Нагороди Російської імперії 

— державні нагороди 1698—1917. Беруть

початок із заснованого Петром I 9 вересня 1698 ордену св. апостола
Андрія Первозванного. Офіційний статут ордену було затверджено тільки
1797 імператором Павлом I. Знаком ордену нагороджували за вірність,
хоробрість, за визначні заслуги перед Вітчизною, за героїзм, благодійність
тощо. Обрання в кавалери ордену було прерогативою гросмейстера, яким
«на вічні часи» вважався імператор. Знаком ордену є зображення св.
апостола Андрія Первозванного, розп'ятого на синьому хресті на тлі
двоголового орла з трьома золотими коронами. На одному боці орла стоїть
літера «А», на ін. — «П» — у пам'ять про засновника. Знак носили на
шийному ланцюжку ювелірного виготовлення або біля стегна з лівого
боку на широкій блакитній муаровій стрічці, перекинутій через праве
плече. Додатковим знаком кавалера ордену Андрія Первозванного була
срібна восьмипроменева зірка зі срібним хрестом на золотому полі в
центрі круглого медальйона, навколо якого розміщено девіз «За веру и
верность». Носилася на лівому боці грудей. Цей девіз карбувався також на
орденському ланцюжкові. Для кавалерів ордену передбачався особливий
одяг для урочистих подій: єпанча із зображенням орденської зірки та
капелюх.
За правління Катерини I, Анни Петрівни та Катерини II
У пам'ять про уникнення російською армією на чолі з Петром I полону під
час Прутського походу 1711, коли цариця Катерина I «своєю присутністю
підтримала государя і все російське військо», 24 листопада 1714 засновано
орден Звільнення для осіб жіночої статі, незабаром перейменований на
орден святої великомучениці Катерини. Знаком його був медальйон із
зображенням св. Катерини, яка підтримуює білий емальований хрест
оригінальної форми з чотирма латинськими літерами, що означають:
«Господи, спаси царя!» Хрест носили на лівому боці грудей на банті з
білої стрічки з девізом: «За любовь и Отечество». Він мав два ступені:
великий хрест та малий хрест з різною кількістю оздоб.
1725 у зв'язку із перенесенням святих мощей Олександра Невського з
Владимира (нині місто в РФ) до Санкт-Петербурга за правління Катерини
I був заснований орден Олександра Невського. 21 травня 1725 під час
шлюбної церемонії цесарівни Анни Петрівни знак ордену був покладений
на її нареченого — герцога Гольштейн-Готторпського Карла Фрідріха.
Знак ордену складав хрест червоної емалі з 4-ма двоголовими орлами під
коронами поміж 4-ма кінцями хреста та зображенням у середині
медальйона св. князя Олександра Невського на коні. Знак носили на
червоній стрічці. В середині срібної орденської зірки зображено вензель
князя, а на червоному обідку навколо нього — девіз «За труды и
Отечество».
У листопаді 1769 офіційно затверджено воєнний орден св.
великомученика і переможця Георгія. Його чл. могли бути винятково
військові. Знак ордену мав 4 ступені і надавався переважно за бойові
заслуги. Знак ордену являє собою білий емальований хрест із золотою
обвідкою. В центральному круглому медальйоні — зображення святого
Георгія на коні, який списом простромляє зеленого змія. Хрести носили на
стрічках з 3-х чорних і 2-х оранжевих (жовтих) смуг. Хрест 1-го ступеня
носили на стрічці через праве плече; 2-го і 3-го — на шиї; 4-го — в петлиці
або на лівому боці грудей. Два старших ступені доповнювалися зірками
(4-променева (ромбоподібна) визолочена орденська зірка із зображенням
св. Георгія на коні (або його вензеля) в центрі й девізом навколо
зображення «За службу и храбрость»).
За імператриці Катерини II запроваджено також нагородження золотою
холодною зброєю з написом «За храбрость» з темляком із георгіївської
стрічки. Нагорода була рідкісною і від 1807 офіційно прирівнювалася до
орденської. Імена нагороджених золотою зброєю вносилися до загального
орденського списку. Зброю, прикрашену діамантами, дарували виключно
генералам та адміралам.
Пряме відношення до георгіївських нагород мав солдатський Знак
відзнаки Воєнного ордену (Георгіївський хрест), заснований 1807 для
відзначення нижчих чинів армії і флоту.
Нагороди Павла I
1797 імператор Павло I увів до «наградної» системи Російської імперії
орден святої Анни (заснований 1736 герцогом Шлезвіг-Гольштейнським
Карлом Фрідріхом у пам'ять своєї дружини — дочки Петра I Анни). Перші
літери слів «Анна — императора Петра дочь» послужили початком
латинських слів орденського девізу «Любящим правду, благочестие и
верность». Встановлено такі знаки цього ордену: золотий хрест, укритий
червоною фініфтю з зображенням святої Анни у медальйоні посередині,
червона стрічка з жовтою обвідкою й 8-променева зірка з червоним
хрестом посередині, обрамлена девізом.
Нагороди Олександра I, Миколи I
За Олександра I всі ордени (у тому числі св. Георгія і св. Володимира)
розглядалися як самостійні корпоративні організації, однак підвідомчі
загальному капітулу. За імператора Миколи I кількість орденів
збільшилася, а вся система державних нагород багаторазово
реформувалася.
У листопаді 1831 до російських імператорських орденів зараховано 2
ордени Царства Польського: Білого Орла (головна емблема польського
герба; девіз  — «За віру, короля та закон») і святого Станіслава. Знаками
ордену Білого Орла були червоний емальований з білою обвідкою хрест і
8-променева золота зірка, яку носили на лівій стороні грудей. Під хрестом
розміщувалося зображення двоголового орла під імператорською
короною; на хрест накладалося зображення одноголового білого орла під
польською короною. Хрест носили на темно-синій стрічці через ліве
плече.
Від 1845 при нагородженні осіб нехристиянського віросповідання
зображення святих на орденських знаках почали в загальному порядку
замінювати двоголовими орлами та ін. символами.
Від 5 серпня 1855 для того, щоб відрізняти нагороду, надану за подвиги,
від інших, знаки орденів (крім св. Георгія) для військових виготовляли з
навхрест покладеними мечами.

