Інструкційна картка до проведення

лабораторного заняття № 5
Тема заняття: Створення автоматичного змісту, вказівників, таблиць посилань та
списків ілюстрацій.
Мета проведення заняття: навчитися створювати автозміст, вказівники, таблиці
посилань та списки ілюстрацій в текстовому процесорі
Після виконання роботи студент повинен
знати: можливості текстового процесора; правила роботи з текстовим процесором.
вміти: працювати з автозмістом, вказівниками, таблицями посилань та списками
ілюстрацій.
Матеріально-технічне оснащення робочого місця: ПК, MS WORD.
Інструктаж з техніки безпеки: згідно з інструкцією з охорони праці № 1 під час
роботи на персональних комп'ютерах у кабінеті інформатики

Короткі відомості з теоретичної частини роботи

Зміст являє собою список заголовків документа. Зміст можна створити за

допомогою убудованих в Microsoft Word форматів стилів заголовків і стилів рівнів
структури.
Після того як указані стилі заголовків, які потрібно включити в зміст, можна
вибрати вид змісту, після чого зібрати зміст. При перегляді документа в режимі
Схема документа існує можливість швидкого переміщення по документу
Вставка змісту (Заголовку):
Найбільш простим способом вставки змісту є використання вбудованих
стилів заголовків типу Заголовок 1, Заголовок 2 і т.д. як було зазначено вище.
1. Поставте курсор у місце вставки змісту.
2. Виконаєте команду Ссылки/ Оглавление /Настраиваемое оглавление….
3. У вікні Оглавление перейдіть у вкладку Оглавление (Рисунок 1) У
лічильнику Уровни вкажіть, скільки рівнів заголовків використовувати для створення
змісту.

Рисунок 1 - Вкладка змісту й покажчики

 5. У списку, що розкривається, Заполнитель можна вибрати тип заповнювача
від тексту пункту змісту до номера сторінки.
6. У списку, що розкривається, Формати можна вибрати стиль оформлення
змісту.
При змінах у документі зміст необхідно обновити. Натисніть на праву
кнопкою миші в будь-якому місці змісту й у контекстному меню виберіть команду
Обновити поле або натиснути клавішу F9.
Встановлення перехресних посилань
Щоб послатися на який-небудь елемент (заголовок, закладку, виноску,
малюнок, таблицю, формулу), довільно розташований у документі, використають
перехресні посилання.
Перехресні посилання, як і написи під рисунком, реалізуються за допомогою
полів підстановки (кодів полів), тому не слід змінювати їх вручну. Замість цього
варто обновляти поля, натискаючи клавішу F9. Розглянемо вставку найбільше часто
використовуваних посилань, а саме посилань на формули, малюнки й таблиці.
Для створення перехресного посилання на один із цих елементів необхідно:
1. Виконати команду меню Ссылки → Перекрестная ссылка (див.рис. 2).

Рисунок 2 – Перехресне посилання

2. У діалоговому вікні, що з'явилося, «Перехресні посилання» в полі «Тип

посилання» вибрати тип посилання, наприклад «(», «Рис.» або «Таблиця»;
3. У поле «Вставити посилання на:» вибрати дані, які необхідно вставити в
документ: при посиланні на формулу – Назва цілком, при посиланні на малюнок або
таблицю – Постійна частина й номер.
4. У полі «Для якої назви» вибрати той елемент, на який потрібно посилання
(див. рисунок 3).
5. Натиснути кнопку Вставити.
 Рисунок 3 – Посилання на рисунок

Після виконання цих дій у тексті з'являється автоматично обновлюване

посилання на обраний елемент, наприклад: (5.1), Рис. 2, Таблиця 1.
Нумерація формул
Номер формули прийнято брати в круглі дужки й розташовувати на одному
рядку з формулою, причому номер потрібно вирівняти по правому краї, а саму
формулу – по центру. Часто перед номером формули через крапку вказують номер
глави. Наприклад:

Потрібно:
1) на окремому рядку вставити формулу;
2) натиснути клавішу Tab;
3) виконати команду меню Вставка → Назва;
4) створити постійну частину – дужку «(» (кнопка Створити). Надалі її
можна буде просто вибирати зі списку Рисунок 4;

Рисунок 4 - Створення посилання на формулу

 5) якщо в документі заголовки глав оформлені убудованим стилем
«Заголовок 1» з нумерацією, то для автоматичного додавання номера глави потрібно
натиснути кнопку Нумерація, у діалоговому вікні.
6) в Нумерації назв установити прапорець Включити номер глави й
установити параметри:
Починається зі стилю – Заголовок 1, Роздільник – крапка;
7) закрити діалогові вікна кнопками OK;
8) після автоматично вставленого номера поставити закриваючу круглу дужку,
а між номером і дужкою видалити пробіл;
9) виділити весь рядок і виконати команду меню Таблиця → Перетворити в
таблицю;
10) у діалоговому вікні, що з'явилося, «Перетворити в таблицю» як роздільник
вибрати «знак табуляції»;
11) вилучити обрамлення в отриманій таблиці, що складається із двох комірок;
12) вирівняти номер в комірці по правому краю, формулу – по центру, а також
вилучити нові рядки, якщо вони є, в обох комірках;
13) перетягнути мишею границю комірок максимально вправо, але так, щоб
номер у правій комірці вміщався цілком, без переносу.
Якщо потрібно вилучити номери глав з номерів формул, то їх не потрібно
прямо вилучати. Необхідно виконати команду меню Вставка → Назва, вибрати зі
списку постійну частину – дужку «(», натиснути кнопку Нумерація, у діалоговому
вікні Нумерація назв зняти прапорець Включити номер глави, натиснути кнопку OK
і Закрити.
Установивши прапорець Включити номер глави, можна, навпаки, додати
номери глав в усі номери формул.
Створення вказівника
1. Виділити елементи: Ссылка\Предметный указатель\Пометить элементы
2. Ссылка\Предметный указатель та встановити параметри (рис.5)

