Німецький Стандарт Лютий 2000

Визначення індексу текучості розплаву по масі (ІТРМ) та розплаву об’ємної

швидкості потоку термопластмаси (РОШП)
(МОС 1133: 1997)
Англійський переклад НПС ЄС МОС 1133
НІС (Німецький інститут стандартизації)
ЄС МОС 1133(Європейський Стандарт
Міжнародна організація по стандартизації)
МКС( Міжнародний класифікатор стандартів) 83.080.20.
Замінено видання лютий,1993року,НПС МОС 1133
Європейський Стандарт ЄС МОС 1133: 1999 має статус НПС.
Кома використана як розділовий знак.

Національна Передмова
Цей стандарт був надрукований згідно із рішенням Європейського комітету
по стандартизації/Технічного комітету 249 (ЄКС/ТК) для ухвалення без
жодних змін, Міжнародного Стандарту МОС 1133 як Європейського
Стандарту.
Відповідальний німецький орган, залучений до його підготовки –
Normenausschuss Kunststoffe (Комітет по стандартизації пластмаси),
Технічний Комітет за фізичним, реологічним та аналітичним контролем
властивостей матеріалу.
Стандарти НІС, які відповідають Міжнародним Стандартам, вказані у 2
стовпчику ЄС наступні:
Стандарт МОС Стандарт/ти НІС
МОС 1622-1 НІС 7741-1 та НІС ЄС МОС 1622-1
МОС 1872-1 НІС 16776-1 та НІС ЄС МОС 1872-1
МОС 1873-1 НІС ЄС МОС 1873-1
МОС 2580-1 НІС 16772-1 та НІС ЄС МОС 2580-1
МОС 2897-1 НІС16771-1 та НІС ЄС МОС 2897-1
МОС 4613-1 НІС 16778- 4613-1 та НІС ЄС МОС
МОС 4894-1 НІС16775-1 та НІС ЄС МОС 4894-1
МОС 6402-1 НІС16777-1 та НІС ЄС МОС 6402-1
МОС 6507-1 НІС 6507-1
МОС 7391-1 НІС7744-1
МОС 8257-1 НІС 7745-1
МОС8986-1 НІС ЄС МОС 8986-1
МОС 9988-1 НІС 16781-1
МОС 10366-1 НІС ЄС МОС10366-1
Поправки
МОС 1133 був ухвалений як Європейський Стандарт, статус відповідного
НІС (НІС МОС 1133) був змінений згідно з ним.
Попередні видання
НІС 53735: 1970-08, 1977-11, 1983-01, 1988-02; НІС МОС1133: 1993-02.
Продовження на зворотньому боці
ЄС складається з 15 сторінок

© Жодна частина цього стандарту не може бути відтворена без попереднього

дозволу НІС (Німецького інституту стандартизації), зареєстроване
об’єднання у Берліні, ТОВ «Beuth Verlag », 10772 Берлін, Німеччина, має
виняткове право на продаж Німецьких Стандартів((DIN-Normen).

Вихідний номер НІС ЄС МОС 1133: 2000-02

Англійська група цін 10 Номер продажу 1110
07.00

НІС ЄС МОС 1133: 2000-02

Національні доповнення до Стандартів
(та які не включені у нормативні посилання та доповнення ZA до стандартів)
НІС 7741-1 Полістиролові (ПС) прес-матеріали – Класифікація та
визначення
НІС 7744-1 Полікарбонатові (ПК) прес-матеріали – Класифікація та
визначення
НІС 7745-1 Поліметилметакрилатові (ПММК) прес-матеріали –
Класифікація та визначення
НІС 16771-1 Стирол-бутадієнові (СБ) полімерові прес-матеріали –
Класифікація та визначення
НІС 16772-1 Акрилонітрилбутадієнстиролові (АБС) прес-матеріали –
Класифікація та визначення
НІС 16775-1 Стирол-акрилонітрилові (САН) прес-матеріали –
Класифікація та визначення
НІС 16776-1 Поліетиленові (ПЕ) прес-матеріали – Класифікація та
визначення
НІС 777-1 Ударостійкі акрилонітрилові/стиролові (ASA, AES, ACS)
прес- матеріали (крім бутадієн – модифікованих прес – та профільних
матеріалів) – Класифікація та визначення
НІС 16778-1 Пластмаса – Етиленвінілацетатні (EVAC) прес- та профільні
матеріали – Визначення та описання
НІС16781-1 Поліоксиметиленові прес-матеріали (POM ) – Класифікація
та визначення
НІС ЄС МОС 1622-1 Полістиролові (PS) прес- та профільні матеріали – Ч.
1: Система визначень та описання (МОС 1622-1 : 1994)
НІС ЄС МОС 1872-1 Поліетиленові (PE) прес- та профільні матеріали – Ч.
1: Система визначень та описання (МОС 1872-1 : 1993)
НІС ЄС МОС 1873-1 Поліпропіленові (PP) – прес- та профільні матеріали
Ч.1: Система визначень та описання (МОС 1873-1 : 1995)
НІС ЄС МОС 2580-1 Акрилонітрилбутадієнстиролові(ABS) прес- та
профільні матеріали – Ч. 1: Система визначень та описання (МОС 2580-1 :
1997)
НІС ЄС МОС 2897-1 Ударостійкі полістиролові (PS-I) ) прес- та профільні
матеріали – Ч.1: Система визначень та описання (МОС 2897-1 : 1997)
НІС ЄС МОС 4613-1 Етиленвінілацетатні (E/VAC) прес- та профільні
матеріали – Ч.1: Система визначень та описання (МОС 4613-1 : 1993)
НІС ЄС МОС 4894-1 Стиролакрилонітрилові (SAN) прес- та профільні
матеріали – Ч.1: Система визначень та описання (МОС 4894-1 : 1997)
НІС ЄС МОС 6402-1 Ударостійкі акрилонітрилові/стиролові(ASA, AES,
ACS) прес- та профільні матеріали, за винятком бутадієн – модифікованих
матеріалів – Ч.1: Система визначень та описання (МОС 6402-1 : 1997)
НІС ЄС МОС 6507-1 Металеві матеріали – Визначення міцності за Вікерсом
– Ч.1: Метод дослідження (МОС 6507-1 : 1997)
НІС ЄС МОС 8986-1 Полібутенові (PB) прес- та профільні матеріали –
Ч.1: Система визначень та описання (МОС 8986-1 : 1993)
НІС ЄС МОС 10366-1 Метилметакрилатові/акрилонітрилбутадієнстиролові
(MABS) ) прес- та профільні матеріали – Ч. 1: Система визначень та
описання (МОС 10366-1 : 1993).

