ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ МАНДРІВНОЇ
ЖУРНАЛІСТИКИ...................................................................................................5
1.1. Мандрівна журналістика як об’єкт фахових досліджень..........................5
1.2. Мандрівна журналістика і тревел-блогінг: спільне й відмінне................8
1.3. Жанрова типологія сучасної мандрівної журналістики..........................14
Висновки до розділу 1.......................................................................................18
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МАНДРІВНОЇ
ЖУРНАЛІСТИКИ.................................................................................................20
2.1. Концепція і структура журналістського твору на тему мандрів............20
2.2. Ідейно-тематичні домінанти сучасної мандрівної журналістики...........27
Висновки до розділу 2.......................................................................................32
ВИСНОВКИ...........................................................................................................35
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................38

2
 ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Наразі тревел-журналістиці прямо

чи опосередковано належить великий сегмент ринку ЗМІ. Вона несе далеко
не тільки розважальні, а й важливі пізнавальні функції, і, як різновид
країнознавства, відіграє свою роль у пізнанні світу, знайомстві з соціально-
політичними та економічними проблемами. Являючи собою складний,
синтетичний напрямок, що включає різні форми і жанри, тревел-
журналістика дає можливість автору, опанувавши ними, досить впевнено
почуватися і в інших сферах творчості.
Тревел-журналістика впливає на формування в аудиторії певної
картини світу та уявлень про культуру. Причому тревел-журналістика тісно
пов'язана з туристичною галуззю, а ця індустрія впливає на культурні та
соціальні процеси, що, у свою чергу, призводить до зростання наукового
інтересу в галузі міжнародної соціології та антропології.
Тревел-журналістика виявляється тісно пов'язаною з процесами
глобалізації. І розглядати феномен тревел-журналістики слід у контексті
глобальних міжкультурних досліджень у різних суміжних галузях знань,
таких як соціологія, культурологія, міжнародні відносини, етнографія тощо.
Сукупність зазначених чинників разом із недостатнім рівнем висвітлення
обраної проблематики у вітчизняному журналістикознавстві формують
актуальність теми дослідження.
Мета дослідження: визначення ідейно-естетичних та жанрово-
стильових характеристик сучасної тревел-журналістики.
Поставлена мета передбачає необхідність вирішення таких завдань
дослідження:
1. Охарактеризувати тревел-журналістику як об’єкт фахових
досліджень;
2. Визначити спільні та відмінні характеристики тревел-журналістики і
тревел-блогінгу;

3
 3. Здійснити аналіз жанрової типології сучасної тревел-журналістики;
4. Розглянути концепцію і структуру журналістського твору на тему
мандрів;
5. Виділити ідейно-тематичні домінанти сучасної мандрівної
журналістики.
Об’єкт дослідження: тревел-журналістика як форма представлення
контенту в сучасних медіа.
Предмет дослідження: ідейно-естетичні та жанрово-стильові
характеристики сучасної тревел-журналістики.
Методологічною основою послужили навчально-методичні посібники
з названої теми, публікації вітчизняних і зарубіжних авторів; аналітичні
матеріали періодичних видань.
В роботі використовувалися такі методи дослідження: узагальнення,
класифікація, систематизація, аналіз наукової літератури, аналіз нормативно-
правових документів.
Теоретична і практична значущість роботи полягає в описі досвіду
роботи медіафахівців та філологів над проблемою розвитку тревел-
журналістики.
Структура роботи зумовлена її метою та завданнями. Дослідження
складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної
літератури.

4
 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ МАНДРІВНОЇ
ЖУРНАЛІСТИКИ

1.1. Мандрівна журналістика як об’єкт фахових досліджень

Питання про сутність тревел-журналістики є не настільки очевидним,
як може здатися на перший погляд, адже тонкощі термінології також
приховують і більш важливі проблеми, ніж чисто поняттєві аспекти. Проте
лише чітка відповідь на зазначене питання здатна дати можливість
сконцентруватися на специфіці й конкретних проблемах тревел-
журналістики.
Наявні дефініції поняття «тревел-журналістика», незважаючи на те, що
вони в цілому правильно визначають сутність зазначеного явища, є
достатньо нечіткими й потребують уточнення. Так, зокрема, згідно одному із
визначень, тревел-журналістика – це особливий напрямок у мас-медіа, що
зосереджений на наданні інформації про подорожі в контексті розробки
таких тем, як географія, історія, культура, туризм та ін. [34]. Подібним є інше
трактування, що визначає тревел-журналістику як особливий напрямок софт-
журналістики (себто розважальної, дозвіллєвої журналістики), що надає
масовому споживачеві інформацію стосовно подорожей, звертається до
історичної, географічної, культурної, мистецької, туристичної, філософської,
етичної тематики тощо [29].
Актуальним є також питання використання запозиченого слова в
означенні виділеного формату інформаційного продукту. Адже, здавалося б,
можна було б назвати цей напрям «журналістикою мандрів та туризму».
Проте, по-перше, англомовний термін «тревел-журналістика» за довгі роки
використання усталився в фаховому співтоваристві, дозволяючи, при цьому,
уніфікувати власну термінологію зі світової, по-друге, він просто значно
коротший від запропонованих українських відповідників, відтак, вступає в
силу дія закону економії мовних засобів [30].

5
 При цьому саме поняття «тревел» потребує уточнення, оскільки воно
дуже широке і охоплює не лише журналістику, а й будь-яку літературну
творчість, так чи інакше пов'язану з описом подорожей. Питання стосовно
реального змісту цього терміна актуалізується й у зарубіжному
дослідницькому середовищі. Наприклад, проблему термінології стосовно
сфери «тревел» докладно розглядає французький дослідник Я. Борм [4].
Справа в тому, що в англійській мові крім поняття travel journalism
(тревел-журналістика) існує також поняття travel writing (будь-яка
літературна та журналістська творчість, присвячена темі подорожей), і
похідне від нього travel writer, тобто людина, яка пише про подорожі. Слово
writer тут не повинно вводити в оману – воно не обов'язково перекладається
як письменник (тобто белетрист), це загалом «людина, яка пише». Таким
чином, поняття travel writing ширше, ніж тревел-журналістика (і включає в
себе останнє), як і travel writer ширше, ніж тревел-журналіст. І ці терміни
навряд чи можна протиставляти один одному [32].
Більш складні за формою жанри журналістики, такі, як, наприклад,
нарис (порівняно з щоденником або оглядом), близькі до белетристики – у
них можуть бути більш складна композиція, пряма мова та діалоги,
розкриватися характери людей, навіть вибудовуватися сюжетна лінія зі
своєю динамікою та розвитком. Але при цьому вони зовсім не обов'язково
мають на увазі вигадку чи спотворення фактів, і «використання художніх
прийомів» не суперечить принципам журналістської творчості. Інша річ, що
для створення складніших за формою текстів не у всіх авторів вистачає
майстерності, уміння чи можливості зібрати необхідний матеріал, і навряд чи
їх можна написати «у набагато більш обмежених умовах» [33].
Що ж до підготовки матеріалу без самої подорожі, то сьогодні цим
займаються переважно не «письменники» (хоча є ціла низка відомих творів,
створених людьми, які не залишали свого рідного міста): багато
«журналістських» матеріалів на тему «тревел» створюється в редакціях на
базі фактів із довідників та Інтернету. І це характерно не для видань,

6
«схильних» до белетризованих форм, а для масових рекламних журналів, які
не претендують на серйозність викладу.
Загалом, повертаючись безпосередньо до визначення поняття «тревел-
журналістика», не можна не погодитися з Я. Бормом, який вважає, що до
напрямку «тревел» можуть бути віднесені найрізноманітніші тексти, головна
тема яких — подорож [4].
Таким чином, тревел-журналістика є політематичним і
багатожанровим, комплексним напрямком, який спирається на спеціальний
предмет розгляду, опису, аналізу, а саме, на інформацію, пов'язану з
подорожами та туризмом, і, як наслідок, аудиторію, відповідно зацікавлену в
цій тематиці. Тревел-журналістику можна розглядати як широку
спеціалізацію, куди входить історія, географія, мистецтво, гастрономія,
етнографія та ін. Наприклад, усередині формату «тревел» вже виріс цілий
окремий «гастрономічний» підрозділ, присвячений напоям та кухні різних
країн та народів світу [19].
Настільки ж широкий і спектр завдань тревел-журналістики – від
освіти до комерції, від аналітики до розваги.
Хоча деякі публікації, що належать до «тревел-журналістики»,
пишуться за вторинними джерелами, справжню тревел-журналістику можна
охарактеризувати як пізнавально-розважальне країнознавство, засноване
значною мірою на особистих враженнях. Тобто, «тревел-журналістика» являє
собою гібрид дорожніх нотаток та популярного країнознавства, розповідь
про історію, географію, етнографію, культуру, гастрономію у захоплюючій
формі; причому «авторська присутність» необхідна не тільки в нарисі чи
щоденнику, але навіть в огляді чи рекомендації, де інформація «з перших
рук» завжди краща.