Рисунок 5 – Створення вказівника

Зміст і послідовність виконання
1. Запустіть текстовий процесор MS Word.
2. Виконайте підготовчу роботу по створенню текстового документа.
3. Створіть текстовий документ, що містить текст наведений нижче:
 Подібність явищ характеризується відповідністю (пропорційністю) величин
моделі та оригіналу, що задіяні у досліджуваних явищах.
Всі види подібності мають однакове значення, то явища подібні.
Друга теорема подібності: Будь-яке рівняння фізичного процесу, яке
записане у заданій системі одиниць, може бути представлене у вигляді залежності
між безрозмірними сполуками параметрів цього рівняння.
Третя теорема подібності: Необхідними і достатніми умовами подібності
явищ є пропорціональність між параметрами, які вважаються подібними, і які
входять в умови однозначності, а також рівність критеріїв подібності моделі та
оригіналу.
Крім названих трьох теорем подібності існує ще декілька правил, які
допомагають уникнути помилок при моделюванні.
Правило 1 Подібність складних систем, які складаються з декількох підсистем,
що відповідно, подібні між собою зокрема, забезпечується подібністю елементів, що
є загальними для всіх підсистем.

4. Створіть автозміст на початку документу: формат – Класичний, із

заповнювачем, кількість рівнів - 7. Відформатуйте зміст, розмір літер змісту
збільшіть до 18.
5. Створіть п’ять вказівників:
формат – Строгий, тип – з відступом, нумерація сторінок по правому краю
відключена,
6. Створіть три закладки та застосуйте їх.
7. Вставте п’ять картинок та створіть списки ілюстрацій:
формат – Формальний, із заповнювачем _ _ _ _ , назва - Рис1, Рис2, Рис3…
8. Введіть наступний текстовий документ:

Систематична похибка не змінюється від вимірювання до вимірювання або

змінюється за певним законом. Джерелом систематичних похибок є неточність
вимірних приладів, недоліки у їх конструкції, недосконалість вимірювальної
методики.
Наприклад, причиною систематичних похибок можуть бути неточність
градуювання шкали приладу, зміщення його нуля та інші. Систематичну похибку
завжди можна визначити і врахувати у результатах попередніх вимірів, якщо
порівняти покази даного приладу з показами більш точного.
Випадкові похибки виникають завдяки дії неконтрольованих причин. Завдяки
випадковим похибкам повторні вимірювання дають дещо різні результати.
Наприклад, при зважуванні на точних аналітичних терезах струс будинку внаслідок
проїзду транспорту може викликати відхилення показів від точного значення у певну
сторону. При повторному зважуванні відхилення може мати зовсім іншу причину,
наприклад, порив вітру чи протяг.
Приладові похибки складають особливий клас похибок. Як вже згадувалось
раніше систематичні похибки можна визначити і врахувати, якщо порівняти покази
даного приладу з показами більш точного. Але користуватись такою методикою для
уточнення кожного результату вимірювання було б дуже трудно. Для кожного
приладу треба було б складати таблицю градуювання і весь час вносити поправки
згідно з цією таблицею. Тому на практиці подібним шляхом не ідуть. Прилади за
точнішими не градуюються, а задається деяка похибка, характерна для даного
приладу, така, що при вимірюванні цим приладом більша похибка зустрічається дуже
рідко. Ця похибка називається приладовою.
Як випливає з попереднього, приладова похибка містить всю систематичну
похибку, яку не вдалося ліквідувати при виготовленні приладу. Вона також містить
частину випадкових похибок які не зумовлені зовнішніми причинами, наприклад,
похибку паралаксу.

9. Створіть три зноски внизу сторінки із форматом 1, 2, 3 (до слів

неконтрольованих, ліквідувати, спостерігач).
10. Створіть п’ять зносок кінцевих – вкінці документу із форматом І, ІІ, ІІІ…
11. Створіть дві зноски внизу тексту із форматом додаткового символу ☼.
12.Створіть верхній колонтитул, в якому вкажіть своє прізвище та ім’я: шрифт –
Verdana, 8, напівжирний курсив, вирівнювання – по лівому краю сторінки, фон
заливки – сірий.
13. Створіть нижній колонтитул, в якому встановіть поточну дату по центру та
номер сторінки – по правому краю: шрифт – Verdana, 8, напівжирний курсив,
фон – без заливки.
14.Збережіть документ у власній папці

Методичні рекомендації з виконання та оформлення роботи

Звіт до роботи повинен містити надруковані фігури - на одному аркуші, список та
стовпчики - на іншому аркуші.
Рекомендована література:
1. Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. Посібник за ред.
Пушкаря О.І., К.: ВЦ „Академія”, 2001.
2. Макарова М.В., Карнаухова Г.В., Запара С.В. Інформатика та комп’ютерна
техніка: Навчальний посібник.- Суми: ВТД „Інститутська книга”, 2003.
3. Дибкова Л.М. Інформатика та комп’ютерна техніка: посібник для студентів вищих
навчальних закладів. – К.: «Академвидав», 2003.- 320с.
4. Злобін Г.Г. Основи інформатики, комп’ютерної техніки і комп’ютерних
технологій (для студентів економічних спеціальностей): Підручник. – К.:Каравела,
2007. – 240 с.