1) Питання та проблеми для обговорення:

1. В чому суть понять «управління» та «менеджмент»?

Ме́неджмент (управління)— це процес планування, організації, мотивації та контроль
організації з метою досягнення координації людських, фінансових, природних і технологічних
ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань.
2. Які є основні (найбільш вживані) поняття менеджменту?
Управління, менеджмент, адміністрування
3. В чому полягає значення менеджменту?
Значення менеджменту полягає й у тому, що він об’єднує капітал та співробітників фірми.
4. Які завдання вирішує менеджер?
 визначає та видає завдання підлеглим;
 здійснює нагляд за їх виконанням;
 створює і дотримує умови, за яких підлеглі прагнутимуть і зможуть виконати завдання
своєчасно, у повному обсязі і якісно;
 консультує у необхідних випадках підлеглих, коригує їх дії.

5. Які основні етапи свого становлення пройшла управлінська наука в

Україні?

Перший період (жовтень 1917 р. – березень 1921 р). Розроблялись форми і методи
державною централізованого управління виробництвом, обгрунтовувались принципи
централізму, організаційні методи управління, адміністрування та державне регулювання.

Другий період (1921-1925 pp.). Здійснювалось подальше

вдосконалення адміністративного управління виробництвом, були зроблені спроби

застосування госпрозрахунку як основи економічних методів управління, з'явились трести і
синдикати, а також формально вивчались можливості участі працівників в управлінні.

Третій період (1929-1945 pp.). Пов'язаний з організацією індустріальної бази суспільного

виробництва; увагу приділяли удосконаленню структур управління, методів підбору і
підготовки кадрів, планування і організації виробництва.

Четвертий період (1946-1965 pp.). Характеризується пошуком нових форм функціонування і

взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної і
територіально-галузевої системи управління, що врешті-решт призвела до поглиблення
адміністрування.

П'ятий період (1965-1975 pp.). Була здійснена спроба проведення господарської реформи
шляхом посилення ролі економічних методів управління. Цей етап довів неефективність
реформ, які проводяться в межах адміністративно-командної системи.

Шостий період (1975-1988 pp.) Характеризується зростаючим усвідомленням неможливості

реформування адміністративно-командної системи, яка складалась в економіці СРСР. Він
 довів необхідність радикальної зміни економічних відносин, докорінних економічних
реформ.

Сьомий період (1985р і до наших часів). Проведення економічних реформ. Цей період можна
поділити на п'ять підетапів:

• а) робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку, побудованою на

нормативному розподілу прибутку;
• б) застосування другої моделі господарського розрахунку, побудованої на нормативному
розподілі доходу, розвиток орендних відносин;
• в) впровадження прогресивних форм організації праці, посилення кооперативного руху,
збільшення економічної свободи;
• г) впровадження територіального госпрозрахунку на всіх рівнях управління;
• д) початок та розвиток ринкових реформ (реалізація цього під етапу здійснюються вже в
умовах незалежної національної економіки України).
6. Хто з українських вчених зробив вклад у розвиток науки з
управління?
Туган – Барановський, Драгоманов, Павлик, Терлецький

2) Ситуаційні завдання:
Ситуація 1. Менеджмент – це особливий вид діяльності менеджера. У чому особливість його
діяльності?

Особливістю діяльності є цілеспрямований вплив на працівників апарату управління за допомогою

сукупності принципів, медодів, засобів і форм наукового керівництва, використовуючи об'єктивні
закони і закономірності

Ситуація 2. Менеджер – це професіонал високої кваліфікації. Яку кваліфікацію повинен мати

менеджер?

Менеджер повинен мати таку фахову кваліфікацію, яка дала б змогу щоденно і ефективно наглядати,
оцінювати та керувати роботою підлеглих в специфічних професійних ситуаціях шляхом роз'яснення,
або навіть демонстрації їх належного виконання.

Ситуація 3. Більшість економістів світу поділяють розвиток теорії менеджменту на декілька етапів. Що
це за етапи?

Поділяють на передфазу, наукового управління, класичної школи, руху за гуманні стосунки, школу
поведінських наук, сучасну фазу

Ситуація 4. Менеджер – це людина, яка обов’язково займає постійну посаду та має підлеглих. Скільки
повинно бути підлеглих у менеджера?

Залежить від розміру компанії і це індивідуально для кожної людини.

Ситуація 5. Бізнесмен – це людина, яка володіє капіталом. Яким повинен бути розмір його капіталу?

Важке питання. Є малий бізнес, є великий. Все залежить від амбіцій людини. Особисто я хочу мати
стільки, щоб не дивитися на ціни

Ситуація 6. Підприємець – це людина, яка бере на себе ризик. Чим ризикує підприємець?
Коштами, репутацією

3) Тестові завдання
1 – а)

2 – б)

3 – г)

4 – б)

5 – б)

6 – г)

САМОСТІЙНА РОБОТА
Питання для самостійного опрацювання:
1) Історичні передумови виникнення менеджменту.

