Professional Documents
Culture Documents
6 курс медико-профілактична справа заняття №06-Диференційна діагностика захворювань з синдромом жовтяниці
6 курс медико-профілактична справа заняття №06-Диференційна діагностика захворювань з синдромом жовтяниці
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
практичного заняття для студентів
Навчальна дисципліна «Інфекційні хвороби»
Заняття № 6 «Диференційна діагностика захворювань з синдромом жовтяниці»
Курс 6 Факультет медичний
Спеціальність “Медико-профілактична справа” 7.12010003
4. Зміст теми.
Порушення у формуванні, секреції або виведенні жовчі приводять до
біохімічних, фізіологічних, морфологічних та клінічних змін та характеризують
загальний клінічний термін “жовтяниця”. Клінічною проявою жовтяниці являється
жовтяничне забарвлення шкіри, склер та інших тканин, що супроводжується
збільшенням вмісту білірубіну в крові.
Відомо майже 40 захворювань (інфекційних та неінфекційних), що
супроводжуються синдромом жовтяниці.
Слід ураховувати, що жовтяничне забарвлення шкіри може бути обумовлено й
такими причинами, як: прийом акрихіну, професійні шкідливості, надлишкове
надходження з їжею каротину.
Загальна класифікація жовтяниць. Старе розподілення жовтяниць на
внутрішньопечінкові та позапечінкові доказало свою обгрунованність. Однак, ця
класифікація терапевтів і хірургів (терапевтичні жовтяниці, хірургічні жовтяниці) не
така повна, як це було початково. Багато форм, раніше були терапевтичними, тепер
належать хірургії. Поряд з розподіленням жовтяниць на внутрішньопечінкові та
позапечінковітакож необхідне виділення механічної та функціональної жовтяниць,
диференціація між гострою та хронічною жовтяницями.
Відповідно патогенезу виділяють надпечінкові, підпечінкові та печінкові
жовтяниці. Надпечінкові жовтяниці обумовлені підвищеним розпадом еритроцитів
та, як результат, підвищеним утворенням білірубіну, недостатністю функції
захоплення білірубіну печінкою. До них відносяться різні гемолітичні жовтяниці.
Підпечінкові (механічні) жовтяниці виникають в результаті порушення
прохідності жовчних протоків, основним механізмом є порушення екскреції те
регургітації білірубіну.
Печінкові жовтяниці обумовлені ураженням гепатоцитів і, можливо,
холангіол. В одних випадках печінкова жовтяниця зв’язана з порушенням екскреції
та захоплення білірубіну, регургітацією білірубіну. Це спостерігається при
печінково-клітинній жовтяниці при гострому та хронічному гепатитах, гострому та
5
хронічному гепатозі, цирозі печінки. В інших випадках порушаються екскреція
білірубіну, регургітація його. Подібний тип відмічається при холестатичній
жовтяниці, холестатичному гепатиті, первинному біліарному цирозі печінки і т.д. В
основі жовтяниці може находитися порушення кон’югації та захоплення білірубіну;
це спостерігається при синдромі Жільбера, Криглера-Найяра та ін. Також печінкова
жовтяниця може бути пов’язана з порушенням екскреції білірубіну, наприклад, при
синдромі Дабіна-Джонса, Ротора.
Серед інфекційних хвороб частіше зустрічається печінкова жовтяниця, яка
обумовлена вірусними гепатитами. Тому, при проведенні диференційної
діагностики жовтяниці необхідно вирішити два питання: чи являється ця хвороба
вірусним гепатитом, якщо ні, то з яким інфекційним захворюванням зв’язана
жовтяниця у даного хворого.
Диференційний діагноз вірусних гепатитів слід проводити з такими
хворобами як лептоспіроз, ієрсиніоз, інфекційний мононуклеоз, малярія, механічні
та гемолітичні жовтяниці, токсичні гепатози. При цьому слід ураховувати
особливості клінічної картині цих захворювань, можливості сучасної специфічної
та інструментальної діагностики.
Для гострих вірусних гепатитів характерна гостра печінкова енцефалопатія
(ГПЕ). Механізм розвитку гострого або підгострого масивного, або субмасивного
некрозу печінки складний і мало вивчений. Внаслідок інтенсивного розмноження
віруса в гепатоцитах відбувається надмірне накопичення активних форм кисню, що
в свою чергу призводить до виснаження функціональної ємності антиоксидантної
системи /АОС/. Це призводить до зростання процесів ПОЛ, руйнування структури
клітинних мембран гепатоцита і його внутрішньоклітинних структур, накопиченню
токсичних перекисів, інактивації багатьох ферментних систем клітини. В клітинних
мембранах з'являються додаткові канали, руйнуються природні канали, рецепторні
утворення, що призводить до незворотніх порушень ферментативних реакцій,
виходу лізосомальнихпротеаз, що призводить до повного руйнування гепатоцитів.
При такому руйнуванні гепатоцитів пригнічуються всі функції печінки.
Терміном "гостра печінкова енцефалопатія" позначається стан хворого без
свідомості з порушенням рефлекторної діяльності, судомами, розладами
6
життєвоважливих функцій внаслвдок глибокого гальмування кори головного мозку
з поширенням на підкоркові структури та нижчі відділи центральної нервової
системи. Це різке гальмування нервово-психічної діяльності, яке характеризується
порушенням рухів, чутливості, рефлексів та відсутністю реакцій на різні
подразники.
В даний час існує багато різних класифікацій ГПЕ, що характеризують ту чи
іншу стадію ускладнення. Е.М.Тарєєв, А.Ф.Блюгер запропонували розрізняти три
стадії ГПЕ: прекому 1, прекому 2 і власне кому.Деякі клініцисти дотримуються
іншої класифікації печінкової коми, яка передбачає такі етапи її розвитку : прекома-
1, прекома-2, кома-1, кома-2. Прекома -1 - це період провісників. Прекома –2 - у
клініці хвороби мають місце чіткі ознаки енцефалопатії. Кома-1 - період збудження
з втратою свідомості. Кома-2- глибока втрата свідомості, арефлексія, порушення
ритму дихання, зменшення розмірів печінки, кровотечі, анурія.
При загрозі ГПЕ хворим слід призначати крапелинне внутрішньовенне
введення сольових і колоїдних розчинів загальним обємом 1200-2400 мл за добу.
Введення розчинів проводять 2 рази на добу (вранці і ввечері). в підключичну
вену через катетер. Призначають гемодез 400мл, ацесіль 400мл, 5% розчин
аскорбінової кислоти 20,0; 400мл 5% розчину глюкози, донорський альбумін 400-
500мл, кокарбоксилазу, АТФ, трасілол або гордокс 100 000 - 200 000 ОД або
контрікал, епармефалін, амінокапронову кислоту.
При кровотечах призначають гемостатичну, адекватну витратам терапію. З
цією метою можна використовувати амінокапронову кислоту, вікасол, плазму крові,
цільну кров, еритроцитарну масу, фібріноген.
Хворим показані очисні клізми. При психомоторному збудженні хворих
фіксують у ліжку, вводять седуксен або оксибутират натрію.
При зниженні діурезу доцільно внутрішньовенно вводити манітол, маніт,
еуфілін.
При організації і проведені комплексу терапевтичних заходів варто пам'ятати,
що ефективність лікування багато в чому залежить від якості догляду за хворим,
тому в палаті інтенсивної терапії повинен працювати спеціально підготовлений
7
персонал, що володіє методами інтенсивної терапії та реанімації, а також методами
догляду і обслуговуванняхворих з печінковою комою.
5. План і організаційна структура заняття:
2. Пальпація
3. Перкусія
Серце -перкуторні межі серця
Легені - порівняльна топографічна перкусія легень
(наявність чи відсутність перкуторних ознак
ущільнення легеневої тканини)
4. Аускультація
Серце - ритм, гучність серцевих тонів
12
Легені - характер дихання – везикулярне, жорстке,
бронхіальне; послаблене, посилене
- патологічні дихальні феномени –
крепітація, хрипи та їх характер, локалізація,
зміни під час фаз дихання, після кашлю
- бронхофонія
3. Провести 1. Загальний аналіз крові - рівень лейкоцитів, п/я нейтрофілів
лабораторне лімфоцитів, ШЗЕ
дослідження 2. Загальний аналіз сечі - наявність лейкоцитів, еритроцитів, білку
- рівень
3. Діастаза сечі Білірубін загальний, прямий, АлАТ, АсАТ,
4. Біохімічне дослідження крові ГГТП, лужна фосфатаза, тимолова проба,
сахар
7. Основна література
1. Інфекційні хвороби: підручник (ВНЗ ІV р. а.) / О.А. Голубовська, М.А. Андрейчин,
А.В. Шкурба та ін.; за ред. О.А. Голубовської. — 2-е вид. – К.: ВСВ «Медицина»,
2018. – 688 с. + 12 кольор. вкл.
2. Інфекційні хвороби. Курс лекцій: навчальний посібник / Є.В. Нікітін, К.Л.
Сервецький, Т.В. Чабан [та ін.]. – Одеса: ОНМедУ, 2012. – 252 с. – (Серія «бібліотека
15
студента-медика»).
3. Інфекційні хвороби: підручник : у 2 т. / за ред. В.П. Малого, М.А. Андрейчина. -
Львів: «Магнолія 2006», 2018. – Е. 1. – 652 с.
4. Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С.О.,
Голубовської О.А. К. : ТОВ «РА-ГАРМОНІЯ», 2018. – 592 с.
5. Невідкладна інфектологія: навч. посіб. / В.М. Козько, А.В. Бондаренко, Г.О.
Соломенник та ін.; за ред. В.М. Козька. – 2-е вид., переробл. і допов. – К. : ВСВ
«Медицина», 2018. – 120 с.
6. Атлас дитячих інфекційних хвороб. Червона Книга = Red Book Atlas of Pediatric
Infectious Diseases / Керол Дж. Бейкер; переклад 3-го англ. видання. К.: ВСВ
«Медицина», 2019. – 744 с.
7. Методичні розробки для студентів (згідно теми заняття)
8. Методичні розробки для викладачів (згідно теми заняття)
9. Методичні розробки для самостійної роботи студентів
Додаткова література
1. Атлас інфекційних хвороб / М. А. Андрейчин [та ін.]; за ред. М. А. Андрейчина. - 2-
е вид., випр. і допов. - Тернопіль : Підруч. і посіб., 2017. - 287 с.
2. Методи клінічного обстеження і семіотика інфекційних захворювань: навчальний
посібник (за ред. В.І. Трихліба). – К.: ФОП Чалчинська Н.В., 2017. – 612 с.
3. «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини
2018/19». Практична медицина, Краків, Польща. 2018 –1632 с.
4. Лептоспіроз: монографія / Н.А. Васильєва, М.А. Андрейчин. – Тернопіль, 2016. –
276 с.
5. Infectious diseases: Підручник для мед. ун-тів, інст., акад. Затверджено МОН і МОЗ /
Голубовська О.А., Андрейчин М.А., Шкурба А.В.; за ред. О.А. Голубовської. К.:
ВСВ «Медицина», 2018. – 664 с.
6. Harrison’s Principles of internal medicine. 19th edition /edited by Anthony S. Fauci,
Dennis L Kasper, Dan L. Longo [et all]. – New York. - 2017. – 2340 p.
7. Pediatric Infectious Diseases: textbook / S.O. Kramarov, O.B. Nadraga, L.V. Pypa et al.
— 4th edition К.: ВСВ «Медицина», 2020. – 240 с.
8. General epidemiology: study guide (IV a. l.) / N.O. Vynograd. — 3rd edition, corrected
К.: ВСВ «Медицина», 2017. – 128 с.
9. Tropical infections : manual / ed. by M.A. Andreychyn, V.D. Moskaliuk. – Lviv :
«Magnolia 2006», 2019. – 220 p.
10.Лабораторный справочник «СИНЭВО» [О.В. Небыльцова, Ж.А. Климова, Г.А.
Носенко и др.] / под ред. О.В. Небыльцовой. – К.: ООО «Доктор-Медиа», 2015. – 420
с.
11.Рекомендації міжнародних організацій
Електронні ресурси
1. Pigott D.C. Viral Hemorrhagic Fevers [Електронний ресурс] / D.C. Pigott. — Режим
16
доступу:http://emedicine.medscape.com/article/830594-overview.
2. Hantaviruses [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://virology-online.com/viruses/Hantaviruses.htm.
3. ICD-10 Version: 2010 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://apps.who.int/
classification/apps/icd/icd10onlіnе.
4. International travel and health [Електронний ресурс] / WHO, 2010. — Режим доступу:
http://www.who.int/ith/en/.
5. Rickettsial Infection http://emedicine.medscape.com/article/231374-oveiview.
6. Gompf S.G. Arenaviruses [Електронний ресурс] /S.G. Gompf, K.M. Smith, U. Choc. —
Режимдоступу: http://emedicine.medscapc. com/article/212356-overview.
7. Thyphus [Електронний ресурс] / J.F. Okulicz, M.S. Rasnake, E.A. Hansen, B.A. Cunha.
— Режим доступу: http://emedicine.medscape.com/article/231374-overiew