1. Діагностичне значення загального клінічного аналізу крові.

Показники, що
визначаються при загальному клінічному аналізі крові. Методика взяття крові для
аналізу.
Загальний клінічний аналіз крові дозволяє виявити інфекційні процеси, запальні явища в
організмі людини, розвиток алергічних реакцій.

Загальний клінічний аналіз крові охоплює такі показники:

1. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ)
2. Кількість гемоглобіну
3. Кількість еритроцитів
4. Обчислення кольорового показника (середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті)
5. Лейкоцитарну
формулу (вміст гранулоцитів — базофіли, еозинофіли, нейтрофіли паличкоядерні та
сегментарні; агранулоцитів — лімфоцити, моноцити)
6. Кількість ретикулоцитів
7. Кількість тромбоцитів
8. Опис особливостей морфології клітин периферійної крові
9. Наявність плазматичних клітин.

Алгоритм забору крові капілярної.

 Пацієнт сідає навпроти лаборанта. Руку треба покласти на стіл. Зазвичай для
аналізу використовують ліву руку, але це не обов’язково.

 Проводять психологічну підготовку, пояснюють суть процедури.

 Місце проколу обробляють антисептиком, просушують стерильною ватною

кулькою.

 Роблять прокол одноразовим стерильним інструментом.

 Першу краплю крові витирають за допомогою ватної кульки.

 Лаборант збирає приблизно 10 крапель крові за допомогою скляного

перехідника та переміщає у пробірку.

 На місце проколу прикладають ватну кульку, змочену антисептиком.

Алгоритм збору венозної крові

 Пацієнт сідає навпроти лаборанта. Треба покласти одну руку на стіл.

 Лаборант накладає джгут на руку. Пацієнт стискає пальці у кулак.

 Місце проколу обробляється антисептиком.

 Шприцом проколюють вену та отримують декілька мл крові.

 На місце проколу прикладають ватку, яка змочена антисептиком.

2. Еритроцити. Методи підрахунку кількості еритроцитів. Еритроцитоз, ерітропенія.

 Еритроцити або червоні кров'яні тільця – це без'ядерні клітини крові червоного кольору,
вони виконують транспорт кисню і частково вуглекислого газу.
Кількість еритроцитів – один з найбільш важливих показників системи крові.
Еритроцити містять гемоглобін, що забезпечує їхню головну функцію – транспорт газів
(кисню до всіх тканин та органів та вуглекислого газу до легень).

Уніфіковані 2 методу підрахунку кількості еритроцитів в крові:

- В лічильної камері;
-В автоматичному лічильнику.

Еритроцитоз — стан, при якому відзначається підвищений вміст червоних кров’яних

тілець (еритроцитів) на одиницю сироватки крові.
Причини еритроцитозу:
 Ураження еритропоезу;
 Захворювання системи крові;
 Реактивний еритроцитоз, викликаний гіпоксією;
 Еритроцитоз, викликаний підвищеною продукцією еритропоетинів;
 Еритроцитоз, Пов’язаний з надлишком стероїдів в організмі;
 Відносний еритроцитоз.

Еритропенія (Erythropenia) - це стан, при якому відзначається занижений вміст червоних

кров’яних тілець (еритроцитів) на одиницю сироватки крові.
Причини еритропенії:
 Анемії;
 Гостра крововтрата;
 Хронічні запальні процеси;
 Гіпергідратації.

3. Причини виникнення. Кольоровий показник. Метод розрахунку даного показника.

Кольоровий показник крові - це співвідношення рівня гемоглобіну і рівня еритроцитів.

Цей показник буває знижений при залізодефіцитної анемії. Підвищений колірний показник
може вказувати на і B12-дефіцитну анемію і фолиеводефицитная анемія.
Кольоровий показник (КП) показує рівень вмісту гемоглобіну в еритроцитах. Він
визначається, виходячи з дослідження крові на вміст еритроцитів і гемоглобіну .

За значенням кольорового показника визначають вид анемії :

 гіпохромні (КП менше 0,8),
 нормохромні (КП в діапазоні 0,85 − 1,05),
 гіперхромні (КП більше ніж 1,1).
Гіпохромія (зниження значення кольорового показника) може бути наслідком зменшення
об'єму (розміру) еритроцитів або недостатнього вмісту в них гемоглобіну. Гіпохромія -
основний показник нестачі заліза в організмі або порушень всмоктування заліза в шлунково-
кишковому тракті. Також гіпохромія може бути пов'язана з порушеннями засвоєння заліза
клітинами червоного кісткового мозку, що призводить до порушення синтезу гемоглобіну.
Гіперхромія (підвищення значення кольорового показника) пов'язана тільки із збільшенням
об'єму еритроцита, а не з підвищеним насиченням його гемоглобіном.

4. Відхилення від норми при різних видах анемій.

Анемія (недокрів'я, малокрів'я) - це зниження рівня гемоглобіну (нижче 130 г/л у чоловіків,
120 г/л у жінок та 110 г/л у вагітних) та/або еритроцитів у кров’яному руслі. Ці клітини
транспортують кисень до всіх органів та клітинок нашого організму.

Якщо говорити простими слова, анемії бувають:

 Внаслідок втрати крові
Виникають після травм, операцій, позаматкової вагітності, носових, гемороїдальних,
кишкових кровотеч, рясних та тривалих менструацій.
 Анемії при порушенні або уповільненні утворення еритроцитів.
Виникають внаслідок дефіциту елементів та вітамінів при хворобах шлунка, кишечника,
нирок, гінекологічних та онкологічних захворюваннях, а також при нераціональному
харчуванні, виснажливих дієтах та голодуванні.
Найпоширеніші серед них :
- Залізодефіцитна
- Фолієводефіцитна
- В12-дефіцитна анемія
 Анемії внаслідок руйнування еритроцитів.
Спостерігається при резус конфлікті вагітної та дитини, переливанні несумісної крові,
пухлинах та токсичній дії ліків, інфекційних хворобах (наприклад, малярії).
Для правильного лікування анемії ЗАВЖДИ потрібно знайти причину.
Анемія - одне з тих захворювань, для яких характерне велике різноманіття скарг.
Вираженість симптомів залежить від ступеня важкості, швидкості розвитку та
індивідуальних особливостей людини.

