СПЛАНХНОЛОГІЯ –

ЦЕ РОЗДІЛ АНАТОМІЇ,
ЩО ВИВЧАЄ БУДОВУ
ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ.

ОРГАНИ КОЖНОЇ СИСТЕМИ МАЮТЬ СПІЛЬНЕ

ПОХОДЖЕННЯ, АНАТОМІЧНО І ФУНКЦІОНАЛЬНО
ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНІ.

1
2
 НУТРОЩІ (SPLANCHA – ГР.,
S.VISCERA – ЛАТ.) – ЦЕ ОРГАНИ, ЯКІ
РОЗТАШОВАНІ У ПОРОЖНИНАХ ТІЛА
І ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ГОМЕОСТАЗ В
ОРГАНІЗМІ: ОБМІННІ ПРОЦЕСИ,
ВИДІЛЕННЯ ПРОДУКТІВ ОБМІНУ ТА
РОЗМНОЖЕННЯ.

ВНУТРІШНІ ОРГАНИ – БІЛЬШ

ШИРОКЕ ПОНЯТТЯ, ЦЕ ВСІ УТВОРИ,
ЯКІ ЛЕЖАТЬ ПІД ШКІРОЮ.

3
4
5
6
• КРІМ СПІЛЬНИХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОЗНАК,
ВНУТРІШНІ ОРГАНИ МАЮТЬ СПІЛЬНІ ОЗНАКИ
РОЗВИТКУ ТА БУДОВИ.

• НА РАННІХ СТАДІЯХ ЕМБРІОГЕНЕЗУ ОРГАНИ

ТРАВЛЕННЯ, ДИХАННЯ ТА НИЖНЬОГО ВІДДІЛУ
СЕЧОВОЇ ТА СТАТЕВИХ СИСТЕМ СКЛАДАЮТЬ
ЄДИНУ СИСТЕМУ.

7
8
 НУТРОЩІ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

• ТРАВНУ СИСТЕМУ
(SYSTEMA DIGESTORIUM);
• ДИХАЛЬНУ СИСТЕМУ
(SYSTEMA RESPIRATORIUM);
• СЕЧОВУ СИСТЕМУ
(SYSTEMA URINARIUM);
• СТАТЕВІ СИСТЕМИ
(SYSTEMATA GENITALIA);
• ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ
(GLANDULAE ENDOCRINAE).
9
10
11
12
13
 ОРГАНИ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ
ОРГАНІЗМ ПОЖИВНИМИ РЕЧОВИНАМИ І ВИВОДЯТЬ
НЕЗАСВОЄННІ ЗАЛИШКИ ЇЖІ.

14
15
ФУНКЦІЯ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ – ГАЗООБМІН.

17
CЕЧОВІ ОРГАНИ ВИДАЛЯЮТЬ З ТІЛА ПРОДУКТИ
ОБМІНУ.

18
 ОСОБЛИВА РОЛЬ НАЛЕЖИТЬ СТАТЕВИМ
ОРГАНАМ, ЯКІ НЕОБХІДНІ ДЛЯ ВІДТВОРЕННЯ
ОРГАНІЗМУ.

19
 СЕЧОВІ І СТАТЕВІ ОРГАНИ УТВОРЮЮТЬСЯ З
ЄДИНИХ ЗАЧАТКІВ І МАЮТЬ ВИВІДНІ ПРОТОКИ.

20
22
23
24
 ПРИ ВИВЧЕННІ НУТРОЩІВ

ЗВЕРТАЮТЬ УВАГУ НА ЇХ
ЗОВНІШНЮ І ВНУТРІШНЮ БУДОВУ І
25
ТОПОГРАФІЮ.
 ДО НУТРОЩІВ ВІДНОСЯТЬСЯ
ОРГАНИ, ЯКІ МАЮТЬ РІЗНОМАНІТНУ
БУДОВУ.

26
 НАЙБІЛЬШ ТИПОВИМИ Є ПОРОЖНИСТІ, АБО
ТРУБЧАСТІ, ОРГАНИ (СТРАВОХІД, ШЛУНОК, КИШКИ) І
ПАРАНХІМАТОЗНІ ОРГАНИ (ПЕЧІНКА, ПІДШЛУНКОВА
ЗАЛОЗА).

27
28
29
 Є ТАКОЖ М'ЯЗОВІ ОРГАНИ (ЯЗИК), ОРГАНИ З
ТВЕРДИХ ТКАНИН (ЗУБИ), І ОРГАНИ МІШАНОЇ БУДОВИ.

