МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
КАФЕДРА ДИТЯЧИХ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для практичних занять для студентів 5 курсу

галузі знань 22 «Охорона здоров’я»

спеціальності 222 «Медицина»
228 «Педіатрія»

за темою:

«Гострі респіраторні інфекції (грип, парагрип, COVID-19, кашлюк, дифтерія,

інфекційний мононуклеоз)»

Львів – 2022
Дані методичні розробки складені згідно робочої навчальної програми з дитячих
інфекційних хвороб для студентів другого (магістерського) рівня вищої освіти
галузі знань 22 «Охорона здоров’я» спеціальності 222 «Медицина», 228
«Педіатрія»

Методичні рекомендації підготували викладачі кафедри дитячих інфекційних

хвороб ЛНМУ ім. Данила Галицького: д.мед.н., проф.Прокопів О.В., к.мед.н.,
доц.Литвин Г.О., к.мед.н., доц.Дибас І.В., к.мед.н., доц.Покровська Т.В. к.мед.н.,
асист.Гладченко О.І

Рецензент: завідувач кафедри педіатрії №2 Львівського національного медичного

університету імені Данила Галицького, д.мед.н., професор Беш Л.В

Відповідальний за випуск декан факультету №2 проф. Надрага О.Б.

Методичні рекомендації затверджені на засіданні кафедри дитячих

інфекційних хвороб ЛНМУ імені Данила Галицького № 11 від 13 травня 2022
року.

Методичні рекомендації затверджені на засіданні методичної комісії з

педіатричних дисциплін медичного факультету № 2 ЛНМУ імені Данила
Галицького № 3 від «13» червня 2022 року
Актуальність теми.
Інфекційні захворювання органів дихання у дітей на сьогодні є однією з найважливіших проблем у
педіатрії. Згідно даних статистики гострі респіраторні вірусні інфекції посідають провідне місце у структурі
захворюваності дітей. Високий рівень захворюваності обумовлений в першу чергу поліетіологічністю гострих
респіраторних вірусних інфекцій, нестійкістю та виключно типоспецифічністю противірусного імунітету.
Найвища захворюваність спостерігається серед дітей віком 6 міс.-3 роки. Значення терміну ГРВІ полягає у
виникненні інфекційного захворювання спричиненого як одним із загальновідомих вірусі (вірус грипу, парагрипу,
аденовірус, респіраторносинцитіальний вірус, реовірус, коронавірус), так і нещодавно відкритими (СOVID-19,
вірус Бока, метапневмовірус) вірусами, які передаються повітряно-краплинним шляхом та уражають оболонки
верхніх дихальних шляхів.
Одним із важких проявів ГРВІ у дітей перших років життя є гострий стенозуючий ларинготрахеїт (ГСЛТ),
або вірусний круп, чи «несправжній» круп, як його ще продовжують називати у літературі. Найчастіше гострий
стенозуючий ларинготрахеїт виникає у дітей раннього та дошкільного віку. Ці властивості обумовлені в першу
чергу анатомо-фізіологічними особливостями будови верхніх дихальних шляхів, незрілістю іннерваційного
апарату та віковою слабкістю роботи дихальних м'язів.
Навчальні цілі заняття: навчитися ставити нозологічний клінічний діагноз, проводити диференційну діагностику
хвороб, що входять до групи ГРВІ між собою та з іншими, клінічно подібними захворюваннями, призначити
лікування хворій дитині на дому при неускладненій формі хвороби, надати невідкладну допомогу при крупі та
обструктивному бронхіті на догоспітальному етапі, дати оцінку динаміці основних клінічних проявів та
лабораторних показників, виявити ускладнення, призначити обстеження, необхідні для встановлення діагнозу.
На занятті студент повинен знати:

1. етіологію ГРВІ (різновиди збудників, структуру, антигенну будову вірусу грипу', антигенний зсув та
антигенний дрейф вірусу грипу);
2. епідеміологію ГРВІ (джерело інфекції, механізми та шляхи зараження, сприйнятливість в різних вікових
групах, сезонність, особливість імунітету);
3. патогенез ГРВІ ( вхідні ворота інфекції, тропність збудників до різних ділянок дихальних шляхів,
механізми розвитку токсикозу та катарального синдрому, ускладнень);
4. клінічні прояви типових форм грипу, парагрипу. аденовірусної, риновірусної, респіраторно-синцитіальної
інфекцій;
5. вірусні та бактеріальні ускладнення, їх клінічну картину (синдром крупу, бронхообструкції, пневмонії та
інших);
6. методи лабораторної діагностики ГРВІ (вірусологічний, серологічний та метод флюоресцентних антитіл) і
способи забору матеріалу від хворого для цих досліджень (змиви з носа і ротоглотки на виявлення
респіраторних вірусів за допомогою вірусологічного дослідження та методу флюоресцентних антитіл);
7. принципи лікування ГРВІ (етіотропне, патогенетичне, симптоматичне). Покази для застосування
антибіотиків, противірусні засоби, ремантадин. Покази до госпіталізації;
8. профілактику ГРВІ (неспецифічну - загартування, вітамінотерапія, лікування анемії, рахіту, гіпотрофії та
специфічну - вакцинація проти грипу, покази і способи введення).
На занятті студент повинен вміти:

1. Зібрати епідеміологічний анамнез.

2. Зібрати анамнез хвороби з деталізацією послідовності появи симптомів.
 3. Провести об’єктивне клінічне обстеження хворої дитини з врахуванням віку. (Пропедевтична педіатрія).
4. Вміти згрупувати в синдроми виявлені клінічні симптоми хвороби.
5. Правильно оцінити загальний стан хворого.
6. Виділити ведучий клінічний синдром.
7. Дати інтерпретацію параклінічним тестам та даним лабораторних методів дослідження.
8. Призначити лікування з врахуванням віку хворого.
9. Вміти визначити пріоритетність терапевтичних заходів.
10. Призначити додаткові методи дослідження для з’ясування діагнозу.
11. Сформулювати повний клінічний діагноз.
12. Провести диференційну діагностику.
13. Спрогнозувати подальший перебіг хвороби.
14. Провести бесіду з родичами на санітарно-освітню тему.
15. Дати рекомендації реконвалесценту.

ВИХОВНА МЕТА ЗАНЯТТЯ

Формувати у студента почуття відповідальності перед хворим, вміння проводити бесіду з хворими дітьми
та їх родичами, виховувати деонтологічні аспекти поведінки лікаря у відносинах з колегами, хворими та їх
батьками.

МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ
Дисципліна Знати Вміти
№ з\п
1 2 3 4
1. Анатомія
Анатомію системи органів дихання
2. Фізіологія Фізіологію дихальної системи. Анатомо-
фізіологічні особливості у дітей раннього
віку
3. Мікробіологія Різновиди і будову вірусів- збудників ГРВІ, Взяти матеріал від хворого для
методики вірусологічного і серологічного серологічного і вірусологічного
досліджень. досліджень
4. Патологічна Патоморфологічні особливості ураження

анатомія органів дихання при ГРВІ, зміни в інших

органах
5. Механізм запалення, алергії, дихальної
Патологічна
недостатності при крупі.
фізіологія

6. Пропедевтична Методика об’єктивного клінічного Здійснити об’єктивне обстеження

педіатрія обстеження. хворого і дати оцінку отриманим

даним.
7. Хірургія Симптоматику гострого живота, апендициту, Віддиференціювати від
мезаденіту. аденовірусного мезаденіту,
грипозного соляриту.
8. Факультетська Семіотику риніту, фарингіту, ларингіту, Виявити характерні симптоми у

педіатрія трахеїту, бронхіту, бронхіоліту, пневмонії, хворого

кон’юнктивіту, набряку легенів.
9. Клінічна Особливість імунної системи у дітей. Віддиференціювати від ГРВІ
імунологія, Алергічні ураження дихального тракту:
алергологія алергічний круп, сінний риніт (поліноз),
10. Рентгенологія і радіологія Рентгенологічні ознаки пневмонії,
обструктивний бронхіт, бронхіальна астма. Диференціювати їх між собою.
сегментарного набряку легенів, бронхіту

