Міністерство охорони здоров’я України

Донецький Національний Медичній Університет

Реферат
на тему: «Захворювання щитоподібної та паращитоподібної залоз,
диференційна діагностика, клініка та діагностика (методи дослідження) .
Захворювання щитоподібної залози , гіперпаратиреоз, гіпопаратиреоз.
Етіологія. Патогенез. Класифікація. Лікування. Профілактика. Прогноз»

Студентка медичного факультету №1

Курсу 4 групи 12
Павловська Ганна Сергіївна

2023
 Гіперпаратиреоз

Гіперпаратиреоз – захворювання паращитоподібних залоз, яке протікає з

надлишком секреції паратгормону и розвитком гіперкальціемії (підвищеного
рівня кальцію крові).
Причини виникнення
Гіперпаратиреоз може розвиватися внаслідок таких причин:
· Пухлини паращитовидних залоз - аденома, рак (первинний
гіперпаратиреоз);
· Хронічна ниркова недостатність (третинний гіперпаратиреоз);
· Синдром множинних ендокринних неоплазій (МЕН синдром);
· хвороби кишечника;
· Дефіцит вітаміну D.
Симптоми гіперпаратиреозу
При гіперпаратиреозі можуть виникати такі симптоми:
· Прискорене сечовипускання;
· Спрага;
· зниження апетиту та розлад травлення;
· Зниження маси тіла;
· Підвищений артеріальний тиск;
· М'язова слабкість;
· Серцеві аритмії та болі в серці;
· Випадання зубів;
· сплутаність свідомості;
· Болі в кістках (зокрема, у хребті);
· остеопороз та спонтанні переломи кісток;
· Деформації скелета.
· сечокам'яна хвороба, а саме коралоподібне каміння нирок.
 Клініка гіперпаратиреозу починає виявлятися при підвищенні рівня
загального кальцію в крові понад 2,5 ммоль/л або іонізованого кальцію
більше 1,5 ммоль/л.
Діагностика
На першому етапі проводиться аналіз скарг пацієнта та збір анамнезу
захворювання та життя хворого.
При загальному огляді оцінюється рівень м'язової слабкості, наявність
«качиної» ходи, а також наявність деформацій скелета та кісткових
розростань у ділянці суглобів та кісток.
До лабораторних та інструментальних діагностичних методів можна
віднести:
· Визначення рівня кальцію в крові;
· Визначення рівня фосфору та паратгормону в крові;
· Визначення концентрації кальцію в сечі;
· Ультразвукове дослідження області шиї (для виявлення пухлини
паращитовидних залоз);
· Ультразвукове дослідження нирок;
· сцинтиграфія прищитоподібних залоз;
· Рентгенографія кісток;
· Денситометрія кісток;
· Комп'ютерна томографія області паращитовидних залоз.
Усі види дослідження успішно виконуються у нашій лікарні.
Види захворювання
Залежно від причин розрізняють такі форми гіперпаратиреозу:
Первинний. Розвивається при захворюванні паращитовидних залоз,
наприклад при пухлини або гіперплазії залози. Також первинний
гіперпаратиреоз може спостерігатися у складі синдрому ендокринних
неоплазій.
Вторинний гіперпаратиреоз є підвищення функціональної активності
паращитовидних залоз при тривалому зниженні концентрації кальцію і
високому рівні фосфору в крові. Вторинний гіперпаратиреоз може
зустрічатися при хронічних ниркових патологіях, нестачі вітаміну D,
патологіях кісткової тканини, а також при стані мальабсорбції (порушення
всмоктування речовин у кишечнику).
Третинний гіперпаратиреоз характеризується розвитком аденом
паращитовидних залоз, на тлі вторинного гіперапаратиреозу, що спричиняє
ще більше збільшення продукції паратгормону.
Залежно від проявів захворювання гіперпаратиреоз може протікати у
кістковій, вісцеральній та змішаній формі. Для кісткової форми характерний
остеопороз та патологічні переломи. При вісцеральній формі уражаються
нирки, травна та нервова системи. Для змішаної форми характерне ураження
як кісткової системи, і внутрішніх органів.
Події пацієнта
З появою підозрілих симптомів необхідно звернутися до лікаря-
ендокринолога.
Лікування гіперпаратиреозу
Лікування варто починати вже тоді, коли у хворого відзначається
підвищений вміст кальцію в крові.
За наявності пухлин паращитовидних залоз проводиться хірургічне
видалення новоутворень – паратиреоїдектомія. У нашому відділенні успішно
проводиться паратиреоїдектомія при одиничній аденомі (первинному
гіперпаратиреозі), субтотальна паратиреоїдектомія при третинному
гіперпаратиреозі або гіперплазії паращитовидних залоз. Операція
проводиться під загальним внутрішньовенним наркозом, через
мініінвазивний доступ з локалізацією патологічного вогнища за допомогою
інтраопераційного УЗД дослідження, після укладання пацієнта.
Терапевтичні методи лікування, як правило, малоефективні та
проводяться після хірургічного лікування.
 Хворому слід відмовитися від прийому препаратів, що підвищують
рівень кальцію у крові. При посиленому сечовипусканні необхідно
заповнювати втрату рідини організмом.