7
 1.2. Мандрівна журналістика і тревел-блогінг: спільне й відмінне
У сучасній теорії журналістики часто виникає плутанина понять, коли
тревел-блогера прирівнюють до тревел-журналіста, вживаючи ці слова як
синоніми. Такий підхід є помилковим, бо терміни мають різні значення.
Обидва терміни, що позначають авторів, що розповідають про
подорожі, вже давно зробили крок в народ – вони широко вживаються в
Інтернеті, ними оперують вчителі тревел-шкіл і тренінгів, не тільки
віртуальних (через Інтернет), але і реальних. Через відсутність цих термінів в
українській журналістській теорії їх невірне тлумачення зміцнюється в
практичній діяльності людей, що займаються тревел-журналістикою і тревел-
блогінгом.
Тревел-блогер – це користувач Інтернету, що займається описом своїх
подорожей. На відміну від тревел-журналіста, він інформує аудиторію про
свою подорож, свій досвід, своє сприйняття місця призначення. Матеріали
тревел-блогерів набагато «персональніші» за журналістські – це щоденники
авторів.
Тревел-журналіст є в першу чергу журналістом, який інформує свого
читача, глядача або слухача про факти, події і думки, що в даному випадку
стосуються подорожі, відвідуваної країни, її народу, культури і т. ін. «У
центрі уваги тревел-журналіста як фахівця знаходиться сфера подорожей в
найширшому сенсі, так само як сфери економіки, освіти і здоров'я є
фокусами уваги для інших. Тревел-журналіст прагне привернути увагу
читачів, створюючи цікавий контент. Метод тревел-журналіста завжди є
журналістським: обдуманий нейтральний пошук найкращої доступної версії
істини. <...> Незалежно від типу історії, мета тревел-журналіста
журналістська: незалежна, коректна, своєчасна, істотна і суспільно-корисна
інформація »[16]. Досягнення цієї мети і відрізняє тревел-журналіста від
тревел-блогера і тревел-журналістику від тревел-блогерства.

8
 Тревел-блогер не є тревел-журналістом, однак тревел-журналіст,
ведучи тревел-блог, може бути тревел-блогером. Тревел-блогер веде блог про
подорожі і регулярно його оновлює постами з нових країн; тревел-журналіст
працює в газеті чи журналі, на радіо чи телебаченні або ж в Інтернеті,
створюючи друковані, фото-, відео- або радіоматеріали. Обидва вельми
ерудовані, мають туристичний і життєвий досвід, здатні грамотно описувати
свої враження.
Часом звичайні журналісти ведуть в Інтернеті блоги, в яких
розповідають про свої особисті подорожі. Журналістські тревел-блоги
характеризує грамотна публіцистична мова, чітка структура матеріалу і
розбивка тексту, осяжна жанрова приналежність (портрет, замальовка,
інформація, нарис і т. ін.), якісні фотографії та відеоматеріали, журналістські
заголовки й інші притаманні журналістському матеріалу ознаки. Автори цих
блогів є тревел-блогерами, а не тревел-журналістами. З іншого боку, багато
тревел-блогерів досягають професійного рівня тревел-журналістів,
створюючи грамотні матеріали про подорожі, але залишаючись тревел-
блогерами [8].
Зважаючи на ситуацію плутанини в теорії, для нас важливо провести
межу між тревел-журналістом і тревел-блогером. Розглянемо їх відмінності
більш докладно.
Занадто очевидною відмінністю тревел-журналіста від тревел-блогера,
про яку ми не можемо не згадати першим пунктом, є наявність професійної
журналістського або пов'язаного з журналістикою освіти, а також досвіду
роботи в ЗМІ. Журналіст – це, як правило, людина з профільною вищою
освітою, а блогер все-таки аматор, самоук, який все ж може досягти певних
висот, і не маючи профільної освіти. Однак відсутність основ теорії і
практики, придбаних в університеті або в робочому колективі, особливо на
початку творчого шляху, значно ускладнюють його діяльність. Журналіста
формує довга і наполеглива робота в різних ЗМІ і на різні теми. Ті, хто

9
прийшов у журналістику з інших сфер, як правило, набувають професійних
навичок завдяки колосальній практиці роботи в ЗМІ.
Крім того, для створення якісних матеріалів про подорожі необхідний
хоча б «розмовний» рівень володіння англійською мовою, якою розмовляють
в більшості розвинених країн світу, адже інакше можна просто не збагнути ні
духу місця подорожі, ні психології людей, ні місцевого колориту.
По-друге, тревел-журналіста відрізняє афіліація від будь-якого ЗМІ.
Для тревел-журналістів створення матеріалів – це робота. Він не може
говорити про що завгодно, адже слідує завданням редакції. Це проявляється і
у виборі тем, і у виборі місця призначення, і в жанрі матеріалу або в форматі
програми, і в манері висвітлення окремих аспектів країни (культура,
політика, економіка). Авторський колектив вирішує, що увійде в матеріал або
програму, а що ні. Теми підбираються відповідно до певної логіки оповіді,
принципів серійності і тривалості. Крім цього, журналіст повинен бути
завжди готовий відправитися в поїздку за завданням редакції. Виходячи з
цього, тревел-журналіста відрізняє регулярність надання його матеріалів в
ЗМІ – статті або огляди в колонку про подорожі, чергова серія радіо чи
телепрограми.
Блогер планує подорожі самостійно, навіть якщо його матеріал
проплачений. Для блогерів їх хобі є не джерелом заробітку, а джерелом
морального задоволення. Отримання невеликого заробітку від хобі можливе,
однак через його нестабільність блогер змушений мати якусь постійну
роботу. Через це можливі тимчасові перерви в подорожах, протягом яких
блоги втрачають підписників. Оновлення тревел-блогу – складне завдання
для працюючої людини. Проте не можна не перерахувати плюси заробітку
блогерством – немає чіткого графіка, немає дедлайнів, немає редактора –
блогери мають повне право вільного вираження.
Таким чином, однією з головних відмінностей тревел-журналіста від
тревел-блогера є афіліація зі ЗМІ: перший заробляє цим на життя,
необов'язково люблячи те, чим займається, другий отримує моральне

10
задоволення від процесу створення матеріалу, можливо, заробляючи якісь
гроші в процесі .
Третя відмінність – різниця в манері подачі інформації. Тревел-
журналіст, як правило, в повній мірі володіє жанровою палітрою і слідує
журналістським принципам подачі інформації в публікації (шляховий нарис,
тревелог і т. ін.) або тревел-програмі (сюжет, щоденник, тревел-шоу і т. ін.).
Блогери найчастіше просто пишуть, без дотримання законів жанру і
принципів композиції [31].
За кількістю людей, задіяних у створенні матеріалу, тревел-блогер є
одинаком, а тревел-журналіст частиною команди. Журналіст завжди відчуває
себе частиною журналістської спільноти, редакційного колективу, знімальної
групи (на телебаченні), крім цього, над ним стоїть редактор, цензор,
замовник і т. д., чиї думки можуть не збігатися з думкою журналіста.
Сучасне життя протікає в двох вимірах – в реальному часі і просторі і в
віртуальному. Реальність, заломлюючись крізь індивідуальні фільтри,
перетворюється або, краще сказати, редукується до віртуальної реальності.
Перебільшена увага до всього особистого стає лейтмотивом інтернет-
існування. У віртуальній реальності користувачі відтворюють свій день,
ділячись найважливішими новинами і представляючи якусь поліпшену
реальність і поліпшеного себе.
Написання нотаток про здійснені подорожі стало настільки
популярним явищем, що майже кожен власник аккаунта в соціальних
мережах регулярно викладає подібні звіти. У зв'язку з цим не є дивним
розквіт тревел-блогінгу, тобто діяльності зі створення та ведення блогів,
присвячених подорожам автора.
Туризм став журналістським мейнстрімом і просто не міг не
проникнути в блогерське середовище, що дозволяє будь-якому охочому
ділитися враженнями про поїздки та іншою туристичної інформацією. Багато
мандрівників, та й звичайні туристи прагнуть поділитися корисною
інформацією або позитивним досвідом з друзями, близькими або зовсім

