НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНЛОГІЙ

Кафедра біохімії та екологічного контролю

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Екологія харчових виробництв»
на тему: «Утилізація відходів цукрового виробництва »

Студента IV курсу 3 групи

Напрямку підготовки 6.040106 “Екологія,
охорона навколишнього середовища та
збалансоване природокористування”
Волошин І.П.

Керівник: доцент, к.т.н. Ничик О.В.

Національна шкала ___________

Кількість балів ___ Оцінка: ECTS ___

Члени комісії : ________ _____________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________ _____________
(підпис) (прізвище та ініціали)

________ _____________
(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Київ
2014 рік
 Анотація.
У даній роботі сформульовано основні екологічні проблеми підприємств
цукрової промисловості, які впливають на погіршення стану навколишнього
середовища. Запропоновано сучасні способи утилізації відходів цукрових
підприємств.
Курсова робота складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку
літератури. Робота викладена на 42 сторінках, містить 5 таблиць і 1рисунок,
використано 11 літературних джерел. Графічна частина складається з 1
креслення на форматі А3.
Ключові слова: цукор, дифузійний сік, меляса, жом, переробка,
технологія.

111294.14.ЕОНС.ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
Розроб. Волошин І.П. Літ. Арк. Аркушів
Перевір. Ничик О.В. 3 42
Анотація
БТЕК- IV-3
 Аннотация.
В данной работе сформулированы основные экологические проблемы
предприятий сахарной промышленности , которые влияют на ухудшение
состояния окружающей среды . Предложено современные способы
утилизации отходов сахарных предприятий .
Курсовая работа состоит из введения , 3 глав, заключения , списка
литературы . Работа изложена на 42 страницах , содержит 5 таблиц и
1рисунок , использовано 11 литературных источников . Графическая часть
состоит из 1 чертежи на формате А3 .
Ключевые слова : сахар , диффузный сок , патока , жом , переработка ,
технология .

111294.14.ЕОНС.ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
Розроб. Волошин І.П. Літ. Арк. Аркушів
Перевір. Ничик О.В. 4 42
Аннотация
БТЕК- IV-3
 Samary.

In this paper we formulate the main environmental problems the sugar

industry , which affect the degradation of the environment . Offer advanced
methods of disposal of waste in the sugar business .
Coursework consists of an introduction, three chapters, conclusion,
bibliography . The work is described on page 42 , contains 5 tables and 1risunok ,
used 11 literature sources . The graphical part consists of 1 drawings on A3
format .
Keywords : sugar , diffuse juice , molasses, bagasse , processing technology .
 Зміст.
Вступ…………………………………………………………………………7
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА СИРОВИНИ ТА ГОТОВОЇ
ПРОДУКЦІЇ……………………………………………………………………….9
1.1. Хімічний склад цукрових буряків…………………………………….9
1.2. Технологічні показники якості цукрових буряків………………….13
1.3. Показники якості…………………………………………………..….14
1.4. Показники безпеки………………………………………………..…..17
РОЗДІЛ 2. ВИРОБНИЦТВО ЦУКРУ…………………………………......19
2.1. Технологія виробництва……………………………………………....19
2.2. Опис апаратурно-технологічної схеми………………………….…....30
РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИРОБНИЦТВА ЦУКРУ……..32
3.1. Відходи цукрового виробництва…………………………………..…32
3.2. Переробка жому……………………………………………………….33
3.3.Переробка меляси……………………………………. ………………..36
Висновки…………………………………………………………………....41
Список використаної літератури……………………………………….....41

111294.14.ЕОНС.ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
Розроб. Волошин І.П. Літ. Арк. Аркушів
Аркушів
Перевір. Ничик О.В.
Ничик О.В. 65 42
47
Samary
Зміст
БТЕК- IV-3
 Вступ.
Цукрова галузь одна з найстаріших і найважливіших галузей харчової
промисловості в Україні. Перші цукроварні збудовано 1824р.  у с. Трощині 
(тоді — Канівського повіту) й у с. Микишині на Чернігівщині.
Серед галузей агропромислового комплексу України бурякоцукрове
виробництво посідає особливо важливе місце, оскільки має стратегічне
значення у забезпеченні споживчого ринку та стабільності роботи
підприємств харчової промисловості. Разом з тим, цукрова промисловість
належить до найбільш матеріаломістких галузей економіки, в яких об’єм
сировини і допоміжних матеріалів у декілька разів перевищує вихід готової
продукції.
На даний момент екологічна ситуація в Україні є кризовою, основними
причинами якої є: низька екологічність технологій, економічна
незацікавленість підприємств у проведенні екологізації виробництва,
низький рівень екологічної освіти та культури, відсутність державної
підтримки в проведенні заходів екологізації виробництва та вирощуванні
екологічно чистих продуктів [ 1 ].

Крім того, для виробничої діяльності підприємств цієї галузі

характерним є значне забруднення повітря, водних ресурсів, виснаження
земель. Цукрова промисловість обґрунтовано включена до переліку видів
діяльності, які є екологічно небезпечними.

Таким чином, наразі особливої актуальності набувають дослідження

щодо пошуку ефективних шляхів підвищення екологічної безпеки
бурякоцукрового виробництва. Цілком очевидно, що на сьогоднішній день
екологізація виробництва повинна пов’язуватись не стільки з вирішенням
проблем видалення і нейтралізації відходів, скільки з попередженням їх
111294.14.ЕОНС.ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
Розроб. Волошин І.П. Літ. Арк. Аркушів
Перевір. Ничик О.В. 7 47
Вступ
БТЕК- IV-3
 виникнення, що докорінно змінює роль очисних споруд – з кінцевої ланки
технологічного процесу вони перетворюються в проміжну, мета якої –
підготовка раніше невикористовуваних відходів (твердих, рідких і
газоподібних) до виробничого споживання. Водночас екологічне
вдосконалення технології повинно бути націлене на економію первинної
сировини, що надходить на виробництво. Таким чином, увага науковців
повинна бути в першу чергу спрямована на розроблення раціональних та
екологічно безпечних схем підготовки та очищення води, зменшення
негативного впливу скидів на навколишнє природне середовище.

Арк.
111294.14.ЕОНС.ПЗ 8
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА СИРОВИНИ ТА ГОТОВОЇ
ПРОДУКЦІЇ.
Сировиною для отримання цукру є рослини-цукроноси, що містять
цукрозу. До найбільш поширених цукроносів належать: цукрові буряки,
цукрова тростина, цукрове сорго, цукрова кукурудза, цукровий клен, цукрова
пальма, ріжкове дерево.
Цукрові буряки — основна в нашій країні сировина для цукрового
виробництва. За ботанічними ознаками вони належать до родини маренових.
Переважна більшість вирощених бурякових коренів надходить на
цукрові заводи для виробництва цукру, а деяка частина закладається в кагати
для їх подальшої висадки та отримання бурякового насіння.

1.1. Хімічний склад цукрових буряків.