Європейський Стандарт ЄС МОС 1133

Травень 1999
ICS 83.080.20

Англійська версія
Пластмаса
Визначення індексу текучості розплаву по масі (ІТРМ) та розплаву
об’ємної швидкості потоку термопластмаси (РОШП)
(МОС 1133: 1997)
Цей Європейський Стандарт був ухвалений ЄКС 16 квітня 1999 р.
Члени ЄКС зобов’язані виконувати Міжнародні Правила ЄКС, які є умовами
для надання цьому Європейському Стандарту статусу національного
стандарту без жодних змін.
Сучасні списки та бібліографічні посилання, які стосуються таких
національних стандартів можна отримати при звернені до Центрального
Секретаріату чи до будь-якого члена ЄКС.
Європейські Стандарти існують у 3-х офіційних версіях (англійській,
французькій та німецькій). Будь-яка версія іншими мовами , зроблена
відповідальною особою – членом ЄКС його власною мовою та затверджена
Центральним Секретаріатом має такий же статус, як і інші офіційні версії.
Члени ЄКС – це органи національних стандартів Австрії, Бельгії, Чеської
Республіки, Данії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Греції, Ісландії, Ірландії,
Італії, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Іспанії, Швеції,
Швейцарії та Сполученого Королівства ВБ.

ЄКС
Європейська комісія по стандартизації
Центральний Секретаріат: ruedeStassart 36, B-1050 Brussels

ЄС МОС 1133:1999
Передмова
Міжнародний Стандарт
ISO 1133 : 1997 Пластмаса – Визначення індексу текучості розплаву по
масі (ІТРМ) та розплаву об’ємної швидкості потоку термопластмаси
(РОШП), був підготовлений ISO/TC 61 «Пластмаса» Міжнародною
Організацією по стандартизації та затверджений Технічною Комісією
CEN/TC 249 «Пластмаса», Секретаріат якого керується IBN,як Міжнародним
Стандартом.
Цьому Європейському Стандарту надається статус національного стандарту
як при виданні ідентичного змісту, так і при юридичному завіренні
документа, а національні стандарти, які мають певні розбіжності, будуть
скасованими не пізніше листопада 1999р.
Згідно із Міжнародними Правилами CEN, національні організації по
стандартизації наступних країн зобов’язані слідувати цьому Європейському
Стандарту:
Австрія, Бельгія, Чеська Республіка, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина,
Греція, Ісландія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія,
Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство ВБ.
Відомості про затвердження
Зміст Міжнародного Стандарту ISO 1133 : 1997 був затверджений CEN як
Європейський Стандарт без жодних змін.
Примітка: Нормативні посилання на міжнародні видання зазначені у Annex
ZA. (стандарт).

