МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І.І. МЕЧНИКОВА

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН, ПОЛІТОЛОГІЇ ТА

СОЦІОЛОГІЇ

Кафедра історії та світової політики

Допущено до захисту

«____»_______20___р.

ТЕМА РОБОТИ

План Маршалла для післявоєнної Європи

Курсова робота

Студента 1 курсу

відділення політології

Боєнка Олександра Олександровича

Науковий керівник

Шевчук М.А.

к. історик. н. доцент кафедри

історії та світової політики

Одеса – 2022
 2

ЗМІСТ

Вступ.........................................................................................................................3

Розділ Ⅰ. План Маршалла – програма економічної допомоги країнам

Європи після Другої світової війни......................................................................5

1.1. Економічний стан країн Європи після Другої світової війни..........................5

1.2. План Маршалла: цілі, завдання, організаційна структура...............................7

Розділ ⅠⅠ. Політика реалізації плану Маршалла...............................................15

2.1. Механізм розподілу американської допомоги................................................15

2.2. Темпи та результати економічного зростання європейських країн..............16

Розділ ⅠⅠⅠ. Історичне значення «Програми по відновленню

Європи.............19

3.1. Значення «Плану Маршалла»..........................................................................19

3.2. Оцінки «Плану Маршалла»..............................................................................21

3.3. «План Маршалла» погляд із сьогодення.........................................................24

Висновок.................................................................................................................26

Список використаної літератури.........................................................................28

 3

ВСТУП

План Маршалла (англ. European Recovery Program, Marshall Plan) — програма

економічної допомоги європейським державам після Другої світової війни [12].

Після закінчення Другої світової війни велика частина Європи була знищена –
постраждало велика кількість міст, об’єкти промисловості, міжнародна торгівля
припинилася. Внаслідок знищеної транспортної інфраструктури не малося
змоги в необхідному темпі відновлювати економіку Європи.

Однією з цілей програми була протидія поширенню впливу СРСР і

соціалістичних ідей на країни Західної Європи. Економічна допомога
надавалась лише за умови виконання певних вимог у політичній сфері, або в
сучасних термінах – лише демократичним країнам. Деякі дослідники
розглядають цю програму як фактичне оголошення Холодної Війни СРСР.
План Маршалла на сьогодні є однією з найбільш успішних економічних
програм в історії.

В наш час світове співтовариство продовжує надавати допомогу країнам, але

вже не для відновлення інфраструктури чи відновлення економіки, як це було
після Другої світової війни, наприклад, Україна отримує допомогу для
створення ринкової економіки..

Актуальність теми – на сьогоднішній день ця тема дуже актуальна, особливо

для нашої країни. 24 лютого 2022 року Російська Федерація почала масово
бомбардувати українські міста, промислову та військову інфраструктуру. За
даними Київської школи економіки станом на 24 березня загальна сума збитків
сягає 63 млрд. доларів США або 1,8 трлн. грн.. Лише в період з 17 по 24
березня сума зросла на 3,5 млрд. З початку агресії в Україні було зруйновано
4431 житловий будинок, 92 підприємства, 378 навчальних закладів, 138
 4

закладів охорони здоров'я, 8 цивільних аеропортів та 10 військових аеродромів,

7 ТЕС та ГЕС і ці показники будуть тільки зростати. Коли війна закінчиться
потрібно бути відновлювати всю зруйновану інфраструктуру і на це
знадобиться багато часу і дуже багато грошей, які Україна у своєму бюджеті
може не знайти. Саме тому в край необхідно, щоб для України наші західні
партнери розробили програму по відновленню України. Вже відбуваються
деякі заяви з цього приводу, наприклад, прем’єр-міністр Великої Британії
Борис Джонсон на зустрічі з лідерами країн Вишеградської четвірки, заявив, що
захід підготує для України аналог плану Маршалла «Було досягнуто згоди
щодо необхідності показати народу України зараз, що щоб не сталося, коли
вільна, суверенна, незалежна Україна буде відновлена й захищена, ми
матимемо «план Маршалла» для відбудови України», - сказав Джонсон [8].

Мета дослідження - аналіз сутності «Плану Маршалла», його історичного

значення та впливу на розвиток країн Західної Європи.

Завдання:

- Визначити економічний стан країн Європи після Другої світової війни.

- З’ясування завдання, цілі, шляхи реалізації «Плану Маршалла».
- Дослідити темпи та результати економічного розвитку країн Європи.
- Визначення історичного значення «Плану Маршалла».
- Дати оцінку плану Маршалла.

Об’єктом дослідження є: економічна допомога країнам Західної Європи з боку

США за «Планом Маршалла».
 5

Предметом дослідження є: витоки, передумови, причини реалізації плану

Маршала, механізм розподілу допомоги, політичний аспект та результати

досягнуті в економічному розвитку післявоєнної Європи.

Структура дослідження – робота складається з вступу, трьох розділів 7

підрозділів, висновку та списку літератури. Загальний обсяг роботи 27

сторінок. Загальний перелік використаної літератури 23 найменувань.

РОЗДІЛ Ⅰ

План Маршалла – програма економічної допомоги країнам Європи після

Другої світової війни

1.1. Економічний стан країн Європи після Другої світової війни

Політичне, економічне та соціальне життя вплинуло на мільйони людей у роки

після його завершення і сформувало сьогоднішній світ. Війна закінчилася
балансом від 50 до 70 мільйонів жертв. Це була перша війна, яка відбулася
одночасно за участю країн усіх континентів [10].

Результатом війни було знищення, демонтаж індустріальних господарств

Німеччини, Франції, Японії, багатьох менших індустріальних країн Європи.
Частково було знищено господарство Англії. Крім прямих військових
зруйнувань піддавалося зносу виробниче обладнання, машини і механізми,
припинилося оновлення виробничих потужностей, мав місце вивіз фабрично-
 6

заводського обладнання з переможених країн переможцями [6]. Матеріальні

втрати: 4 трлн. Доларів. Частка воєнних витрат у національному доході
становила: США - 43,4%, Великобританія - 55,7%, Німеччина - 67,8%, Японія -
49,7%, СРСР - 55%.