Хімічний склад цукрових буряків залежить від сорту буряків, складу
ґрунтів, кліматичних умов вирощування, способу і часу збирання, умов
зберігання сировини. Нецукри, що знаходяться в цукрових буряках або
утворюються в процесі виробництва, впливають на результати виробництва.
При нераціональному веденні технологічних процесів нецукри погіршать
якість цукру і збільшать його втрати. Нецукри можуть утруднити
проведення технологічного процесу і привести до таких негативних
результатів:
- Отримання цукру з підвищеним вмістом барвникових речовин, золи,
наявність друз, сторонніх домішок, сторонній запах та ін.;
- Погіршення якості цукру при зберіганні (грудкування кристалів
цукру, відволоження цукру, зростання кольоровості та редукувальних
речовин);
- Підвищення або падіння лужності продуктів на верстаті, отримання
111294.14.ЕОНС.01.ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
Розроб. Волошин І.П. Літ. Арк. Аркушів
Перевір. Ничик О.В. 9 42
Розділ 1. Характеристика
сировини та готової
продукції. БТЕК- IV-3
 «рудих» утфелів;
- Пінення напівпродуктів, меляси;
- Утруднення при фільтруванні соків і сиропу;
- Ускладнення при варці і фуговці утфелів через високий вміст солей
кальцію;
- Утворення накипу на поверхні теплообмінної апаратури;
- Іноді «самозаймання» меляси
Вміст сухих речовин у цукрових буряках складає 20-25%, цукрози 14-
20%.
Практично вся цукроза і частина нецукрів буряків розчинені в
буряковому соку. Кількість соку визначають за вмістом цукрози в соку та
буряках (% до маси).
Хімічні властивості цукрових буряків залежать від їх хімічного складу.
Вміст цукрози в буряках, виражений у відсотках до його маси, визначає
цукристість буряка. Кількість цукрози в різних частинах коренеплоду дуже
нерівномірна. Найменший її вміст — у голівці, середній — у хвості,
найбільший — у середній частині коренеплоду. Чим вище вміст цукрози в
буряках, тим більший вихід цукру в кристалічному вигляді.
До нецукрів відносять усі речовини, крім цукрози, — целюлозу,
геміцелюлози, протопектин, білки, лігнін, сапонін (нерозчинні речовини), а
також аміноз'єднання, інвертний цукор, безазотисті органічні кислоти,
пектин, зольні з'єднання та інші (розчинні речовини). Деякі нецукри
містяться як в соці, так і в нерозчинному м'якуші. Наприклад, найбільше
білкових речовин міститься у буряковому соці, але частина їх пов'язана з
пектиновими речовинами та геміцелюлозами м'якуша. З м'якушем пов'язано
також до 60 % сапоніну, інша його частина розчинена у соці.
Редукуючі речовини (інвертний цукор) знаходяться в спілих буряках у
невеликій кількості (0,05—0,2 % до ваги буряка). Подальше їх накопичення
відбувається під дією кислот, а також внаслідок протікання біохімічних

Арк.
111294.14.ЕОНС.01.ПЗ 10
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 процесів. Небажана дія редукуючого цукру полягає в тому, що на стадії
дефекації швидко розкладається, утворюючи кислоти, які не осаджуються, а
переходять у розчин у вигляді кальцієвих солей, підвищуючи забарвленість
соку.
Велика частина азотистих речовин під дією вапна та при нагріванні
легко видаляється із соку. Однак деякі з них, зокрема амінокислоти та
бетанін, шкідливо впливають на процес переробки, заважають кристалізації
цукрози. Вони погано видаляються з соку та залишаються в ньому після
очищення.
Пектинові та білкові речовини, що знаходяться в колоїдному стані,
затримують фільтрацію та ускладнюють циркуляцію продуктів в апаратах,
кристалізацію та центрифугування утфеля.
Мінеральні нецукри (зола) також мають негативне значення для
переробки буряків, оскільки підвищують розчинність цукрози.
Сапоніни сприяють сильному піненню соку, а також води в мийному
відділенні.
Біохімічні властивості коренеплодів зумовлені їх ферментним складом.
Ферменти можуть активізувати гідроліз цукрози з утворенням глюкози та
фруктози, тобто сприяти накопиченню інвертного цукру.
Стійкість м'якуша до гідролізу особливо помітно порушується при зміні
мікробіологічних властивостей буряків, а саме при поразці буряків
мікроорганізмами. Крім того, різноманітні хвороби буряків, придбані в
процесі зростання, погіршують подальше зберігання та ускладнюють
переробку коренів у свіжому вигляді — прямо з поля.
Бурякова стружка та дифузійний сік є хорошим живильним
середовищем для мікроорганізмів, які споживають цукрозу в процесі своєї
життєдіяльності. Цьому сприяють температура і тривалість дифузії. Втрати
цукрози при цьому можуть досягати 0,5% до маси буряків. Для пригнічення
мікрофлори в дифузійні апарати додають різні антисептики.

Арк.
111294.14.ЕОНС.01.ПЗ 11
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Перераховані загальні властивості цукрових буряків істотно впливають
на формування його технологічних властивостей.
Доброякісність коренеплодів (отже, й чистота бурякового соку)
залежить від співвідношення концентрації цукрози до всіх сухих речовин у
продукті.
Існують такі вимоги до цукрових буряків як сировини цукробурякового
виробництва:
- максимальний вміст цукрози в коренях та висока продуктивність
збирання цукру з гектара;
- відсутність масової квітчастості та дерев'янистості тканин, легка
зрізуваність;
- максимальне наближення форми кореня до округлої, підвищення
вмісту цукру в хвостовій та головній частинах;
- мінімальна біологічна та фізіологічна активність;
- хороша водоутримуюча здатність та морозостійкість;
- стійкість до захворювань;
- доброякісність бурякового соку;
- мінімальна кількість колоїдів з максимальною коагулюючою
здатністю;
- мінімальна кількість шкідливого азоту, розчинної золи та інвертного
цукру.
Під час харчової експертизи цукру використовують органолептичні та
фізико-хімічні показники (ГОСТ 12576-89)
Цукор-пісок виробляється з розмірами кристалів від 0,2 до 2,5 мм.
Допускаються відхилення від нижньої і верхньої межі зазначених розмірів до
5 % від маси кристалів цукру-піску [ 2 ] .

Арк.
111294.14.ЕОНС.01.ПЗ 12
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 1.2. Технологічні показники якості цукрових буряків.
Табл.1.1.
Технологічні показники якості цукрових буряків.
Формули для
Оптимальне значення
Показники визначення
показників
показників
Втрати цукру в ВМ=0,349/K+Na або
Чим нижче, тим краще
мелясі (ВМ), % ВМ=3,76 КРЗ
Імовірний вихід цукру (Б),
Б=С-0,9-ВМ Чим вище, тим краще
%
Імовірний вихід меляси
М=2ВМ Чим нижче, тим краще
(М),%
МБ-фактор МБ=М/Б*100 Чим нижче, тим краще
Коефіцієнт натуральної
АК=(К+Na)/N Більше 1,8
лужності (АК)
Коефіцієнт якості буряків
Kк=Б/C-0,9 Чим вище, тим краще
(Кк)
Чистота нормально
ДК=150/2,5-K Чим вище, тим краще
очищеного соку (ДК)
Коефіцієнт зрілості буряків
ч=Ц/Na 23 0,8 - 1,0
(ч)

Примітка: К, Na і N – відповідно вміст калію, натрію й амінного азоту,

мг-екв./100 г буряків;
349 – молекулярна маса цукрози;
3,76 – емпіричний коефіцієнт;
КРЗ – вміст кондуктометричної розчинної золи, % до маси
коренеплодів;

Арк.
111294.14.ЕОНС.01.ПЗ 13
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 0,9 – втрата цукру у виробництві до меляси, % до маси буряків;

23 – атомна маса натрію;

МБ – фактор – кількість меляси на 100 частин цукру, що виробляється із
сировини.
1.3. Показники якості.

За органолептичними показниками цукор-пісок повинен відповідати

вимогам, що вказані в таблиці 1.

Табл. 1.2.
Органолептичні показники.
Характеристика Характеристика цукру-піску Метод
Показник
цукру-піску для промислової переробки випробування
Солодкий, без
Солодкий, без сторонніх
сторонніх присмаку і
Смак і присмаку і запаху, як в За ГОСТ
запаху, як в сухому
запах сухому цукрі, так і в його 12576
цукрі, так і в його
водному розчині
водному розчині
Сипучий, допускаються
За ГОСТ
Сипучість Сипучий грудки, що розпадаються
12576
при легкому надавлюванні
Білий з жовтуватим За ГОСТ
Колір Білий
відтінком 12576
Розчин цукру
повинен бути таким, Розчин цукру повинен бути
що має слабу таким, що має слабу
Чистота опалесенцію, без опалесенцію, без За ГОСТ
розчину нерозчинного осаду, нерозчинного осаду, 12576
механічних або механічних або інших
інших сторонніх сторонніх домішок
домішок
Арк.
111294.14.ЕОНС.01.ПЗ 14
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 За фізико-хімічними показниками цукор-пісок повинен відповідати
вимогам, що вказані в таблиці 2.