ЄС МОС 1133: 1999

1 Загальні положення
1.1. Цей Міжнародний стандарт окреслює метод визначення індексу
текучості розплаву по масі (ІТРМ) та об’ємної швидкості потоку
розплаву(ОШПР) термопластмасових матеріалів за заданих умов
температури та навантаження. Зазвичай, умови випробовування для
визначення швидкості текучості розплаву зазначені у стандартному
зразку із посиланням на Міжнародний Стандарт. Умови
випробовування, які зазвичай використовуються для
термопластмаси, вказані у додатках А та В. Об’ємна швидкість
потоку розплаву зазвичай корисна при порівнянні заповненої та
незаповненої термопластмаси. Зараз, швидкість текучості розплаву
можна визначити за допомогою автоматичних вимірювань, які
визначають щільність розплаву за відомої температури для
проведення випробовування.
Цей метод не застосовують до термопластмаси, на реологічні
властивості якої впливають такі явища як гідроліз, конденсація чи
вулканізації.
1.2. Індекс текучості розплаву по масі та об’ємна швидкість потоку
розплаву термопластмаси залежать від коефіцієнту зсуву.
Коефіцієнти зсуву у цьому випробовуванні набагато менші ніж ті,
які використовуються за звичайних умов виготовлення, і більше
того, інформація, отримана за допомогою цього методу для різних
видів термопластмаси не завжди співвідноситься з їхніми
властивостями при звичайному використанні. Обидва методи
корисні для контролю якості.
 2 Нормативні посилання
Наступні стандарти містять положення, які, завдяки посиланням у цьому
тексті, складають положення цього Міжнародного Стандарту. У час, коли
друкувався даний стандарт, всі зазначені видання були достовірними. Усі
стандарти можуть редагуватися і сторони договору, які брали за основу цей
Міжнародний Стандарт, підтримують розглянути можливість використання
найновіших видань стандартів, зазначених нижче.
Члени IEC та ISO ведуть обліки сучасних діючих Міжнародних Стандартів.

ISO 468: 1982, Рівність поверхні – Параметри, їхні показники та основні

правила для визначення вимог.
ISO 1622-1: 1994, Пластмаса – Полістиролові ( PS) прес- та профільні
матеріали – Ч. 1: Система визначень та описання.
ISO 1872-1: 1993, Пластмаса – Поліетиленові (ПЕ) прес-матеріали –
Класифікація та визначення .
ISO 1873-1: 1995, Пластмаса – Поліпропіленові ( PP) – прес- та профільні
матеріали Ч.1: Система визначень та описання.
ISO 2580-1: 1990, Пластмаса – Акрилонітрилбутадієнстиролові(ABS) прес- та
профільні матеріали – Ч. 1: Визначення.
ISO 2897-1: 1990, Пластмаса – Ударостійкі полістиролові ( PS-I) ) прес- та
профільні матеріали – Ч.1: Визначення.
ISO 4613-1: 1993, Пластмаса – Етиленвінілацетатні (E/VAC) прес- та
профільні матеріали – Ч.1: Система визначень та описання.
ISO 4894-1: 1990, Пластмаса – Сополімер стирола та акрилонітрилових
(SAN) прес- та профільних матеріалів – Ч.1: Визначення.
ISO 6402-1: 1990, Пластмаса – Ударостійкі акрилонітрилові/стиролові(ASA,
AES, ACS) прес- та профільні матеріали, за винятком бутадієн –
модифікованих матеріалів – Ч.1:Визначення.
ISO 6507-1: – 1), Металеві матеріали – Визначення міцності за Вікерсом –
Ч.1: Метод дослідження .
ISO 7391-1: – 2), Пластмаса – Полікарбонатові прес- та профільні матеріали –
Ч. 1: Система визначень та описання.
ISO 8986-1: 1993, Пластмаса – Полібутенові ( PB) прес- та профільні
матеріали – Ч.1: Система визначень та описання.
ISO 9988-1: 1991, Пластмаса – Поліоксиметиленові прес- та профільні
матеріали – Ч.1: Визначення.
ISO 10366-1: 1993, Пластмаса –
Метилметакрилатові/акрилонітрилбутадієнстиролові (M ABS) ) прес- та
профільні матеріали – Ч. 1: Система визначень та описання.