11
незнайомими людьми в Інтернеті. У зв'язку з цим з'явилася безліч блогів, які
спеціалізуються виключно на тематиці подорожей, іноземних поїздках,
національній кухні, спорті, культурі і т. ін.
На сьогоднішній день знання про властивості, користь і переваги
користувацького контенту, зокрема блогів, є досить обмеженими і часто
засновані на припущеннях і здогадах. Тим часом кількість користувацького
контенту в сфері туризму величезна. Тревел-блоги є призначеним для
користувача контентом, або Веб 2.0, в іноземній теорії – user-generated
content (UGC), або Web 2.0. Деякі дослідники навіть формують поняття
«Тревел 2.0» (англ. «Travel 2.0») [3; 4; 5; 7].
Призначений для користувача контент про подорожі – відгуки, думки,
коментарі, часом представляє більш надійне і достовірне джерело інформації,
ніж інформація від самих постачальників туристичних послуг, і справляє все
більший вплив на формування громадської думки про туристичні послуги
[7].
Будучи частиною Travel 2.0, тревел-блоги багато в чому полегшують
життя споживачам туристичних послуг:
1. Допомагають більше дізнатися про місце призначення і про те, що
воно може запропонувати туристу.
2. Допомагають оцінити альтернативи і уникнути небажаних місць.
3. Надають різні ідеї (про те, що подивитися і чим зайнятися в місці
призначення).
4. Допомагають прийняти рішення щодо певних місць призначення,
додають впевненості у виборі.
5. Допомагають краще уявити, яким виявиться місце призначення.
6. Знижують ризики і невизначеність, пов'язані з плануванням
подорожі.
7. Сприяють більш легкому прийняттю рішень, пов'язаних з
подорожжю.
8. Збільшують ефективність планування подорожі [4].

12
 У нашому розумінні, тревел-блоги явище більш складне, ніж інші
явища Тревел 2.0, – хаотичні віртуальні спільноти, оглядові сайти і соціальні
мережі. Тревел-блоги можна визначити як «особисті пости, або записи, які
стосуються планованої, поточної або минулої поїздки. Тревел-блоги є
еквівалентами віртуальних щоденників і складаються з одного або кількох
постів або записів, створених на основі загальної теми (наприклад, певний
географічний напрямок або тур навколо світу). Зазвичай вони ведуться
туристами, які інформують друзів і родину про свої пригоди і дослідження
під час подорожі» [10].
Пост – це запис в блозі (від англ. «Post» – вивішувати, розклеювати).
Тревел-блог як цілісне утворення складається з окремих постів. Автор блогу
задає його стиль і структуру, швидкість оновлення, характер контенту і т. ін.
Для нас також важливо відсіяти те, що не є тревел-блогами. Різні
соціальні мережі і сайти представляють для користувачів можливості
створення віртуальних спільнот і груп за інтересами, в тому числі про
подорожі, проте не всі повідомлення, залишені користувачами, належать до
тревел-блогінгу. Різниця між тревел-блогом і постами в соціальних мережах,
наприклад, у віртуальних спільнотах або на оглядових сайтах, полягає в
комунікаційних межах.
Віртуальні співтовариства («Фейсбук», «Тамблер», «Інстаграм» та ін.)
складаються з користувачів, які обмінюються інформацією та ідеями на
стінах, в обговореннях, голосуваннях, під фотографіями і відео і т. ін.
Оглядові сайти (TripAdvisor.com) дозволяють користувачам залишати і
отримувати «якісну і кількісну інформацію про продукти туризму, такі як
готелі, пам'ятки та інші туристичні практики» [1].
Тревел-блоги є віртуальними щоденниками користувачів, які містять
коментарі та особисті думки на якусь певну тему, часто представлені в
зворотному хронологічному порядку. Блоги інтерактивні і дозволяють іншим
користувачам їх коментувати. Пости складаються з тексту і фотографій, хоча
деякі користувачі вносять різноманітність, додаючи аудіо- та відеофайли.

13
 Тревел-блогосфера неоднорідна. Можна виділити кілька категорій
блогів, кожна з яких має своє значення для туризму:
- Споживач для Споживача, або C2C (consumer to consumer),
- Бізнес для Бізнесу, або B2B (business to business),
- Бізнес для Споживача, або B2C (business to consumer),
- Держава для Споживача, або G2C (government to consumer) [11].
Більшість блогів належать до категорії C2C, тобто Споживач для
Споживача: люди діляться враженнями з друзями і родичами, реалізуються
творчо, знаходять однодумців і спілкуються з ними, діляться позитивним і
негативним досвідом, набутим під час подорожі. Теми тревел-блогів –
персональні історії, клімат, кухня, транспорт, побутове життя, місцеві жителі
і т. д. Більшість призначених для користувача блогів категорії C2C не грають
великої ролі в формуванні іміджу країн і народів, т. к. ведуться для виключно
вузької категорії користувачів – сім'ї та друзів, а також випадкових
користувачів. Однак існують і популярні, «топові» тревел-блогери, які мають
тисячі підписників, чиї матеріали можуть бути прочитані великою кількістю
людей, в тому числі не підписниками.
Підводячи підсумок, відзначимо, що тревел-блогер не програє тревел-
журналісту в професійному сенсі, навпаки, деякі з них, не маючи достатньої
освіти, кваліфікації та досвіду роботи, досягають більшого успіху, ніж
тревел-журналісти. Цілі і методи у тревел-журналіста і тревел-блогера різні,
вони займаються різною творчою діяльністю, маючи загальне коло інтересів.

1.3. Жанрова типологія сучасної мандрівної журналістики

З огляду на свою специфіку та «синтетичність», тревел-журналістика
може собі дозволити і різноманітність жанротвірних форм. Це і дорожній
нарис, і дорожні нотатки, і щоденник, як різновид дорожнього нарису, це і
репортаж, і огляд, і рекомендація (стосовно тревел-журналістики –
аналітичний матеріал, основним змістом якого є корисна інформація).

14
 Водночас численні тревел-матеріали являють собою синтетичні за
жанром твори – нарис з елементами інтерв'ю, щоденникові записи з
аналітикою тощо.
Сьогодні, коли ЗМІ зазнають процесів вмирання, народження та злиття
різних жанрів, типів та форм, окремі журналістські матеріали вже складно
ідентифікувати за жанром. І сучасна тревел-журналістика є яскравим
прикладом такої тенденції – загалом вона є гібридом жанрів, і провести
чіткий кордон між різними формами неможливо [19]. Наприклад, на
телебаченні сучасні тревел-програми поєднують елементи документального
фільму, освітньої програми, розважального ток-шоу, реаліті-шоу, серіалу та
рекламного ролика [20].
«Тревел-журналістика» як напрямок — у вигляді дорожніх записок у
поєднанні з практичною інформацією, країнознавством і навіть з
белетристикою з'явилася дуже давно. Попередником тревел-журналістики
можна вважати дорожній нарис – один із найстаріших жанрів, в основі якого
лежить опис будь-яких подій, зустрічей, що відбуваються під час подорожі
автора. Деякі дослідники вважають тревелогом і Гомерівську «Одіссею».
Простежуючи становлення жанру дорожніх нотаток, можна згадати і
записки Марко Поло. Дорогу жанру у велике життя торували численні
щоденники та записки мандрівників XVIII та XIX століть, зокрема, того ж
Девіда Лівінгстона.
Але як самостійний напрямок жанр дорожнього нарису виник із
настанням ери масових подорожей, подорожей для задоволення, тобто,
висловлюючись сучасною мовою – туризму. Це відбулося на початку XIX
століття, коли з'являються численні записки англійських, французьких,
німецьких авторів про Італію, Близький Схід, Єгипет.
Нотатки туристів-мандрівників стали реальним дорожнім нарисом,
коли за це взялися професійні літератори. Причому вони внесли до нього як
художню форму, а й особливу свідомість, гостроту авторського погляду.