30
 ПОРОЖНИСТІ (ТРУБЧАСТІ) ОРГАНИ МАЮТЬ
БАГАТОШАРОВІ СТІНКИ, В ЯКИХ ВИДІЛЯЮТЬ
ОБОЛОНКИ:
- СЛИЗОВУ,
- М'ЯЗОВУ,
- ЗОВНІШНЮ.

31
 СЛИЗОВА ОБОЛОНКА, TUNICA MUCOSA, ВКРИВАЄ
ВСЮ ВНУТРІШНЮ ПОВЕРХНЮ ПОРОЖНИСТИХ
ОРГАНІВ ТРАВНОЇ, ДИХАЛЬНОЇ, СЕЧОВОЇ і СТАТЕВОЇ
СИСТЕМ.

32
33
 ЗОВНІШНІЙ ПОКРИВ ТІЛА ПЕРЕХОДИТЬ В СЛИЗОВУ
ОБОЛОНКУ БІЛЯ ОТВОРІВ РОТА, НОСА, ЗАДНЬОГО
ПРОХОДУ, СЕЧОВИПУСКНОГО КАНАЛУ І ПІХВИ.

34
35
 СЛИЗОВА ОБОЛОНКА РОЗМІЩЕНА НА
ПІДСЛИЗОВІЙ ОСНОВІ, TELA SUBMUCOSA, ЯКА
СКЛАДАЄТЬСЯ З ПУХКОЇ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ І
ДОЗВОЛЯЄ СЛИЗОВІЙ ОБОЛОНЦІ ЗМІЩУВАТИСЯ.

36
37
38
39
 В ПІДСЛИЗОВІЙ ОСНОВІ РОЗТАШОВАНІ ОСНОВНІ
РОЗГАЛУЖЕННЯ КРОВОНОСНИХ СУДИН, ЯКІ ЖИВЛЯТЬ
СТІНКИ ПОРОЖНИСТОГО ОРГАНА, ЛІМФАТИЧНІ СІТКИ І
НЕРВОВІ СПЛЕТЕННЯ.

41
42
 М'ЯЗОВА ОБОЛОНКА, TUNICA MUSCULARIS,
УТВОРЮЄ СЕРЕДНЮ ЧАСТИНУ СТІНКИ
ПОРОЖНИСТОГО ОРГАНА.

У БІЛЬШОСТІ НУТРОЩІВ, ЗА ВИКЛЮЧЕННЯМ ПОЧАТКОВИХ ВІДДІЛІВ ТРАВНОЇ І

ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМ, ВОНА СКЛАДАЄТЬСЯ З ГЛАДКОЇ М’ЯЗОВОЇ ТКАНИНИ, ЯКА

ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ АВТОМАТИЗМОМ.

43
 У БІЛЬШОСТІ ПОРОЖНИСТИХ ОРГАНІВ М’ЯЗОВА
ОБОЛОНКА МІСТИТЬ ВНУТРІШНІЙ КОЛОВИЙ І
ЗОВНІШНІЙ ПОЗДОВЖНІЙ ШАРИ.

44
 КООРДИНОВАНІ СКОРОЧЕННЯ ШАРІВ
ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ РУХ ВМІСТУ ТРУБЧАСТИМИ
СИСТЕМАМИ.

В ПЕВНИХ МІСЦЯХ КОЛОВІ М’ЯЗОВІ КЛІТИНИ КОНЦЕНТРУЮТЬСЯ,

УТВОРЮЮЧИ М’ЯЗИ-ЗАМИКАЧІ (СФІНКТЕРИ), ЯКІ ЗДАТНІ ЗАМИКАТИ
ПРОСВІТ ОРГАНА.

45
 М’ЯЗИ-ЗАМИКАЧІ (СФІНКТЕРИ) ВІДІГРАЮТЬ РОЛЬ В
РЕГУЛЯЦІЇ ПРОСУВАННЯ ВМІСТУ З ОДНОГО ОРГАНА В
ІНШИЙ (НАПРИКЛАД, ПІЛОРИЧНИЙ СФІНКТЕР ШЛУНКА)
АБО ВИВЕДЕННЯ ЙОГО НАЗОВНІ (СФІНКТЕРИ
ЗАДНЬОГО ПРОХОДУ, СЕЧІВНИКА).

46
47
48
49
 ЗОВНІШНЯ ОБОЛОНКА ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ
МОЖЕ БУТИ СЕРОЗНОЮ (TUNICA SEROSA) ТА
АДВЕНТИЦІЙНОЮ (TUNICA ADVENTITIA).