3 Агрегат
3.1. Основний агрегат
Загалом, цей прилад являється пластометром видавлюю чого типу, який
працює при постійній температурі. Звичний вигляд приладу показаний на
мал.1. Термопластичний матеріал, який знаходиться у вертикальному
циліндрі, виштовхується за допомогою головки наповненим поршнем.
Агрегат складається із наступних основних частин:
3.1.2 Циліндра, зафіксованого у вертикальному положенні. Циліндр повинен
бути із матеріалу, стійкого до зношення та корозії , до максимальної
температури опалювальної системи та повинен бути нейтральним до
вибіркового випробовування. Для певних металів, необхідні вимірювання
при температурі вище 450 С. Довжина циліндра – 115-180 мм, а внутрішній
діаметр – 9,550± 0, 025 мм. Основа циліндра повинна бути теплоізольованою
таким чином, щоб площа відкритого металу становила менш ніж 4 см2; також
рекомендується, щоб використовувався такий ізоляційний матеріал як Al2 O3
керамічне волокно чи інший відповідний матеріал, для запобігання
склеювання екстругату. Отвір циліндра повинен бути зміцненим згідно із
числом твердості по Вікірсу не менше ніж 500 (HV 5 до HV 100) (див. ISO
6507-1), а нерівність поверхні має бути меншою ніж Ra(середньо-
арифметичне відхилення) = 0, 25 µm (див.ISO 468). Якщо це необхідно,
потрібно використати направляючу поршня, для підтримання зчеплення,
спричиненого зміщенням поршня, який не впав нижче рівня, за якого
фактичне навантаження відрізняється від номінального більш ніж ±0,5%.
3.1.3 Стального поршня, робоча довжина якого принаймні така ж, як сам
циліндр. Довжина головки поршня повинна складати 6,35 мм ± 0, 10 мм.
Діаметр головки повинен бути меншим за внутрішній діаметр циліндра –
0,075 мм ± 0, 010 мм. Гостру верхівку верхнього краю потрібно зняти.
Поршень повинен виступати над головкою до 9 мм у діаметрі.
Для підтримки змінного навантаження, до верхівки поршня можна приєднати
фіксатор, але поршень повинен бути термічно ізольованим від навантаження.
Уздовж стержня поршня, на відстані 30 мм, повинні бути вигравіювані дві
тонкі, округлі позначки – посилання і розташовані таким чином, щоб верхня
розміщувалась паралельно верхівці циліндра, коли відстань між нижнім
краєм головки поршня та верхівкою головки буде становити 20 мм. Ці
округлі позначки використовуються як точки відліку під час вимірювань.
(див. п.6.3 і 7.4)
Для забезпечення оптимального функціонування агрегату, циліндр та
поршень повинні бути зроблені із матеріалів різної твердості. Для легкості
використання та оновлення, краще зробити циліндр із більш міцнішого
матеріалу.
Поршень може бути як пустим, так і суцільним. У випробовуваннях із
меншим навантаженням, поршень повинен бути пустим, у іншому разі,
отримати найнижче нормативне навантаження стане майже неможливим.
Коли проводяться випробовування із більшим навантаженням, недоцільно
використовувати пустий поршень, так як таке навантаження може завдати
деформувати поршень. У таких випробовуваннях повинні використовуватись
пустий або суцільний поршні із відповідними інструкціями. Користуючись
останнім варіантом, цілком природно, що втрата тепла уздовж поршня (який
значно довший ніж звичайно), не змінить температуру випробовування
матеріалу.
Removable load Змінне навантаження
Insulation ізоляція
Upper reference mark Верхні точки відліку
insulation ізоляція
Lower reference mark Нижні точки відліку
cylinder циліндр
die головка
Insulating plate Ізоляційна пластина
Die-retaining plate Притискувальна пластина головки

Мал. 1 – Типовий агрегат для визначення швидкості текучості розплаву

(який показує один із можливих способів закріплення головки та одного
виду поршнів).
3.1.4 Система регулювання температури
Для всіх температур циліндра, які можна встановити, регулювання
температури повинно здійснюватись так, щоб між головкою та допустимою
висотою заповнення циліндра різниця температур, вимірюваних біля його
стінок, не перевищувала ті, які вказані у табл. 1 протягом усієї тривалості
тесту.
Примітка – температуру стінок циліндра можна виміряти за допомогою термокапсул Pt
термометрів, прикріплених до стінок. Якщо агрегат так не обладнаний, температура
вимірюється у розплаві, на певній відстані від стінок циліндра, залежно від типу
термометра, який використовується.
Система регулювання температури дозволяє встановлювати
температуру випробовування від 1С чи менше.
Таблиця 1 – Максимально допустимі коливання температури з часом та
відстанню

Температура Коливання температури

випробовування, С, θ із відстанню із часом

θ ≤ 200 ±1 ± 0,5
200 θ ≤ 300 ± 1,5 ±1
θ 300 ±2 ± 1,5

3.1.5 Головки, повинні бути зроблені із загартованої сталі довжиною 8,000

мм ± 0, 025 мм. Внутрішні стінки повинні бути прямими, круглими та
однотипними у діаметрі таким чином, щоб у всіх положеннях вони були у
межах 0,005 мм справжнього циліндру із номінальним діаметром 2,095 мм.
Отвір циліндра повинен бути зміцненим згідно із числом твердості по
Вікірсу не менше ніж 500 (HV 5 до HV 100) (див. ISO 6507-1), а нерівність
поверхні має бути меншою ніж Ra(середньо-арифметичне відхилення) = 0, 25
µm (див.ISO 468). Головка не повинна нависати над основою циліндра(див.
мал.1) і повинна розташовуватись таким чином, щоб її отвір мав спільну ось
із отвором циліндра.
3.1.6. Засоби установки та збереження циліндра у вертикальному
положенні
Двосторонній міхуровий рівень, який зазвичай приєднується до осі циліндра
та регулюючі опори для агрегату і доцільними для використання
Примітка – це використовується для того, щоб запобігти надмірному тертю ,
спричиненого поршнем чи прогинанням унаслідок великих навантажень.
Розвантажувальний поршень підніме спиртовий рівень до його крайньої позначки та є
хорошим засобом перевірки конформності згідно із цією вимогою.
3.1.7 Змінного навантаження, на верхівці поршня, який складається із
набору гирь та можуть прикріплюватись таким чином, щоб загальна маса
навантаження та поршень становили вибране номінальне навантаження
0,5 %. Інший механічний навантажувальний пристрій може
використовуватись для більших навантажень.