ВНУТРІШНЬОПРЕДМЕТНА ІНТЕГРАЦІЯ

Тема Знати Вміти

Кір, краснуха, вітряна віспа, Ураження дихального тракту Виділити особливості їх проявів,
коклюш диференціювати їх між собою та від
ГРВІ
Дифтерія Ураження гортані Диференціювати дифтерійний і
вірусний круп

Кір, вітряна віспа Стеноз гортані (круп)

Диференціювати з крупом при ГРВІ
Клінічні форми і прояви Диференціювати з
Інфекційний
аденовірусною
мононуклеоз
інфекцією

ОРГАНІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ ЗАНЯТТЯ

Підготовчий етап – 20 % робочого часу: організація заняття, постановка навчальної мети, контроль
вихідного рівня знань.
Основний етап – 60 % робочого часу: формування професійних навичок і вмінь. В цей час студент під
контролем викладача здійснює курацію хворих, оволодіває навичками об’єктивного огляду хворого, інтерпретує
лабораторні дані, обґрунтовує попередній та клінічний діагнози, призначає дані обстеження та лікування, виписує
рецепти, оволодіває методикою забору матеріалу для лабораторного дослідження.
Заключний етап - 20% робочого часу: контроль і корекція рівня професійних вмінь і навичок, підведення
підсумків, домашнє завдання
 КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ
1. Грип:
Студент повинен знати:
Особливості будови вірусу і його різновиди. Що таке антигенний шифт і дрейф?
Імунітет при грипі. Епідеміологія грипу (джерело інфекції, механізм передачі інфекції, сезонність).
Домінуючий клінічний синдром. До якої ділянки дихального тракту тропний вірус грипу? Патогенез
позареспіраторних проявів хвороби.
Клінічні симптоми ларингіту і трахеїту. Особливості динаміки симптомів хвороби. Особливості
клінічних проявів грипу у дітей першого року життя. Клінічні форми хвороби.
Ускладнення з боку органів дихання: пневмонія, диференційна діагностика з сегментарним набряком
легень; круп, диференційна діагностика з крупами іншої етіології. Геморагічний синдром при грипі:
особливості клінічних проявів і патогенез його розвитку. Абдомінальний синдром при грипі: патогенез і
диференційна діагностика з гострою хірургічною патологією. Синдром нейротоксикозу. Диференційна
діагностика з гострою хірургічною патологією. Синдром нейротоксикозу. Диференційна діагностика з
нейроінфекціями (менінгітом, енцефалітом). Лікування: противірусні препарати, патогенетичні засоби
(антигрипін), симптоматична терапія (протикашлеві, жарознижуючі та інші). Профілактика: планова та
екстрена, специфічна та неспецифічна. Вакцинація: типи вакцин, контингенти людей, які підлягають
вакцинації, способи вакцинації.
Діагностика: вірусологічна (шляхом культивування збудника на курячих ембріонах), серологічна (з
допомогою вивчення наростання більше ніж в 4 рази титру антитіл в РЗК або РПГА, експрес-метод
флюоресцентних антитіл).
2. Парагрип
Студент повинен знати:
Різновиди вірусів. Клінічні прояви неускладненої форми хвороби. Клінічні симптоми хвороби. Клінічні
симптоми стенозуючого ларинготрахеїту. Трактування терміну “круп”. Особливості будови гортані у
дітей раннього віку. До якої ділянки респіраторного тракту тропний вірус? Домінуючий клінічний
синдром. Ступені тяжкості симптомів стенозу гортані та критерії їх розпізнання. Диференційна
діагностика крупу з крупами іншої етіології (в т.ч. дифтерійним), обструктивним бронхітом та
бронхіальною астмою (див.додаток). Невідкладна терапія на догоспітальному етапі при крупі. Лікування
крупу' при різних ступенях стенозу гортані. Показання до пролонгованої інтубації трахеї. Показання до
трахеостомії. Преморбідний фон, сприятливий до розвитку крупу. Інші ускладнення парагрипу.
3. COVID-19
Студент повинен знати:
Особливості будови вірусу і його різновиди. Епідеміологія COVID-19 (джерело інфекції, механізм
передачі інфекції). Домінуючий клінічний синдром. До якої ділянки дихального тракту тропний SARS-
Co-V-2? Патогенез хвороби.
Особливості клінічних проявів COVID-19 у дітей. Клінічні форми хвороби.
Ускладнення з боку органів дихання, МЗС: патогенез і диференційна діагностика з гострою хірургічною
патологією. Диференційна діагностика з іншими ГРВІ. Лікування: патогенетичні засоби та
симптоматична терапія. Профілактика: планова, специфічна та неспецифічна. Вакцинація: типи вакцин,
контингенти людей, які підлягають вакцинації, способи вакцинації.
Діагностика: вірусологічний, серологічний метод, реакція імунофлюоресценції.
 МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ

Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття

(питання)

1. Етіологічні чинники хвороб з групи ГРВІ.

