МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет «Чернігівська Політехніка»

Навчально-науковий інститут права і соціальних технологій
Факультет соціальних технологій, оздоровлення та реабілітації
Кафедра соціальної роботи

ШЕЇН ВІКТОРІЯ ВАДИМІВНА

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни: «Теорія соціальної роботи»
на тему: «Проблема міжнародного визначення соціальної роботи.
Концептуальні підходи до розуміння соціальної роботи у світі»
Курс I Група СР-221

Науковий керівник:
Кандидат педагогічних наук, доцент
Коленіченко Т.І.

Робота подана на Робота допущена до Робота захищена з

оцінкою
кафедру захисту
_____________________
Науковий керівник
___________________
« » _________ 2023 р « » _________ 2023 р
Член комісії
___________________

Чернігів, 2023
 Я, Шеїн Вікторія Вадимівна, підтверджую, що дана робота с моєю-
власною письмовою роботою, оформленою з дотриманням цінностей та
принципів етики та академічної доброчесності відповідно до Кодексу
академічної доброчесності Національного Університету «Чернігівська-
Політехніка». Я не використовувала жодних джерел, крім процитованих, на
які надано посилання в роботі
 ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ
СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ
1.1. Проблеми визначення соціальної роботи в працях науковців
1.2. Фактори , які впливають на визначення соціальної роботи
1.3. Історія міжнародного визначення соціальної роботи
1.4. Документ «Глобальне визначення соціальної роботи» (2014)
Висновки до першого розділу
РОЗДІЛ 2 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ І
СУТНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ
2.1. Соціальна робота як інструмент соціального захисту
2.2. Соціальна робота як професійна діяльність у роботі з клієнтами, що
переживають проблеми
2.3. Соціальна робота як професія, що здійснює внесок у розбудову
громадського суспільства
Висновки до другого розділу
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 ВСТУП
Актуальність дослідження. Сьогодні світ переживає кризові явища, що
позначилися на всіх без винятку сферах людської життєдіяльності. Так,
необхідно відзначити, що економіка, політика та культура – три взаємозалежні
важелі: розвиток однієї з них сприяє розвитку двох інших і навпаки –
гальмування хоча б однієї наслідком своїм має тотальні деструктивні процеси.
Більш того, конструктивні чи деструктивні процеси в зазначених сферах
позначаються на житті суспільства в цілому та конкретної людини, зокрема.
На жаль, і світ, і Україна друге десятиліття XXI ст. проживають
здебільшого в атмосфері деструкції, що породжує й посилює стани
самотності, відчаю, агресивності, заглиблює процеси відчуження людини від
інших, від світу, природи та суспільства.
Звідси, очевидно, що економічна, політична, соціальна, правова,
культурна, духовна, релігійна, освітня, наукова та інші сфери людської
діяльності як у світі, так і в Україні потребують сьогодні нових стратегічних
напрямів їх розбудови одночасно як зсередини, так і в контексті світових
процесів глобалізації.
Серед найбільш актуальних соціальних проблем сьогодення в Україні
найчастіше називаються проблеми бідності, малозабезпеченості, безробіття,
недостатнього рівня соціальної захищеності цілої низки громадян (людей з
функціональними обмеженнями, людей похилого віку, представників
національних меншин, молоді тощо), міграційні та етнічні проблеми,
сирітство, безпритульність та ін. Слід зазначити, що наведений вище перелік
проблем є актуальним не лише для українського суспільства, чимало досить
розвинених країн також стикаються з подібними негараздами і мають певний
досвід їх вирішення чи пом’якшення. І вивчення зарубіжного досвіду
соціальної роботи дозволяє отримувати інформацію щодо пошуку можливих
шляхів пом’якшення соціальної проблематики з урахуванням вітчизняної
специфіки.
 Недостатня теоретична розробленість проблеми та її практична значущість
зумовили вибір теми курсової роботи «Проблема міжнародного визначення
соціальної роботи. Концептуальні підходи до розуміння соціальної роботи
у світі».
«Проблема міжнародного визначення соціальної роботи. Концептуальні
підходи до розуміння соціальної роботи у світі» досліджувалася такими
науковцями, як Т. Семигіна, М. Грей, Г. Аскеленд, Л. Домінеллі, Н. Ахмаді.
Тетяна Семигіна є автором понад 160 наукових та навчально-методичних
праць з питань соціальної роботи та соціальної політики. Член Ради
директорів Міжнародної асоціації шкіл соціальної роботи, співредактор
міжнародного наукового журналу «Social Policy and Social Work in Transition».
У її виданні «Міжнародна соціальна робота: пріоритети та стандарти»
розкрито новітні тенденції розвитку міжнародної соціальної роботи.
Представлено історію міжнародної соціальної роботи, обговорено документи,
ухвалені міжнародними асоціаціями соціальних працівників, наведено
переклади глобального визначення соціальної роботи, глобальних етичних
принципів соціальної роботи, глобальних стандартів підготовки соціальних
працівників тощо.
Концептуалізація міжнародної соціальної роботи відбулась завдяки
працям австралійської науковиці Мел Грей, норвезької дослідниці Гурід Ага
Аскеленд.
У дослідженнях закордонних авторів спостерігається прагнення пояснити
схожі тенденції розвитку практики соціальних служб, перенесення технологій
такої практики із країни в країну, а також зрозуміти появу глобальних
соціальних проблем і можливості соціальних працівників протидіяти цим
явищам. Власне, саме ці аспекти й становлять предметне поле міжнародної
соціальної роботи.
Водночас деякі вчені, як-от Мел Грей, Лена Домінеллі вказують на
сутнісні відмінності між різними регіонами світу у розумінні соціальної
роботи, відмінні концептуалізації практики та неоднакову професійну
ідентичність у різних країнах, що робить концепцію міжнародної соціальної
роботи уразливою й такою, що потребує постійного перегляду.
На увагу заслуговує позиція дослідника Надера Ахмаді із Швеції,
відповідно до якої важливо зосереджуватись не тільки на тому, як
здійснюється практика міжнародної соціальної роботи, а й на тому, яким саме
цілям вона слугує.
Таким чином, у закордонній науковій літературі сформувалось уявлення
про міжнародну соціальну роботу як про транснаціональну діяльність
(діяльність понад кордони) соціальних працівників та тих, хто представляє
професію соціальна робота, щодо підвищення добробуту людей і поваги до
їх гідності.
Об’єкт дослідження – проблема дефініції соціальної роботи в міжнародній
перспективі.
Предмет дослідження – фактори, які впливають на визначення соціальної
роботи та концептуальні підходи до її розуміння.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати проблему дефініції соціальної
роботи в міжнародній перспективі, з’ясувати фактори, що впливають на
визначення соціальної роботи та проаналізувати підходи до розуміння
соціальної роботи.
Відповідно до мети дослідження нами розроблено завдання дослідження:
1.Теоретично обґрунтувати проблему дефініції соціальної роботи в
міжнародній перспективі
2. З’ясувати, що впливає на визначення соціальної роботи у світі