Особливих матеріальних втрат зазнало господарство СРСР. Вони склали майже

41% втрат усіх країн, що брали участь у війні. Загарбники повністю або
частково спалили або знищили 1710 міст і селищ, понад 70 тис. сіл, зруйнували
близько 32 тис. великих і середніх підприємств [2, c. 56].

Англії довелося пережити загрозу гітлерівського вторгнення. Масовим

повітряним бомбардуванням піддавались Лондон, Бірмінгем, Ковентрі та інші
міста. Були блокованими морські комунікації, окуповано ряд колоній, втрачено
значну частину торгового і військово-морського флоту. Промислове
виробництво скоротилося на 5%. Різко знизилося виробництво вугілля (на
21%). У легкій промисловості, зокрема бавовняній, спад становив більше ніж
50%, у вовняній — 27%. Франція, незважаючи на значний економічний
потенціал, у роки Другої світової війни також зазнала величезних збитків.
Через бездіяльність свого уряду, що самовпевнено сподівався на оборонну
лінію "Мажино", вона була в червні 1940 р. окупована фашистською
Німеччиною.

Понад 4 роки французькою економікою повністю розпоряджалися німецькі

загарбники. За воєнні роки Франція втратила вбитими 1,1 млн. чоловік. Рівень
промисловості в 1944 р. порівняно з довоєнним становив 38%. Виробництво
продукції сільського господарства зменшилося в 2 рази. 600 тис. французів
фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Більшість шахт,
електростанцій, суднобудівних заводів було зруйновано. Франція втратила весь
торговий і військовий морський флот. Розпадалася французька колоніальна
система. Національна валюта (франк) девальвувалася. Капіталовкладення за
 7

кордоном зменшилися в 10 разів. Загальні втрати країни у війні оцінювалися у

1440 млрд. довоєнних франків [7].

Єдина індустріальна країна, яка під час війни пережила справжнє економічне
піднесення, були США. Більше того, у Сполучених Штатах було здійснено
технологічний прорив, який забезпечив їм лідерство у наступні десятиліття.
Після другої світової війни розпочалося відродження ринкових господарств
розвинутих європейських країн шляхом їхньої американізації. Вона мала кілька
важливих напрямків: американізація світової валютної системи; вивіз
американських товарів, широкомасштабне кредитування, державне і приватне;
інвестування відбудовчих процесів; перебудова індустріальних структур,
особливо в Німеччині і Японії під безпосереднім контролем США і, зрештою,
розвиток світової торгівлі, де важливу роль у перші повоєнні роки відігравала
також Англія [6].

Наслідком війни і важливим кроком на шляху до відновлення індустріального

світового господарства стали міжнародні валютні Угоди, підписані у червні
1944 року представниками 44 країн. Підписання цих угод відбулося на
валютно-фінансовій конференції у Бреттон-Вудсі. Було вирішено створити
Міжнародний валютний фонд (МВФ), вироблено основні правила міжнародних
валютних відносин: долар США поряд із золотом повинен був відігравати
функцію резервної валюти, ціна золота — незмінна, курс валюти — твердий і
контрольований. МВФ і створений тоді ж Міжнародний банк реконструкції і
розвитку (МБРР) зобов'язувалися забезпечити виконання рішень конференції і
виконувати роль міжнародного кредитного центру [16, с.134].

1.2. План Маршалла: цілі, завдання, організаційна структура.

План Маршалла був викликаний комплексом причин, з цих причин виходили

конкретні цілі та завдання які перед собою ставив американський уряд. Однією
 8

з цілей програми по відновленню Європи було відновити економіку

європейських країн заради того, щоб здобути собі важливого стратегічного
партнера, а також укріпити свою економіку, бо без процвітання країн Європи
не було можливе процвітання США.

Оскільки американська промисловість та сільське господарство протягом 1945-

1946 рр. переживали небувалий економічний підйом. У США було створено 12
млн. робочих місць, безробіття скоротилося з 10 до 4%. На той час США
випускали 50% світового виробництва товарів і послуг, що і вимагало пошуку
нових ринків [9, с. 177].

Американський експорт у Західну Європу вдвічі перевищував імпорт, а через

відсутність доларів західноєвропейські країни були не в стані заплатити за
постачання американських товарів. Експорт із США в Європу перевищував
імпорт на 1 млрд. доларів. Тому стає зрозуміло, що Сполучені Штати були
економічно змушені терміново шукати нових шляхів для здійснення своєї
зовнішньої політики.

Також за рахунок запровадження плану Маршалла планувалося боротися з

Радянським Союзом й загроз комунізму. З військової точки зору, тільки маючи
здорову економіку, Європа могла собі дозволити мати військову силу,
необхідну для стримування Червоної Армії. Прогрес у Європі був неможливий
без Німеччини. Водночас відтворення Німеччини було неможливе без
протистояння Радянському Союзу [9, с. 179]. Також передумовою надання
американської допомоги було позбавлення міністерських портфелів комуністів.
У 1945–1947 рр. в 9 країнах Європи (Франція, Італія, Бельгія, Данія, Норвегія,
Ісландія, Австрія, Фінляндія, Люксембург) комуністи входили до складу урядів.
До 1948 р. в жодному з урядів країн Західної Європи комуністів не залишилося
[14, c. 22] .
 9

План Маршалла був розрахований для того, щоб розчистити шлях для
приватних капіталовкладень та усунути політичні перешкоди, які заважали
прибутковим операціями трестів, і по-суті забезпечити представникам
корпорацій контрольні пости в найважливіших регіонах, як, наприклад, в Рурі.
У своєму посланні конгресу Трумен каже про це відверто: «В міру
економічного відновлення та стабілізації політичного становища Європи,
приватні капіталовкладення гратимуть все більш важливу роль. Рекомендована
програма американської допомоги включає умови, які передбачають
заохочення приватного фінансування та капіталовкладень».

