НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМ. ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

ФАКУЛЬТЕТ СОЦІОЛОГІЇ І ПРАВА
КАФЕДРА ІСТОРІЇ

Поняття «культура управління». Основні

характеристики і функції культури управління.
Культура працівників, Культура процесу
управління, Культура умов праці.

Доповідач:
Студентка 1 курсу, гр. АМз-21
ЮРЧЕНКО ЮЛІЯ ПЕТРІВНА
e-mail: yurchenko.yurchenko1@gmail.com
 Вступ

Сутність і сенс культури

Поняття культури управління

Формування культури управління

Структура культури управління

Висновки
 Сутність і сенс культури
Щоб глибше розуміти сутність, зміст і призначення культури
управління, розглянемо спочатку сенс таких понять, як
управління і культура, які постають твірними для позначення
феномену культури управління. Обидва вони на перший погляд
інтуїтивно уявляються цілком зрозумілими, однак за краще
уточнити їх сенс.

Управлінням прийнято вважати процес здійснення цілеспрямованого

впливу на керовану систему з метою досягнення бажаного її стану та
режиму функціонування. Тому в основі управління лежать аналіз
інформації про цю систему та процеси, що в ній відбувається, і
прийняття на основі результатів цього аналізу відповідних
управлінських рішень та їх наступна реалізація.
Рис. 1. Загальна структура процесу управління
 Поняття культура управління
Культура управління - сукупність вимог, що висуваються до
зовнішньої сторони цього процесу, а також як вимоги до
індивідуальних якостей безпосередніх керівників.
Включає в себе:
а) високі вимоги до культури виробництва;
б) правильне ведення, оформлення та зберігання
документації;
в) дотримання етичних і моральних норм взаємин із
колегами, партнерами;
г) правильну самооцінку особи.
 Культура є одним з тих понять, які на перший погляд
інтуїтивно начебто цілком зрозумілі, але дати вичерпне
визначення яких досить складно. Тому не випадково існує
кількасот визначень культури. Існує кілька основних
підходів до розуміння цього поняття.
Відомі українські фахівці у сфері соціальної філософії В. Андрущенко, Л.
Губерський та М. Михальченко впевнені, що «культура – це чітко скерована
позиція суспільства, коли саме підпорядкування природи людині в
матеріальній і духовній сферах підтримує такий стан суспільства, який
гарантує взаємовідносини людини і природи, з одного боку, а з іншого –
забезпечує гармонійну рівновагу соціальних відносин між людьми, їх
досить різних матеріальних і духовних цінностей». На думку цих вчених,
«культурне життя характеризується певним ідеалом, гомогенним у своїй
сутності, на який орієнтовані різні форми діяльності суспільства»
 Культура управління не може розглядатися як просте поєднання цих
двох понять, оскільки воно виступає якісно новим поняттям. Його
глибинний сенс і сутність можна розкрити, проаналізувавши сутність
самого феномену управління, його цілі та завдання, методи і способи
його здійснення а також шляхи і способи забезпечення його належної
ефективності.

Справа в тому, що культура управління являє собою досить складний і

суперечливий феномен, в якому можна водночас виокремити і
об’єктивний, і суб’єктивний характер.
 Об’єктивний характер культури управління визначається тим, що і сам феномен
управління, і культура його здійснення підпорядковуються певним закономірностям,
спрямовуються на забезпечення високого рівня ефективності спільної діяльності
відповідних людей, груп людей, організації та інших соціальних систем і залежать
від цілей цієї діяльності. Суб’єктивним же характер культури управління слід
вважати тому, що саме управління завжди здійснюється конкретною особистістю
того чи іншого керівника. А йому ж притаманне своє бачення як цілей діяльності та
управління нею, так і характеру та змісту поняття культури управління, зокрема її
прояву у взаємовідносинах з підлеглими та у стилі спілкування з ними.

