ВИДАТНІ

ПИСЬМЕННИКИ

ОДЕЩИНИ
• Юрій Липа — видатний український
мислитель
історіософського та
геополітичного
спрямування, поет,
прозаїк, перекладач,
лікар. Народився 1900
р. у м. Одесі в сім'ї
Івана Львовича Липи —
відомого політичного діяча, письменника, засновника першої
української політичної організації «Братство тарасівців».
Початкову освіту здобув у гімназії № 4 м. Одеси.
 НАВЧАВСЯ В НОВОРОСІЙСЬКОМУ (ОДЕСЬКОМУ)
УНІВЕРСИТЕТІ. 1918 Р. У СКЛАДІ ОДЕСЬКОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ
СОТНІ БРАВ УЧАСТЬ У БОЯХ ПРОТИ РОСІЙСЬКИХ
ШОВІНІСТИЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ І ДОПОМАГАВ ВІЙСЬКАМ
ДИРЕКТОРІЇ ЗДОБУТИ ОДЕСУ.
 З ОСЕНІ 1920 ПО 1922 РІК ПЕРЕБУВАЄ У
ТАБОРІ ДЛЯ ІНТЕРНОВАНИХ ВОЯКІВ АРМІЙ
УНР ТА УГА У ТАРНОВІ.
 У 1928 р. пройшов однорічний курс
навчання в Школі військових підхорунжих
польського війська, після закінчення якої в
1929 р.
закінчив
Вищу
школу
політичних
наук при
Варшавському
університеті.
1940 р. у Варшаві разом із
професорами Л.
Биковським, В.
Щербаківським, В.
Садовським, І.
Шовгеновим Ю. Липа
створює Український
Чорноморський Інститут, а
невдовзі також
Український Океанічний
Інститут та Український
Суходоловий Інститут.
 У 1943 Р. ЗА АКТИВНУ
ПОЛІТИЧНУ ТА НАУКОВУ
ДІЯЛЬНІСТЬ ОТРИМУЄ
УЛЬТИМАТУМ ВІД ПОЛЬСЬКОЇ
АРМІЇ КРАЙОВОЇ (АК) З
ВИМОГОЮ ПОКИНУТИ МЕЖІ
ПОЛЬЩІ. ЦЬОГО Ж РОКУ
ПЕРЕЇЗДИТЬ ДО М. ЯВОРІВ НА
ЛЬВІВЩИНІ.

У 1944 Р. Ю. ЛИПУ, КОЛИ ВІН ВИБУВ НА ЛІКУВАННЯ

ОДНОГО З ПОРАНЕНИХ ВОЯКІВ УПА, БУЛО
ЖОРСТОКО ЗАКАТОВАНО ЕНКАВЕДИСТАМИ.
МОГИЛЬНИЦЬКА ГАЛИНА АНАТОЛІЇВНА
• Народилася 8 травня 1937 року в м. Одесі в родині
педагогів, що належить до однієї з найдавніших і найбільш
розгалужених педагогічних династій України. Дитинство
протікало в мальовничому куточку Кривоозерщини, біля
Південного Бугу (нині Миколаївська область), де молоду
сім’ю її батьків під час літньої відпустки застала війна.
 У 1954 РОЦІ ВСТУПИЛА ДО ОДЕСЬКОГО
ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОГО ТЕХНІКУМУ.
НЕВДОВЗІ ЇЇ ВИКЛЮЧИЛИ СПЕРШУ З
КОМСОМОЛУ, А ПОТІМ І З ТЕХНІКУМУ ЗА
ВІДВІДУВАННЯ ЦЕРКВИ ТА ВІДСТОЮВАННЯ
СВОГО КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА
СВОБОДУ ВІРОСПОВІДАННЯ.
 У 1963 РОЦІ, СКЛАВШИ ЕКСТЕРНОМ ІСПИТИ ЗА
ВЕЧІРНЮ ШКОЛУ, ВСТУПИЛА НА ФІЛОЛОГІЧНИЙ
ФАКУЛЬТЕТ ОДЕСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА, ЯКИЙ
ЗАКІНЧИЛА В 1967 РОЦІ.
 У 1994 РОЦІ ПОВЕРНУЛАСЯ ДО ОДЕСИ, ДЕ
ПРАЦЮВАЛА ВЧИТЕЛЬКОЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ТА ЛІТЕРАТУРИ ЗОШ № 117
СТЕПАН ІВАНОВИЧ ОЛІЙНИК
НАРОДИВСЯ СТЕПАН ОЛІЙНИК 3 КВІТНЯ
1908 РОКУ В СЕЛІ ПАСИСЕЛИ НА
ОДЕЩИНІ В БАГАТОДІТНІЙ
ХЛІБОРОБСЬКІЙ СІМ'Ї.
Степан був найстарший, отож

доводилося і по господарству

поратися, і в полі орати, сіяти,

косити й молотити. Після

закінчення чотирирічки Степан пр

одовжив навчання в Одесі у школі

імені Лесі Українки.

 Коли в 1930-му році батько потрапив під
“розкулачку”, юнак уже був студентом Одеського педагогічного
інституту. Сина “ворога народу” з вузу виключили, і
він влаштувався на роботу рульовим на кораблі “Ленін”. А коли
через рік відновився в педінституті, то
заарештували вже його самого.
ПО ЗАКІНЧЕННІ У 1934 РОЦІ ПЕДІНСТИТУТУ
ПРАЦЮВАВ ВИКЛАДАЧЕМ УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ У БЕХТЕРСЬКОМУ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ТЕХНІКУМІ
(ГОЛОПРИСТАНСЬКИЙ РАЙОН).
 Потім працював кореспондентом
газети “Чорноморська комуна”.
Протягом багатьох років —
співробітник сатиричного журналу
«Перець». Учасник Великої
Вітчизняної війни. Нагороджений
орденами Леніна,
Трудового Червоного Прапора, „З
нак Пошани”, за збірку „Наші
знайомі” удостоєний Державної п
ремії СРСР (1950).
 ПОМЕР
11 СІЧНЯ 1982 Р. У
КИЄВІ, ПОХОВАНИЙ
НА БАЙКОВОМУ
КЛАДОВИЩІ.