Табл. 1.3.
 Фізико-хімічні показники.
Норма для
Норма для цукру-піску для Метод
Показник
цукру-піску промислової випробування
переробки
Масова частка цукрози (в
перерахунку на суху 99,75 99,55 За ГОСТ 12571
речовину), %, не менше
Масова частка
редукуючих речовин (в
0,05 0,065 ЗА ГОСТ 12575
перерахунку на суху
речовину), %, не більше
Масова частка золи (в
перерахунку на суху 0,04 0,05 За ГОСТ 12574
речовину), %, не більше
Кольоровість, не більше:
0,8 1,5 За ДСТУ 2075
умовних одиниць

одиниць оптичної
густини (одиниць 104 195 ЗА ДСТУ 2075
ІСUМSА)

Масова частка вологи, %,

0,14 0,15 За ГОСТ 12570
не більше
Масова частка
0,0003 0,0003 За ГОСТ 12573
феродомішок.
Арк.
111294.14.ЕОНС.01.ПЗ 15
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Примітки:

1. Цукор-пісок для виробництва молочних консервів, продуктів дитячого

харчування та біофармацевтичної промисловості повинен відповідати
вимогам, що вказані для цукру-піску.

2. Для промислової переробки на рафінадних заводах допускається

цукор кольоровістю не більшою від 1,8 умовних одиниць або 234 одиниці
оптичної густини.

3. Величина окремих часток феродомішок не повинна перевишувати 0,5

мм в найбільшому лінійному вимірі.

4. В цукрі-піску для промислової переробки на рафінадних заводах

масова частка феродомішок не регламентується.

5. Масова частка вологи цукру-піску, який упакований в м'які

спеціалізовані контейнери, i цукру-піску, що призначений для тривалого
зберігання, при відвантаженні повинна бути не більше, ніж 0,10 %.

За мікробіологічними показниками цукор-пісок для виробництва

молочних консервів, продуктів дитячого харчування і біофармацевтичної
промисловості повинен відповідати вимогам, що вказані в таблиці 3.

Табл. 1.4.
Мікробіологічні показники.
Метод
Показник Норма
випробування
Кількість мезофільних аеробних і
факультативно анаеробних 1,0 х 103 За ГОСТ 26968
мікроорганізмів, КУО в 1 г, не більше
Дріжджі, КУО в 1 г, не більше 1,0 х 10 За ГОСТ 26968
Бактерії групи кишкових паличок Не СанПиН 42-123-
(коліформи), в 1 г допускаютьс 4940
Арк.
111294.14.ЕОНС.01.ПЗ 16
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 я
Патогенні мікроорганізми, в тому числі Не
СанПиН 42-123-
бактерії роду Сальмонелла, в 25 г допускаютьс
4940
я

1.4. Показники безпеки.

Вміст токсичних елементів та пестицидів у цукрі-піску не повинен

перевищувати допустимі рівні, встановлені Медикобіологічними вимогами і
санітарними нормами якості продовольчої сировини і харчових продуктів,
затвердженими Міністерством охорони здоров'я СРСР № 5061 від 01.08.89, і
наведені в таблиці 4.

Табл. 1.5.
Допустимі рівні токсичних елементів і пестицидів.

Показник Норма Метод випробування

Вміст важких металів та миш'яку, мг/кг, не більше:

ртуть 0,01 За ГОСТ 26927

миш'як 0,5 За ГОСТ 26930

мідь 1 За ГОСТ 26931

свинець 1 За ГОСТ 26932

кадмій 0,05 За ГОСТ 26933

цинк 3 За ГОСТ 26934

Арк.
111294.14.ЕОНС.01.ПЗ 17
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Вміст пестицидів, кг, не більше:

гексахлоран ГХЦГ
0,005 СанПпН 42-123-4540
гамма-ізомер

фостоксин 0,01 СанПпН 42-123-4540

ДДТ 0,005 СанПпН 42-123-4540

Мікотоксини:

патулін 0,05 Згідно з ГОСТ 28038

Арк.
111294.14.ЕОНС.01.ПЗ 18
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 РОЗДІЛ 2. ВИРОБНИЦТВО ЦУКРУ.
2.1. Технологія виробництва.
Цукор є джерелом енергії, яка потрібна для життєдіяльності людини,
цінним смаковим продуктом, консервантом. Він легко і швидко засвоюється
клітинами організму, необхідний для нормального функціонування печінки,
мозку, живлення м'язів, особливо серцевого. Споживання цукру повинно
бути в розумних межах і становити 10-30 % загальної кількості калорій (при
середній 15-20 %). Для людей, зайнятих важкою фізичною працею, спортом,
добове споживання цукру може досягати 100-120 г.
Надмірне використання цукру за обмежений відрізок часу підвищує
концентрацію в крові глюкози. Це сприяє підсиленню секреції підшлункової
залози - інсуліну, який зумовлює прискорене витрачання і перетворення
глюкози у глікоген та жир. Часте використання цукру і солодощів у значній
кількості призводить до систематичного перезбудження інсулярного апарату
підшлункової залози, може бути причиною його розладу, значно підвищує
ризик розвитку діабету, а також карієсу зубів, гіпертонії, атеросклерозу.

Приймання.
При прийманні цукрового буряка визначають відповідність до вимог
ГОСТів по фізичному стану, зрілості, загальній забрудненості і залежно від
цього укладають в кагати на зберігання. Частково пошкоджений (гризунами
або механічними ушкодженнями) цукровий буряк одразу направляють на
переробку.

Доставка.
На завод, відділення домішок. З бурачної на виробництво цукровий

111294.14.ЕОНС.02.ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
Розроб. Волошин І.П. Літ. Арк. Аркушів
Перевір. Ничик О.В. 19 42
Розділ 2. Виробництво цукру.
БТЕК- IV-3
 буряк подається за допомогою води по гідравлічному транспортеру. Він
уявляє собою жолоб із заліза, бетону, цегли, що під кутом направлений в
сторону заводу. До жолобу гідравлічного транспортеру буряк змивається
водою під надлишковим тиском 0,2-0,3 МПа за допомогою гідрантів і з
водою доставляється на завод. Витрата води складає 600-700% до маси
буряка.
Буряк, що надходить на переробку, містить 5-10% домішок у вигляді
піску, каменів, землі. Відділенню домішок на заводі приділяється велике
значення, оскільки вони потрапляють в устаткування, погіршують роботу
бурякорізок, знижають якість дифузійного соку і призводять до різкого
збільшення втрат цукру. Відділення домішок починається в
гідротранспортері, який має спеціальні вловлювачі (пісковловлювачі,
каменевловлювачі і т.д.).
При русі буряководяної суміші по гідравлічному транспортеру
відбувається відділення буряку та домішок по висоті потоку внаслідок різної
щільності. Важкі домішки (камені та пісок) занурюються на дно
транспортера. Вище в потоці переміщується буряк, який має щільність
близьку до 1, що дозволяє підтримувати буряк зваженому стані в суміші з
водою.

Мийка та зважування буряка.

При переміщенні буряка по гідравлічному транспортеру частина
механічних домішок відділяється, але залишаються домішки у вигляді землі,
що прилипла до коренеплодів. Для їх видалення буряк подається в мийне
відділення заводу. Процес мийки повинен проводитися дуже ретельно,
оскільки залишки домішок погіршують якість роботи устаткування і якість
дифузійного соку. Мийні ємності представляють собою корита, що наповнені
водою, в яких є вали з кулаками. Кулаки утворюють гвинтову лінію і
виконують роль шнека. Під час переміщення буряка відбувається відділення

Арк.
111294.14.ЕОНС.02.ПЗ 20
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 домішок. Машини для мийки буряка мають пісковловлювачі та
каменевловлювачі.
Після мийки буряк піднімають у верхнє відділення на висоту 20 метрів,
для забезпечення гравітаційного опускання на автоматичні ваги та
бурякорізки.