Норми видів анемій

1. Загальний аналіз крові (ЗАК автоматизований + ручна лейкоформула)

 Гемоглобін (HGB)
Рівень гемоглобіну визначає ступінь анемії. У нормі цей показник 120-150 г/л у жінок, 130-
170 г/л у чоловіків.
- I ст (легка анемія) ― HGB 90–119 г/л у жін, 100-129 г/л у чол.
- II ст (середньої тяжкості) ― HGB 70-90 г/л
- III ст (важка) ― HGB менше 70 г/л
 Еритроцити (RBC) - часто знижені при анемії

 Гематокрит (HCT) - знижений при анемії

 Середній об’єм еритроцитів (MCV) - знижений при залізодефіцитній анемії,

збільшений при фолієво- та В12-дефіцитній анемії

 Середній вміст гемоглобіну в еритроциті (MCH) та середня концентрація

гемоглобіну в одному еритроциті (MCHC) - знижені при залізодефіцитній анемії

 Ширина розподілу еритроцитів по об’єму (RDW-CV) - знижена при дефіциті

вітаміну В12 та фолієвої кислоти.

 Тромбоцити (PLT) - часто підвищені при анеміях.

5. Лейкоцити. Методи підрахунку кількості лейкоцитів. Лейкоцитоз, лейкопенія.

Лейкоцити (грец. leukos — білий + kytos — клітина) — безбарвна клітина крові, здатна до
амебного руху і поглинання бактерій та інших сторонніх (чужорідних) тіл. Є різні типи
лейкоцитів, які поділяють на дві великі групи: гранулярні лейкоцити (базофіли, еозинофіли і
нейтрофіли) та негранулярні лейкоцити (лімфоцити і моноцити). Нормальні величини
лейкоцитів у здорової дорослої людини — 4·109…9·109/л.
Існує декілька методів підрахунку кількості лейкоцитів: меланжерний, пробірковий та
електронно-автоматичний.
Збільшення кількості лейкоцитів в одиниці об'єму крові назива ють лейкоцитозом, а
зменшення - лейкопенією.
Лейкоцитоз буває фізіологічним, медикаментозним, реактивним і патологічним.
 До фізіологічних лейкоцитозів відносять:
 травний — спостерігається через 2-3 год після приймання корму, у тварин з
багатокамерним шлунком він не виражений;
 міогенний - кількість лейкоцитів збільшується при м'язовому навантаженні
переважно за рахунок нейтрофілів і повертається до вихідного рівня через 0,5- 1,5 год;
 лейкоцитоз вагітних - пов'язаний з ендокринними змінами в організмі вагітної
самки і відбувається здебільшого за рахунок нейтрофілів;
 лейкоцитоз новонароджених - спостерігається у перші 2-3 тижні життя;
збільшена в основному кількість нейтрофілів.
 Медикаментозний лейкоцитоз виникає після парентерального введення
тваринам білкових препаратів, вакцин, сироваток, адреналіну, камфори,
кортикостероїдів.
 Реактивний лейкоцитоз є супутником більшості інфекційних хвороб, деяких
незаразних (пневмонія, перикардит, плеврит, перито ніт, гастроентерит, артрит та ін.).
Причиною його є стимуляція лейкопоетичної функції кісткового мозку, лімфатичних вузлів,
селезінки продуктами розпаду тканинних білків, що циркулюють у крові, і бак теріальними
токсинами.
Лейкопенія ( грец. - leukos - білий і репіа - бідність) - завжди патологічне явище, яке є
показником зниження реактивності організму. Особливо небезпечна лейкопенія при
захворюваннях, які, як правило, супроводжуються лейкоцитозом. Лейкопенія може бути
зумовлена: посиленим руйнуванням лейкоцитів у кров'яному руслі під впливом специфічних
антитіл - лейкоаглютинінів (чума свиней, сальмонельоз телят), опромінення великими
дозами радіонуклідів, рентгенівського проміння; пригніченням функції органів лейкопоезу
(кісткового мозку, селезінки, лімфатичних вузлів) продуктами життєдіяльності бактерій,
грибів, вірусів, деякими отрутами, лікарськими засобами, іонізуючим випромінюванням.
Лейкопенія, як і лейкоцитоз, є абсолютною, коли відбувається рівномірне зменшення усіх
видів лейкоцитів, і відносною, якщо зменшується кількість деяких форм лейкоцитів
(еозинопенія, нейтропенія, лімфопенія тощо).

7. Тромбоцити. Методи підрахунку кількості тромбоцитів. Тромбоцитоз.

Тромбоцити - це складові елементи крові, які відповідають за її здатність згущуватися.

Основна функція тромбоцитів - перешкоджати кровотечі: кров'яні тільця здатні
"склеюватися" між собою, утворюючи згустки крові. Проте коли процес агрегації
(склеювання) надто активний, утворюються тромби, що буває не на користь
організму.Підрахунок кількості тромбоцитів проводять у лічильних камерах або забарвлених
мазках крові (метод Фоніо).
Показник тромбоцитів вважається нормою, якщо налічує від 150 до 400 тисяч клітин на 1
мілілітр крові.

Тромбоцитоз - це стан, що характеризується підвищенням числа тромбоцитів в крові.

Ці клітини відповідають за згортання крові, і при їх надлишку зростає ризик розвитку
тромбів в судинах. Тромбоцитоз може бути, як самостійним захворюванням, так і
служити симптомом інших хвороб.

