1. Назвати складові основного вікна програми MS Excel.

Запуск програми Excel можна здійснити декількома способами:

§  виконати команду Пуск> Програми >Microsoft Excel;
§  натиснути відповідний ярлик програми на панелі Швидкий запуск;
§  двічі клацнути мишею по значку ярлика програми Excel на робочому
столі Windows ХР (заздалегідь створивши на робочому столі ярлик
програми Excel)
 
Існує декілька способів завершення роботи Excel:
§  виконати команду Файл>Вихід;
§  натиснути комбінацію клавіш [Alt – F4];
§  натиснути в рядку заголовка кнопку х ;
§  двічі клацнути в рядку заголовка по піктограмі Microsoft Excel.
Якщо при виході з Excel залишилися не збереженими які-небудьтаблиці, то
на екрані з'явиться запит на збереження таблиць:
Так - збережені таблиці і вихід з  Excel;
Ні – вихід з Excel без збереження таблиць;
Відміна – не зберігати таблиці і не виходити з Excel.
2. Основні елементи вікна Microsoft Excel і їх призначення
Вікно програми містить ряд типових елементів: рядок заголовка, рядок меню,
панелі інструментів, рядок формул, вікно робочої книги, рядок стану.
Рядок заголовка (верхній рядок вікна) містить  назву програми «Microsoft
Excel» . Зліва від назви міститься кнопка виклику системного меню. У правій
частині рядка заголовка розміщені відповідно кнопки згортання, розгортання і
закриття вікна.
Рядок меню знаходиться  під рядком заголовка і включає наступні пункти:
§  Файл – для роботи з файлами книг (створення, збереження, відкриття
файлів, друк);
§  Правка – редагування книг;
§  Вид – перегляду книг;
§  Вставка – вставка в сторінки книг, малюнків діаграм і інших типів даних;
§  Формат – форматування книг (установка параметрів і форматів таблиць);
§  Сервіс – установка параметрів настройки Excel;
§  Дані – робота з базою даних;
§  Вікно – робота з вікнами книг;
§  ? – виклик довідкової системи програми.
Кожен пункт меню має вертикальне підміню. У підміню  необхідний пункт
можна вибрати за допомогою миші (клацнути лівою кнопкою миші на потрібному
пункті), або за допомогою клавіатури (клавішами управління курсором вибрати
необхідний пункт  і натиснути  клавішу [Enter]). Слід зазначити, що назви деяких
пунктів підменю мають сірий колір. Це означає, що такі пункти в даний момент
недоступні (наприклад, не можна  редагувати таблицю, якщо вона не створена).
У Excel існує ще один спосіб  виклику команд. Після виділення певного
об'єкту необхідно клацнути по ньому правою кнопкою мишки – в результаті
з'явиться контекстне меню, що містить команди, які можна застосовувати по
відношенню до виділеного об'єкту.
У Excel окремі пункти меню містять команди, активізація  яких приводить до
відкриття вкладених  меню або діалогових вікон. Назви таких команд помічені
значком   «>» (для відкриття підменю) або декількома крапками  «…»  (для
діалогових вікон).
Праворуч від назв деяких команд меню вказані комбінації клавіш,
натиснення яких приводить до виконання даної команди.
Панелі інструментів розміщуються під рядком меню, і є рядом кнопок, при
натисненні яких  виконується певна дія. Кнопки панелі інструментів дублюють
відповідні пункти меню. Якщо зафіксувати покажчик миші на кнопці меню, то під
ним з'явиться її назва, а в рядку стану – коротка довідка про призначення
кнопки. Excel забезпечує користувача декількома панелями інструментів. За
умовчанням на екран виводяться панелі
інструментів Стандартна і Форматування. Для висновку на екран інших панелей
слід скористатися командою Вид > Панель інструментів і в діалоговому вікні, яке
відкриється цією командою, вибрати необхідні панелі інструментів. Деякі панелі
інструментів виводяться на екран автоматично при виконанні певних дій
(наприклад, панель інструментів  Діаграма  виводиться при побудові діаграм).
