МЕТОДИ

МІКРОБІОЛОГІЧНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ
К.Б.Н. ПОЛКОВЕНКО О.В.
МІКРОСКОПІЧНИЙ (БАКТЕРІОСКОПІЧНИЙ, ВІРУСОСКОПІЧНИЙ,
ПРОТОЗООСКОПІЧНИЙ) – ВИГОТОВЛЕННЯ Й ЗАБАРВЛЕННЯ МАЗКІВ
ІЗ ДОСЛІДЖУВАНОГО МАТЕРІАЛУ ВІД ХВОРОГО І ВИВЧЕННЯ ЙОГО
ПІД МІКРОСКОПОМ. ВІН ДАЄ ЗМОГУ ШВИДКО ВИЯВИТИ
ХАРАКТЕРНІ МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗБУДНИКА Й МАЄ
ВАЖЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ ПРИ ДІАГНОСТИЦІ ГОНОРЕЇ,
МЕНІГОКОКОВОГО МЕНІНГІТУ, ТУБЕРКУЛЬОЗУ, ЛЕПРИ, СИФІЛІСУ,
ПОВОРОТНОГО ТИФУ, ВІСПИ, МАЛЯРІЇ, ЛЕЙШМАНІОЗУ,
ТОКСОПЛАЗМОЗУ ТОЩО.
СТРУКТУРА СВІТЛОВОГО
МІКРОСКОПА
МЕХАНІЧНА ЧАСТИНА МІКРОСКОПА СКЛАДАЄТЬСЯ ЗІ ШТАТИВА, ТУБУСА,
РЕВОЛЬВЕРА, ПРЕДМЕТНОГО СТОЛИКА, МАКРОМЕТРИЧНОГО ГВИНТА (АБО
КРЕМАЛЬЄРИ) І МІКРОМЕТРИЧНОГО ГВИНТА. ШТАТИВ СКЛАДАЄТЬСЯ З
МАСИВНОЇ НІЖКИ – ОСНОВИ, НА ЯКУ СПИРАЄТЬСЯ ВЕСЬ МІКРОСКОП, І
ТУБУСОТРИМАЧА. ДО ТУБУСОТРИМАЧА ПРИКРІПЛЕНО ТУБУС (ЗОРОВА
ТРУБА), ЯКИЙ ПЕРЕСУВАЄТЬСЯ ВГОРУ І ВНИЗ ЗА ДОПОМОГОЮ
МАКРОМЕТРИЧНОГО І МІКРОМЕТРИЧНОГО ГВИНТІВ. ПЕРЕСУВАЮЧИ ТУБУС
ЗА ДОПОМОГОЮ ГВИНТІВ, ДОСЛІДЖУВАНИЙ ПРЕДМЕТ ПОПАДАЄ У ФОКУС
ОБ'ЄКТИВА. ЗА ДОПОМОГОЮ МАКРОГВИНТА ТУБУС ПЕРЕСУВАЄТЬСЯ НА
ВІДНОСНО ВЕЛИКУ ВІДСТАНЬ, А МІКРОГВИНТ ЗДІЙСНЮЄ НЕЗНАЧНІ
ПЕРЕМІЩЕННЯ. ДО ШТАТИВА ПРИКРІПЛЕНО ПРЕДМЕТНИЙ СТОЛИК
(КРУГЛИЙ АБО ПРЯМОКУТНИЙ). У БІЛЬШОСТІ СУЧАСНИХ МІКРОСКОПІВ
ЧАСТИНА ШТАТИВА З ПРЕДМЕТНИМ СТОЛИКОМ І ТУБУСОМ ВІДГИНАЄТЬСЯ
НАЗАД. У ЦЕНТРІ СТОЛИКА Є ОТВІР, НАД ЯКИМ КЛАДУТЬ ПРЕДМЕТНЕ
СКЕЛЬЦЕ З ОБ'ЄКТОМ, ВОНО ФІКСУЄТЬСЯ ДВОМА ЗАТИСКАЧАМИ, АБО
КЛЕМАМИ. ЗНИЗУ ДО ТУБУСА РУХОМО ПРИКРІПЛЕНО РЕВОЛЬВЕР –
ПЛАСТИНКУ З ТРЬОМА-ЧОТИРМА ОБ'ЄКТИВАМИ. ПОВЕРТАЮЧИ РЕВОЛЬВЕР,
МОЖНА ПІД НИЖНІЙ ОТВІР ТУБУСА ПОСТАВИТИ ОБ’ЄКТИВ, ПЕВНОЇ
КРАТНОСТІ ЗБІЛЬШЕННЯ.
ОСВІТЛЮВАЛЬНА ЧАСТИНА МІКРОСКОПА СКЛАДАЄТЬСЯ ІЗ
ДЗЕРКАЛА, КОНДЕНСОРА ТА ІРИС-ДІАФРАГМИ. ДЗЕРКАЛО
ЗАКРІПЛЕНЕ РУХОМО ПІД ПРЕДМЕТНИМ СТОЛИКОМ. З ОДНОГО
БОКУ ВОНО ПЛОСКЕ, А З ДРУГОГО – ВИГНУТЕ; ПЛОСКОЮ І
ВИГНУТОЮ ПОВЕРХНЕЮ КОРИСТУЮТЬСЯ ЗАЛЕЖНО ВІД
ДЖЕРЕЛА СВІТЛА І ХАРАКТЕРУ ОБ'ЄКТА. КОНДЕНСОР, ЩО
ЗНАХОДИТЬСЯ МІЖ ПРЕДМЕТНИМ СТОЛИКОМ І ДЗЕРКАЛОМ,
СКЛАДАЄТЬСЯ З КІЛЬКОХ ЛІНЗ. ІРИС-ДІАФРАГМА ЗАКРІПЛЕНА
НА НИЖНІЙ ПОВЕРХНІ КОНДЕНСОРА. ПРОМЕНІ ВІД ДЖЕРЕЛА
СВІТЛА ВІДБИВАЮТЬ­СЯ ДЗЕРКАЛОМ І СПРЯМОВУЮТЬСЯ В
КОНДЕНСОР. ЛІНЗИ КОНДЕНСОРА КОНЦЕНТРУЮТЬ СВІТЛОВІ
ПРОМЕНІ Й СПРЯМОВУЮТЬ ЇХ ЧЕРЕЗ ОТВІР ПРЕДМЕТНОГО
СТОЛИКА НА ДОСЛІДЖУВАНИЙ ПРЕДМЕТ ТА В ОБ'ЄКТИВ. ІРИС-
ДІАФРАГМА РЕГУЛЮЄ ШИРИНУ СВІТЛОВОГО ПУЧКА,
ЗБІЛЬШУЄ АБО ЗМЕНШУЄ ОСВІТЛЕННЯ ПРЕДМЕТА.
ОПТИЧНА ЧАСТИНА МІКРОСКОПА СКЛАДАЄТЬСЯ ІЗ СИСТЕМ ЛІНЗ
ОКУЛЯРА Й ОБ'ЄКТИВІВ. ОКУЛЯР ВСТАВЛЕНИЙ У ТУБУС ЗВЕРХУ, НА
ОПРАВІ ОКУЛЯРА Є ЦИФРИ, ЯКІ ПОКАЗУЮТЬ ЙОГО ЗБІЛЬШЕННЯ
(НАПРИКЛАД, ×7, ×10, ×15). ОБ'ЄКТИВ ЯВЛЯЄ СОБОЮ СИСТЕМУ ЛІНЗ,
ВПРАВЛЕНИХ У ТРУБКУ – ГІЛЬЗУ. ОБ'ЄКТИВИ ЗАКРІПЛЕНІ У РЕВОЛЬВЕРІ.
ВОНИ МОЖУТЬ ДАВАТИ МАЛЕ ЗБІЛЬШЕННЯ (ЦИФРИ НА ОПРАВІ ×7, ×8, ×10)
І ВЕЛИКЕ (ЦИФРИ НА ОПРАВІ ×40, ×90). ЩОБ ЗНАТИ ЗАГАЛЬНЕ
ЗБІЛЬШЕННЯ МІКРОСКОПА, СЛІД ПЕРЕМНОЖИТИ ЦИФРИ ОКУЛЯРА Й
ОБ'ЄКТИВА. ЯКЩО, НАПРИКЛАД, НА ОКУЛЯРІ ЦИФРА ×7, А НА ОБ'ЄКТИВІ
×10, ТО МІКРОСКОП ДАЄ ЗБІЛЬШЕННЯ В 70 РАЗІВ. КРІМ ОБ'ЄКТИВІВ
МАЛОГО І ВЕЛИКОГО ЗБІЛЬШЕННЯ, В РЕВОЛЬВЕРІ МІКРОСКОПА Є ЩЕ
ТАК ЗВАНИЙ ІМЕРСІЙНИЙ (ЛАТ. ІMMERSIO, ВІД IMMERGO – ЗАНУРЮЮ)
ОБ'ЄКТИВ, ЯКИЙ ПОЗНАЧАЄТЬСЯ БУКВАМИ «ОІ» (ОБ'ЄКТИВ ІМЕРСІЙНИЙ)
І ПРИЗНАЧЕНИЙ ДЛЯ РОЗГЛЯДУВАННЯ ПРЕДМЕТІВ І ОБ'ЄКТІВ ПРИ
ВЕЛИКОМУ ЗБІЛЬШЕННІ, КОЛИ ВВОДЯТЬ РІДИНУ (КЕДРОВУ ОЛІЮ,
ВАЗЕЛІН, ВОДНИЙ РОЗЧИН ГЛІЦЕРИНУ) МІЖ ПРЕДМЕТОМ І ОБ’ЄКТИВОМ
МІКРОСКОПА, ЩОБ ПІДВИЩИТИ ОСВІТЛЕНІСТЬ ЗОБРАЖЕННЯ.
• ВИСЯЧА КРАПЛЯ - МЕТОД МІКРОСКОПУВАННЯ ЖИВИХ БАКТЕРІЙ ПРИ ФІЗІОЛОГІЧНИХ УМОВАХ ЗРОСТАННЯ;
ДОЗВОЛЯЄ КІЛЬКАДЕННО СПОСТЕРІГАТИ ОБ'ЄКТ. ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ ВИСЯЧОЇ КРАПЛІ БЕРУТЬ ПІНЦЕТОМ
ПОКРИВНЕ СКЛО, ПРОВОДЯТЬ ЧЕРЕЗ ПОЛУМ'Я І ОСТУДЖУЮТЬ. У ЦЕНТР СКЛО НАНОСЯТЬ КРАПЛЮ
ДОСЛІДЖУВАНОГО МАТЕРІАЛУ, ЗВАЖЕНОГО В ІЗОТОНІЧНОМУ РОЗЧИНІ ХЛОРИДУ НАТРІЮ. ПОТІМ
ПОКРИВНЕ СКЛО ШВИДКО ПЕРЕВЕРТАЮТЬ КРАПЛЕЮ ВНИЗ І КЛАДУТЬ НА СТЕРИЛЬНЕ ПРЕДМЕТНЕ СКЛО З
ВЫШЛИФОВАННОЙ ЛУНКОЮ ПОСЕРЕДИНІ, КРАЇ ЯКОЇ ПОПЕРЕДНЬО ЗМАЩУЮТЬ ВАЗЕЛІНОМ. МОЖНА
НАКЛАСТИ ПРЕДМЕТНЕ СКЛО ПОКРИВНЕ І ПЕРЕВЕРНУТИ: КРАПЛЯ ВИЯВЛЯЄТЬСЯ ВИСИТЬ У ГЕРМЕТИЧНО
ІЗОЛЬОВАНОМУ ПРОСТОРІ (РИС.). ПРИ СЛАБКОМУ ЗБІЛЬШЕННЯ І ЗВУЖЕНОЇ ДІАФРАГМІ МІКРОСКОПА
ЗНАХОДЯТЬ КРАЙ КРАПЛІ, ДАЛІ ДОСЛІДЖУЮТЬ ПРЕПАРАТ ПРИ БІЛЬШ СИЛЬНОМУ ЗБІЛЬШЕННІ. ЩОБ
ОБМЕЖИТИ РУХЛИВІСТЬ МІКРООРГАНІЗМІВ, ЗАМІСТЬ ІЗОТОНІЧНОГО РОЗЧИНУ ХЛОРИДУ НАТРІЮ
ЗАСТОСОВУЮТЬ РОЗПЛАВЛЕНИЙ І ОХОЛОДЖЕНИЙ ДО T° 45° АГАР.
 ПРИГОТУВАННЯ ПРЕПАРАТУ «РОЗЧАВЛЕНА КРАПЛЯ»

