ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ ДИСКУРСУ ВІЙНИ У
СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ
1.1 Теоретичний аналіз функціонування терміну «дискурс»
1.2 Військовий дискурс як культурно-історичний феномен та соціальна
практика
1.3 Роль ЗМІ у висвітленні суспільно-політичних подій
РОЗДІЛ 2. ВИСВІТЛЕННЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ 2022
РОКУ У ЗМІ
2.1. Військовий дискурс та особливості його перекладу
2.2. Лінгвістичні особливості висвітлення військового дискурсу у ЗМІ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
 ВСТУП
Початок ХХІ століття позначився стрімким розвитком інформаційних
технологій та процесами глобалізації, що, в свою чергу, сприяло поширенню засобів
масової інформації. Ще однією причиною, специфічною для вітчизняної лінгвістики,
стала демократизація суспільства, що також відтворилося в мовних процесах: велика
кількість англомовних запозичень, сленгових виразів, метафор і таке інше [9, с. 120].
Засоби масової інформації (ЗМІ) відіграють ключову роль у формуванні та
поширенні інформації про військову діяльність. Вони є основним джерелом новин
для громадськості та впливають на сприйняття населення подій, що відбуваються в
зоні конфлікту. У зв'язку з цим, розуміння ролі ЗМІ у висвітленні військового
дискурсу є важливим для розуміння динаміки збройних конфліктів та міжнародних
відносин в цілому.
ЗМІ мають великий вплив на формування громадської думки та дії політиків і
військових лідерів. Вони можуть змінювати сприйняття населення щодо конфлікту,
військової діяльності та різних військових та політичних стратегій. Тому,
вірогідність успіху будь-якої військової операції в значній мірі залежить від того, як
вона буде представлена в ЗМІ.
Однак, виникають певні проблеми з повідомленням про військові конфлікти,
такі як відображення терористів та їхніх злочинів, порушення прав людини,
зображення жертв війни та багато іншого. У зв'язку з цим, виникає питання про те,
як контролювати та регулювати інформацію, яка публікується в ЗМІ про військові
конфлікти.
Останнім часом вагомого значення набувають розвідки когнітивної
лінгвістики та дискурсології, які досліджують різноманітні аспекти комунікації, а
також зосереджують лінгвістичну увагу на вивченні різних типів дискурсу згідно з
комунікативнопрагматичним та комунікативно-дискурсивним підходами.
Але, на жаль, дослідження військового та воєнного дискурсів, які є
невід'ємною складовою довготривалої мілітаризації суспільств, майже повністю
залишилися поза увагою вітчизняних лінгвістів. Наявність подібних дискурсів
обумовлено тим, що збройні сили будь-якої держави і військовослужбовці, що
представляють їх, за родом своєї діяльності вирішують специфічні завдання,
спрямовані на забезпечення воєнної безпеки країни. Плутанина при використанні
цих термінів пов’язана з відсутністю їх єдиного розуміння і критеріїв семантичного
розмежування у мовознавчій парадигмі, та чіткої стандартизації термінологічного
апарату воєнної та військової царин, оскільки деколи вони тісно переплітаються,
підмінюють та доповнюють один одного. Здебільшого невірне вживання
прикметників воєнний та військовий може вплинути на вірне/адекватне розуміння
контексту та сприйняття повідомлення.
Спостерігаючи за воєнними подіями, які сьогодні відбуваються в українському
просторі, з власним набором методів та технологій воєнної комунікації, що
здійснюють вплив на суспільно-політичну реальність України, ігнорувати ці процеси
не припустимо, аби елімінувати можливі спроби маніпуляцій суспільною свідомістю
під час здійснення воєнного спілкування.
Актуальність дослідження ґрунтується на засадах дискурсивно-
комунікативної парадигми, яка спрямована на пояснення постійних зв’язків між
мовою, мовними продуктами, з одного боку, і структурами знань, операціями
мислення та свідомості – з іншого.
Об’єктом дослідження є військовий дискурс, сукупність теоретичних і
практичних проблем, пов’язаних із функціонуванням англомовного військового
дискурсу та його перекладу українською мовою.
Предметом дослідження є особливості перекладу текстів військової тематики
з англійської мови українською.
Метою даного дослідження є особливості перекладу текстів англомовних
військової тематики українською мовою.
Для досягнення мети потрібно розв’язати наступні завдання:
- визначити роль поняття «військового дискурсу»;
 - розібрати специфіку даного типу дискурсу;
- розкрити сутність військового дискурсу, як культурно – історичного
феномену.
Практичне значення роботи полягає в тому, що загальні висновки роботи
можуть бути використані в теоретичних курсах і спецкурсах з практики перекладу та
інших мовних дисциплін у внз.
Обсяг і структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох
розділів, висновків, списку використаної літератури.
 РОЗДІЛ 1.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ ДИСКУРСУ ВІЙНИ У СУЧАСНІЙ
ЛІНГВІСТИЦІ

1.1 Теоретичний аналіз функціонування терміну «дискурс»

