10.

УКРАЇНСЬКІ
З ЕМЛІ НАПРИКІНЦІ
XVII – У ПЕРШІЙ
ПОЛОВИНІ XVIII СТ.
ПРИХІД ІВАНА МАЗЕПИ ДО ВЛАДИ
• Служив при дворі І.Самойловича, займався вихованням його дітей. Їздив
у державних справах до Москви та виконував приватні доручення
гетьмана. Брав участь у бойових діях на захист Чигирина під час
Чигиринських походів турецько-татарських військ.
• 1682 зайняв посаду генерального осавула.
• Після невдалого походу на Кримський ханат 1687 подав донос на
І.Самойловича, взяв участь в організованій кн. В.Голіциним акції зі
зміщення його з гетьманства.
• Після усунення І.Самойловича за вказівкою князя 25 липня 1687 був
обраний гетьманом Війська Запорозького в таборі біля р. Коломак.
 КОЛОМАЦЬКІ СТАТТІ 1687 Р.
• У 1687 р. І. Мазепа підписав з Московським царством Коломацькі статті, які
обмежували права та привілеї Гетьманщини. В основі Коломацьких статей були
Глухівські статті Д. Многогрішного з додатками І. Самойловича.
• гетьман не мав права без царського указу зміщувати з посад козацьку старшину, а
старшина – переобирати гетьмана;
• у Батурині розміщувався стрілецький полк російських військ;
• гетьману заборонялося мати зносини з іншими державами;
• заохочувалися шлюби між українцями та росіянами – наказ гетьману та козац.
старшині докладати зусилля для ліквідації нац. окремішності українців;
• реєстр становив 30 тис. осіб.
 • Бажав об’єднати землі Лівобережної, Правобережної
України, Запорожжя і Слобожанщини;
• вів різновекторну культурно-освітню політику:
займався розбудовою міст, опікою закладами освіти,
розвитком книговидання, заохочував навчання молоді у
Києво-Могилянській академії;
ВНУ ТРІШН • сприяв формуванню аристократичної верхівки
Я українського суспільства, тобто перетворення козацької
старшини на освічену шляхетську верству – «бунчукових
ПОЛ ІТ ИК А товаришів»;
• у розвиток української освіти, науки, мистецтва,
книгодрукування гетьман вкладав величезні кошти з
державної скарбниці та власні, справедливо вважаючи, що
лише в такий спосіб Україна зможе зрівнятися з
європейськими державами.
 • Через розвідників, агентів, полонених,
шляхом збору інформації від приїжджих
осіб Мазепа вів постійне спостереження
за міжнародними справами.
• Підтримував відкриті чи таємні контакти
з представниками влади Османської
ЗОВНІШНЯ імперії, Кримського ханату, Валахії,
Молдовського князівства, Корони
ПОЛІТИКА Польської та Великого князівства
литовського.
• Далеко не завжди це робилося за
санкцією Російської держави, часто до
Москви повідомлення про такі зв'язки
надходили після того, як певні задумки
вже реалізовувалися.
 • Більшість земель Правобережжя були пусткою.
• Після укладення Бахчисарайського договору 1681
року турецький султан віддав Правобережну Україну
своєму васалові – молдовському господареві Георгію
Дуці.
• 1683 р. – війна Османської імперії зі Священною
П РА В О Б Е Р Е Ж Н А лігою.
У К РА Ї Н А • 1685 року Річ Посполита відродила 4 полки:
Богуславський, Корсунський, Брацлавський,
Фастівський (Білоцерківський). Гетьманом став
Андрій Могила.
• Процес повернення українського населення очолили
полковники Самійло Іванович (Самусь), Захар Іскра,
Андрій Абазин та Семен Палій.
 ПОВСТАННЯ ЗА ВІДНОВЛЕННЯ
КОЗАЦЬКОГО СТАНУ
• Турки остаточно програли в Європі. 1699 р. Річ Посполита й Османська імперія підписали Карловицький мир.
• До Речі Посполитої відійшло Поділля, яке до цього перебувало під владою Османської імперії.
• У результаті вся ПБ Україна опинилася у складі Речі Посполитої. 1700 р. польський сейм прийняв рішення про
ліквідацію козацтва на ПБ.
• у 1702 р. спалахнуло повстання за відновлення козацького стану.
• Повстання очолив фастівський полковник С. Палій разом із С. Самусем та З. Іскрою.
• Повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля та Волинь. Для придушення повстання поляки
попросили допомоги у московитів.
• У 1704 р. за наказом російського царя лівобережний гетьман І. Мазепа придушив повстання та встановив
свою владу на Правобережжі. С. Палій був заарештований та засланий до Сибіру.
• Проте після переходу І. Мазепи на бік шведів, С. Палій був звільнений і у 1709 р. призначений
Білоцерківський полковником. Він брав участь у Полтавській битві на боці московитів, сподіваючись особисто
вбити І. Мазепу. Помер С. Палій у січні 1710 р.
 ПІВНІЧНА ВІЙНА 1700–1721 РР.

