ПРОТОКОЛ № 15

_____________________
Дата
ТЕМА: ЗБУДНИКИ ТА ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ВНУТРІШНЬО-
ЛІКАРНЯНОЇ ІНФЕКЦІЇ. МІКРОБІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В
НЕІНФЕКЦІЙНІЙ КЛІНІЦІ. ОСОБЛИВОСТІ ОТРИМАННЯ МАТЕРІАЛУ,
ПОСТАЧАННЯ, АНАЛІЗУ. БІОЛОГІЧНІ ПРЕПАРАТИ, ЩО
ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ, ЛІКУВАННЯ ТА ПРИ
ДІАГНОСТИЦІ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ.

Мета заняття. Ознайомитись з роллю представників умовно-патогенної

мікрофлори у розвитку гнійно-септичних захворювань. Знати діагностичні критерії за
якими встановлюється етіологічна роль УПМ у захворюванні. Знати принципи
діагностики дісбіотичних змін мікробіоценозів людини. Знати основні групи препаратів,
що використовуються для корекції дисбіозів. Вміти обґрунтувати доцільність
використання різних видів препаратів для корегування явищ дисбіозу.

Питання для обговорення.

1. Інфекція, обумовлена медичним втручанням. Визначення поняття.
2. Етіологія внутрішньолікарняних інфекцій.
3. Резистентність збудників ВЛІ. Внутришньолікарняний моніторинг збудників ВЛІ.
4. Мікробіологічна діагностика внутрішньолікарняних інфекцій, спричинених
патогенними та умовно-патогенними бактеріями та принципи їх профілактики.

1. Дайте визначення терміну "внутрішньолікарняна інфекція" (шпитальна,

нозокоміальна інфекція).
Внутрішньолікарняна інфеція - це захворювання що викликається умовно-патогенними
мікроорганізмами та виникає в межах лікувально-профілактичного закладу (після 48 год
перебування у стаціонарі)

2. Назвіть особливості внутрішньолікарняних інфекцій.

 Викликаються умовно-патогенними мікроорганізмами при дії несприятливих
факторів на організм.
 Поліетіологічні.
 Важко піддаються лікуванню.
 Ускладнюють первинні хвороби.
 Збідники високорезистентні до антибіотиків, фагорезистентні, стійкі до
несприятливих умов

3. Які мікроорганізми, відповідно до класифікації ВООЗ, найбільш часто

викликають внутрішньолікарняні інфекції.
У сучасній клінічній практиці позалікарняні і внутрішньолікарняні гнійно-септичні
процеси зумовлюються понад 2000 збудників – це представники родів Staphylococcus,
Streptococcus, Bacteroides, родин Enterobacteriaceae (Proteus, Klebsiella, Escherichia,
Serratia, Citrobacter, Hafnia та ін.), Pseudomonadaceae, Neisseriaceae ( роди Acinetobacter,
Moraxella, Branchamella). В урологічній і гінекологічній клініках збудниками госпітальних
інфекцій часто є представники родин Mycoplasmataceae, Chlamydiaceae

4. Дайте характеристику госпітальних штамів мікроорганізмів. Вкажіть їх

відмінності від звичайних збудників інфекційних хвороб
 Генетично нестабільні – гетерогенні.
  Є умовно-патогенними мікроорганізмами.
 Резистентні у навколишньому середовищі.
 Більш стійкі до дії дезінфекантів та антибіотиків.

5. Розгляньте схему класифікації збудників госпітальних інфекцій з урахуванням

епідеміології.
Можли
вість
Розповсюдження в
формув
Група Нозоологі лікувально- Фактори, які сприяють
ання
м/о чні форми профілактичних поширенню
госпітал
закладах
ь-них
штамів
Віспа, Не має специфічних Виникає в результаті
скарлатин особливостей занесення
а, вітряна
-
віспа,
краснуха,
грип,
Патогенні

Вірусні Найбільш поширені Широке застосування

гепатити серед осіб з хронічними лікувальних і діагностичних
В, С захворюваннями і які маніпуляцій (особливо
піддаються гемотрансфузіі) з
-
багаторазовій формуванням особливих
госпіталізації шляхів передачі і вхідних
(туберкульоз, хронічне воріт
захворювання нирок ін.)
Сальмонел Отримують більшого Біологічні особливості
ьоз, поширення, ніж в госпіталізованих хворих
Патогенні,

патогенні)
(умовно-

Ієрсиніоз, позалікарняних (зниження загальної

інші популяціях резистентності), соціальні +
коліентери особливості мед.персонала
ти (забезпечення контактно
побутового шляху передачі)
Гнійно- Виникають в основному Біологічні особливості
септичні в лікувально- госпіталізованих хворих,
ністичних
Збудники
опорту-

інфекції профілактичних породіль і новонароджених,

+
закладах широке використання
діагностичних і лікувальних
маніпуляцій

6. Назвіть основні нозологічні форми внутрішньолікарняних інфекцій.