2. Сприятливий для частих ГРВІ преморбідний фон та вікові особливості дитячого організму.
3. Механізми передачі інфекції:
- повітряно-крапельний (всі ГРВІ);
- фекально-оральний ( адено- та реовірусна інфекції);
- можливі шляхи інфікування (контактно-побутовий , водний);
- джерело інфекції.
4. Патогенез розвитку хвороби;
- виділити особливість патогенезу при аденовірусній та грипі;
- звернути увагу на вибіркову тропність кожного із збудників ГРВІ о певної ділянки дихального тракту;
- позареспіраторні прояви хвороби;
- цитоморфологічні особливості ураженого епітелію дихального тракту при парагрипі, аденовірусній та
респіраторно-синцитіальній інфекціях.
5. Основні клінічні прояви типових форм хвороби:
- виділити ведучий клінічний синдром;
- пов’язати клінічну симптоматику з патогенезом хвороби.
6. Ускладнення ГРВІ:
- пов’язані з інтоксикацією:
- з приєднанням бактерійної інфекції;
- з алергічним компонентом;
- з тривалою персистенцією збудника в організмі (грип, аденовірусна та респіраторно-синцитіальна
інфекції).
7. Вплив ГРВІ на перебіг хронічної патології.
8. Показання до госпіталізації.
9. Лікування ГРВІ :
- противірусні препарати;
- показання до застосування антибіотиків;
- показання до застосування кортикостероїдних гормонів;
- способи проведення детоксикації (ентеральна і парентеральна);
- симптоматичні і патогенетичні середники: анальгетики, десенсибілізуючі, спазмолітичні, відхаркуючі;
- невідкладна терапія ускладнень: крупу, бронхіоліту та пневмонії, нейротоксикозу.
10. Профілактика ГРВІ: специфічна і неспецифічна, активна і пасивна.
11. Профілактика ускладнень ГРВІ (крупу, пневмонії) та частої захворюваності на ГРВІ.
12. Диференційна діагностика з клінічно подібною патологією: кором, алергічним крупом, полінозом,
дифтерією, бактерійними ураженнями дихального тракту, інфекційним мононуклеозом.
 Тестові завдання, які рекомендуються для контролю знань
на підготовчому етапі заняття
1. Метод забору матеріалу для вірусологічного дослідження при ГРВІ:
A. мазок із носа і зіву на ВL;
B. змив із носа і горла;
C. кал на копрограму;
D. кров на парні сироватки;
E. посів сечі.
2. Метод забору крові на серологічне дослідження при ГРВІ:
A. гемокультура;
B. товста крапля;
C. парні сироватк
D. мазок;
E. посів.
3. Катаральний синдром при грипі буває:
A. різко виражений;
B. домінує в клініці хвороби;
C. взагалі відсутній;
D. помірно виражений з 2-го дня хвороби;
E. наростає впродовж 1 тижня.
4. Сегментарний набряк легень виникає при грипі внаслідок:
A. порушень гемодинаміки в легенях;
B. ателектазу;
C. запалення;
D. пневмотораксу;
E. всі відповіді вірні.
5. Виберіть характерну ознаку пневмонії:
A. крепітація;
B. брадипноє;
C. інспіраторна задишка;
D. різнокаліберні вологі хрипи;
E. коробковий перкуторний звук .
6. Що не є ознакою стенозу гортані:
A. стридорозне дихання;
B. інспіраторна задишка;
C. дихальна недостатність;
D. виділення з носа;
E. гавкаючий кашель.
7. Для гострого ларингіту без стенозу гортані не характерно:
A. крепітація;
B. захриплий голос;
C. гавкаючий кашель;
D. інспіраторна задишка;
E. гавкаючий кашель.
8. Специфічна профілактика грипу проводиться:
A. планово за календарем;
B. не проводиться;
C. за епідпоказаннями;
D. за 2 місяці до очікуваної епідемії грипу;
E. в гострий період хвороби.
9. Причина низької ефективності вакцинації проти грипу
A. імунізація напередодні епідемії грипу;
B. постійна мінливість вірусу;
C. неповне охоплення населення вакцинацією;
D. порушення календаря щеплень;
E. всі відповіді вірні.
10. Проти якої хвороби є вакцина:
A. грипу;
B. парагрипу;
C. аденовірусної інфекції;
D. гриновірусної інфекції;
E. COVID-19.
11. До якого виду належить SARS-CoV-2
A. вид Betacoronavirus
B. підвиду Sarbecovirus
C. альфакоронавірус
D. родини Coronaviridae
E. дельтакоронавірус
12. При якій інфекційній хворобі з’являється агевзія?
A. COVID-19
B. Краснусі
C. вітряній віспі
D. скарлатині
E. кору
13. Для якої інфекційної хвороби характерна аносмія?
A. COVID-19
B. Кору
C. вітряної віспи
D. краснухи
E. псевдотуберкульозу
14. При якій з перелічених інфекційних хвороб патогномонічним симптомом є авгезія?
A. COVID-19
B. вітряній віспі
C. краснусі
D. скарлатині
E. простій герпетичній інфекції
15. Які зміни язика характерні для хвороби Кавасакі?
A. "малиновий" язик
B. "волосатий" язик
C. "лаковий" язик
D. "географічний" язик
E. фулігінозний
16. До якої групи вірусів відноситься SARS-CoV-2?
A. 2b бетакоронавірусів
B. Ентеровірусів
C. Арбовірусів
D. Ротавірусів
E. ортоміксовірусів
17. Яким шляхом здійснюється переважно передача збудника COVID-19?
A. повітряно-крапельним
B. аліментарним
C. водним
D. контактно-побутовим
E. трансмісійним
18. До клітин яких тканин та систем має найбільший тропізм вірус COVID-19?
A. дихальної та нервової
B. серцево-судинної
C. лімфоїдної
D. сечовидільної
E. 33%травної
19. Яким імунопрепаратом проводять щеплення проти COVID-19?
A. матрична вакцина на основі РНК (мРНК)
B. жива вакцина
C. векторна вакцина
D. інактивована вакцина
E. специфічною сироваткою
Зразки задач, які рекомендуються для контролю знань
1. У хворого віком 3 роки гостро піднялась температура тіла до 39° С, з’явилося нездужання,
сухий нав’язливий кашель, затруднене носове дихання. При об’єктивному обстеженні виявлено
гіперемію слизової оболонки горла, кон’юнктив, ін’єкцію судин склер, рум’янець на щоках, в легенях
аускультативно - жорстке дихання, перкуторний звук не змінений. Частота пульсу - 120 поштовхів за
1 хв., частота дихання - 32 за. 1 хв. Відомо, що такі ж симптоми спостерігались у батька дитини.
Завдання: поставити діагноз та виділити ведучий клінічний синдром.

2. Педіатр, викликаний до хворої дитини віком 1 рік 6 місяців, виявив інспіраторну задишку,
шумне стридорозне дихання, яке спостерігалось в спокої, втяжіння епігастрію, яремної вирізки,
міжреберних проміжків, сухий гавкаючий кашель, захриплий голос, загруднене носове дихання,
нежить, блідість шкіри, помірно гіперемовані зів і кон’юнктиви очей, підвищену до 37,3 0 С
температуру тіла.
Завдання: Поставити повний клінічний діагноз. Якою повинна бути тактика лікаря?

3. У реанімаційне відділення Львівського "ОХМАТДИТу" поступила дівчинка десяти років зі

скаргами на закладеність носа, підвищену температуру тіла до 38,2ºС, нечастий поверхневий кашель,
затруднене дихання, виражену слабість. Об'єктивно: стан важкий, виражена блідість шкіри,
периоральний ціаноз, слизова ротоглотки гіперемована, в легенях значно ослаблене дихання у
нижнньо-середніх відділах, ЧД-48 у хвилину, SpO2-86%, тони серця приглушені, діяльність ритмічна,
ЧСС-120 уд./хв., АТ-90/60 мм рт.ст. Живіт м'який доступний глибокій пальпації. Діурез дещо
знижений. У загальному аналізі крові гемоглобін 97г/л, еритроцити 3,8×1012/л., тромбоцити -
320×109/л, лейкоцити - 7,5×109/л., нейтрофіли - 68 %., лімфоцити - 29 %., моноцити - 3%. Дівчинка
контактувала з однокласником, який вратив нюх. Завдання: Встановіть діагноз. Вкажіть лабораторні
дослідження для підтвердження діагнозу. Призначте лікування

КАШЛЮК

Студент повинен знати:

1. Етіологію, особливості збудника кашлюка.
2. Епідеміологію, джерело інфекції, шляхи передачі, особливості сприйнятливості до кашлюка в
дітей різних вікових груп.
3. Основні ланки патогенезу кашлюка.
4. Класифікацію кашлюка.
5. Клініку типових форм хвороби з характеристикою основних періодів кашлюка.
6. Критерії тяжкості.
7. Значення ранньої діагностики, методи лабораторних досліджень.
8. Основні захворювання, з якими необхідно диференціювати кашлюк в різні періоди.
9. Особливості клініки і перебігу кашлюка у дітей першого року життя.
10. Принципи терапії кашлюка та його ускладнень.
11. Принципи профілактики кашлюка, в т.ч. строки і правила проведень профілактичних
щеплень.

Студент повинен вміти:

1. Дотримуватися основних заходів при спілкуванні з хворим на кашлюк.
2. Зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних.
3. Виділити та зафіксувати провідні клінічні симптоми, характерні для кашлюка.
4. Відобразити дані анамнезу і обстеження хворого в історії хвороби і поставити попередній
клінічний діагноз.
5. Здійснити диференціальну діагностику кашлюка у дітей.
6. Провести діагностику невідкладних станів та ускладнень кашлюка.
7. Скласти план обстеження хворого та призначити лабораторні та/або інструментальні
дослідження.
8. Обґрунтувати клінічний діагноз з визначенням періоду захворювання, його тяжкості перебігу.
9. Визначити необхідний характер режиму, вигодовування та дієту при лікуванні кашлюка.
10. Використовуючи існуючі алгоритми та стандартні схеми призначити лікування з урахуванням
віку, періоду і тяжкості хвороби.
11. Вміти надати невідкладну допомогу при апное.
12. Виписати рецепти на основні лікарські препарати для лікування кашлюка.