50
 СЕРОЗНА ОБОЛОНКА (TUNICA SEROSA)
ПОБУДОВАНА ІЗ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ ТА
ОДНОГО ШАРУ ОСОБЛИВИХ КЛІТИН МЕЗОТЕЛІЮ.

• ДО СЕРОЗНИХ ОБОЛОНОК ВІДНОСЯТЬСЯ:

- ОЧЕРЕВИНА (PERITONEUM),
- ПЛЕВРА (PLEURA),
- ОСЕРДЯ (PERICARDIUM),
- ТА У ЧОЛОВІКІВ ПІХВОВА ОБОЛОНКА ЯЄЧКА
(TUNICA VAGINALIS TESTIS).

ЛИСТКИ СЕРОЗНИХ ОБОЛОНОК (ПРИСТІНКОВИЙ ТА

НУТРОЩЕВИЙ) ОБМЕЖОВУЮТЬ СЕРОЗНІ ПОРОЖНИНИ, ЗАПОВНЕНІ
НЕВЕЛИКОЮ КІЛЬКІСТЮ СЕРОЗНОЇ РІДИНИ. ОСТАННЯ ЗМЕНШУЄ
ТЕРТЯ ОРГАНІВ ПРИ ЇХ ПЕРЕМІЩЕННІ.

51
52
 АДВЕНТИЦІЙНА ОБОЛОНКА (TUNICA
ADVENTITIA) ПОКРИВАЄ ОРГАНИ В ТИХ МІСЦЯХ,
ДЕ ВІДСУТНЯ СЕРОЗНА ОБОЛОНКА. АДВЕНТИЦІЯ
ЗРОСТАЄТЬСЯ З НАВКОЛИШНІМИ ТКАНИНАМИ,
ТОМУ ОРГАНИ, ЯКІ ВОНА ПОКРИВАЄ, МЕНШ
РУХОМІ. ЧЕРЕЗ ЗОВНІШНЮ ОБОЛОНКУ ДО
ОРГАНІВ ПІДХОДЯТЬ СУДИНИ ТА НЕРВИ.

54
 ПАРЕНХІМАТОЗНІ ОРГАНИ ПОБУДОВАНІ З
ПАРЕНХІМИ ТА СТРОМИ. ДО ПАРЕНХІМИ ВІДНОСЯТЬ
ФУНКЦІОНАЛЬНО СПЕЦИФІЧНІ, ВЛАСТИВІ ДАНОМУ
ОРГАНУ КЛІТИНИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ФУНКЦІЮ
ОРГАНА.

55
 СТРОМА ОРГАНА ПОБУДОВАНА З ПУХКОЇ
ВОЛОКНИСТОЇ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ (TEXTUS
CONNECTIVUS FIBROSUS LAXUS) АБО РЕТИКУЛЯРНОЇ
СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ (TEXTUS CONNECTIVUS
RETICULARIS), ЯКА ЧАСТО УТВОРЮЄ ПОТОВЩЕНІ
ПЕРЕКЛАДИНКИ (ТРАБЕКУЛИ), ЩО ВІДХОДЯТЬ ВІД
ЩІЛЬНОЇ ОФОРМЛЕНОЇ ВОЛОКНИСТОЇ СПОЛУЧНОЇ
ТКАНИНИ (TEXTUS CONNECTIVUS FIBROSUS
COMPACTUS REGULARIS) – КАПСУЛИ ОРГАНА,
ФОРМУЮЧИ ЙОГО КАРКАС – СТРОМУ ОРГАНА.

56
СТРОМА ОРГАНА ВИКОНУЄ ТАКІ ФУНКЦІЇ:
- ОПОРНУ;
- ТРОФІЧНУ;
- МЕХАНІЧНУ ЗАХИСНУ;
- ІМУНОЛОГІЧНО ЗАХИСНУ.

57
 ПАРЕНІМАТОЗІ ОРГАНИ СКЛАДАЮТЬСЯ З
АНАТОМІЧНИХ КОНСТРУКТИВНИХ ОДИНИЦЬ, ЯКИМИ Є
ЧАСТКИ І ЧАСТОЧКИ. В ДЕЯКИХ ОРГАНАХ,
ВИДІЛЯЮТЬ АНАТОМОХІРУРГІЧНІ ОДИНИЦІ, ЯКІ
НАЗИВАЮТЬСЯ СЕГМЕНТАМИ.
СКЛАДОВИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ ПАРЕНХІМАТОЗНИХ,
ЯК І ПОРОЖНИСТИХ, ОРГАНІВ Є КРОВОНОСНІ І
ЛІМФАТИЧНІ СУДИНИ ТА НЕРВИ.

