія.
40
132. Надмірне емоційне порушення визначаєте як:
а) гіпероспія;
б) гіпертомія;
в) гіперкінез;
г) гіпергія.
133. Почуття, пов'язані з пізнавальною діяльністю, називаються почуттями:
а) моральними;
б) інтелектуальними;
в) естетичними;
г) практичними.
134. Сильний емоційний стан вибухового характеру, що впливає на всю особистість,
що характеризується бурхливим протіканням, зміною свідомості і порушенням
вольового контролю, — це:
а) афект;
б) пристрасть;
в) фрустрація;
г) стрес.
135. Стан зростаючої емоційної напруги, що виникає в конфліктних ситуаціях,
перешкоди, зв'язаних із сильною мотивацією - погрозою для благополуччя
особистості, —це:
а) афект;
б) фрустрація;
в) настрій;
г) стрес.
136. Стійкою схильністю людини сприймати погрозу своєму «Я» у різних ситуаціях
характеризується такий його емоційний стан, як:
а) настрій;
б) стрес;
в) тривога;
г) гнів.
137. Воля – регулювання людиною своєї поведінки, пов'язане із подоланням
внутрішніх і зовнішніх перешкод. Це регулювання:
а) свідоме;
б) неусвідомлене;
в) інтуїтивне;
г) мимовільне.
138. Теорія волі, що базується на визнанні можливості індивіда діяти чи вибирати
спосіб дії незалежно від зовнішніх факторів, що впливають на нього, називається:
а) ірраціоналізмом;
б) індетермінізмом;
в) детермінізмом;
г) раціоналізмом.
139. Критерієм (ями) прояву волі не є:
а) вольова дія;
б) вольові якості людини;
в) вибір мотивів і цілей;
г) показник інтелектуального розвитку.
140. Здатність людини до тривалої і неослабної напруги енергії, неухильний рух до
наміченої мети виявляються як:
а) наполегливість;
б) свідомість;
в) оптимізм;
41
г) працьовитість.
141. Можливість людини визначати свої вчинки, орієнтуючись не на тиск
оточуючих, не на випадкові впливи, а виходячи зі своїх переконань, знань,
характеризує її:
а) наполегливість;
б) самостійність;
в) принциповість;
г) самовпевненість.
142. Представник гуморальної теорії:
а) Павлов;
б) Кречмер;
в) Гален;
г) Платонов.
143. Представник конституціональної теорії:
а) Павлов;
б) Кречмер;
в) Гален;
г) Платонов.
144. Хто відкрив три властивості процесів збудження та гальмування (сила,
врівноваженість, рухливість):
а) Теплов;
б) Нєбиліцин;
в) Шелдон;
г) Павлов.
145. Кому властиві досить висока нервово-психічна активність, багатство міміки та
рухів, емоційність, вразливість, лабільність:
а) холерику;
б) сангвініку;
в) флегматику;
г) меланхоліку.
146. Властивість, яка свідчить про динаміку енергійної напруженості життя індивіда:
а) активність;
б) сенситивність;
в) пластичність;
г) реактивність.
147. Особливість людини, що проявляється у виникненні психічної реакції на
внутрішній та зовнішній подразник найменшої сили це - :
а) активність;
б) сенситивність;
в) пластичність;
г) реактивність.
148. Індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовою успішного
здійснення певної діяльності й визначають відмінності в оволодінні необхідними для
неї знаннями, вміннями та навичками:
а) обдарованість;
б) задатки;
в) здібності;
г) талант.
149. Всебічний розвиток основних структурних компонентів характеру – розумових,
моральних, емоційно-вольових:
а) повнота;
б) цілісність;
42
в) визначеність;
г) сила.
150. Риси, які виражають ставлення до інших людей:
а) принциповість, тактовність, грубість, правдивість;
б) самозакоханість, егоцентризм, самокритика;
в) відповідальність, ентузіазм, ініціативність;
г)акуратність, щедрість, скупість, бережливість.
151. Риси, які виражають відношення до праці:
а) принциповість, тактовність, грубість, правдивість;
б) самозакоханість, егоцентризм, самокритика;
в) відповідальність, ентузіазм, ініціативність;
г) акуратність, щедрість, скупість, бережливість.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ТЕМИ “УВАГА”:
1. Асмолов А.Г. Деятельность и установка.- М., 1979.- С.56-114.
2. Аткинсон.Р. Человеческая память и процесс обучения. М. - 1980. - 528 с.
3. Бернштейн Н.А. Физиология движений и активность. М.- 1990.- 495 с.