• ДО ЦЕНТРУ ПРЕДМЕТНОГО СКЛА НАНЕСТИ БАКТЕРІАЛЬНОЮ ПЕТЛЕЮ КРАПЛЯ

ВОДОПРОВІДНОЇ ВОДИ (ДИСТИЛЬОВАНУ ВОДУ НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ). ПЕТЛЮ
ПРОЖАРИТИ В ПОЛУМ’Ї СПИРТІВКИ, ОХОЛОДЖУЮТЬ ТА З ЇЇ ДОПОМОГОЮ НАБРАТИ
ДОСЛІДНУ КУЛЬТУРУ М/О (НЕ ПОВНЕ ВУШКО ПЕТЕЛЬКИ). ДОСЛІДНУ КУЛЬТУРУ ВНЕСТИ В
КРАПЛІ ВОДИ НА ПРЕДМЕТНОМУ СКЛІ ТА РІВНОМІРНО РОЗМІШУЮТЬ КРУГОВИМИ РУХАМИ
ДО ОТРИМАННЯ ОДНОРІДНОЇ МУТНОЇ СУСПЕНЗІЇ (СУСПЕНЗІЯ НЕ ПОВИННА БУТИ
ГУСТОЮ). ЯКЩО ДОСЛІДНА КУЛЬТУРА ЗНАХОДИТЬСЯ В РІДКОМУ ПОЖИВНОМУ
СЕРЕДОВИЩІ, ТО ВОДИ НЕ ПОТРІБНА. ДО НАНЕСЕНОЇ КРАПЛІ ПІДНЕСТИ ПОКРИВНЕ СКЛО
ПРИБЛИЗНО ПІД КУТОМ 45О ТА З ЦЬОГО ДОПОМОГОЮ ТРОХИ ПРОСТИГАЮТЬ ПО ПОВЕРХНІ
ПРЕДМЕТНОГО СКЛА ТА ЩІЛЬНО, ЩОБ КРАПЛЯ РІВНОМІРНО РОЗТАШОВУВАЛАСЯ ТА
ЩІЛЬНО ПРИЖАТИ ПОКРИВНЕ СКЛО ДО ПРЕДМЕТНОГО. НАДЛИШОК ВИСТУПАЮЧОЇ
ВОЛОГИ ВИДАЛЯЮТЬ ФІЛЬТРУВАЛЬНИМ ПАПЕРОМ. МІЖ ПРЕДМЕТНИМ ТА ПОКРИВНИМ
СКЛОМ НЕ ПОВИННО БУТИ БУЛЬБАШОК ПОВІТРЯ, ТАК ЯК ВОНИ ПЕРЕШКОДЖАЮТЬ
МІКРОСКОПУВАННЮ. МІКРОСКОПУВАННЯ ВЕДУТЬ ЗА ДОПОМОГОЮ СУХО-ПОВІТРЯНОМУ
ОБ΄ЄКТИВУ ПРИ ТРОХИ ЗАТЕМНЕНОМУ ПОЛІ ЗОРУ, КОНДЕНСОР ТРОХИ ОПУСКАЮТЬ.
Бактеріоскопічний
метод

Neisseria
meningitidis
Бактеріоскопічний
метод

Neisseria
meningitidis
 Бактеріоскопічний
метод

Neisseria
gonorrhoeae
Бактеріоскопічний
метод
БАКТЕРІОСКОПІЧНИЙ МЕТОД

Yersinia pestis
Бактеріоскопічний
метод

Bacillus anthracis
Бактеріоскопічний метод

Mycobacterium tuberculosis
Бактеріоскопічний метод

Streptococcus pneumoniae
Бактеріоскопічний метод

Clostridium pneumoniae
БАКТЕРІОЛОГІЧНИЙ МЕТОД

Cхема виділення чистої культури

Бактеріологічний
метод

Neisseria meningitidis
Спиномозкова рідина
 Серологічний
метод

Реакція аглютинації
Серологічний метод

Реакція аглютинації
Серологічний метод

Реакція аглютинації
Серологічний метод

РНГА
Серологічний метод

Реакція кільцепреципітації
Серологічний метод

Реакція імунодифузії за Ухтерлоні

Серологічний метод

Реакція преципітації за Манчіні

Серологічний метод

Реакція з’вязування комплементу

Серологічний метод

ІФА
СЕРОЛОГІЧНИЙ МЕТОД

ІФА
 Біологічний метод

Туберкульоз у гвінейських
Туберкульоз у кроликів
свинок
Алергічний метод

Проба Манту
Експрес-діагностика

РІФ
Клінічна мікробіологія – розділ медичної
мікробіології, який вивчає мікробні захворювання в
соматичних відділеннях усіх клінічних
спеціальностей.
Перед клінічною мікробіологією, яка здійснює
діагностику гнійно-септичних процесів, стоїть
широке коло завдань, які направлені на надання
допомогу клініцистам у діагностиці, лікуванні та
профілактиці інфекційних ускладнень.
Особливості гнійно-септичних захворювань у
нефінфекційній клініці – поліетіологічниість,
неспецифічність клінічних проявів – визначають провідну
роль мікробіологічних досліджень у розшифровуванні їх
етіологічної структури.
У сучасному неінфекційному стаціонарі позалікарняні та
внутрішньолікарняні гнійно-септичні процеси
зумовлюються великим набором збудників – понад 2000.
Найчастіше збудниками цієї групи є представники родів
Staphylococcus, Streptococcus, Bacteroides, родин
Enterobacteriaceae (Proteus, Klebsiella, Escherichia, Serratia,
Citrobacter, Hafnia та ін.), Pseudomonadaceae, Neisseriaceae
(роди Acinetobacter, Moraxella, Branchamella). В
урологічній і гінекологічній клініках збудниками
госпітальних інфекцій часто є представники родин
Mycoplasmataceae, Chlamydiaceae.
Належність умовно-патогенних бактерій до природної
флори організму людини створює ряд труднощів при
оцінці їх етіологічної значущості.
Умовно-патогенні мікроби можуть представляти
нормальну флору досліджуваних рідин і тканин,
контамінувати їх з оточуючого середовища. Тому для
правильної інтерпретації результатів дослідження
необхідно знати склад природної мікрофлори
досліджуваного взірця. У тих випадках, коли
досліджуваний матеріал у нормі стерильний (кров,
спиномозкова рідина, плевральна та синовіальна
рідина, ексудати), всі виділені з них мікрoорганізми
можуть вважатись збудниками захворювань.
Виділена чиста культура умовно-патогенних
мікрооррганізмів вважається збудником хвороби
при наявності таких показників:
-  культура присутня в матеріалі з патологічного
вогнища у кількості 104-105 колонієутворюючих
одиниць (КУО) в 1 мл або 1 г;
-  повторне виділення з аналогічного матеріалу тієї
самої культури;
-  наростання у сироватці хворого антитіл до
автоштамів або культури, яку вважають вірогідним
збудником.
При збиранні матеріалу необхідно дотримуватись
певних правил:
-  брати матеріал до початку антибактеріальної терапії
або через певний проміжок часу після введення
препарата, необхідний для його виведення з організму
(практично через 8-10 год після введення більшість
антибіотиків виводяться з організму);
-  брати матеріал безпосередньо з вогнища інфекції або
досліджувати відповідні виділення;
-  дотримуватись суворої асептики з метою запобігання
забруднення проби мікрофлорою оточуючого
середовища;
-  матеріал збирають у стерильний посуд; клінічні зразки
для культивування анаеробів слід транспортувати в
лабораторію, максимально захищаючи від дії
атмосферного кисню; матеріал для мікробіологічного
дослідження транспортують у спеціальних біксах,
пеналах;
- транспортування нативного клінічного матеріалу в
лабораторію слід проводити в максимально короткі
строки. Якщо матеріал неможливо транспортувати зразу
же в лабораторії його слід зберігати в холодильнику або
використовувати транспортні середовища. При
тривалому зберіганні матеріалу відбувається загибель
найвибагливіших до живильних речовин видів мікробів,
розмноження менш вибагливих і тих, що швидко
ростуть, що призводить до порушення кількісних
співвідношень видів і деорієнтує лікаря-мікробіолога при
інтерпретації результатів;
  - виділення вірусів, рикетсій, хламідій проводять у
спеціалізованих лабораторіях; У такі лабораторії
матеріал направляють у добре закритих контейнерах і
замороженому стані (сухий лід);
-  до клінічного зразка, направленого в лабораторію,
додається супровідний документ, який містить
основні відомості для проведення мікробіологічного
дослідження.
Дослідження крові
Патогенез токсичного шоку
 Схема бактеріологічного дослідження крові

Якщо через 10 днів після посіву крові росту мікроорганізмів на

живильних середовищах не знайдено, аналіз крові можна вважати
негативним.
 Дослідження сечі

Етіологія уретритів
Етіологія інфекцій сечовивідних шляхів
Патогенез уражень
Посів сечі за методом Голда
Оцінка результатів. Основне завдання при інтерпретації
отриманих даних полягає в доказі етіологічної ролі
мікроорганізмів, виділених з сечі. Ступінь бактеріурії дозволяє
диференціювати інфекційний процес у сечовивідних шляхах від
контамінації сечі нормальною мікрофлорою.
Оцінку проводять на підставі таких критеріїв:
1.     Ступінь бактеріурії, яка не перевищує 103 КУО/мл сечі і яку
виявляють однократно, свідчить про відсутність запального
процесу і, як правило, є результатом контамінації сечі. Бактерії,
які знаходять повторно в таких самих кількостях свідчать про
персистуючу хронічну інфекцію.
2.  Ступінь бактеріурії, яка дорівнює 104 КУО/мл, розцінюється як
сумнівний результат. Дослідження слід повторити.
3.  Ступінь бактеріурії, яка дорівнює 105 КУО/мл сечі, вказує на
наявність запального процесу.
4. Зміна ступеня бактеріурії в процесі захворювання може бути
використано для контролю за перебігом процесу та ефективністю
терапії.
Дослідження цереброспінальної рідини

Етіологія менінгітів
Схема дослідження при інфекційних ураженнях
нервової системи
Верхні дихальні шляхи
Схема дослідженя матеріалу із дихальної системи
Розповсюдження інфекцій шкіри
Критерії кількісної оцінки мікробного росту при прямому
штриховому посіві тампоном ранового вмісту на 1/2 чашки Петрі
із щільним живильними середовищем:
І – дуже скудний ріст – піст тільки в рідких середдовищах, на
щільних живильних середовищах ріст відсутній;
ІІ – невелика кількіість - на щільному середовищі ріст до 10
колоній;
ІІІ – помірна кількість – на щільному середовищі ріст від 11 до
100 колоінй;
IV – велика кількість – ріст на щільному середовищі понад 100
колоній.
Ріст І-ІІ ступеня частіше свідчить про контамінацію, ІІІ-IV - про
етіологічну роль даного мікроба.
Рівень обсіменіння тканин у рані, який дорівнює 105 КУО/г, є
критичним.
Перевищення цього рівня вказує на велику вірогідність розвитку
гнійної інфекції і можливість генералізації інфекційного процесу.
 Виділення жіночих статевих органів