58
59
60
 ЗАЛОЗИ (GLANDULAE) ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА
ОДНОКЛІТИННІ ТА БАГАТОКЛІТИННІ.

МОРФОЛОГІЧНО І ФУНКЦІОНАЛЬНО РОЗРІЗНЯЮТЬ

ЗАЛОЗИ ЗОВНІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ (ЕКЗОКРИННІ ЗАЛОЗИ)
І ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ (ЕНДОКРИННІ). 61
 БАГАТОКЛІТИННІ ЕКЗОКРИННІ ЗАЛОЗИ В
ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ФОРМИ СВОЇХ СЕКРЕТОРНИХ
ВІДДІЛІВ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА ТРУБЧАСТІ, АЛЬВЕОЛЯРНІ
І ТРУБЧАСТО-АЛЬВЕОЛЯРНІ.

ЗА СКЛАДНІСТЮ КОЖНА ІЗ ФОРМ ЗАЛОЗ

ПОДІЛЯЄТЬСЯ НА ПРОСТУ, РОЗГАЛУЖЕНУ І СКЛАДНУ.

ЗА СКЛАДОМ СЕКРЕТУ РОЗРІЗНЯЮТЬ ЗАЛОЗИ

СЕРОЗНІ, СЛИЗОВІ ТА МІШАНІ.

62
63
64
 ПЛАН
ВИВЧЕННЯ
ВНУТРІШНІХ
ОРГАНІВ
65
ПІСЛЯ НАЗВИ ОРГАНА, ОПИСУ ЙОГО ФОРМИ, ФУНКЦІЇ

ТА НАВЕДЕННЯ ДЕЯКИХ ЦИФРОВИХ ДАНИХ (РОЗМІРИ,

МАСА, КІЛЬКІСТЬ), ЗАЗВИЧАЙ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЙОГО
МІСЦЕ РОЗТАШУВАННЯ АБО ТОПОГРАФІЯ (ГP. TOPOS
– МІСЦЕ).

66
67
 З ПРАКТИЧНОЇ ТОЧКИ ЗОРУ ВАЖЛИВО ЗНАТИ

ТОПОГРАФІЮ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ. ПОЛОЖЕННЯ

(ТОПОГРАФІЯ) ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ В АНАТОМІЇ ТА
КЛІНІЦІ РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ З ТРЬОХ ОСНОВНИХ
ПОЗИЦІЙ:

- ГОЛОТОПІЯ,

- СИНТОПІЯ,

- СКЕЛЕТОТОПІЯ.

68
 СКЕЛЕТОТОПІЯ РОЗГЛЯДАЄ ВІДНОШЕННЯ ОРГАНА
ДО СКЕЛЕТА, ОТОЧУЮЧИХ КІСТКОВИХ СТРУКТУР.

70
71
72
73
74
 СИНТОПІЯ ПОКАЗУЄ ВЗАЄМНЕ РОЗТАШУВАННЯ

ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ ВІДНОСНО ОДИН ОДНОГО ТА

СУДИН І НЕРВІВ.

75
76
77
 ГОЛОТОПІЯ ПОКАЗУЄ ОБ’ЄМНЕ ПОЛОЖЕННЯ
ОРГАНА, ТОБТО ВІДНОШЕННЯ ЙОГО ДО ПЕВНОЇ
ДІЛЯНКИ ПОРОЖНИНИ ТІЛА ТА ПРОЕКЦІЯ НА
ПОВЕРХНЮ.

ПРИ ВИВЧЕННІ СПЛАНХНОЛОГІЇ НЕОБХІДНО ЗНАТИ

ДІЛЯНКИ ГОЛОВИ, ШИЇ, ГРУДЕЙ, ЖИВОТА, СПИНИ,
ПРОМЕЖИНИ І ВМІТИ ПЕРЕНОСИТИ ПРОЕКЦІЮ
ОРГАНІВ НА ПОВЕРХНЮ ТІЛА.

78
79
80
81
82
83
84
85
86
87
88
 НЕОБХІДНО ЗНАТИ ТОПОГРАФІЮ ТА БУДОВУ
ОРГАНІВ НОВОНАРОЖДЕНИХ І ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ,
ВРАХОВУВАТИ ЇХ ПРИ ОБСТЕЖЕННІ ХВОРИХ І
ХІРУРГІЧНИХ ВТРУЧАННЯХ.