Виведені на екран панелі інструментів можна перемістити
типовим  для  Windows ХР способом - трасуванням.
Рядок формул, розміщений під панелями інструментів, призначений для
редагування вмісту елементів таблиці. Він розділений на три частини. Права
частина служить для відображення вмісту активної клітини таблиці, яку можна
редагувати за допомогою кнопок, розміщених зліва від відображеного вмісту
клітини.
Кнопка T призначена для відміни  останньої дії, тобто ця кнопка діє
аналогічно кнопці  [ESC].
Кнопка R  призначена  для підтвердження введення даних  і аналогічна дії
клавіші [Enter].
За допомогою  кнопки fx можна активізувати вікно з вбудованими
функціями.
У лівій частині рядка вказується адреса активної клітини або адреса
виділеного діапазону клітин.
 Рядок стану розташований в нижній частині екрану і містить поле
повідомлень, поле автообчислень (поміщається  результат від застосування до
значень у вибраних клітинах функцій – СУМ, СРЗНАЧ, МІН, МАКС та ін.).
Вікно робочої книги займає основну область  екрану між рядком формул і
рядком стану. Документи, які створюються в Excel, називаються Книгами. Кожна
книга складається з листів наступних типів:
§  робочі листи (або просто листи);
§  листи діаграм;
§  листи макрокоманд (макросів);
§  листи модулів, написаних  мовою Visual Basic;
§  листи діалогу.
Робочі листи – це електронні таблиці, які складаються із стовпців і рядків, що
мають свої імена. Імена рядків – їх номери. Нумерація рядків починається з 1 і
закінчується числом 65536, встановленим для даної програми. Максимальне
число стовпців таблиці – 256. Стовпці позначаються зліва направо латинськими
літерами: перші 26 стовпців – літерами А, В . . ., Z,  наступні 26 – літерами – АА,
АВ  . . .,АZ  і так далі до останнього 256 стовпця, який має
позначення IV. Перетин рядка і стовпця утворює клітину таблиці. Кожна клітина
має однозначні координати, які називаються адресою клітини або посиланням на
клітину. Клітина на перетині стовпця А і рядка 2 має адресу А2. Робочий аркуш
має більше 4 млн. клітин.
У електронній таблиці існує поняття діапазону клітин. Діапазон клітин - це
група послідовних елементів таблиці. Діапазон клітин може складатися з однієї
клітини, рядка (або його частини ), стовпця ( або його частини ), а також
послідовності рядків  або стовпців (або їх частин). Діапазон клітин визначається
шляхом завдання адреси першої і останньої його клітини, між якими ставиться
знак двокрапки «:». Прямокутний діапазон описується за допомогою клітин, які
знаходяться в лівому верхньому і правому нижньому кутах діапазону.
Наприклад, діапазон А1:G1 задає групу послідовних клітин першого рядка,
починаючи з клітини А1 і за
 2. Охарактеризувати основні модулі персонального комп’ютера.
 Процесор є модулем, призначенням якого є виконання розміщеної в пам’яті
комп’ютера програми та управління іншими компонентами системи. Схема
процесора здатна виконувати обмежену кількість відповідним чином закодованих
команд, що в сукупності становлять його операційний ресурс. Операційний
ресурс сучасних процесорів становить 100 – 400 команд і містить команди обміну
даними, команди арифметичних операцій, команди порозрядних логічних
операцій, команди зсувів та ін.
Виконання арифметичних, логічних операцій, операцій порівняння та зсувів
реалізується за допомогою арифметико-логічного пристрою (АЛП), який
складається з набору запам’ятовуючих елементів (регістрів) та спеціальних схем,
об’єднаних внутрішньою шиною даних . Така організація дозволяє
використовувати в якості вхідних даних значення будь-яких регістрів АЛП, а
також фіксувати результат в будь-якому з них.
Роботою АЛП керує пристрій керування (ПК), який генерує керуючі сигнали,
кожен з яких фактично є командою одному з блоків АЛП, в необхідній
послідовності. При цьому ПК керується машинним кодом команди, попередньо
прочитаним з пам’яті, тобто керуюча послідовність безпосередньо залежить від
команди і фактично описує процес її виконання.
