ДЕНИС ЗУБРИЦЬКИЙ І ЙОГО «ХРОНІКА…»

ПІДГОТОВИВ УЧЕНЬ 11 А КЛАСУ

ГРЯЗНОВ НІКІТА
ДЕНИС ЗУБРИЦЬКИЙ

 Дениса Зубрицького – історика, архівіста, етнографа, на постать дещо контраверсійну, проте безперечно
непересічну. Постать, яку було б несправедливо забути з огляду на його творіння – “Хроніку міста Львова”,
яка залишається актуальним для не одного покоління дослідників минувшини нашого міста і досі не
втратила свого значення. Отож ким був Денис Зубрицький і чому саме його “Хроніка…” не втратила своєї
актуальності?
 Денис Зубрицький
 Народився в 1777 р. в с. Батятичах Жовківського округу Королівства Галичини і Володимирщини, яке
входило до складу Австрійської монархії Габсбургів. 1795 року закінчив Львівську гімназію. Зубрицький
служив дрібним урядовцем магістрату міста Березів. У 1809 році відбулось певне кар’єрне зростання, – він
був секретарем Перемишльського повітового управління адміністрації Варшавського князівства.
ДЕНИС ЗУБРИЦЬКИЙ

 На початку 1820-х років Зубрицький працював судовим перекладачем з російської мови у Львівському магістраті. У
1829—1847 роках — він працівник Ставропігійського інституту у Львові. А у 1838—1839 роках, на прохання
Львівського магістрату, упорядковував міський архів. Зубрицький був префектом Старопігійської друкарні у 1830-
1842 роках. З огляду на свою активну наукову діяльність у 1842 році він був обраний член-кореспондентом
археографічної комісії при Міністерстві народної освіти Росії. А від 1844 року – Зубрицький почесний член
Київської тимчасової комісії по розбиранню давніх актів.
 Усі ці сухі факти приховують за собою справжню подвижницьку роботу львівського історика. Розпочав Зубрицький
з публікації народних пісень. У 1822 і 1823 роках, у календарі “Львівський Пілігрим”, який виходив німецькою та
польськими мовами, він видав деякі народні пісні, разом з мелодіями. У 1830 році виходить його перша історична
праця. Німецькою мовою він видає огляд історії “греко-католицької Ставропігійної церкви та інституту, який діяв
при ній” («Die griechisch-katholische Stavropigialkirche in Lemberg und das mit ihr vereinigte Institut», фактично це
огляд історії Успенського братства та Ставропігійного Інституту). Наступного року, ця праця побачила світ
польською мовою. У 1836 році він видає працю присвячену кириличному книгодрукуванню у Галичині.
 ДЕНИС ЗУБРИЦЬКИЙ
 У 1844 році з’являється чи не найважливіша праця Зубрицького – “Хроніка міста Львова”, яка вийшла польською
мовою. Вона була результатом впорядкування міського архіву та охопила історію міста від XIV до ХІХ століття.
Чимало вміщених у його праці матеріалів були унікальними, тому праця одразу стала культовою серед дослідників
історії Львова і продовжує бути такою і сьогодні. Сумнівною з сучасної точки зору була його політична орієнтація.
Зубрицький поступово стає прихильником москвофільства, активною була зокрема його співпраця та контакти з
ідеологом російського самодержавства М. Погодіним. Проте подібна реакція була непоодинокою для тогочасної
Галичини де перебуваючи під тиском польського руху, частина українських діячів вирішує, що «краще втопитися у
російському морі, ніж у польській калабані». Зубрицький був одним з перших діячів подібного спрямування, і свою
«Історію Галицької Русі» він писав уже виходячи з цих поглядів.
 Зубрицький в одному з листів писав: «Я зберіг собі з моїх статків на старість лише стільки, скільки б вистачило до
моєї смерті. Проте я помилився в своїх розрахунках смертю і пережив термін, призначений мною. Засоби для
життя закінчились, а смерть не хоче мене брати». Проте 4 січня 1862 року, смерть таки прийшла до Зубрицького.
Похований він у Львові, на Личаківському цвинтарі. Зубрицький залишив після себе не монументальні
архітектурні споруди, не чарівні твори мистецтва, він не був визначним політичним діячем. Проте він зробив щось,
можливо, значно більше. Він написав одну з перших історій Міста, які і сьогодні здатні бути для дослідників та і
для простих діячів джерелом цікавих і унікальних фактів. Тож незважаючи на всі неоднозначні моменти, згадуймо
Зубрицького хоч деколи – він того вартий.