Світловля
Вії бліді ліхтарів
Хвилина за хвилею лине
розмита на промені та маяків
світлини заплющені широко
очима, завитими в рози вітрів
Давай з ними вип'ємо мороку
і будемо птахів як сяйво
ловити у морі руками
осівши на оте світу тло
налякане світляками
Де одне одному шепотітимо
яке на смак освячене молоко
долите в долоні злив
І з лицями литимось до
штилю солі і піни
Jamais vu
Розбіглися блискавки венами
Влучили у вуста
Де вони де твої демони
Мерехтіли й спали на
щоці запітнілого скла
Нема у калюжі веселки
Не дощи мені на душі
Змито бензиновий грим
Ми їдемо закапелками
Я дзвоню тобі уві сні
В автобусі темрява грім
Це зіниці задихали
Феєрверками
eSt.
Ці вулиці що цілуються
краплями у тумані
Зависли на моїх вилицях
Перехрестям між нами
З кишені посипались діти
Монети нулі одиниці
Намотались руками ріки
Їх питимуть наче птиці
Що плавають парою парами
Медузи нахмурені хмарою
Певне насниться мені
Як торкаєшся до лиця
Як сміятимось до нестями
Коли вулиці поцілуються
краплями у тумані
По перехрестю між нами
pisces
Ти п'єш із води обличчя
Вертаючи небу дощ,
Приливи, виплакані у вічі
Тобою топилися, хоч
Рибки дві пропливли
Вуглинками, наче з тіней
Як червоні коти-кити
В очі молочної піни
Мушлею кистей де
Шепочуться по одному
Береги, де немає людей
Піщинки забуті прибоєм
І дві твої рибки
Схоплені за хвости,
Що в моїй тепер, швидко
плавають голові
f(l)ight
Клином летять уламки
дзеркала на бульвар
де замерзає зранку
розбитий собі ліхтар
Місячно сірим зайцем
світло його втекло
тисячі друзок серця
тиснучи пальцями бо
В подихи ночі і скла
в`ючись повіками вікон
лине бульваром луна
Далеким зоряним сміхом
Sol.wav
Рухи у неї роса
розсипані на причалі
ноги цілуючи морем
хиталися босими снами
В дотику дерева солі
Нотами чується хміль
Крихти кориці шафрану
Це золотиста коса
Синіми вухами хвиль
Пахнучи жінкою тане
Тане в веснянку одну
Сяючий на плечах
Сонно сонячний сік
І слухає тишину
Кутиків її повік
ΛVVΛY
Мрія діодова і п'янка
Зімкнутих пальців мап
Тліє вишнями світла
На кінчику язика
Гвоздика та наршараб
Опіки дотиків вітру
Як закохана пелена
Стали для часу димом
Як нами забуте майбутнє
Цілуючись пророста
Шепоче все без упину
Про миті які не вернути
Про омиті кров'ю вуста
Обидвох спалених душ
що не могли не зустрітися
На розведених рано
мостах
причæстя
виходиш бува на звивисті береги
коли ніч омилася хвилею міст
коли мармурово мовчать кити
а море шепоче peace
наче янголів пил на ключиці
сиплеться вимоленим теплом
по тілу боже якому не спиться
якому все пахне як мира та молоко
тануть очима спогади і вогні
покинуті присмаки маку
де запалати куди відплисти
блукаючи маревом знаків
і так приховано у припливах
освячений мушлями бриз
дихає на свого босого сина
тиша звалюється на мис
***
чи це
серед шуму портів
обіймаючи талію кави
хочеться розчинитися
ароматами пахлави
у затінку чайхани
та від спеки ховалася
соромлива
чи це
струни ситари
звуть голосами цикад
на м'яких тапчанах
доки погляд терпкий
як м'якоть хурми
немов вдалині
усміхається
чи це
філіжанками
сонне повітря рук
завіса музики вітру
наливає по край
в папороть молочай
що над фіранкою
розрослися
чи це м'яко нас зігріває
полонених плечей
в мереживі сарафану а, золота вже година
бачу засмагу її омила два силуети
спеченим міражем що тільки говорять
схоже ще береже спиною до спини
таємницю рідну
фарфору знаєш, і
вже не холодно їм
чи це на даху панельних домів
примара
одягнута у пастель
складкою сукні
пестить лице моє
що до речі
зашарілося недоречно
набувши кольору

перспектива

на даху панельних домів

сутінки завше зимні

вони ніби котяться між

снігом та небесами,
по собі лишаючи
хмари, імлистий іній

а ти так все танцюєш і

немов латаття плине

колами йдеш босоніж

коли ми говоримо
пошепки, зблизька
мовою електроліній

одягнися в моє тепло

випий згаслого чаю

він з віттям шипшини

серцем тобі замалює
горизонту заграви
щоки у колір весни

це вуличне рококо