Етіологія вагінітів Етіологія цервіцитів

Схема бактеріологічного дослідження виділень із
статевих органів
 Шлунково-кищковий тракт
Кількісний склад мікрофлори шлунково-кишкового тракту
Концентрація бактерій у різних відділах травного тракту
 Основні групи бактерій, які колонізують товсту кишку
здорової людини
Анаеробні бактерії
Bacteroides (B. fragilis),
Prevotella, Veilonella,
Lactobacillus (L. acidophylus, L.
brevis), Clostridia (C. perfringens,
C. tetani, C. botulinum,
C. sporogenes), Peptococcus,
Peptostreptococcus, Actinomyces
Аеробні та факультативно-
анаеробні
E. coli, Enterococcus, Citrobacter,
Klebsiella, Proteus, Providencia,
Pseudomonas, Alcaligenes,
Bacillus (B. subtilis, B. Brevis),
Lactobacillus, Enterococcus,
Corynebacteria, Fungi, Candida
Cхема дослідження при інфекційних ураженнях органів ШКТ
БАКТЕРІОЛОГІЧНИЙ МЕТОД ЗВОДИТЬСЯ ДО ПОСІВУ МАТЕРІАЛУ
ВІД ХВОРОГО НА ВІДПОВІДНІ ЖИВИЛЬНІ СЕРЕДОВИЩА,
ВИДІЛЕННЯ ЧИСТОЇ КУЛЬТУРИ ЗБУДНИКА Й ВИЗНАЧЕННЯ ЙОГО
ВИДУ, А, ОТЖЕ, І ВСТАНОВЛЕННЯ ОСТАТОЧНОГО ДІАГНОЗУ
ЗАХВОРЮВАННЯ. ВІН МАЄ ВИРІШАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРИ
ДІАГНОСТИЦІ ЧЕРЕВНОГО ТИФУ, ДИЗЕНТЕРІЇ, ХОЛЕРИ, ДИФТЕРІЇ,
ЧУМИ ТА ІНШИХ ХВОРОБ.
СЕРОЛОГІЧНИЙ МЕТОД БАЗУЄТЬСЯ НА ВИЯВЛЕННІ СПЕЦИФІЧНИХ
АНТИТІЛ У СИРОВАТЦІ КРОВІ ХВОРИХ ДО ПЕВНОГО ЗБУДНИКА. ДЛЯ
ЦЬОГО ВИКОРИСТОВУЮТЬ РІЗНІ ІМУНОЛОГІЧНІ (СЕРОЛОГІЧНІ)
РЕАКЦІЇ: АГЛЮТИНАЦІЇ, ПРЕЦИПІТАЦІЇ, ЗВ’ЯЗУВАННЯ КОМПЛЕМЕНТУ
ТОЩО. ТАК, НАПРИКЛАД, ПРИ ЧЕРЕВНОМУ ТИФІ ЧАСТО СТАВЛЯТЬ
РЕАКЦІЮ АГЛЮТИНАЦІЇ ВІДАЛЯ, ПРИ БРУЦЕЛЬОЗІ – РЕАКЦІЮ РАЙТА,
ПРИ ХРОНІЧНІЙ ГОНОРЕЇ – РЕАКЦІЮ ЗВ’ЯЗУВАННЯ КОМПЛЕМЕНТУ
БОРДЕ-ЖАНГУ ТА ІН.
БІОЛОГІЧНИЙ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ) МЕТОД ПОЛЯГАЄ У ЗАРАЖЕННІ
ЧУТЛИВИХ ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН ВИДІЛЕНОЮ ЧИСТОЮ КУЛЬТУРОЮ
ЗБУДНИКА, ДОСЛІДЖУВАНИМ МАТЕРІАЛОМ АБО ВВЕДЕННІ БАКТЕРІЙНИХ
ТОКСИНІВ І ВІДТВОРЕННІ ТИПОВОЇ КАРТИНИ ЗАХВОРЮВАННЯ. ДЛЯ ЦЬОГО
ВИКОРИСТОВУЮТЬ БІЛИХ МИШЕЙ, ЩУРІВ, ГВІНЕЙСЬКИХ СВИНОК, КРОЛИКІВ.
ЦИМ МЕТОДОМ ВИЗНАЧАЮТЬ І ВІРУЛЕНТНІСТЬ МІКРОБІВ. З ДІАГНОСТИЧНОЮ
МЕТОЮ БІОЛОГІЧНУ ПРОБУ ЧАСТО ВИКОРИСТОВУЮТЬ ПРИ ЧУМІ, СИБІРЦІ,
ТУЛЯРЕМІЇ, ПРАВЦІ, БОТУЛІЗМІ АНАЕРОБНІЙ ГАЗОВІЙ ІНФЕКЦІЇ, КЛІЩОВОМУ
ЕНЦЕФАЛІТІ ТОЩО.
АЛЕРГІЧНИЙ МЕТОД ДАЄ ЗМОГУ ВСТАНОВИТИ ДІАГНОЗ ЗА
ДОПОМОГОЮ ВНУТРІШНЬОШКІРНИХ АЛЕРГІЧНИХ ПРОБ, ЯКІ
ВИЯВЛЯЮТЬ СТАН ПІДВИЩЕНОЇ ЧУТЛИВОСТІ ДО ЗБУДНИКА
ЧИ ПРОДУКТІВ ЙОГО ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ (АЛЕРГЕНІВ). ЦИМ
МЕТОДОМ ШИРОКО КОРИСТУЮТЬСЯ ПРИ ДІАГНОСТИЦІ
ТУБЕРКУЛЬОЗУ (ПРОБА МАНТУ), БРУЦЕЛЬОЗУ (ПРОБА БЮРНЕ),
ТУЛЯРЕМІЇ ТА БАГАТЬОХ ІНШИХ ХВОРОБ.
 ТИПИ ПОЖИВНИХ СЕРЕДОВИЩ
ВІДОМО ДУЖЕ БАГАТО ПОЖИВНИХ СЕРЕДОВИЩ ДЛЯ КУЛЬТИВУВАННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ
(БІЛЬШЕ ДВОХ ТИСЯЧ НАЙМЕНУВАНЬ БУЛО КЛАСИФІКОВАНО ЛЕВИНОМ І ШЕНЛЕЙНА ЩЕ В
1930 Р.), АЛЕ ЧИСЛО ІНГРЕДІЄНТІВ, ЯКІ Є ЇХ НЕВІД'ЄМНИМИ КОМПОНЕНТАМИ, ВІДНОСНО
НЕВЕЛИКА. ПРОТЕ ЯКІСНИЙ ДІАПАЗОН ЦИХ СЕРЕДОВИЩ ВЕЛЬМИ ШИРОКИЙ - ВІД РОЗЧИНІВ
НЕОРГАНІЧНИХ СОЛЕЙ, НА ЯКИХ МОЖУТЬ РОСТИ АВТОТРОФИ, ДО СКЛАДНИХ ПОЖИВНИХ
СЕРЕДОВИЩ, ЩО ГОТУЄТЬСЯ ІЗ М'ЯСНИХ ГІДРОЛІЗАТІВ, ЗБАГАЧЕНИХ КРОВ'Ю АБО
СИРОВАТКОЮ; НИМИ ЗВИЧАЙНО КОРИСТУЮТЬСЯ ДЛЯ ВИДІЛЕННЯ ПАТОГЕННИХ
МІКРООРГАНІЗМІВ ТИПУ СТРЕПТОКОКІВ, ЩО ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВИСОКОЮ ВИМОГЛИВІСТЮ ДО
СКЛАДУ ЖИВИЛЬНОЇ СЕРЕДОВИЩА. РОЗРІЗНЯЮТЬ ДВА ОСНОВНІ ТИПИ ПОЖИВНИХ
СЕРЕДОВИЩ: ТАК ЗВАНІ СИНТЕТИЧНІ СЕРЕДОВИЩА, ГОЛОВНІ СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ЯКИХ
ТОЧНО ВІДОМІ (НАПРИКЛАД, ГЛЮКОЗО-СОЛЬОВА ЖИВИЛЬНА СЕРЕДА), І ЕМПІРИЧНО ПІДІБРАНІ
ЖИВИЛЬНІ СЕРЕДОВИЩА ПРИРОДНОГО ПОХОДЖЕННЯ, СКЛАД ЯКИХ ТОЧНО НЕВІДОМИЙ (ДО
НИХ ВІДНОСЯТЬСЯ ПЕПТОНИ, ЩО ГОТУЮТЬСЯ З ЧАСТКОВО ГІДРОЛІЗОВАНОГО БІЛКА).
ДО СКЛАДУ СЕРЕДОВИЩ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ БАКТЕРІЙ, ВХОДЯТЬ
НЕОБХІДНІ ДЛЯ ПОБУДОВИ БІЛКІВ ЦИТОПЛАЗМИ ЕЛЕМЕНТИ: АЗОТ, ВУГЛЕЦЬ, ВОДЕНЬ, КИСЕНЬ,
НЕОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ, ЩО МІСТЯТЬ ФОСФОР, КАЛІЙ, СІРКУ, НАТРІЙ, МАГНІЙ, ЗАЛІЗО,
МІКРОЕЛЕМЕНТИ: КОБАЛЬТ, ЙОД, МАРГАНЕЦЬ, БОР , ЦИНК, МОЛІБДЕН, МІДЬ ТА ІН ВСІ ПЕРЕРАХОВАНІ
ЕЛЕМЕНТИ ПОВИННІ ЗНАХОДИТИСЯ В ЖИВИЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ В УДОБОУСВОЯЕМУЮ ДЛЯ
ДАНОГО МІКРООРГАНІЗМУ З'ЄДНАННІ, ПРИЧОМУ ВИМОГИ РІЗНИХ МІКРОБІВ В ЦЬОМУ ВІДНОШЕННІ
НЕОДНАКОВІ. ПОТРЕБА В КИСНІ І ВОДНІ БАКТЕРІЇ ЗАДОВОЛЬНЯЮТЬ ГОЛОВНИМ ЧИНОМ ЗА РАХУНОК
НАДХОДИТЬ У КЛІТИНУ ВОДИ.
ЗА ХАРАКТЕРОМ ЗАСВОЄННЯ АЗОТУ ПАТОГЕННІ МІКРООРГАНІЗМИ ДІЛЯТЬСЯ НАСТУПНИМ ЧИНОМ:
ОДНІ З НИХ ВИТЯГУЮТЬ АЗОТ З ПРОСТИХ АМОНІЙНИХ СПОЛУК, ІНШІ ПОТРЕБУЮТЬ АМІНОКИСЛОТАХ,
ТРЕТІ РОЗЩЕПЛЮЮТЬ ВИСОКОМОЛЕКУЛЯРНІ РЕЧОВИНИ - ПЕПТОНИ, ЩО ПРЕДСТАВЛЯЮТЬ СОБОЮ
ПРОДУКТИ НЕПОВНОГО ФЕРМЕНТАТИВНОГО ПЕРЕТРАВЛЕННЯ БІЛКІВ. СТРОГО ПАРАЗИТИЧНІ ВИДИ
БАКТЕРІЙ РОЗМНОЖУЮТЬСЯ ТІЛЬКИ В ПРИСУТНОСТІ НАТИВНОГО, ТОБТО НЕЗМІНЕНОГО, БІЛКА.
ДЖЕРЕЛОМ ВУГЛЕЦЮ ДЛЯ ПАТОГЕННИХ БАКТЕРІЙ Є, ГОЛОВНИМ ЧИНОМ, РІЗНІ ВУГЛЕВОДИ: ЦУКОР,
БАГАТОАТОМНІ СПИРТИ, ОРГАНІЧНІ КИСЛОТИ І ЇХ СОЛІ. ПОТРЕБА БАКТЕРІЙ В НЕОРГАНІЧНИХ
ЕЛЕМЕНТАХ ЗАДОВОЛЬНЯЄТЬСЯ ДОДАЄМО ДО ЖИВИЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ СОЛЯМИ: NACI, KH2PO4,
K2HPO4 І Т. Д. МІКРОЕЛЕМЕНТИ, ЩО ВИКОНУЮТЬ РОЛЬ КАТАЛІЗАТОРІВ ХІМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ,
НЕОБХІДНІ В МІЗЕРНО МАЛИХ КІЛЬКОСТЯХ І НАДХОДЯТЬ В ЖИВИЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ З ПЕПТОНОМ,
НЕОРГАНІЧНИМИ СОЛЯМИ І ВОДОЮ.