15
 На Заході у ХХ столітті традиція тревелога продовжувала розвиватися.
Багато письменників, вирушаючи у поїздки далекими країнами, залишали
свої дорожні нариси. Серед них, наприклад, можна відзначити нотатки та
книги про подорожі англійця Івліна Во, тревелог американського
письменника Джона Стейнбека «Подорож із Чарлі у пошуках Америки». У
числі сучасних авторів закордонних мандрівних нарисів варто згадати Пола
Теру, Білла Брайсона, Піко Айєра і багатьох інших [7].
Огляд історії тревел-журналістики для людей, які працюють у цьому
напрямі, важливий не лише з пізнавальної, але й практичної точки зору. У
«попередників» можна отримати інформацію про минуле, порівняти з
сьогоднішнім днем – щось оскаржити, з чимось погодитися – при написанні
власного матеріалу вони можуть підказати й якісь теми.
Аналізуючи типологію жанрів сучасної тревел-журналістики, їх
зазвичай ділять на масові (розважальні, рекламні, освітні) та професійні, а
також за їх «походженням» — оригінальні вітчизняні та ліцензійні.
Незалежно від типу видання, жанрові форми сучасної тревел-
журналістики можна розділити за їх функціями та завданнями:
1) просвітницькі (глибоке, багатостороннє повістування про ту чи іншу
країну, народ, місцевість, місто – тобто, якісне країнознавство);
2) розважальні («подорож на дивані»);
3) спонукальні (їхня мета – зацікавити читача, спонукати вирушити в
подорож, бажано – через конкретну турфірму);
4) суто рекламні (опис певного курорту, готелю чи ресторану виключно
у позитивних і навіть захоплених тонах);
5) аналітичні, професійно-галузеві (аналіз ринку, цін, чартерних
програм, рівня популярності у туристів того чи іншого напряму) [12].
І, відповідно, також можна згрупувати і видання, виходячи зі
специфіки їх публікацій. Так, вони можуть бути професійно-аналітичними,
рекламними, рекламно-розважальними, просвітницькими.

16
 Існують журнали, практично повністю присвячені тревел-тематиці, є
такі, де вона представлена у вигляді однієї-двох рубрик, а в деяких вона
вписана в загальний науково-популярний контекст як країнознавство.
Професійні видання, які здебільшого концентруються на туристичному
бізнесі, іноді публікують і країнознавчі матеріали. У «непрофесійних»
журналах можуть бути і огляди, і суто довідкові підверстки. А реклама, як
явна, а й прихована, присутня практично скрізь.
Окремо слід згадати путівники. Це не преса, але масові, серійні
видання. Окремо варто виділити авторські путівники, де особисте бачення та
знайомство з темою доповнює довідкову інформацію. І, звичайно, абсолютно
окремий вид публікацій представлений сайтами та блогами.
Тревел-журналістика формує національну самоідентифікацію людей,
переводить інформацію з одного культурного контексту до іншого, формує в
аудиторії певний образ різних культур. Так, медіапрезентація інших, тобто.
іноземних культур, надає вирішальний вплив в епоху глобалізації [21].
Роль журналіста-мандрівника полягає в трансформації досвіду
«інших»: у виявленні «нового» в будь-якій країні чи культурі та
співвіднесенні цього «нового» з багажем знань, що вже наявний у аудиторії.
Тревел-журналісти є свого роду «соціокультурними декодерами» [22].
Вивчення тревел-журналістики сприяє кращому розумінню сучасних
процесів у суспільному, політичному та культурному житті, тенденцій у
розвитку мас-медіа.
При цьому не можна не відзначити, що в сучасному ландшафті ЗМІ
існує протиставлення більш складних з художньої та аналітичної точки зору
жанрів та форм, масовіших і простих. Відбувається потужна експансія
«інфотейнменту» (суміші інформації та розваг), через що деякі традиційні
принципи тревел-журналістики, наприклад, аналітичність, йдуть у минуле.
Переживаючи процес інформаційної адаптації, тревел-журналістика
змушена постійно пристосовуватися до середовища, його цінностей і умов
життєдіяльності. Класична, серйозна тревел-журналістика виявляється менш

17
затребуваною. Наприклад, на телеекрані вона поступилася місцем
гібридному інфотейнменту [24]. Такою є вимога не тільки масового читача
(глядача), а й рекламодавця.
Але це не означає, що не треба піднімати аудиторію до вищого
професійного рівня. У будь-якому випадку доводиться констатувати, що у
сфері тревел-журналістики відбувається спрощення продукту не лише за
формою, а й за змістом.

Висновки до розділу 1
Тревел-журналістика є політематичним і багатожанровим,
комплексним напрямком, який спирається на спеціальний предмет розгляду,
опису, аналізу, а саме, на інформацію, пов'язану з подорожами та туризмом, і,
як наслідок, аудиторію, відповідно зацікавлену в цій тематиці. Тревел-
журналістику можна розглядати як широку спеціалізацію, куди входить
історія, географія, мистецтво, гастрономія, етнографія та ін. Наприклад,
усередині формату «тревел» вже виріс цілий окремий «гастрономічний»
підрозділ, присвячений напоям та кухні різних країн та народів світу.
У сучасній теорії журналістики часто виникає плутанина понять, коли
тревел-блогера прирівнюють до тревел-журналіста, вживаючи ці слова як
синоніми. Тревел-блогер – це користувач Інтернету, що займається описом
своїх подорожей. На відміну від тревел-журналіста, він інформує аудиторію
про свою подорож, свій досвід, своє сприйняття місця призначення.
Матеріали тревел-блогерів набагато «персональніші» за журналістські – це
щоденники авторів.
Тревел-журналіст є в першу чергу журналістом, який інформує свого
читача, глядача або слухача про факти, події і думки, що в даному випадку
стосуються подорожі, відвідуваної країни, її народу, культури і т. ін.
Незалежно від типу історії, мета тревел-журналіста журналістська:
незалежна, коректна, своєчасна, істотна і суспільно-корисна інформація.

18
Досягнення цієї мети і відрізняє тревел-журналіста від тревел-блогера і
тревел-журналістику від тревел-блогерства.
З огляду на свою специфіку та «синтетичність», тревел-журналістика
може собі дозволити і різноманітність жанротвірних форм. Це і дорожній
нарис, і дорожні нотатки, і щоденник, як різновид дорожнього нарису, це і
репортаж, і огляд, і рекомендація (стосовно тревел-журналістики –
аналітичний матеріал, основним змістом якого є корисна інформація).
Водночас численні тревел-матеріали являють собою синтетичні за
жанром твори – нарис з елементами інтерв'ю, щоденникові записи з
аналітикою тощо.

19
 РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ
МАНДРІВНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

2.1. Концепція і структура журналістського твору на тему мандрів

Сучасна тревел-журналістика у формальному плані реалізується
переважно у текстовому та аудіовізуальному форматах.
До текстової тревел-журналістики належать розділи про подорожі в
газетах (у зарубіжній пресі їх часто називають «рубриками вихідного дня»)
та журнали-тревелоги. На відміну від рубрик газет, у яких матеріали зазвичай
носять масовий характер, тревел-журнали призначені для різних типів
аудиторій та включають матеріали про специфічні види подорожей.
Запити людини не «в масі», але «кожної окремо» відображаються в
журнальній періодиці яскравіше і точніше, ніж у газетах. У пошуках стрижня
для моделі нових видань виявляються нові й нові підстави, пов'язані з
диференціацією приватних інтересів та запитів наших сучасників [19].
У своїй журнальній формі тревел-журналістика, належачи до масового
науково-популярного та спеціалізованого типу видань, переважно
реалізується за допомогою:
1) універсальних чи масових журналів-тревелогів – вони належать до
журналів подорожей універсального типу, масового науково-популярного
типу видання, орієнтовані на читацьку аудиторію категорії General Interest
(загального інтересу) та розповідають про природу та людину, подорожі
різними країнами, побут, культуру, історію та міфологію людей у всіх
куточках планети;
2) спеціалізованих журналів (туристичні та спортивні журнали);
3) вузькоспеціалізованих (дайвінг-туризм, журнали про екстремальні
види спорту та туризму) видань;
4) професійних та точкових інформаційно-аналітичних журналів
(журнали готельного бізнесу);

20
 5) універсальних та спеціалізованих оперативно-довідкових журналів
(журнали-гіди, журнали-навігатори, бортові журнали авіакомпаній, видання
мисливсько-риболовської тематики, риболовля);
6) універсальних та спеціалізованих рекламно-комерційних
періодичних видань (яхтинг, суднобудування, водні види спорту);
7) журналів-аналогів періодичних телепередач [19].
До наступної класифікації відносять деякі гібридні форми видань, які
активно використовують контент журналів-тревелогів. Це так звані
партворки та різні види «прагма-путівників», тобто туристичних гідів, які
активно включаються в постійні тематичні рубрики інформаційно-
розважальних журналів (свого роду «журнал у журналі») [19].
Змістовне наповнення тревел-журналів характеризується різноманіттям
форм текстової та графічної інформації та широтою тем, що охоплюються.
Для початку розглянемо жанровий пласт, що лежить в основі тревел-
журналістики, акцентуючи увагу на змістовно-формальних та жанротвірних
ознаках тревел-жанрів.
Подорожній нарис є описом певних подій, зустрічей з різними людьми,
з якими автор стикається в ході своєї творчої подорожі (поїздки, відрядження
тощо) [3]. Сюжет нарису відбиває собою послідовність цих подій, зустрічей,
які є змістом подорожі журналіста.
Найважливішими характеристиками подорожнього нарису постають:
динамічність у часі та просторі; наявність авторського «я»; підбір інформації
залежно від авторського задуму [23]. Працюючи в жанрі подорожнього
нарису, журналіст виступає в ролі оповідача, дозволяючи читачам відчути всі
труднощі подорожі і стати співучасником своєї творчої поїздки.
В основі нарису завжди лежить якась творча ідея, якій підпорядкована
розповідь. Подорожній нарис відрізняється багатством художньо-виразних
засобів та широко використовує авторські відступи, підкреслюючи цим свій
тісний зв'язок із художньою літературою.