Історія розвитку менеджменту нараховує уже декілька тисячоліть, якщо відлік почати із зачатків
письменності в стародавньому Шумері. Вважається, що це революційне досягнення в житті
людства призвело до утворення особливого прошарку «жреців-бізнесменів», які були пов'язані з
торговими операціями. За першою управлінською революцією, яка одержала назву релігійно -
комерційної, відбувалися й інші. Друга - відноситься до 1760 р. до н. є. і пов'язується з діяльністю
царя Хаммурапі, який видав кодекс законів управління державою для регулювання суспільних
відносин між різними соціальними групами населення. Третя революція відбулася за часів
правління Навуходоносора II (682 - 605 рр. до н. є.). Вона була направлена на поєднання
державних методів управління з контролем за діяльністю в сфері виробництва і будівництва
Четверта - датується 17-18 ст. н. є. і пов'язана із зародженням капіталізму. П'ята управлінська
революція мала місце в кінці XIX - початку XX ст. її часто називають бюрократичною, не дивлячись
на велике значення революційних перетворень, розвиток менеджменту - це в основному
еволюційний процес. Він характеризується безперервністю і відображає ті зміни, які відбуваються
в суспільстві, економіці, всій системі соціально-економічних відносин.

Древні філософи вважали, що причиною бідності суспільства, як правило, є відсутність

належного управління або порушення старшинства між людьми. Питання про природу і
принципи справедливого і ефективного управління складало предмет роздумів багатьох великих
мислителів, а основи реалістичного погляду на управління як на процес, який виникає із
необхідності досягнення загальних цілей в ході сумісної життєдіяльності людей, були закладені
ще в античності.

Платон розглядав управління як науку про загальне харчування людей і доводив, що

діяльність по управлінню є важливим елементом системи життєзабезпечення суспільства. Мудре
управління повинно базуватися на розумних і загальних законах, але закони ці самі по собі дуже
абстрактні і догматичні для того, щоб на їх основі можна було віднайти правильні рішення в
кожній конкретній ситуації. У своєму практичному здійсненні управління суспільством - це є вид
мистецтва.
 Другий великий мислитель - Арістотель - заклав основи вчення про домогосподарство, в
рамках якого вказував на необхідність розробки «панської науки», яка б навчала рабовласників
поводження з рабами, тобто мистецтву управління ними. З виникненням капіталістичної ринкової
економіки, яка базується на приватній власності на засоби виробництва, природа управління стає
двоякою:

- з одного боку, управління - це продуктивна праця, яка виникла в умовах комбінованого

виробництва з високим рівнем спеціалізації працівників;

- з другого - управління - це діяльність за наглядом і контролем, в основі якої є протилежність між

найманою працею як безпосереднім виробником і власником засобів виробництва.

Праця по управлінню обумовлює виконання як суспільно необхідних завдань по регулюванню,

організації, координації і контролю соціально-економічних функцій, так і по експлуатації живої
праці. Пізніше, в ході процесів спеціалізації та професіоналізації управління відокремлюється від
капіталістичної власності у вигляді самостійної функції. Сучасний американський соціолог Д. Белл
вважає, що реальне розмежування в сучасному суспільстві проходить не між тими, кому
належать засоби виробництва, і тими, кого називають «пролетарями». Воно коріниться в системі
бюрократичних і владних відносин: між тими, хто має право прийняття рішень, і тими, хто такого
права не має. У світі бізнесу існують два основні типи прийняття рішень: через ринок і через
ієрархію.

Перший - більш ефективний, але і другий поширений у великих корпораціях. За своєю

природою ринковий метод - руйнівник бюрократії, тому слід шукати засоби впровадження
ринкової моделі прийняття рішень в ієрархію влади. Американський історик менеджменту Д. Рен
підкреслює органічний зв'язок капіталістичного типу управління з існуванням ринкової економіки.
Виникнення та удосконалення ринкової економіки викликало до життя потреби в більш творчих
керуючих, краще поінформованих про те, яким найкращим чином керувати організаціями.
Зіткнувшись з конкурентним, мінливим зовнішнім середовищем, керуючі розвивали систем знань
про те, як краще використати ресурси. Люди почали думати про власну вигоду і пристосовуватися
до будь-якої раціональної адміністративної системи. Виникнення сучасного менеджменту
ґрунтується на раціональних засобах прийняття рішень. Організації більше не могли працювати у
відповідності до примх декількох осіб.

Зрілий, сформований ринок, який передбачає розповсюдження ринкових відносин на

більшість суспільних процесів, слід розглядати як найважливішу передумову і умову
капіталістичного управління. Менеджменту, який функціонує у відповідності до законів ринку,
притаманна об'єктивність і незалежність як перед користолюбством власників засобів
виробництва, так і перед авторитарною волею правлячих чиновників. Притаманні ринковим
операціям ризик і невизначеність наштовхують на розвиток у менеджерів якостей самостійності і
відповідальності за свої кроки. З іншого боку, нестабільність рівноваги ринкової кон'юнктури
стимулює постійний пошук організаційно-управлінських і науково-технологічних новацій. В
цілому, свобода дій капіталістів і їхніх менеджерів - це свобода, обумовлена законами
конкуренції.