Для зниження руйнувань кісткової тканини хворому можуть вводитися

біфосфонати.
Якщо гіперпаратиреоз вчасно діагностувати та розпочати лікування, то
прогноз, як правило, сприятливий.
Ускладнення
Тривалий перебіг гіперпаратиреозу може призвести до розвитку таких
ускладнень:
· Поразки серця;
· Захворювання шлунково-кишкового тракту;
· мочекам'яна хвороба;
· остеопороз із руйнуванням кісток аж до патологічних переломів;
· Гіперкальціємічний криз.
Профілактика гіперпаратиреозу
Специфічних методів профілактики гіперпаратиреозу немає. Для зниження
ймовірності розвитку патології рекомендується ведення здорового способу
життя. При дефіциті вітаміну D, показані регулярні прогулянки на свіжому
повітрі, дієта, багата на продукти з вмістом вітаміну D, а також вітамінно-
мінеральні комплекси, що містять у своєму складі вітамін D.
Гіпопаратиреоз
Гіпопаратиреоз – захворювання, пов’язане з недостатньою продукцією
паратгормону (ПТГ) прищитоподібними залозами (ПЩЗ).
Серед причин розвитку гіпопаратиреозу найбільш частою є ушкодження
прищитоподібних залоз під час операції на щитовидній залозі. Можливий
розвиток цього стану внаслідок здавлювання тканини ПЩЗ гематомою або
рубцевою тканиною. Захворювання також може розвинутись через
променеве ушкодження ПЩЗ при опроміненні пухлин шиї, верхнього
середостіння або при проведенні радіойодтерапії (значно рідше) захворювань
щитовидної залози. Однією з причин гіпопаратиреозу може бути аденома
ПЩЗ при наявній атрофії залоз, що залишились. Ідіопатичний ізольований
гіпопаратиреоз (інколи його класифікують як гіпопаратиреоз аутоімунного
генезу) у більшості випадків спорадичний, але спостерігаються і сімейні
форми, які можуть бути складовою частиною синдромів аутоімунної
недостатності ендокринних залоз. Гіпопаратиреоз може розвиватися
внаслідок ураження ПЩЗ різними патологічними процесами (туберкульоз,
саркоідоз, амілоідоз, гемохроматоз, метастази пухлин та ін.).
Симптоми
Основним проявом гіпопаратиреозу є тривалі до трьох хвилин тонічні
судоми, які виникають симетрично у сгинальних групах м’язів та обумовлені
підвищеною збудливістю нервово-м’язового апарату. Частіше
спостерігаються судоми нижніх кінцівок. Внаслідок переважання тонусу
м’язів, що згинають кінцівку, спостерігається специфічне положення
верхньої кінцівки – приведена до тулуба, зігнута у ліктьовому суглобі, пальці
кисті зведені, зігнуті – так звана рука акушера.
При судомах лицьових м’язів виникає зведення щелеп – тризм, губи
витягнуті («риб’ячий рот»). У важких випадках спостерігаються судоми
грудної клітини – зведення межреберних м’язів та м’язів діафрагми, що веде
до порушення (паралічу) дихання. Частота та тривалість приступів судом
залежить від важкості захворювання.
При важкому гіпопаратиреозі можуть виникати порушення діяльності
багатьох органів та систем, і, особливо, з боку нервово-психічної сфери:
головний біль, пригнічений настрій, вогнищеві пошкодження або набряк
мозку, іноді виникають епілептіформні припадки. До частих симптомів
гіпопаратиреозу відносять вегето-судинні порушення, парестезії. Можуть
виникати зміни з боку органа зору – катаракти, набряк диску зорового нерву,
кератіт, кон’юнктивіт, блефаріт, косоокість.
 При довготривалому перебігу гіпопаратиреозу з’являються зміни
шкіри, ламкість волосся, можливе облисіння, сивість, ламкість нігтів,
крихкість зубів.
Часто при важкій формі захворювання спостерігається спазм коронарних
артерій, клінічними проявами якого бувають приступи стенокардії.
Відмічаються зміни з боку органів травлення – пілороспазм, блювота,
підвищення секреторної функції шлунка, посилення моторики кишок.
Діагностика
Діагноз гіпопаратиреозу встановлюють на підставі характерних тонічних
судом симетричних груп м’язів, що виникають внаслідок певних причин, або
спорадично. Для діагностики гіпопаратиреозу у період між нападами та для
виявлення латентної форми тетанії використовують спеціальні діагностичні
заходи і симптоми Хвостека, Шлезінгера, Трусо. Лабораторна діагностика
захворювання базується на визаченні рівню кальцію, фосфору крові –
виявляється гіпокальціємія, гіперфосфатемія, рівень паратгормону знижений.
При дослідженні екскреції кальцію з сечею вияваляється гіпокальціурія.