Детально зупиняючись на фінансових умовах плану Маршалла, Трумен

пояснює свою думку також і іншими доводами. Першою причиною невеликої
питомої ваги позик в «програмі європейського відновлення» є те, що країнам-
боржникам доводилося б розширювати експортне виробництво, задля
можливості виплачувати відсотки за позиками і в майбутньому повернути
позику. Це призводило до посилення їх конкуренції з американськими
монополіями на світових ринках. Друга причина - важкі боргові зобов'язання
країн-отримувачів будуть заважати збільшенню приватних капіталовкладень -
однієї з визнаних цілей плану Маршалла [3, c. 133].

В цьому випадку американським монополіям буде важче реалізувати прибутки

від своїх капіталовкладень у формі імпорту товарів саме з цих країн, адже ці
товари повинні будуть, в першу чергу, йти на оплату процентів і амортизацію
урядового боргу. Тож, американський народ повинен платити високі податки і
ціни в ім'я здійснення програми експансії за кордоном в інтересах монополій,
які нічим при цьому не ризикували. Оскільки за кордоном, як і раніше була
невелика кількість доларів, англійський уряд навіть при бажанні не зміг
націоналізувати саме ті галузі промисловості, в які американські монополії
 10

зробили капіталовкладення відповідно до плану Маршалла. А згідно політики з

картелей вони підсилювали тиск. США почали звертати свій погляд на ті
країни, економічні системи яких не були закритими для американського
втручання і впливу.

У число п’яти основних задач, окрім надання прямої допомоги нужденним,

були включені: підвищення продуктивності праці і виробничої спроможності
промисловості і сільського господарства, досягнення міжнародної фінансової
стабільності, розвиток торгівлі і розвиток європейського економічного
співробітництва. та розвитку євроінтеграції [5, c. 173].

12 березня 1947 р. була вперше проголошена Доктрина Трумена, що заклала

основу підготовки виконання Плану Маршалла у формі Програми відновлення
Європи, який полягав у наданні американської допомоги післявоєнній Європі
[9, с. 175].

У своїй відомій промові 5 червня 1947 р. Дж. Маршалл виклав студентам

Гарвардського університету програму, пізніше названу "Планом Маршалла", та
зазначив, що Європі й світу загалом загрожує небезпека повного економічного
занепаду після Другої світової війни. На його думку, якщо Європі не надати
допомогу, то їй загрожує серйозне погіршення в економічній, соціальній і
політичній сферах. Він закликав США допомогти відновити економіку Європи
та запросив усі європейські держави до співробітництва у виконанні цього
завдання [13].

Слід сказати, що реальним автором плану Маршалла був президент Гаррі

Трумен, але рішення назвати проект ім’ям держсекретаря було прийняте з
тактичних міркувань: Трумен, на відміну від Маршалла, не користувався
 11

підтримкою у Конгресі США, який повинен був затвердити асигнування на

відновлення Європи [2, с. 57].

У зв'язку з цим 12 червня 1947 р. представники 16 країн Західної Європи

провели нараду в Парижі, де обговорили розміри конкретної допомоги,
необхідної для кожної з них.

У 1947 році пройшли переговори присвячені плану Маршалла, у цих

перемовинах брали участь представники США, Великобританії, Франції та
СРСР. Прем’єр міністр Франції наполягав на тому, щоб допомога була надана
усім країнам Європи, окрім Іспанії. . Він висловив думку про негайне створення
спеціальний комітет для кожної галузі економіки. Окрім того, пропонувалося
заснувати головний комітет, який порівнюватиме балансові звіти, підготовлені
спеціальними комітетами.

Міністр закордонних справ Великої Британії Ернест Бевін погодився на цю

пропозицію. Міністр закордонних СРСР В. Молотов виступив проти неї і
піддав різкій критиці весь План Маршалла. На його думку, створення
головного комітету було б замахом на національну незалежність держав.
Згодом і всі радянські політики засудили план Маршалла як акт імперіалізму і
бажання встановити контроль над Європою.

Водночас Радянський Союз та країни Східної Європи вже почали здійснювати

свої плани економічного розвитку і не погодяться їх міняти. Крім того,
допомога Німеччині означатиме припинення репарацій. А державам, які стали
жертвами Німеччини, ці репарації вкрай потрібні. Слідом за СРСР відмовилися
брати участь у плані Маршалла усі країни Східної Європи, проте спочатку
 12

Чехословаччина погодилася взяти участь, але у лютому 1948 року

чехословацькі комуністи здійснили, державний переворот, підтриманий СРСР.

3 липня 1947 р. Франція та Великобританія вирішили запросити всі

європейські країни взяти участь у конференції, яка мала початися 12 липня, і
розглянути американську пропозицію. Італія, Португалія, Ірландія, Греція,
Нідерланди, Ісландія, Бельгія, Люксембург, Швейцарія, Туреччина, Австрія,
Данія, Швеція та Норвегія відразу дали свою згоду. Конференція шістнадцяти
країн відбувалася в Парижі з 12 липня по 22 вересня. За її результатами 16
держав підписали протокол, який було передано американському урядові [15, c.
48].

2 квітня 1948 р., після майже року напружених дебатів, Конгрес США
переважною більшістю голосів ухвалив пропозицію Маршалла та прийняв Акт
про Економічне Співробітництво - законодавчу основу Плану Маршалла, який
був підписаний президентом Г. Труменом. Після чого при співвідношенні
голосів 69 до 17 остаточно законопроект про затвердження Плану Маршалла
був прийнятий в Сенаті, а при співвідношенні 329 голосів проти 71 - в Палаті
представників.

План Маршалла почав діяти в квітні 1948 року. Програма допомоги

реалізовувалась в період з квітня 1948 по червень 1952, допомогу у розмірі 13,3
млрд доларів отримали 16 країн. Для реалізації Плану Маршалла країни
Західної Європи у квітні 1948 р. Створили постійно діючу Організацію
Європейського Економічного Співробітництва (ОЄЕС) із штаб-квартирою в
Парижі, яка пізніше трансформувалася в Організацію Економічного
Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), основною метою якої було контролювати
розподіл засобів й умови їхнього використання. ОЄЕС, які План Маршалла,
 13

загалом виконувала завдання "стримування комунізму на економічному рівні".