Учасники економіки ринкового господарства хочуть досягти оптимального результату -

максимального задоволення своїх потреб - через відношення товарообміну із своїми
контрагентами. В цих відношеннях успіх кожного учасника ринкового процесу залежить не тільки
від результатів його праці, а й від інших осіб, які беруть участь у товарообміні. В цьому і полягає
феномен вільної конкуренції: чим більше учасників в ринковому господарстві, тим менший вплив
кожного з них. Поряд з ринком слід розглянути ще одне, не менш важливе джерело формування
менеджменту як управління особливого роду - індустріальний спосіб організації виробництва.

Вивчаючи процеси виникнення індустріального способу організації виробництва, англійський

історик А. Тойнбі зазначав, що метод індустріальної системи полягає в забезпеченні максимуму
продуктивних можливостей шляхом безперервного випуску таких продуктів, які можуть
виготовлятися з сировини за допомогою механічно скоординованої роботи певної кількості
людей.

Будь-яке управління - це не тільки управління своїм часом, але й управління процесами часу.
Знаменита формула Б. Франкліна «час - гроші» за багато десятиліть стала девізом
капіталістичного господарювання і діловитості.

2. Особливості розвитку та проблеми менеджменту на сучасному етапі становлення ринкової

економіки в Україні.

Так історично склалося, що Україна відстала у своєму економічному розвитку від «ринкових»
країн світу. Наші невдачі в проведенні економічних реформ пов’язані з невизначеністю стратегії
кардинальної перебудови суспільства (включаючи політичне, соціальне й моральне середовище).
У стратегічному менеджменті виникає об’єктивна необхідність. Щоб не допускати грубих помилок
надалі, нам необхідно навчитися знаходити оптимальні рішення в умовах недостатньої
стабільності й невизначеності соціально-економічного життя, характерного для сьогоднішньої
України.

На сьогодні, менеджмент, що домінує на підприємствах України, можна умовно поділити на три

основні напрями: 

1. Система менеджменту, що залишилася у спадок від радянських часів. Основними її ознаками є:

жорстка централізація, слабка мотивація персоналу, активне використання адміністративних
методів управління. Характерними рисами таких підприємств є низька продуктивність праці та
конкурентоспроможність, нездатність підприємства вийти на зовнішні ринки через якість
продукції тощо. 

2. Система менеджменту, що сформувалася в малих та середніх підприємствах. Основні ознаки –

максимально спрощена організаційна структура підприємства (як правило, лінійна), відсутність
стратегії розвитку. 

3. Система менеджменту, що була впроваджена іноземними компаніями або на основі досвіду

іноземних компаній. Характерною рисою менеджменту даного виду є часткове впровадження
іноземних підходів до управління. 

Це часто пояснюється неможливістю застосування тих чи інших нових підходів в менеджменті,

оскільки на вітчизняний корпоративний сектор мають потужний вплив зовнішні чинники
(політична, економічна, соціальна ситуація в країні тощо)

Найактуальніші проблеми менеджменту, з якими стикаються українські підприємства:

- скорочення, яке трапляється, коли організація навмисно стає меншою, скорочуючи кількість
робітників або цілі підрозділи чи закриваючи підприємства;

- недостатність та несвоєчасність забезпечення управлінців якісною інформацією для прийняття

управлінського рішення;
- недотримання максимального рівня якості;

- недостатність нематеріальної мотивації працівників на підприємствах [3, с. 122].

Концепція ефективної діяльності українського бізнесу повинна базуватися на певних чинниках:

– відмова від старих принципів ієрархічних відносин панування та підкорення й перехід до

партнерства, до принципу «спортивної команди» та тіснішої взаємодії;

– самостійний та інноваційний характер діяльності, креаціонізм, або, точніше, безперервний

творчий підхід до всіх питань;

– прагнення не до максимального, а до соціально обґрунтованого прибутку;

– гнучкий, швидкий та вільний перехід від однієї ролі до іншої відповідно до нових вимог
насиченого ринку;

– синтез і запровадження на практиці свободи, рівності та справедливості;

– експериментування – перевірка різних підходів для віднаходження здатності та розуміння, як

трансформувати можливості в успішну реальність тощо [1, с. 97].

Проблеми розвитку менеджменту в Україні при високих темпах розвитку економіки цілком
розв’язні. У сучасних умовах розвитку економіки на основі ринкових відносин одним із
пріоритетних її напрямків є вироблення основних теоретичних і методологічних позицій по
використанню менеджменту в практичній діяльності українських організацій.

Важливою проблемою становлення практики менеджменту в Україні є формування сучасної

культури організації. Великого значення він надає стратегії та тактиці розвитку організації, які
невід’ємні від процесу формування її культури.

Портрет Топ-менеджера:
Середній вік 32 – 38 з досвідом 10 – 15 років, 3 – 6 з яких на керівних посадах. 99.9% менеджерів
повинні мати вищу освіту. Крім професійних навичок, необхідне знання англійської мови. Лише
60% можуть похвалитися цією перевагою. Менеджер має бути впевнений в собі, впевнений в
своїх силах і впевнений в своїх підлеглих. Комунікативна функція.

Питання для самоконтролю:

В деякій мірі так, але зараз їх застосовують рідко.