Деякі мовознавці дають таке визначення дискурсу – це текст, занурений в

ситуацію спілкування та як спілкування за допомогою тексту [5, с. 350], інші
підкреслюють, що дискурс – це не просто потік мовного спілкування, але й мовна
поведінка суб’єкта ідеології, обмежена рамками, конкретними обставинами життя
людини [6, с. 67]. Крім того, вчені мають і широке розуміння цього мовного явища
та позиціонують його як інтегральний феномен, мисленнєво-комунікативну
діяльність, яка протікає у широкому соціокультурному контексті; сукупність
процесу і результату, що включає як позалінгвальний, так і лінгвальний аспекти.
Дискурс як складний феномен вивчається багатьма науками, зокрема філософією,
психологією, етнографією, літературознавством, лінгвістикою та її напрямками.
Дискурсом займається мовознавча наука дискурсологія, яка представлена
методологічно й теоретично різноманітними течіями, лінгвістичними школами й
окремими дослідженнями, спрямованими на всебічний опис і характеристику
мовленнєвого спілкування людей у специфічних і стандартних комунікативних
ситуаціях з урахуванням соціальних, культурних, когнітивних, психологічних,
етнічних й інших чинників. Об’єктом дискурсології є різноманітні дискурсивні
практики мови, а предметом – організація дискурсу. Зупинимось детальніше на
аспектах та критеріях диференціації дискурсу.
Перед тим, як перейти безпосередньо до предмета нашого дослідження -
військового дискурсу, на нашу думку, слід визначитись з поняттям дискурсу взагалі,
оскільки сучасні вчені-лінгвісти тлумачать його по-різному.
 Дискурс пов'язаний насамперед із антропоцентричною парадигмою
мовознавства та когнітивно-прагматичною методологією і використовується для
репрезентації світоглядних, інтелектуальних й емоційних інтенцій особистості, що
відбиваються у її творах - текстах.
У сучасній теорії комунікації і дискурсології термін «дискурс» уживається в
різних значеннях. Загальноприйнятим місцем є той факт, що під текстом розуміють
переважно абстрактну, формальну конструкцію (основними властивостями якої є
зв’язність і цілісність), натомість під дискурсом – різні види актуалізації тексту, що
розглядаються з точки зору ментальних процесів і у зв'язку з екстралінгвістичними
чинниками [1, c. 136]. До сьогоденного розуміння дискурсу можна віднести такі його
найважливіші характеристики: дискурс – це “зв’язаний текст у сукупності з
екстралінгвістичними, прагматичними, соціокультурними та іншими факторами;
текст, узятий у подієвому аспекті, мова, розглянута як цілеспрямована соціальна дія,
як компонент, що бере участь у взаємодії людей і механізмах свідомості
(когнітивних процесах)” [1, c. 137]; дискурс відображає суб’єктивну психологію
людини, і отже він не може бути відчужений від того, хто говорить [2]; за самою
своєю суттю дискурс – явище когнітивне, тобто таке, що має справу з передачею
знань, з оперуванням знаннями особливого роду і, головне, зі створенням нових
знань [6, c. 44].
Найважливішими особливостями дискурсу слід вважати те, що він є
поєднанням лінгвального і позалінгвального в комунікації з усним спілкуванням як
обов'язковим компонентом [2].
Дискурс у когнітивно-комунікативній парадигмі розуміють як "...інтегральний
феномен, як мисленнєво-комунікативну діяльність, яка є сукупністю процесу й
результату і включає як позалінгвальний, так і власне лінгвальний аспект; в
останньому крім тексту виділяється пресупозиція і контекст (прагматичний,
соціальний, когнітивний), які обумовлюють вибір мовних засобів" [14].
 За визначенням В. Б. Бурбело, дискурс - це закріплена в мовленнєвому
просторі потенційно повторювана функціонально-смислова єдність комунікативно
організованих (актуалізованих) системних ознак. При цьому основною
диференційною ознакою дискурсу виступає комунікативний модус, який визначає
інші мовні параметри [4, 80].
Також пропонують розуміння дискурсу як системи комунікації, що має
реальний та потенційний (віртуальний) виміри. У реальному вимірі це поле
комунікативних практик як сукупність дискурсних подій <...>, поточна мовленнєва
діяльність у певному соціальному просторі, яка має ознаку процесності та пов'язана
з реальним життям та реальним часом... Слід враховувати відмінність дискурсивного
контексту та лінгвального контексту. Контекст співвідноситься не з дискурсом, а з
текстом як одиницею аналізу. Об'єктом аналізу дискурсивного контексту є ситуація
комунікації [10, 15].
Особливу зацікавленість викликають деякі положення українських лінгвістів І.
Шевченко та О. Морозової, які запропонували такі критерії розрізнення типів і
підтипів дискурсу:
1) за формою: усний і письмовий;
2) за видом мовлення: монологічний або діалогічний;
3) за адресатним спрямуванням: інституційний і персональний;
4) заумов різних настанов і комунікативних принципів: аргументативний,
конфліктний та гармонійний дискурси;
5) за соціально-ситуативним параметром: політичний, адміністративний,
юридичний, військовий, релігійний, медичний, діловий, рекламний, педагогічний,
спортивний, науковий, медійний (дискурс засобів масової інформації), електронний
(інтернет-дискурс), тощо;
6) за різноманітними характеристиками адресанта й адресата: соціально-
демографічний критерій (дитячий, підлітковий дискурси та дискурс людей похилого
віку, дискурс жіночий і чоловічий, дискурс мешканців міста й села); соціально-
професійний критерій: дискурс моряків, будівельників, шахтарів; соціально-
політичний критерій (дискурс комуністів, демократів);
7) за функціональною та інформативною складовими: спілкування
інформативне (емотивний, оцінний, директивний дискурси) та фактичне;
8) за критерієм формальності та змістовності у функціонально-стильовому
аспекті відповідно до жанрів і регістрів мовлення: художній, публіцистичний,
науковий, офіційний і неофіційний, та інші.[8, с. 233].
За цією класифікацією за соціально-ситуативним параметром військовий
дискурс (ВД) можна вважати компонентом суспільно-політичного дискурсу, він
безпосередньо пов’язаний з публіцистичним, науковим, технічним, художнім
дискурсами. ВД – це соціально-професійний дискурс про військову діяльність та
війну як в традиційній, так і в сучасній її формах.
Під «військовим дискурсом» ми розуміємо текст як комунікативну підсистему
мовлення в сукупності з позамовними – прагматичними, соціокультурними,
психологічними та іншими чинниками.
За спостереженнями науковців, сучасній англійській мові властива
мілітаризованість [12, c. 11], яка глобально впливає на людину в комунікації,
оскільки власне військовий дискурс екстраполюється на дискурс суспільно-
політичний. Сучасний світ постійно стикається з конфліктами, виявами агресії,
новими загрозами. Ми поділяємо думку американського дослідника Дж. Майклса
про важливість військового дискурсу, «в конфліктах дискурс відіграє провідну роль,
а принципи ведення війни невід’ємні від мови війни». [10, с. 121].
До компонентів військового дискурсу ми відносимо дискурс військових про
війну та їхню діяльність (побут, розваги), політиків про війну, дискурс засобів
масової інформації, які висвітлюють військові події. За формою військовий дискурс
поданий монологічним (накази, доповіді, розпорядження, зведення, промови, статті,
огляди, тощо) та діалогічним спілкуванням (військовослужбовців, журналістів,
політиків та ін.). Можна виділити два основні види військового дискурсу:
формальний і неформальний військовий дискурс. У широкому сенсі формальний
дискурс представлено військовими матеріалами, до яких відносяться військово-
наукові військово-політичні, військово-технічні тексти, а також акти військового
управління (різні військові документи) [6, с. 10]. До власне військових матеріалів
формального військового дискурсу прийнято відносити військові документи,
пов’язані з життям і діяльністю військ і військових установ збройних сил.

