Ян III Собе́ський

Народився в Олеську, у сім'ї магната Якова Собеського та його другої

дружини — представниці спольщеного руського роду Софії Теофіли з
Даниловичів. Дитячі роки провів разом зі старшим братом Мареком у Жовкві.
Навчались у Кракові, Брюсселі.
24 липня 1648 року після звістки про смерть короля Владислава IV разом зі
старшим братом Мареком виїхав з Брюсселя додому. Учасник воєн проти
Богдана Хмельницького, зокрема, облоги Замостя (1648), битв під Зборовом,
Берестечком, Жванцем. Після дуелі проти Михайла Казимира Паца через панну
Орховську — доньку Павла, гувернера Собеських[8] — лікувався у Львові. Від
батька отримав Яворівське староство, був 2 липня 1649 року. 1659 року вперше
був послом сейму. 19 березня 1660 року став стрийським старостою.
Як полковник кварцяного війська служив під
командуванням хорунжого коронного Олександра Конецпольського, 16
жовтня 1655 року склав присягу на вірність королю Швеції.[9] 1656 року
отримав уряд хорунжого великого коронного. У жовтні 1672 року
розбив чамбули татар на лінії
Краснобрід — Наріль — Немирів — Комарне — Калуш.
У серпні-вересні 1666 року разом з дружиною мав майнову суперечку
з Гризельдою та Міхалом Вишневецькими, посередником був белзький
каштелян Олександр Людвік Незабітовський гербу Любич[10].
Добився від короля Франції пенсії за інформаційну службу та конкретну
політичну діяльність на користь французького двору, що було близьким до
терміну державна зрада[11].
На початку свого королівського правління підписав невигідний для
Польщі Журавненський мир (1676) з Мехметом IV, але одночасно провадив
переможні баталії з Османською імперією: битви біля Підгайців і Хотина (саме
після Хотинської битви 1673 року обраний королем), «Віденську
відсіч» 1683 року.
У 1684 році відновив козацтво на Правобережній Україні і протягом останньої
чверті XVII століття підтримував гетьманування там Остапа Гоголя, Стефана
Куницького, Андрія Могили, Григорія Гришка, Самійла Самуся,
полковництво Семена Палія. Правобережне козацтво брало участь у
молдавських походах Яна III Собеського 1685, 1686 і 1691 років.
Наприкінці лютого 1676 року Ян III Собеський запросив на свої коронаційні
урочистості до Варшави наказного правобережного гетьмана Остапа Гоголя.
Сейм дав дозвіл козакам право розміщуватись у Димерському старостві і
виплачувати певні суми з коронного скарбу. Наказний гетьман мав сформувати
військо для боротьби з турками.
1684 року був ініціатором утворення антиосманського
союзу Австрії, Венеції, Святого престолу та Речі Посполитої. Того ж 1684 р.
Папа Інокентій XI надав почесний титул Захисник віри та Православна
Величність королю Речі Посполитої, Великому князю Литовському, Руському,
Смоленському, Сіверському, Чернігівському тощо Яну III Собеському, який
очолив командування армії християнської коаліції під час героїчної Віденської
битви, що вважається поворотним моментом в історії Європи, який запобіг її
завоюванню Османською імперією.
1686 року уклав Вічний мир з Московською державою, закріпивши
поділ України. По суті це був вимушений крок під тиском Москви, а Сейм Речі
Посполитої ратифікував цей договір тільки у 1764 році знову ж таки під тиском
Москви.
Політично був пов'язаний із Францією та Австрією. Прагнув до зміцнення
королівської влади, що викликало сильну опозицію магнатів.
Останній рік найчастіше перебував у Жовкві, Яворові чи Вілянові, потерпав від
ростучої водянистої пухлини. Помер 17 червня 1696 року
від апоплексії у Вілянівському палаці поблизу Варшави. Похований у крипті
Св. Леонарда у Кракові.