3. Проаналізувати підходи до розуміння соціальної роботи.
Методи дослідження. У процесі написання курсової роботи нами
використовувалися такі методи дослідження, як аналіз, порівняння, індукції,
дедукції та узагальнення. Метод аналізу дозволяє нам проаналізувати наукову
літературу з зазначеної тематики та зробити певні висновки. Порівняння це
науковий метод пізнання, який дозволить нам зіставити невідоме
(досліджуване) явище уже з відомими, досліджуваними раніше для виявлення
загальних ознак або відмінностей між ними. Зібрати інформацію від загальної
до часткової нам допомагає метод індукції, який дає можливість одержати
загальний висновок на основі окремих фактів. Протилежний метод до індукції
це дедукція, яка допоможе нам в одержанні часткових висновків на основі
знання якихось загальних положень. За допомогою метода узагальнення ми
зафіксуємо загальні ознаки та властивості певного класу об'єктів та здійснимо
перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш
загального.
Наукова новизна полягає у визначенні проблем дефініції соціальної роботи
та підходів до її розуміння.
Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається з двох
розділів, висновків до кожного розділу та списку використаних джерел.
 РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ
РОБОТИ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ
1.1. Проблеми визначення соціальної роботи в працях науковців
Досліджуючи проблему визначення соціальної роботи ми спираємося на
праці науковців, які працюють в таких галузях науки, як історія, педагогіка,
філософія, психологія та соціальна робота.
Вважаємо за доречне проаналізувати поняття «соціальна робота» та
«міжнародна соціальна робота».
Проаналізуємо поняття «соціальна робота» в працях істориків. Науковці
Фурман А. та Підгурська М. зазначають, що соціальна робота – це професія,
які виникла у другій половині ХІХ століття і розвивається на основі
всезростаючого запиту сучасного суспільства стосовно створення дієздатної
системи соціальної допомоги населенню. Історія створення і формування
основних ідей, підходів, концептів, мети, принципів, технологій, методів і
засобів соціальної практики, і ґрунтується вона на поступовому розвитку й
удосконаленні уявлень соціуму та окремих особистостей про зміст, структуру,
особливості людинознавчої діяльності, про способи налагодження ситуативної
соціальної взаємодії.[1] Вчені Лукашевич М.П. та Мигович І.І. переконують,
що соціальна робота– увійшла в соціально-гуманітарну літературу наприкінці
ХІХ ст. у відповідь на соціальну потребу суспільства у змістовому
відображенні практичної діяльності людей, які допомагали бідним.[2]
Отже, проаналізувавши праці істориків щодо дослідження поняття
«соціальна робота» ми дійшли висновку, що дане поняття описує , що
соціальна робота зародилась , як благодійництво та допомога нужденним, але
як професія вона з’явилась у другій половині ХІХ століття.
Тепер проаналізуємо поняття «соціальна робота» в працях соціальних
працівників. Науковець Полтавець В.І. зазначає, що соціальна робота– це
система теоретичних знань і заснована на них практика, яка має на меті
забезпечення соціальної справедливості шляхом наснаження і підтримки
найменш захищених верств суспільства та протидії факторам соціального
виключення.3 Вчена Семигінa Т.В. переконує, що соціальна робота– це
галузь наукових знань і професійна діяльність, спрямована на підтримання і
надання кваліфікованої допомоги будь-якій людині, групі людей, громаді, що
розширює або відновлює їхню здатність до соціального функціонування,
сприяє реалізації громадянських прав, запобігає соціальному виключенню.[4]
Науковець Лукашевич М.П. зазначає, що соціальна робота– це професійна
діяльність соціальних інституцій, державних та недержавних організацій, груп
і окремих індивідів із надання допомоги у здійсненні успішної соціалізації
особам чи групам людей у випадках, коли за відсутності належних умов у
суспільстві або особистих вад їхня соціалізація утруднюється, призупиняється
або відбувається у зворотному напрямі (десоціалізація).5
Отже, проаналізувавши праці соціальних працівників щодо дослідження
поняття «соціальна робота» ми дійшли висновку, що дане поняття означає
надання допомоги будь-якій людині, групі людей, громаді задля відновлення
їх здатності до соціального функціонування, реалізації громадських прав та
запобігання соціальному виключенню.
Проаналізуємо друге поняття «міжнародна соціальна робота» в працях
істориків. Американський дослідник Лінн М. Хілі (Lynne М. Ilealy) дає
наступне визначення: «Міжнародна соціальна робота - це міжнародна
професійна діяльність за чотирма напрямками: внутрішня практика, яка
відповідає міжнародним стандартам; професійний обмін, практика на
міжнародному рівні, а також міжнародна політика, орієнтована на соціальний
розвиток і захист клієнта ».6 Водночас деякі вчені, як-от Мел Грей, Лена
Домінеллі вказують на сутнісні відмінності між різними регіонами світу у
розумінні соціальної роботи, відмінні концептуалізації практики та
неоднакову професійну ідентичність у різних країнах, що робить концепцію
міжнародної соціальної роботи уразливою й такою, що потребує постійного
перегляду.7
 Поняття «міжнародна соціальна робота» також досліджували філософи.
Один із них був Джон Роулз. Він вважав, що соціальна справедливість
повинна бути забезпечена на глобальному рівні, а не лише на рівні окремих
країн. Роулз підкреслював важливість уваги до потреб індивідуальних людей,
а також рівного доступу до можливостей та ресурсів.
Отже, міжнародна соціальна робота - це галузь соціальної роботи, яка
фокусується на роботі з людьми з різних культур, національностей та
соціальних груп. Її мета є покращення якості життя людей, які мають потребу
в підтримці та захисті своїх прав, особливо тих, хто опинився в складних
життєвих обставинах через певні соціальні проблеми.
Проаналізувавши наукові праці вчених, які працюють в таких галузях
науки як історія, педагогіка, філософія, психологія та соціальна робота, ми
дійшли висновку, що поняття «соціальна робота» - це система теоретичних
знань і заснована на них практика, спрямована на підтримання і надання
кваліфікованої допомоги будь-якій людині або групі людей, що розширює або
відновлює їхню здатність до соціального функціонування, сприяє реалізації
громадянських прав, запобігає соціальному виключенню. Вона сформувалась,
як благодійництво та допомога нужденним, але як професія вона з’явилась у
другій половині ХІХ століття. Поняття «міжнародна соціальна робота»– це
галузь соціальної роботи, яка зосереджується на роботі з людьми з різних
культур, національностей та соціальних груп. Також, це обмін професійним
досвідом на міжнародному рівні; внутрішня практика, яка відповідає
міжнародним стандартам; практика на міжнародному рівні, а також
міжнародна політика, спрямована на соціальний розвиток і захист клієнта.
Мета є покращення якості життя людей, які мають потребу в підтримці та
захисті своїх прав, особливо тих, хто опинився в складних життєвих
обставинах через певні соціальні проблеми.
 1.2. Фактори , які впливають на визначення соціальної роботи