ОЄЕС - утворення, яке формально об'єднувало 16 країн-учасниць Плану, а
фактично – денаціоналізоване агентство на чолі професійних міжнародних
службовців, які мали необхідну автономію від урядів.

Гроші Плану Маршалла були у формі грантів від Казначейства США, які не
потрібно було повертати. Організація Європейського економічного
співробітництва взяла на себе провідну роль у виділенні коштів та організувала
передачу товарів. Американському постачальнику була виплачена оплата в
доларах, які були зараховані в рахунок відповідних коштів Європейської
програми відновлення. Однак Європейський одержувач не отримував товар у
подарунок, а повинен був заплатити за нього (зазвичай у кредит) у місцевій
валюті. Ці платежі були збережені європейським урядом, що бере участь у
спеціальному партнерському фонді. Ці додаткові гроші, у свою чергу, могли б
бути використані урядом для подальших інвестиційних проектів. П'ять
відсотків грошей партнера було виплачено США для покриття
адміністративних витрат. На додаток до грантів експортно-імпортний банк в
той же час надавав довгострокові кредити за низькими процентними ставками
для фінансування великих покупок в США, всі з яких були погашені.[22, c. 106]

У випадку з Німеччиною також було 16 мільярдів марок боргів 1920-х років, які
не були погашені в 1930-х роках, але які Німеччина вирішила погасити, щоб
відновити свою репутацію. Ці гроші були винні державним і приватним банкам
в США, Франції та Великобританії. Ще 16 мільярдів марок представляли собою
післявоєнні позики США. Згідно з Лондонською борговою угодою 1953 року
сума, що підлягає виплаті, була скорочена на 50% приблизно до 15 мільярдів
марок і розтягнута на 30 років, і в порівнянні з швидкозростаючою німецькою
економікою мала незначний вплив [20, c. 17].
 14

Для управління процесом виконання Плану Маршалла була створена

Адміністрація Економічного Співробітництва (АЕС), яка мала міжурядовий
характер та функціонувала як напівприватне агентство. АЕС повністю
контролювала поточну діяльність, оскільки, на думку Вашингтона, вирішення
проблем відтворення Європи вимагало певної бізнесової кмітливості з боку
представників приватного сектору, якої не мали та не могли мати співробітники
Державного Департаменту. Водночас питання формування політики АЕС
вирішувала спільно з Державним Департаментом США.

АЕС мала адміністратора у Вашингтоні, яку очолив президент автомобільної

компанії Студебекер Пол Хоффман, спеціального представника у Парижі на
чолі Аверел Харрімана, відомого в бізнесових і банкірських колах та місцеві
місії в усіх країнах-учасницях Плану. В роботі АЕС брали активну участь не
лише політичні лідери й керівники урядів, а й видатні бізнесмени, які посіли
головні позиції в адміністраціях у Вашингтоні, Парижі й місцевих місіях у
країнах-учасницях, а також представники професійних спілок й асоціацій, чия
кваліфікація дала змогу зробити програму відтворення ефективною [9, c. 175].
АЕС контролювали, щоб одержувачі кредитів відмовилися від націоналізації
промисловості, надавали повну свободу приватному підприємництву під час
гальмування розвитку конкурентних із США галузей промисловості, зняли
обмеження імпорту американських товарів і знизили ввізні митні платежі,
обмежили торгівлю із соціалістичними країнами, забороняли також вивозити
товари, завезені з США [11].

Завдяки чіткому визначенню завдань, цілей, чіткої організації, контролем за

виконанням плану було досягнуто такого успіху. Також в реалізації плану була
проведена серйозна пропагандистка робота Вашингтон закликав Рим
 15

використовувати усі можливі кошти, щоб залучити на свій бік кожного

громадянина. Середнього італійця переконували у тому, що цей план належить
не тільки містерові Маршаллу, а й йому, причому особлива увага приділялася
роботі із профспілками й ключовими категоріями населення, таким, як матері з
дітьми. Робилося це з наміром не просто рекламувати допомогу за Планом
Маршалла, а й проповідувати покладені в її основу принципи продуктивності й
росту економіки. До кінця 1950 року було випущено 40 фільмів про План
Маршалла, які демонструвалися в міських кінотеатрах і на пересувних
кіноустановках, а 6,7 мільйона італійців відвідали спеціалізовані виставки.

Офіційно завершився План Маршалла 31 грудня 1951 року, але допомога

європейським країнам не припинилася.

Розділ ⅠⅠ. Політика реалізації плану Маршалла

2.1. Механізм розподілу американської допомоги

Після завершення Другої світової війни багато країн зазнали серйозних втрат,
але найбільше: СРСР, Франція, Англія, Німеччина. СРСР відмовився брати
участь у програмі по відновленню Європи, тому на допомогу від США не
розраховував. А от Франція, Великобританія, Західна Німеччина та Італія
розраховували і вони отримали найбільшу допомогу яка відповідно становила
дві третини допомоги в рамках плану Маршалла: майже чверть –
Великобританія, одну п’яту – Франція, і приблизно по одній десятій – Італія й
Західна Німеччина.
 15

Однак з розрахунку на душу населення найбільше допомоги отримали Норвегія

й Австрія, де на людину приходилося більше 130 доларів, асигнованих у рамках
Плану Маршалла, тоді як у Західній Німеччині на душу населення припадало
лише 19 доларів.

Разюче різнилися й форми допомоги. 40% імпорту у Великобританію за

Програмою європейського відновлення становили продовольство, паливо і
добрива. Продовольство складало також значну частку допомоги для
Німеччини, Австрії й Ірландії. Однак багато країн Європи більше 20 %
допомоги отримували автомобілями, верстатами, залізом й сталлю.

Загалом, значення продовольчої допомоги після 1949 року зменшилося. Різні

країни по-різному використали також виторг, отриманий урядами за рахунок
продажу товарів, що надійшли в рамках Програми європейського відновлення.
Вашингтон хотів, щоб ці кошти виділялися на конкретні цілі. Так,
Великобританія й Норвегія направляли ці фонди майже цілком на погашення
заборгованостей, але вони значною мірою використовувалися як
капіталовкладення в Італії, Західній Німеччині й особливо у Франції [15, c. 50].