Подрібнення в стружку.
Цукор з буряка отримують дифузійним способом. Для цього буряк
подрібнюють в тонку стружку пластинчатої форми. Товщина платівок не
повинна перевищувати 0,5-1 мм, ширина – 2,5-3 мм.
Якість платівок впливає на роботу дифузійної установки. Далі бурячні
платівки переміщуються у відділення для отримання дифузійного соку.

Теплова обробка.
Отримання дифузійного соку.
Дифузія - це процес вивільнення із складної речовини одного чи
декількох компонентів під дією розчинника (екстрагента), що має вибіркову
здатність розчиняти лише ті компоненти, що необхідні для екстрагування.
Ціль дифузійного процесу в цукровому виробництві – видобути із стружки
буряка максимально можливу кількість сахарози. Для цього перш за все
необхідно нагріти стружку до температури денатурації протоплазми
бурячних клітин. Процес такої термічної обробки називають
обшпарюванням.
В цукровому виробництві дифузійний процес уявляє собою складний
комплекс. Спочатку відбувається дифузія цукру з розірваних при розрізанні
буряка в стружку клітин (вільна дифузія), потім починається проникнення
води в клітинний сік (осмос) і після нагрівання стружки до 600С
(обшпарювання) починається основний процес вивільнення цукру з вакуолею
клітин буряка дифузійний сік (діаліз).

Арк.
111294.14.ЕОНС.02.ПЗ 21
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Процес отримання дифузійного соку має ряд природних обмежень.
Відбір соку складає 115-130%, тобто зі 100 кг стружки добувають 115-130 кг
соку. При більшому відборі збільшуються витрати води на знецукрення
стружки і збільшуються витрати палива та електроенергії на випарювання
зайвої води при згущенні соку.
В активній частині дифузійної установки підтримують температуру 70-
750С. Оскільки при t>750С відбувається набухання пектинових речовин, і
знижується щільність стружки, а при t<700С інтенсивно розвиваються
мікроорганізми, що призводять до псування стружки.

Очищення дифузійного соку.

В процесі дифузії зі 100 кг цукрового буряка отримують 115-130 кг
дифузійного соку, який містить 16-17% сухих речовин, з них 14-15% складає
сахароза, а 1-2% нецукристі речовини.
Дифузійний сік майже чорного кольору, дуже піниться, має кислу
реакцію (рН 6,0-6,5, містить кліткову тканину, розчинні нецукри, що
заважають кристалізації сахарози й збільшують її втрату з мелясою.
Все це робить неможливим отримувати з нього цукор шляхом
безпосереднього випарювання води і кристалізації сахарози й вимагає
очищення соку.
Взагалі очищення відбувається в декілька стадій:
1. Дефекація – обробка соку вапном;
2. Перша сатурація – обробка соку діоксидом вуглецю для видалення
залишків вапна;
3. Фільтрування;
4. Друга сатурація;
5. Фільтрування;
6. Сульфітація – обробка соку сірчаним газом.

Арк.
111294.14.ЕОНС.02.ПЗ 22
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 1. Дефекація. При дефекації відбувається нейтралізація фосфорної,
щавелевої, лимонної, винної та інших кислот й їх осадження у вигляді
нерозчинних солей кальцію.
При дефекації створюються оптимальні умови для утворення щільного
осаду, що добре фільтрується. Сік оброблюють вапняним молоком з
розрахунку загальної витрати вапна в перерахунку на СаО 2,5% до загальної
маси буряка. Температура процесу дефекації має становити 88-900С
протягом 10 хвилин.
Дефекація проводиться в дефекаторі, що представляє собою
циліндричну посудину з конічним дном. У середині дефекатора є вал з
лопатною мішалкою і 4 контрлопаті, що визивають енергійне перемішання
соку з вапняним молоком. Дифузійний сік і вапняне молоко поступають в
нижню частину дефекатора, перемішуються й через верхній патрубок
направляються на наступну стадію.
2. Перша сатурація. Одразу після дефекації сік разом з осадом
потрапляють в сатуратор, де через нього продувають сатураційний газ, що
містить 30-36% СО2. В соку, що надходить на першу сатурацію, близько 10%
вапна знаходиться в розчині, а 90% - у вигляді осаду. При продуванні СО2
майже все вапно випадає в осад у вигляді вуглекислого кальцію (СаСО2).
Чим більше утворюється СаСО2 і чим менше його часточки, тим повніше
відбувається очищення соку. Кінцева лужність соку першої сатурації складає
0,08-0,1% СаО, що відповідає рН=11.
Перша сатурація відбувається в протитечійному сатураторі –
циліндричній посудині з конічним дном та розширеною верхньою частиною,
для того, щоб сік не пінився. Вапнований сік подається зверху, а насичення
газом відбувається при подачі його знизу. Чим більша швидкість сатурації,
тим менше часточки осаду і вище їх адсорбційна здатність. Сатурацію
проводять при температурі 80-850С протягом 10 хвилин.

Арк.
111294.14.ЕОНС.02.ПЗ 23
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Відсатурований сік відводиться з нижньої частини сатуратора через
контрольний переливний бак, який ділиться на два потоки – один
повертається на дефекацію, а другий – на фільтрування.
3. Друга сатурація. На другу сатурацію потрапляє добре
відфільтрований сік першої сатурації для подальшого видалення вапна та
солей кальцію, присутність яких погіршує процеси варіння соку, призводить
до утворення накипу на стінках випарних апаратів, збільшує втрату цукру.
Для розкладення СаСО2 і утворення СаСО3 II сатурацію ведуть при
температурі кипіння соку 101-102С протягом 10 хвилин.
Апарати II сатурації практично не мають розширення верхньої частини,
оскільки помітного спізнення не відбувається.
4. Фільтрування соку. Сік у процесі очищення фільтрують декілька
разів: після I та II сатурації, а також фільтрують сироп після згущення соку у
вакуум-апаратах.
Фільтрування соків після I та II сатурації проводять для видалення
часточок, що не випали в осад. Сік I сатурації має вміст твердих часточок
близько 5%, сік II сатурації – 0,2-0,5%.
Рушійною силою фільтрування э різниця тисків по обидві сторони
фільтрувальної перегородки. При цьому на одній стороні перегородки
повинен бути надлишковий тиск або вакуум, а на іншій – атмосферне
повітря. Максимальним надлишковим тиском для сатурації є тиск у 0,3-0,4
МПа.
5. Сульфітація соку. Останньою стадією очищення дифузійного соку є
сульфітація, тобто обробка соку діоксидом сірки. Ціль сульфітації –
знебарвлення соку, а також його знезараження.
Сульфітація соку проводиться в орошальних сульфітаторах. Коефіцієнт
використання діоксиду сірки складає 98%, оптимальне значення Рн
сульфітаційного соку – 8,5-8,8.

Арк.
111294.14.ЕОНС.02.ПЗ 24
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Не дивлячись на достатньо складний комплекс дій по очищенню
дифузійного соку , виходить відділити лише 35-40% нецукрів з соку. Інші 60-
65% переходять в мелясу, знижуючи вихід цукру.

Згущення соку до сиропу.

Отриманий очищений сік містить 15-16% сухих речовин, з яких 14-15%
складає сахароза. Щоб виділити сахарозу необхідно згустити сік і отримати
перенасичений цукром розчин. Цю операцію проводять у два етапи: спочатку
сік згущують до вмісту сухих речовин 65%, при якому сахароза не
кристалізується. Після повторного очищення сік повторно концентрують
(випарюють) до вмісту сухих речовин 92,5-93,5%. Всього при згущенні з
очищеного соку видаляють 110-115% води до маси буряка. Розділення
процесу згущення на два етапи – згущення соку випарюванням та варіння
утфеля – викликано тім, що на першому етапі процес ведуть із застосуванням
багатокорпусних апаратів, що дозволяє знизити питомі витрати палива
майже в 2,5 рази.
Після згущення сиропу до вмісту сухих речовин 65% проводять його
очищення. Очищений сироп направляють у вакуум-апарати для отримання й
варіння утфеля.