Соціальна робота - це широке поняття, яке включає в себе різні види

діяльності з метою забезпечення соціального добробуту та покращення якості
життя людей.8 Фактори, які впливають на визначення соціальної роботи,
можна узагальнити наступним чином:
1. Соціальні потреби — потреби, що створюються суспільством і залежать
від рівня його розвитку, а також від специфічних умов діяльності соціальних
суб'єктів (індивідів, груп)[9]. Усвідомлення соціальної потреби стає
мотивацією діяльності й виявляється у бажаннях, цілях, інтересах людей[10].
Соціальна робота спрямована на задоволення потреб різних груп населення,
таких як люди з інвалідністю, безпритульні, проститутки, наркомани, діти,
люди похилого віку, та інші. Спеціалісти з соціальної роботи вивчають
соціальні потреби та пропонують ефективні рішення для їх задоволення.11
2. Політичний контекст - є важливим фактором в соціальній роботі, оскільки
він визначає законодавство, фінансування та регулювання соціальної роботи в
державі. Політичні рішення можуть мати вплив на доступність та якість
соціальних послуг, а також на робочі умови та зарплати соціальних
працівників. У цьому контексті важливо розуміти, як політичні процеси
впливають на соціальну роботу, і працювати для забезпечення того, щоб
рішення, які приймаються, сприяли покращенню умов життя та здоров'я
клієнтів соціальних послуг. Також важливо бути відкритим для діалогу та
співпраці зі всіма зацікавленими сторонами, включаючи політиків, громадські
організації та інші професійні групи, для забезпечення розвитку та підтримки
ефективної соціальної роботи. Крім того, політичний контекст може впливати
на визначення пріоритетів у соціальній роботі та на підходи до розв'язання
соціальних проблем.12
3. Культурні особливості - соціальна робота повинна враховувати культурні
особливості різних груп населення, такі як релігійні переконання, традиції,
звичаї та інші. Спеціалісти з соціальної роботи повинні бути готовими до
співпраці з різними культурними групами, розуміти та поважати різні
культурні традиції та звичаї, та забезпечувати рівність та справедливість у
доступі до ресурсів та послуг для всіх своїх клієнтів.13
4. Економічні чинники - соціальна робота залежить від доступності ресурсів
та фінансування. Загалом, економічні чинники в соціальній роботі мають
важливе значення, оскільки вони впливають на можливості людей забезпечити
свої основні потреби та отримати необхідну підтримку та послуги. Недостатнє
фінансування може обмежувати можливості соціальної роботи та її
ефективність.14
5. Технологічні інновації - розвиток технологій може змінювати підхід та
ефективність соціальної роботи. Інноваційні технології можуть бути
використані в соціальній роботі, щоб поліпшити якість та ефективність
соціальних послуг та забезпечити більш високий рівень задоволеності
клієнтів. Однак важливо враховувати етичні, правові та безпекові аспекти
використання технологій в соціальній роботі. Наприклад, використання
комп'ютерних програм та інтернет-технологій може сприяти ефективнішому
забезпеченню соціальної допомоги та зв'язку з клієнтами. 15
6. Підходи до розв'язання проблем - соціальна робота може використовувати
різні підходи для розв'язання соціальних проблем, такі як індивідуальний,
груповий або системний підхід. Кожен з цих підходів має свої переваги та
обмеження, і використовується залежно від конкретної ситуації та потреб
клієнта. Соціальні працівники можуть також комбінувати кілька підходів, щоб
забезпечити максимально ефективну допомогу клієнтам.
7. Законодавство - законодавство може визначати обсяги та умови надання
соціальних послуг. Соціальні працівники повинні дотримуватися
законодавства та етичних стандартів у своїй діяльності, щоб забезпечити
найвищий рівень захисту прав та інтересів своїх клієнтів. Вони повинні також
мати розуміння законодавства та його впливу на соціальну роботу
8. Комунікаційні навички - соціальна робота передбачає взаємодію з людьми,
тому вміння ефективно спілкуватися є важливим фактором успішної
соціальної роботи. Загалом, комунікаційні навички в соціальній роботі є
важливим інструментом, який допомагає соціальним працівникам взаємодіяти
з клієнтами та забезпечити їм необхідну допомогу та підтримку. Важливо
навчитися ефективно спілкуватися з людьми з різними потребами та
проблемами, та забезпечити їм позитивне та безпечне середовище для
вирішення їхніх проблем.
9. Навички самореалізації - соціальна робота може сприяти саморозвитку та
самовдосконаленню соціальних працівників. Важливим фактором визначення
соціальної роботи є можливість для соціальних працівників реалізувати свої
потреби та цілі.16
Ці фактори можуть впливати на визначення та організацію соціальної роботи
та важливі для її успішності та ефективності. Комбінація цих факторів
залежить від конкретної ситуації та мети соціальної роботи. 11
 1.3. Історія міжнародного визначення соціальної роботи
Визначення соціальної роботи, напевне, можна вважати одним із
найважливішим документів для професії, оскільки воно визначає її роль та
функції.16
Перше визначення, прийняте на конгресі Міжнародної федерації соціальних
працівників у Брайтоні в 1982 році, було таким: «Соціальна робота — це
професія, метою якої є здійснення соціальних змін як у суспільстві в цілому,
так і в окремих його частинах» (це визначення іноді називають
«брайтонським»). Визначення критикували за надто загальне. У 1994 році на
черговому пленарному засіданні МФСП було ініційовано перегляд існуючих
визначень. Через два роки була призначена цільова група, до складу якої
увійшли представники кожного з п’яти регіонів МФСП та експерти з усього
світу. У розробці нового визначення брала участь Міжнародна асоціація шкіл
соціальної роботи.
У 2001 році, після років інтенсивних дискусій і переговорів, перше
визначення міжнародної соціальної роботи було прийнято спільним рішенням
МФСП і МАШСР (це відбулося під час зустрічі двох глобальних організацій у
Монреалі, тому його іноді називають «монреальським визначенням»). Він
складається з двох частин – короткої ідентифікаційної частини, яка, власне, є
самим визначенням, і багатосторінкового коментаря до нього. Офіційне
визначення професії мало на меті відобразити соціальну роботу як модель у
всьому світі на початку ХХІ століття.(рис.1)
Міжнародне визначення соціальної роботи
(2001 р.)96

 Соціальна робота як професійна діяльність сприяє соціальним змінам, розв’язанню проблем у

людських стосунках, а також наснаженню і звільненню людей задля покращення їхнього
добробуту. Використовуючи теорії поведінки людини та теорії соціальних систем, соціальна робота
здійснює втручання у сферу взаємодії людей з їхнім оточенням.
Принципи дотримання прав людини та соціальної справедливості є головними для соціальної роботи
Рис.1 Семигіна, Т. В., Брижовата, О. С. (2002). Міжнародне визначення соціальної роботи. Соціальна політика і
соціальна робота, 3-4, 144-157.
 У рішенні глобальної професійної організації також зазначено, що
міжнародне визначення соціальної роботи має переглядатися кожні десять
років. Тому протягом 2008-2013 рр. Міжнародна федерація соціальних
працівників та Міжнародна асоціація шкіл соціальної роботи організували
глобальну професійну дискусію щодо нового визначення соціальної роботи.
Деякі частини нового визначення були жваво обговорені в азіатських та
європейських професійних спільнотах, особливо в сферах прав людини,
розширення прав і можливостей клієнтів тощо.
У липні 2014 року під час Всесвітнього конгресу соціальної роботи в
Мельбурні було прийнято нове міжнародне визначення соціальної роботи під
назвою «Глобальне визначення професії соціального працівника».(рис.2) Воно
замінює попереднє визначення 2001 року.

Рис.2 Глобальне визначення соціальної роботи (2014), ухвалене Міжнародною федерацією соціальних працівників та
Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи / Переклад з англ. Т. Семигіної
 Документ, як і визначення 2001 року, складається з самого визначення та
коментарів до нього, пояснюючи завдання, принципи та ключові теоретичні
поняття соціальної роботи. Водночас він містить і деякі особливості в
розумінні соціальної роботи.
1. На відміну від попереднього міжнародного визначення, яке діяло у 2001-
2014 роках, нове визначення стверджує, що соціальна робота – це не лише
професійна практика, а й академічна дисципліна.
2. Якщо раніше мова йшла про те, що соціальна робота базується на теоріях
людської поведінки (фактично – психологічні теорії) та теорії систем
(соціологічні теорії), то тепер мова йде про наявність власних теорій
соціальної роботи і опертя на більш широкий спектр гуманітарного знання, з
одного боку, і на місцеві знання, з іншого.
3. У новому визначені з’явились нові конструкти «соціальної згуртованості»
та «колективної відповідальності» та зроблено наголос на структурних
чинниках соціальної справедливості, що цілком відповідає уявленням як
прихильників соціологічних теорій, так і такого розуміння міжнародної
соціальної роботи, що зосереджується на структурних компонентах і потребі
державного/наддержавного регулювання розв’язання соціальних проблем ,
рухові від мікро- до макропрактики соціальної роботи та розуміння
суспільного характеру соціальної нерівності. При цьому деякі азійські та інші
національні асоціації доводили потребу відмовитися від основоположної ідеї
професії, що соціальна робота ґрунтується на правах людини. Їхнім
аргументом слугував той факт, що програми із соціальної підтримки
впроваджуються, зокрема, в тих країнах, де не дотримуються прав людини.
Проте глобальна професійна спільнота цю ідею зрештою не підтримала, відтак
було визначено, що соціальна робота має прагнути орієнтуватися на
філософію прав людини.
4. Нове визначення також ґрунтується на ідеях деколонізації та наголошує на
місцевих знаннях (знаннях корінних народів), а також на локальній практиці.
Воно протистоїть підходам універсальності в соціальній роботі та так званому
професійному імперіалізму. Однак, теза про «знання корінних народів»
оспорюється деякими національними асоціаціями, передовсім асоціаціями
соціальних працівників з європейських країн.16
На рис.3 висвітлено спільні та відмінні риси визначень соціальної роботи,
ухвалених Міжнародною федерацією соціальних працівників та Міжнародною
асоціацією шкіл соціальної роботи у 2001 та в 2014 рр.