Згідно з Планом Маршалла передбачалось три види поставок допомоги, а саме:

1) предмети найважливішої життєвої необхідності для запобігання голоду. Так,

США щовесни виділяли асигнування на продукти харчування, одяг, паливо.
Основна частина цих поставок йшла до країн Західної Європи у вигляді
дотацій, а не позик. Місцева валюта, виручена від продажу цих продуктів, мала
використовуватись урядами європейських країн для зменшення дефіциту
державного бюджету, а отже, і темпів інфляції; для нарощування таких
 16

дефіцитних ресурсів, як сталь, цемент, вугілля, шахтне устаткування,

нафтопродукти, енергетичне устаткування, транспортні засоби;

2) промислове устаткування, яке необхідне було для відновлення базових

економічних об'єктів, насамперед вугільних шахт. Адже без енергетичного
потенціалу інші галузі економіки не могли працювати. США допомогли
Німеччині відновити вугільні копальні, які були майже повністю знищеними,
забезпечивши їх відповідним обладнанням. Оскільки більшість вугілля Західної
Європи надходило з німецьких копалень, то у фінансуванні переважали позики
Міжнародного банку;

3) сільськогосподарські машини, промислові товари, запасні частини та інші. Ці

поставки фінансувалися під гарантії американського уряду через Експортно-
Імпортний Банк США, що створив для цих цілей спеціальне відділення [9,c.
175].

2.2. Темпи та результати економічного зростання європейських країн

Після ухвалення програми по відновленню Європи, США загалом направили в

країни Західної Європи 13 млрд. доларів. І вже через короткий час був
відчутний результат цієї допомоги. На першому етапі реалізації "Плану
Маршалла" американські вливання забезпечили значну частину ВВП
європейських держав. Наприклад, за даними американського історика Чарльза
Мейєра, у 1949 році американські вливання забезпечили 11% ВВП
Великобританії, майже 12% ВВП Франції, 21,8% ВВП Германії та 33,6% ВВП
Італії. Вже у 1950 році європейські економіки продемонстрували високі темпи
росту. Рівень промислового виробництва у Європі перевищив на 40%
 17

довоєнний, рівень сільського господарства – на 20%. Різко знизилося безробіття

[3].

Так, ВВП у Європі підвищився на 32,5%, від 119 млрд. дол. США в 1947 р. до
159 млрд. дол. США в 1951 р.: промислове виробництво зросло на 40%
порівняно з довоєнним рівнем; обсяг сільськогосподарської продукції - на 11%.
Обсяги внутрішньоєвропейської та зовнішньої торгівлі значно перевищували
показники, очікувані на початку реалізації Плану Маршалла. До 1953 р. обсяг
європейської торгівлі підвищився на 40%.

Залучені наприкінці 40-х - початку 50-х рр. інвестиції, суттєво підвищили

конкурентоспроможність європейського експорту на зовнішніх ринках.
Допомога за Планом Маршалла сприяла імпорту базових товарів, стимулювала
інвестиції та допомогла на початку 1950 р. зупинити інфляцію у багатьох
країнах.

У Франції технічна допомога сприяла реалізації Плану промислового розвитку

Монне, в Німеччині вона посилила вже очевидні тенденції раціоналізації
виробництва. В Італії та Греції найбільшу довгострокову користь принесла у
відновленні залізних й автомобільних доріг та ліній енергопостачання. У
Великобританії допомога майже повністю була використана на погашення
боргів воєнного часу та зміцнення фунта стерлінга. В інших країнах допомога
сприяла удосконаленню інжинірингових та маркетингових методів, адаптації
нових технологій, поширенню сучасних методів. промислового планування,
зростанню автоматизації та удосконаленню організації виробництва. Все це
зробило значний внесок у розвиток промислового виробництва.
 18

Починаючи з 1952 р., економіка Західної Європи вступила в період соціального

миру та процвітання, що тривав понад двадцять років [9].

План Маршалла зміцнив політичну стабільність у регіоні та значно посилив

обмеження щодо поширення комунізму. Гілки промисловості, котрі, як
здавалося раніше, безнадійно застаріли і втратили ефективність, були
реконструйовані в короткий термін і без зміни національних економічних
політик країн. Бізнес-сектор держав-учасниць почав стрімко розвиватися і до
початку 60-х рр. ХХ століття у країнах Західної Європи та Японії уже
встановилась ринкова економіка та демократія. Він також заклав фундамент
розвитку трансатлантичного співробітництва в економічній та політичній
сферах, у якому США міцно зайняли домінуючу роль, та подальшого розвитку
європейської й атлантичної інтеграції, що діє і поширюється сьогодні. У 1949 р.
був створений сильний і міцний союз НАТО.

Отже, було досягнуто наступних цілей:

 економіка країн Західної Європи була відновлена;

 європейські країни змогли розрахуватися із зовнішніми боргами;
 вплив комуністів та СРСР був послаблений;
 на СРСР впала „залізна завіса”;
 США і Канада отримали величезний ринок збуту;
 був відновлений і укріплений європейський середній клас – гарант
політичної стабільності та стійкого розвитку [4].
 19

Розділ ⅠⅠⅠ. Історичне значення «Програми по відновленню Європи»

3.1. Значення «Плану Маршалла»

План Маршалла має дуже велике значення для країн Європи. Завдяки плану,
було виведено економіку на довоєнний рівень. Відбулося відродження Європи,
було відновлено важливі торгівельні зв’язки між Західною Європою та США.

Починаючи з 1952 р., економіка Західної Європи вступила в період соціального

миру та процвітання, що тривав понад двадцять років. План Маршалла зміцнив
політичну стабільність у регіоні та значно посилив обмеження щодо поширення
комунізму У 1947 р. в Женеві (Швейцарія) США з 22 державами уклали
Генеральну Угоду про Тарифи і Торгівлю (ГАТТ), які зобов'язались
дотримуватися принципу найбільшого сприяння, майже знищивши всі
встановлені урядами країн-членів тарифи та торговельні обмеження, створивши
тим самим основу спільного ринку.