4. Брунер Дж. Психология познания. М.: Прогресс, 1977. 412 с.
5. Величковский Б.М. Современная когнитивная психология. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1982. 336 с.
6. Воронин А.Н. Методики диагностики свойств внимания // Методы психологической диагностики.
Вып.1. / Под ред. В.Н.Дружинина, Т.В.Галкиной. М., 1993. С.16-27.
7. Вудвортс Р. Экспериментальная психология. М.:Изд.ин.лит.,1950.-799 с.
8. Вулдридж Д. Механизмы мозга. М., 1965.- С. 102-105.
9. Вундт В. Введение в психологию. М.: Космос, 1912. 152 с.
10. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Собр. соч.: В 6-ти т.Т.3. М.:
Педагогика, 1983. С.5-328.
11. Гальперин П.Я.., Кабыльницкая С.Л. Экспериментальное формирование внимания. М.: Изд-во
Моск.ун-та, 1974. 101 с.
12. Гиппенрейтер Ю.Б. Деятельность и внимание // А.Н.Леонтьев и современная психология / Под ред.
А.В.Запорожца и др. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1983. С.165-177.
13. Гоноболин Ф.Н. Внимание и его воспитание.- М., 1972.- С. 16-43.
14. Джемс. В. Научные основы психологии. СПб. 1902. 370 с.
15. Добрынин Н.Ф. О теории и воспитании внимания // Советская педагогика. 1938. №8. С.108-122.
16. Добрынин Н.Ф. О новых исследованиях внимания // Вопр.психологии.- 1973.-№3.-С.121-128.
17. Дормашев Ю.Б., Романов В.Я. Психология внимания.- М., 1995. 347 с.
18. Дубровинская Н.В. Нейрофизиологические механизмы внимания.- Л.: Наука, 1085.- 144 с.
19. Каптерев П.Ф. О внимании // Педагогический сборник. 1889. Т.3. №7. С.36-46.
20. Карпентер У. Основная физиология ума. Т.1. СПб.: Знание, 1877. 320 с.
21. Кравков С.В. Очерк психологии. М.: Работник просвещения, 1925. 184 с.
22. Ланге Н.Н. Психологические исследования. Закон перцепции. Теория волевого внимания. Одесса,
1893. 296 с.
23. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека.- М.- 1964.-С.251-253.
24. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М., 1965. - 574 с.
25. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М., 1975.- 304 с.
26. Лурия А.Р. Основы нейропсихологии. М., 1973.- 374 с.
27. Мэгун Г. Бодрствующий мозг.- М., 1961.
28. Найссер У. Познание и реальность. М.: Прогресс, 1981.- 230 с.
29. Норман Д. Память и внимание // Зрительные образы: феноменология и эксперимент: В 3 ч.
Душанбе, 1973. Ч.2. С.108-140.
30. Прибрам К. Языки мозга. – М., 1975.- С. 356-360.
31. Рибо Т. Психология внимания. СПб., 1890. - 126 с.
32. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.- М., 1946, 1989.
33. Сикорский И. Всеобщая психология с физиогномикой.Киев,1904.- 576 с.
34. Соколов Е.Н. Восприятие и условный рефлекс., М., 1958.- 332 с.
35. Столица З.К. Воспитание внимания. П., М., 1915.- 74 с.
36. Стаут Дж.Ф. Аналитическая психология. Т.1., М., 1923.- 384 с.
37. Страхов В.И. Внимание школьника в процессе труда.–Сар,1961.-С.4275.
43
38. Титченер Э.Б. Учебник психологии. Ч.1.М., 1914.- 264 с.
39. Узнадзе Д.Н. Проблема внимания // Труды Тбилисского института и поликлиники функциональных
нервных заболеваний. Т.2., 1945.- С.7-11.
40. Узнадзе Д.Н. Экспериментальные основы психологии установки. Тбилиси, 1961.- 210 с.
41. Узнадзе Д.Н. Психологические исследования. М.: Наука, 1966.- 451 с.
42. Уикенс К. Переработка информации, принятие решения и познавательные процессы //
Человеческий фактор. Т.1 / Под ред. А.И.Назарова. М., 1991. С. 206-267.
43. Ухтомский А.А. Доминанта.- М., Л., 1966.- С. 5-15.
44. Фресс П., Пиаже Ж. Экспериментальная психология.- Вып. 3- М., 1970 С. 97-123; Вып. 5 – М., 1975.
С.111-195.
45. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. Т.2, М., 1986. - 392 с.
46. Хомская Е.Д. Мозг и активация. М., 1972.- 382 с.
47. Цветкова Л.С. Методика диагностического нейропсихологического обследования детей.- М.- 1997.-
84 с.
48. Шерозия А.Е. К проблеме сознания и бессознательного психического.- Тбилиси, 1973.-
С.459.Єббингаус Г. Основы психологии. СПб.,1912. - 268 с.
СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ТЕМИ “ПАМ’ЯТЬ”