3.2 Допоміжні комплектуючі

3.2.1. Загальна інформація

3.2.1.1 Приладу для опускання пробних зразків у циліндр, який
складається із ущільненого стержня , зробленого із неабразивного матеріалу.
3.2.1.2 Обладнання для очищення
3.2.1.3 Ртутний скляний термометр (із градуюванням) або інший прилад
для вимірювання температури. Цей вимірювальний прилад повинен мати
градуювання для вимірювання температури до ±0,5 С при визначеній
температурі та при зануренні, коли перевіряється система терморегуляції
згідно із п.5.1.
3.2.2 Для методу А
3.2.2.1 Ріжучий інструмент, для відрізання пресованих зразків. Ланцет із
гострим кінцем буде прийнятним для використання.
3.2.2.2 Таймер, точний із похибкою ± 0,1с.
3.2.2.3 Баланс, точний із похибкою ± 0,5 мг.
3.2.3 Для методу В
Вимірювальний прилад, для автоматичного вимірювання відстані та часу
руху поршня.

4 Пробний зразок

4.1 Пробний зразок може бути будь-якої форми, який буде поміщатись у
діаметр циліндра, наприклад, порошок, гранули або шматки плівки.
Примітка – деякі порошкоподібні матеріали не утворюють безбулькових волокон, якщо
перед цим вони не зазнали здавлювання.
4.2 Пробний зразок повинен підтримуватись у певному стані, і, якщо
необхідно, бути закріпленим до початку випробовування, згідно із
особливостями матеріалу.

5 Перевірка температури, очищення та використання агрегату

5.1 Перевірка системи терморегуляції
5.1.1 Необхідно постійно перевіряти точність системи терморегуляції
(3.1.4). Для цього, увімкніть систему терморегуляції поки циліндр не
нагріється до необхідної температури, зазначеної контрольним
термометром. Підігрійте термометр із градуюванням (3.2.1.3) до тієї ж
температури. Потім наповніть циліндр матеріалом, необхідним для
тестування чи відповідним зразком матеріалу (див. 5.1.2),
використовуючи ті самі методи, як при випробовуванні (див. 6.2). Через
чотири хвилини після заповнення матеріалом, вставте термометр із
градуюванням у камеру для зразків та опустіть його в матеріал доки
верхівка колби не буде знаходитися на відстані 10 мм від верхньої
частини головки. Після подальших проміжків часу (не менше ніж 4 хв. та
не більше 10хв.), змініть температуру, вказану контрольним термометром
алгебраїчним додаванням різниці двох температур, які показують
термометри. Також необхідно перевіряти температурну криву всього
циліндра. Для цього, вимірюйте температуру матеріалу кожні 10 мм та до
60 мм вище верхньої частини головки. Максимальні відхилення крайніх
значень повинні відповідати табл.1.
5.1.2 Зрозуміло, що матеріал, який використовується під час точного
вимірювання буде занадто рідким для того, щоб помістити колбу ртутного
термометра без застосування підвищеної сили чи загрози пошкодження.
Матеріал із MFR вищим за 45г/10 хв (2,16 кг навантаження) при
визначенні температури є прийнятним для використання.
5.2 Очищення агрегату
Агрегат потрібно добре чистити після кожного використання. Циліндр
модна чистити за допомогою відрізків з тканини. Поршень потрібно
чистити тканиною, поки він гарячий. Головку можна чистити мідним
інструментом чи дерев’яним штифтом. Також можна використовувати
піролітичне очищення у атмосфері азоту при температурі близько 550С.
Не слід використовувати тверді матеріали або такі, які можуть
пошкодити поверхню поршня, циліндра чи головки. Зверніть увагу на те,
що даний процес очищення не впливає на величину головки чи на якість
обробки поверхні.
Якщо ж для очищення циліндру використовується розчинники, зверніть
увагу на те, що будь-який вплив, який вони можуть спричинити при
наступному використанні, надзвичайно малий.
Примітка – рекомендується часто знімати, напр. один раз на тиждень, інструменти
постійного використання. Ізоляційну пластину та притискувальну пластину головки,
якщо вони закріплені, так як на мал. 1, а циліндр добре очищати.

6 Метод А
6.1 Очистіть агрегат (див. 5.2). Перед початком випробувань
переконайтесь, що циліндр (3.1.2) знаходився при вказаній температурі не
менше ніж 15хв.
 6.2 Потім наповніть циліндр від 3 до 8 г зразка згідно із розрахованим
індексом швидкості текучості розплаву (див.табл.2). Під час заповнення,
притисніть матеріал за допомогою пакувальної палки
(3.2.1.1), нажимаючи на неї рукою. Для того, щоб забезпечити вільного від
повітря, настільки це можливо, наповнення матеріалу, який підлягає
окислювальному розпаду, завершіть процес наповнення через 1 хв.
Опустіть поршень у циліндр, із чи без навантаження, спираючись на
швидкість текучості розплаву матеріалу.
Якщо швидкість текучості розплаву матеріалу висока, тобто, більша за
10г/10хв, втрата зразка під час підігрівання буде значною. У цьому
випадку, використайте поршень без навантаження або із меншою вагою
під час підігрівання, а потім замініть на потрібну вагу у кінці 4-
хвилинного підігрівання. У випадку надзвичайно високих швидкостей
текучості розплаву, заглушка для головки стане у пригоді.