Одним із найбільших досягнень Плану Маршалла є інтеграція економік

Західної Європи. В результаті діяльності Плану Маршалла було сформовано у
Європі єдиний економічний простір, що був започаткований у 1951 р. як
Європейське Об'єднання Вугілля і Сталі (ЄОВС) та об'єднав шість держав: три
країни Бенілюксу, ФРН, Францію та Італію. Ця організація розглядалася
американськими та європейськими лідерами як наднаціональний механізм
інтеграції та регулювання конкуренції в Західній Європі. ЄОВС стала
прикладом дієвого міжнародного управління, що здатне гармонізувати
розбіжності окремих країн та дати практичні результати.
 20

План реформував європейський капіталізм через оновлення обладнання та

експорт нових ідей, запровадження американських стандартів виробництва.
Характерний для економічної моделі США упор на стимулювання споживання
в умовах європейських суспільств сприяв руйнуванню консервативних
соціальних ієрархій Американська допомога була засобом прив'язки
європейських країн до американської економіки та інструменту, який дозволяв
Вашингтону впливати на розвиток Західної Європи.

План Маршалла нейтралізував у Європі настрої на користь збагачення через

створення систем державного патерналізму. Він сприяв здійсненню
альтернативного варіанту руху до суспільного багатства – через політичну
демократизацію.

Підсумком економічної реконструкції в Європі стала «товаризація» масової

свідомості, яка заміняла собою ідеологізацію. План Маршалла переконав США
у слабкості старих колоніальних держав та неминучість їх відходу з периферії
міжнародної системи. Президент Г. Трумен став розмірковувати про
протистояння з комунізмом поза Європою. Чим нестійкіша здавалася у
Вашингтоні ситуація в Старому Світі, тим сильнішими були настрої на користь
освоєння альтернативних по відношенню щодо нього економічних зв'язків. На
рубежі 1940-х та 1950-х гг. став зростати інтерес США до ресурсів Канади,
країн Латинської Америки, басейну Тихого океану та Північної Африки [17].

Однак головним підсумком здійснення плану Маршалла було те, що він

послужив першим важливим ступенем атлантичної інтеграції, в якій США
міцно зайняли домінуючу роль. Її безпосередній результат — фактичний поділ
Європи на два табори. Водночас США придбали наймогутнішого союзника в
 21

холодній війні, зміцнивши і відтворивши його за власним зразком, що зрештою

зумовило результат глобального протистояння наддержав. Тож, План
Маршалла мав дуже сильний вплив на європейську інтеграцію, і можна
сказати, що завдяки ньому Європу було поділено на два ворогуючих табори.

Можна зробити висновок, що одним із завдань плану Маршалла, був

політичний аспект, який призвів до створення могутнього військового альянсу
НАТО.

3.2. Оцінки «Плану Маршалла»

План Маршалла досі відомий як приклад успішного втручання США за

кордоном. Сучасники вітали його як вирішальний поштовх, що підштовхнув
Західну Європу до порогу сталого відновлення (наприклад, Елліс (1950), Уолліч
(1982). Пізні оглядачі, симпатизували плану Маршалла, вказували на його
високу політичну віддачу наприклад, Аркес (1972), Ван дер Віі (1986) Досі
економічний фольклор приписує Плану Маршалла все, що покращилося в
Європі після війни: відновлення пристойних запасів продовольства, відкриття
постачання вузьких місць у промисловості, а головне реконструкції основного
обладнання та житлового фонду у зруйнованій економіці Західної Європи.

На думку вченого, Імануеля Векслера, який є автором дослідження «Програма

відновлення Європи в економічній перспективі», специфіка впровадження та
уся суть план Маршалла в Європі, а саме практика ведення бізнесу за
американським зразком, по-суті стала початком створення сучасних
європейських корпорацій, які і були у витоків європейського економічного
буму 60-х років ХХ століття.
 22

Пізніші аналізи плану Маршалла докорінно не погодилися з цією сприятливою

інтерпретацією і запропонували скептичніші погляди. У старішій літературі
план Маршалла інтерпретувався переважно як американська експортна
програма, натхненна кейнсіанськими побоюваннями щодо стагнації у
повоєнній економіці США. Іноді збагачена доброю дозою політичного
антиамериканізму, ця інтерпретація швидко передбачала, що план Маршалла
насамперед є інтересами великого бізнесу США. Перегляд цієї доктрини
наголосив на невеликому відносному масштабі плану Маршалла. Допомога
США ледве перевищувала 2,5% ВНП країн-одержувачів та становила менше
20% капіталовкладень у цей період. Часто здавалося, що допомога
розподіляється відповідно до політичних, а не економічних потреб: майже
половина ресурсів ніколи не надходила в райони лих на колишніх полях битв у
Європі, а служила для придбання політичної підтримки в Англії та Франції та
для відображення комуністичних загроз у різних країнах . Крім того, загальний
політичний результат навряд чи відповідав планам США.

Післявоєнна Європа вийшла із плану Маршалла як значною мірою

протекціоністський блок країн під керівництвом Франції. Замість плавної
інтеграції до Бреттон-Вудської системи, як це передбачено США, Європа,
здавалося, прагнула власної економічної та фінансової інтеграції. Втілене у
роботі Мілворда (1984), цей напрямок досліджень розглядає Францію як
головного переможця над США у боротьбі за політичне панування у повоєнній
Європі. З цієї точки зору план Маршалла виглядає як невдала, економічно
менш ніж значуща спроба вплинути на перебіг подій у Європі [23].

Були і такі думки, що основною ціллю плану Маршалла було не допомога

країнам Європи, а протистояння поширення комунізму, історики Майкл Кокс і
Керолайн Кеннеді-Пайп стверджували, що план Маршалла насправді був
 23

наступальним заходом, спрямованим на дестабілізацію вже встановленої

радянської влади у Східній Європі. Вони стверджують, що план мав
запропонувати цим країнам ідеологічний вибір між радянським комунізмом та
американським капіталізмом. Таким чином, основна мета Сполучених Штатів
при розробці плану Маршалла полягала в тому, щоб спонукати країни, що
входять до радянської орбіти, приєднатися до західного табору (Cox and
Kennedy-Pipe, 2005) [21].