Форма прояву Клінічні форми
Генералізовані Сепсис, септикопіємія.
інфекції
Захворювання шкіри Абсцеси, флегмони та інші ранові нагноєння.
та
підшкірної
клітковини
Дисбактеріози та синдром надлишкового бактеріального
Гострі кишкові
зростання.
інфекції
 Пієлонефрити, нефрити, ниркова недостатність, вульвовагініти,
Уроінфекції анурія, цистити, уретрити

Інфекції, пов'язані з ВІЛ, гепатити, герпевірусні інфекції, лагингіти, пневмонії,

різними медичними плеврити, остіомієліти, абсцес мозку
маніпуляціями

7. Опишіть принципи боротьби та профілактики госпітальних гнійно-септичних

інфекцій (ГГСІ).
 Профілактика, що направлена на джерело збудника: санація бактеріоносіїв та
забір матеріалу на посів від мед.працівників.
 Профілактика, що направлена на пригнічення механізму передачі збудника:
дотримання правил асептики,дезінфекції,стерелізації та правил сан.епідем.
режиму.
 Профілактика, що направлена на підтримання імунітету: використання
адаптогенів,імуностимуляторів,пробіотиків

8. З якою метою проводять мікробіологічні дослідження в неінфекційної клініці?

Лабораторні обстеження медичних працівників та пацієнтів в неінфекційних лікарнях
застосовують з метою попередження виникнення та розповсюдження госпітальної
інфекції

9. Напишіть загальні правила, яких слід дотримуватися при заборі та

транспортуванні досліджуваного матеріалу.
1) Забір проводиться в стерильних умовах.
2) Забір матеріалу повинен бути в достатній кількості.
3) Використовують спеціальні транспортні середовища та мікроклімат. (розчин борної
кислоти, охолодження, заморожування.)
4) Зібраний матеріал транспортують до лабораторії якнайшвидше.

Які данні необхідно вказати у супровідній документації?

1.ПІБ, стать та дата народження пацієнта (іноді адреса за направленням).
2.Номер, дата та час забору.
3.Коротка характеристика взятого матеріалу та ціль дослідження.
4.Іноді вказується повторний чи первинний забір.

10. Зарисуйте у протокол схему посіву матеріалу секторним методом Голда. За яким
критерієм визначають етіологічну роль виділеного збудника при різних видах
інфекційних уражень?
Метод Голда: чашку ділять на сектори, стерильною петлею торкаються краю
поживного середовища і роблять посів штрихами у напрямку до середини чашки (не
порушуючи поверхню агару). Петлю стерилізують у полум’ї, охолоджують, торкаючись
незасіяної поверхні агару, і проводять 3–4 штрихові посіви перпендикулярно
попередньому сектору. Знову стерилізують петлю і роблять аналогічний посів у другому
секторі, починаючи з першого, а потім у третьому починаючи з другого.

Мета:зменшення дози посівного матеріалу з метою одержання ізольованих колоній.

Критерії етіологічно значущої культури:

1. Відсутність патогенних МО;
2. Виділення збудника з первинно стерильного локусу;
3. К-сне переважання умовно-патогенних колоній;
4. Повторне виділення монокультури з інтервалом в 1 день;
5. Виділення одного збудника від хворих зі схожими клінічними проявами. 6.при
змішаній визначення більш патогенного і кількісно значущого збудника;

11. Вирішити тест та обґрунтувати надану відповідь.

№ Тест Відповідь
При підозрі на сепсис матеріалом для дослідження служить
кров хворого. Її потрібно взяти стерильним шприцом з
ліктьової вени в кількості 5-10 мл і засіяти на живильне
середовище:
1 Глюкозний м'ясо-пептонний бульйон у флаконі (50-100 мл)
2 Чашку Петрі з м'ясо-пептонним агаром
3 Чашку Петрі з кров'яним агаром
4 Чашку Петрі з глюкозним агаром
5 Одну пробірку з м'ясо-пептонним бульйоном