Крізь призму якої парадигми сприймаєте

міжнародну політику Ви? Чому?

Поліщук Ярослав Євгенович ФМТП 2-13

Існує багато парадигм сприйняття міжнародної політики, всі вони в чомусь

кращі, в чомусь гірші. Свій власний вибір я зупинив на конструктивізмі
через те, що це досить нова теорія, яка глибоко проникає в міжнародне
політичне життя та пояснює багато чого в ньому. Теорія зробила
дослідницький внесок у сферу міжнародних відносин. Конструктивізм був
заснований з метою критики та дослідження владних структур, про які
говорила неореалістична думка. Конкурентними перевагами
конструктивізму я вважаю теорію про соціально сконструйований світ та
розуміння анархії. Сам конструктивізм як напрям дослідження
міжнародної політики сформувався після закінчення холодної війни.
Ніколасу Онуфу приписують введення терміну конструктивізм для опису
теорій, які підкреслюють соціально сконструйований характер
міжнародних відносин. З кінця 1980-х - початку 1990-х років
конструктивізм став однією з основних шкіл думки в міжнародних
відносинах. В дечому прийшовши на заміну реалізму та неолібералізму.
Теорія базується на платформі, що світ є анархічним за своєю природою.
Оскільки він не має міжнародної урядової організації, національні
держави повинні переслідувати власні національні інтереси.
Конструктивістська теорія замислилася над тим, як ми сприймаємо цю
анархію і як певні держави мають більше влади - м'якої чи жорсткої - над
іншими. Держави та уряди можуть мати негативні або хибні погляди на
іншу державу лише через своє сприйняття влади та ролі в міжнародній
політиці. Наприклад жителі Сполучених Штатів схильні майже втричі
більше негативно ставитися до Ірану, ніж до Китаю. Тому що вважають
китайців хорошим торговельним партнером і більшою силою у світі, тому
ставляться до них з більшою повагою і пошаною. Іран отримує більше
поганої слави, що "там терористи, і це країна третього світу". Але
насправді можна стверджувати, що Китай з набагато більшою ймовірністю
може напасти на Сполучені Штати і завдати їм шкоди, ніж Іран. Це все
лише з точки зору перспективи. Деякі успіхи послідовників
конструктивістської думки в наш час є більш поширеними. Досліджуючи і
ставлячи під сумнів фактичну владу і вплив США у сфері зовнішньої
політики, в часи коли США ще можна було вважати гегмоном
конструктивізм зміг пробитися до наших днів. Як раз через те, що ставив за
свою мету дослідження та критику владних еліт.
Також конструктивісти стверджують, що держави можуть мати кілька
ідентичностей, які соціально конструюються через взаємодію з іншими
акторами. Цей факт важливий для конструктивістів, оскільки вони
стверджують, що ідентичності складають інтереси та дії. Наприклад,
спроможності та завдання маленької держави буде відрізнятися від тих,
які передбачає ідентичність великої держави. Мала держава спробує
зберегти свою автономію, не говорячи вже про те, щоб поширювати вплив
на інших собі подібних. Тоді як провідна чи велика держава зацікавлена в
домінуванні у світових політичних, економічних та військових справах.
Щоб теж свого роду «вижити» і не втратити свій вплив і не перетворитись
на «маленьку» державу. Конструктивісти вважають що на міжнародні
відносини впливає не лише силова політика, але й ідеї, фундаментальні
структури міжнародної політики є соціальними, а не суто матеріальними.
Це призводить до того, що соціальні конструктивісти стверджують, що
зміни в характері соціальної взаємодії між державами можуть призвести
до фундаментального зсуву в бік більшої міжнародної безпеки. Тобто
змісту вони набувають лише в контексті уявлень, які існують у суспільстві.
Тепер перейдемо до критики інших теорій в основній тезі всього
міжнародного політикуми про те, що міжнародні відносини є анархічними
ніхто не сперечається, але вони мають різні погляди на те чому виникає та
що з нею робити. Всі напрямки конструктивізму яких існує три
погоджуються з тим, що неореалізм і неолібералізм приділяють
