Модуль «Внутрішня медицина»

Змістовий модуль «Ведення хворих в гематологічній клініці»

Тема 2. Ведення пацієнта з кровоточивістю.
Варіант 1
1. Визначення поняття кровоточивість.
Кровоточивість (геморагічна чутливість) - це схильність тканин або
органів до кровотечі внаслідок механічних пошкоджень або інших
подразників. Це може бути вродженою або набутою характеристикою
тканин, і може бути пов'язано з різними медичними станами. Кровоточивість
зазвичай залежить від кількох факторів, включаючи стан судин, кількість
тромбоцитів (кровоочисниках клітинах), рівень згортання крові та
функціонування кровоносної системи загалом. У людей з високим рівнем
кровоточивості можуть виникати проблеми з зупинкою кровотеч, навіть при
малих травмах або пошкодженнях.

2. Диференційний діагноз тромбоцитопенічної пурпури.

Тромбоцитопенічна пурпура (ТП) є станом, при якому виникає
зниження кількості тромбоцитів в крові, що призводить до крововиливів у
шкірі та слизових оболонках.
Диференційний діагноз ТП може включати наступні стани:
 Вірмова пурпура (некротизуючий фасціїт) - це інфекційне
захворювання, яке супроводжується зниженням кількості
тромбоцитів у крові, яке може призводити до розвитку пурпури.
Однак, для вірмової пурпури також характерні інші ознаки, такі як
набряк, біль, підвищення температури тіла, що не є типовим для
ТП.
 Гостра лейкемія - це тип ракової патології, для якої характерні
зміни в кількості кровотворних клітин, включаючи тромбоцити. У
гострій лейкемії можуть спостерігатися симптоми, подібні до ТП,
такі як кровоточивість, петехії та пурпура, але також є інші
характеристичні ознаки, такі як слабкість, втрата ваги, біль у
кістках і суглобах.
 Імунна тромбоцитопенія - це стан, подібний до ТП, але він може
бути спричинений іншими факторами, такими як вживання ліків
або інфекційні захворювання. Імунна тромбоцитопенія може бути
вродженою або набутою.
 Гепарин-індукована тромбоцитопенія - це стан, при якому виникає
антиген-антитіло-зумована реакція на гепарин, що може призвести
до зниження кількості тромбоцитів та розвитку пурпури. Інші
 симптоми, які можуть бути присутні при гепарин-індукованій
тромбоцитопенії, включають тромбози та інші ускладнення.
 Гостра печінкова недостатність - це стан, який може призводити
до зниження кількості тромбоцитів у крові та розвитку
кровоточивості та пурпури. Проте, для гострої печінкової
недостатності також характерні інші симптоми, такі як жовтяниця,
підвищення рівня білірубіну в крові, порушення свідомості та інші
ознаки, які не спостерігаються при ТП.
 Гемолітично-уремічний синдром (ГУС) - це стан, при якому
виникає гемолітична анемія та тромбоцитопенія, що може
призвести до розвитку пурпури. ГУС часто супроводжується
нирковою недостатністю та іншими ознаками порушення функції
нирок.
 Тромбоцитопенія на тлі системного червоного вовчака - це стан,
при якому виникає зниження кількості тромбоцитів в організмі
через порушення роботи імунної системи, що може призвести до
розвитку пурпури. Також цей стан може супроводжуватися
іншими симптомами характерними для системного червоного
вовчака, такими як висип, біль у суглобах, втома, лихоманка.
 Дисеміноване інтраваскулярне згортання (ДІЗ) - це стан, при
якому виникає внутрішньосудинне згортання крові, що може
призвести до зниження кількості тромбоцитів та розвитку
пурпури. Однак, ДІЗ також супроводжується іншими
характерними ознаками, такими як кровотечі, дисфункція органів
та систем.
 Інфекційний ендокардит - це інфекційне захворювання, при якому
виникає запалення серцевих клапанів. Інфекційний ендокардит
може супроводжуватися тромбоцитопенією та розвитком пурпури.
Інші симптоми, які можуть бути присутні при інфекційному
ендокардиті, включають лихоманку, слабкість, біль у грудях
 Дефіцит вітаміну С - це стан, при якому виникає недостатня
кількість вітаміну С в організмі, що може призвести до порушення
процесів згортання крові та розвитку пурпури. Інші симптоми, які
можуть вказувати на дефіцит вітаміну С, включають геморагічну
діатезу, слабкість, анемію та інші.

3. Медикаментозне та немедикаментозне лікування хворих з

кровоточивістю.
Вибір методу лікування залежить від причини та тяжкості
захворювання, а також від індивідуальних особливостей пацієнта.
Медикаментозне лікування:

 Гемостатичні препарати. Ці препарати допомагають

зупинити кровотечу, сприяючи згортанню крові. До них
можуть відноситися препарати, які містять фібриноген,
тромбін, фактори згортання крові.
 Антифібринолітики. Ці препарати запобігають
розщепленню фібрину та зниженню його концентрації в
крові, що забезпечує збільшення тривалості згортання
крові та зменшення ризику кровотечі.
 Препарати, що збільшують кількість тромбоцитів. До
таких препаратів можуть відноситися препарати заліза,
вітаміни, анаболічні стероїди.
 Антикоагулянти. Ці препарати запобігають утворенню
тромбів та знижують ризик розвитку тромбозу. Однак вони
можуть збільшувати ризик кровотечі, тому їх призначення
потребує обережності.
 Естрогени. Ці гормони можуть допомогти збільшити
кількість тромбоцитів в крові та покращити їх функцію.
 Імуноглобуліни. Ці препарати використовуються в
лікуванні імунної тромбоцитопенії та інших захворювань,
пов'язаних з порушенням імунної системи.

Немедикаментозне лікування:

 Дієта з високим вмістом вітамінів та мікроелементів.

Вітаміни К, С, Е та мікроелементи, такі як залізо та мідь,
можуть допомогти у підвищенні кількості тромбоцитів та
зменшенні кровоточивості.
 Виключення прийому деяких медикаментів, які можуть
спричиняти кровотечу або зниження кількості тромбоцитів
в крові.
 Виключення алкоголю та куріння. Ці звички можуть
підвищувати ризик розвитку кровоточивості, тому
рекомендується їх уникати.
 Лікування супутніх захворювань. Якщо кровоточивість є
наслідком певного захворювання, то лікування основного
захворювання може допомогти знизити ризик розвитку
 кровоточивості.
 Фізична активність. Регулярна фізична активність може
допомогти зменшити ризик розвитку кровоточивості,
оскільки підвищує тонус судин та покращує їх пружність.
 Застосування компресійного білизни. Компресійний одяг
або пов'язки можуть допомогти зменшити ризик кровотечі,
особливо в області ніг, де він частіше застосовується.
 Трансфузія тромбоцитів. Це може бути необхідно в деяких
випадках, коли кровоточивість надзвичайно висока, а
кількість тромбоцитів в крові дуже низька.
 Методи заміщення крові. Переливання факторів згортання
крові, заміщення фібриногену.