« Гетьмани та кошові

отамани Гетьманщини
XVIII століття»

Підготувала Осіпчук Даша 9-В

Іван Скоропадський (1708 – 1722 рр.)
• Іван Скоропадський народився в 1646 році в Умані в родині православного шляхетського роду з
Підляшшя та Брацлавщини. За деякими відомостями, матір’ю майбутнього гетьмана була одна з
представниць княжого дому Чарторийських. Іван добре навчався та закінчив Києво – Могилянську
академію. Багаточисленна родина Скоропадських у 1674 році переходить на службу до Івана
Самойловича – гетьмана Лівобережної України. Саме тут Іван Скоропадський розпочинає свою
кар’єру:
1675 рік стає канцеляристом в Генеральній
військовій канцелярії.

1676 рік отримав посаду старшого

військового канцеляриста.

1681 рік Іван виконує обов’язки

чернігівського полкового писаря.

1698 рік посада генерального бунчужного.

1701 рік стає генеральним осавулом.

1727
• У важких умовах свого часу Скоропадський робив усе, що міг, аби боронити права
української держави та інтереси її населення. Скоропадський коректно ставився до свого
попередника і навіть у своїх універсалах уникав офіційної російської термінології щодо
«изменника» Мазепи (вважав її блюзнірською). Натомість називав його звичайним
«бувшим гетьманом» або «нашим антецесором». Скоропадський протестував проти
московських утисків, загарбань і здирств (навіть всесильного Олександра Меншикова),
був проти утворення Малоросійської колегії. Гетьман Іван Скоропадський, як і його
попередник Іван Мазепа, відзначився благодійництвом. Так, зокрема він започаткував
спорудження Гамаліївського монастиря, а в Стародубі на кошти Івана Ілліча зведена
церква Предтечі. 
Павло Полуботок
Павло Полуботок – політичний та військовий український
• Мммм
діяч. Чернігівський полковник та наказний гетьман Війська
Запорозького Лівобережної України з 1722 по 1724 роки.
• В 1692 році за правління Мазепи був звинувачений з батьком у державній зраді, але з 1703
року він відновив своє чесне ім’я і в 1705 році навіть отримав посаду полковника. В роки
Північної війни не підтримав союз Мазепи із шведами. Павло на початку 20-х років XVIII ст.
став одним із найбільших магнатів, глибоко цікавився історією, займався господарчою
діяльністю та відреставрував чернігівський Вознесенський собор. Полуботок відкрито
протистоїть Росії, Військо Запорозьке аналогічно звертається до царя з проханням
відновити Переяславські статті Хмельницького. Це спричинює загострення відносин між
гетьманом та царем. Арешт старшини та Полуботка на теритоії Петропавлівської фортеці
закінчився смертю останнього у 1724 році, похований він у Петербурзі.
 Данило Апостол
• Данило Апостол – український політичний, військовий та державний діяч. Був Гетьманом
Військо Запорізького, головою Гетьманщини на Лівобережній Україні з 1727 по 1734 роки,
гетьманом Глухівського періоду, представником козацького роду Апостолів волоського
походження. Данило Апостол був прихильником політики гетьмана Івана Мазепи та
одним з активних учасників розроблення положень українсько-шведського союзу. 25
жовтня 1708 р. разом з українськими полками він приєднався до шведської армії. Проте в
листопаді, проаналізувавши причини перших воєнних невдач шведських військ в Україні,
перейшов на бік Петра І. Під час розшуків спільників і однодумців П. Полуботка, у 1724
р. Д. Апостол був заарештований.
• Походи: Азовсько-дніпровські походи 1695-1696 року, Прутський поход
(1711 р.), Перський похід (1722 р.); учасник Північної війни (1700-1721 рр.)
проти Швеції; битва під Ераствером, битва під Варшавою (1705 рік).

• Посади: 1 жовтня 1727 року обрали його гетьманом; двічі був

Миргородським полковником (1682-1686, 1693-1727 роки).