Короткий зміст теми заняття

Кашлюк – гостре інфекційне захворювання з повітряно-краплинним механізмом передачі,
спричинене Bordetella pertussis, яке має циклічний затяжний перебіг, характеризується ураженням
дихальних шляхів супроводжується нападами спазматичного пароксизмального кашлю і низкою
інших симптомів, спричинених токсинемією.
Джерелом інфікування є хвора людина. Особливу епідеміологічну небезпеку становлять хворі
з легким та атиповим перебігом кашлюку, кількість яких на сучасному етапі, збільшилася. Тривалість
заразного періоду - 4 тижні від початку захворювання. Механізм інфікування – повітряно-
краплинний, кашлюкова паличка поширюється при кашлі, чханні на відстань 2-2,5 м.
B. pertussis продукує низку біологічно-активних субстанцій і чинників вірулентності, які
забезпечують приєднання збудника до клітини, пошкодження тканин у місці інвазії, системні зміни, а
також взаємодіють з захисними механізмами макроорганізму. До цих субстанцій відносять адгезивні
молекули (філаментозний гемаглютинін, пертактин, фімбріальні протеїни), токсини (кашлюковий
токсин, трахеальний цитотоксин, аденілатциклазу, дермонекротичний токсин, ліпополісахарид,
трахеальний колонізуючий фактор, TTSS).
При типовому перебігу захворювання) катаральний (продромальний) період (3 - 14 діб)
характеризується незначним підвищенням температури тіла до субфебрильного рівня, чханням,
ринореєю, сльозотечею, та поступовою появою сухого нав’язливого кашлю, що подібний до кашлю
при риновірусній інфекції, який посилюється, незважаючи на симптоматичну терапію. Період
приступоподібного судомного (спазматичного) кашлю триває від 2-3 до 6-8 тиж.. З’являються типові
напади спазматичного кашлю, що виникають раптово (частіше вночі). Спазматичний кашель при
кашлюку – це тонічна судома дихальної мускулатури. Кашльові поштовхи на видосі йдуть один за
одним, не дозволяючи дитині зробити перерву на вдих. Під час спастичного звуження голосової
щілини, хворий робить глибокий судомний вдих, який супроводжується свистячим звуком (реприз).
Найважчий перебіг кашлюкової інфекції, з розвитком загрозливих для життя станів, спостерігається у
дітей першого року життя.
Диференційну діагностику кашлюка найчастіше проводять з такими захворюваннями як
паракашлюк, ГРВІ, стороннє тіло ВДШ, бронхіальна астма, обструктивні захворювання ВДШ.
Лабораторна діфагностика кашлюка проводиться за допомогою бактеріологічного та
серологічного дослідження.
Згідно Протоколу діагностики та лікування кашлюка (наказ МОЗ України № 354 від
09.07.2004 р. «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей»)
регламентовано проведення етіотропної терапії макролідами, та призначення при тяжких формах
хвороби нейролептиків – аміназину; при ускладненнях, які виникають (апное, пневмонія, ателектаз та
емфізема легень, енцефалопатія, судомний синдром, затримка психічного розвитку) рекомендовано
симптоматичне лікування. З потикашльових засобів при лікуванні кашлюка у дітей застосовують
препарати центральної дії.
Кашлюк відноситься до т.з. керованих інфекцій. Вакцинопрофілактика є найбільш
ефективним засобом захисту населення від інфікування B.pertussis. Згідно Національного календаря
щеплень імунізація проти кашлюка в Україні проводиться повноклітинними вакцинами АКДП,
Тритантрикс (Бельгія), Тетракт-ХІБ (Франція) та вакцинами з ацелюлярним кашлюковим
компонентом Інфанрикс (Бельгія), що включає кашлюковий токсин, філаментозний гемаглютинін і
пертактин; Пентаксим (Франція) – з кашлюковим токсином та філаментозним гемаглютиніном.

Невідкладні заходи при апное

1. Звільнення дитини від всього, що може заважати диханню (одяг, пелюшки тощо).
2. Звільнення ротової порожнини від слизу за допомогою електровідсмоктувача, гумового балону або
пальця, на який намотують марлю.
3. Натиснути на корінь язика для виникнення блювотного рефлексу та зняття збудження з дихального
центру.
4. Штучне дихання ″ рот до роту ″ або ″ рот до носу ″ або за допомогою мішка Амбу. При
відновленні дихання дати зволожений кисень.
5. Фіксація язика та підготовка до проведення штучного дихання (голова хворого трохи відкинута
назад).
6. При відсутності ефекту – штучна вентиляція легенів (ШВЛ).

Питання тестового контролю:

1. Який із перерахованих збудників викликає кашлюк:

А. Паличка Лефлера
В. Паличка Флекснера
С. Паличка Борде-Жангу*
Д. Паличка Афанасьєва-Пфейфера
Е. Ентеровіруси
2. На яке середовище здійснюють посів харкотиння для виявлення B.pertussis?
А. Казеїново-вугільний агар*
В. Глюкозо-пептонний агар
С. Рисовий відвар
Д. Курячі ембріони
Е. Агар-агар
3. Кашлюкова інфекція передається:
А. Контактно-побутовим шляхом
В. Повітряно-крапельним шляхом*
С. Трансмісивним шляхом
Д. Парентеральним шляхом
Е. Вертикальним шляхом
4. Який інкубаційний період при кашлюку:
А. 2-3 дні
В. 5-8 днів
С. 10-15 днів*
Д. 16-20 днів
Е. Більше 20 днів
5. Тривалість заразного періоду при кашлюку:
А. 10 днів від початку захворювання
В. 20 днів від початку захворювання
С. 30 днів від початку захворювання*
Д. 10 днів від початку періоду спазматичного кашлю
Е. 20 днів від початку періоду спазматичного кашлю
6. Основними гематологічними змінами при кашлюку є всі, крім:
А. Лейкоцитоз
В. Лімфоцитоз
С. Нормальні показники ШОЕ
Д. Нейтрофільоз*
Е. Моноцитоз
7. Критеріями важкості перебігу кашлюка є всі, крім:
А. Кількість пароксизмів кашлю за добу
В. Тривалість пароксизмів кашлю
С. Сонливість*
Д. Наявність ускладнень
Е. Апное
8. При кашлюку репризи виникають в періоді:
А. Спазматичного кашлю*
В. Катаральному
С. Періоді реприз
Д. Реконвалесценції
Е. Залишкових явищ
9. Однією з особливостей кашлюка у дітей раннього віку є:
А. Частіше виникають ускладнення*
В. Перебіг захворювання легший через наявність материнських антитіл
С. Кашель має гавкаючий характер
Д. Відсутній період спазматичного кашлю
Е. Лейкопенія
10. Діагноз кашлюка можна підтвердити за допомогою:
А. Гематологічного дослідження
В. Вірусологічного дослідження
С. Серологічного дослідження*
Д. Рентгенологічного дослідження
Е. Всі відповіді вірні

Зразки задач

1. Хлопчик 2,5 роки захворів поступово: на фоні дещо порушеного загального стану та
одноденного підвищення температури тіла до 37, 5-38оС з’явився сухий кашель, який став
настирливим, а згодом - приступоподібним. Приступ кашлю закінчується виділенням в’язкого
шкловидного харкотиння, інколи – блюванням. Які зміни гемограми характерні для передбачуваного
діагнозу кашлюку?

2. У дівчинки, 6 років, кашлюк, період спазматичного кашлю, тяжка форма. Частота приступів
кашлю впродовж доби досягає 20-и,навіть 25-и. Після приступу кашлю спостерігається блювання,
інколи – мимовільне сечовиділення.
Потенційно небезпечне, характерне ускладнення для кашлюка?