Уварювання сиропу.
Відтіків до утфелів, отримання кристалічного цукру. Очищений сироп,
що містить 65% сухих речовин, потрапляє на подальше уварювання.
Продукт, який отримали після уварювання сиропу, називають утфелем і
містить близько 7,5% води і близько 55% цукру, що кристалізувався.
Уварювання утфеля проводять періодично в вакуум-апаратах у чотири
стадії:
1. Згущення сиропу до перенасичення розчину.
2. Утворення центрів кристалізації сахарози.

Арк.
111294.14.ЕОНС.02.ПЗ 25
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 3. Нарощування кристалів цукру.
4. Кінцеве згущення та спуск утфеля.
Згущення сиропу в вакуум-апаратах починають при залишковому тиску
0,02 МПа при низькій температурі кипіння 67-700 ℃ , щоб попередити
карамелізацію сахарози. По мірі згущення сиропу до 80-82% сухих речовин
температура його кипіння підвищується до 73-750℃ .
Своєчасне утворення кристалів і своєчасне зупинення їх утворення має
важливе значення. Тому, як тільки в утфелі з’являється достатня кількість
центрів кристалізації, цей процес зупиняють. Подальше нарощування
(збільшення розмірів) кристалів ведуть при залишковому тиску 0,02 МПа при
температурі 750℃ .
Коли кристали сахарози досягнуть необхідної величини, утфель
доводять до максимально можливої концентрації сухих речовин 92,5%, при
цьому його температура не повинна перевищувати 750℃ .

Центрифугування утфеля.
Вибілювання та сушка цукру-піску. Уварений утфель одразу ж
центрифугується. Для цього використовують автоматизовані центрифуги На
поверхні кристалів цукру залишається тонка плівочка, що надає кристалам
жовтуватого кольору. Щоб видалити її, тут в центрифузі ведуть очищення
артезіанською водою (витрати 3-3,5% до маси утфеля).
Цукор-пісок після центрифугування має вологість 0,8-1,2%.
Для сушіння цукру-піску використовують апарат з двома барабанами,
що обертаються. Всередині, на стінках, закріплені залізні лопатки. При
обертанні барабанів цукор-пісок пересипається й пересувається по барабану.
До першого сушильного барабану вентилятором подається гаряче повітря.
До другого – очищене холодне повітря для охолодження цукру-піску.
Охолоджений цукор-пісок направляють на упакування.

Арк.
111294.14.ЕОНС.02.ПЗ 26
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Пакування.
Згідно ГОСТ 21-94 пакування цукру відбувається механізованим
способом. Цукор-пісок фасують в паперові або поліетиленові пакети масою
нетто 0,5 та 1,0 кг. Допустимі відхилення від середньоарифметичного
значення маси нетто пакетів з цукром не повинні перевищувати ±2,0%.
Цукор-пісок фасують в пакетики з художнім оформленням масою нетто
5-20 г, які виготовлено з комбінованого матеріалу (папір з поліетиленовим
покриттям) за діючою нормативною документацією або з імпортного паперу,
рівнозначному за показниками якості і дозволеним до застосування органами
охорони здоров’я.
Допустимі відхилення від середньоарифметичного значення маси нетто
не повинно перевищувати ±3,0%.
Поліетиленові пакети повинні бути виготовленні з поліетиленової
плівки, що дозволена до застосування органами охорони здоров’я, за ГОСТ
10354, паперові – з двох шарів паперу: внутрішнього та зовнішнього. Для
внутрішнього шару застосовують папір марки Д та Е-П для упакування
продуктів на автоматах за ГОСТ 7247, папір для обгортання марки В та Д за
ГОСТ 8273, етикетний папір марки А за ГОСТ 7625 або інші рівнозначні за
показниками якості марки паперу, що дозволені до застосування органами
охорони здоров’я. Маса паперу площею 1 м 2 повинна бути не менше 70 г.
Також цукор-пісок пакують масою нетто 50 кг:
 в нові тканні мішки за ГОСТ 8516 і рівнозначні за показниками якості
мішки, що дозволені до застосування органами охорони здоров’я, що
забезпечують зберігання продукції;
 в сухі чисті тканні мішки, що повертаються, першої та другої
категорії;
 в тканні мішки з вкладишами – поліетиленовими товщиною не більше
0,100 мм, розміром 109 см х 59 см за ГОСТ 19360.

Арк.
111294.14.ЕОНС.02.ПЗ 27
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Допускається використовувати мішки третьої категорії та імпортні
мішки, що не мають сторонніх запахів і дозволені до застосування органами
охорони здоров’я. Цукор не повинен просипатися крізь тканину мішків.
Цукор-пісок також пакують масою нетто 1,0 т в м’які спеціалізовані
контейнери типу МКР-1,0С за діючою нормативною документацією, з
поліетиленовими вкладишами з плівки за ГОСТ 10354 марки 108-06 харчова.
На кожен мішок з цукром повинен бути прикріплений ярлик з відходів
білої або світлої тканини суворого льняного полотна, синтетичного
нетканого матеріалу на основі лавсану, розміром 9 см х 5 см. Ярлик
накладається на горловину мішка й прошивають одночасно з мішком.

Зберігання.
Згідно ГОСТ 26907-86 тривалому зберіганню підлягає цукор-пісок та
цукор-рафінад, упаковані в тару або без пакування.
Строки зберігання цукру в упаковці встановлюють для цукру-піску:
 на складах, що отоплюються – до 8 років,
 на складах, що не отоплюються – від 1,5 до 4 років, залежно від
кліматичних умов та виду тари.
Строки зберігання цукру в упаковці встановлюють для цукру-рафінаду:
 на складах, що отоплюються – до 8 років,
 на складах, що не отоплюються – до 5 років.
Температура цукру, що тривало зберігається, не повинна перевищувати
250℃ . Цукор зберігають окремо від харчів, що можуть зіпсувати його якість.
На кожному етапі виробництва цукру повинна дотримуватися
технологія та умови виробництва ( t, Р, τ , рН та інше) [ 3 ] .

Арк.
111294.14.ЕОНС.02.ПЗ 28
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Рис. 2.1. Принципово-технологічна схема виробництва цукру-піску.

Арк.
111294.14.ЕОНС.02.ПЗ 29
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 2.2. Опис апаратурно–технологічної схеми.
Велика кількість варіантів технологічних схем очищення дифузійного
соку, існуючих на вітчизняних і зарубіжних цукрових заводах, говорить як
про складність цього процесу, так і про прагнення покращити виробничу
потужность підприємства, збільшити вихід цукру, покращити його якість,
зменшити витрати допоміжних речовин.
Широке розповсюдження на цукрових заводах отримала типова схема
очищення дифузійного соку з прогресивною преддефікацією, тепло-,
(холодно-) гарячою основою дефекації і дефекацією соку перед другою
сатурацією ( з фільтрами-згущувачами).
Дифузійний сік насосом направляють зі збірника 1 через регулюючий
клапан і нагрівач 2 ( якщо його температура не відповідає температурі
процесу преддефікації ) в прогресивний преддефікатор 3. З мішалки 5 через
дозатор 4 в останню зону преддефікатора додають вапняне молоко. В зону з
pH 20 = 8…9,5 через регулюючий клапан вводять згущену суспензію соку

першої сатурації. Оборотний в преддефікаторі сік самопливом надходить в

апарат холодної ступені основної дефікації 33. Вапняне молоко для дефікації
додають в переливну коробку преддефікатора або в трубопровід перед
входом в дефікатор холодної ступені.
Потім сік направляють насосом через підігрівачі в апарат гарячої ступені
основної дефікації 6. Дефікований сік надходить в апарат першої сатурації 7.
Для покращення фільтраційних і седиментаційних властивостей осаду соку
першої сатурації до дефікованого соку в переливну коробку дефекатора 6
додають вапняне молоко. Відсатурований сік виходить з апарату, через
підігрівач направляється в напірний збірник 8 і самопливом надходить в
листкові фільтри-згущувачі ФиЛС 9. Фільтрований сік першої сатурації
насосом подають через підігрівачі в апарат дефікації 13 перед другою
сатурацією, а вапняне молоко вводять в сік перед насосом.