1. Ананьев Б.Г. Психология чувственного познания.- М.- 1960.
2. Асмолов А.Г. Принципы организации памяти человека. Системно-деятельностный подход к
изучению познавательных процессов.- М.- 1985.- 104 с.
3. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения.- М.- 1980.- 527 с.
4. Бартлетт Ф. Психика человека в труде и игре.-М.- 1959.
5. Бергсон А. Материя и память. Собр. Соч.- Т.3.-1913.
6. Бергсон А. Собр.соч.: В 4т. М.- 1992.-Т.1.- С.160-316.
7. Бернштейн Н.А. О построении движений.- М.- 1947.
8. Блонский П.П. Избранные психологические произведения.- М.- 1969.
9. Брунер Дж. Психология познания.- М.- 1977.- С. 304-319.
10. Бузан Т. Скоростная память. М.- 1996.- 144 с.
11. Веккер Л.М. Психические процессы.- Т.3.- Л.- 1981.- С.199-262.
12. Возрастные и индивидуальные различия памяти / Под ред. А.А.Смирнова.- М.- 1967.- С.101-
112.
13. Вулдридж Д. Механизмы мозга. М.- 1965.
14. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т.- Т.2.- М.- 1982.- С.381-392, Т.3 – С. 239-254
15. Гарибян С.А. Школа памяти (суперактивация памяти через возрождение эмоций) – М.- 1992.-
64 с..
16. Голубева Э.А. Индивидуальные особенности памяти человека.- М.- 1980.- С.3-4, 17-20.
17. Грановская Р.М., Березная И.А. Запоминание и узнавание фигур. – Л.- 1974.- 90 с.
18. Греченко Т.Н. Нейрофизиологические механизмы памяти.- М.- 1979.-163 с.
19. Громова Е.А. Эмоциональная память и ее механизмы. – М.- 1980.- 181 с.
20. Дергачев В.В. Молекулярные и клеточные механизмы памяти.- М.- 1977.- 256 с.
21. Зинченко П.И. Непроизвольное запоминание.- М.- 1960.
22. Зінченко П.І., Рєпкіна Г.В.Пам’ять і її розвиток. – К.: Т-во “знання” “РСР. 1965.- 48 с.
23. Иванов-Муромский К.А. Мозг и память.- К.- 1987.- 135 с.
24. Исследование памяти / Отв. Ред. Н.Н.Корж.- М.- 1990.- 215 с.
25. Истомина З.М. Развитие памяти.- М.- 1978.- 120 с.
26. Клацки Р. Память человека. Структуры и процессы.- М.- 1978.
27. Кохонен Т. Ассоциативная память.- М.- 1980.- 238 с.
28. Куприянович Л.И. Резервы улучшения памяти. Кибернетические аспекты.- М.- 1970.- 142 с.
29. Лапп Д. Искусство помнить и забывать.- СПб.- 1995.- 216 с.
30. Ланге Н.Н.Психологические исследования.- Одесса – 1893.
31. Лезер Ф. Тренировка памяти.- М.- 1979.- 166 с.
32. Леонтьев А.Н.Избр.психол.произведения: В 2 т.- М.- 1983.- Т.1.-С.31-64.
33. Леонтьев А.Н. Развитие памяти.- М.- 1931.
34. Линдсей П., Норман Д. Переработка информации у человека.- М.- 1974.
35. Лурия А.Р.Маленькая книжка о большой памяти.- М.- 1968.
36. Лурия А.Р. Нейропсихология памяти. М.- 1974.
37. Ляудис В.Я. Память в процессе развития.- М.- 1976.
38. Матюгин И., Чекаберия Е. Зрительная память.- 1992.- 75 с.
39. Милнер П. Физиологическая психология.- М.- 1968.
40. Найссер У. Познание и реальность. Смысл и принципы когнитивной психологии. М.- 1981.- 230
с.
41. Норман Д. Память и научение.- М.- 1985.- 160 с.
44
42. Петренко Л.В. Нарушение высших форм памяти (при некоторых органических поражениях
мозга).- М.- 1976.- 101 с.
43. Познавательная активность в системе процессов памяти / Под ред. Н.И.Чуприковой.- М.- 1989 –
192 с.
44. Психологические механизмы памяти и ее закономерности в процессе обучения.- Харьков –
1970.
45. Развитие логической памяти у детей. Под ред. А.Н.Смирнова.- М.- 1976.
Е.И.Степановой.- М.- 1972.- С. 150-188.
47. Роговин М.С. Проблемы теории памяти.- М.- 1977.- 180 с.
48. Розет И.М. Что надо знать о памяти.- Минск- 1982.- 128 с.
49. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.- М.- 1989.- Т.1.- С.300-344.
50. Смирнов А.А. Проблема психологии памяти.- М.- 1966.
51. Соколов Е.Н.Механизмы памяти.- М.- 1969.- 175 с.
52. Соколов Е.Н. Нейронные механизмы памяти и обучение.-М.-1981.-140 с.
53. Трауготт Н.Н. О механизмах нарушения памяти.- Л.- 1973.- 236 с.
54. Трошихина Ю.Г. Филонтогенез функции памяти.- Л.- 1978.- 191 с.
55. Урунтаева Г.А. Дошкольная психология. – М.- 1998.- 335 с.
56. Фрейд З. Введение в психоанализ: Лекции.- М.- 1991.- С.13-48, 182-192.
58. Хофман И. Активная память: Экспериментальные исследования и теории человеческой
памяти.- М.- 1986.- 309 с.
59. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии.- М.- 1980.- С. 82-88, 204-210, 244-
248, 277-282.
61. Хрестоматия по психологии.- М.- 1987.- С. 194-201, 388-395.
62. Шехтер М.С. Психологические проблемы узнавания.- М.- 1867.
63. Эббингауз Г. Очерк психологии.- СПб.- 1911.
64. Экспериментальная психология / Под ред. С.Стивенса – М.- 1963.- Т.2.- С.124-223.
65. Экспериментальная психология / под ред. П.Фресса, Ж.Пиаже.- Вып. 4.- М.- 1973.
СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ТЕМИ “МИСЛЕННЯ”:

