1. Особливості вживання іменників у професійному мовленні.

Особливості давального та кличного

відмінків іменників в офіційно-діловому стилі

Слід запам’ятати і правильно використовувати форми давального відмінка однини іменників

чоловічого роду, які можуть мати паралельні закінчення -ові (-еві, -сві) та -у (-ю). У діловому стилі
перевага надається закінченням -у (-ю): документу, ректору, менеджеру (хоча форма документові,
ректорові, менеджерові не є порушенням морфологічної норми), оскільки закінчення -ові, -еві, -сві
найчастіше вживаються в розмовній мові, у художній літературі, особливо в іменниках - назвах людей
і тварин. При нанизуванні однакових відмінкових форм допустима варіантність закінчень у іменників:
директорові Сименку Богданові Григоровичу. Щоб уникнути двозначності в тексті документа при
використанні збірних та абстрактних іменників, які мають однакові закінчення в родовому та
давальному відмінку закінчення -ові, -еві, -сві: допомога заводу (коли допомагає завод) і допомога
заводові (коли допомагають заводу).

Вважається, що в іменниках - власних назвах на -ів, -їв, -ов (-ев, св), -ин (-ін, їн) у формі давального
відмінка можливим є тільки закінчення -у (Харкову, Києву, Ільїну).

Двозначності при використанні в одному документі іменників жіночого роду родового і давального
відмінків можна уникнути такою побудовою речення, при якій відмінкова форма набуває
однозначності: контроль бухгалтерії - бухгалтерію контролюють.

Паралельні закінчення родового відмінка іменників -а, -я та -у, -ю, як правило, пов’язуються із
розрізненням смислових відтінків: акта (документ) - акту (дія), апарата (прилад) - апарату (установа),
блока (частина споруди, машини) - блоку (об’єднання держав), елемента (конкретне) - елементу
(абстрактне), рахунка (документ) - рахунку (дія), терміна (слово) - терміну (строк).

Узагальнимо вживання закінчень -а (-я), -у (-ю) у родовому відмінку однини іменників чоловічого
роду.

При звертанні до особи вживається кличний відмінок (Григорію, колего). В усному мовленні перевага,
як правило, віддається кличному відмінку. Цей відмінок надає звертанню теплоти, ласкавості. У
випадках спілкування людей, не пов’язаних ні родинними стосунками, ні близькими відносинами,
кличний відмінок також вживається.

Іменники-звертання, вжиті в кличному відмінку, сприймаються як вираз поваги. В офіційному

листуванні також прийнято вживати форму кличного відмінка: Шановний Вікторе Васильовичу,
Шановний Леоніде Васильовичу.

При звертанні до старшої за віком або офіційної особи її ім’я та по батькові вживається й у формі
називного відмінка (Наталія Володимирівна), і в кличному відмінку (Наталіє Володимирівно). Перша з
форм несе відтінок офіційності, друга - ознаку приязні. Але в обох випадках треба вживати офіційно
визнану форму імені. Суперечать загальноприйнятій нормі такі поєднання Лідо Іванівна чи Лідо
Іванівно, Кость Михайлович чи Костю Михайловичу. Треба: Лідія Іванівна чи Лідіє Іванівно, Костянтин
Михайлович чи Костянтине Михайловичу.

2) Використовуючи прикметники у професійному мовленні, слід пам’ятати:

1. Перевага надається прикметникам книжного походження: гарантійний, організаційний,

регіональний, еквівалентний. Необхідно уникати прикметників із розмовної, емоційної лексики,
стягнених та усічених форм, суфіксів збільшеності: роботящий – працьовитий, багатющий – дуже
багатий, молодії – молоді, величезний – великий.
2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним
формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.: надто великий,
менш вдалий. Характерно, що суплетивна форма синтетичного способу творення найвищого ступеня
порівняння не набуває розмовного забарвлення, сприймається як книжна і є нормою офіційно-
ділового стилю. Наприклад:великий – більший, найбільший; гарний – кращий, найкращий.

3. Порушенням норм є поєднання обох форм ступенювання: більш точніший (треба: точніший або
більш точний), більш прийнятніший (треба: більш прийнятний або найприйнятніший).

4. Елементом просторіччя є поєднання слова самий з прикметниковими формами для вираження

найвищого ступеня: самий близький, самий небезпечний, самий кращий, самий високий (треба:
найближчий, найкращий, найнебезпечніший, найвищий).