Арк.
111294.14.ЕОНС.02.ПЗ 30
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Згущену суспензію соку першої сатурації з ФиЛС направляють в збірник
29 и насосом 28 – в збірник згущеної суспензії 10, звідки вона самопливом
надходить на преддефікацію 3 і на вакуум-фільтри 11.
Фільтрат після вакуум-фільтрів через вакуум-збірник збирається в
збірнику 26, звідки подається в напірний збірник 8 перед ФиЛС. Промитий
фільтраційний осад направляють в мішалку 27 і виводять з заводу. Сік з
дефекатора перед другою сатурацією 13 самопливом надходить в апарат
другої сатурації 14, а потім насосом через напірний збірник 15 – на листкові
фільтри-згущувачі 24. Фільтрований сік другої сатурації подають в
сульфітатор 18, де він обробляється отриманим в сірчистих печах 17 і
очищеним в субліматорі 16 сірчистим газом, а згущена суспензія з фільтрів-
згущувачів 24 слідує в збірник 25 і далі в збірник 8.
Сульфітований сік фільтрують на дискових фільтрах 22, а потім зі
збірника перед випарною установкою 23 насосом через підігрівачі подають
на випарну установку 19. При необхідності фільтри сульфітованого соку
можуть бути використані в якості контрольних для соку другої сатурації.
Сироп після випарної установки (ВУ) змішують з клеровкою жовтих
цукрів, обробленій в сульфітатор 20, і через підігрівач 2 насосом подають на
дискові фільтри сиропа 21. Фільтрований сироп з клеровкою насосом
направляють в відділ кристалізації. Осад, отриманий на фільтрах
сульфітованого соку і сиропу, направляють в збірник і насосом подають на
фільтри соку другої сатурації [ 4 ] .

Арк.
111294.14.ЕОНС.02.ПЗ 31
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИРОБНИЦТВА ЦУКРУ.
Внаслідок діяльності підприємств цукрової промисловості на
підприємстві утворюється велика кількість відходів.

3.1. Відходи цукрового виробництва

З усіх галузей харчової промисловості найбільшу масу відходів
отримують в цукровому виробництві. Відходами цукрової промисловості при
переробці буряка є жом, меляса, жомо пресова і дифузійна води, рафінадна
патока. Тільки відходи жому становлять 83,0% до маси переробленого буряка
(65–70 млн. т в рік). Жом є цінним кормовим продуктом, але в кислому
вигляді він втрачає 50,0% сухих речовин. Сушці підлягає лише 10,0–12,0%.
Збільшення питомої ваги сушеного жому дозволяє економити велику
кількість грубих кормів і зерна. Важлива утилізація бурякового жому –
найбільшого за обсягом відходу харчової промисловості. Жом має багато
амінокислот та азотистих речовин. У свіжому вигляді худобі згодовується
84%, сушеному – 16%. Така структура споживання призводить до великих
втрат (при зберіганні жом втрачає до 50% цінних речовин). 20–25% корисних
речовин втрачається при транспортуванні. Найбільш раціональним способом
зберігання жому з найменшими втратами цінних речовин є його сушіння.
Для налагодження випуску сухого жому треба здійснити перехід на
комбінування цукрового виробництва з жомо сушильним. Зараз майже всі
харчові виробництва мають комбіновані підприємства, які випускають
продукцію з відходів. В цукровій промисловості це сухий жом та добрива, в
м’ясній – кормова мука та лікарські препарати, в молочній – замінники
незбираного молока та молочний цукор, у спиртовій – вуглекислота, харчові
та кормові дріжджі, в крохмале-патоковій – сухі білкові корми тощо.[5]

111294.14.ЕОНС.03.ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
Розроб. Волошин І.П. Літ. Арк. Аркушів
Перевір. Ничик О.В. 32 42
Розділ 3.Екологічні
проблеми виробництва
цукру. БТЕК- IV-3
 3.2. Переробка жому
Цукровий буряк є єдиним сировиною для отримання цукру. До відходів
цукробурякової промисловості відносяьтся жом і меляса (кормова патока).
Цукор з бурякової стружки витягують водою. З стружки віджимають сік,
а залишок, званий жомом, використовують на корм худобі. Після виділення
цукру з соку залишається меляса, яка йде на корм худобі і різні технічні цілі.
Свіжі дифузійні залишки (жом) містять до 93% води; суху речовину
складається переважно з легких вуглеводів. В 1 кг свіжого жому міститься
близько 0,08 корм. од. і 6-8 г перетравного протеїну. На 1 корм. од. у свіжому
жомі припадає близько 7 г кальцію і 1 г фосфору. Перетравність органічних
речовин свіжого жому становить близько 85%.
Виробництво жому в переважній більшості випадків носить сезонний
характер. У свіжому вигляді жом зберігається погано, і тому його силосують
як в, спеціальних ямах, так і в звичайних силосних траншеях. При
силосуванні жому з метою скорочення втрат поживних речовин можуть бути
використані хімічні консерванти, які застосовують при сі лосованіі зелених
рослин.
Силосувати жом перед згодовуванням худобі можна частково понижати
і збагачувати азоту шляхом пропускання через нього 0,5-2 кг аміачної води 1
т. Після такої обробки його називають амонізованого жомом.
Кислий і амонізованний жом зазвичай згодовують відгодівельному
худобі по 30-40 кг на голову на добу. Кращими доповнювачем до Жомові
раціонів вважаються білкові концентрати з високим вмістом жиру - макухи,
висівки, борошно з цілих бобів сої та ріпаку. Якщо кількість жому в раціоні
займає 40% поживності, то збільшують дачу грубих кормів. Найбільш
ефективний спосіб зниження втрат поживності свіжого жому - його
висушування до 13-14% вологості. В 1 кг сухого жому міститься 0,84 корм.
од., 9,78 МДж обмінної енергії, 80 г сирого протеїну, 6,1 г лізину, 3,2 г