89
90
 «ВІТРУВІАНСЬКИЙ ЧОЛОВІК»
- РЕЗУЛЬТАТ ВИВЧЕННЯ
ПРОПОРЦІЙ ТІЛА ЛЮДИНИ

ДЛЯ ЛЕОНАРДО РОЗМІРИ

ЛЮДСЬКОГО ТІЛА БУЛИ, З ОДНОГО
БОКУ, УНІКАЛЬНІ, А З ІНШОГО
УНІВЕРСАЛЬНІ.
ПРО ВСЕ ЦЕ СВІТ ДІЗНАВСЯ
ЗОВСІМ НЕДАВНО. І ХОЧА ЧАС
ЖОРСТОКО ОБІЙШЛОСЯ З
ПАМ'ЯТТЮ ВЕЛИКОГО ТВОРЦЯ, НЕ
ЗАЛИШИВШИ НАЩАДКАМ НАВІТЬ
МІСЦЯ ЙОГО ПОХОВАННЯ, АЛЕ? У
ВОГНІ НЕСКІНЧЕННИХ ВОЄН І
ПОЖАРИЩ ДИВОМ ВЦІЛІЛИ
БЕЗЦІННІ ЛЕОНАРДОВСКІ
МАНУСКРИПТИ. РУКОПИСНА
СПАДЩИНА ЛЕОНАРДО НАЛІЧУЄ
ПОНАД СІМ ТИСЯЧ АРКУШІВ,
СПИСАНИХ ДРІБНИМ ПОЧЕРКОМ.
 СУТТЄВІ АНАТОМІЧНІ ЗМІНИ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ
ВІДБУВАЮТЬСЯ ПРИ СТАРІННІ. РОЗМІРИ, ТОПОГРАФІЯ
І БУДОВА БАГАТЬОХ ОРГАНІВ МАЮТЬ СТАТЕВІ
ВІДМІННОСТІ.

92
 МІНЛИВІСТЬ ОРГАНІВ МОЖЕ БУТИ ПОВ´ЯЗАНА З

БУДОВОЮ ТІЛА ЛЮДИНИ. У ЛЮДЕЙ ОДНОГО І ТОГО Ж

ВІКУ ТА СТАТІ СТУПІНЬ РОЗВИТКУ НУТРОЩІВ,
РОЗМІРИ, ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНІВ НЕ БУВАЮТЬ
ОДНАКОВИМИ.

93
ВАРІАНТИ І АНОМАЛІЇ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ

94
 В ПРАКТИЧНІЙ РАБОТІ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ НЕ ТІЛЬКИ
АНАТОМІЧНІ ВАРІАНТИ, АЛЕ Й АНОМАЛІЇ, ЩО
ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ПОРУШЕННЯ РОЗВИТКУ ОРГАНІВ В
ЕМБРІОНАЛЬНОМУ І ПОСТНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДАХ.

АНОМАЛІЇ ЗАЗВИЧАЙ ВИЯВЛЯЮТЬСЯ ПРИ

НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ АБО В ПЕРШІ МІСЯЦІ ЖИТТЯ,
АЛЕ МОЖУТЬ ВИЯВЛЯТИСЯ І В БІЛЬШ ПІЗНЬОМУ ВІЦІ.
ЧАСТО ВОНИ БУВАЮТЬ ПРИЧИНОЮ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ
НЕПОВНОЦІННОСТІ ОРГАНІВ І РОЗЛАДІВ.

ПОМИЛКИ, ЯКІ ДОПУСКАЮТЬ ЛІКАРІ, НЕРІДКО

ВИНИКАЮТЬ ВІД НЕЗНАННЯ АНАТОМІЧНИХ ВАРІАНТІВ
ТА АНОМАЛІЙ.

95
96
 АНОМАЛІЇ ЗАЗВИЧАЙ ВИЯВЛЯЮТЬСЯ ПРИ
НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ АБО В ПЕРШІ МІСЯЦІ ЖИТТЯ,
АЛЕ МОЖУТЬ ВИЯВЛЯТИСЯ І В БІЛЬШ ПІЗНЬОМУ ВІЦІ.
ЧАСТО ВОНИ БУВАЮТЬ ПРИЧИНОЮ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ
НЕПОВНОЦІННОСТІ ОРГАНІВ І РОЗЛАДІВ.

