ВСТУП

В умовах сучасності людство стрімко розвивається у трьох направленнях:

релігія, економіка та політика. Кожен з даних напрямків має в собі власне
призначення, задачі а також та різноманітні способи здобуття цілі. На
противагу від найперших двох напрямків, політика являється одною із
впливових сферів буття, так як має безпосередній вплив на кожен напрямок
людської практики, вона є рушійною силою у кожному із напрямків нашого
буденного життя.
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що не залежно від
великої кількісті досліджень у даній галузі, все ще залишились невивченими
питання стилістично-лексичні особливості перекладу політичних промов із
англійської мови українською, що потребують детального вивчення. Даним
питанням присвятили праці: В. Виноградов, Г.Васильєва, О.Дубенко,
Г. Винокур, українські лінгвісти: К. Городенська, С. Єрмоленко, М.
Пилинський, Л. Шевченко, Т. Панько, та інші.
Метою курсової роботи є вивчення та аналіз стилістично-лексичних
особливостей, що виявляються під час перекладу політичних промов з
англійської мови українською та відокремити важливі стилістичні а також
лексичні перекладацькі перетворення, що вживаються під час перекладу
політичних промов.
Для досягнення поставленої мети курсової роботи необхідно виконати
наступні завдання:
1. Дослідити тексти політичних промов, надати визначення;
2. Визначити лексико-стилістичні особливості тестів політичних
промов;
3. Проаналізувати лексичні та стилістичні перекладацькі
трансформації на матеріалі текстів політичних промов.
 Об’єктом курсової роботи є політичні промови, перекладені з
англійської мови українською.
Предметом курсової роботи є стилістично-лексичні характеристики
перекладу політичних промов з англійської мови українською.
Теоретико-методологічну основу наукового дослідження становлять
роботи В.І. Карабана, І.Ю. Синяговської, С.Б. Моркотуна, А.О. Колесника,
С.А. Остапенка, Т.А. Пастуха, Д.О. Полєвика, М. Ю. Ребенко та ін.
Методами дослідження є метод: кількісного аналізу, суцільної вибірки,
узагальнення, порівняння та компаративний метод.
Матеріалами дослідження є текстові промови політичних діячів
Америки та Великобританії, взяті з таких політичних газет, журналів та
англомовних видань як American Rhetoric, Conservative Home, Miller Center,
Vox, Politics, New York Times, RealClearPolitics, Press Conservatives, Politics
Home, Boston Globe.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше було
охарактеризовано стилістичні та лексичні особливості перекладу текстів у
нинішньому політичному дискурсі. У даній курсовій роботі запропонований
аналіз перекладацьких перетворень, використаних при перекладі політичних
промов.
Теоретичне значення роботи – Проведене дослідження має вагоме
значення для розроблення сучасних перекладознавчих аспектів
термінологічного спілкування.
Практичне значення роботи – матеріали курсової роботи можуть бути
використані студентами філологічних та інших спеціальностей, на уроках
літератури в школі, а також при написанні курсових та інших наукових робіт.
Структура курсової роботи. Наукова робота містить вступ, два розділи,
висновки та список використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 32
сторінок друкованого тексту. Кількість використаних джерел та літератури
становить 40 позицій.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕКСИКО-

СТИЛІСТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРЕКЛАДУ АНГЛОМОВНИХ
ТЕКСТІВ ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Виступ політика – це досконало розпланований комплекс заходів, що

потребують доволі тривалої та детальної підготовки. Це серйозний процес, так
як у висновку вони мають не тільки детально роз’яснити інформацію для
громадськості щодо певної сфери політичного, економічного або ж суспільного
життя, але і здобути довіру та розуміння слухачів, схилити погляди людей до
конкретних поглядів та домок та досягти їх підтримки.
Важливим знаряддям, яке використовують політичні діячі для здобуття
власної мети, є політична промова. Політичною промовою є завчасно
спланований тонко-політичний виступ із негативними або ж позитивними
характеристиками, поясненнями, певними фактами, із зазначеними графіками,
можливістю політичних змін. Політична промова може бути як урядовим
виступом як привселюдна спроба схилити слухачів у доцільності конкретних
поглядів, подій, фактів. Задля цього застосовуються незвичайні рекомендації,
докази, неочікувані погляди, емоційний виклад, миттєва реакція, так звана
«рамка» мовного етикету [1, с. 235].