Арк.
111294.14.ЕОНС.03.ПЗ 33
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 сірковмісних амінокислот, близько 5 г кальцію, 2 г фосфору і 173 г
клітковини.[6]
Сухий жом - цінне кормове для жуйних при виготовленні вуглеводних
комбікормів для літнього годівлі тварин. Його можна вводити до 10% за
масою, замінюючи кількість зерна. При великих дачах жому (4-6 кг) худобі
його необхідно за добу до згодовування в 3-4-кратному кількості води, у
уникнення порушення рубцевого травлення.
Жом — екстрагована січка цукрових буряків, кормовий
відхід цукробурякового виробництва.
Жом використовують для годівлі тварин свіжим, кислим (силосованим)
та сушеним.
Свіжий жом містить 90—93% води; суха речовина складається
переважно з вуглеводів, добре перетравлюється. На повітрі швидко псується.
Кислий жом одержують силосуванням свіжого.
Він багатший, ніж свіжий, на протеїн, його краще поїдають тварини.
При зберіганні свіжого і кислого жому втрачається близько 40 %
поживних речовин, тому свіжий жом часто сушать.
Заводи випускають сушений жом у вигляді брикетів або розсипом.
Жом — вуглеводистий корм і не замінює концентровані корми. В ньому
мало азотистих речовин, немає каротину, є багато кальцію, тому в раціон з
жому включають білкові корми і багаті на фосфор мінеральні підгодівлі.[7]
В Україні налічується велика кількість цукрових заводів, які в період
виробництва цукру відчувають великі проблеми з утилізацією
відпрацьованого жому. Українська інжинірингова компанія МНС Груп
пропонує вирішення двох проблем цукрових заводів: енергетичної
(забезпечення цукрових заводів і додається інфраструктури власним газом і
електроенергією) та екологічної (зменшення забруднення грунту і повітря
відходами цукрового виробництва)
Незважаючи на те, що цукровий жом є цінною сировиною для годування
с / г тварин, повністю реалізувати його в період вересень - січень не вдається.
Арк.
111294.14.ЕОНС.03.ПЗ 34
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Величезна кількість направляється в жомохраніліща, де він з часом
розкладається, завдаючи шкоди екології. Одночасно з цим процесом цукрові
заводи відчувають колосальну потребу в енергоресурсах для свого
технологічного циклу, особливо в сезон виробництва цукру.
Будівництво біогазового комплексу та переробка жому дозволяє
отримувати біогаз, електричну енергію, біодобрива та теплову енергію.
Отриманий в результаті анаеробного зброджування біогаз, після
газоподготовки, передбачається використовувати в залежності від пори року
згідно потреб Замовника: в сезон цукроваріння біогаз буде направлятися на
виробничі потреби як недорога заміна природного газу, під час збирання
зернових біогаз буде направлятися на зерносушарки, в решту часу біогаз
спрямовуватиметься на газотурбінний енергоцентр для вироблення
електроенергії і теплової енергії.
Одним з найбільш перспективних і затребуваних напрямів використання
бурякового жому є виробництво харчових волокон. Харчове волокно
являє собою залишки рослинних клітин, які здатні протистояти гідролізу, що
здійснюється травними ферментами людини. Встановлена фізіологічна
добова потреба організму дорослої людини в харчових волокнах, яка складає
від 25 до 38 г.
З бурякового жому виробляється також пектиновий клей. Спосіб
отримання клею заснований на переведенні в розчин нерозчинних у холодній
воді пектинових речовин, що містяться в жомі. Вихід клею при цьому
становить 2,5-3% до маси свіжого жому.
Буряковий жом (свіжий і висушений) являє собою серйозний потенціал
для виробництва енергії. Він може бути використаний як сировина для
біогазових установок. Крім основної вигоди - отримання біогазу - установки
забезпечують поліпшення екологічної ситуації навколо цукрового заводу,
тому що дозволяють зменшити санітарну зону навколо підприємства з 500 до
150 м. Використання бурякового жому в якості сировини біогазових
установок дозволяє отримувати 60-70 м 3 газу з 1 тонни сировини. Біогаз - це
Арк.
111294.14.ЕОНС.03.ПЗ 35
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 газ, що складається з 50-70% метану (СН4) і 50-30% вуглекислого газу (С02),
і за своїми характеристиками близький до природного газу. Використання
біогазу в якості палива для теплоелектрогенератора забезпечує отримання 2
КВт-год. електричної та 2 КВт-год. теплової енергії з 1 м3 газу. При
використанні додаткової системи очищення в біогазовій установці можна
отримувати повний аналог природного газу (90% метану і 10% вуглекислого
газу), який можна використовувати для заправки автомобілів. Переброджену
масу бурякового жому після біогазової установки можна відразу
використовувати як добриво. Переброджена маса - це готові екологічно чисті
рідкі і тверді біодобрива, позбавлені нітритів, насіння бур'янів, патогенної
мікрофлори, специфічних запахів. При використанні таких збалансованих
біодобрив врожайність підвищується на 30-50%. Таким чином, біогазова
установка дозволяє отримувати добрива найвищої якості, ефективність яких
вища мінеральних, а собівартість практично дорівнює нулю. Таким чином,
можливості використання, переробки, утилізації бурякового жому досить
різноманітні, і всі ці напрямки мають детально опрацьовані технологічні
схеми, випробувані у виробництві. Буряковий жом в таких умовах стає не
просто побічним, а дуже цінним продуктом бурякоцукрового виробництва,
комплексне використання якого може істотно підвищити ефективність
функціонування цукрової галузі.[8]

3.3. Переробка меляси

Меляса містить близько 20% води, 9% сирого протеїну і близько 10%
золи.
В 1 кг патоки міститься 0,76 корм. од., 9,36 МДж обмінної енергії, 60 г
перетравного протеїну, 3,2 г кальцію, 0,2 г фосфору і 543 г цукрів.
Патока вводиться в раціон у стежу кількостях: молодняку великої рогатої
худоби від 6 до 12-місячного віку - 0,8-1 кг, від 13- до 18-місячного віку - 1-
1,2; від 18- до 24-місячного віку - 1,3-1,5; дорослому худобі на відгодівлі -
1,5-2 кг. Дачу патоки молочному худобі обмежують до 1 кг на добу на
Арк.
111294.14.ЕОНС.03.ПЗ 36
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 голову. Патоку розводять теплою водою у співвідношенні 1: 3 і таким
розчином поливають концентровані і грубі корми. При згодовуванні патоки
тваринам необхідно збільшити на 10-15% норму дачі кухонної солі.
Патоку застосовують спільно з кормової сечовиною (на 1 частину
сечовини 10-12 частин патоки) в годівлі жуйних тварин при недостатності в
раціонах протеїну. Дачу такого корму збільшують поступово до норми
протягом 10-14 днів.
Патоку часто додають в комбікорми для поліпшення смакових якостей і
як сполучний агент при гранулювання комбікормів. Норма введення - 3-4%
для всіх видів сільськогосподарських тварин.
Зберігають патоку в металевих цистернах або бетонованих ємностях.
Термін придатності - 5-8 місяців.
Меляса побічний продукт бурякоцукрового виробництва, густа брунатна
рідина, що залишається після переробки цукрових буряків як відходи
виробництва цукру.
Використовується як сировина для виробництва етилового спирту,
харчових кислот, хлібопекарських та кормових дріжджів, як добавка
до корму сільськогосподарських тварин, а також як зв'язуюча речовина при
грудкуванні дрібнодисперсного вугілля. За невеликих дозувань (менше 1%)
діє як прискорювач, а за великих дозувань – як уповільнювач хімічних
реакцій; застосовується за плюсових температур; має пластифікувальні
властивості; не викликає корозії. ДСТУ 3696-98.
У США та Канаді меляса набула високої популярності саме як
кулінарний сироп. Це один з небагатьох підсолоджувачів, багатих
на мікроелементи та вітаміни. Веганицінують чорну тростинну патоку
(blackstrap) як рослинне джерело кальцію. У Європі та Україні часто
використовується в годівлі сільськогосподарських тварин і поступово займає
свої полиці в крамницях в якості соусу.
Корми з меляси містять 20-25% води, близько 9% азотистих сполук,
переважно амідів, 58-60% вуглеводів, головним чином цукру, і 7-10% золи.
Арк.
111294.14.ЕОНС.03.ПЗ 37
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Гарний засіб для змащення грубих і концентрованих кормів. З додаванням
меляси готують багато комбікорму. При гранулюванні кормів її
використовують як зв'язуючий інгредієнт. Є цінною сировиною для
біотехнологічних виробництв, з меляси шляхом її зброджування отримують:
при анаеробному бродінні - етиловий спирт, молочну, масляну, пропіонову й
інші кислоти; при аеробному бродінні - глюконову, лимонну, фумарову,
щавлеву та оцтові кислоти. Меляса використовується для виробництва
низькоякісного самогону (малясівка, «Патоковий» самогін) та поряд з рисом
є сировиною для виготовлення «Тайського віскі» (Hong Thong).[9]
Виробництво хлібопекарських дріжджів.
На відміну від виробництва спирту зброджування ведуть таким шляхом,
щоб утворення спирту звести до мінімуму, а весь цукор використати на
побудову дріжджових клітин, тобто на їх ріст та розмноження. Останні
сильно прискорюються у присутності кисню, тому характерною ознакою
виробництва дріжджів є енергійна аерація рідини, що бродить, в той час, як
виробництво спирту є анаеробним процесом. Зброджування проводять за
26оС та рН 4,7 – 5,0. отримані клітини дріжджів відділяють на сепараторах з
проміжною промивкою водою. Дріжджовий концентрат пропускають через
фільтри і отримують пресовані дріжджі.
Із 100 кг меляси отримують як правило 100 кг пресованих дріжджів із
вмістом 25% СР. Пресовані дріжджі часто висушують.
Виробництво лимонної кислоти.
Зброджування цукрози меляси в лимонну кислоту здійснюється
аерофільними пліснявими грибками:
С12Н22О11 + 3 О 2 = 2 С6Н8О7 + 3 Н2О
Утворена кислота з метою її очищення від інших речовин, що при йьому
утворюються, зв’язується вапном в цитрат кальцію. Отримана суспензія
цитрату фільтрується, причому фільтрат являє собою чистий розчин
лимонної кислоти, котра після цього кристалізується, а кристали

