Тема 14. Ведення пацієнта з портальною гіпертензією. 

 Диференціальний діагноз станів, що приводять до розвитку портальної
гіпертензії.  

Диференціальний діагноз портальної гіпертензії включає наступні стани:

 Цироз печінки - це хвороба, що характеризується необоротною зміною

структури печінки, яка викликає портальну гіпертензію.
 Венозний тромбоз - блокування вен може призвести до портальної гіпертензії,
наприклад, тромбоз портальної вени, тромбоз печінкових вен, тромбоз
печінкової вени.
 Пухлини - пухлини печінки або інших органів можуть викликати портальну
гіпертензію шляхом стиснення портальної вени або її гілок.
 Серцева недостатність - порушення функції серця може призвести до застою
крові в печінці та розвитку портальної гіпертензії.
 Інфекції печінки - вірусний гепатит та інші інфекційні захворювання печінки
можуть призвести до запалення печінки та розвитку портальної гіпертензії.
 Алкогольна та неалкогольна жирова хвороба печінки - ці захворювання можуть
викликати портальну гіпертензію, особливо в разі розвитку кіррозу печінки.
 Інші захворювання, що викликають застій крові в портальній вені, наприклад,
синдром Бад-Кіарі, інфекційний ендокардит, дефекти серця.

 Складання плану обстеження, роль інструментальних та лабораторних методів

обстеження (ендоскопія, УЗД, доплерографія, КТ, біопсія печінки, печінкові проби,
вірусні маркери).  

При оцінці пацієнта з підозрою на ПГ, лікар має скласти план обстеження, який може
включати наступні інструментальні та лабораторні методи:

 Ендоскопія верхньої травної трубки (ЕВТТ) - цей метод використовують для

виявлення варикозних вен стравоходу, що можуть викидатися та прориватися,
що призводить до кровотечів. ЕВТТ є найбільш чутливим методом виявлення
варикозних вен стравоходу.
 Ультразвукове дослідження (УЗД) черевної порожнини - цей метод допомагає
визначити ступінь портальної гіпертензії, розмір печінки, стан жовчних шляхів
та нирок. Також можуть бути виявлені асцит, портальний та селезінковий
згустки.
 Доплерографія - цей метод дослідження дозволяє визначити стан кровообігу в
портальній вені та інших венах, які збирають кров з органів черевної
порожнини та переносять її до печінки.
 Комп'ютерна томографія (КТ) - цей метод використовують для виявлення змін
в структурі та розмірі печінки, наявності портальних та селезінкових згустків,
асциту та інших ознак портальної гіпертензії.
 Біопсія печінки - цей метод може бути проведений для визначення причини
портальної гіпертензії, таких як цироз печінки або вірусний гепатит. Біопсія
печінки також може допомогти визначити ступінь пошкодження печінки та
оцінити функцію печінки.
 Печінкові проби - це лабораторні дослідження, які включають в себе
визначення рівня амінотрансфераз (АСТ та АЛТ), альбуміну та загального білка
у крові. Підвищення рівня АСТ та АЛТ може свідчити про пошкодження
 печінки, тоді як зниження рівня альбуміну та загального білка може свідчити
про порушення функції печінки.
 Вірусні маркери - це лабораторні дослідження, які визначають наявність вірусу
гепатиту B або C у крові. Це може допомогти визначити причину портальної
гіпертензії та обрати відповідну тактику лікування.

 Тактика ведення хворих в залежності від причини, диференційована терапія.

Існуючі стандарти лікування.  

Тактика ведення пацієнтів з портальною гіпертензією залежить від причини, що

спричинила розвиток цього стану.