1.1. Місце англомовних та україномовних політичних промов у

системі

Політичні промови майже завжди є гостропубліцистичними, тому що в них

є ствердження певної ідеї, погляду, напрямку, ідеологічної позиції, а це
неминуче означає відмову від інших позицій, якщо навіть вони й не
називаються. Вираження ідейної позиції, особливо на великий загал слухачів,
завжди потребує пафосу, який може виражатися по-різному: вдалими
«ударними» перифразами, порівняннями і зіставленнями, епітетами й
метафорами, морально-етичними антитезами, ствердними запереченнями,
повторенням певних ідеологем, гіперболами, актуалізацією окремих слів і
виразів, влучних і дотичних до ситуації, аритмічним синтаксисом,
експресивним тонуванням. Попередньо підготовлена і написана політична
промова завжди має бути розрахована на живе виголошення.
Як і будь-які промови, політичні також мають свою власну класифікацію.
О.В. Падалка відокремлює наступні типи політичних промов: урядові
промови; промови перед виборчою кампанією; промови у партіях;
дипломатичні промови; святкові промови; промови для привітань
Урядовий виступ – це привселюдна спроба схилити публіку до конкретних
поглядів, дій та заходів. Саме для цього застосовують цікаві переконання,
несподівані ідеї, почуттєвий виклад інформації, швидкі коментарі.
На думку Т.В. Бурмістенко, передвиборчі промови проголошуються
політиком, який має намір балотуватися на пост Президента, перед виборами.
Основною метою передвиборчих промов є утримання влади й схиляння на свій
бік виборців. О.В. Падалка визначає партійні промови, як ті, що створюються
для висування власних ідей та цілей, їх пропаганда [1, с. 236].
Дипломатична промова має можливість поширюватись на всі частини
інформативного процесу, вона зазвичай відноситься до ділових розмов та
відрізняється деякими характеристиками офіційно-ділового стилю, що має
наметі обслуговувати правову та адміністративну сфери життя громадськості та
застосовується при підготовці документів, діловодства та листів у державних
установах, а також у різновидах ділового усного спілкування.
 У власні роботі, О.В. Падалка зазначає вітальні промови є одною із
привілеїв носіїв влади, вони мають офіційно належати темі заходу, однак на яву
є засобом пропаганди промовцем власної мети та завдань. Промови під час свят
несуть ритуальні особливості та відображають популярні цінності та ідеї.
Загальна аудиторія, на яку скеровані святкові промови, мають від них деякі
очікування, що є висновком отриманого досвіду та знань певного ритуалу.
Політична мова пов'язана з важливими подіями суспільно політичного
життя (наприклад, вибори до органів державної влади). Вона завжди впливає на
інтелектуальну, емоційну і вольову сфери адресата. У політичних промовах
часто цитуються програмні документи (програму партії чи маніфест руху) та
інші прецедентні тексти (промови політичних діячів).

