Літописи ХІV-ХV століть відіграли важливу роль у формуванні

етнонаціональної свідомості українців. Літописи — це історико-літературні

твори, в яких оповідь велася за роками. Вони є важливими пам’ятками
літератури та цінними джерелами для дослідження слов’янської історії з
давніх часів до XVIII століття включно.
У них розповідається про походження східних слов’ян, зародження у них
державної влади, про політичні, економічні та культурні взаємини між собою
та з іншими народами. Велике значення літописи мають для вивчення історії
української літературної мови.
Україна має давні власні літописні традиції, які закладені ще на світанку
виникнення писемності на Русі. Літописи створювалися в Києві, Переяславі,
Володимирі-Волинському, Галичі, Львові, Чернігові та інших містах.
Виникнення нових центрів літописання: міста Холм, Луцьк, Кам’янець-
Подільський, Острог. Був створено короткий Київський літопис xiv–xv ст.,
«західноруські», або «литовсько-руські» літописи.

Ці літописи допомогли українцям зберегти свою історію та культуру, а також

сприяли формуванню національної ідентичності.

Літописи мають велике значення для української культури з кількох причин:

1. Історична цінність: Літописи є важливими джерелами інформації про

історію України та її народу. Вони розповідають про походження
східних слов’ян, зародження у них державної влади, про політичні,
економічні та культурні взаємини між собою та з іншими народами.

2. Літературна цінність: Літописи є важливими пам’ятками літератури.

Вони допомагають вивчати розвиток української літературної мови.

3. Культурна ідентичність: Літописи допомогли українцям зберегти

свою історію та культуру, а також сприяли формуванню їхньої
національної ідентичності.

Висновок: Літописи є свідченням багатовікової історії України та її народу.

Вони служать мостом між минулим та сучасністю, допомагаючи українцям
зрозуміти своє минуле.