Культура управління полягає також у глибокому

розумінні керівником, що він не тільки виступає носієм
певної сукупності владних повноважень, які
визначаються його посадовим статусом, але й носієм
культури, взірцем для своїх підлеглих.
Формування культури управління відбувається під впливом таких факторів:

■ підвищення рівня загальної культури населення України;

■ підвищення рівня загальної та спеціальної освіти кадрів
народного господарства;
■ розвиток теорії управління народним господарством;
■ накопичення практичного досвіду ефективного управління
господарськими (комерційними) об'єктами;
■ підвищення кваліфікації господарських кадрів;
■ виховання господарських кадрів, передусім управлінських
працівників;
■ зростання вимог до управлінських кадрів тощо. Урахування й
реалізація вимог культури управління в процесі різноманітної
діяльності органів управління дають можливість підвищити якість
управлінської праці, спростити різні управлінські операції і сам
процес управління, поліпшити умови праці керівників, забезпечити
узгоджену роботу апарату управління.
 Культура управління – широке
поняття, що відображає, в першу
чергу, характеристику поведінки
людей, які здійснюють управлінську
діяльність, яка пов'язана зі
здібностями людини керувати і
приймати управлінські рішення в
різних соціально-економічних умовах.
У другому випадку відбивається
характеристика управлінської
діяльності, виходячи зі здібностей
керівників знаходити способи
ефективного впливу на колективи
людей, окремих працівників з
урахуванням їх соціально-
психологічних факторів, знань, умінь,
інтелекту, морального та естетичного
розвитку, способів і форм спілкування
з людьми.
 Показники оцінки рівня культури управління:

■ прагнення до розвитку (наявність тенденції до ускладнення змісту

системи, зв'язків, продукції, зростання обсягів виробництва, реалізації
товарів, послуг тощо);
■ динамізм (швидкість змін системи під впливом будь-яких факторів);
■ цілеспрямованість (здатність системи досягати цілей);
■ цілісність (наявність і використання системою властивостей, яких немає
в складових системи), синергетичний ефект;
■ зв 'язність (наявність оптимальних технологічних, інформаційних,
виробничих, торговельних та інших зв' язків);
■ відкритість (взаємодія системи з іншими і сприйняття зовнішньої
інформації тощо). Однак на практиці оцінити культуру управління за
згаданими вище загальносистемними
Пристосувальна Комунікативна

ФУНКЦІЇ
Нормативна
Пізнавальна КУЛЬТУРИ

Інформативна Цивілізаційна

Гуманістична Виховна
 Структура культури управління
Структура самого поняття культури управління характеризується своїм
понятійно-категоріальним апаратом, який виходить із філософії
управління і містить у собі такі чотири основні групи структурних
компонентів
По-перше, це цінності, які характеризують ставлення людей, їхніх груп і
суспільства в цілому до таких понять, як свобода, справедливість,
моральність, чесність, відповідальність, толерантність,добро тощо, які
формуються в процесі спільної діяльності людей і отримують своє
відповідне відображення у сенсі, змісті й характері управління нею та
втілюються у стилі керівництва та у його відносинах з персоналом.

По-друге, це норми і стандарти управління, які являють собою цілісну

сукупність принципів і положень, що визначають характер
управлінських дій і рішень, висловлювань, вчинків і загальної поведінки
керівника та відповідним чином впливають на поведінку, вчинки
персоналу організації та його ставлення до своїх обов’язків, до самої
організації та її керівника. Ці норми і стандарти можуть існувати у формі
законів або своєрідних професійних чи організаційних кодексів та
виступати проявами організаційної культури.
 Висновки
Отже, культура відіграє важливу роль у житті суспільства. Ця роль,
насамперед, у тому, що культура виступає засобом акумуляції,
збереження і передачі людського досвіду. На формування того чи
іншого типу організаційної культури підприємств впливають багато
факторів: технологічні, виробництва, розмір, характер розв'язуваних
задач, особливості конкурентної ситуації тощо.цтво вимагають
„рольової культури".
Поняття "культура" є узагальнюючим і має кілька визначень. Своїм
змістом воно охоплює культуру історичних епох, суспільства, окремих
спільнот, особистості, видів людської діяльності. Діяльність людини
зосереджена на виробництві матеріальних благ, творенні духовних
цінностей, у зв'язку з цим розрізняють матеріальну й духовну
культури.
 Використані інтернет джерела
1. https://moodle.znu.edu.ua/pluginfile.php
2. https://pidru4niki.com/13331222/menedzhment/kult
ura_upravlinnya
3. Гурина М. Философия: Учебное пособие; пер. с фр.
– М.: Республика, 1998. – 540 с.
4. http://boguslav-vpusp.net.ua/images/Fotos-
2020/Tema_8_seminar.pdf
5. Енциклопедичний словник- Імідж.. М.: РИПОЛ
классик, 2007. - 768с. (А. Ю. Панасюк)
6. http://updosh.blogspot.com/p/blog-page_50.html
7. Герчанівська П. Е., Левківський К.М., Федорова І. І.
Культура управління: Навч. посіб. – 2005. – 152 с.