Були думки, що план Маршалла не був обов’язковим: Британський дослідник,

Алан Мілдвар, вважає, що Європа змогла би самостійно вибратися з тієї
економічної кризи власне без американської допомоги. Проте за це була б
заплачена велетенська ціна, що виражалась у введенні доволі жорстких
обмежень продуктових норм та використання грошей, які збереглися, повинні
були б витратитися на закупівлю продовольства, таким чином ставлячи
відновлення промисловості на друге місце [1, c. 362].

На мою думку, основними цілями плану Маршалла були відновлення Європи, і

саме виходячи з цього стримувати поширення комунізму. Стримувати комунізм
було можливо лише за умови процвітання Західної Європи. Завдяки плану
Америка отримала доступ до європейського ринку. Американська економіка
залежала від європейського ринку для продажу надлишків товару. Також,
звісно, план Маршалла був призначений заради просування глобальних
інтересів США і підтримки національної безпеки.
 24

3.3. «План Маршалла» погляд із сьогодення

Якщо оцінити теперішню ситуацію в Західній Європі, проаналізувати як вона

розвивалася, то можна зробити висновок, що в багатьом саме План Маршалла
дав цей поштовх до розвитку та підйому країн Західної Європи. План
Маршалла має дуже велике значення у створенні післявоєнної економіки. Ця
програма призвела не тільки до відновленню Європи, а до подальшого тісного
торгівельного зв’язку США і Європи, який являється одним із самих важливих,
і не розірвався по сьогоднішній день.

Таким чином, Німеччина яка розв’язала цю війну, програла її, була розділена на
декілька секторів, повинна була сплачувати багатомільйонні репарації, але ж
США все одно запропонували допомогу. Німеччина її прийняла і на
сьогоднішній день являється найбільш економічно успішною країною в Європі.

На честь 50-річчя впровадження плану Маршалла перший канцлер об’єднаної

Німеччини Гельмут Коль виступив перед Бундестагом з промовою: «…Більше
чотирьох десятиліть Сполучені Штати стояли на передовій, захищаючи свободу
Федеративної Республіки Німеччини та Західної Берлін. Коли Радянський Союз
перекрив сухопутні шляхи постачання Берліна, Американське уряд, не
вагаючись, забезпечив виживання міста за допомогою безпрецедентного
повітряного транспорту. Мільйони з Американські солдати захищали свободу
Федеративної Республіки Німеччина протягом десятиліть протистояння Сходу і
Заходу. Вони стали важливою частиною мосту дружби через Атлантику. Цього
ми теж не забудемо. Німецько-американська дружба-важливе, на мій погляд,
цінне досягнення. Міст через Атлантику стабільний і життєздатний. Тепер
прийшов час будувати нові маршрути, не в останню чергу в
академічному,культурному та економічному секторах. Німеччина і Сполучені
 25

Штати в даний час є найбільшими торговими державами в світі. Сполучені

Штати - наш найважливіший торговий партнер за межами Європейського
Союзу. З 1990 року наші торговельні відносини продовжують розвиватися.
Сполучені Штати стали найбільшим інвестором у колишній Східній Німеччині.
Важливо, щоб ми продовжували поглиблювати економічні відносини між
нашими країнами.» [18, c. 42].

Також можна зазначити, що після того, як було запроваджено План Маршалла,

почалася так звана, інтеграція європейських країн, було досягнуто європейську
єдність, майже всі країни які брали участь, у програмі по відновленню Європи
згодом об’єдналися в Європейському союзі.

Останнім таким прикладом хочу зазначити військовий та політичний аспект , він

стало визначальним для власне подій політичного і військового характеру, що
власне відбувалися під час подій кінця сорокових - початку п'ятдесятих років.
До таких подій можна віднести : проголошення доктрини Трумена в березні
1947; загострення міжнародної обстановки та власне військові конфлікти,
спричинені процесами деколонізації, які стосувалися передусім Франції,
Нідерландів та Бельгії, які значним економічним та ідеологічним ярмом лягли
на економіки цих країн; також достатньо активна та жорстка радянська блокада
Західного Берліна, яка виявилася відповіддю СРСР на поширення західно-
німецької валютної реформи на Західний Берлін; власне створення Організації
Північноатлантичного договору як головного провідника військової політики
на американський зразок; і також - війна в Кореї, яка змусила Сполучені Штати
переслати чотири своїх дивізій під безпосереднє командування НАТО та
власне ця війна поставила на порядок денний важливе питання про
переобладнання армії Західної Німеччини й по суті своїй стала військовим
аспектом проведення плану Маршалла [19, c. 198].
 26

Всі країни, що прийняли програму по відновленню Європи, стали економічно

розвинуті та передові країни всього світу. На сьогоднішній день Німеччина,
Франція та Велика Британія займають 4, 5 та 6 місце відповідно за кількістю
ВВП у світі.

ВИСНОВОК

Отже, підсумовуючи усе вищесказане, можна зробити висновок, План

Маршалла, являє собою наймастабнішою та найуспішною програмою з
допомоги країнам в історії. Також він став найбільш вдалим
зовнішньополітичним експериментом США. Його успіх важко переоцінити,
завдяки плану було досягнуто:

- ВВП у Європі підвищився на 32.5%, від 119 мільярдів в 1947 році до 159
мільярдів в 1951 році;

- промислове виробництво зросло на 40% у порівнянні з довоєнним рівнем;

- обсяг сільськогосподарської продукції - на 11%;

- до 1953 року обсяг європейської торгівлі підвищився на 40% [16, c. 509].

В майбутньому усі країни, що прийняли допомогу стали домінуючими

країнами світу. З потужною економікою, розвинутою промисловістю, наукою і
тепер ці країни допомагають, менш розвинутим країнам, як це колись зробили
для них Сполучені Штати.