• Останні роки: помер 1734 року у Великих Сорочинцях, похований в Спасо-

Преображенській церкві.
 Данило Апостол: цікаві факти
• любив колекціонувати золоті та срібні речі;
• був благодійником (подарував Сорочинському монастирю
великі земельні наділи);
• його називали найбагатшим гетьманом України; під час бою
втратив праве око.
 Кирило Розумовський
• Кирило Розумовський – представник козацького роду Розумовських. Малоросійський
військовий, державно-політичний діяч. Останній гетьман Війська Запорозького. Граф
Російської імперії та генерал-фельдмаршал. Маючи добру освіту, Кирило користується
авторитетом серед російських вчених. Згідно указу імператриці він був призначений
президентом Петербурзької академії наук. На прохання козацької старшини, яку
підтримав Олексій Розумовським, імператриця Єлизавета I Петрівна іменним
указом відновлює гетьманат. На Глухівській раді, яка відбулась в лютому 1750 року, за
вказівкою імператриці гетьманом Лівобережної України було обрано Кирила
Розумовського. Його самого на раді не було, він не бажав переїзжати з міста до провінції,
але за суворим наказом Єлизавети змушений був поїхати до Глухова. Він доживав свого
віку у колишній гетьманській столиці Батурині. Помер у 1803 році.
• Іван Сірко за період отаманування на Січі провів 65 успішних походів проти Османської
імперії, насамперед проти Кримського ханства. Таким чином він ослаблював боротьбу
спершу Виговського, а потім і Дорошенка та Юрія Хмельницького з Московським
царством. Хоча Сірко й займав антимосковську позицію, однак такими своїми діями не
сприяв налагодженню союзу України та Туреччини. Після того, як до влади на
Правобережжі приходить Павло Тетеря, активно протистоїть і йому. Дотримується
політичного курсу Запорозької Січі, обстоює інтереси Війська Кошового Низового.
Неодноразово спустошує Північне Причорномор’я і навіть весь Крим. У протистоянні з
Іваном Самойловичем зазнає поразки і відбуває 1 рік заслання в Московському царстві.
Повертається на Січ і все частіше шукає союзників у Польщі та Туреччині.
• ГОРДІЄНКО Кость (Костянтин; р. н. невід. – 04.05.1733) – кошовий отаман Війська
Запорозького (1702–13, 1728). Н. на Полтавщині. Освіту здобув у Києво-Могилянському колегіумі.
Був козаком Платнирівського куреня Запорозької Січі, не раз обирався кошовим отаманом.
Відстоюючи політ. права Війська Запорозького низового, рішуче виступав проти Рос. д-ви. Був в
опозиції до І.Мазепи, поки гетьман проводив лояльну політику щодо Москви. В берез. 1709
перейшов на бік швед. короля Карла XII з 8000 запороз. козаків. При цьому уклав договір з
І.Мазепою про взаємодопомогу й угоду зі швед. королем про звільнення укр. земель з-під
зверхності рос. царя. Після Полтавської битви 1709 сприяв переправі через Дніпро швед. та укр.
військ біля с. Переволочна (було на лівому березі Дніпра поблизу гирла Самари; нині затоплене
водами Дніпродзержинського водосховища), із загоном козаків відступив до м. Бендери (нині м.
Бендер, Молдова). Після смерті І.Мазепи – на боці П.Орлика, в груд. 1711 входив до складу
посольства, яке гетьман відправив до Стамбула з метою залучення Османської імперії до війни з
Російською д-вою. 1711 брав участь разом з військами П.Орлика у поході татар Девлет-Гірея II та
польс. підрозділів Й.Потоцького на Правобережну Україну. 1712 із числа козаків залишив П.Орлика,
1713 осів в Олешках (нині м. Цюрупинськ). Від 1729 не брав участі в політ. боротьбі. П.
на Кам'янській Січі.
Петро Калнишевський
Архітектура на ЗНО

Стиль: мазепинське або

козацьке бароко;

Покровський
собор у Харкові
 Свято –
Троїцький собор
Густинського
монастиря у
Чернігові
Троїцький собор у Чернігові Георгіївський собор у Києві
Успенська соборна церква Почаївської лаври Преображенська церква у Великих Сорочинцях

бароко
рококо Собор Св. Юра у Львові
 класицизм
Батуринський палац Кирила Розумовського