3. Дворічна дитина кашляє близько місяця. Впродовж останніх двох тижнів кашель став
приступоподібним. Після приступу кашлю спостерігається блювання. Об’єктивно: одутлість обличчя,
субкон’юктивальний крововилив справа, на шкірі шиї й грудної клітки поодинокі петехії, виразка на
вуздечці язика. Ваш діагноз?
 ДИФТЕРІЯ, ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ: Скарга на біль у горлі серед дітей є найбільш поширеною причиною
звернення до лікаря. Серед захворювань, що характеризуються проявами гострого тонзиліту у дітей, є
гострий бактеріальний (стрептококовий) тонзиліт, інфекційний мононуклеоз, дифтерія та деякі інші
захворювання. Клінічна картина локальних запальних змін часто є настільки подібною при вище
названих хворобах, що діагностика може представляти значні труднощі навіть у досвідчених лікарів.
Помилка в діагнозі призводить до обрання невірної тактики лікування хворого, а отже, й до
непередбачуваних негативних наслідків. Протягом заняття будуть розглянуті основні питання
диференційної діагностики дифтерії, гострого бактеріального тонзиліту та інфекційного
мононуклеозу, основні методи лабораторної діагностики, включно з експрес-діагностикою з метою
обрання в подальшомуц правильної тактики лікування хворого.
НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ: навчитися ставити нозологічний клінічний діагноз, проводити
диференційну діагностику інфекційних хвороб, що супроводжуються ознаками гострого тонзиліту і є
клінічно подібними захворюваннями, призначити обстеження, необхідні для встановлення діагнозу,
дати оцінку динаміці основних клінічних проявів та лабораторних показників, призначити лікування
хворому в залежності від попередньо встановленого діагнозу, виявити ускладнення, при потребі
надати невідкладну допомогу.
НА ЗАНЯТТІ СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:
1. Етіологію дифтерії (морфологію, патогенні, вірулентні та токсигенні властивості збудника.
2. Епідеміологію дифтерії (джерело інфекції, механізми та шляхи зараження, сприйнятливість в
різних вікових групах, сезонність, особливості імунітету.
3. Патогенез дифтерії вхідні ворота інфекції, тропність екзотоксину збудника збудник до
нервової, серцево-судинної та ренальної видільної систем.
4. Клінічні прояви типових та атипових форм дифтерії, їх класифікацію.
5. Ускладнення дифтерії.
6. Методи лабораторної діаностики дифтерії (бактеріологічний, бактеріоскопічний,
серологічний) і способи забору матеріалу від хворого для цих досліджень (мазки з носа і ротоглотки
на виявлення коринебактерії дифтерії ).
7. Принципи лікування дифтерії (специфічне, етіотропне, патогенетичне, симптоматичне).
Показання для застосування специфічної імунотерапії, антибіотиків.
8. Профілактику дифтерії специфічну – вакцинація проти дифтерії, показання і способи
введення імунопрепаратів, неспецифічну —підвищення санітарно-гігієнічної культури населення,
протиепідемічні заходи у вогнищі.
9. Етіологію та епідеміологію бактеріальних тонзилітів, патогенез розвитку патологічного
процесу та клінічні прояви на прикладі стрептококового тонзиліту, ускладнення.
10. Методи лабораторної діагностики бактеріальних тонзилітів.
11. Лікування гострих бактеріальних тонзилітів у відповідності до сучасних міжнародних
стандартів.
12. Етіологія синдрому інфекційного мононуклеозу (ІМ). Епідеміологія ІМ, патогенез. Клінічні
форми ІМ. Ускладнення.
13. Сучасні методи діагностики ІМ.
14. Лікування ІМ.
НА ЗАНЯТТІ СТУДЕНТ ПОВИНЕН ВМІТИ

1. Зібрати епідеміологічний анамнез.

2. Зібрати анамнез хвороби з деталізацією послідовності появи симптомів.
3. Провести клінічне обстеження дитини з урахуванням її віку.
4. Вміти згрупувати виявлені клінічні симптоми в синдроми.
5. Визначити ведучий клінічний синдром.
6. Визначити тяжкість стану хворого.
 7. Вміти надати інтерпретацію лабораторним даним хворого та методам додаткових досліджень.
8. Призначити лікування хворому та визначити пріоритетність терапевтичних заходів.
9. Сформулювати повний клінічний діагноз.
10. Провести диференційну діагностику з клінічно подібними хворобами.
11. Спрогнозувати подальший перебіг хвороби.
12. Провести бесіду з родичами хворого на санітарно-просвітницьку тему.
15. Дати рекомендації реконвалесценту хвороби.

ВИХОВНА МЕТА ЗАНЯТТЯ

Формувати у студента почуття відповідальності, вміння проводити бесіду з хворими дітьми та

їх родичами, виховувати деонтологічні аспекти поведінки лікаря у відносинах з колегами, хворими та
їх родичами.
МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ
№п
п Дисципліна Знати Вміти
1. Анатомія Анатомію систем органів дихання, серцево-
судинної, нервової та ренально-видільної
2. Фізіологія Фізіологію дихальної та серцево-судинної
систем. Анатомо-фізіологічні особливості у
дітей різних вікових груп
3. Мікробіологія Різновиди і будову збудника дифтерії, Взяти матеріал від хворого
методики бактеріологічного і серологічного для серологічного і
досліджень бактеріологічного
досліджень
4. Патологічна Патоморфологічні особливості ураження
анатомія органів дихання,нервової та серцево-
судинної систем
5. Патологічна Механізм запалення, алергії, дихальної
фізіологія недостатності при крупі
6. Пропедевтична Методика об’єктивного клінічного Здійснити об’єктивне
педіатрія обстеження обстеження і дати оцінку
отриманим даним
7. Хірургія Симптоматику гнійного лімфаденіту, Віддиференціювати гнійно-
флегмони, гострої обструкції дихальних запальні процеси в ділянці
шляхів верхніх дихальних шляхів
8. Отоларингологія Клінічні ознаки тонзиліту відповідно до Виявити ознаки тонзиліту,
характеру запальних змін охарактеризувати їх

9. Факультетська Семіотику риніту, фарингіту, ларингіту, Виявити характерні

педіатрія трахеїту, бронхіту, пневмонії, кон’юнктивіту, симптоми у хворого
набряку легенів
10. Клінічна Алергічні ураження дихального тракту: Віддиференціювати від
імунологія, алергічний круп, обструктивний бронхіт, проявів дифтерії
алергологія сироваткова хвороба, анафілактичний шок.
11. Рентгенологія і Рентгелогічні ознаки пневмонії, Віддиференціювати їх між
радіологія сегментарного набряку легенів, бронхіту собою
 ВНУТРІШНЬОПРЕДМЕТНА ІНТЕГРАЦІЯ

Тема Знати Вміти

Інфекційний мононуклеоз Ураження різних відділів
лімфоїдної системи. Клінічні
форми і прояви хвороби
Клінічні варіанти (фолікулярний,
Гострий стрептококовий лакунарний, виразково-
тонзиліт некротичний)
Стеноз гортані /круп/
ГРВІ
Виділити особливості клінічних
проявів, диференціювати з
дифтерією, гострим тонзилітом
Диференціювати з дифтерією, ІМ
Диференціювати з крупом при
дифтерії

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ.

Дифтерія (diphtheria) – гостра інфекційна хвороба з повітряно-краплинним механізмом