Козаки змушені були, обстоюючи

інтереси Московії, воювати на теренах
Війна між Московією та Швецією за Московiї, Прибалтики, Речі
узбережжя Балтійського моря. Посполитої. Ці походи були важким
Завершилася перемогою Московії. У тягарем для козацтва. Дуже часто
війну також були втягнені Річ козаків використовували як дешеву
Посполита, Данія, Саксонія та робочу силу для канальних і
Гетьманщина. землерийних робіт, на будівництві
нових доріг, фортець та інших
укріплень.
 Плекаючи мрію вивести Гетьманщину з-під влади царя,
Iван Мазепа в 1704—1705 рр. удався до таємної дипломатії
з противниками Москви.

Восени 1705 р. він налагодив зв’язки з польським королем

ТА Є М Н А Станiславом Лещинським, якого було обрано 1704 р. тими
угрупованнями, що підтримували шведського короля.
Д И П Л О М АТ І Я
І ВА Н А
Через Лещинського Мазепа сподiвався встановити
М АЗ Е П И дипломатичні відносини зі Швецією.

У 1706 р. Мазепа завдяки посередництву польського

короля розпочав таємні зносини зі шведським королем
Карлом ХІІ.
 Повернення
Україна – незалежна і
загарбаних Московією
вільна.
земель.

30 ЖОВНЯ 1708 Р.
– ДОГОВІР МІЖ Військова допомога Іван Мазепа –
ІВАНОМ Швеції Україні за
потреби.
довічний князь
України.
МАЗЕПОЮ ТА
КАРЛОМ ХІІ
Шведське військо Шведський король не
може займати 5 претендує на титул
українських міст задля князя чи командувача
стратегічних потреб. князівських військ.
 • У відповідь на дії Мазепи Петро І звернувся до
українців. У численних відозвах він звинуватив
Мазепу у «зраді», у намірі віддати Україну
Польщі, а православні церкви й монастирі –
уніатам.
ВОЄННО-
П ОЛ І Т И Ч Н І • У листопаді 1708 р. Командувач російськими
АКЦІЇ військами Олександр Меншиков вщент спалив
МО СКОВСЬКОГО гетьманську столицю Батурин і винищив усе
Ц А РЯ П Р О Т И населення.
У К РА Ї Н И • На І. Мазепу було накладене церковне
прокляття – анафему.
• 6 листопада 1708 року на Старшинській раді у
Глухові гетьманом було обрано стародубського
полковника Івана Скоропадського.
КАМ’ЯНСЬКА ТА ОЛЕШКІВСЬКА СІЧІ
• Запорізька Січ підтримала Мазепу і перейшла на бік шведів.
• У відповідь на це у травні 1709 р. Москва знищила Чортомлицьку
Запорозьку Січ.
• Козаки організували Кам’янську Січ. Запорожці розмістили на кордоні
підвладних рос. державі земель, що належали до Вольностей Війська
Запорозького низового, і стали підпорядковуватися кримському ханові.
• Навесні 1711 р. рос. війська на чолі з В.Бутурліним атакували
Кам’янську Січ. Не маючи достатньо сил, щоб протистояти наступу, Кіш
Запорозької Січі перебазувався в глибину підпорядкованих кримському
ханові земель і заснував неподалік Кардашинського лиману Олешківську
Січ.
 ПОЛТАВСЬКА БИТВИ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ
• Вирішальна битва між московськими військами і військами шведів та І. Мазепи
відбулася 27 червня 1709 р. під Полтавою. Російські війська здобули перемогу. Карл ХІІ
та І.Мазепа втікли до Молдовського князівства у м. Бендери, де у 1709 р. помер І.Мазепа.
• Полтавська битва змінила політичну карту Європи.
• Перемога Петра І висунула Росію на одне з провідних місць тогочасної європейської
політики.
• Міць Швеції та Польщі було підірвано.
• Для України ж наслідки Полтавської битви виявилися вкрай несприятливими: російський
уряд, що здобув перемогу, став на шлях ще більшого обмеження автономії Гетьманщини.
• Розпочалася хвиля царського терору.
 ГЕТЬМАНУВАННЯ У ВИГНАННІ
ПИЛИПА ОРЛИКА
• 5 квітня 1710 р. П. Орлика обрали гетьманом (у вигнанні). Обрання відбулося в
присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва, а також турецького
султана і шведського короля.
• У квітні 1710 р. П. Орлик укладає з козацькою старшиною та запорозькими
козаками «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорізького»
(«Конституція П. Орлика», «Бендерська конституція»).
• Документ передбачав незалежність України від Речі Посполитої і Московії,
обмеження гетьманських прерогативів, територія України – за Зборівським
договором 1649 р., утворення Генеральної ради із законодавчою владою, сторення
незалежного від гетьмана Генерального суду, гетьман мав захищати козаків і все
населення від надмірних податків і повинностей.
 Г Е Т Ь М А Н І ВА Н
СКОР ОПАДСЬКИЙ
( 1 7 0 8 – 1 7 2 2 Р Р. )