ПОМИЛКИ, ЯКІ ДОПУСКАЮТЬ ЛІКАРІ, НЕРІДКО

ВИНИКАЮТЬ ВІД НЕЗНАННЯ АНАТОМІЧНИХ ВАРІАНТІВ
ТА АНОМАЛІЙ.

97
ВСІ ВАДИ РОЗВИТКУ
ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ
МОЖНА ПОДІЛИТИ НА
4 ГРУПИ:

98
І. АНОМАЛІЇ КІЛЬКОСТІ:
1. ВІДСУТНІСТЬ ОРГАНА, ПОВ´ЯЗАНА З АГЕНЕЗІЄЮ
АБО АПЛАЗІЄЮ.
АГЕНЕЗІЯ – НЕРОЗВИТОК ОРГАНА ВНАСЛІДОК
ВІДСУТНОСТІ ЙОГО ЗАКЛАДКИ У ЕМБРІОНА.
АПЛАЗІЯ – НЕРОЗВИТОК ЕМБРІОНАЛЬНОГО
ЗАЧАТКА, ВИРАЖАЄТЬСЯ, ЯК І АГЕНЕЗІЯ, У
ВРОЖДЕНІЙ ВІДСУТНОСТІ ОРГАНА.

2. ПОДВОЄННЯ ОРГАНА (ДУПЛІКАЦІЯ) АБО УТВОРЕННЯ

ДОДАТКОВИХ ОРГАНІВ – ОБУМОВЛЕНЕ МНОЖИННОЮ
ЕМБРІОНАЛЬНОЮ ЗАКЛАДКОЮ АБО РОЗДІЛЕННЯМ
ЗАЧАТКА ОРГАНА.

3. ЗЛИТТЯ (НЕРОЗДІЛЕННЯ) ОРГАНІВ.

99
ІІ. АНОМАЛІЇ ПОЛОЖЕННЯ:
1. ГЕТЕРОТОПІЯ – ЗАКЛАДКА ОРГАНА У ЗАРОДКА В
НЕЗВИЧАЙНОМУ МІСЦІ, У ЯКОМУ І ПРОХОДИТЬ ЙОГО
ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК.

2. ДИСТОПІЯ – ЗМІЩЕННЯ ОРГАНА В НЕЗВИЧАЙНЕ

МІСЦЕ В ЕМБРІОНАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ.

3. ІНВЕРСІЯ – ЗВОРОТНЄ ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНА

ВІДНОСНО ЙОГО ВЛАСНОЇ ВІСІ АБО СЕРЕДИННОЇ
ПЛОЩИНИ ТІЛА ВНАСЛІДОК ПОРУШЕННЯ
ЕМБРІОНАЛЬНОГО ПОВОРОТУ.