РОМБОЦИТОЗ БУВАЄ:
 первинний (проблема пов'язана з вродженою дисфункцією кісткового мозку)
 вторинний (порушення пов'язане з конкретними захворюваннями, інфекціями,
пухлинами, операціями, побічними ефектами прийому певних ліків)

СИМПТОМИ ПРИ ТРОМБОЦИТОЗІ:

 на початкових стадіях може протікати безсимптомно
 тромбози судин
 головні болі
 біль в кінцівках, їх оніміння
 порушення зору
 кровоточивість ясен
 кров з носу
 кров в фекаліях
 слабкість, дратівливість
Якщо говорити про таке захворювання, як тромбоцитоз, причини його виникнення
безпосередньо залежать від виду хвороби. Слід розрізняти два різновиди цього
захворювання: первинну і реактивну. У першому випадку порушується робота стовбурових
клітин, що знаходяться в кістковому мозку. Як правило, первинний тромбоцитоз у дітей і
підлітків не діагностують: ця форма частіше зустрічається у людей літнього віку – від 60 і
вище.
Реактивний (вторинний) тромбоцитоз розвивається на тлі яких-небудь захворювань.
Найбільш поширені серед них:

 Інфекційні захворювання як гострого, так і хронічного характеру.

 Сильна крововтрата.
 Дефіцит заліза в організмі (залізодефіцитна анемія). Особливо характерна ця
причина, якщо тромбоцитів забагато крові у дитини.
 Цироз печінки.
 Злоякісні пухлини (особливо це стосується новоутворень в легенях або
підшлункової).
 Остеомієліт.
 Запальні процеси в організмі.
Крім перерахованих вище причин, вторинна форма захворювання може виникнути як
відповідна реакція на прийом таких препаратів, як адреналін або вінкристин, різкий відмова
від прийому спиртного і важкі операції.

Методи визначення

 Уніфікований метод підрахунку в камері. Принцип. Підрахунок тромбоцитів в 1 мкл

(або 1 л) з урахуванням розведення крові і об’єму квадрата лічильної сітки із
застосуванням фазовоконтрастного приладу для контрастування тромбоцитів.
 Уніфікований метод підрахунку в мазках крові (NW.Tietz, 1983)по Фоніо). Принцип.
Метод побудований на підрахунку числа тромбоцитів в фарбованих мазках на 1000
еритроцитів з розрахунку на 1 мкл (або 1л) крові, виходячи із вмісту в цьому об’ємі
кількості еритроцитів.

8.Тромбоцитопенія. Причини виникнення

Тромбоцитопенія — це патологічний стан організму, що характеризується дефіцитом

тромбоцитів в крові. Зниження кількості тромбоцитів призводить до виникнення точкових
крововиливів.
Існує кілька видів тромбоцитопенії:

 Первинна імунна, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (ІТП), або хвороба

Верльгофа.
В силу різних причин імунна система організму починає сприймати власні тромбоцити як
чужі тіла і прагне їх знищити. Відзначається знижений рівень тромбоцитів у крові (від 100
тис. шт./мкл і нижче), що призводить до розвитку підвищеної кровоточивості
(геморагічний синдром). Часто захворювання супроводжується порушенням згортання
крові. Тому, крім лікування, необхідно регулярно відвідувати гематолога.
  Есенціальна. Зазвичай діагностується у пацієнтів старшого віку (50-70 років).
Може бути наслідком хірургічних втручань або загальних захворювань, нестачі заліза
в харчових продуктах.

 Тромбоцитопенія новонароджених.
Причини тромбоцитопенії в цьому випадку — вроджені патології, інфікування,
передчасні пологи, асфіксія під час пологів.

Тяжкість перебігу захворювання може бути легкою, середнього або важкого ступеня.
Серед причин тромбоцитопенії слід виділити наступні:

 Знижений рівень тромбоцитів у крові викликаний зниженням їх продукування в

кістковому мозку.
Цю форму називають тромбоцитопенією продукції. Причинами патології в цьому випадку
найчастіше стає апластична анемія, викликана безконтрольним вживанням деяких
лікарських препаратів або зловживанням алкоголем. Анемія також може з'явитися
внаслідок інфікування вірусами паротиту, гепатитів А, В і С, ВІЛ-інфекцією. У дітей
захворювання може виникнути через бактеріального або грибкового зараження.

 Порушений процес утворення тромбоцитів з клітин-попередниць.

Цей стан неефективного тромбоцитопоезу, який може бути вродженим і виражатися в
дефіциті тромбопоетину. Ця речовина є стимулятором утворення тромбоцитів з
особливих клітин — мегакаріоцитів. Серйозною причиною захворювання є метаплазія
мегакаріоцитарного паростка, яка проявляється при онкологічних захворюваннях
кісткового мозку або крові, а також при таких патологіях як мієлофіброз і саркоїдоз.
Причиною можуть стати також вірусні інфекції та зловживання алкоголем.

 В організмі відбувається надмірне руйнування тромбоцитів.

Це — тромбоцитопенія руйнування. Саме вона найчастіше стає причиною виникнення
захворювання. Тромбоцитопенія руйнування стимулює діяльність кісткового мозку, який
збільшує вироблення тромбоцитів.

 Нерівномірний розподіл тромбоцитів в крові, які призводять до зниження

концентрації.
Такі стани називають тромбоцитопенією перерозподілу.
 Симптоми тромбоцитопенії

У початковий період захворювання у хворого зберігається хороше самопочуття і єдиним

симптомом є зниження числа тромбоцитів, яке діагностується при проведенні аналізу крові.
Потім можуть з'являтися і такі симптоми тромбоцитопенії:

 рясні та тривалі місячні;

 кровоточивість ясен;
 кровотечі з носа, вушних раковин;
 внутрішні кровотечі;
 тривалі кровотечі при невеликих ранах або хірургічних втручаннях, наприклад, після
видалення зуба;
 крововиливи в шкіру або слизові оболонки, що виникають раптово і часто в нічний час;
 погіршення загального самопочуття, що виражається в нападах запаморочення і нудоти,
швидкої стомлюваності, постійної сонливості.