• У 1708 р. за згодою
московського царя
Петра І був обраний
гетьманом
І.Скоропадський.
• За його гетьмануваня
контроль Москви над
Україною посилився.
 • І.Скоропадський подав прохання Петру І
про підтвердження царем прав та
вольностей Гетьманщини.
• У результаті в 1709 р. були підписані
«Решетилівські статті», що відповідали
інтересам Московії.
• При гетьманові призначили царського
РЕШЕТИЛІВСЬК резидента Ізмайлова для контролю над
І С ТАТ Т І гетьманом та урядом України.
• Землі Війська Запорозького називали
Малоросійським краєм, де Ізмайлов і
гетьман мали утримувати населення «у
тиші і покорі великому государю».
• Іноземних послів гетьман міг приймати
лише з Ізмайловим.
• Гетьманська резиденція – м. Глухів.
 • Цар Петро І своїми указами прагнув
перекрити звичні торговельні
маршрути, змусивши українські
купецькі валки повернути до Московії.
• Заборони й обмеження стосувалися й
ввезених товарів.
МЕ ТА
• Стримувала розвиток торгівлі й
ЦА Р С ЬКОГ російська митна політика: встановлене
О УРЯ Д У – на російсько-українських кордонах
мито використовувалося не для
П ІДІРВАТ И збагачення української державної
ЕКО НОМІК скарбниці, а надходило до Москви.
У УК РАЇНИ • На теpитоpiї України знаходилося
численне московське військо, що
утримувалося коштом українського
населення.
 ПЕРША МАЛОР О СІЙСЬКА КОЛЕГІЯ
• Свідченням цілковитого знищення державної автономії України стало утворення у квітні 1722 р.
Малоросійської колегії у Глухові.
• Склад: 6 рос. полків, розміщених в Україні, на чолі з Вельяміновим.
• Гетьманщина виводилася з підпорядкування Колегії іноземних справ і підпорядковувалася сенатові як
звичайна провінція імперії.
• Після смерті гетьмана І.Скоропадського 14 (3) липня 1722 колегія перебрала гетьманські прерогативи.
• Колегія провела низку реформ держ. устрою, спрямованих на підпорядкування всіх ланок укр. центр. і
місц. управління російській адміністрації, впровадження рос. законів і правових норм в укр. держ.
життя, уніфікацію його порядків до загальноімперських зразків.
• Колегія вперше в повному обсязі залучила укр. фінанси до царської казни.
• Після сходження на престол імп. Петра ІI в умовах перегляду політ. курсу та відмови від найбільш
радикальних нововведень Петра I 12 (1) вересня 1727 М.к. припинила свою діяльність.
Н А К АЗ Н И Й Г Е Т ЬМ А Н
П А ВЛ О П ОЛ У Б О Т О К
(1722–1724)