СПІЛЬНЕ НОВЕ У 2014Р.

+ Академічна
Професія
дисципліна

Соціальні зміни + Колективна

відповідальність

+ Місцеві знання
Права людини про соціальну
роботу

Соціальна + Власні теорії

соціальної
справедливість
роботи

Рис. 3 Спільні та відмінні риси визначень соціальної роботи, ухвалених МФСП та МАШСР у 2001 та в 2014 рр.
Семигіна, Т. (2020). Сучасна соціальна робота. Київ: АПСВТ.
 1.4. Документ «Глобальне визначення соціальної роботи» (2014)
«Соціальна робота це заснована на практиці професія та академічна
дисципліна, яка сприяє соціальним змінам та розвитку, соціальній
згуртованості, активізації та звільненню людей. Центральне місце в соціальній
роботі посідають принципи Соціальної справедливості, прав людини,
колективної відповідальності і поваги до різноманітності. Підкріплена
теоріями соціальної роботи, соціальних і гуманітарних наук, а також
місцевими знаннями, соціальна робота залучає людей і структури для
вирішення життєвих проблем та підвищення добробуту.
Наведене вище визначення може бути посилене на національному та/або
регіональному рівнях».
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ
Основні завдання професії соціальної роботи це сприяння соціальним змінам,
соціальному розвитку, соціальній згуртованості, а також наснаженню і
звільненню (розширенню свобод) людей.
Соціальна робота практично орієнтована професія та - академічна
дисципліна, яка визнає, що пов'язані між собою історичні, соціально-
економічні, культурні, територіальні, політичні та індивідуальні фактори
створюють можливості та/чи перешкоди добробуту та розвитку людей.
Структурні бар'єри сприяють укоріненню нерівності, дискримінації,
експлуатації та пригнобленню. Розвиток критичної свідомості через
осмислення структурних джерел пригноблення і/або привілеїв, що базуються
на таких критеріях, як раса, клас, мова, релігія, гендер, наявність
інтелектуальної чи фізичної недостатності, культурна чи сексуальна
орієнтація, та розвиток дієвих стратегій, спрямованих на усунення
структурних і особистісних бар'єрів, е ключовими у розвивальній практиці,
завданнями якої є наснаження і звільнення (розширення свобод) людей.
Виявляючи солідарність з тими, хто перебуває у скрутному становищі,
соціальна робота спрямована на подолання бідності, звільнення вразливих та
пригноблених, сприяє соціальному залученню згуртованості. i соціальної
 Завдання сприяти соціальним змінам ґрунтується на тому, що втручання
соціальної роботи має відбуватися тоді, коли на індивідуальному рівні, на
рівні сім'ї, малої групи, громади чи суспільства наявна така ситуація, яка
потребує зміни і розвитку. Це Завдання зумовлене необхідністю кинути
виклик і змінити ті структурні умови, які спричиняють маргіналізацію,
соціальне виключення та Пригноблення. Ініціативи з соціальних змін
визнають роль людських чинників у просуванні прав людини та економічної,
екологічної і соціальної справедливості. Соціальна робота так само підтримує
соціальну стабільність допоки таку стабільність не використовують для
підтримки маргіналізації, соціального виключення чи пригноблення будь-якої
окремої групи осіб.
Концепція соціального розвитку передбачає впровадження таких стратегій
втручання, що в підсумку формують бажані рамки для державних і політичних
контекстів, на додаток до більш популярних підходів - залишкового та
інституціонального. Соціальний розвиток грунтується на цілісних
біопсихосоціальних, моральних оцінках (судженнях) і втручаннях, які
виходять за межі розподілу на мікро- і макро- рівні, включають численні
системні рівні та міжгалузеве й міжпрофесійне співробітництво, спрямовані на
забезпечення сталого розвитку. Пріоритетними є соціально-структурний та
економічний розвиток; при цьому не підтримується загальноприйнята думка
про те, що економічне зростання є необхідною умовою для соціального
розвитку.
ПРИНЦИПИ
Основними принципами в соціальній роботі є: повага до невід'ємної цінності
і гідності людей, не нанесення шкоди, повага до різноманіття, захист прав
людини і соціальної справедливості.
Представництво інтересів та захист прав людини і соціальної справедливості
є мотивацією та рушійною силою соціальної роботи. Професія соціальної
роботи виходить із того, що права людини можуть повноцінно дотримуватись
лише тоді, коли наявна колективна відповідальність. Ідея колективної
відповідальності полягає в тому, що права окремої людини можуть бути
щоденно реалізовані лише за умови відповідальності кожної людини одна
перед одною та перед оточенням; а також звертає увагу на важливість
створення рівних взаємовідносин у межах громад. Саме тому головним
фокусом соціальної роботи виступає адвокація прав людини на всіх рівнях та
сприяння досягненню таких результатів діяльності, за яких кожна людина
бере відповідальність за добробут інших, розуміє і поважає як
взаємозалежність людей, так і взаємозалежність між людьми і навколишнім
оточенням.
Соціальна робота охоплює права першого, другого і третього покоління. До
прав першого покоління належать громадянські та політичні права, як-от
свобода слова і думки, свобода від тортур і недоторканість особистості; друге
покоління включає соціально- економічні та культурні права, такі як право на
освіту, охорону здоров'я і житло, мовні права меншин; трете покоління прав
зосереджене на світі природи, праві на видове біорізноманіття, рівності між
поколіннями. Ці права взаємно доповнюють одне одно і є взаємозалежними,
при цьому співіснують як індивідуальні, так і колективні права.
У деяких випадках принципи «не нашкодь» і «повага до різноманіття»
можуть набувати суперечливого значення, зокрема, коли в ім'я культури права
деяких груп (як-от жінки та гомосексуальні особи), включно з правом на
життя, порушуються. Глобальні стандарти освіти і навчання з соціальної
роботи вирішують це складне питання, пропонуючи навчати соціальних
працівників підходу, що ґрунтується на базових правах людини, в контексті
якого існує наступне пояснення: Цей підхід може викликати конструктивну
конфронтацію та зміни там, де певні культурні вірування, цінності та традиції
порушують базові права людини. Оскільки культура є соціально
конструйованою і динамічною, вона може зазнавати деконструкції та змін.
Така конструктивна конфронтація, деконструкція i зміни можуть
полегшуватись за допомогою підвищення чутливості до певних культурних
цінностей, вірувань і традицій, їхнього розуміння, а також за допомогою
налагодження критичного і рефлексивного діалогу між членами культурної
групи щодо широкого кола питань у сфері прав людини».
ЗНАННЯ
Соціальна робота € одночасно міждисциплінарною i трансдисциплінарною, й
спирається на широкий спектр наукових теорій і досліджень. «Науку»
розуміють у цьому контексті в її базовому значенні - як «знання». Соціальна
робота спирається на власну теоретичну базу та дослідження, які постійно
розвиваються, та на теорії інших гуманітарних наук, включно з (але не
обмежуючись) розвитком громад, соціальною педагогікою, менеджментом,