100
ІІІ. АНОМАЛІЇ ФОРМИ І РОЗМІРУ:
1. ГІПОПЛАЗІЯ – НЕДОСТАТНІЙ РОЗВИТОК ОРГАНА
ВНАСЛІДОК ЗАТРИМКИ НА ПЕВНІЙ СТАДІЇ
ЕМБРІОГЕНЕЗУ, ЩО ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ДЕФІЦИТОМ
ВІДНОСНОЇ МАСИ АБО РОЗМІРІВ ОРГАНА,
ПЕРЕВАЖАЮЧИМ ВІДХИЛЕННЯ В ДВІ СИГМИ ВІД
СЕРЕДНІХ ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ДАННОГО ВІКУ.
ГІПОПЛАСТИЧНИЙ ОРГАН ЗМЕНШЕНИЙ В РОЗМІРАХ,
ФУНКЦІЯ ЙОГО ЗНИЖЕНА АБО ЗОВСІМ ВІДСУТНЯ.
ПРОСТА ГІПОПЛАЗІЯ – НЕ СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ
ПОРУШЕННЯМ СТРУКТУРИ ОРГАНІВ.
ДИСПЛАСТИЧНА ГІПОПЛАЗІЯ –
СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ ПОРУШЕННЯМ СТРУКТУРИ
ОРГАНІВ.
2. ГІПЕРПЛАЗІЯ (ГІПЕРТРОФІЯ) – ЗБІЛЬШЕННЯ
ВІДНОСНОЇ МАСИ АБО РОЗМІРІВ ОРГАНА ЗА РАХУНОК
ЗБІЛЬШЕННЯ КІЛЬКОСТІ (ГІПЕРПЛАЗІЯ) АБО ОБ´ЄМУ
(ГІПЕРТРОФІЯ) КЛІТИН.
3. ЗРОЩЕННЯ ПАРНИХ ОРГАНІВ – ЗАЛЕЖИТЬ ВІД
ЗЛИТТЯ ЇХ ЗАКЛАДОК В ЕМБРІОНАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ. 101
IV. АНОМАЛІЇ БУДОВИ (СТРУКТУРИ):
1. АТРЕЗІЯ – ПОВНА ВІДСУТНІСТЬ КАНАЛУ АБО
ОТВОРУ ТІЛА.
2. СТЕНОЗ – ЗВУЖЕННЯ КАНАЛУ АБО ОТВОРУ.
3. ДИВЕРТИКУЛИ – АНОМАЛЬНІ ВИПИНАННЯ
ПОРОЖНИСТИХ ОРГАНІВ.
4. ГЕТЕРОПЛАЗІЯ – ПОРУШЕННЯ ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ
ОКРЕМИХ ВИДІВ ТКАНИН.
5. ДИСПЛАЗІЯ – ПОРУШЕННЯ ФОРМУВАННЯ
СКЛАДОВИХ ТКАНИННИХ ЕЛЕМЕНТІВ ОРГАНА.
6. ГАМАРТІЯ – НЕПРАВИЛЬНЕ СПІВВІДНОШЕННЯ
ТКАНИН В АНАТОМІЧНИХ СТРУКТУРАХ АБО
НАЯВНІСТЬ ВІДСУТНІХ В НОРМІ ЗАЛИШКІВ
ЗАРОДКОВИХ УТВОРЕНЬ У ЗРІЛОМУ ОРГАНІЗМІ.
7. КІСТА ДИЗОНТОГЕНЕТИЧНА.
8. АБІОТРОФІЯ – ПРИХОВАНА АНОМАЛІЯ ОРГАНА АБО
СИСТЕМИ ОРГАНІЗМА, ЯКА ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ
РІЗКИМ ЗНИЖЕННЯМ АДАПТАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ І
ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ПЕРЕДЧАСНИМ ОСЛАБЛЕННЯМ
ФУНКЦІЇ ПРИ ЗВИЧАЙНОМУ РІВНІ ДІЯЛЬНОСТІ.
102
 ЗА ЕТІОЛОГІЄЮ РОЗРІЗНЯЮТЬ 3 ГРУПИ ВАД:
СПАДКОВІ – ВАДИ, ЩО ВИНИКЛИ В РЕЗУЛЬТАТІ
МУТАЦІЙ, ТОБТО СТІЙКИХ ЗМІН СПАДКОВИХ СТРУКТУР
У СТАТЕВИХ КЛЕТИНАХ (ГАМЕТАХ) – ГАМЕТИЧНІ
МУТАЦІЇ, АБО В ЗИГОТІ – ЗИГОТИЧНІ МУТАЦІЇ.
ЕКЗОГЕННІ – ВАДИ, ОБУМОВЛЕННІ
ПОШКОДЖЕННЯМ ТЕРАТОГЕННИМИ ФАКТОРАМИ
БЕЗПОСЕРЕДНЬО ЕМБРІОНА АБО ПЛОДА. ОСКІЛЬКИ
ВАДИ РАЗВИТКУ, ВИКЛИКАНІ ТЕРАТОГЕНАМИ,
МОЖУТЬ КОПІЮВАТИ ГЕНЕТИЧНО ДЕТЕРМІНОВАНІ
ВАДИ РОЗВИТКУ, ЇХ НЕРІДКО НАЗИВАЮТЬ
ФЕНОКОПІЯМИ.
МУЛЬТИФАКТОРНІ – ВАДИ, ЯКІ ВИНИКЛИ ВІД
ВПЛИВУ ГЕНЕТИЧНИХ І ЕКЗОГЕННИХ ФАКТОРІВ,
ПРИЧОМУ НІ ОДИН ИЗ НИХ ОКРЕМО НЕ Є ПРИЧИНОЮ
ВАДИ.
103
 В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ОБ´ЄКТА ВПЛИВУ ШКІДЛИВИХ
ФАКТОРІВ ВРОДЖЕНІ ВАДИ МОЖУТЬ БУТИ РОЗДІЛЕНІ
НА ВАДИ, ЩО ВИНИКЛИ В РЕЗУЛЬТАТІ:

1. ГАМЕТОПАТІЇ – УРАЖЕННЯ СТАТЕВИХ КЛІТИН,

«ГАМЕТ».