• У 1722 р. наказним
гетьманом за дорученням
Скоропадського став
чернігівський полковник
П.Полуботок. Виборів
гетьмана не проводили.
• Наказний гетьман – особа,
яка тимчасово обіймала
посаду гетьмана указом
правителя.
 • Здійснив реформу суду з метою
обмежити повноваження Малоpосiйської
колегiї.
• Однак, попри енергійні заходи Полуботка
й старшини, Петpо I у квітні 1723 p.
надав Малоpосiйськiй колегії такі
повноваження, які робили її в Україні
повновладною. До того ж новим указом у
Г Е Т ЬМ А Н У ВА Н Н Я квiтнi 1723 p. він позбавив гетьмана
П . П ОЛ У БО Т К А влади командувача козацького війська,
передавши її генералу Голіцину, який
очолював російське вiйсько в Укpаїнi.
• П.Полуботок був викликаний до
російської столиці м. Санкт-Петербург,
заарештований.
 КОЛОМАЦЬКІ ЧОЛОБИТНІ
• Статті, підписані 1723 роком Данилом Апостолом.
• У них, як і в попередніх статтях, старшина скаржилася на збідніння козаків і селян через військові повинності,
неврожаї та обтяжливі збори Малоросійської колегії тощо.
• Насамкінець старшина просила дозволу обрати гетьмана.
• Підписані Коломацькі чолобитні Данило Апостол подав до Генеральної військової канцелярії.
• Після подання цих статей за наказом Петра І було заарештовано найактивніших їхніх авторів.
• Проти наказного гетьмана було розпочато судову справу за звинуваченням у державній зраді – таємних
зв’язках із гетьманом в еміграції Пилипом Орликом.
• Однак судовий процес так і не відбувся, бо 18 грудня 1724 р. в Петропавловському казематі помер Павло
Полуботок.
 Улітку 1727 р. зросла напруженість у
російсько-турецьких відносинах.

ВІДНОВЛЕНН Росія розпочала підготовку до нової

Я війни. Уряд Петра ІІ, розраховуючи на
ГЕТЬМАНСТВ військову потугу козаків, прагнув
залучити на свій бік козацьку старшину.
А

Було ліквідовано Малоросійську колегію

і дозволено вибори гетьмана.
 ДАН ИЛ О АП О С ТОЛ (17 27 –
1734)
• 1 жовт. 1727 обрано Данила Апостола гетьманом Лівобережної
України.
• У своїй діяльності керувався нормами указу "Рішительні
пункти" 1728 Петра II, які значно обмежували автономний
статус Гетьманщини; правив під наглядом царського міністра
(резидента).
• Данило Апостол багато зробив для впорядкування місцевої
адміністрації, реформування системи судочинства, ліквідації
зловживань у користуванні державним земельним фондом (т.
зв. ранговими маєтностями), розвитку зовнішньої торгівлі
України.
 • Після смерті Д.Апостола російська
імператриця Анна Іоаннівна
заборонила обирати нового гетьмана
й створила так зване Правління
гетьманського уряду.
П РА ВЛ І Н Н Я • Правління гетьманського уряду
Г Е Т ЬМ А Н С Ь КО ГО складалося з трьох українців та трьох
У РЯ Д У ( 1 7 3 4 – росіян.
1750) • Очолював Правління гетьманського
уряду російський князь
О.Шаховський, який одержав таємні
інструкції про поступову ліквідацію
залишків Гетьманщини.
 • У 1734 р. Д.Апостол домігся
повернення в Україну під гетьманську
булаву запорозьких козаків з-під
турецького підданства, які заснували
Нову Січ на р. Підпільній.
• Стояла на берегах р. Підпільної, тому
назва – Підпільненська Січ.
НОВА СІЧ • Поділено на 8 паланок – округів.
• Пожвавлення господ діяльності
запорожців. Більшість продукції – на
ринок.
 • Нижчою ланкою в системі освіти
були початкові школи.
• Здібні та охочі до науки діти мали
змогу продовжити освіту в
колегіумах.
• До першої половини 18 ст. на землях
Лівобережної Гетьманщини й
О СВІТА Слобожанщини діяли колегіуми –
Чернігівський (1700), Харківський
(1726) та Переяславський (1738).
• Вищим навчальним закладом в
Україні, основним осередком науки й
мистецтва у другій половині 17 –
першій половині 18 ст. була Києво-
Могилянська академія.
 ФЕО ФАН ПР ОКОПОВИЧ
(1677–1736)
• Церковний діяч і педагог, учений-
енциклопедист, письменник-новатор.
• Автор першої історичної драми на теми
вітчизняної історії «Володимир».
• Став одним із найближчих радників царя з
питань церковної реформи (допоміг,
зокрема, ліквідувати патріархію й створити
підконтрольний царю Синод) та
внутрішньої політики.
 Поет Климентій Зіновіїв. Автор віршованої збірки про повсякденне життя
простолюду. Герої його творів – селяни, ремісники, міщани, бурлаки, нижче
духовенство.