 Якщо причиною портальної гіпертензії є цироз печінки, то лікування

спрямоване на зниження внутрішньошлункового тиску, який є основним
механізмом розвитку портальної гіпертензії у цих пацієнтів. Лікування може
включати застосування діуретиків для лікування асциту, співвідношення
сумішей для відновлення нормального рівня гемоглобіну та виведення зайвої
рідини з організму, а також бета-блокаторів для зниження кров'яного тиску та
зниження спиненого кровотоку. Інколи пацієнтам з цирозом печінки може
бути запропоновано трансплантацію печінки.
 Якщо портальна гіпертензія пов'язана з печінковим раком, то лікування
залежить від стадії захворювання. Лікування може включати хірургічне
видалення пухлини, радіоабляцію або хіміотерапію.
 Якщо причиною портальної гіпертензії є венозна тромбоз або стеноз
портальної вени, то лікування може включати антикоагулянтну терапію,
стентування портальної вени або хірургічне відновлення прохідності
портальної вени.
 Якщо причиною портальної гіпертензії є інфекційний гепатит, то лікування буде
спрямоване на лікування самої інфекції та профілактику подальшого розвитку
цирозу печінки. Лікування інфекційного гепатиту може включати застосування
антивірусних препаратів, таких як інтерферон або препарати проти вірусу
гепатиту С, які можуть допомогти зупинити поширення інфекції та запобігти
розвитку цирозу печінки. Пацієнти з інфекційним гепатитом повинні також
уникати споживання алкоголю та підтримувати здоровий спосіб життя.
 Диференційована терапія портальної гіпертензії може включати також
застосування лікарських препаратів для зниження портального тиску та
поліпшення кровообігу. Ці препарати можуть включати бета-блокатори,
нітрати, аміодарон, ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) і інші.
У разі виникнення ускладнень, таких як кровотеча з варикозно розширених вен,
лікування може включати ендоскопічну склеротерапію, лігацію вен або
трансюнтальну електрокоагуляцію.

 Показання до ендоскопічного та хірургічного лікування (шунтуючі операції,

трансплантація печінки).  

Ендоскопічна склеротерапія, лігація вен та трансюнтальна електрокоагуляція можуть

бути ефективними методами лікування кровотеч з варикозно розширених вен.

У пацієнтів з печінковою недостатністю, яка розвивається на фоні портальної

гіпертензії, трансплантація печінки може бути необхідною. Це єдиний метод
лікування, який може повністю вилікувати цироз печінки та портальну гіпертензію.
Показання до трансплантації печінки включають важку печінкову недостатність, важкі
ускладнення портальної гіпертензії, які не можуть бути контрольовані
медикаментозно та погіршення якості життя.
Хірургічне лікування портальної гіпертензії може включати шунтування портальної
вени або трансплантацію печінки. Шунтування портальної вени може бути виконане
за допомогою портосистемних шунтів, портокавальних шунтів або інших методів.
Трансплантація печінки є більш ефективним методом лікування портальної гіпертензії
у пацієнтів з цирозом печінки та печінковою недостатністю.

 Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

Первинна профілактика портальної гіпертензії включає запобігання розвитку цирозу печінки

та інших хвороб печінки, які можуть спричинити портальну гіпертензію. Це може включати
зміну стилю життя, в тому числі зменшення споживання алкоголю, здорове харчування та
активний спосіб життя, а також профілактику інфекційних захворювань, таких як вірусний
гепатит.

Вторинна профілактика включає лікування портальної гіпертензії та її ускладнень з метою

запобігання прогресування хвороби. Лікування може включати медикаментозну терапію,
ендоскопічні процедури та хірургічне лікування.

Прогноз для пацієнтів з портальною гіпертензією залежить від причини та ступеня її розвитку.
У більшості випадків портальна гіпертензія повільно прогресує та може бути контрольована
медикаментозними засобами та іншими методами лікування. Однак у важких випадках
портальна гіпертензія може призвести до серйозних ускладнень, таких як кровотеча з
варикозно розширених вен та печінкова недостатність.

Працездатність пацієнтів з портальною гіпертензією залежить від ступеня розвитку хвороби та

її ускладнень. У більшості випадків пацієнти можуть продовжувати працювати та вести
нормальне життя з певними обмеженнями та регулярним медичним спостереженням. Однак
у важких випадках портальна гіпертензія може призвести до значного зниження
працездатності та якості життя пацієнта.