1. А.К.Абульханова-Славская. Личностные типы мышления. // Когнитивная психология. – М.,
1986.- С.154-172.
2. Б.Ф.Баев. Взаємозв’язок зовнішнього та внутрішнього мовлення в розв’язанні мислительних
задач. // Наукові записки ін-ту психології УРСР.- 1958.- т. 9.
3. И.А.Васильев, В.Л.Поплужний, О.К. Тихомиров. Ємоции и мышление.- М., 1980.
4. Л.М.Веккер. Психические процессы. Мышление и интеллект.- т.2.- Л., 1976.- С.28-65,78-86.
5. Б.М.Величковский. Современная когнитивная психология.- М., 1984.- С.184-248.
6. М.Вертгеймер. Продуктивное мышление.- М., 1990.
7. Л.С.Выготский. Мышление и речь // собр. Соч. в 6 т.- т.2.- М., 1983.
8. П.Я.Гальперин Психология мышления в советской психологии.- М., 1966.- С.226-278.
9. Г.А.Глоткова. Человек и знак.- Свердловск, 1990.
10. В.В.Давыдов. Виды обобщения в обучении.- М., 1972.- С.79-111, 264-278, 316-324.
11. У.Джеймс. Мышление // Хрестоматия по общей психологии.- М., 1981.- С.11-21.
12. Л.П.Доблаев. Проблема понимания в советской психологии.- М., 1967.
13. К.Дункер. О процессах решения задач // Психология мышления.- М., 1965.
14. В.П.Зинченко. Исследование визуального мішления. // Вопросі психологии.- 1973.- № 2.
15. Исследования развития познавальной деятельности.- М.,1971.-С.31-56,58.
16. Ф.Кликс. Пробуждающееся мышление. История развития человеческого интеллекта. – К.:
«Вища школа» – 1985 –295 с.
17. Г.С.Костюк Вопросы психологии мышления // Психологическая наука в СССР.- М., 1959.
18. Г.Крайг. Психология развития. – СПб – «ПИТЕР» – 2000 – С. 60-102.
19. Е.С.Кубрякова. Человеческий фактор в языке: язык и порождение речи.- М., 1991.
20. Ю.Н.Кулюткин. Эвристические методы в структуре решения.- М., 1970.
21. О.Кюльпе. Психология мышления // Хрестоматия по общей психологии.- М., 1981.- С.21-27.
22. Х.Леви-Брюль. Первобытное мышление. // Хрестоматия по общей психологии.- М., 1981.-
С.130-140.
23. А.Н.Леонтьев. Мышление // Хрестоматия по общей психологии.- М., 1981.- С.60-71.
24. А.Р.Лурия. Язык и сознание.- М., 1979.
25. О.М.Матюшкин. Проблемные ситуации в мышлении и обучении.- М.,1978.
45
26. И.Мальтцман. Мотивация и направленность мышления. // Психология мышления.- М., 1965.-
С.397-415.
27. Мышление: процесс, деятельность, общение.- М., 1982.- С. 5-80.
28. Ж.Пиаже. Избранные произведения. Психология интеллекта.- М., 1966.
29. В.В.Петухов. Психология мышления: Учебно-методическое пособие.- М., 1987.
30. Психологические механизмы целеобразования.- М., 1985.
31. Психологія. Підручник для студентів вищих закладів освіти. / Ред. Ю.Л.Трофімова. – К.:
«ЛИБІДЬ» – 1999 – С. 270-315.
32. С.Л.Рубинштейн. О мышлении и путях его исследования.- М., 1960.
33. Н.Г.Самлина. Знак и символ в обучении.- М., 1988.
34. Д.Слобин, Дж.Грин. Психолингвистика.- М., 1976.
35. И.И.Семенов. Проблемы рефлексивной психологии решения творческих задач.- М., 1990.
36. И.М.Сеченов. Элементы мысли. // Избр. произв.- М., 1960.- гл. 2,5,6.
37. Структура мыслительной деятельности человека.- М., 1969.
38. Б.М.Теплов. Ум полководца.- М., 1990.
39. О.К.Тихомиров, Л.Л.Гурова. Психологический анализ решения задач.- Воронеж, 1976.
40. О.К.Тихомиров. Эмоции в структуре мыслительной деятельности. // Психология мышления.-
М., 1984.- С.87-106.
41. Т.И.Ушакова Функциональные структуры второй сигнальной системы.- М., 1979.
42. Э.Халгард. Сравнение импульсивного и рефлексивного мышления. // Хрестоматия по общей
психологии.- М., 1981.- С. 415-421.
43. М.А.Холодная. Когнитивные стили как проявление своеобразия индивидуального интеллекта.-
К., 1990.
44. М.А.Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования. – Москва-Томск – 1997 – 391
с.
45. А.Шилков. Гносеологические основы мыслительного процесса.- М., 1992
46