9. Аналіз гематологічних показників , отриманих при різних патологічних станах

Гематологічний аналіз (WBC, RВC, Hb, HCT, MCV, MCH, MCHC, PLT) - лабораторне
дослідження, що включає наступні показники: кількість лейкоцитів, концентрація
гемоглобіну, гематокрит, кількість еритроцитів, середній обсяг еритроцита, середня
концентрація гемоглобіну в еритроциті, середній вміст гемоглобіну в еритроциті,
напівширина розподілу еритроцитів за розмірами, кількість тромбоцитів.
WBC (лейкоцити):
WBC, або лейкоцити, вказують на кількість білих кров’яних клітин в одному мікролітрі
крові. Вони грають важливу роль у боротьбі з інфекціями і запаленнями. Збільшення цього
показника може свідчити про інфекції або запалення, тоді як зниження може бути ознакою
імунодефіцитних станів.

1. Lym, Mid, Grn (лімфоцити, моноцити, гранулоцити):

Ці показники вказують на вміст різних видів білих кров’яних клітин у ваший крові.
Лімфоцити грають важливу роль у імунній системі, моноцити виявляють запалення, а
гранулоцити борються з інфекціями. Зміни в цих показниках можуть свідчити про різні
хвороби.
2. Lym %, Mid %, Grn % (відсоток лімфоцитів, моноцитів, гранулоцитів):

Ці показники вказують на відсоткове співвідношення різних видів білих кров’яних клітин у

ваший крові. Вони допомагають лікарям зрозуміти, яка частина імунної системи працює
більш активно.

3. RBC (еритроцити):
RBC, або червоні кров’яні клітини, переносять кисень з легенів до різних частин тіла.
Зниження цього показника може бути ознакою анемії, тоді як збільшення може вказувати на
інші порушення.
4. Hb (гемоглобін):
Гемоглобін є складовою частиною еритроцитів і несе кисень. Зменшення Hb може свідчити
про анемію або інші проблеми з кровоутворенням.

5. Hct (гематокрит):
Гематокрит визначає об’єм червоних кров’яних клітин у крові. Високий гематокрит може
бути ознакою обезводнення, тоді як низький – анемії.

6. MCV, MCH, MCHC (середній об’єм, середня концентрація гемоглобіну, середній

гематокрит):
Ці показники допомагають визначити розмір і гемоглобіновміст червоних кров’яних клітин.
Зміни в них можуть вказувати на різні види анемії.

7. RDW (відхилення ширини розподілу еритроцитів):

RDW вказує на різницю в розмірі червоних кров’яних клітин. Збільшення RDW може бути
ознакою різних захворювань.

8. Plt (тромбоцити):
Тромбоцити відповідають за згортання крові. Зміни в цьому показнику можуть вказувати на
проблеми з коагуляцією

9. Pct, MPV, PDW (відсоток тромбоцитів, середній об’єм тромбоцитів, відхилення ширини
розподілу тромбоцитів):
Ці показники вказують на характеристики тромбоцитів. Зміни в них можуть бути пов’язані з
різними порушеннями коагуляції крові.

10.Визначення поняття «анемія».

Анемія (недокрів'я, малокрів'я) - це зниження рівня гемоглобіну (нижче 130 г/л у чоловіків,
120 г/л у жінок та 110 г/л у вагітних) та/або еритроцитів у кров’яному руслі. Ці клітини
транспортують кисень до всіх органів та клітинок нашого організму.
Якщо говорити простими слова, анемії бувають:
 Внаслідок втрати крові
Виникають після травм, операцій, позаматкової вагітності, носових, гемороїдальних,
кишкових кровотеч, рясних та тривалих менструацій.
 Анемії при порушенні або уповільненні утворення еритроцитів.
Виникають внаслідок дефіциту елементів та вітамінів при хворобах шлунка, кишечника,
нирок, гінекологічних та онкологічних захворюваннях, а також при нераціональному
харчуванні, виснажливих дієтах та голодуванні.
Найпоширеніші серед них :
- Залізодефіцитна
- Фолієводефіцитна
- В12-дефіцитна анемія
 Анемії внаслідок руйнування еритроцитів.
Спостерігається при резус конфлікті вагітної та дитини, переливанні несумісної крові,
пухлинах та токсичній дії ліків, інфекційних хворобах (наприклад, малярії).
Для правильного лікування анемії ЗАВЖДИ потрібно знайти причину.
Анемія - одне з тих захворювань, для яких характерне велике різноманіття скарг.
Вираженість симптомів залежить від ступеня важкості, швидкості розвитку та
індивідуальних особливостей людини.

Симптоми анемії
 Найчастіше анемія розпочинається зі слабкості, підвищеної втомлюваності,
зниження працездатності та погіршення пам’яті.
 Якщо проблему не усунути з’являються:
- роздратованість, порушення концентрації та уваги;
- запаморочення, головні болі, шум у вухах, блимання «мушок» перед очима;
- прискорене серцебиття при невеликих фізичних навантаженнях, інколи й у стані спокою.
 Якщо на цьому етапі анемію все ще не діагностують та не почнуть лікувати,
починають розвиватися:
-задишка при невеликому фізичному навантаженні, аж до вираженої нестачі повітря в стані
спокою;
-болі в області серця;
-печіння та згладженості сосочків язика, спотворення смаку;
-сухість, лущення шкіри, болючі тріщини в куточках рота;
-пошкодження нігтів (бліді, крихкі);
-ламкість і випадання волосся, зміна його структури;
-порушення менструального циклу; -зниження артеріального тиску.