ПОРЯД З ПЕРЕРАХОВАНИМИ ОРГАНІЧНИМИ І НЕОРГАНІЧНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ БАКТЕРІЇ ПОТРЕБУЮТЬ
РОСТОВИХ ФАКТОРАХ, ЯКІ ЗА СВОЄЮ РОЛЛЮ ВІДПОВІДАЮТЬ ВІТАМІНАМ ДЛЯ ТВАРИН. ДЖЕРЕЛОМ
ЧИННИКІВ ЗРОСТАННЯ Є ДОДАЮТЬСЯ ДО ЖИВИЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ПРОДУКТИ РОСЛИННОГО І
ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ, ЩО МІСТЯТЬ У СВОЄМУ СКЛАДІ НІКОТИНОВУ, ПАНТОТЕНОВУ,
ПАРАБЕНЗОЙНУЮ КИСЛОТИ, ВІТАМІНИ А, В, С ТА ІН
ЖИВИЛЬНІ РЕЧОВИНИ МОЖУТЬ ЗАСВОЮВАТИСЯ МІКРОБАМИ ТІЛЬКИ ПРИ ПЕВНІЙ РЕАКЦІЇ ЖИВИЛЬНОГО
СЕРЕДОВИЩА, ТАК ЯК ПРОНИКНІСТЬ ОБОЛОНОК МІКРОБНИХ КЛІТИН ЗМІНЮЄТЬСЯ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД РН
СЕРЕДОВИЩА.ПОТРЕБА В ПОЖИВНИХ РЕЧОВИНАХ І ФІЗИЧНИХ УМОВАХ У РІЗНИХ ВИДІВ МІКРОБІВ
НЕОДНАКОВА І ЦИМ ВИКЛЮЧАЄТЬСЯ МОЖЛИВІСТЬ СТВОРЕННЯ УНІВЕРСАЛЬНОЇ ЖИВИЛЬНОГО
СЕРЕДОВИЩА.
ЗА КОНСИСТЕНЦІЄЮ РОЗРІЗНЯЮТЬ ЩІЛЬНІ Й РІДКІ ПОЖИВНІ СЕРЕДОВИЩА. ЩІЛЬНІ ЖИВИЛЬНІ
СЕРЕДОВИЩА ГОТУЮТЬ З РІДКИХ ДОПОМОГОЮ ДОДАВАННЯ ДО НИХ КЛЕЙОВИХ РЕЧОВИН - АГАРУ АБО
ЖЕЛАТИНУ. АГАР-АГАР - ПРОДУКТ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ, ЩО ВИДОБУВАЄТЬСЯ З МОРСЬКИХ
ВОДОРОСТЕЙ. У ВОДІ АГАР-АГАР РОЗЧИНЯЄТЬСЯ ПРИ ТЕМПЕРАТУРІ 80-86 ° С, ЗАМЕРЗАЮЧІ ПРИ 36-40 ° С.
ЗАСТОСУВАННЯ АГАРОВИХ СЕРЕДОВИЩ ЗАВДЯКИ ЇХ ЗДАТНОСТІ ЗБЕРІГАТИ ЩІЛЬНІСТЬ ПРИ ТЕМПЕРАТУРІ
37 ° С ДАЛО МОЖЛИВІСТЬ ВИРОЩУВАТИ ПАТОГЕННІ МІКРОБИ ПРИ ОПТИМАЛЬНІЙ ДЛЯ БІЛЬШОСТІ З НИХ
ТЕМПЕРАТУРІ НА ЩІЛЬНИХ СЕРЕДОВИЩАХ. ЖЕЛАТИН - РЕЧОВИНА БІЛКОВОЇ ПРИРОДИ ТВАРИННОГО
ПОХОДЖЕННЯ. У ТЕПЛІЙ ВОДІ ПРИ ТЕМПЕРАТУРІ 32-34 ° С ВІН НАБУХАЄ І РОЗЧИНЯЄТЬСЯ, А ПРИ БІЛЬШ
НИЗЬКІЙ ТЕМПЕРАТУРІ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ В ХОЛОДЕЦЬ. ОДНАК ПРИ РН НИЖЧЕ 6,3 І ВИЩЕ 7,0 ЩІЛЬНІСТЬ
ЖЕЛАТИНУ ЗМЕНШУЄТЬСЯ, І ВІН ПОГАНО ЗАСТИГАЄ.
• ВИХІДНІ ПРОДУКТИ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ ПОЖИВНИХ СЕРЕДОВИЩ. ДЛЯ
ПРИГОТУВАННЯ ПОЖИВНИХ СЕРЕДОВИЩ ВИКОРИСТОВУЮТЬ:
• · ПРОДУКТИ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ (М'ЯСО, КАЗЕЇН, МОЛОКО, ЯЙЦЯ,
КРОВ І Т. Д.).
• · ПРОДУКТИ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ (КАРТОПЛЯ ТА ІН.)
• · ОРГАНІЧНІ І НЕОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ ВИЗНАЧЕНОГО ХІМІЧНОГО СКЛАДУ.
• ЖИВИЛЬНІ СЕРЕДОВИЩА, ПРИГОТОВАНІ З ПРОДУКТІВ РОСЛИННОГО І
ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ, НЕЗВАЖАЮЧИ НА ТЕ, ЩО ВОНИ НЕ МОЖУТЬ
БУТИ СТАНДАРТНІ І НЕ МАЮТЬ ПЕВНОГО ХІМІЧНОГО СКЛАДУ, ЗНАХОДЯТЬ
ШИРОКЕ ЗАСТОСУВАННЯ В ПРАКТИЦІ МІКРОБІОЛОГІЇ. СИНТЕТИЧНІ ЖИВИЛЬНІ
СЕРЕДОВИЩА, СКЛАДЕНІ З ХІМІЧНИХ СПОЛУК, ВИКОРИСТОВУЮТЬ
ПЕРЕВАЖНО ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН МІКРОБНОЇ КЛІТИНИ.
ВИМОГИ, ЩО ПРЕД'ЯВЛЯЮТЬСЯ ДО ЖИВИЛЬНИХ СЕРЕДОВИЩ. ЖИВИЛЬНІ
СЕРЕДОВИЩА ПОВИННІ:
• · УТРИМУВАТИ НЕОБХІДНІ ДЛЯ ХАРЧУВАННЯ МІКРОБА ПОЖИВНІ РЕЧОВИНИ.
• · МАТИ РЕАКЦІЮ РН, ОПТИМАЛЬНУ ДЛЯ ВИРОЩУВАНОГО ВИДУ МІКРОБА.
• · МАТИ ДОСТАТНЮ ВОЛОГІСТЬ, ТАК ЯК МІКРОБИ ХАРЧУЮТЬСЯ ЗА ЗАКОНАМИ
ДИФУЗІЇ І ОСМОСУ.
• · МАТИ ІЗОТОНІЧНІСТЬ.
• · БУТИ СТЕРИЛЬНИМИ, ЗАБЕЗПЕЧУЮЧИ ТИМ САМИМ МОЖЛИВІСТЬ
ВИРОЩУВАННЯ ЧИСТИХ КУЛЬТУР МІКРОБІВ.
ЖИВИЛЬНІ СЕРЕДОВИЩА ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА СЕРЕДОВИЩА ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ І СПЕЦІАЛЬНІ.
ДО ПЕРШОЇ ГРУПИ ВІДНОСЯТЬСЯ М'ЯСО-ПЕПТОННИЙ: АГАР, БУЛЬЙОН, ПОЖИВНИЙ ЖЕЛАТИН.
СЕРЕДОВИЩА ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ БАГАТЬОХ
ПАТОГЕННИХ МІКРОБІВ І ЗАСТОСОВУЮТЬ ЯК ОСНОВУ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ
СЕРЕДОВИЩ, ДОДАЮЧИ ДО НИХ КРОВ, ЦУКОР, МОЛОКО, СИРОВАТКУ І ІНШІ ІНГРЕДІЄНТИ, НЕОБХІДНІ
ДЛЯ РОЗМНОЖЕННЯ ТОГО ЧИ ІНШОГО ВИДУ МІКРОБА.
ДО СПЕЦІАЛЬНИХ ЖИВИЛЬНИМ СЕРЕДАХ ВІДНОСЯТЬСЯ ЕЛЕКТИВНІ (ВИБОРЧІ) І ДИФЕРЕНЦІЙНО-
ДНАГНОСТІЧЕСКНЕ.
ЕЛЕКТИВНІ (ВИБОРЧІ) СЕРЕДОВИЩА. ПРИНЦИП СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТИВНИХ ПОЖИВНИХ СЕРЕДОВИЩ
ЗАСНОВАНИЙ НА ЗАДОВОЛЕННІ ОСНОВНИХ БІОХІМІЧНИХ І ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПОТРЕБ ТОГО ВИДУ
МІКРОБА, ДЛЯ КУЛЬТИВУВАННЯ ЯКОГО ВОНИ ПРИЗНАЧЕНІ. ПЕВНИЙ СКЛАД І КОНЦЕНТРАЦІЯ
ПОЖИВНИХ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ, РОСТОВИХ ФАКТОРІВ ПРИ СТРОГОМУ ЗНАЧЕННІ РН ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ
ОПТИМАЛЬНІ УМОВИ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ ОДНОГО АБО ДЕКІЛЬКОХ ВИДІВ МІКРООРГАНІЗМІВ. ПРИ
ПОСІВІ НА НИХ МАТЕРІАЛУ, ЩО МІСТИТЬ СУМІШ РІЗНИХ МІКРООРГАНІЗМІВ, РАНІШЕ ВСЬОГО БУДЕ
ПРОЯВЛЯТИСЯ ЗРОСТАННЯ ТОГО ВИДУ, ДЛЯ ЯКОГО ЦЕ СЕРЕДОВИЩЕ БУДЕ ЕЛЕКТИВНИЙ.
 ДИФЕРЕНЦІЙНО-ДІАГНОСТИЧНІ ЖИВИЛЬНІ СЕРЕДОВИЩА.
ДИФЕРЕНЦІЙНО-ДІАГНОСТИЧНІ ЖИВИЛЬНІ СЕРЕДОВИЩА ВИКОРИСТОВУЮТЬ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ВИДОВОЇ
ПРИНАЛЕЖНОСТІ ДОСЛІДЖУВАНОГО МІКРОБА, ГРУНТУЮЧИСЬ НА ОСОБЛИВОСТЯХ ЙОГО ОБМІНУ РЕЧОВИН. ЗА
СВОЇМ ПРИЗНАЧЕННЯМ ДИФЕРЕНЦІЙНО-ДІАГНОСТИЧНІ ЖИВИЛЬНІ СЕРЕДОВИЩА ПОДІЛЯЮТЬСЯ ТАКИМ
ЧИНОМ:
· СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ПРОТЕОЛІТИЧНОЇ І ГЕМОЛІТИЧНОЇ ЗДАТНОСТІ МІКРОБІВ, ЩО МІСТЯТЬ У
СВОЄМУ СКЛАДІ БІЛКОВІ РЕЧОВИНИ: КРОВ, МОЛОКО, ЖЕЛАТИН, ЗГОРНУТУ КРОВ'ЯНУ СИРОВАТКУ І Т. Д.
· СЕРЕДОВИЩА З ІНДИФЕРЕНТНИМИ ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ, ЯКІ СЛУЖАТЬ ДЖЕРЕЛОМ ЖИВЛЕННЯ ДЛЯ
ОДНИХ ВИДІВ МІКРОБІВ І НЕ ЗАСВОЮЮТЬСЯ ІНШИМИ ВИДАМИ.
· СЕРЕДОВИЩА З ВУГЛЕВОДАМИ І БАГАТОАТОМНИМИ СПИРТАМИ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ВІДПОВІДНИХ
ФЕРМЕНТІВ.
· СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РЕДУКУЮЧОЇ ЗДАТНОСТІ МІКРОБІВ.
ДО СКЛАДУ ДИФЕРЕНЦІЙНО-ДІАГНОСТИЧНИХ СЕРЕДОВИЩ, ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ САХАРОЛІТИЧНИХ
І ОКИСЛЮВАЛЬНО-ВІДНОВНИХ ФЕРМЕНТІВ, ВВОДЯТЬ ІНДИКАТОРИ: НЕЙТРАЛЬНИЙ ЧЕРВОНИЙ, МЕТИЛЕНОВИЙ
СИНІЙ, ЛАКМУСОВИЙ НАСТОЙКУ, КИСЛИЙ ФУКСИН, БРОМТИМОЛОВИЙ СИНІЙ, ВОДНИЙ БЛАКИТНИЙ БАРВНИК І
РОЗОЛОВУЮ КИСЛОТУ. ЗМІНЮЮЧИ СВОЄ ЗАБАРВЛЕННЯ ПРИ РІЗНИХ ЗНАЧЕННЯХ РН, ІНДИКАТОР ВКАЗУЄ НА
НАЯВНІСТЬ АБО ВІДСУТНІСТЬ РОЗЩЕПЛЕННЯ, ОКИСЛЕННЯ АБО ВІДНОВЛЕННЯ ВВЕДЕНОГО В СЕРЕДУ
ІНГРЕДІЄНТА. ОДНАК ІНДИКАТОР НЕ Є ОБОВ'ЯЗКОВОЮ СКЛАДОВОЮ ЧАСТИНОЮ СЕРЕДОВИЩ, ПРИЗНАЧЕНИХ
ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ФЕРМЕНТІВ. ТАК, НАЯВНІСТЬ ЖЕЛАТИНАЗИ ТА ІНШИХ ПРОТЕОЛІТИЧНИХ ФЕРМЕНТІВ В
КУЛЬТУРІ ВИЗНАЧАЮТЬ ПО РОЗРІДЖЕННЮ ЖЕЛАТИНУ, ЗГОРНУТОГО ЯЄЧНОГО АБО СИРОВАТКОВОГО БІЛКА
 М'ЯСНА ВОДА.
1. 100 Г СВІЖОЇ ЯЛОВИЧИНИ АБО ТЕЛЯТИНИ ЗВІЛЬНЯЮТЬ ВІД КІСТОК, ЖИРУ І СУХОЖИЛЬ,
ПРОПУСКАЮТЬ ЧЕРЕЗ М'ЯСОРУБКУ, ФАРШ ЗАЛИВАЮТЬ 1 ЛІТРОМ ВОДОПРОВІДНОЇ ВОДИ, ДОБРЕ
РОЗМІШУЮТЬ. ЗАЛИШАЮТЬ НА ДОБУ В ПРОХОЛОДНОМУ МІСЦІ АБО ПОМІЩАЮТЬ НА 2:00 В
ТЕРМОСТАТ.
2. М'ЯСНУ ПАСТУ ВІДЖИМАЮТЬ ЧЕРЕЗ МАРЛЮ, КИП'ЯТЯТЬ ПРОТЯГОМ 5 ХВИЛИН. ДЛЯ ЗГОРТАННЯ
БІЛКІВ ДАЮТЬ ОХОЛОНУТИ. ФІЛЬТРУЮТЬ ЧЕРЕЗ ВАТЯНИЙ ФІЛЬТР, ДОЛИВАЮТЬ ВОДОЮ ДО
ПОЧАТКОВОГО ОБ'ЄМУ. М'ЯСНУ ВОДУ РОЗЛИВАЮТЬ У ФЛАКОНИ, СТЕРИЛІЗУЮТЬ 20-30 ХВИЛИН
ПРИ 120 ° С І ЗБЕРІГАЮТЬ У ТЕМНОМУ МІСЦІ. ВОНА МАЄ ВИГЛЯД ПРОЗОРОЇ ЖОВТУВАТОЇ РІДИНИ
СЛАБОКИСЛОЙ РЕАКЦІЇ (РН 6,2-6,4), БЕЗ БІЛКІВ. У М'ЯСНИЙ ВОДІ МІСТИТЬСЯ НЕВЕЛИКА КІЛЬКІСТЬ
АМІНОКИСЛОТ, СОЛЕЙ, ВУГЛЕВОДІВ, ФАКТОРІВ РОСТУ ТА ЕКСТРАКТИВНИХ РЕЧОВИН. ДЛЯ
ПРИГОТУВАННЯ ЗВИЧАЙНИХ ПОЖИВНИХ СЕРЕДОВИЩ ДО М'ЯСНОЇ ВОДИ ДОДАЮТЬ СУХИЙ
ПЕПТОН, ЯКИЙ Є ПЕРВИННИМ ПРОДУКТОМ ГІДРОЛІЗУ БІЛКА І СКЛАДАЄТЬСЯ З СУМІШІ
ПОЛІПЕПТИДІВ ТА АМІНОКИСЛОТ, ОТРИМАНИХ ШЛЯХОМ ПЕПТИЧНОГО АБО ТРИПТИЧНОГО
ПЕРЕТРАВЛЕННЯ.
НА М'ЯСОКОМБІНАТАХ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА СУХОГО ПЕПТОНУ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ФІБРИН, КРОВ ТА
ІНШІ ВІДХОДИ. СУШАТЬ ПЕПТОН В РОЗПИЛЮВАЛЬНОЇ ВАКУУМ-СУШАРЦІ.РІДКИЙ ПЕПТОН МОЖНА
ПРИГОТУВАТИ В ЛАБОРАТОРНИХ УМОВАХ ШЛЯХОМ ПЕПТИЧНОГО ПЕРЕТРАВЛЕННЯ БІЛКІВ.
 М'ЯСО-ПЕПТОННИЙ БУЛЬЙОН (МПБ).
ДО 1 Л М'ЯСНОЇ ВОДИ ДОДАЮТЬ 1% ПЕПТОНУ, 0,5% ХЛОРИДУ
НАТРІЮ, ВСТАНОВЛЮЮТЬ НЕОБХІДНІ РН (7,4...7,6) ДРОБОВИМ
ДОДАВАННЯМ 10%-ГО РОЗЧИНУ ГІДРОКСИДУ НАТРІЮ. БУЛЬЙОН
ФІЛЬТРУЮТЬ ЧЕРЕЗ ПАПЕРОВИЙ ФІЛЬТР, РОЗЛИВАЮТЬ ПО КОЛБАХ,
ПРОБІРКАМ І СТЕРИЛІЗУЮТЬ ПРИ 120°С ПРОТЯГОМ 15...20 ХВИЛИН.
 М'ЯСО-ПЕПТОННИЙ АГАР (МПА).
ДО МПБ ДОДАЮТЬ 2...3% ПРОМИТОГО ДРІБНО НАРІЗАНОГО АГАР-АГАРУ,
НАГРІВАЮТЬ СУМІШ ДО РОЗПЛАВЛЕННЯ АГАРУ, В ГАРЯЧОМУ ВИГЛЯДІ
ПЕРЕВІРЯЮТЬ РН, ДОВОДЯТЬ ЙОГО ДО ПОТРІБНОГО РІВНЯ (7,2...7,6),
СЕРЕДОВИЩЕ ФІЛЬТРУЮТЬ ЧЕРЕЗ ВАТНОМАРЛЕВИЙ ФІЛЬТР. ПРОФІЛЬТРОВАНИЙ
ГАРЯЧИЙ АГАР РОЗЛИВАЮТЬ ПО ПРОБІРКАХ, КОЛБАМ І СТЕРИЛІЗУЮТЬ ПРИ 1
АТМ ПРОТЯГОМ 20...30 ХВИЛИН.
 ПЕПТОН МАРТЕНА.
СВИНЯЧІ ШЛУНКИ (НЕ ПРОМИТІ ВОДОЮ) З РЯСНИМ СЛИЗОВИМ ШАРОМ ОЧИЩАЮТЬ ВІД
ПЛІВОК, ЖИРУ І ПРОПУСКАЮТЬ ЧЕРЕЗ М'ЯСОРУБКУ. ДО ФАРШУ ДОДАЮТЬ ВОДУ І
СОЛЯНУ КИСЛОТУ В НАСТУПНОМУ СПІВВІДНОШЕННІ: ФАРШ ЗІ СВИНЯЧИХ ШЛУНКІВ 250
Г, ВОДА ВОДОПРОВІДНА, НАГРІТА ДО 50 ° С, 1000 МЛ, СОЛЯНА КИСЛОТА (ПИТОМА ВАГА
1,18) 10 МЛ. СУМІШ ВИТРИМУЮТЬ У ТЕРМОСТАТІ ПРИ 50 ° С. ЧЕРЕЗ 24 ГОДИНИ ПЕПТОН
ПРОГРІВАЮТЬ В АВТОКЛАВІ ПРИ 100 ° С І ФІЛЬТРУЮТЬ, ФІЛЬТРАТ ПОДЩЕЛАЧИВАЮТ 10%
РОЗЧИНОМ NAOH ДО ЛУЖНОЇ РЕАКЦІЇ ПО ЛАКМУСУ. ПІСЛЯ ЦЬОГО ФІЛЬТРАТ
РОЗЛИВАЮТЬ В КОЛБИ І СТЕРИЛІЗУЮТЬ ПРИ 115 ° С 30 ХВИЛИН.
ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ БУЛЬЙОНУ ПЕПТОН МАРТЕНА ЗМІШУЮТЬ З РІВНИМ ОБ'ЄМОМ
М'ЯСНОЇ ВОДИ, ВСТАНОВЛЮЮТЬ НЕОБХІДНУ РЕАКЦІЮ, КИП'ЯТЯТЬ 30 ХВИЛИН,
ФІЛЬТРУЮТЬ І СТЕРИЛІЗУЮТЬ ПРИ 115 ° С 30 ХВИЛИН.
М'ЯСО МОЖНА ПЕРЕВАРЮВАТИ ЗА ДОПОМОГОЮ ТРИПСИНУ - ПЕРЕВАР ХОТТІНГЕРА,
ПРИ ЦЬОМУ БІЛЬШ ПОВНО ВИКОРИСТОВУЮТЬ БІЛКИ М'ЯСА, ЯКІ РОЗЩЕПЛЮЮТЬСЯ ДО
ПЕПТОНОВ, ПОЛІПЕПТИДІВ І ВІЛЬНИХ АМІНОКИСЛОТ. ПРИ ТРИПТИЧНОГО
ПЕРЕВАРЮВАННІ М'ЯСА ОТРИМУЮТЬ В 10 РАЗІВ БІЛЬШЕ БУЛЬЙОНУ, НІЖ ПРИ
ЗВИЧАЙНОМУ МЕТОДІ
 М'ЯСНИЙ ПЕРЕВАР ХОТТІНГЕРА.
М'ЯСО, ЗВІЛЬНЕНЕ ВІД ЖИРУ І СУХОЖИЛЬ, НАРІЗАЮТЬ НЕВЕЛИКИМИ ШМАТОЧКАМИ,
ПОМІЩАЮТЬ В КАСТРУЛЮ З КИПЛЯЧОЮ ВОДОПРОВІДНОЮ ВОДОЮ (В ПОЛУТОРНОМУ
ОБСЯЗІ) І КИП'ЯТЯТЬ 15-20 ХВИЛИН, ПОТІМ М'ЯСО ВИТЯГУЮТЬ З РІДИНИ І ПРОПУСКАЮТЬ
ЧЕРЕЗ М'ЯСОРУБКУ. ВСТАНОВИВШИ РН ОХОЛОДЖЕНОЇ ДО 40-45 ° С РІДИНИ, ЩО
ДОРІВНЮЄ 8, ЗАЛИВАЮТЬ НЕЮ ФАРШ. ДО ОТРИМАНОЇ СУМІШІ ДОДАЮТЬ СУХИЙ
ПАНКРЕАТИН У КІЛЬКОСТІ 0,5-1% АБО ПІДШЛУНКОВУ ЗАЛОЗУ З РОЗРАХУНКУ 100 Г
ЗАЛОЗИ НА 1 Л РІДИНИ. ПОТІМ СУМІШ ЗНОВУ ПОДЩЕЛАЧИВАЮТ ДО РН 8 І РОЗЛИВАЮТЬ ЇЇ
В БУТЕЛЬ. ТУДИ Ж ДОДАЮТЬ 2-3% ХЛОРОФОРМУ І, ЗАКРИВШИ БУТЕЛЬ ГУМОВОЮ
ПРОБКОЮ, КІЛЬКА РАЗІВ СТРУШУЮТЬ ВМІСТ. БУТЕЛЬ СТАВЛЯТЬ НА 7-14 ДІБ ПРИ
ТЕМПЕРАТУРІ 37 ° С.
В РЕЗУЛЬТАТІ ПЕРЕТРАВЛЕННЯ М'ЯСНИЙ ФАРШ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ГОМОГЕННИЙ
СІРУВАТИЙ ОСАД, НАД ЯКИМ ЗНАХОДИТЬСЯ АБСОЛЮТНО ПРОЗОРА РІДИНА СОЛОМ'ЯНО-
ЖОВТОГО КОЛЬОРУ. ПЕРЕВАР ХОТТІНГЕРА ХОРОШОЇ ЯКОСТІ ДАЄ ПОЗИТИВНУ РЕАКЦІЮ
НА ТРИПТОФАН І МІСТИТЬ 560-860 МГ% АМІННОГО АЗОТУ. ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ БУЛЬЙОНУ
ДО 1 ЧАСТИНИ ПЕРЕВАР ДОДАЮТЬ 6-7 ЧАСТИН ВОДИ.
 ТРИПТИЧНОГО ПЕРЕВАР.
ПРИГОТУВАННЯ БУЛЬЙОНУ З ПЕРЕВАРОВ ПО ХОТТІНГЕРА Є БІЛЬШ
ЕКОНОМІЧНИМ, НІЖ ЗАСТОСУВАННЯ МЯСОПЕПТОННИЙ СЕРЕДОВИЩ; З
ОДНОГО І ТОГО Ж КІЛЬКОСТІ М'ЯСА ОТРИМУЮТЬ БУЛЬЙОНУ В 5-10 РАЗІВ
БІЛЬШЕ. КРІМ ТОГО, МОЖНА ВИКОРИСТОВУВАТИ ДЛЯ ПЕРЕТРАВЛЕННЯ
ЗАМІННИКИ М'ЯСА. НАРЕШТІ, ПРИСУТНІСТЬ В ПЕРЕВАРИТЬ ЗНАЧНОЇ КІЛЬКОСТІ
АМІНОКИСЛОТ СТВОРЮЄ БУФЕРНІСТЬ, А ОТЖЕ, І ВЕЛИКУ СТАБІЛЬНІСТЬ РН
СЕРЕДОВИЩА.
 СУХІ ПОЖИВНІ СЕРЕДОВИЩА.

ПРИГОТУВАННЯ ПОЖИВНИХ СЕРЕДОВИЩ - ОДИН З НАЙБІЛЬШ

ВІДПОВІДАЛЬНИХ І ВАЖКИХ ДІЛЯНОК РОБОТИ БАКТЕРІОЛОГІЧНОЇ ЛАБОРАТОРІЇ.
У ЗВ'ЯЗКУ З ЦИМ БІОПРОМИШЛЕННОСТІ ВИПУСКАЄ СТАНДАРТНІ,
КОНСЕРВОВАНІ, СУХІ ПОЖИВНІ СЕРЕДОВИЩА, РІЗНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, ДЛЯ
КУЛЬТИВУВАННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ.
ПРИГОТУВАННЯ ЗВИЧАЙНИХ ПОЖИВНИХ СЕРЕДОВИЩ. ОСНОВОЮ ДЛЯ
ПРИГОТУВАННЯ ЦИХ СЕРЕДОВИЩ СЛУЖИТЬ М'ЯСНА ВОДА, ЩО МІСТИТЬ
ЕКСТРАКТИВНІ РЕЧОВИНИ.
 СУХЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЕНДО.
ГОТОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ОТРИМУЮТЬ ШЛЯХОМ РОЗЧИНЕННЯ В 100 МЛ
ДИСТИЛЬОВАНОЇ ВОДИ 5 Г СУХОГО СЕРЕДОВИЩА, СУМІШ КИП'ЯТЯТЬ
ПРИ ПОСТІЙНОМУ ПЕРЕМІШУВАННІ 2...3 ХВИЛИНИ І РОЗЛИВАЮТЬ ПО
ЧАШКАХ ПЕТРІ. ІСНУЮТЬ ЩІЛЬНІ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНІ
СЕРЕДОВИЩА, ЗАСНОВАНІ НА ІНШИХ ФЕРМЕНТАТИВНИХ
ОСОБЛИВОСТЯХ БАКТЕРІЙ (АГАР З СЕЧОВИНОЮ, ВІСМУТ-СУЛЬФІТНИЙ
АГАР І Т.І.), АЛЕ У БУДЬ-ЯКОМУ ВИПАДКУ КОЛОНІЇ МІКРООРГАНІЗМІВ
НАБУВАЮТЬ ПРИ ЗРОСТАННІ НА ПОДІБНИХ СЕРЕДОВИЩАХ ТОГО АБО
ІНШОГО КОЛЬОРУ, ЗАЛЕЖНО ВІД СУБСТРАТА І ІНДИКАТОРА.
 СЕРЕДОВИЩЕ ГІССА.
ВИКОРИСТОВУЮТЬ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ САХАРОЛІТИЧНИХ ФЕРМЕНТІВ У ЧИСТИХ
КУЛЬТУР БАКТЕРІЙ. ПРИ ЇХ ВИГОТОВЛЕННІ ДО 100 МЛ ДИСТИЛЬОВАНОЇ ВОДИ,
ДОДАЮТЬ 1% ПЕПТОНУ, 0,5 Г ХЛОРИДУ НАТРІЮ, 0,1% ІНДИКАТОРА АНДРЕДЄ (АБО
ІНШОГО ІНДИКАТОРА). ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ НАПІВРІДКОГО СЕРЕДОВИЩА
ВНОСЯТЬ 0,2...0,4 % АГАР-АГАРУ. СУМІШ ФІЛЬТРУЮТЬ ЧЕРЕЗ ПАПЕРОВИЙ ФІЛЬТР,
ВСТАНОВЛЮЮТЬ ШЛЯХОМ ДОДАВАННЯ 10%-ГО РОЗЧИНУ ГІДРООКИСУ НАТРІЮ
РН НА РІВНІ 7,1...7,2 І СТЕРИЛІЗУЮТЬ 15 ХВИЛИН ПРИ 121°С. ПОТІМ В СЕРЕДОВИЩЕ
ВНОСЯТЬ НЕОБХІДНУ КІЛЬКІСТЬ ВУГЛЕВОДІВ (ГЛЮКОЗИ, ЛАКТОЗИ, МАНІТУ,
САХАРОЗИ - ПО 1%; МАЛЬТОЗИ, РАМНОЗИ, КСИЛОЗИ - ПО 0,05%). ПРИ ЦЬОМУ
МОЖЕ ВІДБУВАТИСЯ ЗАКИСЛЕННЯ СЕРЕДОВИЩА І РН КОРЕКТУЮТЬ
ДОДАВАННЯМ ПО КРАПЛЯХ ГІДРООКИСУ НАТРІЮ ДО ВІДНОВЛЕННЯ
ПОЧАТКОВОГО КОЛЬОРУ СЕРЕДОВИЩА. ПРИГОТОВАНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ГІССА
РОЗЛИВАЮТЬ ПО ПРОБІРКАХ І АВТОКЛАВУЮТЬ 30 ХВ ПРИ 110°С АБО ТЕКУЧОЮ
ПАРОЮ. ГОТОВІ СЕРЕДОВИЩА ЗІНДИКАТОРОМ АНДРЕДЄ МАЮТЬ СОЛОМ'ЯНО-
ЖОВТИЙ КОЛІР, ПРИ ЗАКИСЛЕННІ СЕРЕДОВИЩЕ ЧЕРВОНІЄ.
 Техніка посіву і пересівання культур
мікроорганізмів
ПОСІВ У РІДКЕ ЖИВИЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ.
ПРОБІРКИ З ДОСЛІДЖУВАНИМ МАТЕРІАЛОМ І ЖИВИЛЬНИМ СЕРЕДОВИЩЕМ
ТРИМАЮТЬ В ЛІВІЙ РУЦІ, В ПРАВУ РУКУ БЕРУТЬ БАКТЕРІОЛОГІЧНУ ПЕТЛЮ АБО
ПІПЕТКУ І ПРОБКИ ВІД ПРОБІРОК. НАД ПОЛУМ'ЯМ ПАЛЬНИКИ СТЕРИЛІЗУЮТЬ
БАКТЕРІОЛОГІЧНУ ПЕТЛЮ, ОБПАЛЮЮТЬ КРАЇ ПРОБІРОК, БАКТЕРІОЛОГІЧНУ
ПЕТЛЮ АБО ПІПЕТКУ ВВОДЯТЬ В ПРОБІРКУ З МАТЕРІАЛОМ, ПЕРЕНОСЯТЬ
МАТЕРІАЛ В ПРОБІРКУ ІЗ СТЕРИЛЬНИМ ЖИВИЛЬНИМ СЕРЕДОВИЩЕМ І
СТРУШУЮТЬ З ПЕТЛІ В СЕРЕДУ, НЕ ЗМОЧУЮЧИ ПРИ ЦЬОМУ ПЕТЛЕТРИМАЧ. КРАЇ
ПРОБІРОК ЗНОВ ПРОВОДЯТЬ НАД ПОЛУМ'ЯМ ПАЛЬНИКА, ЗАКРИВАЮТЬ ПРОБІРКИ
ПРОБКАМИ, СТЕРИЛІЗУЮТЬ ПЕТЛЮ І СТАВЛЯТЬ ЇЇ В ШТАТИВ. ВИКОРИСТАНУ
ПІПЕТКУ ОПУСКАЮТЬ КІНЦЕМ ВНИЗ В БАНКУ З ДЕЗІНФІКУЮЧИМ РОЗЧИНОМ.
 ПОСІВ НА ЩІЛЬНЕ ЖИВИЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ.
ПРОБІРКИ З МІКРОБНОЮ КУЛЬТУРОЮ, ЩО ПЕРЕСІВАЄТЬСЯ, АБО ДОСЛІДЖУВАНИМ
МАТЕРІАЛОМ (ЕКСУДАТ, ГНІЙ ТОЩО) І СТЕРИЛЬНИМ ЖИВИЛЬНИМ СЕРЕДОВИЩЕМ
(МПА, МПБ) БЕРУТЬ В ЛІВУ РУКУ, ПРОБІРКУ З МПА ТРИМАЮТЬ СКОШЕНОЮ
ПОВЕРХНЕЮ СЕРЕДОВИЩА ВГОРУ. У ВІДКРИТУ НА ПОЛУМ'ЯМ ПРОБІРКУ З МІКРОБНОЮ
КУЛЬТУРОЮ (АБО ІНШИМ МАТЕРІАЛОМ) ВВОДЯТЬ ПРОСТЕРИЛІЗОВАНУ
БАКТЕРІОЛОГІЧНУ ПЕТЛЮ І ТОРКАЮТЬСЯ ДО ПОВЕРХНІ СЕРЕДОВИЩА, БЕРУТЬ
МІКРОБНУ МАСУ АБО ІНШИЙ МАТЕРІАЛ, ПЕРЕНОСЯТЬ В ПРОБІРКУ ІЗ СТЕРИЛЬНИМ
ЖИВИЛЬНИМ СЕРЕДОВИЩЕМ. ПЕТЛЮ ОПУСКАЮТЬ ДО ДНА ПРОБІРКИ, ЗАНУРЮЮТЬ В
КОНДЕНСАЦІЙНУ РІДИНУ І ЗИГЗАГОПОДІБНИМ РУХОМ ПРОВОДЯТЬ НЕЮ ВІД НИЗУ ДО
ГОРИ ПО ПОВЕРХНІ СЕРЕДОВИЩА (ПОСІВ «ШТРИХОМ»). ПРОБІРКИ ЗАКРИВАЮТЬ
ПРОБКАМИ, СТАВЛЯТЬ В ШТАТИВ, ПЕТЛЮ ПРОПАЛЮЮТЬ. ШТАТИВИ З ПОСІВАМИ
ПОМІЩАЮТЬ В ТЕРМОСТАТ. ПРИ ПОСІВІ УКОЛОМ В СТОВПЧИК СЕРЕДОВИЩА
ПРОБІРКУ З ЩІЛЬНИМ (НЕСКОШЕНОЮ) СЕРЕДОВИЩЕМ БЕРУТЬ В ЛІВУ РУКУ, НАД
ПОЛУМ'ЯМ ПАЛЬНИКИ ВИТЯГУЮТЬ З ПРОБІРКИ ПРОБКУ, ПЕТЛЕЮ З МАТЕРІАЛОМ
ПРОКОЛЮЮТЬ ВЕРТИКАЛЬНО ПО ЦЕНТРУ ПРОБІРКИ ЖИВИЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, ПЕТЛЮ
ВИЙМАЮТЬ, ПРОПАЛЮЮТЬ, ПРОБІРКУ З СЕРЕДОВИЩЕМ ЗАКРИВАЮТЬ ПРОБКОЮ.
 ПОСІВ НА НАПІВРІДКЕ ЖИВИЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ.
ВИКОНУЮТЬ МЕТОДОМ УКОЛУ В СТОВПЧИК ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА.
 Виділення чистих культур
мікроорганізмів.
ПРИ БАКТЕРІОЛОГІЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ ДОСЛІДЖУВАНИЙ МІКРООРГАНІЗМ
ВИЯВЛЯЮТЬ В МАТЕРІАЛІ, ЯК ПРАВИЛО, В СУМІШІ З БАКТЕРІЯМИ ІНШИХ
ВИДІВ. МЕТОДИ, ЗАСНОВАНІ НА МЕХАНІЧНОМУ ВІДОКРЕМЛЕННІ КЛІТИН.
МЕТОД ПАСТЕРА (МЕТОД РОЗВЕДЕНЬ). З ДОСЛІДЖУВАНОГО МАТЕРІАЛУ
ГОТУЮТЬ РЯД ПОСЛІДОВНИХ, ЧАСТІШЕ ДЕСЯТИРАЗОВІ РОЗВЕДЕННЯ НА
СТЕРИЛЬНОМУ РІДКОМУ ЖИВИЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ В ПРОБІРКАХ АБО
КОЛБАХ (10-1 ...10-10). ПРИПУСКАЮТЬ, ЩО КІЛЬКІСТЬ МІКРОБНИХ КЛІТИН В
КОЖНОМУ ПОДАЛЬШОМУ РОЗВЕДЕННІ БУДЕ МЕНШЕ, НІЖ В ПОПЕРЕДНЬОМУ, І
В ЯКІЙСЬ З ПРОБІРОК ЗАЛИШАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ОДНА МІКРОБНА КЛІТИНА, ЯКА
ДАСТЬ ПОЧАТОК ЧИСТІЙ КУЛЬТУРІ МІКРООРГАНІЗМУ. ПРОТЕ ДЛЯ УСПІШНОГО
ЗАСТОСУВАННЯ ЦЬОГО МЕТОДУ БАЖАНО, ЩОБ ШУКАНИЙ МІКРООРГАНІЗМ В
 МЕТОД КОХА (МЕТОД ЗАЛИВОК).
ДОСЛІДЖУВАНИЙ МАТЕРІАЛ В НЕВЕЛИКІЙ КІЛЬКОСТІ ВНОСЯТЬ ДО
ПРОБІРКИ З РОЗПЛАВЛЕНИМ І ОХОЛОДЖЕНИМ ДО 45...50°С МПА,
ПЕРЕМІШУЮТЬ, ПОТІМ КРАПЛЮ ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА
ПЕРЕНОСЯТЬ В ДРУГУ ПРОБІРКУ З РОЗПЛАВЛЕНИМ МПА І Т.Д. КІЛЬКІСТЬ
РОЗВЕДЕНЬ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПЕРЕДБАЧУВАНОЇ ЧИСЕЛЬНОСТІ
МІКРООРГАНІЗМІВ В ДОСЛІДЖУВАНОМУ МАТЕРІАЛІ. ПОТІМ ВМІСТ
КОЖНОЇ ПРОБІРКИ ВИЛИВАЮТЬ В СТЕРИЛЬНІ ЧАШКИ ПЕТРІ, ПІСЛЯ
ЗАТВЕРДІННЯ СЕРЕДОВИЩА ПОСІВИ ПОМІЩАЮТЬ В ТЕРМОСТАТ.
ФІКСОВАНІ В ЩІЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ МІКРОБНІ КЛІТИНИ ПРИ
РОЗМНОЖЕННІ ФОРМУЮТЬ КОЛОНІЇ, З ЯКИХ МОЖНА ВІДЩЕПИТИ
(ПЕРЕСІЯТИ) ЧИСТУ КУЛЬТУРУ МІКРООРГАНІЗМУ.
 МЕТОД ДРИГАЛЬСЬКОГО.
БЕРУТЬ 3...5 ЧАШОК ПЕТРІ З ЩІЛЬНИМ ЖИВИЛЬНИМ
СЕРЕДОВИЩЕМ. У ОДНУ З ЧАШОК ВНОСЯТЬ ПОСІВНИЙ МАТЕРІАЛ І
РОЗПОДІЛЯЮТЬ ЙОГО ШПАТЕЛЕМ ПО ПОВЕРХНІ ЖИВИЛЬНОГО
СЕРЕДОВИЩА. НЕ ОБПАЛЮЮЧИ ШПАТЕЛЬ, ЩО ЗАЛИШИВСЯ НА
НІМ МАТЕРІАЛ ПОСЛІДОВНО РОЗТИРАЮТЬ ПО ПОВЕРХНІ
СЕРЕДОВИЩА В ДРУГІЙ, ТРЕТІЙ І РЕШТІ ЧАШОК. У ОСТАННІХ
ЧАШКАХ ПЕТРІ ПІСЛЯ ІНКУБАЦІЇ В ТЕРМОСТАТІ ЗАЗВИЧАЙ
СПОСТЕРІГАЮТЬ ФОРМУВАННЯ ІЗОЛЬОВАНИХ КОЛОНІЙ БАКТЕРІЙ.
Методи, засновані на біологічних
особливостях мікроорганізмів.
ПРОГРІВАННЯ.
ПРИ ВИДІЛЕННІ ЧИСТОЇ КУЛЬТУРИ СПОРОУТВОРЮЮЧОГО ВИДУ
БАКТЕРІЙ ДОСЛІДЖУВАНИЙ МАТЕРІАЛ ПРОГРІВАЮТЬ ПРИ 80°С
ПРОТЯГОМ 20 ХВИЛИН АБО КОРОТКОЧАСНО КИП'ЯТЯТЬ. ВЕГЕТАТИВНІ
КЛІТИНИ СУПУТНЬОЇ МІКРОФЛОРИ В ЦИХ УМОВАХ ГИНУТЬ, А СПОРИ
ДОСЛІДЖУВАНОГО МІКРООРГАНІЗМУ ЗБЕРІГАЮТЬ ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ І
ПРОРОСТАЮТЬ ПІСЛЯ ПОСІВУ НА ЖИВИЛЬНІ СЕРЕДОВИЩА.
 ВИКОРИСТАННЯ СЕЛЕКТИВНИХ ЖИВИЛЬНИХ СЕРЕДОВИЩ.
СЕЛЕКТИВНІ СЕРЕДОВИЩА МІСТЯТЬ РЕЧОВИНИ (АНТИБІОТИКИ,
ФАРБИ ТОЩО), ЩО ПРИГНІЧУЮТЬ ЗРОСТАННЯ СУПУТНЬОЇ
МІКРОФЛОРИ. НЕОБХІДНО ВРАХОВУВАТИ, ЩО СЕЛЕКТИВНІ
ФАКТОРИ ЧАСТО ЗНАХОДЯТЬСЯ НЕ В БАКТЕРИЦИДНИХ, А В
БАКТЕРІОСТАТИЧНИХ КОНЦЕНТРАЦІЯХ, ТОМУ КЛІТИНИ СУПУТНІХ
МІКРООРГАНІЗМІВ НЕ РОСТУТЬ, АЛЕ ЗАЛИШАЮТЬСЯ
ЖИТТЄЗДАТНИМИ НА ПОВЕРХНІ ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА І ПРИ
РОЗ’ЄДНАННІ КОЛОНІЙ ДОСЛІДЖУВАНОЇ КУЛЬТУРИ НА ЗВИЧАЙНІ
СЕРЕДОВИЩА МОЖУТЬ БУТИ ПРИЧИНОЮ ОТРИМАННЯ ЗМІШАНОЇ
КУЛЬТУРИ.
 БІОПРОБА.
ЗАРАЖЕННЯ ЧУТЛИВИХ ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН -
РОЗПОВСЮДЖЕНИЙ МЕТОД ВИДІЛЕННЯ ЗБУДНИКА З
ДОСЛІДЖУВАНОГО МАТЕРІАЛУ. ОРГАНІЗМ ТВАРИНИ З ЙОГО
ЗАХИСНИМИ ФАКТОРАМИ СЛУЖИТЬ БІОЛОГІЧНИМ «ФІЛЬТРОМ»,
ЯКИЙ ЗНИЩУЄ СУПУТНЮ НЕПАТОГЕННУ МІКРОФЛОРУ, АЛЕ НЕ
ЗДАТНИЙ ПОДАВЛЯТИ РОЗМНОЖЕННЯ ВІРУЛЕНТНИХ БАКТЕРІЙ, ЩО
ДОЗВОЛЯЄ ДОСТАТНЬО ЛЕГКО ВИДІЛИТИ ЗБУДНИКА В ЧИСТІЙ
КУЛЬТУРІ З ТКАНИН ЗАГИБЛОЇ АБО УБИТОЇ З ДІАГНОСТИЧНОЮ
МЕТОЮ ТВАРИНИ.
 Культивування аеробів та анаеробів
ВПЛИВ СКЛАДУ ГАЗОВОГО СЕРЕДОВИЩА. КУЛЬТИВУВАННЯ ОБЛІГАТНИХ АЕРОБІВ,
МІКРОАЕРОФІЛІВ І ФАКУЛЬТАТИВНИХ АНАЕРОБІВ.