Таблиця 2
Швидкість текучості Вага зразка у циліндрі2, г Час відрізання
1
розплаву г/10 хв екструдата, с
≥ 0, 1 but ≤ 0,5 3-5 240
> 0,5 but ≤ 1 4-6 120
> 1 but ≤ 3,5 4-6 60
> 3,5 but ≤ 10 6-8 30
> 10 6-8 5-153
1) Рекомендується не вимірювати швидкість текучості розплаву, якщо отримане
значення у випробовуванні менше ніж 0,1 г /10 хв чи вище за 100 г/10 хв.
2) Коли щільність матеріалу вища за 1,0 г/см3, , необхідно збільшити вагу
матеріалу випробовування.
3) Для отримання відповідної стабільності, коли матеріали випробовування мають
M FR вищий за 25 г/10 хв, необхідно буде як перевіряти та вимірювати
автоматично час закінчення до менш ніж 0,1 с, так і використовувати метод В.

6.3 Через 4 хвилини після завершення введення пробного зразка, протягом

яких температура змінилась і стала підходящою,поставте вибране
навантаження на поршень, якщо він був не- чи перенавантаженим. Нехай
поршень падає, що зумовлено силою гравітації, поки не витісняться
безбулькові волокна; це можна зробити перед або після розміщення
навантаження, залежно від справжньої в’язкості матеріалу. Час для цієї
процедури не повинен перевищувати 1 хв. Відріжте екструдат за допомогою
ріжучого інструменту(3.2.2.1) і викиньте. Нехай поршень із навантаженням
продовжує падати під силою гравітації. Коли найнижча точка відліку
досягнула вищого краю циліндра, увімкніть таймер(3.2.2.2) та одночасно
відріжте екструдат за допомогою ріжучого інструменту та знову викиньте.
Потім зберіть наступні відрізки для того, щоб виміряти ступінь витяжки
часових проміжків часу, залежно від швидкості текучості розплаву та
виберіть таким чином, щоб довжина одного відрізку була не менша ніж 10
мм та бажано між 10 та 20 мм (див. час відрізання ектрудата у табл.2).
Для низьких значень M FR ( та M VR) та/і матеріали які мають доволі високий
рівень Барус-ефекту, бужу неможливо взяти відрізок довжиною 10 мм чи
більший протягом максимального періоду часу у 240 с. У таких випадках,
можна використовувати метод А, але лише за умови, що вага кожного
відрізка, отриманого через 240 с, вища за 0,04 г. Якщо ж вага нижча,
Потрібно використовувати метод В.
Припиніть різати, коли верхня позначка на стержні поршня досягла
верхнього краю циліндра. Викиньте всі відрізки, у яких видно повітряні
бульбашки. Після охолодження, зважте кожен відрізок окремо, навіть до 1
мг, яких повинно бути щонайменше 3 та підрахуйте їхню загальну вагу.
Якщо різниця між максимальним і мінімальним значенням ваги окремого
відрізка перевищує 15% загальної ваги, відкиньте результат та повторіть
випробування із новою кількістю зразка.
Час між завантаженням циліндра та останнім вимірюванням не повинен
перевищувати 25 хвилин.

6.4 Швидкість текучості розплаву (M FR), виражена у грамах на 10 хв. дана у

вигляді пропорції
M FR(θ, mnom) =
де,
θ – температура випробовування, у градусах Цельсія;
mnom – номінальне навантаження, у кілограмах;
m – середня вага, у грамах, відрізків;
tref – час відліку (10 хв), у секундах (600 с);
t – період відрізання, у секундах.
Підрахуйте результат до двох важливих показників та запишіть використані
умови випробовування (напр., 190/2, 16).

7 Метод В
7.1 Принципи
Швидкість текучості розплаву (M FR) та розплаву об’ємної швидкості потоку
(M VR) визначають використовуючи два наступні принципи:
1) Вимірювання відстані, яку проходить поршень за певний час;
2) Вимірювання часу, протягом якого поршень проходить певну відстань.
7.2 Оптимальна точність вимірювання
Для повторюваних значень M FR між 0,1г/10 хв та 50 г/10 хв чи M VR між
0,1 см3/10 хв та 50 см3/ 10 хв, рух поршня повинен вимірюватись до
найближчих значень відстані ± 0,1 мм та часу із точністю у 0,1 с.
7.3 Підготовка
Використовуйте метод А, окреслений у п.6.1- 6.3( до кінця першого
параграфу).

7.4 Визначення
7.4.1 Коли найнижча точка відліку досягнула вищого краю циліндра,
починайте автоматичне вимірювання.
7.4.2 Робіть наступні вимірювання:
 використовуючи принцип, зазначений у п. 7.1 а), виміряйте відстань,
яку проходить поршень за визначені періоди часу.
 використовуючи принцип, зазначений у 7.2 в), виміряйте періоди часу,
необхідні точкам відліку для того, щоб пройти певну відстань.
Припиніть вимірювання, коли верхня позначка на стержні поршня досягла
верхнього краю циліндра.
7.4.3 Час між завантаженням циліндра та останнім вимірюванням не повинен
перевищувати 25 хвилин.