11.Якісні зміни еритроцитів.

До якісних змін еритроцитів відносяться: регенераторні форми, дегенеративно змінені
еритроцити, клітини патологічної регенерації.
Причини якісних змін еритроцитів наступні:
порушення дозрівання еритроцитів в червоному кістковому мозку, або збільшення
проникності кістково-мозкового бар’єру, в результаті чого в кров поступає більше незрілих
клітин із низьким вмістом гемоглобіну; зміна типу кровотворення із еритробластного на
мегалобластний, коли в кістковому мозку та крові появляються мегалобласти та мегалоцити
(клітини патологічної регенерації); набуті та спадкові порушення обміну речовин, складу і
структури еритроцитів та гемоглобіну, що призводить до появи в крові дегенеративних форм
еритроцитів.

12.Еритроцитози: визначення поняття, види (абсолютний, відносний; первинний,

вторинний), етіологія, патогенез.
Еритроцитоз — стан, при якому відзначається підвищений вміст червоних кров’яних тілець
(еритроцитів) на одиницю сироватки крові.
Еритроцитоз може бути абсолютним (збільшення маси циркулюючих еритроцитів
унаслідок посилення процесів їх утворення) і відносним (унаслідок зменшення об'єму
циркулюючої крові).
За формою еритроцитоз ділиться на два види:
 первинний
 вторинний
Першу форму важко виявити, так як людина при цьому відчуває себе добре, будь-які
симптоми відсутні. Такий тип частіше спостерігається у дітей. Причини розвитку – онкологія
ювенільного типу або генетичний збій.

Вторинна форма діагностується легше, так як вона розвивається на тлі інвалідизуючих і

хронічних захворювань. Виникає в основному у літніх і дорослих людей, найбільш схильні
чоловіки, які тривалий час курять.

.Етіологія Основними загальними причинами розвитку цих станів можна вважати такі
захворювання й стани, як нирковий полікістоз, захворювання Кушинга, водянка, ураження
нирок. Крім усього іншого, Е. може розвинутися внаслідок впливу на систему крові
кортикостероїдів або при лікуванні препаратами стероїдної групи.
13.Анемії: визначення поняття, клінічні та гематологічні прояви, принципи класифікації (за
етіологією, патогенезом, характером перебігу, типом еритропоезу, регенераторною здатністю
кісткового мозку, колірним показником, змінами розмірів еритроцитів)
Анемії є дуже різноманітними за етіологією, патогенезом та клінікогематологічним
ознаками. Для вирішення стратегічних питань під час діагностики та при виборі схеми
лікування анемії розрізняють за головним патогенетичним механізмом розвитку, а для
полегшення діагностики використовують морфологічну класифікацію.
У клінічній практиці набули поширення дві класифікації анемії:
• Етіологічна та патогенетична класифікація, що базується на причинах та особливостях
розвитку анемічного синдрому
• Морфологічна класифікація, в основі якої лежать основні лабораторні еритроцитарні
індекси.
Ці дві класифікації доповнюють одна одну, так як клінічне обстеження пацієнта з анемією
включає в себе два першорядні напрямки:
• визначення морфологічного типу анемії;
• визначення причини анемії.
Класифікація анемій за етіологією та патогенезом (Л.І. Ідельсон, 1979)
І. Анемії, які обумовлені крововтратою.
1. Гостра постгеморагічна анемія.
2. Хронічна постгеморагічна анемія.
II. Анемії, що обумовлені порушенням кровотворення.
1. Анемії пов’язані з порушенням утворення гемоглобіну:
а) залізодефіцитна анемія;
б) анемія, яка зумовлена перерозподіленням заліза (при інфекції та запаленні);
в) анемія, викликана порушенням синтезу або утилізації порфіринів;
г) анемія, зумовлена порушенням синтезу гему і глобіну.
2. Анемії, пов’язані з порушенням синтезу ДНК або РНК (мегалобластні анемії).
3. Анемії, пов’язані з порушенням процесу поділу еритроцитів (дизеритропоетичні).
4. Анемії, пов’язані з пригніченням проліферації клітин кісткового мозку.
5. Анемії, пов’язані з заміщенням кровотворного кісткового мозку пухлинним процесом.
6. Анемії, пов’язані з порушенням продукції еритропоетину або появою інгібіторів до нього:
а) анемії, зумовлені зниженням потреби в кисні (гіпотиреоз та інші ендокринні
захворювання, голодування,);
б) анемії, зумовлені підвищеним руйнуванням еритропоетину (червоноклітинна аплазія).
III. Анемії, пов’язані з підвищеним руйнуванням еритроцитів.
1. Спадкові гемолітичні анемії:
а) обумовлені порушенням структури мембрани еритроцитів;
б) обумовлені порушенням активності ферментів еритроцитів;
в) обумовлені порушенням структури або синтезу гемоглобіну (таласемія,
серпоподібноклітинна анемія).
2. Набуті гемолітичні анемії:
а) обумовлені дією антитіл (імунні);
б) обумовлені зміною структури мембрани еритроцитів внаслідок соматичної мутації
(хвороба Маркіафави-Мікелі);
в) обумовлені механічним пошкодженням мембрани еритроцитів (маршова гемоглобінурія,
при протезуванні клапанів серця, гемангіомах, ДВЗ-синдромі тощо);
г) обумовлені хімічним пошкодженням еритроцитів;
д) обумовлені дефіцитом вітамінів (В12, фолатів);
є) обумовлені руйнуванням еритроцитів паразитами (малярія, токсоплазмоз).
Морфологічна класифікація анемій базується на морфології еритроцитів, їх розмірі та
характеристиках при забарвленні.
Морфологічна класифікація анемії
1) мікроцитарна (MCV становить 100 фл):
• мегалобластна анемія (дефіцит вітаміну B12 та/або фолієвої кислоти);
• вплив цитостатиків (гідроксісечовина, зидовудин, метотрексат);
• медикаментозна гемолітична анемія
; • мієлодиспластичний синдром;
• алкоголізм, захворювання печінки, гіпотиреоз;
• макроглобулінемія Вальденстрема;
• дефіцит міді;
• апластичні анемії;
• синдром Дауна;
• хронічне обструктивне захворювання легень.
Класифікація анемії за ступенем тяжкості (класифікація ВООЗ)
 легка (Hb 130/120-110);
  середньої тяжкості (Hb 109-80 г/л);
 тяжка (Hb менше 80 г/л).
Діагностика анемій будується на поєднанні традиційних клінічних, морфологічних,
лабораторних, біологічних і інструментальних методів дослідження.
Диференційну діагностику анемій можна розділити на два етапи. На початковому
етапі діагностичного пошуку основною метою є визначення патогенетичного варіанту
анемії, тобто основного механізму, який зумовив зниження рівня гемоглобіну в
даному конкретному випадку. На цьому етапі найважливішим є правильне
трактування даних лабораторного дослідження. На наступному етапі основним
завданням лікаря є діагностика патологічного процесу, що лежить в основі анемічного
синдрому, тобто виявлення причини анемії у даного пацієнта.