ОБЛІГАТНІ АЕРОБИ ВИМАГАЮТЬ ДЛЯ СВОГО ЗРОСТАННЯ ПРИСУТНОСТІ

МОЛЕКУЛЯРНОГО КИСНЮ В КІЛЬКОСТІ 21%, ЩО ВІДПОВІДАЄ ЙОГО КОНЦЕНТРАЦІЇ В
ЗВИЧАЙНІЙ АТМОСФЕРІ. ІСНУЄ ГРУПА АЕРОБІВ (МІКРОАЕРОФІЛИ), ЩО ВИМАГАЮТЬ
ДЛЯ ЗРОСТАННЯ МЕНШОГО ВМІСТУ КИСНЮ (5...6%). ФАКУЛЬТАТИВНІ АНАЕРОБИ ЗДАТНІ
РОСТИ ЯК В АЕРОБНИХ, ТАК І АНАЕРОБНИХ УМОВАХ, ЗАЗВИЧАЙ ЇХ КУЛЬТИВУЮТЬ ЯК І
АЕРОБНІ МІКРООРГАНІЗМИ. АЕРОБНІ БАКТЕРІЇ ВИРОЩУЮТЬ В ТОНКОМУ ШАРІ РІДКОЮ
АБО НА ПОВЕРХНІ ЩІЛЬНОГО ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА. ПРИ КУЛЬТИВУВАННІ В
РІДКОМУ ЖИВИЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ПРОБІРКИ РОЗМІЩЮЮТЬ В ПОХИЛОМУ
ПОЛОЖЕННІ, ЩО ЗБІЛЬШУЄ ПЛОЩУ ЗІТКНЕННЯ СЕРЕДОВИЩА І ПОВІТРЯ. ПРОБКИ В
ПРОБІРКАХ З ТІЄЮ Ж МЕТОЮ ВИКОРИСТОВУЮТЬ РИХЛІ.
КУЛЬТИВУВАННЯ МІКРОАЕРФІЛІВ ПРОВОДЯТЬ В СПЕЦІАЛЬНИХ
ТЕРМОСТАТАХ, ЩО ГЕРМЕТИЧНО ЗАКРИВАЮТЬСЯ, СПОЛУЧЕНИХ З
БАЛОНОМ, ЩО МІСТИТЬ ІНЕРТНИЙ ГАЗ. ПІСЛЯ ЗАВАНТАЖЕННЯ ПОСІВІВ У
ТЕРМОСТАТІ НЕОБХІДНУ ЧАСТИНУ ПОВІТРЯ ЗАМІЩАЮТЬ ГАЗОМ, ЩО
ЗАБЕЗПЕЧУЄ МІКРОАЕРОФІЛЬНІ УМОВИ. НАЙБІЛЬШ ДОСТУПНИМ
СПОСОБОМ Є ВИРОЩУВАННЯ МІКРОАЕРОФІЛІВ В НАПІВРІДКОМУ АГАРІ
(0,15...0,4 %), ЯКИЙ НАЛИВАЮТЬ В ПРОБІРКУ ВИСОКИМ СТОВПЧИКОМ. У
СЕРЕДОВИЩІ Є ГРАДІЄНТ 02 З МАКСИМУМОМ ВМІСТУ КИСНЮ НА ПОВЕРХНІ
СЕРЕДОВИЩА І МІНІМУМОМ НА ДНІ ПРОБІРКИ. МАТЕРІАЛ АБО КУЛЬТУРУ
ЗАСІВАЮТЬ УКОЛОМ. МІКРОАЕРОФІЛИ РОСТУТЬ У ВИГЛЯДІ ТОНКОГО ДИСКА
ДЕКІЛЬКА НИЖЧЕ ПОВЕРХНІ СЕРЕДОВИЩА В ЗОНІ ОПТИМАЛЬНОЇ
КОНЦЕНТРАЦІЇ О2.
 КУЛЬТИВУВАННЯ ПОСІВІВ В УМОВАХ ЗВИЧАЙНОЇ АТМОСФЕРИ.
КУЛЬТИВУВАННЯ МОЖНА ЗДІЙСНЮВАТИ В УМОВАХ ЗВИЧАЙНОЇ
АТМОСФЕРИ, АЛЕ ПРИ ЦЬОМУ ЗМЕНШУЮТЬ КОНТАКТ КЛІТИН
МІКРООРГАНІЗМІВ З КИСНЕМ ПОВІТРЯ, ЩО ДОСЯГАЄТЬСЯ РІЗНИМИ
СПОСОБАМИ. ЖИВИЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЗАГУЩУЮТЬ АГАР-АГАРОМ (0,1...0,2
%) ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ ДИФУЗІЇ КИСНЮ ПОВІТРЯ. ПОСІВ ПРОВОДЯТЬ УКОЛОМ У
СЕРЕДОВИЩЕ. В ТОВЩІ СЕРЕДОВИЩА Є УМОВИ АНАЕРОБІОЗУ.
ВИРОЩУВАННЯ АНАЕРОБІВ В ТОВЩІ ЩІЛЬНОГО ЖИВИЛЬНОГО
СЕРЕДОВИЩА. ДОСЛІДЖУВАНИЙ МАТЕРІАЛ ВНОСЯТЬ ДО РОЗПЛАВЛЕНОГО І
ОХОЛОДЖЕНОГО АГАРОВОГО СЕРЕДОВИЩА, ЯКЕ ПОТІМ ВМІЩАЮТЬ В
ТРУБКИ БУРРІ АБО ЧАШКИ ПЕТРІ. ДАНІ МЕТОДИ ПІДХОДЯТЬ ДЛЯ ВИДІЛЕННЯ
ЧИСТИХ КУЛЬТУР АНАЕРОБІВ, ОСКІЛЬКИ ВДАЄТЬСЯ ОТРИМАТИ ІЗОЛЬОВАНІ
КОЛОНІЇ БАКТЕРІЙ В ТОВЩІ АГАРОВОГО СЕРЕДОВИЩА.
СКЛЯНІ ТРУБКИ БУРРІ МАЮТЬ ДІАМЕТР 1,0...1,5 СМ І ДОВЖИНУ 20...25 СМ. КІНЦІ
ТРУБОК ЗАКРИВАЮТЬ ВАТНИМИ ПРОБКАМИ, ТРУБКИ СТЕРИЛІЗУЮТЬ. ПЕРЕД
ПОСІВОМ ОДНУ З ВАТНИХ ПРОБОК ЗАМІНЮЮТЬ НА СТЕРИЛЬНУ ГУМОВУ, ЧЕРЕЗ
ІНШИЙ КІНЕЦЬ ТРУБКИ ВНОСЯТЬ СЕРЕДОВИЩЕ З ПОСІВНИМ МАТЕРІАЛОМ І
ТЕЖ ЗАКРИВАЮТЬ ЙОГО ГУМОВОЮ ПРОБКОЮ. ПОВЕРХНЮ РІДКОГО АБО
НАПІВРІДКОГО ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ПОКРИВАЮТЬ СТЕРИЛЬНИМ
ВАЗЕЛІНОВИМ МАСЛОМ, ЩО ЗАПОБІГАЄ ЇЇ КОНТАКТУ З ПОВІТРЯМ. ТАКИМ
ЧИНОМ, ГОТУЮТЬ СЕРЕДОВИЩЕ КІТТА-ТАРОЦЦІ (МЯСО-ПЕПТОННИЙ
ПЕЧІНКОВИЙ БУЛЬЙОН), ЇЇ ОСНОВОЮ СЛУЖИТЬ ПЕЧІНКОВА ВОДА, ЯКУ
ГОТУЮТЬ ШЛЯХОМ КИП'ЯТІННЯ У ВОДІ ДРІБНИХ ШМАТОЧКІВ ТЕЛЯЧОЇ
ПЕЧІНКИ В СПІВВІДНОШЕННІ 1:1. ПЕЧІНКОВУ ВОДУ ЗМІШУЮТЬ З МПБ В
СПІВВІДНОШЕННІ 1:2, КИП'ЯТЯТЬ, ВСТАНОВЛЮЮТЬ РН 7,8...8,2, КИП'ЯТЯТЬ 15
ХВИЛИН, ФІЛЬТРУЮТЬ ЧЕРЕЗ ПАПЕРОВИЙ ФІЛЬТР, РОЗЛИВАЮТЬ У ПРОБІРКИ ПО
10 МЛ, ДОДАЮТЬ ШМАТОЧКИ ПЕЧІНКИ (ВІДНОВНИК), І ВНОСЯТЬ ПО 2 МЛ
 КУЛЬТИВУВАННЯ АНАЕРОБІВ В КАМЕРАХ ІЗ ЗМІНЕНИМ
СКЛАДОМ ГАЗОВОГО СЕРЕДОВИЩА.
ВИРОЩУВАННЯ В АНАЕРОСТАТАХ. АНАЕРОСТАТИ ЦЕ МЕТАЛЕВІ
КАМЕРИ З ГЕРМЕТИЧНО ПРИТЕРТОЮ КРИШКОЮ, ОСНАЩЕНОЮ
МАНОМЕТРОМ І КРАНОМ ДЛЯ ВІДВЕДЕННЯ ПОВІТРЯ. ДО
АНАЕРОСТАТУ ВМІЩУЮТЬ ДЕКІЛЬКА ЧАШОК ПЕТРІ. ПОВІТРЯ З
АНАЕРОСТАТА ВІДКАЧУЮТЬ ЗА ДОПОМОГОЮ РУЧНОГО АБО
ЕЛЕКТРИЧНОГО ВАКУУМНОГО НАСОСУ.
 КОЛОНІЯ