Лист
111294.14.ЕОНС.03.ПЗ 38
Изм. Лист № докум. Подпись Дата
 відділяються з маточного розчину в центрифугах. Із 100 кг меляси
отримується приблизно 20 кг кристалічної лимонної кислоти.
З меляси отримують моноглютамат натрію, L - лізин, пеніциліні інші
антибіотики, вітаміни і стимулятори зростання. При цьому меляса - основна
сировина для виробництва вітаміну В12, оскільки бетаїн меляси сприяє його
біосинтезу. У Eurolysine (Франція) побудований найбільший в світі завод по
виробництву L - лізину, що виробляє більше 21 тис. т в рік цієї амінокислоти.
Використання L - лізину для харчування тварин дозволило значно скоротити
для цих цілей витрати сої. Окрім основного продукту L - лізину, з
мінеральних і органічних відходів його біологічного виробництва отримують
бінарні добрива NK розчин з 45%-им вмістом протеїну, який концентрують і
продають на корм для худоби.
Інші шляхи використання меляси.
Меляса зарекомендувала себе хорошою сировиною для виробництва
детергентів (миючих засобів), а також при виготовленні деяких будівельних
матеріалів і в ливарному виробництві. Виявилось, що добавка 0,3...0,5%
меляси в глину перед формуванням цеглини дозволяє поліпшити його
пластичність і міцність після випалення. Залежно від виду сировини для
виробництва цеглини за рахунок добавок меляси можна поліпшити його
якість на 20...40%.Мелясу додають в грубі корми для худоби у поєднанні з
сечовиною, глауберовою сіллю і іншими компонентами. При використанні
меляси для поліпшення кормового раціону тварин до неї пред'являють
відповідні вимоги. Так, по нормах ЄС вміст цукру в буряковій мелясі
повинен бути рівне або перевищувати 45%, а для очеретяно-цукрової -
більше 50% до її маси. Окрім цього, у Франції існують обмеження на деякі
мікроелементи, вміст яких в мелясі не повинен перевищувати (мг/кг):
миш'яку - 2, свинцю - 10, фтору - 150 і ртуті - 0,1.[10]
В літейних цехах мелясу в кількості 4-5% добавляють у формотворний
пісок.При електролітичному способі отримання алюмінію вугільні аноди,
насаджені на металічні стержні, для підвищення міцності опускають в масу,
Арк.
111294.14.ЕОНС.03.ПЗ 39
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 що складається із графіту та меляси.Під час штучного чи повітряного
сушіння деревини її змазують сумішшю із розчину повареної солі та меляси
щоб деревина не розтріскувалася.Мелясу використовують у виробництві
сурогатів кави, сухих електробатарей.Як живильне середовище у
мікробіологічному синтезі меляса використовується для виробництва лізину
(незамінна амінокислота) . З меляси отримують молочну кислоту (для
харчової та шкіряної промисловостей), глютамінову кислоту (як харчову
добавку) та ін.

Арк.
111294.14.ЕОНС.03.ПЗ 40
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Висновки.
Підприємства харчової промисловості створюють погану екологічну
ситуацію викидами та скидами шкідливих речовин у повітря та утворенням
стічних вод, які забруднюють ґрунти, що унеможливлює вирощування
екологічно чистої сировини для виробництва харчових продуктів.
В Ці забруднення розповсюджуються в межах повітряного басейну
досить нерівномірно, їх концентрація в повітрі в окремих районах може
досягати загрозливих для здоров'я населення розмірів [ 11 ].
Саме тому, необхідно впроваджувати технології утилізації відходів
цукрової промисловості, які утворюються на підприємстві. Це в першу чергу
стосується переробки їх на вторину сировину.Крім того, підприємствами
цукрової промисловості здійснюються викиди у атмосферне повітря у
вигляді продуктів згорання палива ТЕЦ, оксиди вуглецю, аміак, оксид заліза,
масляна та оцтова кислоти, сірководень та карбонові кислоти, що призводять
до його забруднення.
Екологізація виробництва повинна бути направлена на скорочення та
попередження виникнення відходів виробництва, скорочення первинної
сировини, що надходить у виробництво та підвищення її якості.

111294.14.ЕОНС.03.ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
Розроб. Волошин І.П. Літ. Арк. Аркушів
Перевір. Ничик О.В. 41 42
Висновки.
БТЕК- IV-3
 Список використаної літератури:
1. Белік В. Стан та проблеми цукрової промисловості//№9-10. Техніка
АПК. – 2003, с. 34-36.
2. Скорик К.Д. Якість цукру: вимоги, контроль, менеджмент: Навч.
посібник.-К.: «Сталь», 2009.- 99с.
3. Сучасні схеми і обладнання для переробки цукрових буряків.
Транспортування, очищення, отримання стружки і дифузійного соку:
Навчальний посібник. –К.:ІПДО НУХТ, 2006.– 240 с.
4. Современные технологии и оборудование свеклосахарного
производства В2-хч. Ч.1 / В. О. Штангеев, В. Т. Кобер, Л. Г. Белостоцкий и
др.; Под ред. В.О.Штангеева. – К.:, «Цукор України», 2003. – 352стр., 71
табл., 128 илл..
5. Гусятинська Н. А. До питання екологізації виробництва цукру
[Електронний ресурс] / [Гусятинська Н. А., Чорна Т. М., Бондар Л. М., Касян
І. М.] // Збірник наукових статей “ІІІ-го Всеукраїнського з’їзду екологів з
міжнародною участю”. – Вінниця, 2011. – Том.2. – С.548–551. Режим
доступу: http://eco.com.ua/
6. Запольський А.К., Українець А.І. Екологізація харчових виробництв:
Підручник. – К.: Вища школа, 2005. – 423 с.

7. Вода и сточные воды в пищевой промышленности: [пер. с польс.] / Я.

Томчинская [и др.]. – М., 1972. – 383 с.
8. Корчик Н.М. Технологии очистки сточных вод предприятий пищевой
промышленности // Материалы IV междунар. конф. «Сотрудничество для
решения проблемы отходов». – Харьков, 2007. – С.251-254.

111294.14.ЕОНС.03.ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
Розроб. Волошин І.П. Літ. Арк. Аркушів
Перевір. Ничик О.В. 41 42
Список використаної
літератури
БТЕК-IV-3
 9. Штангеев К.О. Раціоналізація теплового господарства цукрових
заводів: Навчальний посібник. – ІПДО НУХТ, 2006. – 86 с.
10. Оборотні системи охолоджувального водопостачання в
бурякоцукровому виробництві та сучасні технології обробки оборотних вод:
Навч. посібн.–К.: ІПДО НУХТ, 2009.– 60 с
11. Левандовський Л.В., Бублієнко Н.О., Семенова О.І.
Природоохоронні технології та обладнання: Підручник. – К.:НУХТ, 2013. –
243c.

Арк.
111294.14.ЕОНС.ПЗ 42
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата