Тема: вступ до новітньої історії

Головні риси світового розвитку 1914-1915рр

1. Початок ХХ ст. – доба утвердження імперіалізму, становлення націй, бурхливого технічного
прогресу, який руйнував традиційне суспільство
2. Перша половина ХХ ст. ознаменувалася завершенням формування індустріального суспільства
3. Значний вплив на поступ суспільства наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. справили науково-
технічні досягнення, зокрема розвиток фундаментальних наук
4. ХХ ст. називають також століттям «пересічної людини», адже саме на її долю випало найбільше
страждань
5. Перша п. ХХ ст. – це час протистояння демократичних і тоталітарних режимів
6. На той період не було авторитетної міжнародної організації, яка б могла об’єднати миролюбні
сили й не допустити світової війни
Періодизація світового розвитку першої половини ХХ ст.
1. Перша світова війна(1914 – 1918рр)
2. Повоєнна нестабільність(1918 – 1923рр)
3. Стабілізація(1924 – 1929рр)
4. Велика депресія(1929 – 1933рр)
5. Назрівання Другої світової війни(1933 – 1939рр)
6. Друга світова війна(1939 – 1945рр)

05.09
Передумови і початок Першої світової війни
Військово-політичні союзи:
Антанти(Англія, Франція, росія)
Троїстий союз(Німеччина, Австро-Угорщина, Італія)
Причини війни: загострення економічних протиріч між провідними державами, боротьба за ринки
збуту та світове панування, наростання революційного та національно-
Привід до війни: австро-сербський конфлікт, спричинений убивством 28.07.1914р. у сербському
місті Сараєво спадкоємця австрійського пристолу.(Гаврило Принцип)
План Шліффена – це генеральний план ведення війни Німеччиною, розроблений колишнім
начальником німецького генштабу А. фон Шліффеном, який передбачав «блискавичну війну».

08.09
Домашня робота
Завдання №13

09.09
Воєнні кампанії та події 1915-1916рр
 Бойові дії
Рік Східний Західний
Травень. Горліцький 22кв. Битва на Іпрі(Перше
1915 прорив. застосування хім. зброї)
Червень - вересень лют - грудень атака на Верден,
Брусиловський прорив "Верденська м'ясорубка". Липень -
1916 Листопад(Битва на річці Сомма).
Підводна війна(1914-1918рр). Травень
– Червень(Ютлантська битва)

Вид Обмеження
Політичні Німецькі землі на Лівому березі Рейну і смуга завширшки 50 км. на правому березі
увійшли в Рейнську демілітаризовану зону (вільну від зброї). Заборонялося об’єднання
Німеччини з Австрією.
Економічні Німеччина повинна була передати союзникам золото і коштовності, які вона отримала в
ході війни від інших держав (у тому числі від Росії).
Державам-переможцям Німеччина повинна була виплачувати значну суму репарацій. Не
вдалося встановити суму репарацій. Лише у 1921 р. на Лондонській конференції була
встановлена сума репарацій у 132 млрд золотих марок. Франція мала отримати 52%,
Велика Британія – 22%, Італія 10% загальної суми.
Територіальні Німеччина поступалася територіями на користь п’яти сусідніх країн, до того ж її було
розчленовано на дві частини. Три міста з територією навколо них (Данциг, Саар, Мемель)
підлягали управлінню Ліги Націй, у майбутньому населення цих регіонів мало право
висловити шляхом плебісциту своє бажання щодо приєднання до Німеччини або навпаки.
Вугільні шахти Саару передавалися Франції на 15 років. Східна Пруссія відокремлювалася
від Німеччини «польським коридором».
Усі заморські німецькі колонії відходили під мандат Ліги Націй (в основному цим
мандатом скористалася Велика Британія)
Німеччина втратила всі землі, захоплені на Сході внаслідок поразки Росії. Деякі з них
(Україна, Білорусія) Росія повернула собі, а інші постали як незалежні держави – Польща,
Естонія, Латвія, Литва.
Військові Версальський договір забороняв загальну військову повинність у Німеччині, не дозволяв їй
тримати підводний флот, військову та морську авіацію, танки. Чисельність армії, що
скликалася на добровільних засадах, не повинна була перевищувати 100 тис. вояків.
07.09
Версальський договір

Сен-Жерменський мирний договір — мирна угода, один із договорів Версальської системи

післявоєнного облаштування Європи, укладений 10 вересня 1919 року у місті Сен-Жермен-ан-Ле
поблизу Парижа між так званими головними союзними державами (США, Британською
імперією,Францією, Італією, Японією), державами, що утворилися на руїнах Австро-Угорщини
(Австрія,Чехословаччина), державами, до складу яких перейшли частини території Австро-
Угорщини.
Нейїський мирний договір було підписанно 27 листопада 1919 року в передмісті Парижа Нейї-сюр-
Сен. Згідно договору Болгарія втрачала Західну Фракію, яка передавалася Греції, та позбавлялася
виходу до Егейського моря. Південна Добруджа залишалася у складі Румунії. Частину Македонії
було передано Королівству Сербів, Хорватів і Словенців. Болгарії заборонялось тримати в армії
більше як 20 000 вояків. Суму репарацій було визнано 2,25 мільярдів золотих франків, що їх
належало сплачувати протягом 47 років.
Тріанонський мирний договір – підписано 4 червня 1920 року. Це було пов’язано з існуванням
Угорської національної республіки. За договором територія Угорщини скорочувалась на 77%, а
населення на 59%.
Севрський мирний договір – було підписано 10 серпня 1920 року султанським урядом Туреччини,
за яким відбувся поділ колишньої Османської імперії. Згідно договору Туреччина відмовлялася від
арабських земель, визнавала англійський протекторат над Єгиптом, а французький – над Марокко
і Тунісом. Туреччина була позбавлена прав на Судан, визнала анексію Кіпру, втрачала володіння на
Аравійському півострові та в Європі. Острови Егейського моря та місто Ізмір передавалися Греції.
Армія обмежувалась 50 000 вояків. На території всієї країни зберігався режим капітуляції, що
фактично означав перетворення Туреччини в напівколонію.
Лозанський мирний договір – було підписано 24 липня 1923 року Лозанський. За договором
юридично закріплювався розпад Османської імперії та визначалися нові кордони Туреччини.
Севрський договір чинності так і не набрав. Туреччина завдяки національно-визвольному рухові
зуміла оберегти свій суверенітет та відвоювати частину території. За договором із радянською
Росією 1921 року Туреччина отримала місто Карс і навколишні території.

14.10
Формування Версальсько-Вашингтоновської системи договорів

18.11
Новий курс головні етапи
1. Була здійснена банківська реформа. 5 березня 1933 р. своїм першим президентським
актом Рузвельт закрив всі без винятку банки. Через кілька днів конгрес США, скликаний
на свою надзвичайну сесію, прийняв закон, за яким у країні відновили діяльність
дванадцять федеральних резервних банків, а потім стали відкриватися приватні банки, що
заручилися допомогою держави. Великі банки, які докорінно впливали на економіку,
отримали субсидії. З метою запобігання краху, значні позики отримали промислові,
торгові та транспортні компанії.
2. Акт про відновлення промисловості, прийнятий конгресом у червні 1933 р. Законом від
16 червня створювалась Національна адміністрація відновлення промисловості (НІРА).
Вся промисловість була поділена на 17 груп, для яких вироблялися «кодекси чесної
конкуренції», що визначали обсяг виробництва і ціни на продукцію, регулювали ринки
збуту тощо. Продавати товари нижче встановлених цін заборонялося.
3. Проведення низки соціальних реформ та прийняттям ліберального робітничого
законодавства. Так, в липні набрав чинності закон Вагнера, який закріпляв за робітниками
право на організацію профспілок, укладання колективних договорів, проведення страйків
та пікетування. Підприємцям заборонялося створювати компанійські профспілки та
втручатися в справи робітничих організацій. Закон Вагнера сприяв збільшенню кількості
профспілок, швидко зростала чисельність АФП.
4. У серпні 1935 р. конгресом прийнято закон про соціальне страхування, введено пенсії
для робітників, які досягли 65-річного віку, а також допомогу безробітним, інвалідам,
сиротам і вдовам. Сам фонд соціального забезпечення створювався за рахунок внесків
робітників і відрахувань підприємців.