• КОЛОНІЯ - ЦЕ ВИДИМІ НЕОЗБРОЄНИМ ОКОМ

СКУПЧЕННЯ БАКТЕРІЙ НА ПОВЕРХНІ АБО В ТОВЩІ
ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА.
• КОЖНА КОЛОНІЯ ФОРМУЄТЬСЯ З НАЩАДКІВ ОДНІЄЇ
МІКРОБНОЇ КЛІТИНИ (КЛОН), ТОМУ ЇХ СКЛАД ДОСИТЬ
ОДНОРІДНИЙ.
• УТВОРЕННЯ ЇЇ Є ПРОЯВОМ КУЛЬТУРАЛЬНИХ
ВЛАСТИВОСТЕЙ БАКТЕРІЙ
МЕТОДИ ОДЕРЖАННЯ ІЗОЛЬОВАНИХ
КОЛОНІЙ
РІЗНОМАНІТТЯ ФОРМ І ПОВЕРХНІ КОЛОНІЙ
РІЗНІ ВИДИ ПОВЕРХНІ БАКТЕРІАЛЬНИХ
КОЛОНІЙ
ЕТАПИ ВИДIЛЕННЯ ЧИСТИХ КУЛЬТУР
АЕРОБНИХ МIКРООРГАНIЗМIВ:

1 - макро- i мiкроскопiчне вивчення

дослiджуваного матерiалу i посiв на
щiльнi поживнi середовища для
одержання окремих колонiй;
2 - макро- i мiкроскопiчне вивчення
колонiй i пересiв на скошений агар;
3 - перевiрка чистоти виділеної
культури та її iдентифiкацiя;
4 - висновок про видiлену культуру.
ЕТАПИ ВИДІЛЕННЯ ЧИСТОЇ КУЛЬТУРИ БАКТЕРІЙ
Характер зростання мікроорганізмів на живильних
середовищах (культуральні властивості)
ШВИДКІСТЬ ПОЯВИ МАКРОСКОПІЧНО ВИДИМОГО ЗРОСТАННЯ МІКРООРГАНІЗМУ І ЙОГО
ІНТЕНСИВНІСТЬ.
МІКРООРГАНІЗМИ МАЮТЬ РІЗНІ ПЕРІОДИ ГЕНЕРАЦІЇ, ТОМУ ВИДИМЕ НЕОЗБРОЄНИМ ОКОМ
ЗРОСТАННЯ ОДНИХ БАКТЕРІЙ МОЖЕ СПОСТЕРІГАТИСЯ ЧЕРЕЗ 16...18 ГОДИН КУЛЬТИВУВАННЯ
(СТАФІЛОКОКИ, ЕШЕРИХІЇ І Т.Д.), ІНШИХ - ЧЕРЕЗ 1...2 МІСЯЦЯ (ЗБУДНИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ,
БРУЦЕЛЬОЗУ І Т.Д.). ПРО ІНТЕНСИВНІСТЬ ЗРОСТАННЯ СУДЯТЬ ПО НАКОПИЧЕННЮ БАКТЕРІЙНОЇ
МАСИ НА ПОВЕРХНІ ЩІЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА (ЛЕДВЕ ПОМІТНЕ ЗРОСТАННЯ, МАСИВНИЙ
НАЛІТ) І ПО СТУПЕНЮ ПОМУТНІННЯ РІДКОГО ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА.
 РОЗМІР КОЛОНІЇ.
РОЗМІР КОЛОНІЇ ВИЗНАЧАЮТЬ ВИМІРЮЮЧИ ЇЇ ДІАМЕТР ЗА ДОПОМОГОЮ ЛІНІЙКИ З БОКУ ДНА
ЧАШКИ ПЕТРІ. У СТАНДАРТНИХ УМОВАХ РОЗМІР КОЛОНІЙ СТАБІЛЬНИЙ: ДРІБНІ МАЮТЬ
ДІАМЕТР ДО 1...2 ММ; СЕРЕДНІ - 2...4ММ; ВЕЛИКІ - 4...6 ММ; ДУЖЕ ВЕЛИКІ - БІЛЬШЕ 10 ММ.
ДЕЯКІ ВИДИ БАКТЕРІЙ, НАПРИКЛАД, МІКОПЛАЗМИ, УТВОРЮЮТЬ ДУЖЕ ДРІБНІ КОЛОНІЇ
(0,05...0,1 ММ), ПОМІТНІ ПРИ МАЛОМУ ЗБІЛЬШЕННІ МІКРОСКОПА. НА РОЗМІР КОЛОНІЇ
ВПЛИВАЮТЬ СКЛАД ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА, ЧАС ІНКУБАЦІЇ, ЩІЛЬНІСТЬ
РОЗТАШУВАННЯ КОЛОНІЙ НА ОДИНИЦЮ ПЛОЩІ ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА (ГУСТИНА
ПОСІВУ). НА ЗБАГАЧЕНИХ ЖИВИЛЬНИХ СЕРЕДОВИЩАХ З ДОБАВКАМИ КРОВІ, СИРОВАТКИ
КРОВІ, ДРІЖДЖОВОГО ЕКСТРАКТУ, ЦУКРІВ, БАКТЕРІЇ, ЯК ПРАВИЛО, ФОРМУЮТЬ НАБАГАТО
КРУПНІШІ КОЛОНІЇ. ПРИ ГУСТОМУ ПОСІВІ БЛИЗЬКО РОЗТАШОВАНІ КОЛОНІЇ ДРІБНІШІ, НІЖ ЩО
ЗНАХОДЯТЬСЯ НА ДЕЯКОМУ ВІДДАЛЕННІ ОДИН ВІД ОДНОГО, ІЗ-ЗА ШВИДШОГО ВИСНАЖЕННЯ
ЖИВИЛЬНОГО СУБСТРАТА, ЗМІНИ ОПТИМАЛЬНОГО ЗНАЧЕННЯ РН, НАКОПИЧЕННЯ В
СЕРЕДОВИЩІ МЕТАБОЛІТІВ, ЩО ІНГІБУЮТЬ ЗРОСТАННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ. ПРИ ТРИВАЛІЙ
ІНКУБАЦІЇ ДІАМЕТР КОЛОНІЇ СТАЄ БІЛЬШЕ. КОЛОНІЇ БАКТЕРІЙ ЗРУЧНО ВИВЧАТИ ЗА
ДОПОМОГОЮ СПЕЦІАЛЬНОГО СТЕРЕОСКОПІЧНОГО БІНОКУЛЯРНОГО МІКРОСКОПА.
 ФОРМА КОЛОНІЇ.
КОЛОНІЯ МОЖЕ МАТИ ПРАВИЛЬНУ (КРУГЛУ) І НЕПРАВИЛЬНУ (АМЕБОВИДНУ, КОРЕНЕВИДНУ,
ВЕРЕТИНОВИДНУ, ЛИСТОПОДІБНУ, НИТКОПОДІБНУ, ТОЧКОВУ І Т.Д.) ФОРМИ. ВРАХОВУЮТЬ
ЗДІБНІСТЬ БЛИЗЬКО РОЗТАШОВАНИХ КОЛОНІЙ ДО ЗЛИТТЯ, ДЛЯ КОЛОНІЙ ДЕЯКИХ ВИДІВ
БАКТЕРІЙ, ЦЕ ХАРАКТЕРНА ОЗНАКА.
Деякі форми колоній бактерій:
а - пухирчаста; б - складчаста;
в - зморшкувата; г - піноподібна;
д - концентрична;
е - пухнаста;
є, ж - нитчаста;
з - ризоїдна;
и, і - "вилитої яєчні”;
ї - пласка із хвилястим валиком по краю;
к - кругла, гладенька, блискуча;
л - гладенька, неправильної форми;
м - кругла з валиком по краю
 РЕЛЬЄФ КОЛОНІЇ.
РЕЛЬЄФ ХАРАКТЕРИЗУЄ СТУПІНЬ ПІДНЕСЕННЯ КОЛОНІЇ НАД ПОВЕРХНЕЮ ЖИВИЛЬНОГО
СЕРЕДОВИЩА І ПРОФІЛЬ. ПРИ ЦЬОМУ КОЛОНІЮ ВИВЧАЮТЬ, РОЗГЛЯДАЮЧИ ЗБОКУ І ЗВЕРХУ.
РОЗРІЗНЯЮТЬ КОЛОНІЇ ОПУКЛІ (КУПОЛОПОДІБНІ) У ВИГЛЯДІ СЕГМЕНТУ КУЛІ; ПЛОСКООПУКЛІ -
З ПЛОСКОЮ ВЕРШИНОЮ, ТОБТО ТРАПЕЦЕПОДІБНІ; КОНУСОВИДНІ - ПРОФІЛЬ МАЄ ФОРМУ
ТРИКУТНИКА; КРАТЕРОВИДНІ - ІЗ ЗАПАДИНОЮ В ЦЕНТРІ; СОСОЧКОВИДНІ - З ПІДВЕДЕНИМ У
ВИГЛЯДІ СОСКА ЦЕНТРОМ І ВАЛИКОВИДНОЮ ПЕРИФЕРІЄЮ; ПЛОСКІ - ЩО СТЕЛЮТЬСЯ ПО
ПОВЕРХНІ ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА; ВРОСТАЮЧИ В ЖИВИЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ І Т.Д.
 КРАЙ КОЛОНІЇ.
КОНТУР КРАЮ КОЛОНІЇ ВИЗНАЧАЮТЬ ЗА ДОПОМОГОЮ МІКРОСКОПА (МАЛЕ ЗБІЛЬШЕННЯ) АБО
ЛУПИ. КРАЙ КОЛОНІЇ МОЖЕ БУТИ РІВНИМ, ХВИЛЯСТИМ (З ПОЛОГИМИ, НЕЗНАЧНИМИ
ПОГЛИБЛЕННЯМИ), ЧАСТОЧКОВИМ (З ГЛИБОКИМИ ВИРІЗАМИ), БАХРОМЧАТИМ (З ТОНКИМИ
ВОРСИНКОПОДІБНИМИ ВИРОСТАМИ), ЕРОЗИВНИМ (КРАЇ КОЛОНІЇ МАЮТЬ ВИГЛЯД РІЗНИХ ЗА
ФОРМОЮ І ВЕЛИЧИНІ ЗУБЦІВ), ЛОКОНОПОДІБНИМ (З КРАЄМ У ВИГЛЯДІ «ЛОКОНІВ»),
РОЗПЛИВЧАТИМ (З ВІДСУТНІСТЮ ЧІТКОГО РОЗМЕЖУВАННЯ КРАЮ КОЛОНІЇ І ПОВЕРХНІ
ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА).
 ПОВЕРХНЯ КОЛОНІЇ.
ХАРАКТЕР ПОВЕРХНІ ВИВЧАЮТЬ НЕОЗБРОЄНИМ ОКОМ І ЗА ДОПОМОГОЮ СТЕРЕОСКОПІЧНОГО
МІКРОСКОПА. ЗА ЦІЄЮ ОЗНАКОЮ РОЗРІЗНЯЮТЬ ПОВЕРХНЮ БЛИСКУЧУ І МАТОВУ, ВОЛОГУ І
СУХУ. ПО ПОКРЕСЛЕНІЙ ПОВЕРХНІ (РИСУНКУ) ВИДІЛЯЮТЬ ПОВЕРХНЮ ГЛАДКУ І ШОРСТКУ,
ЗМОРШКУВАТУ З РАДІАЛЬНОЮ АБО КОНЦЕНТРИЧНОЮ ПОКРЕСЛЕНІСТЮ, ВІЗЕРУНЧАСТУ
(ПАВУТИНОВИЙ, МЕРЕЖИВНИЙ, МОЗГОВИДНИЙ РИСУНОК), БОРОДАВЧАСТУ І Т.Д
 СТРУКТУРА КОЛОНІЇ.
У НЕПІГМЕНТОВАНИХ КОЛОНІЙ ЗВЕРТАЮТЬ УВАГУ НА СТРУКТУРУ БАКТЕРІЙНОЇ МАСИ. З ЦІЄЮ
МЕТОЮ ЧАШКУ ПЕТРІ ПОМІЩАЮТЬ ДО ГОРИ ДНОМ НА ПРЕДМЕТНИЙ СТОЛИК І ДОСЛІДЖУЮТЬ
КОЛОНІЮ ПРИ МАЛОМУ ЗБІЛЬШЕННІ МІКРОСКОПА І ЗЛЕГКА ОПУЩЕНОМУ КОНДЕНСОРІ. ЗА
ВІДСУТНОСТІ ЯКОЇ-НЕБУДЬ СТРУКТУРИЗАЦІЇ СТРУКТУРУ ПОЗНАЧАЮТЬ ЯК ГОМОГЕННУ; ЗА
НАЯВНОСТІ ВОЛОКОН (НИТОК) - ВОЛОКНИСТОЮ; ВИЯВЛЕННІ ЗЕРЕН -ЗЕРНИСТОЮ
(ГРУБОЗЕРНИСТОЮ, ДРІБНОЗЕРНИСТОЮ).
 ДЯКУЮ
ЗА УВАГУ!