1.2. Теоретичні засади та принципи перекладу англомовного

політичного дискурсу на матеріалі промов

У епоху глобалізації політична практика привертає багато уваги. Так як

політичне життя та політика знаходяться у колі поглядів багатьох дослідників,
журналістів та звичайних громадян, вони створюють основу для різноманітних
наукових праць темою, яких виступає безпосередньо політичний дискурс.
Так у Великому тлумачному словнику нинішньої української мови, що
дискурсом є розмова, словесна розправа [2, с. 299]. Голландський лінгвіст Т. ван
Дейк вивчає дискурс як розмовне явище (складну єдність мовної форми,
значення та дії), створену членами комунікації, в якій залучена не тільки мова у
її певному застосуванні, але і ті розумові процеси, що всюди супроводжують
процес спілкування, та спосіб актуалізації тексту в деяких розумових та
доцільних умовах [3, с. 52].
Політична розмова, як вид дискурсу, або ж субдискурсу досліджується
задля здобутку, підтримання та виконання політичної влади. Важливою
спробою політичного дискурсу є необхідність промовця розповісти власні
погляди реальності та схилити погляди аудиторії в тому напрямку, що дані
погляди є єдиними вірними. Окрім того промовець орудує фактами
майбутнього, відповідно відбір певних мовних способів має важливу роль. [4, с.
266].
Так як ціль перекладу політичної промови – спровокувати у іншомовного
слухача почуття, подібні до почуттів слухачів оригінального тексту, відповідно
робота перекладача обтяжується ще й тим, що політичний дискурс звертається
до вищих цінностей, популярних тільки у рамках конкретної нації, для якої
політичний дискурс створений. Першик кроком перекладача має бути вірно
інтерпретований оригінальний текст, тільки після чого можна розпочинати
пошук способів мови перекладу, які можуть відтворити роботу оригінального
тексту, його прагматичність та емоції. Культурно особливі дійсності,
характеристики мови певних політичних діячів, авторські метафори а також
діалекти, що насичують культурне забарвлення політичного дискурсу,
зумовлюють певні ускладнення для перекладу [5, с. 62].
Для політичних текстів не характерна логічна чіткість. Нерідко
застосовуються мовні зразки а також шаблони. Некомфортні репліки змінються
умовними, а іноді і такими, що нічого не варті. Політичне мовлення в промовах
теж має привілей коментування, а не інформації. Вагомою характеристикою є
напрям доказів зазвичай безпосередньо на емоції, а не на мислення [6, с. 22-23].
Тому беручи до уваги всі характеристики політичних промов а також
використовуючи перекладацькі методи, можливо відокремити групу засобів
перекладу схожих текстів: дослівний (повний) переклад, застосування
перекладацьких перетворень, сукупний переклад.
Дослівний переклад здійснюється поетапно із першого словосполучення у
реченні до останнього слова. Звичайно він не може виключати видалення
артиклів а також деяких лексичних перетворень, якщо в результаті їх
використання порядок та структура членів речення, що перекладається,
залишається без змін [7, с. 19]: «Thank you for your presence here today – a historic
gesture that speaks to the power of reconciliation and the alliance between the
American and Japanese peoples; a reminder that even the deepest wounds of war can
give way to friendship and lasting peace.» [3] – «Спасибі за вашу присутність
сьогодні тут – це історичний жест, що розповідає про міць примирення а також
об’єднання між американським і японським народом; пам’ятка про те, що навіть
найглибокі поранення війни можуть надати дорогу співдружбі а також міцному
миру.».
Перетворення – підґрунтя багатьох методів перекладу, змістом якого є
зміна формальних або ж семантичних елементів оригінального тексту при
збереженні відомостей, призначених задля передання [9, с. 89].
Т. Левицька а також А. Фітерман відокремлюють три види перекладацьких
перетворень [9, с. 89].
1. Граматичні перетворення (вилучення, перегрупування, заміни та
додавання пропозицій);
2. Стилістичні перетворення (синонімічні заміни а також описовий
переклад, адаптація і компенсація);
3. Лексичні перетворення (заміна та додавання, генералізація і