Psihologiya - Terletska. - Yurchinska. - 2011 2

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Psihologiya - Terletska. - Yurchinska. - 2011 2

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Інститут післядипломної освіти

Укладачі: Терлецька Л.Г., канд.психол.наук, доцент

Протокол № 4 від 13 грудня 2011р.

Мета і завдання дисципліни, її місце у навчальному процесі

Дисципліна “Загальна психологія” є нормативною дисципліною для

Місце в структурно-логічній схемі освітньо-професійної програми

Система контролю знань та умови складання комплексного

Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 100 - бальною

Модульний контроль: три модульні контрольні роботи за матеріалом

За результатами роботи протягом вивчення курсу студент отримує

Розрахунок підсумкової оцінки (накопиченої):

Форми поточного контролю:

Форма Максимальна кількість балів

При цьому, кількість балів відповідає оцінці:

За 100-бальною шкалою Шкала ECTS

Враховуючи те, що максимальна кількість балів по трьом змістовним

№ Змістовний модуль 1. Психологія як наука

2 Психіка як предмет психології. 6 4

Тема 2. Психіка як предмет психології

Модуль 2. Психічні процеси

Тема 10. Емоції і почуття

Модуль 3. Психологічні властивості особистості

Тема 12. Особистість, структура особистості

Тема 13. Темперамент

Тема 14. Характер

Тема 15. Особистість і спілкування

Семінар 2. Психіка як предмет психології

Семінар 10. Емоції і почуття

1. Додонов Б. И. В мире эмоций. – К.: Политиздат, 1987. – 139 с.

Семінар 12. Особистість, структура особистості

Семінар 13. Темперамент

Семінар 14. Характер

Семінар 15. Особистість і спілкування

ВКАЗІВКИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Самостійною роботою передбачається:

Теми для рефератів:

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

Тестові завдання для модульних робіт:

СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ТЕМИ “ПАМ’ЯТЬ”

СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ТЕМИ “МИСЛЕННЯ”:

You might also like