Система орденських знаків

Система орденських знаків у Росії в середині 19 ст. мала таку ієрархію:
• орден св. апостола Андрія Первозванного (з алмазами і без них),
• орден св. великомученика і переможця Георгія 1-го ст.,
• орден св. рівноапостольного кн. Володимира 1-го ст.,
• орден св. кн. Олександра Невського (з алмазами і без них),
• орден Білого Орла,
• орден св. великомученика і переможця Георгія 2-го ст.,
• орден св. рівноапостольного князя Володимира 2-го ст.,
• орден св. Анни 1-го ст.,
• орден св. Станіслава 1-го ст.,
• орден св. великомученика і переможця Георгія 3-го ст.,
• орден св. рівноапостольного кн. Володимира 3-го ст.,
• орден св. Анни 2-го ст.,
• орден св. Станіслава 2-го ст.,
• орден св. великомученика і переможця Георгія 4-го ст.,
• орден св. рівноапостольного кн. Володимира 4-го ст.,
• орден св. Анни 3-го ст.,
• орден св. Станіслава 3-го ст.
Орденські знаки в повному комплекті складалися з 3-х головних
елементів — хреста, зірки, стрічки.
Знаки ордену св. великомучениці Катерини (жін.) були поза цією
ієрархією, але прирівнювалися до чотирьох вищих за ієрархічним поділом
нагород. Нагородження, як правило, відбувалося в порядку наступності
(від молодшого до старшого ступеня). Двічі одним і тим самим ступенем
орденського знака не нагороджували.
Орденська ієрархія визначала порядок носіння орденських знаків: вони
розміщувалися на мундирі в суворо визначеній послідовності.
Останніми нагородами Російської імперії, встановленими напередодні I
світової війни, стали Георгіївська медаль 4-х ст. та відзнака святої княгині
Ольги 3-х ст.
Орденські знаки доповнювалися численними нагородними медалями
(переважно за військові заслуги) на орденських стрічках. У такому вигляді
нагородна система Росії проіснувала до 1917.