антропологією, екологією, економікою, освітою, доглядом, психіатрією,
психологією, охороною здоров'я і соціологією. Унікальність теорій і
досліджень у соціальній роботі полягає у тому, що вони прикладні та мають
розвивальний характер. Значна частина досліджень та теорій соціальної
роботи розроблені спільно з користувачами послуг в інтерактивному,
діалогічному процесі, а, отже, грунтуються на особливостях окремої практики.
В запропонованому визначенні йдеться також про те, що соціальна робота
ґрунтується не лише на специфічній практичній діяльності та західних теоріях,
а й на місцевих знаннях. Спадщина колоніалізму вплинула на те, що
першочергову роль було відведено західним теоріям і знанням, а корінні,
місцеві знання були знецінені, проігноровані. Запропоноване визначення
спрямоване на зменшення впливу цього процесу, його уповільнення й руху в
зворотному напрямку, через визнання того, що корінне населення кожного
регіону, країни чи території має свої власні цінності, шляхи пізнання, способи
передачі власних знань, I зробило вагомий внесок у науку. Соціальна робота
намагається виправити наслідки західного колоніалізму і гегемонії, що
історично склалися, через вивчення й врахування досвіду корінного населення
усього світу. У такий спосіб знання в соціальній роботі будуть створюватись
спільно з корінним населенням та базуватися на його досвіді, а, отже,
застосовуватимуться більш правильно не лише місцевому контексті, а й на
міжнародному рівні. Ґрунтуючись на діяльності Організації Об'єднаних Націй,
Міжнародна Федерація соціальних працівників визначає корінні народи
наступним чином:
- вони живуть на географічно визначених, успадкованих територіях (або
зберігають прив'язаність до них);
- вони, як правило, підтримують особливі, окремі соціальні, економічні та
політичні інституції в межах своїх територій; - вони, як правило, прагнуть
зберігати культурні, географічні та інституційні відмінності, а не
асимілюватися повністю в суспільство окремої національності;
- вони ідентифікують себе як корінні жителі або представники роду.
ПРАКТИКА
Законність та повноваження соціальної роботи полягають у втручанні на
етапах взаємодії людей з їхнім оточенням. Оточення включає в себе
різноманітні соціальні системи, до яких залучені люди, а також природне,
географічне середовище, яке має вагомий вплив на життя людей. Методологія
залучення, що просувається у соціальній роботі, описана у визначенні
наступним чином: «залучає людей і структури для вирішення проблем і
покращення благополуччя». Наскільки це можливо, соціальна робота
підтримує роботу з людьми, а не лише для людей. Відповідно до парадигми
соціального розвитку, соціальні працівники використовують низку навичок,
методів, стратегій, принципів і заходів на різних системних рівнях,
спрямованих на підтримку системи та/або зусилля щодо її зміни. Практика
соціальної роботи охоплює широкий спектр діяльності, у тому числі
різноманітні форми терапії та консультування, групової роботи, роботи в
громаді; розробку та аналіз соціальної політики, а також втручання з метою
адвокації чи змін на політичному рівні. З огляду на розвивальну перспективу,
яку підтримує це визначення, стратегії соціальної роботи спрямовані на
збільшення відчуття надії, посилення почуття власної гідності і творчого
потенціалу людей, з метою протистояння та зміни репресивної динаміки влади
і структурних джерел несправедливості. Таким чином відбувається поєднання
в єдине ціле мікро- та макро- вимірів втручань та особистісно-політичних
вимірів втручань. Цілісний Фокус соціальної роботи універсальний, однак
пріоритети практичної соціальної роботи відрізнятимуться з огляду на
конкретну країну, та іноді залежно від історичних, культурних, політичних і
соціально- економічних умов.
Відповідальність соціальних працівників усього світу полягає в тому, щоб
захищати, збагачувати і реалізовувати на практиці цінності та принципи,
наведені у цьому визначенні. Визначення соціальної роботи може бути
значимим лише за умови, якщо соціальні працівники активно впроваджують
його цінності й бачення.
ДОДАТКОВІ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ГЛОБАЛЬНОГО ВИЗНАЧЕННЯ
СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ, ПРИЙНЯТІ НА ГЕНЕРАЛЬНІЙ АСАМБЛЕЇ
МІЖНАРОДНОЇ ФЕДЕРАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ
«Жодна з частин цього визначення не може тлумачитися у спосіб, що
суперечить будь-яким іншим частинам цього визначення».
«Поширення на національному та/або регіональному рівнях не повинне
суперечити змісту окремих елементів визначення та розумінню визначення в
цілому».
«Оскільки визначення соціальної роботи є ключовим елементом
встановлення ідентичності професійної групи, подальший перегляд цього
визначення повинен ініціюватися лише після певного оцінювання процесу
впровадження та встановлення потреби у змінах. Пріоритетним має бути
додавання подальших коментарів, на противагу зміні визначення».17
 Висновки до першого розділу
Теоретичний аналіз «Проблема міжнародного визначення соціальної роботи.
Концептуальні підходи до розуміння соціальної роботи у світі»
свідчить про його доцільність і перспективність.
Ознайомлення з науковими дослідженнями, власні спостереження
переконують у необхідності дослідження проблеми міжнародного визначення
соціальної роботи та концептуальні підходи до розуміння соціальної роботи у
світі. Наукові пошуки дослідників означеної проблеми знайшли свою
реалізацію в обґрунтуванні особливостей проблем дефініції соціальної роботи
в міжнародній перспективі.
У процесі дослідження нами з‘ясовано, що в науковій літературі з різною
активністю порушується питання, проблеми міжнародного визначення
соціальної роботи та концептуальні підходи до розуміння соціальної роботи у
світі, що уможливило виокремлення основних проблем дефініції соціальної
роботи в міжнародній перспективі, фактори, що впливають на визначення
соціальної роботи та підходи до розуміння соціальної роботи.
З‘ясовано, що поняттєвий зміст поняття «соціальна робота» та «міжнародна
соціальна робота» у науці досі не усталений. Поділяючи позицію тих учених,
які вивчали проблему міжнародного визначення соціальної роботи та
концептуальні підходи до її розуміння у світі, у роботі підтверджено, що
тлумачення термінів «соціальна робота» та «міжнародна соціальна робота»,
які б детально розкривали сутність даних дефініцій, не існує, хоча й
зустрічаються пояснення вищезгаданих понять, які досить широко
характеризують процес міжнародного визначення соціальної роботи та
концептуальні підходи до розуміння соціальної роботи у світі. На основі
аналізу теоретичних джерел нами витлумачено поняття «соціальна робота» та
«міжнародна соціальна робота». Отже, «соціальна робота» – це система
теоретичних знань і заснована на них практика, яка має на меті забезпечення
соціальної справедливості шляхом наснаження і підтримки найменш
захищених верств суспільства та протидії факторам соціального виключення;
«міжнародна соціальна робота» – це галузь соціальної роботи, яка
фокусується на роботі з людьми з різних культур, національностей та
соціальних груп. Її мета є покращення якості життя людей, які мають потребу
в підтримці та захисті своїх прав, особливо тих, хто опинився в складних
життєвих обставинах через певні соціальні проблеми.
Аналіз теоретико-методологічних розвідок із проблеми дослідження сприяв
визначенню того, що є фактори, які можуть впливати на визначення та
організацію соціальної роботи та важливі для її успішності та ефективності.
Деякі з них наведені нижче:
Культурні та етичні фактори: Соціальна робота має міцний етичний
фундамент, який включає в себе принципи рівності, справедливості та поваги
до індивідуальної гідності. Культурні різноманітності також повинні бути
враховані при визначенні та організації соціальної роботи.
Економічні фактори: Соціальна робота зазвичай фінансується з бюджетних
коштів, тому ефективність роботи може бути обмежена наявністю коштів. Для
досягнення максимальної ефективності, слід враховувати економічні
обмеження та здійснювати стратегічне планування.
Соціальні фактори: Соціальні фактори, такі як ставлення до бідності та
соціальної відчуженості, можуть впливати на сприйняття та ефективність
соціальної роботи.
Політичні фактори: Політичні рішення та законодавчі акти також можуть
впливати на соціальну роботу, оскільки вони визначають фінансування та
регулювання соціальних послуг.
Організаційні фактори: Наявність ресурсів, включаючи кадри та матеріально-
технічну базу, може впливати на успішність соціальної роботи. Також
важливо враховувати організаційну культуру та стиль управління.
Психологічні фактори: Робота з людьми, яка передбачає соціальну роботу,
може бути дуже виснажливою і вимагати від працівників соціальної сфери
високого рівня емоційної стійкості, вміння відповідати на стрес та емоційну
напругу.
 Технологічні фактори: Сучасні технології можуть бути корисними для
організації соціальної роботи, включаючи системи електронної документації
та інформаційно-комунікаційні технології для забезпечення зв'язку з
клієнтами.
Соціально-економічні фактори: Нерівність в розподілі доходів та доступу до
освіти та інших ресурсів може призвести до збільшення соціальних проблем,
що потребують соціальної роботи.
Клієнтські фактори: Клієнти, які користуються соціальними послугами,
мають різні потреби, вимоги та очікування. Спілкування з ними та врахування
їхніх потреб є ключовим елементом успішності соціальної роботи.
Врахування цих факторів допоможе визначити ефективні стратегії та
технології для організації соціальної роботи та досягнення успіху в цій сфері.
Доведено, що історія міжнародного визначення соціальної роботи була
досить заплутаною та довготривалою. Перше визначення, прийняте на
конгресі Міжнародної федерації соціальних працівників у Брайтоні в 1982
році, було таким: «Соціальна робота — це професія, метою якої є здійснення
соціальних змін як у суспільстві в цілому, так і в окремих його частинах».
Після чого у 2001 році, після років інтенсивних дискусій і переговорів, перше
визначення міжнародної соціальної роботи було прийнято спільним рішенням
МФСП і МАШСР. Офіційне визначення професії мало на меті відобразити
соціальну роботу як модель у всьому світі на початку ХХІ століття. Було
зазначено, що соціальна робота як професійна діяльність сприяє соціальним
змінам, розв’язанню проблем у людських стосунках, а також наснаженню і
звільненню людей задля покращення їхнього добробуту. Використовуючи
теорії поведінки людини та теорії соціальних систем, соціальна робота
здійснює втручання у сферу взаємодії людей з їхнім оточенням. Принципи
дотримання прав людини та соціальної справедливості є головними для
соціальної роботи.
 Вже в липні 2014 року під час Всесвітнього конгресу соціальної роботи в
Мельбурні було прийнято нове міжнародне визначення соціальної роботи під
назвою «Глобальне визначення професії соціального працівника». Там було
зазначено, що соціальна робота – це заснована на практиці професія та
академічна дисципліна, яка сприяє соціальним змінам та розвитку, соціальній
згуртованості, активізації та звільненню людей. Центральне місце в соціальній
роботі посідають принципи соціальної справедливості, прав людини,
колективної відповідальності та поваги до різноманітності. Підкріплена
теоріями соціальної роботи, соціальними і гуманітарними науками, а також
місцевими знаннями соціальна робота залучає людей і структури для
вирішення життєвих проблем та підвищення добробуту.
У процесі дослідження обґрунтовано, що соціальна робота - це широке
поняття, яке включає в себе різні види діяльності з метою забезпечення
соціального добробуту та покращення якості життя людей. Також, присутні
фактори, які впливають на визначення та організацію соціальної роботи.
Проводилось багато суперечок на рахунок визначення соціальної роботи на
глобальному рівні, але в липні 2014 року під час Всесвітнього конгресу
соціальної роботи було прийнято нове міжнародне визначення соціальної
роботи під назвою «Глобальне визначення професії соціального працівника».
Зазначене дозволило нам узагальнити досвід роботи з проблемами дефініції
соціальної роботи в міжнародній перспективі, та обґрунтувати необхідність
розроблення проєкту у роботі з проблемами , які виникають при визначенні
соціальної роботи на міжнародному рівні.
 РОЗДІЛ 2 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ І
СУТНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ
2.1. Соціальна робота як інструмент соціального захисту
Соціальний захист (соціальне забезпечення) — система суспільно-
економічних заходів, спрямованих на матеріальне забезпечення населення від
соціальних ризиків (хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника,
безробіття, нещасний випадок на виробництві тощо).18
Поняття соціального захисту, є найбільш близьким до поняття «соціальна
робота». В літературі соціальний захист також розглядається як різновид
соціальної підтримки, тобто, сприяння людині або групі людей в подоланні
важкої життєвої ситуації.
Соціальний захист включає в себе надані суспільством заходи, спрямовані не
тільки на ліквідацію або мінімізацію соціально несприятливих наслідків, але і
на запобігання їх настання, тобто носить превентивний характер.
Відзначимо також взаємний зв'язок і обумовленість зазначених категорій.
Поняття «соціальна робота» істотно відрізняється від понять «соціальна
підтримка» і «соціальний захист». Поступово соціальна робота починає
превалювати над соціальним захистом, включаючи її у власну структуру.
Ключова відмінність цих понять полягає в тому, що соціальна робота
передбачає оптимальне поєднання профілактичних заходів з «лікуванням»
соціальних недуг, що в підсумку призведе до скорочення кількості людей, які
потребують соціальної підтримки та соціального захисту.
Тому соціальне забезпечення є найважливішим структурним елементом
системи соціального захисту та напряму національної стратегії та державного
регулювання за соціально-економічним розвитком країни. Функціонування
системи соціального захисту знаходить свій шлях як у вигляді грошової
допомоги, так і у вигляді забезпечення матеріальними благами, безкоштовне
харчування, притулок, забезпечення психологічної, медичної та юридичної
допомоги громадянам, що є об'єктом соціального захисту. Здійснення
політики соціального захисту відбувається не лише на державному рівні, а й
фінансується за рахунок місцевого бюджету, фондів, створений спеціально
для соціальної підтримки населення, та недержавних фондів. 19
Держава ефективно «нав'язує», запроваджує специфічні напрямки роботи.
Соціальні працівники – державні службовці. Соціальна робота побудована на
принципі, з одного боку державного контролю, з іншого – соціального
захисту. За таких умов існують державні соціальні установи, де працюють
державні соціальні працівники з конкретним, законодавчо визначеним
переліком послуг. Тобто, соціальна робота розглядається як реалізація
соціальної політики у соціальній державі. 20
Узагальнюючи, соціальна робота є важливим інструментом соціального
захисту, який допомагає людям отримати доступ до різних видів підтримки та
послуг, які можуть бути недоступними без допомоги професіоналів.
 2.2. Соціальна робота як професійна діяльність у роботі з клієнтами,
що переживають проблеми
Соціальна робота - це професійна діяльність, яка забезпечує підтримку та
допомогу людям, які переживають складні життєві ситуації. Соціальні
працівники працюють з клієнтами, які можуть мати різні проблеми,
включаючи бідність, безробіття, насильство в родині, проблеми зі здоров'ям,
психологічні труднощі та інші.
Однією з основних функцій соціальних працівників є забезпечення
підтримки та допомоги клієнтам у розв'язанні їх проблем. Для досягнення
цього мети соціальні працівники використовують різні інструменти, техніки та
методи, щоб допомогти клієнтам змінити своє життя на краще. Наприклад,
вони можуть надавати консультації, психологічну підтримку, організовувати
навчальні та тренінгові програми, пропонувати фінансову та юридичну
допомогу, сприяти забезпеченню соціального житла та іншим послугам.
Соціальні працівники допомагають клієнтам розвивати навички, необхідні
для забезпечення їх самостійності та самовизначення в житті. Наприклад, вони
можуть проводити тренінги зі здібностей до працевлаштування, допомагати у
пошуку роботи, навчати клієнтів управління своїм бюджетом та іншими
корисними навичками.
Одним з важливих принципів соціальної роботи є індивідуальний підхід до
кожного клієнта. Соціальний працівник повинен зрозуміти конкретну
ситуацію та потреби кожного клієнта, щоб забезпечити ефективну та
персоналізовану допомогу. Для досягнення цієї мети соціальний працівник
використовує різноманітні методи діагностики, спілкується з клієнтом, його
сім'єю та оточенням, проводить аналіз соціально-економічних, психологічних
та інших факторів, які впливають на життя клієнта.21
Сучасний соціальний працівник вбачає своє завдання в тому, щоб людина,
якій він допомагає, у подальшому мала змогу обходитися без цієї допомоги,
що і є показником професійного успіху. Головне завдання соціальної роботи
полягає в тому, щоб повернути клієнту здатність діяти самостійно за певних
соціальних умов.
Характер діяльності вимагає від соціального працівника знання широкого
кола питань: організації системи соціального забезпечення в цілому,
відповідного законодавства, елементів соціології та економіки, конкретних
прийомів індивідуальної роботи з людьми. Тобто передбачає необхідність
знань про людину у прикладній психології.22
Соціальна робота орієнтована на роботу з різними соціальними, віковими,
релігійними, етнічними групами, а також з окремими особами, потребуючими
соціальної допомоги і захисту.
Місцем роботи соціальних працівників можуть бути:
- соціально-педагогічні і соціально-психологічні служби установ освіти
(дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх установ, коледжів, ліцеїв, шкіл-
інтернатів, дитячих будинків та ін.);
- соціальні служби спеціалізованих установ (сімейних дитячих будинків,
центрів реабілітації, соціальних притулків, школи для дітей з відхиленнями в
розумовому і фізичному розвитку та ін.);
- соціальні служби підприємств, організацій і установ, гуртожитків,
комерційних структур, творчих і громадських організацій, різних фондів,
банків, добродійних організацій;
- соціальні служби муніципальних органів і їх установ (культурно-спортивні
комплекси, центри соціальної педагогіки і соціальної роботи);
- служби культурного дозвілля (підліткові клуби, школи народних ремесл та
ін.);
- фізкультурно-оздоровчі служби (профілакторії, реабілітаційні комплекси та
ін.). 23
У підсумку, ця професійна діяльність передбачає розвиток індивідуального
підходу до кожного клієнта, попередження соціальних проблем та ризиків,
інтеграцію та соціалізацію клієнтів та співпрацю з іншими соціальними та
медичними службами для забезпечення комплексної допомоги.
 2.3. Соціальна робота як професія, що здійснює внесок у розбудову
громадського суспільства
Соціальна робота розглядається як професія, що здійснює внесок у розбудову
громадського суспільства, у розвиток громад і таким чином сприяє добробуту
людей (наприклад, соціальна робота в громаді, селищна соціальна робота). До
цього концептуального підходу відносять певні макросоціальні програми чи
регіональні програми. Узагальнити всі положення цього концептуального
підходу можна висловом «соціальний розвиток», оскільки основні цілі
стосуються покращення соціального оточення, в якому живуть і розвиваються
люди, а соціальна робота слугує задоволенню потреб груп, національних
меншин, регіонів, націй. При цьому більшість соціальних працівників
працюють у недержавних (громадських організаціях), хоча деякі працюють і
на державу.20
В усьому соціальному розвитку українського суспільства, вирішальним був і
залишається людський фактор. Йдеться про ціннісні орієнтації (індивідуальні,
групові, загальнонаціональні), про відповідні моральні принципи людей, їх
норми поведінки, життєві плани, рівень знань і загального інтелектуального
розвитку, характер і особливості трудових навичок тощо. Тобто, по суті,
соціальна політика найперше має спрямовуватися на активізацію саме
людського фактора. Це може бути за умов: демократизації суспільства,
людських відносин; розширення і розвитку самоуправління народу; створення
відповідного господарського механізму; створення нових механізмів
управління, заохочення і стимулювання громадян.24
Завдяки своїй професійній діяльності, соціальні працівники забезпечують
гідне життя та соціальний захист для людей, що переживають різні проблеми,
та сприяють розвитку громадського суспільства. Вони допомагають клієнтам
здійснювати свої права та отримувати необхідну допомогу, сприяють їхній
соціальній інтеграції та участі в громадському житті, а також працюють над
зміною соціальних умов, які призводять до соціальної нерівності та
ексклюзії.25
 Висновки до другого розділу

Аналіз концептуальних підходів до розуміння і сутності соціальної роботи

сприяв визначенню того, що в соціальній роботі існують три основні підходи
до її розуміння.
Перший підхід - соціальна робота розглядається як інструмент соціального
захисту. Держава ефективно запроваджує специфічні напрямки роботи.
Соціальні працівники – державні службовці. Соціальна робота побудована на
принципі, з одного боку державного контролю, з іншого – соціального
захисту. У багатьох країнах соціальна робота визнається як важлива складова
соціальної політики, і національні уряди вкладають значні зусилля у
підтримку та розвиток цієї професії. У процесі соціальної роботи важливо
дотримуватись етичних принципів та стандартів, забезпечувати
конфіденційність та повагу до прав та потреб клієнтів.
Другий підхід - соціальна робота розглядається як безпосередня робота з
клієнтами, що переживають проблеми (наприклад, сімейна терапія, соціальна
робота у сфері охорони здоров'я і психіатрії тощо), тобто соціальні працівники
мають справу з індивідуальним випадком. Соціальна робота передбачає
розвиток індивідуального підходу до кожного клієнта, попередження
соціальних проблем та ризиків, інтеграцію та соціалізацію клієнтів та
співпрацю з іншими соціальними та медичними службами для забезпечення
комплексної допомоги.
Третій підхід – соціальна робота розглядається як професія, що здійснює
внесок у розбудову громадського суспільства, у розвиток громад і таким
чином сприяє добробуту людей. Соціальна робота є важливою частиною
соціальної інфраструктури, яка сприяє розвитку громадських інституцій та
спільнот, забезпечує взаємодію між різними секторами суспільства та сприяє
взаємодії між різними категоріями населення.
 ВИСНОВКИ
У курсовій роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване нове
вирішення актуальної наукової проблеми, що полягає в розробці змісту
проблеми міжнародного визначення соціальної роботи та концептуальних
підходів до розуміння соціальної роботи у світі, а також обґрунтуванні
оптимальних підходів та напрямів соціальної роботи щодо вирішення
зазначеної проблеми.
Результати проведеного теоретичного дослідження підтвердили
правомірність основних ідей і положень стосовно проблеми міжнародного
визначення соціальної роботи та концептуальних підходів до розуміння
соціальної роботи у світі та засвідчили розв’язання поставлених завдань і дали
підстави для наступних висновків:
1. Теоретичний інтерес до проблеми міжнародного визначення соціальної
роботи визначається внутрішніми потребами та галузями соціальної роботи.
Проблема дефініції соціальної роботи не нова в науці. Об‘єктами спеціальних
досліджень виступали різні проблеми в соціальній роботі, проте менш
визначеним залишається питання на тему визначення соціальної роботи в
міжнародній перспективі. У зв‘язку з цим необхідні комплексні соціальні
дослідження з питань дефініції соціальної роботи, а також вироблення науково
обґрунтованих рекомендацій для психологів, соціальних працівників та
волонтерів.
У курсовій роботі всебічно узагальнено і науково висвітлено низку питань
щодо визначення соціальної роботи в міжнародній перспективі. Обґрунтована
позиція системної поетапної роботи, визначені проблеми щодо визначення та
соціальної роботи. Доведена складність і багатогранність щодо дефініціїї
соціальної роботи, наявність різноманітних поглядів щодо розуміння суті,
технологічних операцій та механізмів.
2. На основі теоретичного аналізу психологічної, соціально-педагогічної
літератури розкрито й обґрунтовано необхідність визначення проблем, які
впливають на визначення соціальної роботи у світі. Аналіз літератури
дозволив з’ясувати основні підходи щодо розуміння змісту базових понять:
«соціальна робота» – надання допомоги будь-якій людині, групі людей,
громаді задля відновлення їх здатності до соціального функціонування,
реалізації громадських прав та запобігання соціальному виключенню;
«міжнародна соціальна робота», під яким ми розуміємо, що це галузь
соціальної роботи, яка фокусується на роботі з людьми з різних культур,
національностей та соціальних груп. Її мета є покращення якості життя людей,
які мають потребу в підтримці та захисті своїх прав, особливо тих, хто
опинився в складних життєвих обставинах через певні соціальні проблеми.
Аналізуючи проблему дефініції соціальної роботи у світі, ми визначили
фактори, які впливають на визначення соціальної роботи: соціальні потреби,
політичний контекст, культурні особливості, економічні чинники,
технологічні інновації, підходи до розв'язання проблем, законодавство,
комунікаційні навички та навички самореалізації.
3. З’ясовано, що в процесі дефініції соціальної роботи, велику роль
відіграють концептуальні підходи до її розуміння. Виокремлено три
концептуальні підходи: перший підхід - соціальна робота розглядається як
інструмент соціального захисту; другий підхід - соціальна робота
розглядається як безпосередня робота з клієнтами, що переживають проблеми;
третій підхід – соціальна робота розглядається як професія, що здійснює
внесок у розбудову громадського суспільства, у розвиток громад і таким
чином сприяє добробуту людей.
Наше дослідження з теми: «Проблема міжнародного визначення соціальної
роботи. Концептуальні підходи до розуміння соціальної роботи у світі» не
вичерпує всіх аспектів вивчення означеної проблеми. На нашу думку,
потребує уваги ще низка проблем, що стосуються дефініції соціальної роботи
та концептуальних підходів до її розуміння в міжнародній перспективі,
зокрема: пошук засобів удосконалення соціальної роботи, пошук або навчання
кваліфікованих фахівців, обмін досвідом з закордонними представниками цієї
галузі.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Фурман А.В., Підгурська М., Історія соціальної роботи. Навчальний
посібник. ТНЕУ Тернопіль 2014
URL:http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/572/1/.%20%D1%96%D1%81%
D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%20%D1%81%D0%BE
%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE
%D1%97%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8.pdf
2. Лукашевич М.П., Мигович І.І., Теорія і методи соціальної роботи.
Навчальний посібник. Київ 2003. URL:http://elcat.pnpu.edu.ua/docs/sc_30.pdf
3. В.І. Полтавець у кн. Соціальна робота в Україні: перші кроки /За ред.
В. І. Полтавця. Київ: КМ Академія, 2000. С. 5.
4. Вступ до соціальної роботи Семигінa Т.В./Ред. Мигович І.І. Київ:
Академвидав, 2005. С. 9.
5. Лукашевич М. П., Семигіна Т. В. Соціальна робота: теорія і практика:
Підручник. Київ: Каравела, 2015. С.11
6. Соціальна робота: Теорія і практика. Міжнародна соціальна робота
URL:https://stud.com.ua/171199/sotsiologiya/mizhnarodna_sotsialna_robota
7. Семигіна, Тетяна Міжнародна соціальна робота: пріоритети та
стандарти. Київ: Академія праці, соціальних відносин і туризму, 2021. ст.10-11
8. Єрьоміна Л.Є., Практикум з соціальної роботи. Навчальний посібник.
URL:http://eprints.mdpu.org.ua/id/eprint/9153/1/%D0%9F%D0%BE
%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA.pdf
9. Потреба як основа соціальної діяльності // Соціологія: Навчальний
посібник /Андрій Герасимчук, Юрій Палеха, Оксана Шиян. — К.: Вид-во
Європ. ун-ту, 2004
10. Потреба соціальна // Велика українська енциклопедія. Тематичний
реєстр гасел з напряму "Соціологічні науки / За заг. ред. д. і. н., проф. Киридон
А. М. — К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво»,
2018. — С. 140
 11. https://pedagogy.lnu.edu.ua/wpcontent/uploads/2017/03/%D0%9A
%D1%83%D0%B1%D1%96%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_
%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA_
%D0%A2%D0%A1%D0%9F%D0%A0%D0%B2%D0%97%D0%9A_2015.pdf
12. http://www.enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/11777/
Dubych_dysertatsia.pdf?sequence=1
13. Основи соціальної роботи: Підручник/Відп. ред. П.Д. Павленя. - 3-тє
вид., Випр. та дод. - М.: ІНФРА - М, 2006. - 560 с.
14. Маторіна, Б. І. Соціальна робота: реалії та виклики часу: навчально-
методичний посібник. Слов’янськ: Вид-во 20
15. Архипова С.П., Майборода Г.Я. Соціальна педагогіка: Навчально-
методичний посібник. – Черкаси-Ужгород, 2002.
16. Семигіна Т.В. Міжнародна соціальна робота: пріоритети та стандарти.
Київ: Академія праці, соціальних відносин і туризму, 2021.
URL:https://www.researchgate.net/profile/Tetyana-Semigina/publication/
349287443_Miznarodna_socialna_robota_prioriteti_ta_standarti/links/
60341223a6fdcc37a84629ce/Miznarodna-socialna-robota-prioriteti-ta-standarti.pdf
міжнар.соц.роб.
17. Документ «Глобальне визначення соціальної роботи»(2014). Переклад з
англійської Тетяни Семигіної.
18. URL:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE
%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5_
%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF
%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F
19. Агевердієва Х.Ф., Іванісов О.В., Лебядинка О.С., соціальне
забезпечення і соціальний захист: Взаємозв’язок зазначених категорій.
URL:http://repository.hneu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/18927/1/%D0%A1%
D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%90%D0%A5%D0%A4_
%D0%86%D0%9E%D0%92_%D0%9B%D0%9E%D0%A1.pdf
20. https://studfile.net/preview/9729924/page:52/
 21. URL:https://studfile.net/preview/9729924/page:10/
22. Овод Ю.В., Особливості професійної діяльностісоціального працівника
в системі соціальногозабезпечення Збірник наукових праць Хмельницького
інституту соціальних технологій Університету
«Україна»2013 ,URL
:http://elar.khmnu.edu.ua/bitstream/123456789/3255/3/Znpkhist_2013_1_40.pdf
23. Холостова. Е. І. Соціальна робота: Учбова допомога.: Видавництво -
торгова корпорація «Дашков і До°», 2010.
24. Наталія Лук’янова, Соціальна робота в Україні: концептуальні засади і
трансформація в сучасних умовах
URL:https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/08/lukianova_cotsialna.pdf
25. Соціальна політика і соціальна робота. – 1997,
URL:https://osvita.ua/vnz/reports/sociology/12610/