передачі інфекції, спричинена дифтерійною коринебактерією. Характеризується значними проявами
загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, у тяжких
випадках з можливим розвитком інфекційно-токсичного шоку та локальним запальним процесом з
утворенням схильних до поширення фібринозних плівок на слизових оболонках ротоглотки, гортані,
носа, вуха, ока, зовнішніх статевих органів і пошкодженій шкірі.
Джерелом інфекції є людина, яка хворіє на дифтерію, та бактеріоносій. Хворий на дифтерію
виділяє в навколишнє середовище значну кількість токсигенних дифтерійних коринебактерій і є
найбільш небезпечним джерелом інфекції. Епідемічна небезпека дифтерійного бактеріоносія зв'язана
з широтою та тривалістю його контактів з оточуючими. Шлях передачі інфекції переважно повітряно-
краплинний. Проте у зв'язку зі стійкістю збудника буває і контактна передача інфекції: прямий
контакт (наприклад, поцілунок) і непрямий (передача збудника дифтерії через предмети, яких
торкався хворий — посуд, іграшки та ін.). Заразитися у виняткових випадках можна і через харчові
продукти.
Збудником дифтерії є дифтерійна коринебактерія (Сorynebacterіum diphtheriae), відома також
під назвою палички Клебса-Лефлера. Грампозитивна. Добре зберігається при висушуванні та на
холоді. Чутлива до високої температури та дезінфікуючих засобів. Дифтерійна коринебактерія
утворює сильний токсин, який за дією поступається тільки перед ботулінічним та правцевим.
Здатність токсиноутворення різних штамів мікроба значно коливається з можливою повною втратою
її. Нетоксигенні штами дифтерійних коринебактерій під впливом бактеріофагів можуть стати
токсигенними.
Залежно від морфологічних,біохімічних та культуральних властивостей розрізняють три
основних типи дифтерійних паличок: gravis, intermedius i mitis. Відповідності між типом збудника
дифтерії і тяжкістю клінічних проявів хвороби немає.
Сприйнятливість характерна для всіх вікових груп. Перманентна вакцинація всього дитячого
населення забезпечує стійке епідемічне благополуччя з дифтерії. Гарантом епідемічного благополуччя
з дифтерії є високий рівень колективного імунітету.
В клінічній картині хвороби вирішальне значення має дія дифтерійного екзотоксину.
Селективним тропізмом дифтерійного екзотоксину до нервової тканини (нейротоксин) визначається
первинне ураження різних відділів системи вегетативної іннервації, серця, наднирникових залоз та ін.
Дифтерія ротоглотки – найчастіша клінічна форма дифтерії. Клінічна діагностика дифтерії ротоглотки
пов'язана з певними труднощами. Наявність багатьох клінічно подібних хвороб вимагає їх
виключення. Диференційно-діагностичні ознаки дифтерії ротоглотки та клінічно подібних хвороб
систематизовані в табл. 1. (див. Додаток).
За локалізацією патологічного процесу дифтерія гортані – найнебезпечніша клінічна форма
хвороби в плані безпосередньої загрози для життя, внаслідок потенційної небезпеки розвитку гострої
обструкції дихальних шляхів. Встановлення діагнозу дифтерійного крупу вимагає виключення
клінічно подібних хвороб. Диференційно-діагностичні ознаки найважливіших причин гострої
обструкції верхніх дихальних шляхів подані в табл.2. (див. Додаток).
Ускладнення при дифтерії є наслідком дифтерійної інтоксикації і прямо залежать від тяжкості
хвороби, строків призначення специфічного антитоксину, антибактерійної та комплексної
патогенетичної терапії. Домінують ускладнення з ураженням серцево-судинної та нервової систем, а
також нирок. Небезпечним для життя ускладненням дифтерії є ІТШ.
Всі хворі на дифтерію, чи підозру на неї, підлягають госпіталізації в відділенні інфекційної
лікарні. Обов'язковим є ліжковий режим, призначення специфічного антитоксину (антитоксична
протидифтерійна сироватка), антибактерійна терапія (пеніцилін, еритроміцин, цефалоспорини та ін.).
Важливим компонентом комплексного лікування дифтерії є неспецифічна детоксикація
(реополіглюкін, 5-10% р-н глюкози), глюкокортикоїдні препарати, седативні, антигістамінні
препарати.
Лабораторні методи діагностики включають бактеріологічне дослідження (виділення чистої
культури збудника); як попередній метод мікробіологічного дослідження використовують
бактеріоскопію. Із серологічних методів діагностики дифтерії використовують реакцію пасивної
гемаглютинації (РПГА).
Провідне значення у профілактиці дифтерії належить активній імунізації, яка проводиться
специфічним анатоксином.

ГОСТРИЙ БАКТЕРІАЛЬНИЙ (СТРЕПТОКОКОВИЙ) ТОНЗИЛІТ

Етіологія. Гострий бактеріальний тонзиліт у дітей викликається у більшості випадків бета-

гемолітичним стрептокок групи А (100 серотипів). Аероб. Містить поверхневий М-протеїн, що
обумовлює стійкість стрептокока в зовнішньому середовищі, недоступність повноцінного фагоцитозу,
тривалу персистенцію в лімфоїдних утворах ротоглотки, утруднену біодоступність для антибіотиків
(часті рецидиви ангін). Цей вид стрептококів продукує еритрогенний токсин Діка, стрептолізин-О, S,
стрептокіназу, гіалуронідазу, гемолізин. Не утворюють каталазу, чим відрізняються від стафілококів.
Епідеміологія. Джерело інфекції – хворий на ангіну або іншу нозологічну форму стрептококової
інфекції, рідше – здоровий бактеріоносій. Іноді ангіну можна розглядати як ендогенну інфекцію
(маніфестація у носія за несприятливих умов). Шляхи передачі: домінує повіторяно-краплинний,
значно рідше – аліментарний (некип’ячене молоко від хворих на мастит тварин).
Сприйнятливість висока. Хворіють частіше діти від 4 до 15 років та дорослі. Діти першого року
життя на ангіну хворіють рідко. Сезонність зимово-весняна.
Патогенез. Вхідні ворота – слизова мигдаликів, де відбувається розмноження збудника. У кров
всмоктується велика кількість токсинів збудника та продуктів його розраду (клінічно – гострий
початком хвороби, загальна інтоксикація організму та підвищенням температури тіла). Стрептокок
лімфогенно може поширюватись у навколишні ділянки (запалення в перифокальних та більш
віддалених ділянках (паратонзилярний абсцес, отит, мастоїдит, синусит). Імунітет не розвивається.
Частіше навпаки – схильність до повторних захворювань, що посилює ризик розвитку
метатонзилярних захворювань автоімунного ґенезу (дифузний гломерулонефрит, міокардит,
ревматизм).
Класифікація гострого тонзиліту. Розрізняють фолікулярний (гній в лімфоїдних фолікулах під
слизовою!), лакунарний (гній на поверхні лакун), виразково-некротичний (поверхня мигдалика
містить некротизовані ділянки, що свідчить про глибину і тяжкість ураження), можливий варіант
фолікулярно-лакунарного тонзиліту.
Клініка гострого стрептококового тонзиліту. Основні симптоми гострого тонзиліту: підвищення
температури тіла до 38-39 С, біль в горлі, що посилюється при ковтанні, загальна інтоксикація,
яскрава гіперемія слизової оболонки мигдаликів, згодом (2-га, іноді 3-тя доба) поява патологічних
нашарувань на мигдаликах. В процес часто втягуються глотковий (аденоїди) і язиковий мигдалики.
При всіх описаних тонзилітах має місце реґіонарний лімфаденіт.
Лікування. Антибіотикотерапія (пеніциліни, напівсинтетичні пеніциліни (амоксицилін),
цефалоспорини І-ІІ поколінь, при непереносимості вище названих слід обирати макроліди.
Тривалість АБ-терапії 10-14 днів в залежності від тяжкості клінічної форми тонзиліту. Після цього
окремим пацієнтам, зокрема тим, у кого рівень АСЛО залишається значно підвищеним або ж за
рекомендацією ревматолога, показана пролонгована антибіотикотерапія (біцилін/ретарпен у вікових
дозах). Патогенетично обгрунтованим є призначення антигістамінних препаратів, вітамінотерапія
(аскорутин), а також симптоматична терапія на період гарячки (парацетамол, ібупрофен у вікових
дозах).
ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ

ІМ характеризується проявами загальної інтоксикації, підвищенням температури тіла,

генералізованою доброякісною лімфаденопатією з переважним збільшенням задньошийних
лімфовузлів, набряком лімфоїдної тканини носо- та ротоглотки, гепатоспленомегалією, появою в
крові атипових мононуклеарів та гетерофільний антитіл. Збудником є вірус Ебштейна-Барра (4-й тип
герпесвірусу людини), рідше цитомегаловірус (5 тип) або асоціації 4, 5, 6 типів герпесвірусів людини.
На сьогодні доведена онкогенність вірусу ЕБ, який у тропіках викликає лімфому Беркітта, в Китаї –
назофарінгеальну карциному.
Діагностика ІМ. Клінічно – тривала гарячка, інтоксикація, утруднене носове дихання, пакети
задньошийних лімфовузлів, тонзилярний синдром, гепатоліенальний синдром. Лабораторна
діагностика гострого періоду ІМ – поява в загальному аналізі крові атипових мононуклеарів та
гетерофільних антитіл. Серологічна діагностика передбачає виявлення в плазмі крові антитіл до
капсидного антигену віруса Ебштейна-Барра або цитомегаловіруса; ПЛР-діагностика – наявність
фрагментів ДНК вірусів EBV I CMV в крові хворого. Щодо виявлення інфекційного процесу в різні
періоди хвороби наводимо наступні дані.
Маркерограма в різні періоди інфекційного мононуклеозу
(спричиненого Епштейна- Барр вірусом)
Періоди захворювання EA IgM EA IgG VCA IgM VCA IgG ЕВNA
IgG
Інкубаційний _ _ _ _ _
Гостра рання інфекція + _ + _ _
Пізня інфекція ± + ± + _
Хронічна інфекція ± + ± + +
Латентна інфекція _ _ _ + +
Реактивація + + + + +