5. У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати

закінчення –ому: на старім (правильно старому) обладнанні, на банківськім (банківському) рахунку,
на попереднім (попередньому) засіданні, на нижнім (нижньому) ярусі.

6. У документах не використовуються присвійні прикметники, вони замінюються іменниками:

директорові розпорядження – розпорядження директора; президентів підпис – підпис президента.

Нормативним є вживання присвійних прикметників у термінологічних словосполученнях та крилатих

висловах: адамове яблуко, рентгенівський апарат, езопівська мова, сізіфова праця.

7. Не вживаються у документах прикметники, що походять від географічних назв: запорізькі депутати

– депутати м. Запоріжжя,. Перший варіант має відтінок розмовності. Але усталеним є вживання таких
прикметників, якщо вони входять у склад адміністративно-територіальних або географічних назв:
Запорізька область, Бердянський район.

3) Числівники та дієслова у діловому мовленні.

Здебільшого в ділових паперах не обходяться без цифрових даних. Вони вимагають спеціального
оформлення. Так, однозначні числа, що не мають посилань на одиниці виміру, в ділових паперах
записуються словами. Наприклад: Акціонерне товариство «Нікос» планує закупити не більше
двадцяти автомобілів. Коли ж число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно
пишеться цифрами. Наприклад: До магазину терміново завезли 150 центнерів картоплі, 40 центнерів
яблук.

Складні чи складені числівники записуються цифрами. Наприклад: На історичний факультет прийнято

156 студентів.

Порядкові числівники вводяться в документи з відповідним відмінковим закінченням. Наприклад:

Сьогодні ми виконали своє перше виробниче завдання.

Складні слова, де перша частина позначається цифрою, можуть бути написані так: 50-процентний і 50
%; 100-кіло-метровий і 100 км.

Іноді виникають труднощі у вживанні форм однини та множини числівників. Наприклад: Більшість
спеціалістів вирішила. Більшість спеціалістів вирішили. Більшість спеціалістів вирішило. Тут усі три
варіанти відповідають нормам сучасної української мови.

Форма однини рекомендується, якщо у складі речення є слова такого типу: більшість, меншість,
решта, частина, ряд, група, безліч, багато, мало і т. д. Наприклад: Решта пацієнтів теж обстежена;
Більшість американських бізнесменів прибула в Україну.
Форма множини рекомендується при однорідних членах речення. Наприклад: і вже не один, а безліч
планерів оперізують (а не оперізує) небо.

Якщо ж використовуються числівники на позначення великої кількості (а також іменники: сто, тисяча,
мільйон, мільярд), то переважає однина. Наприклад: Чотириста вісімдесят підприємців прибуло (а не
прибули) на виставку; В село повернулось (а не повернулись) сімдесят дев'ять молодих спеціалістів.

Якщо вживаються числівники до десяти, то пишеться форма множини. Наприклад: чотири брати, два
керівники, три менеджери.

Велике значення має використання числівників в усному мовленні. Готуючи доповідь чи звіт,
числівники треба записувати прописом і проставляти наголос. Краще будувати речення так, щоб
числівники вживалися у називному відмінку.

Слід запам'ятати наголошення числівників одинадцять, чотирнадцять.

4) Прийменник по у професійному мовленні.

Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді,
коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з
прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом конструкцій з прийменниками:

за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за

професією і т. д.;

з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи; дослідження з уфології; курс лекцій з української мови; з
багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось) і т. д.;

на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу;

для: курси для вивчення; комісія для складання актів;

після: після одержання посвідчення; після повернення; після від'їзду; після розгляду (чогось) і т. д.;

у (в): викликати у службових справах; у вихідні; в усіх напрямках;

по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі;
по можливості; комітет по сприянню малим підприємствам і підприємцям і т. д.

1) По функціонує в українській та російській мовах, однак у російській це один з найуніверсальніших

прийменників, і конструкції з ним виражають велику кількість різноманітних відношень;

2) У нашій мові по вживають з іменниками, займенниками, числівниками, і ці структури передають

такі відношення: а) часові (по обіді, приїду по святах, або після свят), б) об'єктивні (погладив по
голівці, по коліна у воді), в) мети (пішов по воду, поїхав по рибу), г) кількісні (по 20 студентів у групі,
працює по 12 годин на добу), просторові (по садочку ходжу, по діброві вітер віє). Як засвідчують
приклади, прийменник по має великі функціональні можливості. Тож не слід їх обмежувати
неправильним використанням цього слова.