14.Патологічні, дегенеративні та регенеративні форми еритроцитів.

Патологічні зміни еритроцитів в організмі полягають у зміні їх кількості в порівнянні з

нормой (кількісні зміни) і появи в крові незрілих, зазвичай знаходяться в кістковому мозку,
або навіть патологічних, не властивих нормальному еритропоезу еритроцитів; в зміні
структури (форми, розміру), хімічного складу, метаболізму і функції еритроцитів (зміни
якісного складу), що супроводжується порушенням дихальної функції крові, так як
гемоглобін еритроцитів є основним переносником кисню.

Кількісні зміни еритроцитів в крові можуть бути обумовлені:

1. порушенням співвідношення між їх освітою (еритропоезу) і руйнуванням (ерітродіерезом);

2. зменшенням числа еритроцитів при порушенні цілості судин (крововтрата);

3. перерозподілом еритроцитів в кровоносній руслі. Зрушення числа еритроцитів в крові

виявляються у вигляді збільшення (еритроцитоз) і зменшення (анемія) їх змісту в одиниці
об'єму крові в порівнянні з нормою.

Зміни якісного складу еритроцитів в крові виникають:

1. при порушенні їх дозрівання в кістковому мозку або підвищенні проникності кістково-

мозкового бар'єру, в результаті чого збільшується надходження в кров незрілих клітин
еритроцитарного ряду з низьким вмістом гемоглобіну (клітини фізіологічної регенерації
еритроцитів, так звані регенеративні форми);

2. при зміні типу кровотворення в кістковому мозку з ерітробластіческого на

мегалобластичний, коли в крові з'являються клітини патологічної регенерації еритроцитів;

3. внаслідок придбаних та спадкових порушень обміну речовин, складу і структури

еритроцитів, в тому числі синтезу гемоглобіну (зменшенні освіти або синтезу аномальних
гемоглобінів), що веде до появи в крові дегенеративних форм еритроцитів (див. Форзац II,
рис. II).

4. До регенеративних форм еритроцитів належать ретикулоцити, які виявляються при

суправітально забарвленні мазка крові (в нормі їх число становить 0,5-2%),
поліхроматофільние еритроцити (еквіваленти ретикулоцитів, які виявляються при
фарбуванні мазка за Романовським), ацидофільні та поліхроматофільние нормобласти (в
нормі їх в крові немає, вони знаходяться в кістковому мозку).

Клітини патологічної регенерації еритроцитів - Це мегалоціти і ацидофільні,

поліхроматофільние, базофільні мегалобластов.

Дегенеративні зміни (дегенеративні форми) еритроцитів можуть полягати у зміні:

1. величини еритроцитів (анізоцитоз), що проявляється в наявності макроцитів (еритроцити з

діаметром понад 8 мкм) і мікроцітов (при діаметрі еритроцитів менше 6,5 мкм), тоді як
середній діаметр нормальних еритроцитів близько 7,2 мкм (7,26- 7,86 мкм);

2. форми еритроцитів (пойкилоцитоз), коли спостерігаються в мазку крові еритроцити

грушоподібної форми, витягнуті в довжину, серповидні, овальні (овалоціти), сферичні - зі
збільшеною товщиною, що не двоввігнуті, як в нормі (сфероціти);

3. забарвлення еритроцитів в "залежно від змісту в них гемоглобіну - переважання

інтенсивно забарвлених гіперхромних еритроцитів, бліднокрашених гіпохромних
еритроцитів, анулоцітов (у вигляді кільця забарвлена ??лише периферична частина
еритроцита, де розташований гемоглобін, а в центрі є незабарвлене просвітлення) поряд з
нормохромного еритроцитами, що при вираженому відмінності в забарвленні прийнято
називати анізохромія;

4. наявності патологічних включень в еритроцитах - тілець Жолли (дрібні освіти розміром 1-

2 мкм, що є залишком ядра, як правило, Мегалобластов), кілець Кебота (залишки ядерної
оболонки, що мають форму кільця, вісімки), базофільною зернистості, (залишки
базофільною речовини в еритроциті, що вказують на токсичне ушкодження кісткового
мозку) і ряд інших.

Регенеративні форми еритроцитів: ретикулоцити, поліхроматофіли, нормобласти і навіть, у

деяких випадках, еритробласти. Ці форми еритроцитів з'являються в периферичній крові
після гострої крововтрати, при успішному лікуванні анемій. Ретикулоцити (reticulocytus) –
молоді форми еритроцитів, розміром 9-11 мкм.