1.2 Військовий дискурс як культурно-історичний феномен та соціальна

практика

Охарактеризовано військовий дискурс як комунікативну сферу

функціонування військових омофраз. Його визначено як когнітивно-лінгвістичну
форму відбиття тих суспільних відносин, у системі яких він функціонує. Значення
військових омофраз експлікуються або лінгвальним контекстом, або дискурсивним
контекстом. Відсутність спільного знання в межах дискурсивного контексту
призводить до неправильного розуміння омофраз і, як наслідок, - комунікативних
невдач. У зв'язку з цим украй актуальною стає проблема створення спеціальних
словників омофраз.
У сучасній англійській мові значного поширення набуло явище омофразії -
рівнойменносгі різних класів словосполучень: вільних, термінологічних,
фразеологічних [5; 9; 10].
Крім того, останнім часом зростає увага науковців до мови фахового
спілкування [3; 14]. Оскільки кількість омофраз є достатньо великою, доцільним є
обмеження дослідження їх певною групою. На основі антропоцентричного принципу
дискурсаналізу, що акцентує, зокрема, на когнітивно-прагматичному та
функціональносемантичному аспектах вивчення функціонування мовних одиниць,
обмежимося військовим типом дискурсу як сферою активного функціонування
омофраз.
 Військові омофрази (ВО) займають проміжну позицію серед фразеологізмів та
термінологічних словосполучень і функціонують у військовому дискурсі в таких
жанрах, як художня та художньо-публіцистична література, газетна публіцистика, а
також у мережевих жанрах інтернет-спілкування (чати, дискусійні групи та
матеріали різних жанрів і стилів, що спеціально створені для публікації в Інтернеті).
Наведемо кілька прикладів ВО, що відображають різні аспекти існування та
функціонування війська:
‘buy the farm’ – евфемізм слова загинути (е.g. "Тhe The sergeant bought the farm
over on Hill 654 this morning");
‘talent spotter’ (жарг.) - у розвідувальних колах назва надійно законспірованої
людини, яка відповідає за виявлення кандидатів для співпраці в розвідувальній
сфері. Вона діє опосередковано, не викриваючи своїх намірів щодо вербування
конкретних кандидатів (е.g. "So, if there were a way to bring peace to Iraque, would that
interest you?");
‘trojan horse’ (військ, жарг.) - на перший погляд, невинна комп'ютерна
програма чи чіп, у який навмисно вводять вірус із метою завдати шкоди
комп'ютерній системі ворожої країни;
‘knife fight’ – повітряний бій на близькій відстані та малій швидкості. Ним
також може позначатися повітряна сутичка, коли пілоти обох літаків розстрілюють
один одного до повного знищення’;
‘wet suit’ – костюм аквалангвістів, які плавають у холодній вод’;
‘white pot’ – кодова назва повідомлень про негайні (екстрені) дії, що
передаються (надсилаються) Верховним головнокомандувачем сил НАТО в Європі.
А. Д. Бєлова, вказуючи на актуальність проблеми диверсифікації дискурсу,
стверджує, що його класифікація можлива з урахуванням двох основних факторів:
сфер функціонування і характеру комунікації. Якщо за сферами комунікації маємо
академічний, дипломатичний, політичний, рекламний, релігійний, юридичний та
інші види дискурсу, то за характером комунікації дискурс може бути спонтанний,
підготовлений, офіційний, неофіційний [2, 13].
Системність дискурсу зумовлює можливість виділення не тільки типів, а й
окремих підтипів дискурсу.
В. І. Карасик виділяє такі підтипи дискурсу, як політичний, адміністративний,
юридичний, військовий, релігійний, медичний, діловий, рекламний, педагогічний,
спортивний, науковий, електронний (інтернет-дискурс), дискурс засобів масової
інформації і т. ін. [6].
Військова фразеологія як спеціальна професійна підсистема мовних знаків
реалізується в певній сфері комунікації - військовому дискурсі. Інтенціональність
військового дискурсу визначається як управління з метою упорядкування дій щодо
вирішення бойових, навчально-бойових та службових завдань [6].
Військовий дискурс можна розглядати як культурно-історичний феномен, що
відображає взаємодію між людьми, які займаються військовими справами, і їх
соціальним оточенням. Цей дискурс відображає не тільки технічні та тактичні
аспекти військової діяльності, а й культурні, історичні та соціальні аспекти, які
визначають військову діяльність та військову культуру.
З одного боку, військовий дискурс можна розглядати як частину культурно-
історичної спадщини народів та держав, які займалися військовою діяльністю. Він
містить в собі різноманітні культурні та історичні елементи, такі як традиції,
символіку, героїв, легенди та історичні факти, що сталися в перебігу військових
конфліктів. Військовий дискурс також може відображати соціальні та політичні
цінності, що перебувають у тісному зв'язку з військовою діяльністю.
З іншого боку, військовий дискурс є соціальною практикою, яка відображає
реалії сучасної військової діяльності та її взаємодію зі суспільством. Він має велике
значення для формування громадської думки та ставлення до військових дій, а також
для підтримки та мотивації військовослужбовців. Військовий дискурс може
включати в себе різноманітні аспекти, такі як стратегії ведення війни, збройні
конфлікти, міжнародні відносини та ге ополітичні питання. Він може бути
відображеним в різних форматах, таких як засоби масової інформації, література,
мистецтво, музика, технічна документація та інше.
Оскільки військова діяльність є важливою складовою сучасного світу,
військовий дискурс має значний вплив на суспільство та політику. Він може
викликати спірні питання та впливати на рішення, що стосуються безпеки та
оборони країни, міжнародних відносин та інших важливих питань.
Окрім того, військовий дискурс може впливати на саму військову культуру та
сприяти розвитку військової науки та техніки. Він може відображати ідеї та
концепції, які використовуються в розробці нових військових технологій, таких як
кібернетика, біотехнології та інше.
Узагалі, військовий дискурс є складним та многогранним явищем, що
відображає взаємодію військових та цивільних структур, соціальних та культурних
норм та цінностей. Він має важливе значення для розуміння сучасного світу та
розвитку військової діяльності, і вимагає серйозного аналізу та дослідження.
Будь-який дискурс, у тому числі й військовий, пов'язаний із конкретними
історичними умовами існування і, на нашу думку, може трактуватися як перетворена
когнітивно-лінгвальна форма відбиття тих суспільних відносин, у системі яких він
функціонує. Інакше кажучи, функціонування дискурсу органічно пов'язане з
історичними соціокультурними умовами, що його породжують. Історичність та
соціальність - це дві характерні ознаки дискурсу. Військові вирази - омофрази, які
об'єктом нашого дослідження та складовими компонентами специфічної
мовленнєвої практики, чітко фіксуються в лексикографічних джерелах за певними
періодами виникнення (Англо-бурська війна, Перша світова війна, Друга світова
війна, війна в Кореї, війна у В'єтнамі, конфлікт між Великою Британією й
Аргентиною щодо статусу Фолклендських островів, війна в Афганістані та в Іраку,
миротворча місія Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі та на Близькому Сході
тощо).
 Військово-морська та військово-повітряна термінологія являє собою досить
специфічний фонд лексики. Вона складна в силу інтеграційного характеру
предметної області «військовий флот», «військова авіація», яка об’єднує поняття і
терміни морської навігації, ведення бою, аеродинаміки, аеронавігації,
вертольотобудування і т. д. У зв’язку з цим лінгвіст, який займається вивченням цієї
термінології, крім власне лінгвістичних компетенцій повинен володіти великими і
глибокими фоновими знаннями за всіма вищезазначеними дисциплінами.
У лінгвістичній науці військову лексику прийнято класифікувати за трьома
основними групами. Згідно з запропонованою типологією Л. Л. Нелюбіна, усі
військові терміни поділяють на:
- військову термінологію, що вербалізує поняття, які безпосередньо
пов’язані з військовою справою, збройними силами, способами ведення бою і т. ін.;
- військово-технічну термінологію, яка об’єднує науково-технічні
терміни;
- емоційно забарвлену військову лексику (сленг), представлену словами та
сполученнями, які характеризуються частотністю вживання в усній розмовній мові
військовослужбовців і є фактично стилістичними синонімами еквівалентів
військових термінів (Нелюбин, 1989: 13).
Прикладами військових сленгізмів можуть служити такі лексичні одиниці
англійської мови:
GI «солдат»; leatherneck «морський піхотинець»; brass hat «генерал»; flat top
«авіаносець», loot «лейтенант»; slick «неозброєний гвинтокрил»; in the bucket «в
трубці» (відхилення ракет в заданих межах) та ін.
Використання військової термінології у військовому дискурсі має низку
особливостей, серед яких: використання суміжних понять сфери військової справи і
політики; темпоральна і просторова співвіднесеність, що припускає звернення до
обмеженого корпусу термінів, що вербалізує сучасні види зброї і тактики; тенденція
до використання у військовому дискурсі відомих широкій аудиторії родових
термінів, що відображають загальні поняття, описових зворотів замість
вузькоспеціалізованих термінологічних одиниць, а також синонімів спеціалізованої
та загальновживаної лексики; несистемне сприйняття понять. Через поглиблення
міжмовних контактів актуалізується питання перекладу військового дискурсу, який
відрізняється не тільки лексичними особливостями, але і специфічною структурою і
реалізацією (синтаксичні конструкції, письмове оформлення).
У процесі усунення омофразії для адекватного розуміння тексту необхідно
враховувати не тільки особливості лексичних та граматичних систем, але й
комунікативно-прагматичних, лінгво-етнічних, психологічних, соціокультурних
уявлень, менталітету, етносвідомості тих, що спілкуються різними мовами [10].
У словниках, виданих в Україні та країнах СНД, - як звичайних двомовних, так
і фразеологічних, - більшість військових омофраз не зареєстрована.
У зв'язку з цим дуже актуальною стає проблема створення спеціальних
двомовних словників військових омофраз, потреба у яких у світлі сучасної
української військової доктрини, що передбачає співробітництво з НАТО, не
викликає сумніву.

