Міжнародна політика – величезна сфера, досліджує все, від воєн

до революцій, від глобальної гендерної нерівності до міжнародних прав

людини та міжнародної торгівлі. Щоб спробувати зрозуміти міжнародну
політику, ми часто звертаємося до теорії міжнародних відносин. Теорія мв
робить узагальнюючі твердження про міжнародну політику. Теорія МВ –
це збірка розповідей, історій про світ міжнародної політики.Автор книги
International Relations Theory також вважає, що теорія МВ інколи нав’язує
своє бачення того, як виглядає світ.

Поняття теорії мв

Теорія визначається особливим науковим характером та роллю, яку

вона відіграє у системі наук, що досліджують міжнародні відносини.
Теорію переважно розуміють як сукупність поглядів, ідей та
концепцій, що тлумачать найважливіші особи

Теорія — невід'ємна частина будь-якої галузі знань, вона потрібна

для розуміння суті явищ, для осмислення їхніх взаємозв'язків, для
проведення досліджень". Тобто вона одночасно узагальнює
емпіричний матеріал, акумулює знання про методи та прийоми
дослідження, формулює закономірності, що пов'язані з явищами та
процесами, які теорія вивчає.

Теорія міжнародних відносин має узагальнюючий характер, тому її

доречніше назвати "загальною теорією міжнародних відносин".
Вона містить загальні основи знань про міжнародні явища та
процеси, тому її можна вважати фундаментом усіх конкретизуючих
наук, що безпосередньо досліджують об'єкт зовнішньої політики,
історії міжнародних відносин, міжнародного права, міжнародної
економіки тощо. Зворотний зв'язок у схемі забезпечується
узагальненням конкретного знання про різні аспекти міжнародних
відносин та закономірності процесів і явищ, що в них відбуваються.
Обмін інформацією та результатами досліджень має перманентний
характер, без якого система наук про міжнародні відносини
позбавлена сенсу існування. Важливо також зауважити, що
більшість учених, які працюють на конкретно-науковому рівні,
формулюють ширші (ніж це допускають межі дослідження їх наук)
узагальнення, роблячи відчутний внесок у розвиток загальної
теорії.
При всій логічності твердження, що теорія дозволяє надати сенс фактам і
впорядкувати їх, це твердження, як мінімум, неповне. Теорія була, є і
залишається частиною процесу наукового дослідження. У практиці
міжнародних відносин все-таки беруть участь політичні діячі, «прикладні»
аналітики, активісти, навіть звичайні громадяни, які навряд чи щомиті
дотримуються будь-яких конкретних теорій.

Тому є необхідність в теорії міжнародних відносин, так На думку

Дональда Пучали, успішність і цінність теорії міжнародних
відносин полягає саме в її здатності діяти десь на межі науки і не-
науки. Тільки так можна забезпечувати знання про неспостережуваних
явищах - наприклад, про механізми глобального регулювання і
суперництва, суспільні настрої, потенційних плани і задуми лідерів. В
якомусь сенсі теоретики швидше художники, ніж вчені, оскільки їх
надзавдання - сформувати певний переконливий образ реальності. Цей
образ може дещо розходитися з вихідною реальність так як теоретики
нерідко звертаються не до емпіричних методів дослідження
(спостереження, наприклад), а до інтуїції, до свого відчуття
досліджуваного об'єкта, яке дозволяє відчувати якісь речі тонше і глибше .
Хоча не можна будувати теоретизування на одній лише інтуїції, теорія
міжнародних відносин швидше відкрита для діалогу з різними джерелами
знання. Так можна сказати, що при вивченні ТМВ спираються:
- на теорію в дослідженні сутності, специфіки і основних рушійних сил
цього особливого роду суспільних відносин;

- на соціологію в пошуках детермінант і закономірностей, що визначають

зміни і еволюцію МВ;

- на історію, маючи на увазі пошук фактичний розвиток міжнародних

відносин в процесі зміни епох і поколінь, що дозволяє знаходити аналогії і
виключення;

- на досвід при аналізі процесу підготовки, прийняття та реалізації

міжнародно-політичного рішення.

Я. П'єтрась стверджує, що "загальна теорія міжнародних відносин

є систематизованою за змістом і формально сукупністю умовно
сформульованих тверджень, які пояснюють функціонування та
еволюцію міжнародних систем"1. Приблизно так само визначають
предмет теорії міжнародних відносин О. Боднар, О. Цетвінський, Ф.
Брайар, Дж. Догерті та Р. Пфальцграф.

На думку К. Райта, теорія міжнародних відносин є "...сукупністю

знань, що допомагають зрозуміти, передбачити, оцінити та
контролювати відносини між державами". Подібно предмет науки
визначає А. Камінський, розглядаючи її "...як таку, що шукає
вирішальних факторів, важелів та механізмів взаємин... і знаходить
у цих взаєминах закономірності та випадковості". Р. Арон
пропонує розуміти теорію міжнародних відносин як науку, котра:
"вивчає сутність, особливості і рушійні сили міжнародних відносин,
тобто констатує їх стан і формулює твердження про їх
першопричини".