7.5 Запис результатів

7.5.1 Розплав об’ємної швидкості потоку (M VR), вираженої у кубічних
сантиметрах на 10 хв, даний у вигляді рівняння
M VR(θ, mnom) = =
де,
θ – температура випробовування, у градусах Цельсія;
mnom – номінальне навантаження, у кілограмах;
A – середня площа поперечного перерізу, у квадратних сантиметрах поршня
та циліндра (= 0,711 см2);
tref – час відліку (10 хв), у секундах (600 с);
t – визначений час вимірювання (див. 7.4.2а)) або середнє значення
вимірювань окремих проміжків часу, у секундах;
l – визначена відстань, яку проходить поршень (див. 7.4.2 в)) або середнє
значення вимірювань окремих проміжків відстані, у сантиметрах.
7.5.2 Швидкість текучості розплаву (M FR), виражена у грамах на 10 хв. дана
у вигляді рівняння
M FR(θ, mnom) = =
Де,
θ, mnom, A, tref , t і l – визначені величини, такі ж, як у п.7.5;
p – щільність, у грамах на кубічний сантиметр, сплаву, при температурі
випробовування та дана у вигляді рівняння
р=
m вага, визначена при зважуванні екструдату, витісненого при русі поршня
при l см.
7.5.3 Підрахуйте результат до двох важливих показників та запишіть
використані умови випробовування (напр., 190/2, 16).
8 Співвідношення величини витрат
Відношення між двома значеннями M FR (чи M VR) називається
співвідношенням величини витрат, наприклад
M RR = =
Зазвичай використовується як показник, яким чином на реологічні
властивості впливають молекулярно-масовий розподіл матеріалу.

Примітка – умови, які потрібно використовувати при визначені співвідношення величини

витрат дані у відповідних стандартах матеріалів.
9 Ступінь точності
Коли цей метод використовують разом із певними матеріалами, варто
звернути увагу на фактори, які призводять до зменшення повторюваності.
Такі фактори включають наступне:
 Термальний розпад чи полімеризацію матеріалу,який змушує
змінитись швидкості текучості розплаву під час підігрівання чи
випробовування (порошкоподібні матеріали, яким необхідний
довший період підігрівання, чутливі до цього впливу, і , у певних
випадках, додавання стабілізаторів необхідне для зменшення
відхилень);
 Зміцнені матеріали, де розподіл чи положення наповнювача можуть
впливати на швидкість текучості розплаву).
Точність методу не відома, так як між лабораторна інформація відсутня.
Єдине точне значення не підходить у зв’язку із великою кількістю
матеріалів. Хоча, можна очікувати коефіцієнт відхилення ± 10%.
10 Звіт випробовування
Звіт випробовування повинен включати наступні пункти:
 Посилання на цей Міжнародний Стандарт;
 Усі необхідні деталі для повного визначення зразка, включаючи
фізичну форму матеріалу, яким заповнювався циліндр;
 Деталі приведення до зазначених вимог;
 Деталі будь-якого закріплення (див. 4.2);
 Температура та навантаження, які використовувались під час
тестування;
 Для методу А, вага відрізків та періоди часу затрачені на їхнє
відрізання, чи, для методу В, визначений час вимірювання або
відстань, пройдена поршнем та відповідні виміряні значення відстані,
пройденої поршнем або час вимірювання;
 Індекс текучості розплаву по масі, у грамах на 10 хв або розплаву
об’ємної швидкості потоку, у кубічних сантиметрах на 10 хв,
виражених двома важливими значеннями ( коли було отримано
більше ніж одне значення,всі окремі значення повинні бути вказані);
 За бажанням, співвідношення величини витрат;
 Звіт про будь-які незвичні властивості зразка, такі як знебарвлювання,
злипання, скривлення екструдата або неочікувані відхилення у
швидкості текучості розплаву;
 Дата випробовування.
 Додаток А
(стандарт)
Умови випробовувань для визначення швидкості текучості розплаву

Умови, які використовуються, повинні бути такими, як зазначені у

відповідному маркуванні матеріалів. У таблиці А.1 вказані бажані умови
випробовування.

Таблиця А.1

Умови θ, С Температура Номінальне навантаження

випробовування mnom, kg
A 250 2,16
B 150 2,16
D 190 2,16
E 190 0,325
F 190 10,00
G 190 21,60
H 200 5,00
M 230 2,16
N 230 3,80
S 280 2,16
T 190 5,00
U 220 10,00
W 300 1,20
Z 125 0,325

Примітка – У майбутньому, якщо знадобиться використати умови інші, ніж зазначені у

таблиці, напр., для нових видів термопластмас, можна обрати лише те навантаження, яке
знаходиться у користуванні. Вибір температур також повинен бути обраним із зазначених
у таблиці. Лише у випадках крайньої необхідності можна обрати інші температури у
зв’язку із властивостями нової термопластмаси. У цьому випадку, потрібно звернутися до
ISO/TC 61/SC 5 для того, щоб включити нові умови. Якщо ці умови будуть затвердженні,
відповідні кодові символи будуть надруковані на тимчасовій основ, а поправки будуть
додані через 5 років у перевиданні.

