Модуль «Внутрішня медицина»

Змістовий модуль «Ведення хворих в пульмонологічній клініці»

Тема 4. Ведення пацієнта з кровохарканням.
Варіант 1
1. Диференціальний діагноз станів, що супроводжуються наявністю
кровохаркання (бронхоектази, пухлини, туберкульоз, пневмонія, мі
тральний стеноз, інфаркт легені тощо).

 Хронічний бронхіт, особливо важкий, може призвести до утворення

рани в бронхіальних трубках, що може призвести до кровотечі.
 У важких випадках запалення легенів може призвести до
кровохаркання, коли запальний процес поширюється на судини в
легенях.
 При важких атаках астми може виникнути кровохаркання внаслідок
пошкодження судин, які харчують легеня.
 Туберкульоз. Якщо хвороба не лікується, то може розвиватися
гемоптіз - кровохаркання, що виникає при руйнуванні легенів.
 ХОЗЛ - характеризується звуженням дихальних шляхів і зниженням
потоку повітря. Хворі з ХОЗЛ можуть мати кровохаркання
внаслідок пошкодження судин, які живлять легені.
 Бронхоектатична хвороба: Це захворювання, що характеризується
розширенням і пошкодженням бронхів, яке може призвести до
кровохаркання.
 ТЕЛА. У важких випадках тромбоемболія легеневої артерії може
призвести до кровотечі в легені.
 Саркоїдоз - це захворювання, яке супроводжується утворенням
гранулом у легенях і інших органах. У важких випадках саркоїдоз
може призвести до кровотечі в легені.
 Кістогенна гемангіома легенів - це доброякісна пухлина, яка
розвивається в легені. Якщо пухлина є достатньо великою, то може
початися кровотеча в легені.
 Карцинома легенів - це злоякісна пухлина, яка виникає в легенях.
Кровохаркання може бути одним з симптомів цього захворювання.
 Геморагічний васкуліт - це запальний стан, який супроводжується
запаленням стінок кровоносних судин, що може призвести до появи
кровотеч у легені.
 Аутоімунний васкуліт - це група захворювань, що супроводжуються
запаленням кровоносних судин і можуть викликати кровотечі в
легенях. До цієї групи захворювань належать, наприклад,
гранулематоз з поліангіїтом, волчанка, ревматоїдний артрит.
  Вогнищевий пневмосклероз: Це хронічне захворювання легень, яке
характеризується заміщенням здорової тканини легенів сполучною
тканиною. У важких випадках вогнищевого пневмосклерозу може
виникнути кровохаркання.
 Ідіопатична фіброзуюча альвеоліт - це захворювання, при якому
тканина легенів замінюється сполучною тканиною. У важких
випадках це може призвести до кровотечі в легені.
 Аспергільоз легенів. У важких випадках аспергілез може призвести
до кровотечі в легені.
 Інгаляційна травма - це стан, який виникає при вдиханні шкідливих
речовин, таких як дим, отруйні гази або хімічні речовини.
Інгаляційна травма може призвести до пошкодження легенів, що
може викликати кровотечу.
 Аспірація сторонніх тіл - може призвести до кровотечі в легені
внаслідок травми до слизової оболонки легенів.
 Зниження кровотворної системи - такі як гострий лейкоз,
тромбоцитопенія та інші, можуть призвести до зниження кількості
тромбоцитів та підвищення ризику кровотечі в легені.
 Деякі стани, такі як гемофілія, антикоагулянтна терапія або
тромбоцитопенія, можуть спричиняти кровотечі в легені.

2. Роль рентгенологічних методів (рентгенографія, бронхографія,

бронхоскопія) при обстеженні пацієнта з кровохарканням.

Рентгенологічні методи є важливим компонентом обстеження

пацієнта з кровохарканням. Вони дозволяють отримати зображення
внутрішніх органів, що дозволяє виявити наявність патологічних змін і
оцінити їх розмір і ступінь поширення. Основні рентгенологічні методи,
що застосовуються при обстеженні пацієнта з кровохарканням,
включають:
 Рентгенографію грудної клітки: цей метод дозволяє виявити
патологічні зміни в легенях, які можуть бути причиною
кровохаркання.
 КТ: цей метод зображення забезпечує більш детальну візуалізацію
внутрішніх органів, включаючи легені, бронхи та серце. КТ може
допомогти виявити патології, такі як пухлини, грубіші форми
туберкульозу, кісти, абсцеси, пневмонії.
 Бронхографія: цей метод передбачає введення контрастного речовини
в бронхи, щоб підвищити їх візуалізацію при рентгенографії.
Бронхографія може допомогти виявити причину кровохаркання в
 бронхіальному дереві.
 Ангіографія: цей метод дозволяє візуалізувати судини та оцінити їх
стан. Він може допомогти виявити судинні патології, які можуть бути
причиною кровохаркання, наприклад, судинні аномалії або тромбоз.

Бронхоскопія - це ендоскопічний метод обстеження бронхів і легенів за

допомогою гнучкої трубки з камерою на кінці, яка вводиться через рот або
ніс і просувається до легенів. Під час бронхоскопії лікар може виявити
наявність пухлин, кровотеч, запалення, стенозів та інших порушень у
бронхах та легенях, що можуть спричиняти кровохаркання. Деякі інші
переваги бронхоскопії включають можливість брати зразки тканини для
досліджень та проводити лікувальні процедури, такі як лазерна терапія або
електрокоагуляція.

3. Тактика ведення хворих в залежності від причини винекнення

кровохарконня, диференційована терапія.

 Бронхіальна артеріальна гіпертензія: При наявності цієї причини

кровохаркання слід провести катетеризацію легеневої артерії та
виключити інші можливі джерела кровотечі. Лікування полягає у
зменшенні артеріального тиску, що досягається за допомогою
кальцієвих антагоністів, антагоністів ендотеліальної релаксації та
інгібіторів фосфодіестерази типу 5.
 Запалення легенів: Лікування полягає у призначенні антибіотиків, які
підібрані залежно від виду бактерій, що викликали запалення. Крім
того, можуть призначатися муколітики та експекторанти, щоб
поліпшити відхід мокротиння.
 Туберкульоз: Лікування полягає в прийомі антибіотиків та
антитуберкульозних препаратів протягом тривалого періоду (від 6
місяців до 2 років). У важких випадках може бути необхідна
госпіталізація та лікування в стаціонарних умовах.
 Емболія легеневої артерії: Лікування полягає в призначенні
антикоагулянтів та тромболітичних препаратів для розчинення тромбу.
У важких випадках може бути необхідна ендоваскулярна емболектомія
або хірургічне втручання.
 Новоутворення легенів: Лікування полягає у хірургічному видаленні
новоутворення, а також призначенні радіо- та хіміотерапії.
  Травматичні ушкодження: Лікування залежить від ступеню травми та
може включати надання першої допомоги, стабілізацію стану пацієнта,
госпіталізацію та хірургічну корекцію ушкоджень.
 Інші причини кровохаркання: Лікування залежить від патології, яка
викликала кровотечу, та може включати призначення антибіотиків,
глюкокортикостероїдів, противірусних препаратів, імуномодуляторів
та інших лікарських засобів.

У важких випадках, коли консервативне лікування не приносить результатів,

може бути необхідна хірургічна корекція джерела кровотечі.