З аналізу наведених дефініцій випливає, що предметом теорії є

розуміння міжнародних явищ та процесів, не окреслених апріорним
твердженням про їхню системність.

Важливою особливістю теорії є те, що вона, зазвичай,

виокремлює, описує та пояснює найважливіші особливості об'єкта
дослідження, конструюючи його абстрактну ідеалізовану модель.
Така модель містить твердження про елементи досліджуваного
явища, найважливіші закономірні та випадкові зв'язки між ними,
що служить не лише розумінню, а й прогнозуванню міжнародних
відносин. Власне так розуміє теорію міжнародних відносин К.
Томпсон, стверджуючи, що вона є "...інструментом для
розуміння не лише випадкових рис та закономірностей, а
й випадкових чи ірраціональних явищ".

Теорія — не проста сукупність тверджень про об'єкт досліджень, а, з

огляду на зв'язок між ними, система знань про нього. Це зовсім не
означає її повної наукової єдності щодо трактування
найважливіших процесів та явищ міжнародних відносин. Навпаки,
вона складається з великої кількості концепцій, які, з одного боку,
доповнюють, з іншого — досить жорстко критикують, а інколи й
заперечують одна одну. На цій обставині наголосив П. Циганков,
зазначаючи, що теорія міжнародних відносин є "сукупністю
численних концептуальних узагальнень, що представляють
теоретичні школи, які полемізують між собою".

Основні твердження теорії, як справедливо зауважив Дж. Зін-ґер,

мають бути верифіковані (достовірні) у практичній діяльності й у
такому вигляді повернутись до неї та сприйматись a priori. Однак
об'єктивна верифікація теоретичних концепцій надзвичайно
ускладнена браком емпіричності, а тому не можливо остаточно
відкинути твердження та концепції, які мають спірний характер і
підлягають сумніву щодо їх відповідності реальному станові речей.

Що таке теорія МВ? Відповідь автора: теорія МВ – це збірка

оповідань про міжнародну політику – покладається на міфи про МВ, щоб
здаватися правдою. Що таке МВ-міф? МВ-міф - це очевидна істина,
зазвичай виражена у формі гасла, на яку спирається теорія МВ,щоб
здаватися правдою.

Теорія МВ ніби культурною практикою, в якій свідомі та несвідомі

ідеології поширюються через історії, які здаються правдою. Історії, які ми
впізнаємо і свідомо ми називаємо течіями (наприклад, реалізм та ідеалізм).
Ми зазвичай сприймаємо міфи про МВ як сталі твердження про те, як
влаштований світ.

International Relations Theory – Cynthia Weber

На перший погляд, визначити поняття «міжнародні відносини» не надасть

якихось особливих труднощів: це — «сукупність економічних,
політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв'язків та
взаємовідносин між державами та групами держав, між основними
класами, основними соціальними, економічними, політичними силами,
організаціями та громадськими рухами, що діють на світовій арені, тобто.
між народами у найширшому значенні цього слова» (Іноземцев
Владислав, економіст, політ. Діяч). Проте одразу виникає ціла низка
питань. Чи належать, наприклад, шлюби між людьми різних держав до
сфери міжнародних відносин? Чи відносяться до неї туристичні поїздки та
поїздки на приватні запрошення громадян однієї країни до іншої? Чи
входить людина у міжнародні відносини, купуючи іноземний товар у
магазині своєї країни? Спроба відповісти на такі питання виявляє хиткість,
умовність, а то й просто «невловимість» кордонів між внутрішньо
суспільними та міжнародними відносинами. Що ховається за термінами
"соціальні, економічні, політичні сили"? Що таке "міжнародна арена"? Всі
ці питання залишаються як би «за дужками» наведеного визначення, яке
до того ж явно страждає від тавтологій.
Небагато ясності вносить і спроба вужчого визначення міжнародних
відносин — як відносин між державами і недержавними організаціями,
між партіями, компаніями, приватними особами різних держав... (Курс
міжнародного права... 1989. С. 10). По суті, воно лише явніше, ніж
попереднє, зводить сукупність міжнародних відносин до взаємодії їхніх
учасників. Головним недоліком подібних визначень і те, що зрештою вони
неминуче зводять усе різноманіття міжнародних відносин взаємодії
держав.
Спроба вийти за межі міждержавних взаємодій простежується у
визначенні міжнародних відносин як «сукупності інтеграційних зв'язків,
що формують людську спільноту» (Шахназаров. 1981. С. 19). Таке
розуміння, залишаючи відкритим питання про учасників (або акторів)
міжнародних відносин, дозволяє уникнути їхнього зведення до
міждержавних відносин. Крім того, воно акцентує увагу на одній з
основних тенденцій еволюції міжнародних відносин. Однак це визначення
є надто широким, оскільки, по суті, не розмежовує внутрішньо суспільні
та міжнародні відносини. У ньому робиться акцент не на учасниках
міжнародних відносин, а на їхній взаємодії один з одним і, по суті, ці
учасники як би «губляться». Тим часом без правильного розуміння того,
хто є основними та другорядними, закономірними та випадковими
учасниками міжнародних відносин, так само як ієрархії між ними (іншими
словами, без певних головних та неголовних учасників), виявити
специфіку міжнародних відносин досить важко.
Втім, вимагати від визначень всеосяжності було б неправильно: жодна
дефініція не в змозі повністю розкрити зміст об'єкта, що визначається. Її
завдання — дати лише первинне уявлення про цей об'єкт. Тому при аналізі
міжнародних відносин дослідники прагнуть не так дати «вичерпне»
визначення, скільки виділити критерії, на основі яких можна було б
зрозуміти їхню сутність і специфіку.