 Антитіла класу IgM до VCA типові для гострої інфекції. З'явившись в ранній фазі хвороби,
вони зникають протягом 4- 6 тижнів. Цей тип антитіл виявляється при реактивації інфекції.
 VCA IgG виявляються незабаром після IgM, в гострій стадії, є в усіх хворих, зберігається
довічно.
 Антитіла IgG до раннього антигена (ЕА) з'являються на1-2 тижні гострого інфекційного
мононуклеозу. Зникають IgG ЕА приблизно через 3-4 місяці.
 Антитіла IgG до ядерного антигена (ЕВNA), які є показником того, що раніше мала місце
Эпштейна-Барр вірусна інфекція. Вони з'являться через 4-6 місяців від початку інфекції.
 Якщо за відсутності клініки інфекції виявлені позитивні VCA IgG, то це означає, що пацієнт
безсимптомний носій вірусу.
 Присутність ЕВNA IgG не означає наявність хронічної інфекції.
Лікування ІМ. Легкі і середньотяжкі форми ІМ передбачають симптоматичне лікування. При тяжких
формах ІМ призначають ГКС по 1-2 мг/кг маси тіла по преднізолону терміном 3-5 днів,
детоксикаційну терапію.

МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ

Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття.
(питання)
1. Дайте визначення дифтерії, гострого тонзиліту (ГТ), ІМ.
2. Основні властивості збудників вищеназваних хвороб.
3. Хто є джерелом інфекції для хворих на дифтерію, ГТ, ІМ?
4. Механізм передачі вищеназваних інфекції.
5. Які вікові групи найсприятливіші до дифтерії, ГТ, ІМ?
6. Патогенез розвитку дифтерії, ГТ, ІМ.
7. Основні клінічні прояви дифтерії, ГТ, ІМ.
8. Класифікація клінічних форм дифтерії.
9. Ускладнення дифтерії, ГТ, ІМ.
10. Лабораторна діагностика дифтерії, ГТ, ІМ
 11. Диференційна діагностика дифтерії з клінічно подібними хворобами: інфекційним
мононуклеозом, епідемічним паротитом, гострими тонзилітами, скарлатиною, бактерійними
ураженнями дихального тракту.
12. Лікування дифтерії, ГТ, ІМ
13. Диспансеризація реконвалесцентів дифтерії, ГТ, ІМ.
14. Планова активна імунізація та тактика протиепідемічних заходів у вогнищі дифтерії.

Тести для контролю вихідного рівня знань:

1. Який мікроорганізм є збудником дифтерії?
А) паличка Лефлера;
Б) вірус Ебштейна-Барр;
В) бацила Коха;
Г) веретеноподібна паличка;
Д) цитомегаловірус.

2. Збудник дифтерії це ?
А) грамнегативний диплокок;
Б) гриби роду Candida;
В) грампозитивна паличка;
Г) ортоміксовірус;
Д) грампозитивний кок.

3. Основним шляхом передачі дифтерійної інфекції є:

А) повітряно-краплинний;
Б) парентеральний;
В) водний;
Г) статевий;
Д) аліментарний.

4. Що є домінуючим фактором в патогенезі розвитку дифтерії?

А) ендотоксин;
Б) екзотоксин;
В) бактеріємія;
Г) інвазивність збудника;
Д) віремія.

5. Фібринозна плівка при дифтерії утворюється при взаємодії?

А) фібриногену з гіалуронідазою;
Б) фібриногену з тромбокіназою;
В) фібриногену з гепарином;
Г) фібриногену з нейрамінідазою;
Д) немає правильної відповіді.

6. Дифтерія якої локалізації найчастіше спостерігається ?

А) дифтерія гортані;
Б) дифтерія ротоглотки;
В) дифтерія носа;
Г) дифтерія шкіри;
Д) всі відповіді правильні.

7. Назвіть збудника, який найчастіше є причиною гострого бактеріального тонзиліту у дітей:

А) золотистий стафілокок;
Б) піогенний стрептокок;
В) епідермальний стафілокок;
Г) стрептокок віріданс;
Д) спірохета буккаліс.
8.Оберіть препарати для лікування гострого стрептококового тонзиліту у дітей (три правильні
відповіді):
А) антибіотики пеніцилінового ряду;
Б) цефалоспорини ІІІ-го покоління;
Г) фторхінолони;
Д) цефалоспорини І-ІІ покоління;
Е) макроліди при непереносимості а) і д).

9. Препарат патогенетичної дії при тяжких формах інфекційного мононуклеозу:

А) парацетамол;
Б) цефтріаксон;
В) преднізолон/дексаметазон;
Г) супрастин;
Д) аскорутин.

10. Які симптоми типові для ІМ:

А) гарячка;
Б) лимфаденопатія;
В) тонзиліт, аденоїдит;
Г) гепатоспленомегалія;
Д) всі відповіді вірні.

Задача 1
Дівчинка, 12 років, захворіла гостро: нездужання, біль голови, біль у горлі, температура тіла 39,5 С.
До лікаря звернулась лише на 3-й день хвороби. Об’єктивно: дуже бліда, набряк шиї з обох боків до
ключиці, шільний, неболючий. Слизова оболонка ротоглотки та підлеглих тканин настільки
набрякла, що мигдалики не вдається роздивитись. На передніх дужках сіруватий наліт. Дихає з
відкритим ротом. Голос приглушений.
Ваш діагноз? Найінформативніше лабораторне дослідження для з’ясування передбачуваного
діагнозу? Яке найбільш імовірне раннє неврологічне ускладнення цієї хвороби?

Задача 2
Дитині 8 років. Скарги на підвищення температури тіла до 39,4 ° С, збільшення лімфатичних вузлів
шиї, утруднення носового дихання, загальна слабкість. Хворіє шосту добу. При огляді дитина млява,
температура тіла 39,2 ° С, задньошийні лімфовузли 3,5х2,0 см, не спаяні між собою, чутливі при
пальпації, шкіра над ними не змінена за кольором, але натягнута, блискуча. Передньошийні, пахові,
пахвові - 1,5х1,0 см, рухливі, безболісні, еластичні. Ротоглотка гіперемійована, язичок збільшений за
рахунок набряку, гіперемійовані мигдалики набряклі, задня стінка глотки гіперемійована, зерниста.
Дихання через ніс утруднене, виділень немає. Живіт при пальпації м'який, безболісний. Печінка
виступає з-під краю реберної дуги на 4,0 см, край щільний, гострий, чутливий при пальпації.
Селезінка виступає з-під лівого краю реберної дуги на 1,5 см.
У загальному аналізі крові: еритроцити - 3,24х1012 / л, Hb - 116 г / л, КП - 0,9, лейкоцити -
12х109 / л, е - 1, п - 6, с - 33, л - 32, м - 7, атипові мононуклеари - 20, ШОЕ - 15 мм / год.
ПИТАННЯ
1. Попередній діагноз.
2. Вкажіть основні критерії діагнозу.
3. Призначте лікування.
 МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

№ Навчальні завдання Вказівки до завдання

ВИВЧИТИ
1. Етіологію назву, морфологію, токсигенність типа, антигенну структуру,
патогенні, вірулентні, токсигенні та інвазивні властивості
2. Епідеміологію джерело інфекції, механізм та шляхи зараження,
сприйнятливість, сезонність захворювання
3. Патогенез вхідні ворота інфекції, причини і патогенез розвитку клінічних
проявів хвороби, особливості імунітету
4. Класифікацію хвороби за локалізацією, характером локальних запальних змін,
поширеністю, тяжкістю
5. Клінічні симптоми синдроми токсикозу, локальних запальних змін, ураження
типових форм мигдаликів, кон’юнктиви, верхніх дихальних шляхів, шкіри;
асоційованих форм хвороби, особливості перебігу у щеплених
6. Методи лабораторної бактеріоскопічний, бактеріологічний, серологічний та ін.
діагностики
7. Диференційну заповнити таблицю диференційної діагностики дифтерії
діагностику ротоглотки, ГТ та ІМ.
8. Ускладнення патогенетичні механізми розвитку ускладнень, терміни їх появи,
клінічні прояви, діагностика та лікування