Обмін даними з пам’яттю та пристроями вводу-виводу забезпечує шинний
інтерфейс, який забезпечує читання машинних кодів команд з пам’яті, шляхом,
генерування циклів обміну за системною магістраллю.
В загальному випадку процес виконання команди складається з одного або
декількох циклів обміну, кількість яких залежить від конкретної команди.
Першим циклом виконання команди є цикл читання з пам’яті першого байту
(коду операції) команди з пам’яті, який виконується завжди. За кодом операції
визначається необхідність генерування інших циклів обміну та їх кількість. Цикли
обміну генеруються при необхідності читання даних з пам’яті чи пристрою вводу-
виводу та запису результату до пам’яті чи пристрою вводу-виводу.
         2. Пам’ять.
2.1. Оперативна пам’ять.
В процесі виконання програми її машинний код та дані, які вона обробляє,
повинні знаходитися в оперативній пам’яті комп’ютера. Пам’ять комп’ютера
реалізує три основні функції: запис інформації, читання інформації та збереження
інформації. Процес читання або запису  пам’яті називається зверненням або
доступом до пам’яті.
         Модуль пам’яті складається з двовимірного масиву комірок, кожна з
яких може зберігати один байт інформації і характеризується номером позиції в
межах масиву (адресою), а кількість комірок в масиві називається розміром або
об’ємом пам’яті в байтах.
  Модуль пам’яті забезпечує звернення (доступ) до довільної комірки пам’яті
в межах масиву, при цьому ідентифікація комірки, до якої здійснюється
звернення, реалізується шляхом безпосереднього вказування її номера в масиві,
тобто адреси. Тому оперативна пам’ять називається пам’яттю з довільним
доступом (RAM – Random Access Memory).
 До складу модуля пам’яті входить спеціальна електронна схема, яка
називається дешифратором адреси. Дешифратор адреси аналізує адресу,
встановлену на адресній шині і однозначно визначає комірку пам’яті, до якої має
місце звернення, шляхом розбиття адреси на номери рядка та колонки
двовимірного масиву комірок.
 Запис та читання даних реалізуються за допомогою шини даних магістралі,
розрядність якої повинна бути рівною розрядності комірки пам’яті.
 Оперативна пам’ять реалізується за допомогою мікросхем пам’яті
динамічного типу (DRAM – Dynamic Random Access Memory). Значення кожного
біту такої пам’яті фізично представлене наявністю або відсутністю заряду
конденсатора, утвореного в структурі напівпровідникового кристалу. В зв’язку з
такою організацією час зберігання заряду конденсатором є обмеженим (через
існування паразитних зв’язків заряд конденсатора поступово втрачається), а тому
необхідним є періодичне відновлення записаної інформації, яке виконується в т.з.
циклах регенерації (rsfresh cycles).
Це є одним з основних недоліків динамічної пам’яті, в той час як за
критеріями вартості, інформаційної ємності та енергоспоживання даний тип
пам’яті має безумовні переваги, порівняно зі статичною пам’яттю (SRAM – Static
Random Access Memory). Остання в якості запам’ятовуючого елемента
використовує статичний тригер, який має високу швидкодію, однак, поряд із цим,
-- високий рівень енергоспоживання, високу вартість та низьку питому
інформаційну ємність.
Для встановлення модулів призначені спеціальні гнізда (слоти), кожний для
свого типу модуля. Мікросхеми в корпусах DIP встановлюються в спеціальних
розетках (sockets).
Завдання «Blogger»
ЛІТЕРАТУРА
1. Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології: Підручник
для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.І. Пушкаря. – К.: Видавничий
центр “Академія”, 2003. – 704 с.
2. Частоколенко І.П., Моргун О.М., Моргун Л.О., Акіньшин В.Д. Практикум
з комп’ютерних технологій (Windows 98, Microsoft Office 2000). – Черкаси: ЧІПБ,
2004. – 120 с.
3. Моргун А.Н. MS Word. Руководство к действию. – М.: Диалог-МИФИ,
2004. – 316 с