конкретизація пропозицій, транслітерація і транскрибування, антонімічний
переклад).
Перегрупування, як вид граматичної перекладацької перетворенням є
зміною знаходження мовних частин у тексті перекладу у порівнянні з вихідним
текстом. До прикладу, «It is a profound honor to stand in this city, by this
monument to the Warsaw Uprising, and to address the Polish nation that so many
generations have dreamed of: a Poland that is safe, strong, and free» (Donald Trump)
[10] – «Це велика шана знаходитись в даному місті, біля даного пам’ятника
Варшавському бунту та звертатися до польської нації, про яку мріяли так багато
поколінь: Польща, яка є безпечною, міцною і незалежною» (Дональд Трамп).
Перегрупування доволі часто іде поряд із заміною, в результаті чого
змінюються граматичні характеристики словесних форм (до прикладу, замість
форми однини у перекладі застосовується форма множини), елементи мови (До
прикладу інфінітив у перекладі перетворюється у іменник), членів речення (до
прикладу, додаток під час перекладу трансформується у підмет), слів (до
прикладу, певне слово у результаті перекладу замінюється на інше, схоже за
змістом) та речень (До прикладу, просте речення трансформується в складне
або ж навпаки) [7, с. 20]: «We stand at the birth of a new millennium ready to
unlock the mysteries of space, to free the earth from the miseries of disease, and to
harness the energies, industries, and technologies of tomorrow.» (Donald Trump) [11]
– «Ми знаходимось на межі новітнього тисячоліття, готові дізнатись
секрети космосу, визволити землю від хвороб та застосувати енергію,
організації а також технології завтрашнього дня.» (Дональд Трамп).
Під час перекладу політично-суспільної лексики нерідко з’являється
необхідність в додатковому слові, що обумовлюється компресією англійської
мови [13, с. 85]. Метод додавання – це повна відмінність методу опущення:
«These barriers and restrictions, some formal, some informal, erode women’s abilities
to participate fully in their economies and to support their families whether as
employees or entrepreneurs» (Hillary Clinton) [14] – «Дані перешкоди а також
обмеження, певні формальні, деякі неформальні, зруйновують можливості
жінок повністю приймати участь в економічній сфері життя та тримати власні
сім’ї, будь то у ролі звичайних працівників або ж підприємців» (Гілларі
Клінтон).
Під стилістичними перетвореннями мається на увазі певні методи
перекладу, завдяки яким перекладач міксує стилістичні наголоси, послаблюючи
або, навпаки, насичуючи різноманітні кольори значення, або ж пристосовуючи
мову перекладу до норм стилістики, що є прийняті у перекладі [15, c. 53].
Завдяки стилістичним перетворенням перекладач має можливість передати всю
виразність та манеру мови вихідного тексту, не змінюючи суть перекладеного
тексту.
Синонімічна заміна – це одна із перетворень у перекладацькій стилістиці,
її застосовують, у тому випадку коли у мові перекладу не має слова
відповідного до слова у мові оригіналу, в такому випадку перекладач підбирає
синонім, що найбільше передасть суть мовної частини, однак не є прямим
синонімом даного слова. До прикладу: «So our task is to find a new framework
that allows for a close economic partnership but holds those rights and obligations in
a new and different balance» (Theresa May) [16] – «Відповідно до цього, наше
завдання – відшукати нову стратегію, що б дозволяла міцне економічне
партнерство, однак зберігала ці обов'язки та права на новітньому та інакшому
рівні» (Тереза Мей).
Описовий переклад є прийомом перекладу новітніх лексичних частин
оригінальної мови, коли словосполучення, слово, фразеологізм, термін при
перекладі замінюється словосполученням, що чітко може передати суть даного
слова або ж терміна (словосполучення) [17, с. 723]: «I have spoken of a thousand
points of light, of all the community organizations that are spread like stars
throughout the Nation, doing good.» (George Herbert Walker Bush) [18] – «Я
зазначив про некомерційну установу в підтримку волонтерства « Тисяча точок
світла», про всі громадські організації, що розповсюджуються як зорі по всій
Америці, роблячи добро.» (Джордж Герберт Вокер Буш).