21
 Тревел-репортаж відрізняється більш активною авторською позицією
та яскраво вираженим ефектом присутності. У репортажі автор займається
журналістським розслідуванням. Відмінними характеристиками є
актуальність, суспільна значимість, динамічність та наочність викладу.
Тревел-репортаж є тематичним різновидом репортерської діяльності,
пов'язаної з тематикою подорожей, в якому подорож виступає не як
самоцінний процес, а як засіб звернення репортера до будь-яких соціально-
культурних явищ або проблем інших культур, країн та народів. На відміну
від подорожніх записів, репортаж має на увазі наявність чітко поставленого
завдання [7].
Репортаж – це особливий активний метод збору інформації. Репортаж
характеризує «розгорнуте» застосування методу спостереження та фіксації у
тексті його ходу та результатів [12].
Особливу функцію у репортажі виконує використання деталей. Читач
повинен ніби сам бачити все, що відбувається на місці події, немовби чуючи
голоси його учасників. Цей ефект досягається, перш за все, використанням у
тексті репортажу деталей та подробиць, які допомагають репортеру
намалювати зриму картину дійсності [20].
Репортаж – це також мистецтво композиції: «Репортаж повинен бути
більше схожим на кіносценарій, ніж роман у мініатюрі» [12]. Найчастіше
композиційна модель репортажу будується відповідно до хронологічної
послідовності подій, проте така формула не є обов'язковою.
Специфіка репортажу проявляється і в його стилі – емоційному,
енергійному. Для нього характерне активне використання засобів та
прийомів образного відображення дійсності – яскравого епітету, порівняння,
метафори тощо. І якщо потрібно, навіть деяких сатиричних засобів. Ефект
присутності ніби включає ефект співпереживання: репортаж досягає мети в
тому випадку, якщо читач разом з репортером буде захоплюватися,
обурюватися, радіти. Невипадково репортаж часто визначають як «художній
документ» [12].

22
 Рекомендація – це аналітичний жанр, основою змісту якого є
приписова програмна інформація [23]. На практиці в тревел-текстах вона
реалізується в матеріалах, схожих за своєю метою з путівниками.
Рекомендація має суто практичний характер, виступаючи як порадник
для читача-мандрівника. До жанру рекомендації можуть належати як об'ємні
матеріали, присвячені тим місцям, куди, на думку редакції, читач повинен
вирушити на вихідні, так і інформаційно-довідкові колонки про готелі, в яких
читачеві слід зупинитися, про речі, які йому слід брати із собою у подорож і
т.ін.
Якщо ж говорити про замальовку, вона несе у собі публіцистичний
смисл, значимий для читача. Тревел-замальовка може включати, наприклад,
спостереження за звичаями жителів будь-якої місцевості, нести в собі
репортажні моменти та елементи діалогу.
Слід мати на увазі, що розглянуті жанри тревел-журналістики
практично дуже рідко зустрічаються в чистому вигляді. Можна
стверджувати, що у сучасних друкованих ЗМІ відбуваються активні процеси
жанрової дифузії. В результаті змішування жанрів та їх жанротвірних ознак
з'являються нові гібридні форми тревел-журналістики, що поєднують у собі
ознаки подорожнього нарису та репортажу, а також елементи практичної
інформації для мандрівників.
Навіть конкретна вказівка жанрової ознаки в публікації не завжди
свідчить про її відповідність жанровому канону: «Віртуозно відточені в
журналістському середовищі форми та методи відтворення дійсності
найчастіше вбирають у себе риси суміжних, «межових» жанрів, що
відкривають нові можливості для їх використання в газетно-журнальній
практиці» [4].
Однак найповніше інтереси публіцистів та читачів сучасного журналу
відображає новий багатогранний жанр «подорож». У «подорожі», як і в
подорожньому нарисі, автор використовує такі прийоми, як фрагмент-
пейзаж, портретні замальовки та включення мікротекстів авторського «я».

23
 Однак, на відміну від дорожнього нарису, в «подорожах» інформація
подається гранично коротко та вичерпно. «На невеликому просторі
журналісту потрібно уявити тему чи проблему, яка буде у всіх на слуху,
використовуючи все своє красномовство, аргументувати свою позицію та
кликати за собою в дорогу» [4].
Важливою складовою тревел-журналістики є візуальна інформація, що
втілюється в інфографіці, географічних мапах та фотографіях. Будучи
документальним підтвердженням подорожі і найчастіше несучи у собі значне
смислове навантаження, фотографія відіграє другу за значимістю роль після
тексту.
Фотографія має бути засобом розшифрування реальності. Фотографія є
навіть віддзеркалення світу, яке частина чи навіть мініатюрний шматочок.
Вона дає докази, що щось справді сталося, і що хтось справді був на місці
зйомки. Вважається, що камера ніколи не бреше.
Особливу значущість у тревел-журналістиці відіграє такий вид
фотографії як тревел-фотографія. Тревел-фотографія (туристична
фотографія) – це жанр фотографії, предметом якого є враження мандрівника,
а також те, що він спостерігає у процесі подорожі: культурні та етнічні
особливості народів, люди та їх характери, історичні пам'ятки тощо.
Асоціація фотографів США визначає тревел-фотографію як
«фотографію, яка виражає відчуття часу та місця, знімає місцевість та її
мешканців, культуру в її природному стані і не має географічних кордонів»
[14]. Родоначальником професійної тревел-фотографії за кордоном є журнал
National Geographic.
Вирізняють такі основні види тревел-фотографії:
1) пейзажна зйомка, що включає види природи і, як правило, виключає
людину в кадрі. Різновидом пейзажу можуть бути сільські або міські
краєвиди, що відображені в статичному положенні;
2) стріт-фото (від англ. street – вулиця). Як правило, є динамічною
фотографією, що зображує міське життя в русі;

24
 3) портретна зйомка;
4) жанрова фотографія (репортажна фотографія). Втілює в собі спосіб
життя та заняття людей певної місцевості. У жанровій фотографії автор
зображує те, як він бачить ту чи іншу країну [7].
Вибір того чи іншого виду тревел-фотографії у тревел-журналістиці
обумовлений змістом тексту. Як правило, фотографи, що працюють у тревел-
жанрах, частіше вдаються до репортажної зйомки, що має більше смислове
навантаження, ніж, наприклад, пейзажне.
Телевізійна тревел-журналістика є складною багаторівневою системою.
Як правило, говорячи про телевізійну тревел-журналістику, мають на увазі як
поодинокі її продукти – конкретно взяті тревел-фільми, так і телевізійні
тревел-проекти, тобто цикли програм про подорожі. Крім того, під
телевізійною тревел-журналістикою може матися на увазі ціла галузь
телебачення, наприклад, весь сукупний контент великих науково-
пізнавальних каналів. Розглянемо кожен із запропонованих рівнів:
Перший – рівень одиничного продукту. На цьому рівні тревел-
журналістики слід говорити про конкретно взяті тревел-фільми та приклади
телевізійних передач, взяті в одиничному варіанті. Тут, подібно до
літератури подорожей, класифікацію можна провести за жанротвірними
ознаками:
- фільм-тревелог. Фільм-подорож, що виник як жанр у 1910-ті роки. У
ньому глядачам демонструвалися закордонні краєвиди, мешканці, туристичні
пам'ятки тощо. Акцент у тревелозі робиться на місцях і зустрічах, пережитих
самим автором і віднесені ним до розряду гідних для того, аби бути
зображеними у фільмі. Тревелог відтворює подорож очима мандрівника-
автора [10];
- документальний тревел-фільм. Найчастіше показує «реальність» –
місця та людей без вторгнення автора, картину що відбувається як така.
Документальний фільм про подорожі є своєрідною презентацією зарубіжних
країн та їх мешканців і приваблює велику різновікову аудиторію [10];

25
 - тревел-репортаж. Належить до тематичного виду репортажів, що
виконує культурно-просвітницьку та соціально-педагогічну функцію,
досліджуючи життя в різних її проявах. Вимагає ґрунтовної сценарної
підготовки, визначення ключових моментів дії та послідовності показу.
Журналіст є водночас допитливим екскурсантом (на об'єкті) та частково
екскурсоводом (для глядачів), не підмінюючи, однак, тих, хто працює на
місці зйомки постійно і може дати більш глибокі та цікаві відомості. Роль
репортера в тематичному репортажі – подати всю інформацію в популярній,
захоплюючій формі. Роботу репортера відрізняє нестандартний погляд на те,
що відбувається, вміння помітити в ньому цікаві подробиці [10].
- дорожній нарис. Характерна зміна об'єктів, нерідко загострена
динаміка нарації. У телевізійному серійному нарисі події та факти не просто
фіксуються, але осмислюються під кутом зору автора, оцінюються,
трактуються у світлі його ідейно-мистецької позиції. Композиційна побудова
не підпорядкована «фабулі фактів», факти вільно відбираються та
перегрупуються, а також створюється особлива монтажна стилістика
(порівняння, зіткнення, асоціативні зближення тощо). Текст подорожнього
нарису будується на образних порівняннях, насичений пізнавальними
елементами, містить індивідуальні оцінки, які ведуть до глибоких
узагальнень;
- тревел-шоу. Жанр легкої розважальної журналістики, що набирає
популярності в останні роки. Як правило, через специфічний формат тревел-
шоу не є аналітичним і приналежність цієї категорії до професійної
журналістики можна оскаржити. За кордоном виділяються такі підтипи
тревел-шоу, як шоу-вар'єте та вікторини-вар'єте (гібрид документального
тревел-фільму, навчальної програми-інструкції та телевікторини) [14].
Другий рівень – цикли телевізійних передач. Розглядаючи наявні на ТБ
програми, що висвітлюють географічні, культурологічні, етнографічні та
історичні питання, безпосередньо пов'язані з форматом пересування «по

26
країнах та континентах, дослідники включають їх до загальної категорії
«географічних» [1].
Традиційним та найстарішим форматом «географічних» або тревел-
програм була категорія науково-пізнавальних програм про подорожі. Однак
на сучасному етапі телебачення все рідше звертається до науково-
пізнавального формату. Більшість програм сьогодні можна віднести до
категорій пізнавально-розважальних та культурно-просвітницьких [5].
Кожен медіатвір тревел-журналістики має власний унікальний формат.
Під словом формат автори мають на увазі не так журналістський жанр, як
форму подачі матеріалу. Формат будь-якого медіатвору тревел-журналістики
базується на спеціально розробленій концепції та обраній тематиці.
Складаючи концепцію та формат майбутнього медіатвору на тревел-
тематику, його творці визначають конкретні форматотвірні компоненти. До
них належать: тематика медіатвору; наявність чи відсутність ведучого чи
ведучих; позиція ведучого у програмі (активна – формат «випробувано на
собі», нейтральна – ведучий-спостерігач); наявність чи відсутність студії;
графічний та музичний супровід. Відмінності між усіма наявними форматами
медіатворів тревел-журналістики визначаються вибором наведених
форматотвірних компонентів.

2.2. Ідейно-тематичні домінанти сучасної мандрівної журналістики

Розглянемо концепцiю сучасного журналістського медіатвору тревел-
тематики на прикладі авторського проекту Олени Ларсен «Want to be Dane»
[36]. Ми вирішили залучити до аналізу саме цей тревел-проект, тому що він
один з небагатьох проектів на подібну тематику повністю ведеться
українською мовою.
Тревел-проект «Want to be Dane» був створений 2018 року. Принаймні,
саме цим днем датується поява першого запису в ньому, незважаючи на те,
що більшість фото, опублікованих на сайті, були зроблені набагато раніше за
дату оприлюднення саме на цій сторінці.

27
 Назва проекту перекладається з англійської як «Хочу бути данцем».
Він є своєрідною збіркою інформативно-розважальних лайфхаків про
сучасну Данію та особливості життя в цій країні, з якими доводиться
рахуватися будь-кому, хто вирішить відвідати зазначену державу.
Слід також звернути увагу на коротку адресу тревел-проекту:
https://www. hyggelig.me/. Як бачимо, в її основу покладено типово данське
поняття хюгге, яке набуло популярності останнім часом. Серед найближчих
еквівалентів цього поняття в українській мові – затишок, синтез спокою та
задоволення. Саме ж слово hyggelig є прикметником, який у перекладі з
данської мови має значення затишний. Друга частина назви – me – з одного
боку, є апеляцією до короткого доменного імені, достатньо поширеного при
називанні сучасних інтернет-сайтів, проте, з іншого боку, більш адекватним
виглядає розгляд цього компоненту як звертання до особистісної, інтимної
складової зазначеного проекту. У поєднанні з елементом hyggelig компонент
me утворює своєрідну концепцію проекту про типово данський затишок-
хюгге, поданий крізь призму індивідуального бачення української дівчини,
чий інтерес до Данії первісно виник як історія кохання, а вже потім
розширився до зацікавлення культурою країни в цілому.
За жанровою ознакою аналізований проект найлегше було б назвати
тревел-проектом, або тревелогом. Дійсно, тут наявні усі провідні
характеристики зазначеного жанру – інша країна, постійний рух між містами,
нові враження.
Періодичність дописів не є чітко фіксованою. Первісно авторкою
проекту планувалося оприлюднювати по п’ять нових дописів щодня, проте
спостерігаємо, що, наприклад, 20 грудня опубліковано лише один допис, 21
грудня – три дописи, а на заплановану частотність у п’ять дописів авторка
виходить лише 22 грудня, після чого йде низка днів, у які опубліковано по
одному допису.
Мета проекту полягає у заповненні інформаційної порожнечі, що
склалася навколо данської тематики в україномовному інтернет-просторі.

28
Можна з упевненістю ототожнювати стосовно вітчизняного інтернет-
простору поняття «український» та «україномовний», оскільки носіями
української мови є переважно українці.
Власне, мета створення проекту «Want to be Dane» артикульована вже у
першому дописі, датованому 20 грудня 2018 року. У ньому авторка проекту
представляється читачам, називаючи своє ім’я, вік, країну й місто, звідки
вона родом, а також викладає коротку мотиваційну історію виникнення свого
інтересу до Данії.
Починається допис із привітання авторки до читачів проекту. Нею
вжито неформальну форму «Привіт!», що сприяє нівеляції умовних кордонів
між нею та читачами. Вона підкреслює, що багато часу проводить у цій
країні, бо вона є батьківщиною її чоловіка, проте не перестає дивуватися
певним елементам побуту данців. У передостанньому реченні допису авторка
проекту дає характеристику власному інтернет-щоденнику: «Цей проект про
Данію очима української дівчини». Останнє ж речення допису містить
елемент спонукання й мотивації, закликаючи користувачів підписуватися на
проект і обіцяючи їм цікавий контент. Підкріплено цей заклик світлиною
авторки проекту, зробленою в Данії, про що свідчить геолокація – Næstved.
Другий пост датований 21 грудня 2018 року. Він містить своєрідне
зізнання авторки проекту, яке розташоване на самому початку допису. Так,
вона розкривається перед читачами в тому, що до свого знайомства із
майбутнім чоловіком нічого не знала про Данію, незважаючи на цілком
задовільні знання з географії. Таким чином авторка продовжує розмивати
уявні кордони між собою та читачами, які можуть бути не зовсім обізнаними
з данською проблематикою, вказуючи, що вона також колись була у подібній
ситуації.
Далі тревел-журналістка додає в допис елемент інтриги, сигналізуючи,
що надалі читачі проекту зможуть дізнатися про Данію чимало нового та
цікавого, як це свого часу вдалося їй самій. Наприкінці допису вміщено
також елемент відвертості, вочевидь, орієнтований на жіночу аудиторію,

29
коли авторка сторінки підкреслює, що її знайомство з майбутнім чоловіком
було спонтанним і не планувалося заздалегідь. Ілюстрацією до допису є
родинне фото Міккеля та Олени.
Третій та четвертий пости, датовані 21 грудня 2018 року, утворюють
своєрідну єдність, розбиту самою авторкою на дві частини. Дописи в цих
постах присвячені тому, що, на думку авторки, найбільш цікавить
українських дописувачів – а саме тим відмінностям, що відрізняють данців
від українців. Серед таких у дописах виділено гостинність, ставлення до
вживання алкогольних напоїв, а також мінімалізм в усьому. Відзначено
також любов данців до чорного гумору, клієнтоорієнтованість у сфері послуг
та відсутність розподілу обов’язків у вихованні дітей.
Особливу увагу звернено на манеру данців вдягатися. Авторка
акцентує увагу на тому, що зима в Данії вітряна, тому данці зазвичай
надають перевагу пальто у поєднанні з довгими шарфами. Ілюстрацією
відзначеної авторки тенденції є світлина, що супроводжує допис – на ній
зображена сама авторка проекту в описаному нею вбранні.
У подальших постах авторка тревел-проекту переходить до актуалізації
та представлення типово данських реалій. Так, наприклад, у дописі від 22
грудня 2018 року мова йде про закон «24 років», згідно з яким кожному
членові подружньої пари має виповнитися більше 24 років. Для українців,
наприклад, таке положення закону виглядає незвичним, оскільки у
вітчизняній правовій практиці відсутні подібні обмеження.
Зазначений допис починається з риторичного питання про причини
неможливості подружній парі Олени та Міккеля спільно проживати в Данії.
Авторки підкреслює, що зазначений закон було прийнято для обмеження
можливості емігрантів до укладання фіктивних шлюбів і підкреслює, що їй
залишилося чекати один рік до входження у вік 24 років і повноцінного
переїзду до Данії. Ілюструє допис спільна світлина молодого подружжя.
Допис про різдвяні традиції данців було опубліковано у передріздвяний
період – 22 грудня, коли досить багато українців разом із іншими

30
європейськими народами святкують наближення Різдва. Відповідно, пост
орієнтований на часовий тренд запитів – адже багато людей перед святами
шукають в інтернеті інформацію відносно того, як їх святкують в інших
країнах. Авторка пропонує читачам власне бачення особливостей данського
Різдва, відзначаючи окремі унікальні для цієї країни властивості, що
відрізняються від різдвяних традицій в інших куточках світу. Так, вона
акцентує увагу на відсутності в данській традиції такого поняття, як
різдвяний ранок, оскільки святкування відбувається лише ввечері 24 грудня.
Також підкреслюється, що через невисокий рівень релігійності нації Різдво є
швидше приводом зібратися в родинному колі, ніж дійсно церковним святом.
Ілюструє допис зображення ялинки.
Наступні три дописи від 22 грудня 2018 року присвячені практичним
аспектам проживання в Данії, зокрема, грошовим питанням та проблемам
освіти. Авторка проекту подає інформацію про рівень прибутків місцевого
населення, вартість на основні товари народного споживання, розповідає,
скільки коштує оренда чи купівля будинку в Данії. У дописі про купівлю
авто проводиться іронічна паралель із сучасними українськими реаліями –
так, відзначаючи, що при купівлі авто данець має сплатити близько 150%
податків, авторка супроводжує цей факт гумористичною апеляцією: «Привіт
євробляхерам!». Знаходить своє представлення в зазначених дописах і така
цікава деталь данського життя, як невеликий інтерес до отримання вищої
освіти, перевага перед якою надається професійним курсам. В якості
ілюстративного матеріалу до цієї групи постів обрані світлини із
зображенням данських грошей, нерухомості та університетів.
У подальших дописах авторка проекту розкриває такі важливі питання,
як суть поняття hygge, гастрономічні та світоглядні розбіжності між
українським та данським життям. Окрему увагу тревел-журналістка приділяє
особливостям розваг у Данії, оскільки це питання має зацікавити молодіжну
аудиторію.

31
 Особливо важливими, на нашу думку, є пости про основні способи
еміграції до Данії, а також ставлення данців до емігрантів. Вони є
актуальними для тих українців, які в майбутньому планують відвідати Данію.
Авторка наводить провідні напрямки потенційної еміграції, пов’язаної із
бізнесом, роботою, освітою, шлюбом. Ілюструє пост світлина самої авторки
на тлі одного з символів Данії – вітряка.
Авторка зізнається, що спочатку була насторожено сприйнята
родичами чоловіка та його оточенням і пропонує бути готовим до того, що
контакт із данцями може бути встановлений не спочатку, а лише з часом.
Ілюструє зазначений пост світлина подружжя Міккеля та Олени як приклад
адаптації української дівчини в данських реаліях.
За період від 20 грудня 2018 року до 8 січня 2019 року на сайті «Want
to be Dane» було опубліковано 30 дописів. Можемо розподілити їх за такими
тематичними категоріями:
- загальні відомості про Данію (7 дописів, 23%);
- данський спосіб життя та культурні розбіжності (8 дописів, 26,5%);
- гроші та закони (5 дописів, 17%);
- лайфхаки для туристів (8 дописів, 26,5%);
- еміграція та ставлення до емігрантів (2 дописи, 7%).
Таким чином, серед тем, що розкриваються в журналістському тревел-
проекті Олени Ларсен «Want to be Dane», найбільше дописів присвячено
данському способові життя та лайфхакам для туристів. Загалом же темаріум
журналістського тревел-проекту відображає спробу його авторки охопити
максимально широку проблематику, аби представити різноаспектне бачення
сучасної Данії.

Висновки до розділу 2
Сучасна тревел-журналістика у формальному плані реалізується
переважно у текстовому та аудіовізуальному форматах.

32
 Кожен медіатвір тревел-журналістики має власний унікальний формат.
Під словом формат автори мають на увазі не так журналістський жанр, як
форму подачі матеріалу. Формат будь-якого медіатвору тревел-журналістики
базується на спеціально розробленій концепції та обраній тематиці.
Складаючи концепцію та формат майбутнього медіатвору на тревел-
тематику, його творці визначають конкретні форматотвірні компоненти. До
них належать: тематика медіатвору; наявність чи відсутність ведучого чи
ведучих; позиція ведучого у програмі (активна – формат «випробувано на
собі», нейтральна – ведучий-спостерігач); наявність чи відсутність студії;
графічний та музичний супровід. Відмінності між усіма наявними форматами
медіатворів тревел-журналістики визначаються вибором наведених
форматотвірних компонентів.
Ідейно-тематичні домінанти сучасної мандрівної журналістики було
розглянуто на прикладі авторського проекту Олени Ларсен «Want to be
Dane». Ми вирішили залучити до аналізу саме цей тревел-проект, тому що
він один з небагатьох проектів на подібну тематику повністю ведеться
українською мовою.
Контент авторського тревел-проекту Олени Ларсен «Want to be Dane»,
залучений до аналізу, склали 30 дописів. Можемо розподілити їх за такими
тематичними категоріями:
- загальні відомості про Данію (7 дописів, 23%);
- данський спосіб життя та культурні розбіжності (8 дописів, 26,5%);
- гроші та закони (5 дописів, 17%);
- лайфхаки для туристів (8 дописів, 26,5%);
- еміграція та ставлення до емігрантів (2 дописи, 7%).
Таким чином, серед тем, що розкриваються в журналістському тревел-
проекті Олени Ларсен «Want to be Dane», найбільше дописів присвячено
данському способові життя та лайфхакам для туристів. Загалом же темаріум
журналістського тревел-проекту відображає спробу його авторки охопити

33
максимально широку проблематику, аби представити різноаспектне бачення
сучасної Данії.

34
 ВИСНОВКИ

Тревел-журналістика є політематичним і багатожанровим,

комплексним напрямком, який спирається на спеціальний предмет розгляду,
опису, аналізу, а саме, на інформацію, пов'язану з подорожами та туризмом, і,
як наслідок, аудиторію, відповідно зацікавлену в цій тематиці. Тревел-
журналістику можна розглядати як широку спеціалізацію, куди входить
історія, географія, мистецтво, гастрономія, етнографія та ін. Наприклад,
усередині формату «тревел» вже виріс цілий окремий «гастрономічний»
підрозділ, присвячений напоям та кухні різних країн та народів світу.
У сучасній теорії журналістики часто виникає плутанина понять, коли
тревел-блогера прирівнюють до тревел-журналіста, вживаючи ці слова як
синоніми. Тревел-блогер – це користувач Інтернету, що займається описом
своїх подорожей. На відміну від тревел-журналіста, він інформує аудиторію
про свою подорож, свій досвід, своє сприйняття місця призначення.
Матеріали тревел-блогерів набагато «персональніші» за журналістські – це
щоденники авторів.
Тревел-журналіст є в першу чергу журналістом, який інформує свого
читача, глядача або слухача про факти, події і думки, що в даному випадку
стосуються подорожі, відвідуваної країни, її народу, культури і т. ін.
Незалежно від типу історії, мета тревел-журналіста журналістська:
незалежна, коректна, своєчасна, істотна і суспільно-корисна інформація.
Досягнення цієї мети і відрізняє тревел-журналіста від тревел-блогера і
тревел-журналістику від тревел-блогерства.
З огляду на свою специфіку та «синтетичність», тревел-журналістика
може собі дозволити і різноманітність жанротвірних форм. Це і дорожній
нарис, і дорожні нотатки, і щоденник, як різновид дорожнього нарису, це і
репортаж, і огляд, і рекомендація (стосовно тревел-журналістики –
аналітичний матеріал, основним змістом якого є корисна інформація).

35
 Водночас численні тревел-матеріали являють собою синтетичні за
жанром твори – нарис з елементами інтерв'ю, щоденникові записи з
аналітикою тощо.
Сучасна тревел-журналістика у формальному плані реалізується
переважно у текстовому та аудіовізуальному форматах.
Кожен медіатвір тревел-журналістики має власний унікальний формат.
Під словом формат автори мають на увазі не так журналістський жанр, як
форму подачі матеріалу. Формат будь-якого медіатвору тревел-журналістики
базується на спеціально розробленій концепції та обраній тематиці.
Складаючи концепцію та формат майбутнього медіатвору на тревел-
тематику, його творці визначають конкретні форматотвірні компоненти. До
них належать: тематика медіатвору; наявність чи відсутність ведучого чи
ведучих; позиція ведучого у програмі (активна – формат «випробувано на
собі», нейтральна – ведучий-спостерігач); наявність чи відсутність студії;
графічний та музичний супровід. Відмінності між усіма наявними форматами
медіатворів тревел-журналістики визначаються вибором наведених
форматотвірних компонентів.
Ідейно-тематичні домінанти сучасної мандрівної журналістики було
розглянуто на прикладі авторського проекту Олени Ларсен «Want to be
Dane». Ми вирішили залучити до аналізу саме цей тревел-проект, тому що
він один з небагатьох проектів на подібну тематику повністю ведеться
українською мовою.
Контент авторського тревел-проекту Олени Ларсен «Want to be Dane»,
залучений до аналізу, склали 30 дописів. Можемо розподілити їх за такими
тематичними категоріями:
- загальні відомості про Данію (7 дописів, 23%);
- данський спосіб життя та культурні розбіжності (8 дописів, 26,5%);
- гроші та закони (5 дописів, 17%);
- лайфхаки для туристів (8 дописів, 26,5%);
- еміграція та ставлення до емігрантів (2 дописи, 7%).

36
 Таким чином, серед тем, що розкриваються в журналістському тревел-
проекті Олени Ларсен «Want to be Dane», найбільше дописів присвячено
данському способові життя та лайфхакам для туристів. Загалом же темаріум
журналістського тревел-проекту відображає спробу його авторки охопити
максимально широку проблематику, аби представити різноаспектне бачення
сучасної Данії.

37
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонюк А.С. Характеристики якісного веб-сайту. Сучасні

комп’ютерні інформаційні технології: матеріали V Всеукраїнської школи-
семінару молодих вчених і студентів (Тернопіль, 22–23 травня 2015 р.).
Тернопіль: ТНЕУ, 2015. С. 81–82.
2. Берко А. Ю. та ін. Системи електронної контент-комерції: моногр.
Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2009. 612 с.
3. Варич М. В. Тенденції розвитку жанру подорожнього нарису (на
прикладі публікації сучасної преси туристичного спрямування в Україні).
Журналістика. 2013. Вип. 12 (37). С. 58–66.
4. Галецька О.В. Дослідження тенденцій та перспективних тематичних
напрямків української журнальної періодики. К., 2007. 95 с.
5. Глушко М. Мистецькі журнали в сучасній Україні: особливості
контенту. Вісник ЛНАМ. Серія Культурологія, 2016. Вип. 29. С. 47–57.
6. Гусак О. Участь редактора у створенні концепції нового інтернет-
ЗМІ. Теле- та радіожурналістика, 2014. Вип. 13. С. 198–203.
7. Гусєва О. Сучасний подорожній нарис: особливості
трансформації сталого жанру. Вісник Львівського університету. Серія :
Журналістика. 2014. Вип. 39. С. 221–226.
8. Дмитрів Л. Якість текстового контенту сайту з погляду редактора.
Вісн. Книжк. Палати, 2014. № 9. С. 10–12.
9. Додонов А.Г. Виявлення категорій і їх взаємозв'язків у рамках
технології контент-моніторингу. Вісник державної служби України, 2006. №
4. С. 45–52.
10. Дубасенюк О.А. Метод контент-аналізу у системі психолого-
педагогічних досліджень. Вінниця: АМСКП, 2010. 343 с.
11. Женченко М. І. Новітні редакторські професії в умовах
конвергенції та мультимедіатизації ЗМІ. Наукові записки Інституту
журналістики: зб. наук. пр., 2012. Т. 49. С. 142–146.

38
 12. Зеленюк Ю. О. Журнали-травелоги на українському медійному
ринку. Держава та регіони. Серія : Соціальні комунікації. 2012. № 1. С. 52–
54.
13. Катріч К. Стиль ведучого як вагома складова в авторських
програмах формату «тревел-журналістика». Молодий вчений. URL:
http://journ.besaba.com/uncategorized/
14. Крайнікова Т. С. Художньо-графічна концепція видання: до
проблеми ствердження терміна. Наукові записки Інституту журналістики:
наук. журн. К., 2010. Т. 40. C. 107–112.
15. Кривошея Г. П. Журналістика: поняття, терміни: навч. посібник.
К.: КиМo, 2004. 205 с.
16. Макеєв С.О. Соціологія: навчальний посібник. К.: Українська
енциклопедія, 2009. 334 с.
17. Мариновська О., Завалевський Ю. Метод контент-аналізу в
педагогічних досліджень: аналіз наукової літератури. Обрії, 2014. № 2 (39).
С. 17–22.
18. Миронюк Д. І. Концепція друкованого видання, або Коли
«помре» остання газета на землі? Наукові записки Інституту журналістики:
наук. журн. К., 2013. Т. 50. С. 41–44.
19. Полєжаєв Ю. Розвиток просвітницької тревел-журналістики в
Україні (середина ХІХ – початок ХХ століття). Держава та регіони. Серія:
Гуманітарні науки. 2012. № 4 (20). С. 106-110.
20. Полєжаєв Ю. Тревел-журналістика у фокусі наукових
досліджень: аналітичний огляд російського досвіду. Держава та регіони.
Серія: Гуманітарні науки. 2014. № 3 (38). С. 110-114.
21. Сащук Т.І. Контент аналітичного видання: тенденції впливу на
соціум (на прикладі журналу «Український тиждень»). Культура видання:
типологічна та формально-змістова специфіка, 2012. № 1. С. 63–67.
22. Тимошик М.С. Видавнича справа та редагування: навч. посіб. К.:
Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. 224 с.

39
 23. Тимошик М.С. Редакторські посади: фахові вимоги та
функціональні обов'язки їх носіїв. Друкарство, 2005. № 1. С. 44–48.
24. Тонкіх І.Ю. Критерії якості контенту інтернет-медіа. Обрії
друкарства, 2018. № 1 (6). С. 209–217.
25. Федорчук А. Особливості створення інформаційних ресурсів на
основі традиційних та електронних ЗМІ. Бібліотеч. вісн., 2009. № 4. С. 21–25.
26. Фольтович В. Метод контент-аналізу текстової інформації
інтернет-газети. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2017. С. 7–19.
27. Шевченко В.Е. Формування концепції медійного продукту.
Образ, 2016. Вип. 4 (22). С. 6–14.
28. Юрченко А. Специфіка комунікативних ефектів аналітичних
статей (на прикладі матеріалів інтернет-видання «Українська правда»). К.,
2007. 119 с.
29. Юферева О. В. Криза тревел-журналістики та шляхи її
подолання. Держава та регіони. Серія : Гуманітарні науки. 2011. Вип. 3. С.
144–147.
30. Юферева О. В. Наративні тенденції сучасної української тревел-
журналістики в соціокультурній перспективі (на матеріалі журналу
«Мандри»). Наукові записки Інституту журналістики. 2013. Т. 53. С. 51–55.
31. Юферева О. В. Принципи медіа-ритуалізації в українських
тревел-журналах. Держава та регіони. Серія : Соціальні комунікації. 2013.
№ 1. С. 121–124
32. Юферева О. Наративні тенденції сучасної української тревел-
журналістики в соціокультурній перспективі. Студентська наука:
Журналістика: URL: http://journ.besaba.com/uncategorized/
33. Hanusch F. The dimensions of travel journalism : exploring new fields
for journalism research beyond the news. Journalism Studies. 2010. V. 11(1). P.
68–82.

40
 34. Fursich E., Kavoori A. Mapping a Critical Framework for the Study of
Travel Journalism. International Journal of Cultural Studies. 2001. V. 4(2). P.
152–153.
35. Santos C.A. Cultural Politics in Contemporary Travel Writing. Annals
of Tourism Research. 2006. V. 33. No. 3. P. 624–644.
36. Want To Be Dane. URL: https://www.hyggelig.me/

41