9. Лікування показання до госпіталізації, правила та засоби специфічної,

етіотропної, патогенетичної терапії

10. Профілактику планова специфічна профілактика дифтерії, підвищення

санітарно-гігієнічної культури населення; ізоляція джерела
інфекції, заходи у вогнищі інфекції, обстеження контактних.
ДОДАТОК
 Диференційна діагностика ГРВІ
Симптоми Грип Парагрип Аденовірусна інфкція РС-вірусна інфекція Риновірусна інфекція

Інтоксикація Виражена Відсутня або помірна Помірна відсутня Відсутня

Температура тіла Фебрильна Субфебрильна Субфебрильна Нормальна або Нормальна

субфебрильна
Нездужання Виражене Відсутнє або помірне Відсутнє або прмірне Відсутнє, або помірне Відсутнє

Біль голови та м’язів виражений Не характерний Не характерний Не характерний відсутнє

Катаральний синдром Не характерний Виражений Дуже виражений Помірний Дуже виражений

День появи 2-3й 1й 1й 1й 1й

Домінуючий симптом Чхання, закладеність носа Слизові виділення з носа, Рясні слизові виділеня з Помірні слизові виділення Рясні водянисті виділення
сльозотеча носа, сльозотеча з носа з носа

Кашель Сухий, трахеальний Сухий, гавкаючий Вологий, бронхіальний Сухий обструктивний Відсутній

Кон’юктивіт Помірна гіперемія відсутній а) виражений катаральний відсутній Помірний набряк

слизової оболонки ока б) з урахуванням рогівки кон’юктиви, сльозотеча
в) плівчастий

Домінуючий локальний трахеїт ларингіт Тонзиліт, фврингіт Бронхіт, бронхіоліт риніт

запаотний процес

Ураження інших органів Легені, нервова система Легені, лімфатичні вузли, легені
травний тракт
 Домінуюча локалізація запалення верхніх дихальних шляхах при ГРВІ залежно від збудника
Орган Риновірусна Аденовірусна парагрип грип РС-вірусна
інфекція інфекція інфекція

Ніс
Верхні дихальні
шляхи

Глотка
Гортань
трахея
Бронхи,
бронхі-
Нижні дихальні

оли
шляхи

альвеоли
 Диференційна діагностика гострого стенозуючого ларинготрахеїту та інших станів
Симптоми ГСЛТ Стороннє тіло в Пухлини Дифтерійний круп Епіглотит Інші хвороби, що
ВДШ органів дихання супроводжуються
задишкою (БА, БОС)

Задишка інспіраторна Інспіраторна Інспіраторна Інспіраторна інспіраторна Експіраторна

Стридорозне дихання Характерне Характерне, частіше Характерне Афонія характерний Не характерна

в лежачому
положення
Голос Охриплий Охриплість Незмінений, Гавкаючий Приглушений, Незмінений
якщо не уражені утруднена мова
голосові
складки
Кашель Гавкаючий Гавкаючий або Гавкаючий або Поступовий Відсутній, чи Сухий свистячий
сухий сухий злегка виражений

Початок хвороби Гострий, або раптовий Поступовий Помірна Гострий, Гострий

раптовий поступовий
Інтоксикація Залежить від Відсутня Відсутня Відсутній Лихоманка, Відсутня
етіологічного виражена
чинника інтоксикація
Катаральний стрдром Характерний Відсутній Відсутній Фібринозна плівка, відсутній Відсутній
звуження просвіту
гортані

Ларингоскопічна картина Гіперемія, набряк, Залежить від Об’ємний утвір Виражений набряк Без змін
звуження просвіту розташування надгортанника
гортані стороннього тіла
Диференційна діагностика гострого стенозуючого ларинготрахеїту та дифтерійного крупу
Симптоми ГСЛТ Дифтерійний круп
Інтоксикація Залежить від етіології ГРВІ- Помірна
виражена при грипі, незначна при
інших ГРВІ
Температура При грипі-фібрильна при інших Нормальна або субфебрильна
ГРВІ-субфебрильна
Нездужання При грипі виражене, при інших Не характерне
ГРВІ-не характерне
Місцевий біль голови При грипі виражене, при інших Відсутні
ГРВІ-не характерне
Катаральний синдром Характерний або виражений відсутній
Кашель Сухий гавкаючий
голос охриплий афонія
Початок хвороби гострий поступовий
Клінічні періоди хвороби та Хвороба може починатися відразу із 1)дисфонічний
послідовність їх розвитку симптомів стенозу гортані 2)стенотичний
3)асфіктична
Ларингоскопічна картина Звуження просвіту гортані і Звуження просвіту гортані,
гіперемія слизової оболонки гортані, фібринозна плівка
слиз
Ефект від лікування Гормони, десенсибілізуючі, Протидифтерійна сироватка,
спазмолітики антибіотики
 Заповніть таблицю:
Диференціальна діагностика кашлюку в періоді спазматичного кашлю
Нозологія Кашлюк Парагрип RS-інфекція Стороннє тіло трахеї,
бронхів
Анамнез Контакт з хворим, який
тривало кашляє
Початок хвороби Поступовий
Період 3-14 днів
спазматичного
кашлю
Синдром Відсутній
інтоксикації
Темпера- Нормальна
тура (при відсутності
неспецифічних
ускладнень)
Характер та Від сухого нав′язливого
динаміка до нападоподібного з
кашлю репризами,
відходженням в′язкого
мокротиння та
блювотою після кашлю
Дані аускультації Хрипи сухі та
легень різнокаліберні вологі;
хрипи, які зникають
після кашлю
Дані перкусії Тимпанічний відтінок
легень легеневого звуку,
укорочення в
міжлопатковому
просторі
Рентгенологічні Горизонтальне стояння
симптоми ребер, підвищена
прозорість легеневих
полей, уплощення
купола діафрагми,
посилення легеневого
малюнка, можливо
розвиток ателектазів та
вогнищевих змін
Інші симптоми Надрив вуздечки язика,
субкон’юктивальні
крововиливи, грижі
Гемограма Лейкоцитоз
із лімфоци тозом,
нормальна ШОЕ
Методи Посів на середовище
лаборатор- Борде-Жангу; КУА
ної діагнос- тики (казеїново-вугільний
агар); ІФА;
РА; РПГА;
діагностичний титр 1:80;
виявлення антигена із
слизу носогорла за
допомогою ПЛР та ІФА
Інші катаральні Відсутні
прояви
 Перелік рекомендованої літератури:

Основна література:
1. Інфекційні хвороби у дітей: підручник (ВНЗ ІV р. а.) / Л.І. Чернишова, А.П. Волоха, А.В. Бондаренко та ін.; за
ред. Л.І. Чернишової. — 2-е вид., випр. 392 с
2. Інфекційні хвороби в дітей / за ред. Крамарьова С.О., Надраги О. Б. - Київ.: ВСВ ″Медицина″, 2010 - 392 с.
3. Наказ МОЗ України від 09.07.2004 №354 “Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних
хвороб у дітей”.
4. Наказ МОЗ України від 31.08.2004 №437 “Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги
при невідкладних станах у дітей на шпитальному і дошпитальному етапах”.
5. Nelson textbook 19th Edition by Robert M. Kliegman, MD, Richard E. Behrman, MD, Hal B. Jenson, MD and Bonita
F. Stanton, MD. Видавництво: SAUNDERS. 2017. – 3200 р.
Допоміжна література:
1. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 02 квітня 2020 року № 762 (у редакції наказу
Міністерства охорони здоров'я України від 17 вересня 2020 року № 2116) «Протокол надання медичної допомоги
для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)»
2. Наказ МОЗ України від 30.12.2021 № 2948 "Про внесення змін до протоколу «Надання медичної допомоги
для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)»"
3. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 02 квітня 2020 року № 762 (в редакції наказу
Міністерства охорони здоров’я України від «20» листопада 2020 року № 2693 ) Про затвердження протоколу
«Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)»