«Чотири азіатські тигри» або «Чотири азіатські малі дракони — неофіційна назва економік

Південної Кореї, Сінгапуру, Гонконгу і Тайваню, які демонстрували дуже високі темпи
економічного розвитку з початку 60-х до фінансової кризи 90-х років XX століття. «Азіатські
тигри» змогли за кілька десятиліть перетворитися з відсталих країн на передові країни Азії.
Цьому сприяло кілька факторів, насамперед жорстка економічна політика урядів та допомога
розвинених країн.
У цілому нині, економічна політика “тигрів” першої: хвилі Кореї, Сінгапуру, Тайваню, Гонконгу
– мала низку спільних характеристик. За всієї непересічності керівників цих країн: колишнього
японського офіцера Пак Чжон Хі, колишнього британського адвоката Лі Куан Ю і колишнього
голови підмосковного колгоспу Цзян Цзін-го, обрана ними економічна стратегія була
продиктована не так їх мудрістю, як географією, історією, зовнішньою політикою та здоровим
глуздом.
Усі країни “четвірки” майже позбавлені запасів з корисними копалинами, зате у тому
розпорядженні були запаси дешевої і виключно дисциплінованої робочої сили в. Століття
наполегливої праці на рисових полях, а також традиційне конфуціанське виховання з його
установками на освіту, дисципліну та конформізм протягом століть сформували унікальний
“далекосхідний характер”.
Його рисами є: працьовитість, готовність без нарікання зносити поневіряння та беззаперечно
виконувати накази старших, орієнтація на сімейні цінності, культ освіти та соціального
просування. Здоровий глузд підказував, що найкращим рішенням для цих країн буде
створення експорторієнтованої економіки.
Попри схожість стратегії, між “тиграми” першої хвилі існували чималі розбіжності у тактиці:
Корейський уряд, наприклад, вирішив скопіювати довоєнну політику імператорської Японії і
зробив ставку створення великих багатопрофільних фірм – чеболь. На Тайвані тим часом
перевага надавалася середнім і дрібним фірмам, а Гонконг всіляко використовував своє
сусідство з величезним Китаєм.
Однак, крім експортної орієнтації економіки, всіх “тигрів” об'єднувала ще одна важлива риса:
за можливим винятком Гонконгу, новий азіатський капіталізм скрізь був далеким від
ліберального ідеалу, держава втручалася в економіку активно та безцеремонно.
Інша особливість “тигрів” першої хвилі у тому, що вони робили свій економічний ривок під
керівництвом авторитарних режимів. Подібна ситуація створювала ідеальне підґрунтя для
корупції – тим більше, що в більшості цих країн з незапам'ятних часів само собою зрозуміло,
що чиновник просто за родом своєї роботи неминуче має брати хабарі та злегка запускати руку
до скарбниці.
Появі азіатських тигрів чимало сприяла і холодна війна. Усі майбутні “тигри” керувалися
радикально антикомуністичними режимами. За часів війни в Індокитаї держави Східної Азії
перебували на передовій лінії боротьби з комунізмом, і тому могли розраховувати на західне
сприяння, у тому числі фінансово-технологічне. Західна допомога та пільгові позики, дійсно,
надходили туди у чималих кількостях. Без цих капіталів східноазіатське економічне диво або
зовсім не відбулося б, або сталося набагато пізніше.