Додаток В
(інформативний)
Умови, які використовуються для визначення стандартів для
термопластмасових матеріалів
 У таблиці В.1 вказано умови випробовування які, на даний момент зазначені
у відповідних Міжнародних Стандартах. Якщо це необхідно, інші умови
випробовування , не зазначені у таблиці, можуть використовуватись для
конкретного матеріалу.

Таблиця В.1

Міжнародний Матеріали Умови Температура Номінальне

стандарт (кодові випробовування, навантаження
символи) θ, С (комбіноване)
m
nom, kg
ISO 1622-1 PS H 200 5,00
ISO 1872-1 PE D 190 2,16
ISO 1872-1 PE E 190 0,325
ISO 1872-1 PE G 190 21,60
ISO 1872-1 PE T 190 5,00

ISO 1873-1 PP M 230 2,16

ISO 2580-1 ABC U 220 10,00
ISO 2897-1 PS-1 H 200 5,00
ISO 4613-1 E/VAC B 150 2,16
ISO 4613-1 E/VAC D 190 2,16
ISO 4613-1 E/VAC Z 125 0,325
ISO 4894-1 SAN U 220 10,00
ISO 6402-1 ASA,ACS, AES U 220 10,00

ISO 7391-1 PC W 300 1,20

ISO 8257-1 PM M A N 230 3,80
ISO 8986-1 PB D 190 2,16
ISO 8986-1 PB F 190 10,00
ISO 9988-1 POM D 190 2,16
ISO 10366-1 M ABS U 220 10,00

Додаток ZA (стандарт)
Нормативні посилання на міжнародні видання з їхніми відповідними
Європейськими виданнями
Цей Європейський Стандарт включає у якості датованих та плаваючих
посилань, положення з інших видань. Ці нормативні посилання розміщені у
відповідних місцях тексту документа, а самі видання зазначаються нижче.
Датовані посилання, наступні поправки до будь-яких цих видань або їхнє
перевидання застосовуються до цього Європейського Стандарту лише тоді,
коли вони зазначені в них поправкою чи у перевиданнях. Для плаваючих
посилань, останнє видання документа відноситься до прохань про внесення
змін.
Видання Рік Заголовок ЄС Рік

ISO 1622-1 1994 Пластмаса – Полістиролові ( PS) ЄС ISO 1622-1 1999

прес- та профільні матеріали – Ч. 1:
Система визначень та описання.
ISO 1872-1 1993 Пластмаса – Поліетиленові (ПЕ) ЄС ISO 1872-1 1999
прес- та профільні матеріали – Ч. 1:
Система визначень та описання .
ISO 1873-1: 1995 Пластмаса – Поліпропіленові ( PP) ЄС ISO 1873-1 1995
прес- та профільні матеріали – Ч.1:
Система визначень та описання.
ISO 2580-1: 1990 Пластмаса – ЄС ISO 2580-1 1999
Акрилонітрилбутадієнстиролові
(ABS) прес- та профільні матеріали – Ч. 1:
Система визначень та описання.
ISO 2897-1: 1997 Пластмаса – ЄС ISO 2897-1 1999
Ударостійкі полістиролові ( PS-I) )
прес- та профільні матеріали – Ч.1:
Система визначень та описання.
ISO 4613-1 1993 Пластмаса – ЄС ISO 4613-1 1999
Етиленвінілацетатні (E/VAC)
прес- та профільні матеріали –
Ч.1: Система визначень та описання.
ISO 4894-1: 1997 Пластмаса – ЄС ISO 4894-1 1999
Стиролові/ акрилонітрилові (SAN)
прес- та профільні матеріали –
Ч.1: Система визначень та описання
ISO 6402-1: 1991 Пластмаса – ЄС ISO 6402-1: 1999
Ударостійкі акрилонітрилові/стиролові(ASA, AES, ACS) прес- та профільні
матеріали,
за винятком бутадієн – модифікованих матеріалів –
Ч.1: Система визначень та описання.
ISO 6507-1 1997 Металеві матеріали – ЄС ISO 6507-1 1997
Визначення міцності за Вікерсом –
Ч.1: Метод дослідження.
ISO 7391-1 1996 Пластмаса – ЄС ISO 7391-1 1999
Полікарбонатові
прес- та профільні матеріали –
Ч. 1: Система визначень та описання.
ISO 8986-1 1993 Пластмаса – ЄС ISO 8986-1 1999
Полібутенові ( PB)
прес- та профільні матеріали –
Ч.1: Система визначень та описання.
ISO 10366-1 1993 Пластмаса – Метилметакрилатові/ ЄС ISO 10366-1 1999
Акрилонітрилбутадієнстиролові
(M ABS) )
прес- та профільні матеріали –
Ч. 1: Система визначень та описання.