2. БЛАСТОПАТІЇ – УРАЖЕННЯ БЛАСТОЦИСТИ, ТОБТО

ЗАРОДКА ПЕРШИХ 15 ДНІЙ ПІСЛЯ ЗАПЛІДНЕННЯ (ДО
МОМЕНТУ ЗАВЕРШЕННЯ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ЗАРОДКОВИХ
ЛИСТКІВ І ПОЧАТКУ МАТКОВОПЛАЦЕНТАРНОГО
КРОВООБІГУ).

3. ЕМБРІОПАТІЇ – ВАДИ, ЩО ВИНИКЛИ В РЕЗУЛЬТАТІ

ПОШКОДЖЕННЯ ЕМБРІОНА НЕЗАЛЕЖНО ВІД ЕТІОЛОГІЇ
В ПЕРІОД ВІД 16-ГО ДНЯ ПІСЛЯ ЗАПЛІДНЕННЯ ДО
КІНЦЯ 8-ГО ТИЖНЯ.

4. ФЕТОПАТІЇ – ПОШКОДЖЕННЯ ПЛОДА В ПЕРІОД ВІД 9 –

ГО ТИЖНЯ ДО ЗАКІНЧЕННЯ ПОЛОГІВ. РІДКО 104
ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ В ПОРІВНЯННІ З ІН.
 ЗА ПОШИРЕННЯМ В ОРГАНІЗМІ ВРОДЖЕННІ ВАДИ
ПОДІЛЯЮТЬ НА 3 ГРУПИ:

• ІЗОЛЬОВАННІ – ЛОКАЛІЗОВАНІ В
ОДНОМУ ОРГАНІ.

• СИСТЕМНІ – В МЕЖАХ ОДНІЄЇ СИСТЕМИ

ОРГАНІВ.

• МНОЖИННІ – ЛОКАЛІЗОВАНІ В ОРГАНАХ

ДВОХ І БІЛЬШЕ СИСТЕМ.

105
106
107
108
109
110
111
112
 ВАЖЛИВИМИ ПРИ ВИВЧЕННІ ОРГАНІВ ТРАВНОЇ,
ДИХАЛЬНОЇ, СЕЧОВОЇ ТА СТАТЕВОЇ СИСТЕМ В ЇХ
ІНДИВІДУАЛЬНІЙ МІНЛИВОСТІ, І ЗОКРЕМА ВИЯВЛЕННЯ
АНОМАЛІЙ РОЗВИТКУ, Є ПРИЖИТТЄВІ МЕТОДИКИ.

ПРОЖНИСТІ ОРГАНИ І ВИВІДНІ ПРОТОКИ ЗАЛОЗ

ВИЯВЛЯЮТЬСЯ РЕНТГЕНОЛОГІЧНО ПРИ ВВЕДЕННІ В
НИХ КОНТРАСТНИХ РЕЧОВИН.

113
114
БРОНХОГРАМА ПРАВОГО ЛЕГЕНЕВОГО ДЕРЕВА
115
ТРАВНА СИСТЕМА
SYSTEMA DIGESTORIUM
SEU ALIMENTARIUM
117 02.11.2014
118 02.11.2014
 CAVITAS ORIS
 VESTIBULUM ORIS
RIMA ORIS
LABIA ORIS

 CAVITAS ORIS PROPRIA

DENTES
GINGIVA
PALATUM
LINGUA
FAUCES

119 02.11.2014
 PHARYNX
 PARS NASALIS PHARYNGIS

 PARS ORALIS PHARYNGIS

 PARS LARYNGEA PHARYNGIS

120 02.11.2014
121 02.11.2014
 OESOPHAGUS
PARS CERVICALIS

PARS THORACICA

PARS ABDOMINALIS

122 02.11.2014
123 02.11.2014
 GASTER
 1. PARS CARDIACA (OSTIUM CARDIACUM)

 2. FUNDUS GASTRICUS

 3. CORPUS GASTRICUM

 4. PARS PYLORICA

124 02.11.2014
125
126 02.11.2014
INTESTINUM TENUE
 DUODENUM
PARS SUPERIOR
PARS DESCENDENS
PARS HORIZONTALIS
PARS ASCENDENS

 JEJUNUM

 ILEUM

127 02.11.2014
128 02.11.2014
INTESTINUM CRASSUM
 CAECUM

 COLON
COLON ASCENDENS
COLON TRANSVERSUM
COLON DESCENENS
COLON SIGMOIDEUM
 RECTUM

 CANALIS ANALIS
129 02.11.2014
130 02.11.2014
02.11.2014 131
132