З метою зробити своє розуміння особливостей зовнішньої політики та

міжнародних відносин більш доступним Р. Арон вдається до порівняння їх
зі спортом. При цьому він наголошує, що, наприклад, «порівняно з
футболом зовнішня політика є ще більш невизначеною. Мета дійових осіб
тут не така проста, як забивання гола. Правила дипломатичної гри не
розписані у всіх деталях, і будь-який гравець порушує їх, коли знаходить у
цьому свою вигоду. Немає судді, і навіть коли певна сукупність дійових
осіб претендує на суддівство (ООН), національні дійові особи не
підкоряються рішенням цього колективного арбітра, ступінь
неупередженості якого у свою чергу так само залишає привід для
дискусії». Тому міжнародні відносини Р. Арон вважає "природним"
станом суспільства (у гоббсівському розумінні: "війна всіх проти всіх"). У
сфері міжнародних відносин панує «плюралізм (множинність)
суверенітетів», тому тут немає монополії на примус і насильство, і кожен
учасник міжнародних відносин змушений виходити у поведінці з багато в
чому непередбачуваної поведінки інших учасників.

Близькі думки висловлюють і багато інших дослідників, які відзначають,

що міжнародні відносини характеризуються відсутністю консенсусу між
їх учасниками щодо спільних цінностей, будь-яких загальноприйнятих
соціальних правил, закріплених юридичними чи моральними нормами,
відсутністю центральної влади, великою роллю стихійних процесів та
суб'єктивних факторів, значним елементом ризику та непередбачуваності.
Проте не всі згодні з Р. Ароном у тому, що основний зміст міжнародних
відносин становить взаємодія між державами. Так, на думку
американського дослідника Д. Капоразо, нині головними дійовими
особами у міжнародних відносинах стають не держави, а класи, соціально-
економічні групи та політичні сили. Інший відомий американський
фахівець у галузі міжнародних відносин Дж. Розенау висловив думку, що
структурні зміни, що відбулися за останні десятиліття у світовій політиці
та стали основною причиною взаємозалежності народів та суспільств,
викликали докорінні трансформації у міжнародних відносинах. Їх
головною дійовою особою стає вже не держава, а конкретні особи, які
вступають у відносини одна з одною за її мінімального посередництва або
навіть усупереч її волі. І якщо для Р. Арона основний зміст міжнародних
відносин становлять взаємодії між державами, що символізуються у
постатях дипломата і солдата, то Дж. Розенау приходить фактично до
протилежного висновку. На його думку, результатом змін у сфері
міжнародних відносин стає утворення так званого міжнародного
середовища, символічними суб'єктами якого виступають турист та
терорист.

Циганков

Теорія зберігає деяку самостійність, що зумовлено особливостями її

наукової сутності. Цими особливостями є:

—не існує окремого об'єкта дослідження теорії міжнародних відносин, він

спільний для всіх дисциплін про міжнародні відносини, а відмінність
полягає лише в тому, що конкретні дисципліни зосереджують свою увагу
на окремих елементах або виявах міжнародних відносин, а теорія — на їх
загальних закономірностях;

—теорія міжнародних відносин опирається як на власні, притаманні лише

їй, наукові концепції, так і на запозичені з інших суспільних наук;

Тож в теорії йдеться про а) вивченні фактів; б) поясненні існуючого в

МВ положенні; в) прогнозуванні подальшої еволюції ситуації; г)
підготовці та прийнятті рішення. а) в "просіювання", відборі та
систематизації (упорядкування) емпіричного матеріалу міжнародних
відносин; б) у виробленні найбільш загальних понять - категорій,
використання яких дозволяє аналізувати поведінку міжнародних акторів;

в) у виявленні більш-менш постійних причинно-наслідкових зв'язків,

пошуку їх стійкості, повторюваності в хаотичному різноманітті
міжнародних явищ.