15.Етіологія, патогенез, гематологічна характеристика основних видів анемій

залізодефіцитна анемія
Клінічні симптоми при ЗДА складаються з проявів анемічного і сидеропенічного синдромів
та залежать від ступеню тяжкості анемії, віку і статі. Чоловіки переносять ЗДА гірше за
жінок, а люди похилого віку – тяжче за молодих.
Низький рівень Hb призводить до розвитку гемічної гіпоксії внутрішніх органів і тканин.
Основними скаргами хворих є загальна слабкість, швидка стомлюваність, біль в області
серця, головний біль та запаморочення, зниження пам’яті, синкопальні стани, особливо в
задушливих помешканнях, дратівливість, знервованість, плаксивість, задишка, блідість
шкіри і слизових оболонок, зниження АТ, тахікардія
Причини ЗДА
• підвищена втрата заліза (хронічні крововтрати; спортсмени, регулярне донорство)
• порушення всмоктування заліза (целіакія, хронічний гастрит (хелікобактерпозитивний і
атрофічний гастрит в поєднанні з В-12 дефіцитною анемією, хвороба Крона, лімфома
шлунка, прийом антацидів та інгібіторів протонної помпи, гастректомія, шлунково-кишкові
 анастомози, баріатрична хірургія, хронічна ниркова недостатність);
• підвищена потреба у залізі (ІІ і ІІІ семестр вагітності, лактація, період інтенсивного росту і
статевого дозрівання у дітей);
• порушення транспорту заліза;
• аліментарна недостатність (вегетаріанська або веганська дієта, голодування, низький
соціально-економічний статус, незбалансоване харчування, зловживання алкоголем, люди
похилого віку, мігранти).
Лікування ЗДА проводять пероральними препаратами заліза (добова доза – 100-200 мг
елементарного заліза). Парентеральні препарати заліза рекомендовані тільки у разі клінічно
доведеної непереносимості пероральних засобів, наявності синдрому мальабсорбції, при
загостренні пептичної виразки, неспецифічному виразковому коліті, станах після резекції
шлунка і тонкого кишечника
Курс терапії пероральними препаратами заліза повинен мати достатню тривалість. Перший
етап лікування закінчується за умови повного відновлення Hb, еритроцитів та гематокриту.
Таласемія
Таласемія – це генетична хвороба крові, коли через мутацію генів, утворюється недостатня
кількість гемоглобіну в організмі і відбувається деформація еритроцитів
Головна причина таласемії – спадковий фактор. При якому в одного пацієнта функціонує
патологічна РНК (бере участь у кодуванні, читанні та регуляції генів), а в іншого – ДНК (з
‘являються зміни в хромосомі). На тлі цих змін зменшується або повністю припиняється
синтез одного з ланцюжків Hb.

Симптоми
Таласемія визначається до народження дитини за допомогою пренатального скринінгу.
Якщо на даному етапі хвороба не була виявлена, слід очікувати такі симптоми:
 Деформація кісток черепа;
 Збільшення живота;
 Жовтушність/блідість шкіри та слизових оболонок.
За результатами лабораторних аналізів:
 Зниження рівня гемоглобіну в крові та колірного показника;
 Наявність еритроцитів неправильної форми;
 Підвищення білірубіну та показників заліза;
 Підвищення рівня еритробластів, нормобластів.
За результатами УЗД діагностики:
 Збільшення селезінки (спленомегалія);
 Та печінки.
Вияв перших симптомів таласемії залежить від виду і кількості “деформованих” генів.
Симптоми великої альфа-таласемії проявляються відразу після народження, великої бета-
таласемії – в перші два роки життя малюка.
Основні порушення в організмі, до яких призводить таласемія:
1. Анемія.
2. Патологічне накопичення заліза в крові.
3. Порушення роботи серцевого м’яза.
4. Підшлункової залози, гіпофіза.
5. Фіброза печінки (далі цирозу).
6. Порушення статевого дозрівання (гіпогонадизм).
7. Спленомегалія (збільшення селезінки).
 8. Розширення ділянок кровотворення (у кістковому мозку).
Якщо у пацієнта вражений тільки один ген – таласемія не має симптоматичних проявів.
Однак стежити за рівнем гемоглобіну і розміром селезінки – необхідно.
Діагностика
Оскільки симптоматика таласемії не завжди буває специфічною – лікар для постановки
остаточного діагнозу, більшою мірою спирається на результати лабораторних досліджень
крові та спинномозкової рідини.
Тому, при підозрі на таласемію необхідно:
1. Здати загальний аналіз крові.
2. Біохімічний аналіз крові.
3. Пройти ПЦР (молекулярні тести).
4. УЗД діагностику.
5. Рентгенографію.
Лікування
Мала таласемія (порушення одного гена) – не потребує лікування. Досить здорового способу
життя, збалансованого харчування, фізичної активності та відсутності згубних звичок. Все це
“допоможе” організму самостійно компенсувати дефект гена.

анемія хронічного захворювання

Анемія хронічних захворювань (син. анемія запальних процесів) — це анемія, спричинена
зниженням продукції еритроцитів внаслідок стимуляції клітинного імунітету, а також
підвищеною продукцією прозапальних цитокінів і гепцидину. Займає друге місце за
частотою поширення після залізодефіцитної анемії, її частота збільшується з віком.

Причини: бактеріальні, вірусні, паразитарні та грибкові інфекції, злоякісні пухлини (у т.ч.

солідні пухлини, лімфоми, мієлома), аутоімунні захворювання (найбільш часто РА, СЧВ,
системні васкуліти), інші хронічні захворювання (зокрема неспецифічні запальні
захворювання кишківника, хронічна хвороба нирок, хронічна серцева недостатність, ХОЗЛ).
Всупереч назві, анемія також може розвинутися в ході гострого запального процесу або
в період загострення хронічного захворювання.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Зазвичай проявляється через кілька місяців після маніфестації основного захворювання,

а ступінь її вираженості корелює з тяжкістю основного захворювання. Виявляють прояви
основного захворювання і загальні симптоми анемії

ДІАГНОСТИКА

Допоміжні дослідження
1. Загальний аналіз периферичної крові →табл. 15.1-2 і табл. 15.1-3, кількість
ретикулоцитів знижена або в нормі; показник RDW в нормі, інші порушення, типові для
запалення ― нейтрофілія, моноцитоз, тромбоцитоз.

2. Показники обміну заліза →табл. 15.1-2 і табл. 15.1-3.

3. Інші дослідження: порушення, пов'язані з основним захворюванням, часто підвищені

індикатори запального процесу. Рівень ендогенного еритропоетину не відповідає ступеню
анемії.
Діагностичні критерії
Легка або середньої тяжкості, нормоцитарна та нормохромна анемія в особи з хронічним
захворюванням, як правило, пов'язана з хронічним запальним процесом, після виключення
інших причин анемії (особливо дефіциту заліза).

сідеробластна анемія
Сидеробластні анемії — це рідкісна, гетерогенна група анемій, які характеризуються
наявністю гіпохромних еритроцитів в периферичній крові i кільцеподібних сидеробластів
в кістковому мозку (еритробласти з кільцем довкола ядра, який утворений мітохондріями із
підвищеним вмістом заліза). Може бути спадковою або набутою ― клональною (її
зараховують до МДС →розд. 15.4), або метаболічною (оборотною), спричиненою дефіцитом
міді (у хворих із синдромом мальабсорбції, гіпотрофією, надлишковим надходженням цинку,
після баріатричних операцій), зумовленою ЛЗ (ізоніазид, циклосерин, хлорамфенікол) чи
зловживанням алкоголем.

Клінічна картина: неспецифічні ― загальні симптоми анемії (при тяжкій формі), симптоми
перевантаження залізом (→розд. 7.9.1), фенотипові прояви спадкових форм (напр. міопатія),
в окремих випадках збільшення печінки та селезінки. Результати досліджень крові →табл.
15.1-2.

Лікування: ліквідація причини при набутих оборотних формах. У хворих з деякими

вродженими формами або які приймають ізоніазид, спробуйте лікування піридоксином 50–
100 мг/добу. Лікування перевантаження залізом →розд. 7.9.2. Лікування МДС →розд. 15.4.
Переливання ЕМ за наявності показань.

аліментарна анемія
Аліментарно-дефіцитна анемія (гіпопластична, аліментарна, залізодефіцитна
анемія, Anaemia alimenteria, hypoplastica) – захворювання, яке характеризується
зменшенням кількості еритроцитів та вмісту гемоглобіну в крові внаслідок
порушення гемопоезу, а також змінами в метаболізмі, зниженням інтенсивності
росту тварин та загальної резистентності організму.

Клінічні ознаки

Візуальними симптомами анемії є бліді з жовтуватим відтінком видимі слизові оболонки й

шкіра. Захворілі поросята відстають у рості, худнуть, багато лежать (малорухливі), мають
розлад травлення, прискорений пульс та пришвидшений ритм дихання, , скуйовджену, грубу
щетину, суху та зморщену шкіру. Хворі на анемію поросята погано смокчуть свиноматку, і в
них дуже часто розвиваються шлунково-кишкові розлади у вигляді профузної діареї. За
проведення дослідження крові виявляють зниження кількості еритроцитів, вмісту
гемоглобіну, зміну еритроцитів.

Патологоанатомічні зміни
Трупи поросят виснажені, шкіра та слизові оболонки бліді, набувають сірого відтінку.
Скелетна мускулатура також бліда. Печінка збільшена, в’яла, глинистого кольору. Легені
набряклі (альвеолярна емфізема).

Терапія та профілактика

Для лікування застосовують парентеральне введення залізовмісних препаратів та вітамінів.

Але найліпше провести профілактичний комплекс заходів, які дадуть змогу практично
повністю контролювати виникнення анемій. Для цього потрібно на третій день життя
поросят уводити їм 200 мг заліза із повторною ін’єкцією на 10 – 14-й день. Між уведеннями
залізовмісних препаратів можна застосовувати ін’єкції вітамінів А, Е, В12. Починаючи з 5 –
7-го дня слід привчати поросят до поїдання передстартерного комбікорму, який містить
повну кількість усіх необхідних для поросят біологічно активних речовин. Надалі рецепти
комбікормів варто складати із урахуванням фізіологічних потреб свиней, які інтенсивно
ростуть. Має бути повноцінна, збалансована годівля свиноматок у період поросності задля
запобігання народжуваності гіпотрофіків та поросят із ознаками вродженої анемії. Особливу
увагу в годівлі свиней (поросят, свиноматок) приділяють таким речовинам, як повноцінний
протеїн, залізо, мідь, селен, йод, вітаміни В12, В1, В6, токоферол, бо саме вони є основними
«учасниками» в боротьбі з анемією.

Бувають ще:
 анемія при нирковій недостатності;
 гостра постгеморагічна анемія
 гемолітичні анемії
 анемія хронічного захворювання
 апластичні анемії
 зовнішні причини: ліки, токсини, радіація, віруси, імунозалежні, інфільтрація
кісткового мозку
 мегалобластна анемія
 вплив цитостатиків
 медикаментозна гемолітична анемія;
мієлодиспластичний синдром
алкоголізм, захворювання печінки, гіпотиреоз;
макроглобулінемія Вальденстрема;
дефіцит міді;
апластичні анемії
синдром Дауна
хронічне обструктивне захворювання легень.
16.Вплив лікарських засобів на гематологічні показники