Поет Іван Величковський («Зегар з полузегарком» і «Млеко од овці пастору

належноє»). Збірки присвячені київському митрополиту Варлааму
Ясинському.

К НИ Ж НА Шкільна драма «Про Олексія, чоловіка Божого», 1674 р.

Л ІТ ЕРАТ УР Трактат архієпископа Лазаря Барановича «Нова міра старої віри». Виступив
А на захист православ'я, заперечував відхід греків і українців від правильної
віри, звинувачував католиків у нав'язуванні унії й духовному роз'єднанні.

Йоаникій Галятовський «Ключ розуміння» – збірник проповідей.

Перша енциклопедія для православного світу – праця Данила Туптала

«Четьї мінеї» (дослівно – «Щомісячні читання»).
 Феодосій Софонович. Виступав за незалежність Укр. правосл. церкви від
Московського патріархату.
«Хроніка з літописців стародавніх» – історичний твір про події історії
України з давніх часів до 1673. Вбачав в історії України 14—17 ст. логічне
продовження історії Київської та Галицько-Волинської д-в добатиєвого
часу.

«Синопсис», 1674 р. – короткий нарис з української та східноєвропейської

ІСТОР ИЧНА історії. Видання тривалий час слугувало підручником з історії.

Л ІТ ЕРАТ УР
А Козацькі літописи: «Літопис Самовидця», літопис Григорія Граб’янки,
літопис Самійла Величка.

Козацькі літописи – історико-літературні твори, що склалися впродовж

другої половини 17 – середини 18 ст. і розкривали історію козацьких воєн.
 Козацьке бароко – мистецький стиль,
що виник як поєднання місцевих
АРХІТЕКТУРА українських (козацьких) традицій і
європейського бароко, був поширений у
17–18 ст.
 ГЕОРГІЇВСЬКА
ЦЕРКВА
ВИД УБИЦЬКОГО
МОНАСТИРЯ В
КИЄВІ
 СП АС О -
П Р Е О Б РА Ж Е Н С Ь К А
Ц Е Р К ВА В С .
ВЕЛИКІ
СОРОЧИНЦІ НА
П ОЛ ТА ВЩ И Н І
 ТР ОЇЦЬКИЙ СОБОР ТР ОЇЦЬКО-
ІЛЛІНСЬКОГО МОНАСТИРЯ В М. ЧЕРНІГІВ
ПОКРОВСЬКИЙ
СОБОР У
М. ХАРКІВ
О БО Р О Н Н А
С И Н А ГО ГА
В М.
ЖО В КВА
 ПОР ТРЕТ
БОГДАНА
ХМЕЛЬНИЦЬКОГ
О АВТОР СТВА
ВІЛЬГЕЛЬМА
ГОНДІУСА
 ІКОНА «ВОЗНЕСІННЯ
Х Р И С Т О В Е » З І К О Н О С ТАС У
Ц Е Р К В И В О ЗД В И Ж Е Н Н Я
Ч Е С Н О Г О Х Р Е С ТА
М О Н АС Т И РЯ С К И Т
М А Н Я В С Ь К И Й А В Т О Р С Т ВА
Й О ВА К О Н Д З Е Л Е В И Ч А
ЙОВ КОНД ЗЕЛЕВИЧ

Іконописець, живопиець.

1698–1705 на чолі групи іконописців працював над п'ятиярусним іконостасом (1785

проданий до м. Богородчани, тому й названий Богородчанським) для монастирської Свято-
Воздвиженської церкви Манявського скиту на Прикарпатті, де йому належать великі намісні
образи.

Живопис Богородчанського іконостаса Манявського скиту належить до найвищих досягнень

давнього українського мистецтва.
 І КО Н А « П О КР О ВА
БО ГО Р ОД И Ц І »
( З П О Р Т РЕ ТО М
Г Е Т ЬМ А Н А БО ГД А Н А
Х М ЕЛ Ь Н И Ц Ь КО ГО )
 Г РА В Ю РА « І ВА Н М АЗ Е П А
С Е Р Е Д С В О Ї Х Д О Б Р И Х С П РА В »
А В Т О Р С Т ВА І ВА Н А М И Г У Р И
• У центрі І. Мазепа.
• Обабіч нього – жіночі постаті, які
символізують істину, правду, науку,
мистецтво тощо.
• На тлі військових обладунків – герб
Мазепи.
• Зображено також церкви, збудовані або
відновлені гетьманом.