недостатньо уваги соціальному конструюванню у світовій політиці, цю
нішу зайняв конструктивізм. Зосереджуючи основну увагу на державі,
традиційні теорії ( тобто лібералізм та реалізм) не залишали багато
простору для спостереження за діями індивідів. Тим самим упустивши
доволі значну частину досліджень.
Конструктивістське соціальне конструювання реальності, пояснює, чому
500 британських ядерних боєголовок становлять меншу загрозу для
Сполучених Штатів, ніж п'ять ядерних боєголовок Північної Кореї. Це
пояснюється легко слова класика:«Анархія друзів відрізняється від анархії
ворогів» Моє розуміння цього конструювання дуже просте воно полягає в
тому, що Штати розглядаюють Британію як союзника, і тому як і в
людському соціумі люди мають ідентичність так і конструктивісти
наділяють держави ідентичністю, де США як ідентичність розглядає
Північну Корею як ворога. Ідентичності в конструктивістських
дослідженнях необхідні для того, щоб забезпечити хоча б якийсь
мінімальний рівень передбачуваності та порядку. Конструктивісти також
відрізняються від реалістів та лібералів в тому як вони розглядають
анархію. Всі перелічені теорії визнають, що міжнародна система є
анархічною. Однак прихильники теорій не поділяюють поглядів один
одного на поведінку держав у цій анархічній системі. Наприклад, реалісти
розглядають анархію як стан, що призводить до конкуренції між
державами за ресурси, безпеку та владу. Лібералісти вважають можливим
співробітництво через міжнародні організації в анархічній системі; ці
інституції можуть допомогти досягти позитивних результатів для
державних і недержавних акторів; вони не обмежені "негативами"
анархічної міжнародної системи. Конструктивісти також зосереджені на
ідеї анархії, але вони відходять від попередніх позицій щодо анархічної
системи. Конструктивісти не погоджуються з реалістичною позицією, що
анархія за своєю суттю призводить до конкуренції та війни. Ось це бачення
анархії я і вважаю конкурентною перевагою конструктивістів вони
продвинулись, далі на відміну від реалістів та лібералістів в дослідженні
анархії вони можуть пояснити важчі міжнародні політичні процеси, в
наслідок того що вони мають більшу наукову базу та глибшу експертизу,
якої в силу старості своєї теорії не мають реалісти та лібералісти. Для
конструктивістів немає жодної причини, чому анархія призводить до війни
чи миру. Актори відіграють головну роль у тому, як вони інтерпретують
систему. Більше того, їхні позиції можуть розвиватися і змінюватися з
часом. Таким чином, на відміну від реалістів і лібералів, конструктивісти
приділяють увагу "створенню" умов актори не реагують на "задані" умови,
вони їх створюють. Як пояснюють конструктивісти в міжнародних
відносинах, держави часто діють по-різному, виходячи з ідентичності,
інтересів, культури та відносин, які держави можуть мати одна з одною.

У цьому есе я намагався максимально чітко, коструктивно та з найбільшою

кількістю аргументів пояснити чому конструктивістська парадигма для
мене є провідною і найбільш використованою в розумінні міжнародної
політики. Я розповів, що конструктивісти розуміють під індентичністю
держав, чому анархія таке важливе поняття і чому вони постійно
сперечаються з прихильниками лібереламізму та реалізму, яка ж
інтерпретація важливіша та правильніша. Я так і не розібрався чи м’яка
сила це досягнення конструктивістів, тому не став цього сюди вплітати,
щоб залишити моє есе як найбільш науково правильним. Усе ж
повертаючись до думки чому я обрав саме цю теорію тому, що
грунтовнішого і глибшого поняття ніж соціально сконструйований світ я в
інших теоріях не знайшов, я вважаю ( я можу помилятись) що ця теорія
вміщає в себе якусь частину класичної для реалізму дилеми безпеки, яка
дуже в великому масштабі, майже без врахування людей досліджує
міжнародну політику з точки зору держав. Також і прийняло якісь засади
біховерістичної теорії. І ось це красиве поєднання трохи навіть
протилежних теорій, робить теорію конструктивізму найкращою на мою
думку.