1.3 Роль ЗМІ у висвітленні військових подій

У сучасному українському суспільстві роль ЗМІ постійно зростає. Інформуючи

населення, ЗМІ формують у людей навики аналізу діяльності влади, здатності
захищати власні погляди, підвищують відповідальність влади за її дії. За допомогою
своїх інститутів інформаційна влада впливає на політичну свідомість і політичну
діяльність як через спеціальні політичні комунікації, так і опосередковано,
наприклад, через ЗМІ, систему освіти, просвіти, в тому числі і бібліотеки.
Роль ЗМІ у висвітленні подій повномастабного вторнення росії на територію
України в 2022 році є надзвичайно важливою, оскільки вони є основним джерелом
інформації для громадськості про те, що відбувається на передовій. ЗМІ повинні
забезпечувати оперативне та об'єктивне інформування про стан бойових дій,
поточну ситуацію в різних регіонах країни та про гуманітарну ситуацію на зоні
конфлікту.
Крім того, ЗМІ повинні забезпечувати глибокий аналіз ситуації та її наслідків,
а також експертні оцінки відомих політиків, аналітиків та військових експертів. Це
допоможе громадськості краще розуміти ситуацію та виробити власну думку про те,
які дії повинна прийняти держава.
ЗМІ також повинні звертати увагу на важливі аспекти військових подій, такі як
міжнародний контекст конфлікту, роль місцевого населення та гуманітарна ситуація.
Це допоможе зрозуміти, як війна впливає на життя людей, що живуть на зоні
конфлікту.
Найважливішою роллю ЗМІ у висвітленні військових подій є забезпечення
прозорості та відкритості відносно цих подій. ЗМІ повинні бути надійним джерелом
інформації для громадськості та забезпечувати доступ до інформації про те, що
відбувається на передовій. Це допоможе зменшити непевність та страх у
громадськості та забезпечить більш ефективну роботу державних органів управління
в умовах війни.
ЗМІ мають важливу роль у висвітленні військових подій в Україні 2022 року,
оскільки ці події є важливою складовою сучасної політичної та соціальної ситуації в
країні. Робота ЗМІ в цьому контексті включає наступні функції:
1. Інформування громадськості про військові події. ЗМІ повинні забезпечувати
оперативне та об'єктивне інформування громадськості про події на передовій, стан
бойових дій та поточну ситуацію в окремих регіонах країни.
2. Аналіз та коментування військових подій. ЗМІ повинні забезпечувати
глибокий аналіз ситуації та її наслідків, а також експертні оцінки відомих політиків,
аналітиків та військових експертів.
 3. Висвітлення важливих аспектів військових подій. ЗМІ повинні звертати
увагу на такі важливі аспекти, як гуманітарна ситуація, міжнародний контекст
конфлікту, роль місцевого населення в конфлікті та інше.
4. Забезпечення прозорості та відкритості військових подій. ЗМІ повинні
відкрито та прозоро висвітлювати військові події, забезпечуючи доступ
громадськості до інформації про хід бойових дій, втрати та перемоги наших
військових.
5. Забезпечення розуміння важливості військових подій. ЗМІ повинні
допомагати громадськості розуміти важливість військових подій для національної
безпеки та майбутнього країни. Це може включати в себе розгляд проблем, що
стоять перед українською армією та національними безпековими структурами, а
також можливі наслідки для України, якщо війна триватиме довше.
6. Підвищення міжнародної уваги до військових подій в Україні. ЗМІ можуть
допомагати привернути міжнародну увагу до військових подій в Україні та сприяти
формуванню міжнародної допомоги та підтримки для України. Це може включати в
себе звернення до міжнародних організацій та партнерів з проханням надання
допомоги, а також публікацію матеріалів про ситуацію в Україні в міжнародних ЗМІ.
7. Сприяння формуванню громадської думки та міжнародної реакції. ЗМІ
повинні забезпечувати публікацію думок відомих громадських діячів, політиків та
експертів щодо військових подій, а також сприяти формуванню належної
міжнародної реакції на конфлікт.
8. Захист прав журналістів. У зоні військових дій журналісти стикаються з
певними ризиками, тому ЗМІ повинні забезпечувати безпеку своїм журналістам та
захищати їх права на незалежну та об'єктивну роботу.
9. Оцінка впливу військових подій на економіку та соціум. ЗМІ повинні також
висвітлювати вплив військових подій на економіку та соціум країни, а також
надавати аналіз та рекомендації щодо подальшого розвитку ситуації.
 Усі ці функції допомагають забезпечити світову спільноту та населення
України необхідною та достовірною інформацією про військові події, сприяють
формуванню грамотної громадської думки та підтримці учасників війни. Саме тому,
ЗМІ відіграють важливу роль у висвітленні збройного конфлікту в Україні 2022
року, допомагаючи громадськості зрозуміти поточну ситуацію та її наслідки. Це
дозволяє людям бути краще інформованими про війну та допомагає зберігати
національну єдність під час важких часів.
 РОЗДІЛ 2.
ВИСВІТЛЕННЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ 2022 РОКУ У ЗМІ

2.1. Військовий дискурс та особливості його перекладу

Під час перекладу військових текстів має зберігатися тісний зв’язок перекладу
з текстом оригіналу, оскільки тексти військового дискурсу дуже часто є
нормативними документами. Існують жорсткі обмеження на всіх рівнях, починаючи
з макроструктури тексту до абзаців, речень і зворотів, дотримуючись
стандартизованих форм, рідкісних для звичайних текстів, кліше, усталених виразів і
особливих способів вираження цілісності когерентності. Складність інформаційного
навантаження кожного речення і важливість повної та однозначної передачі
інформації, коли виключається будь-яка можливість двозначного тлумачення,
зобов’язують до використання занадто довгих речень зі складним синтаксисом,
високим рівнем гіпотаксису, повторенням синтаксичної уривчастості. При перекладі
інструкцій широко використовуються логічні структури зі значенням умови і
причини (Бондаренко, 2014: 218)
Основні проблеми, з якими можуть зіткнутися перекладачі військових текстів,
пов'язані з використанням спеціалізованої термінології, складними граматичними
структурами, високим рівнем технічної складності та іншими особливостями
мовлення, характерними для цього жанру.
Одним з ключових аспектів при перекладі військових текстів є точність
перекладу термінів та виразів. Військова термінологія має свої особливості, тому
перекладач повинен бути добре ознайомлений зі специфікою військової сфери та
мати знання про терміни та поняття, що використовуються в цьому контексті.
Крім того, у військовому дискурсі часто використовуються складні граматичні
структури, абревіатури та скорочення, що можуть становити проблему для
перекладача. У таких випадках важливо звернути увагу на контекст та зрозуміти
значення тексту в цілому, щоб забезпечити правильний переклад.
Узагалі, переклад військових текстів потребує високої кваліфікації та
професійності з боку перекладача, який повинен мати глибокі знання не тільки з
мови, але й з військових термінів та процедур. Він повинен бути здатен розуміти
специфіку військової діяльності та технічні аспекти військової техніки, щоб
забезпечити точний та адекватний переклад.
Крім того, важливо враховувати аудиторію, для якої проводиться переклад
військового тексту. Наприклад, якщо текст призначений для широкої аудиторії,
переклад повинен бути зрозумілим та доступним для різних категорій людей. Якщо
ж текст призначений для фахівців, переклад повинен бути більш точним та
детальним, з використанням відповідної термінології та технічних термінів.
Крім технічних аспектів, військовий дискурс також має свої особливості з
точки зору культурних та етичних норм. Перекладач повинен бути чутливим до
культурних та соціальних нюансів, пов'язаних з військовими конфліктами та
військовою діяльністю взагалі, щоб уникнути образливих або неприйнятних виразів
та термінів.
Для відтворення військових термінів в англо українському перекладі
використовують такі прийоми перекладу:
1) граматичні заміни;
2) лексико-семантичні заміни;
3) транскрибування і транслітерація;
4) підбір відповідного синоніму;
5) описовий переклад;
6) дослівний переклад або калькування та ін.
Нижче наведено приклад перекладу військових термінів із зазначенням
прийомів перекладу:
- Artillery – “Артилерія” (транскрибування/транслітерація);
 - Tank – “Танк” (транскрибування/транслітерація);
- Infantry – “Піхота” (підбір відповідного синоніму);
- Air defense – “Повітряна оборона” (дослівний переклад);
- Reconnaissance – “Розвідка” (підбір відповідного синоніму);
- UAV (unmanned aerial vehicle) – “БПЛА (Безпілотний літальний апарат)”
(дослівний переклад);
- Combat engineers – “Інженерні війська” (підбір відповідного синоніму);
- Assault rifle (carbine) – “Автомат (Карабін)” (дослівний переклад/
транскрибування/транслітерація);
- Machine gun – “Кулемет (Кулемет)” (підбір відповідного синоніму);
- Sabotage – “Підривна діяльність (Підривна діяльність, саботаж)” (підбір
відповідного синоніму/ транскрибування/транслітерація).
Також, враховуючи особливості перекладу данного типу текстів та речень,
необхідно зазначити, що при перекладі використовуються наступні види
граматичних трансформацій:
1) перестановка;
2) заміна;
3) додавання;
4) вилучення;
5) комплексна трансформація
Ми пропонуємо розглянути наступні реченні, які пов’язані з військовим
дискурсом у порівнянні з їхнім перекладом та визначенням типу трансформації, який
був використаний, а також звернути увагу на особливості перекладу військових
термінів:
Russian forces continue to use heavy artillery, tanks, and drones to attack Ukrainian
positions in the Donbas region. – “Російські війська продовжують використовувати
важку артилерію, танки та безпілотні літальні апарати для нападу на українські
позиції в регіоні Донбасу.”
 В даному реченні було використано наступні військові терміни “Russian
forces”, “artillery”, “tanks” та “drones”. “Russian forces” та “drones” було перекладено
за допомогою підбору відповідного синоніму “російські війська” та “безпілотні
літальні апарати” відповідно. Хоча, термін “drones” можна також перекласти як
“дрони”. При такому перекладі буде використано метод транслітерації.
Що стосується термінів “artillery” та “tanks”, то тут при перекладі було
використано транслітерацію, що української звучить як “артилерія” та “танки”
відповідно.
Ukrainian forces said they had destroyed dozens of Russian tanks and other
armored vehicles with Grad rockets. – “Українські війська повідомили, що вони
знищили десятки російських танків та інших броньованих машин за допомогою
ракет системи "Град"”.
В даному реченні було використано наступні військові терміни “Ukrainian
forces”, “armored vehicles” та “Grad rockets”. Для перекладу даних термінів було
використано метод підбору синоніма у мові перекладу, тому вони перекладаються як
“Українські війська”, “броньовані машини” та “ракети системи "Град"” відповідно.
"Russian forces have been using Su-25 ground attack aircraft to support their
ground offensives in Ukraine." – “Російські війська використовували штурмовики Су-
25 для підтримки своїх наземних наступальних дій в Україні.”
В даному реченні ми маємо військові терміни “ground attack aircraft” та
“offensives”, які було перекладено за допомогою підбору відповідного синоніму в
українській мові як “штурмовик” та “наступальні дії”.
Russian forces have been using Su-34 and Su-35 heavy bombers to strike Ukrainian
positions in the country's east. – “Російські війська використовують важкі
бомбардувальники Су-34 та Су-35 для ударів по позиціях України на сході країни.”
Тут було використано один термін “bombers”, який було перекладено за
допомогою підбору синоніму “бомбардувальники”
 "Russian forces have been using BTR-80 and BTR-82 armored personnel carriers to
ferry their troops across the Dnipro River in southern Ukraine." – “Російські війська
використовували бронетранспортери БТР-80 і БТР-82 для переправлення своїх
військ через річку Дніпро на півдні України”.
У даному прикладі було використано військовий термін “armored personnel
carriers”, а також військові абревіатури “BTR - 80” та “BTR - 82”. Термін “armored
personnel carriers” було перекладено як “бронетрнспортер”, тобто при перекладі
було підібрано український відповідник. В той час як військові абревіатури “БТР -
80” та “БТР - 82” було перекладено за допомогою транслітерування з української
мови на англійську як “BTR - 80” та “BTR - 82”, оскільки БРТ – це абревіатура від
вищезазначеного терміну бронетранспортер, який англійською звучить як armored
personnel carriers і в контексті жодним чином не співпадає з назвою.
Ukraine also accused Russia of using thermobaric missiles, which release a cloud of
explosive gas that can cause severe damage. – “Україна також звинуватила Росію у
використанні термобаричних ракет, які викидають хмару вибухового газу, який
може завдати серйозної шкоди.”
У цьому реченні представлено прикметник “thermobaric” та іменника
“missiles”. Прикметник у даному реченні було перекладено як “термобаричний”,
відповідно було використано транслітерацію, але через відмінність мов також було
залучено й з граматичні зміни. Термін “missiles” було перекладено за допомогою
підбору відповідного синоніму як “ракети”.
The Russian military said it was using precision-guided weapons to strike 'terrorist
infrastructure' in eastern Ukraine. – “Російські військові заявили, що використовують
високоточну зброю для ударів по «інфраструктурі терористів» на сході України.”
У цьому прикладі було використано словосполучення “precision-guided
weapons”, яке у свою чергу було перекладено за допомогою відповідника
української мови як “високоточна зброя”.
 The Ukrainian army has accused Russia of using electronic jamming equipment to
disrupt its communication systems. – “Українська армія звинуватила Росію у
використанні засобів радіоелектронних перешкод для порушення її систем зв'язку.”
У даному реченні було використано фразу “electronic jamming equipment”, яка
при перкладі звучить як “засобів радіоелектронних перешкод”, що, у свою чергу, дає
нам розуміння, що при перекладі було використано підбір відповідного синоніму.
- The war in Ukraine has caused significant damage to the country's infrastructure,
with many towns and cities in the eastern regions left in ruins. – “Війна в Україні
призвела до значних пошкоджень інфраструктури країни, багато міст і сіл на сході
залишилися в руїнах.”
В даному реченні через наянвість інфінітиву було використано перестановку у
наступній фразі “damage to the country's infrastructure” – “до значних пошкоджень
інфраструктури країни”.
- Despite numerous ceasefires and peace negotiations, the conflict in Ukraine
continues to rage on, with no end in sight for the thousands of civilians and soldiers caught
in the crossfire. – “Незважаючи на численні оголошення перемир’я та перемовини про
мир, конфлікт в Україні продовжує розгортатися, і немає видимості кінця для тисяч
мирних жителів та військовослужбовців, які потрапили під обстріли.”
В даному реченні при перекладі було використано додавання у такий
моментах як “ceasefires” та “caught in the crossfire”. Відповідно перший випадок
було перекладено як “оголошення перемир’я”, а другий, через використання Past
Participle, як “які потрапили під обстріл”.
Отже, переклад військового дискурсу є одним з найскладніших, оскільки його
найголовнішою особливістю є точність та ясність. Відтак, переклад військового
дискурсу має бути максимально точним та ясним. Перекладач повинен уникати
подвійних трактувань та допущення неточностей, які можуть мати серйозні наслідки
у військових операціях.
 2.2. Лінгвістичні особливості висвітлення військового дискурсу у ЗМІ

ЗМІ і далі залишаються одним із найбільш потужних «каналів» трансляції

настроїв та упереджень громадськості, її реакції на ті події, які відбуваються в країні
та світі. На сьогодні Інтернет – один з найефективніших способів комунікації.
Всесвітня мережа сприяє консолідації різних груп людей і надає величезні
можливості для поширення інформації. Ці можливості, однак, можуть бути
використані у різних цілях, у тому числі з метою обмеження прав і свобод людини,
пропаганди насильства і залучення користувачів, перш за все молоді, до
радикальних угруповань. Однією з ключових особливостей Інтернет є свобода слова.
Страх, не довіра й ворожість до людей іншої зовнішності, кольору шкіри тощо
виявляється на рівні повсякденного ставлення, стереотипів, побоювань, упереджень і
вербальних характеристик.
Без висвітлення у мас-медіа будь-яка подія нині залишається тільки річчю в
собі і лиш оприлюднена у ЗМІ вона перетворюється на спадок суспільства в цілому,
таким чином дискурс ЗМІ виконує важливу функцію, утворюючи сучасну картину
світу. Військовий дискурс у ЗМІ розглядається за принципом розмежування «ми-
груп» і «вони-груп» (свої – чужі; наші – вороги; державні сили (у нашому випадку,
це сили АТО) – повстанці, бойовики).
Механізми лінгвістичного впливу не однакові, кожний з них специфічний і
вживається за певних умов.
У ході дослідження укладено наступний перелік характерних лінгвістичних
особливостей висвітлення теми війни в Україні у ЗМІ:
- використання спеціалізованої термінології: ЗМІ можуть використовувати
спеціальні терміни, які зрозумілі лише експертам і професіоналам, що пов'язано з
військовою справою. “The Ukrainian military has deployed anti-aircraft systems and
artillery to defend against Russian air strikes and shelling.” – “Українські військові
розгорнули зенітну систему та артилерію для захисту від ударів та обстрілів
російської авіації.”
- використання мовленнєвих засобів, що відображають напруженість: відчуття
небезпеки, емоційність та підвищену напруженість можуть викликати використання
таких мовних засобів, як повторення, антитеза, епітети, риторичні запитання тощо.
“Ukraine’s state security service said it had begun an investigation into the “brutal
murder of a Ukrainian prisoner of war,” while the country’s Foreign Ministry urged the
International Criminal Court to “immediately” do the same.” – “Служба держбезпеки
України заявила, що почала розслідування “звірячого вбивства українського
військовополоненого”, а МЗС країни закликало Міжнародний кримінальний суд
«негайно» зробити те саме.”
- використання активної форми дієслова: Військовий дискурс може
використовувати активну форму дієслова, щоб передати дії та рішучість, пов'язану зі
справами військового характеру. “Russia has been trying to capture the city since last
summer, and on Friday defence officials in Moscow said mercenaries from the Wagner
group were continuing to attack the city.” – “Росія намагалася захопити місто з
минулого літа, і в п'ятницю чиновники оборони в Москві заявили, що найманці з
групи Вагнера продовжують атакувати місто.”
- використання скорочень та абревіатур: зокрема, у військовому дискурсі
можуть використовуватися скорочення, абревіатури та або складні технічні терміни.
“The UA military has deployed AAA and ARTY to defend against RU AS and shelling.” –
“Українські військові розмістили артилерію проти повітряних цілей та артилерію
для вогневої підтримки, щоб захиститись від атак російських повітряних сил, а
також від обстрілів” (AAA - артилерія проти повітряних цілей, ARTY - артилерія
для вогневої підтримки, RU AS – російські повітряні сили)
 - використання мовленнєвих засобів для підсилення патріотизму: У
військовому дискурсі можуть використовуватися засоби, які мають на меті
підсилити патріотичний настрій, наприклад, вживання національних символів та
символіки, звернення до історії тощо. “Pulling the cigarette from his mouth and
exhaling a cloud of smoke, the soldier in the frame flatly says: “Slava Ukraini” — Glory
to Ukraine.” – “Витягуючи сигарету з рота та видихаючи клуб диму, військовий у
кадрі прямо вимовляє: “Слава Україні.””
- використання кваліфікаторів: для уникнення викривлення фактів у ЗМІ
використовуються кваліфікатори, які можуть змінювати значення слова і змінювати
емоційність тексту.
Враховуючи ці особливості, висвітлення військового дискурсу ЗМІ може мати
суттєвий вплив на сприйняття громадськістю подій, пов'язаних з військовою
справою. Використання спеціалізованої термінології може зробити статтю складною
для розуміння для звичайних читачів, тоді як використання мовленнєвих засобів, що
відображають напруженість, може стимулювати емоційну реакцію в читачів.
Використання активної форми дієслова та кваліфікаторів може змінити
сприйняття подій і спричинити формування певних уявлень у громадськості. Окрім
того, використання мовленнєвих засобів для підсилення патріотизму може
викликати певні емоції і почуття в громадськості.
Усі ці лінгвістичні особливості військового дискурсу в ЗМІ мають бути уважно
враховані журналістами та редакторами при написанні матеріалів. Недбале
використання спеціалізованої термінології або недостатнє використання
кваліфікаторів може призвести до спотворення фактів та зміни сприйняття подій у
громадськості.
Крім того, важливо враховувати культурні та етичні нюанси при використанні
мови у військовому дискурсі. Наприклад, деякі вирази та терміни можуть бути
образливими або неприйнятними для деяких культур або етнічних груп. Тому
необхідно бути обачними та дотримуватися загальноприйнятих етичних норм та
стандартів.
Крім того, у військовому дискурсі важливо враховувати точність та
достовірність інформації, що надається читачам. Журналісти та редактори повинні
дбати про перевірку джерел інформації та дотримання журналістських стандартів.
Відповідальне висвітлення військових подій може мати велике значення для
суспільства, тому важливо не забувати про моральну та етичну відповідальність.
Загалом, військовий дискурс у ЗМІ має свої особливості, які повинні бути
уважно враховані журналістами та редакторами. Дотримання мовних, культурних та
етичних норм та стандартів, а також точність та достовірність інформації - це
ключові аспекти висвітлення військових подій у ЗМІ.
 ВИСНОВКИ
У роботі розглянуто поняття і сутність феномена військового дискурсу,
розкрито його структурні особливості. Акцентовано увагу на особливостях
функціонування військових термінів в англомовному військовому дискурсі,
аналізували загальні особливості перекладу військового дискурсу. Досліджено
основні перекладацькі трансформації при перекладі військового дискурсу;
розглядається специфіка відтворення англійської військово-морської та військово-
повітряної термінології в українському перекладі.
Саме військовий дискурс - це специфічний спосіб усної або письмової
комунікації, що використовується у формальному або неформальному військовому
контексті. Сучасний англомовний військовий дискурс характеризується низкою
лексичних особливостей, таких як військові терміни, абревіатури, неологізми,
військові афоризми, прислів'я та приказки, фразеологічні одиниці, сленгові слова, а
також низкою образних елементів, що викликають емоції аудиторії. Кожна із
зазначених в роботі особливостей слугує окремим інструментом для передачі
повідомлень військової тематики та формування усних і письмових текстів,
пов'язаних із військовою справою, збройними конфліктами, озброєнням, технікою та
військовими інноваціями.
Однією з найважливіших функцій політичного дискурсу є його вплив на
адресата для того, щоб змінити його політичні погляди, переконання та спонукати до
дій, вигідних для адресанта. У своїх промовах та виступах політики використовують
безліч синтаксичних, стилістичних, лексичних та інтонаційних засобів впливу на
психіку реципієнта.
Військовий дискурс визначається як соціально-професійний дискурс про
військову діяльність та війну як в традиційній, так і в сучасній її формах. Він є
компонентом суспільно-політичного дискурсу та безпосередньо пов’язаний із
публіцистичним, науковим, технічним, художнім дискурсами. Формальний дискурс
представлено літературною (як нейтральною, так і термінологічною) лексикою та
фразеологією. Неформальний військовий дискурс представлений розмовною (як
літературною, так і не літературною) лексикою та фразеологією, до якої відносяться
професіоналізми та жаргонізми. Перспективою подальших розвідок вбачаємо
порівняльний аналіз військового дискурсу англійської та української мов.
Питання особливостей англомовного військового дискурсу та його перекладу
українською мовою потребують подальшого вивчення.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики. Київ: ВІД "Акад.", 2004.
321 с.
2. Белова А. Д. Лексична семантика і міжкультурні стереотипи. Мовні і
концептуальні картини світу, 2002. № 7. С. 39-40.
3. Борзей А. Структура и действенность в организациях. Организационная
коммуникация: Xарьков: Гуманит. центр, 2005. С. 88-97.
4. Бурбело В. Б. Сучасні концепції дискурсу та лінгвопрагматичні засади
дискурсології. Роман, мовознав. 2002. № 33. С. 45-61.
5. Виговський В. Л. Фразеологізація словосполучень як джерело омофразії (на
матеріалі англомовної військової лексики). Житомир: ЖДПІ ім. І. Я. Франка, 1998.
23 с.
6. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. Волгоград:
Перемена, 2002. С. 356-487.
7. Карпчук Н. П. Адресованість в офіційному та неофіційному англомовному
дискурсі (комунікативно-прагматичний аналіз): Автореф. дис. канд. філол. наук.
Xарків, 2004. 78 с.
8. Квеселевич Д. І. Про деякі суміжні з полісемією явища в англійській
фразеології. Мовознавство. 1978. №3. С. 34-40.
9.Квеселевич Д. И. Фразеологизмы-омонимы и омофразы. Вопросы описания
лексико-семантической системы языка: Тез. межвуз. конф. МГПИИЯ. М.: Б., 1971.
С. 209-245.
10.Мартинюк А. П. Конструювання тендеру в англомовному дискурсі. Xарків:
Константа, 2004. 443 с.
11.Селиванова Е. А. Когнитивная ономасиология: монография. Киев: Изд-во
укр. фитосоциолог. центра, 2000. 241 с.
12.Tomajczyk S.F. Introduction. Dictionary of the Modern United States Military.
1996. Рoland. ХІ-ХШ.
 13.Фролова І. Є. Моделювання комунікативної ситуації конфлікту.
Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми:
Матеріали III Міжнар. лінгвіст, семінару 11-14 черв. 2004 р. Донецьк: Дон-НУ, 2004.
С. 33-78.
14.Шевченко И. С, Морозова Е. И. Дискурс как мыслекоммуникативное
образование. Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Карабіна. 2003. № 586. С. 88-97.
15. Конституція України. Офіційне видання. Київ: Парламентське
видавництво, 2006. 160 с.
16. Мельник М., Постульга В. ЗМІ і влада в Україні: як подолати корупцію?
Національна безпека і оборона. 2001. №1.
17. Пономарів О. Українське слово для всіх і для кожного. Київ: Либідь, 2013.
359 с.
18. Стишов А.О. Українська лексика кінця ХХ століття: (На матеріалі мови
засобів масової інформації). 2-ге вид., переробл. Київ: Пугач, 2005. 388 с.
10. Українська мова. Енциклопедія / [ред. В. М. Русанівський]. Київ:
«Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2000. 750 с.
20. Яцимірська М. Культура фахової мови журналіста. Львів: ПАІС, 2004. 332
с.
21. Зайцева М. О. Особливості перекладу термінів у текстах на військову
тематику. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П.
Драгоманова. Серія 9 : Сучасні тенденції розвитку мов. -2013. Вип. 10.  С. 96-102.
22. Акульшина Н. Т. Поняття «військового» та «воєнного» дискурсів -
об'єктивна тотожність та/чи перманентна протилежність. Studia Linguistica, 5, 2011.
458-462 с.
23. Карлюк С. В., Левін Є. Д. Деякі аспекти перекладу військових текстів з
англійської мови на українську. Харків: Харківський політехнічний інститут. 2020.
129-131 с.
 24. Olena Kholodenko, (2022) «1+1 media, StarLightMedia and InterMediaGroup
kicked off joint news TV marathon»
Source: https://detector.media/ production/article/196939/2022-02-26-11-media-
starlightmedia-ta-intermedia group-pokazhut-spilnyy-novynnyy-telemarafon-mkip
25. Detector Media publication (2022) «Media groups issued a joint statement on
broadcasting during martial law»
Source: https://detector.media/infospace/ article/196869/2022-02-24-mediagrupy-
vystupyly-zi-spilnoyu-zayavoyu-pro- movlennya-pid-chas-voiennogo-stanu/

26. Diana Krechetova., (2022) «18 journalists have been killed and dozens wounded
and abducted in Ukraine since the beginning of the war»
Source: https://life.pravda.com.ua/society/2022/04/4/248098/
27. «White list of the quality media» (2022)
Source: https://imi.org.ua/ monitorings/bilyj-spysok-10-media-shho-stalynajyakisnishymy-
i41541
28. Белова А. Д. Лексична семантика і міжкультурні стереотипи. Мовні і
концептуальні картини світу-2002.-No 7.-С. 43-48.
29. Бурбело В. Б. Сучасні концепції дискурсу та лінгвопрагматичні засади
дискурсології. Роман, мовознав.- 2002.- No 33.- С. 79-86.
  30. Виговський В. Л. Фразеологізація словосполучень як джерело омофразії (на
 матеріалі англомовної військової лексики).-Житомир: ЖДПІ ім. І. Я. Франка, 1998.-
45 с.
  31. Карпчук Н. П. Адресованість в офіційному та неофіційному англомовному
дискурсі (комунікативно-прагматичний аналіз): Автореф. дис.... канд. філол. наук.-
X., 2004-20 с.
  32. Квеселевич Д. І. Про деякі суміжні з полісемією явища в англійській
фразеології.
33. Мартинюк А. П. Конструювання тендеру в англомовному дискурсі- X.:
Константа, 2004.- 292 с.
 34. Селиванова Е. А. Когнитивная ономасиология: монография- К.: Изд-во укр.
фитосоциолог. центра,2000.- 248 с.
36. Tomajczyk S.F. Introduction. Dictionary of the Modern United States Military. -
1996.-Р. ХІ-ХШ.
37. Фролова І. Є. Моделювання комунікативної ситуації конфлікту.
Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми:
Матеріали ПІ Міжнар. лінгвіст, семінару 11-14 черв. 2004 р.- Донецьк: Дон-НУ,
2004.- С. 160-167.
38. Ukrayinsko-anglIyskiy slovnik lingvostichnoyi terminologiyi (2013) / L. V.
Kolomiets, O. L. Palamarchuk, G. P. Strelchuk, M. V. Shevchenko. [Ukrainian-English
dictionary of lin- guistic terminology] Kyiv: Osvita Ukrayiny, 455. [In Ukrainian].
39. Шевченко И. С, Морозова Е. И. Дискурс как мыслекоммуникативное
образование. Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Карабіна.- 2003.- No 586.- С. 23-28.
40. Sinclair J. (1995) Corpus. Concordance. Collocation. Oxford University Press, 179
p. [In English].
41. Fursina N. A. (2019) Diskurs suchasnogo viyskovogo konfliktu. PolikompleksnI
viyni. Ekonomika ta derzhava. [The discourse of modern military conflict. Polycomplex
wars. Econ- omy and state] No 4.112–118. [In Ukrainian].
42. ЩербакО. Лінгвосеміотичні коди в дискурсі української комерційної
телереклами: виміри впливу : монографія. Львів, 2021. 342 с.
43. Спеціальний звіт «Долаючи бар’єри: Роль ЗМІ у висвітленні конфліктно-
чутливих тем» [Електрoнний реcурc]. – Режим дocтупу : 2016. – 4
серпня. http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/research/spetsialniy_zvit_dolayuchi_ 
bareri_rol_zmi_u_visvitlenni_konfliktnochutlivikh_tem/.]