США вийшла з цієї війни не просто, як одна з країн переможців, а як

беззаперечний лідер на світовій арені.
 27

План Маршалла був спрямований на стабілізацію економічного середовища і

цієї мети було досягнуто. Було підвищено рівень життя людей, стабілізовано
політичну ситуацію і дано поштовх до Європейської інтеграції. Було створено
могутній військовий альянс НАТО в якому США зайняли домінуючу роль.

Офіційно завершився План Маршалла 31 грудня 1951 року, але допомога

європейським країнам не припинилася. Було закладено основи для допомоги
іноземним державам. Було створено нову атмосферу співробітництва,
взаємодопомоги і підтримки в стосунках між Західною Європою і
Сполученими Штатами Завдяки Плану Маршалла було закладено подальші
відносини між Європою та США, які засновуються на взаємодопомозі і
постійному співробітництві.

Можна сказати, що глобально План Маршалла у багатьох своїх аспектах

протистояв Радянському Союзу, це була своєрідна політика протидії
розширення впливу радянського керівництва на інші країни Європи. Умови
надання економічної допомоги були не прийнятими для СРСР і країнами
Східної Європи, і знаючи це, США свідомо пішли на розділення Європи на два
табори. І все це вилилося в протистояння ворогуючих таборів, з абсолютно
різною ідеологією, с цього моменту можна вважати початок «холодної війни»,
яка тривала 20 років.
 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Американская историография внешней политики США 1945 - 1970. Под общ.

ред. д.и.н. Г.Н. Севостьянова. М.: "Наука", 1972. 404 c.

2. Бураков Ю.В,, Кипаренко Г.Н., Мовчан С.П. Всемирная история: новейшее

время. 1939-2001: Учебник. – К.: Генеза, 2001. 384 c.

3. Брандс Х.В. Крестный отец американских финансов. / Большой бизнес № 9,

2004. С. 133

4. Всесвітня історія: план Маршалла. [Електронний ресурс] // Освіта.ua – Режим

доступу до ресурсу: https://osvita.ua/vnz/reports/world_history/30665/

5. Економічна енциклопедія: В 2-х т. – Том 2. / За ред. Мочерного С.В. – К.:

Академія, 2001. 262 с.

6.Економічні наслідки Другої світової війни для світової економіки.

[Електронний ресурс] // – Режим доступу до ресурсу:
http://referat-ok.com.ua/work/ekonomichni-naslidki-drugoi-svitovoi/

7. Економічні причини та наслідки Другої світової війни для провідних країн

світової економіки. [Електронний ресурс] // Режим доступу до ресурсу:
https://studopedia.com.ua/1_30978_ekonomichni-prichini-ta-naslidki-drugoi-
svitovoi-viyni-dlya-providnih-krain-svitovoi-ekonomiki.html

8. Захід підготує План Маршалла для України. [Електронний ресурс] // Режим

доступу до ресурсу: https://www.ukrinform.ua/rubric-uarazom/3424010-zahid-
pidgotue-plan-marsalla-dla-vidbudovi-ukraini-dzonson.html //

9. Комар Н. Напрямки надання міжнародної фінансової та технічної допомоги в

рамках плану маршалла / Н. Комар., 2012. c. 175-179.
 29

10. Наслідки Другої світової війни. [Електронний ресурс] // Режим доступу до

ресурсу: https://uk.warbletoncouncil.org/consecuencias-segunda-guerra-mundial-
6865

11. План Маршалла [Електронний ресурс] // Навчальні матеріали онлайн –

Режим доступу до ресурсу:
https://pidruchniki.com/1946071642336/politekonomiya/plan_marshalla

12. План Маршалла [Електронний ресурс]// Режим доступу до ресурсу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD_%D0%9C
%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%BB%D0%BB%D0%B0

13. План Маршалла та його значення для відбудови Європи. [Електронний

ресурс]// Режим доступу до ресурсу: https://uahistory.co/book/world/48.html

14. Полянський П. Всесвітня історія 11 клас. - Грамота, 2019 р. 260 с.

15. Пошедін О. І. План маршалла як передумова євроатлантичної інтеграції / О.

І. Пошедін., 2010. C. 48-50 – (Наукові записки)

16. Тимочко Н. О., Пучко О. А., Рудотьомкіна Л. М. та ін. Економічна історія:

Підручник. – К.: Основи, 2002. 647 c.

17. Эллвуд, Д. У. План Маршалла: стратегия, которая принесла плоды / Д. У.

Эллвуд// Электронный журнал Государственного департамента США, апрель
2006 года [Электронный ресурс]. — Режим доступа:
https://www.emirb.org/voprosi-demokratii-vneshnyaya-politika-iobshe-stvo-i-
cennosti.html?page=3

18. American Students Journal. Summer 1998, c. 65 [Електронний ресурс] // –

Режим доступу до ресурсу: http://www.asjournal.org/wp-
content/uploads/ASJ41.pdf
 30

19. Documents on the History of European Integration. New York: Walter De

Gruyter & Co, 1985. Vol. 1: Continental Plans for EuropeanUnion 1939– 1945 / Еd.
by Walter Lipgens. 847 р.

20. Price, Harry B. (1955). The Marshall Plan and Its Meaning. Ithaca, NY: Cornell
University press. P. 232 // [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://www.worldcat.org/oclc/1260514771

21. Questioning the Marshall Plan in the Buildup to the Cold War// —Sam O’Brien
(Editor: Jennifer Lee). - 2014 // [Електронний ресурс] – Режим доступу до
ресурсу: https://www.unh.edu/inquiryjournal/spring-2014/questioning-marshall-
plan-buildup-cold-war.

22. Timothy W. Guinnane. "Financial Vergangenheitsbewaeltigung: The 1953

London debt agreement", 2005, P.33 // [Електронний ресурс] – Режим доступу до
ресурсу: https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=493802

23. The Marshall Plan. 1948-1951 Albrecht Ritschl, Humboldt Universitaet – Berlin
[Електронний ресурс] // Режим доступу до ресурсу:
https://eh.net/encyclopedia/the-marshall-plan-1948-1951/