ЗМІСТ

1. Анкетування батьків……………………………………………….2
2. Пам'ятка для батьків………………………………………………..3
3. Консультація «Виховання патріотизму у дітей» …………………5
4. Консультація «Як залучити дітей до морально-патріотичного виховання
вдома?»………………………………………………………………10
5. Консультація «Розвиток мовлення дітей за допомогою казок Василя
Сухомлинського»……………………………………………………13
6. Виховна робота з батьками дошкільнят«Рекомендації щодо виховання
художньо-естетичної компетентності дошкільнят»……………….18
7. Консультація «Дитячий фольклор»………………………………...26
8. Консультація «Народні ігри в сімейному вихованні»……………..30

Анкетування батьків.
1
 Шановні батьки! Для вдосконалення спільної роботи закладу і сім’ї в
напрямі патріотичного виховання вашої дитини і групи в цілому просимо вас
заповнити цю анкету. В анкеті два типи запитань: тестові, де необхідно
просто підкреслити ваш варіант відповіді, та відкриті, де відповідь треба
вписати. Нагадуємо, що неправильних відповідей бути не може!
1. Чи вважаєте ви патріотичне виховання необхідною умовою гармонійного
розвитку вашої дитини?
• Так;
• ні;
• я не замислювався (-лась) над цим питанням.
2. Хто повинен займатись патріотичним виховання вашої дитини?
• Дошкільний заклад;
• батьки;
• бабусі та дідусі;
• комплексний підхід.
3. Чи знає дитина походження свого імені, прізвища?
• Так;
• ні;
• частково.
4. Чи відвідуєте ви разом з дитиною музеї, театри?
• Так;
• ні, не вважаю це потрібним;
• ні, не маю часу;
• іноді.
5. Як і де ви проводите час поза домівкою?
____________________________________________________
6. Які традиції існують у вашій родині?
____________________________________________________
____________________________________________________
7. Чи залучаєте ви дитину до посильної участі в підготовці сімейних свят?
• так;
• ні, не вважаю це потрібним;
• іноді;
• ваш варіант: (рядок).
8. Як часто дитина спілкується з дідусями та бабусями (з прабабусею та
прадідом)?
____________________________________________________
9. Чи є у дитини в сім’ї свої обов’язки і які?
____________________________________________________
____________________________________________________
Дякуємо за співпрацю!

Пам'ятка для батьків

2
 Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де
дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття
доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по
особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади стар-
ших.
Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх
громадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе
ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста. Важливо, щоб малята
усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці,
захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до
рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність збе-
рігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах
квітучих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних
порогів не забудьте:
* Йдучи вулицею рідного селища, розповісти про визначні пам'ятки, які
знаходяться на цій вулиці.
* Познайомити дітей із назвою вулиці, на якій ви знаходитеся. Чому
вона так називається?
* Відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей. Після відвідин
обговоріть з дітьми те, що ви там побачили.
* Побувати в пра бабусь та пра дідусів і розпитати, що вони знають про
історію рідного села. Які цікаві легенди, приказки, забавлянки вони знають?
Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.
* Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях
рідного села, а ввечері запропонуйте намалювати свої враження від
прогулянки.
* В День Перемоги всією родиною відвідати обеліск Слави. Вшануйте
ветеранів Великої Вітчизняної війни, покладіть квіти до пам'ятника.
* Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному селі.
Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб село завжди було охайним і
привабливим.
* Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева.
Доглядайте за ними разом з дітьми.
* Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи
проживають і донині в рідному селі.
* Знайомте дітей зі звичаями та традиціями рідного краю.
* А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності,
любові до рідного краю, слова, співайте, читайте, спілкуйтеся із нею мовою
кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і
письменників.
* Запропонуйте дітям намалювати селище в майбутньому.
* Створіть сімейний фотоальбом «Я і село моє —Миропіль». Разом з
дитиною придумайте вірші про рідне село. Запишіть їх під фотографіями.

3
 Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю,
рідного села.

«Виховання патріотизму у дітей» Консультація для батьків.

4
 Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини –
місця, де людина народилася.
У цьому звязку величезного значення набуває визначення мети, завдань,
змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
До основних завдань патріотичного виховання дошкільнят належать:
формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сімї,
дитячого садка, міста); формування духовно-моральних взаємин; формування
любові до культурного спадку свого народу; виховання любові, поваги до
своїх національних особливостей; почуття власної гідності як представників
свого народу; толерантне ставлення до представників інших
національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань,
ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сімї,
дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та
результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки,
традицій держави, загальнонародних свят.
Досягти якісного рівня патріотичного виховання дошкільників не можна
без урахувань специфіки окремих регіонів, їх національних особливостей.
Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно
складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в
значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей
„дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.
Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні
можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і
відноситься почуття патріотизму.
Якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д.
до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити
бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах,
вчинках).
Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам
Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як
людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та
природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу
безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися
на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові
доручення, прищеплювати любов до праці.
Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається
країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село,
які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та
країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями
населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє
собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

5
 У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його
укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій
дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в
основу любові до Батьківщини, Вітчизни.
Завдання батьків формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання
берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сімї були свої
обовязки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, – це сприяє
зміцненню „почуття сімї”.
Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню
приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне
значення має як батьки формують у дітей такі почуття.
Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення
дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить
транспорт, як звязана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, –
можна пройти пішки чи треба їхати.
Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого
рідного міста. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну
сферу, на уяву дитини та її память.
Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе
перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм
необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти
їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому
садку.

Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого

міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін. Докладніше
про роботу у цьому напрямку розкриємо нижче в змісті даного матеріалу..

Назву країни можна закріпити з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”,
„З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах
типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на
карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.

Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.

Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді

дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це
допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою
країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн.
Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі,

розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про
те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом

6
можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які
квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).

Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є

формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно
згадати тих людей, які прославили нашу країну – художників, композиторів,
письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір
залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через
конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу
(творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість,
чутливість, вміння захищати свою Батьківщину). Вихователь намагається
познайомити дошкільнят з людьми, яким притаманні якісь певні якості чи
вміння, залучити дітей до їх діяльності.

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення

шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до памяті про тих, хто
загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів – захисників, кордонів
Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та
вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив
мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів,
наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки
олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

У старших дошкільнят мають скластися поняття сімї, родини, роду. Вони

повинні знати всіх своїх хоча б дво- і троюрідних братів та сестер.

Шести-семирічні діти вже можуть дати відповідь на запитання: “Чим

відрізняється традиційне житло українців – хата (в т.ч. і сучасний варіант) від
житлових будівель інших народів?”

Відповідь має сформуватися у результаті власних спостережень

сучасного села або за матеріалами хоча б телепередач: охайність,
доглянутість, привітність, чистота. Отже, національна риса – відчуття краси.

Відповідь на запитання “Як традиційно зверталися українці до батька-

матері, дідуся-бабусі?” – “На Ви” – свідчить про шанобливе ставлення
українців до старших людей.

Шести-семирічні діти можуть і повинні знати і вміти співати хоча б один

десяток українських народних пісень.

Як виховати патріота в сім'ї

Поняття патріотизму у всіх викликає досить змішані почуття і емоції. Для
одних - це дуже важливо , для інших - нічого особливого , треті - поняття не

7
мають, про що йде мова. Але все ж для багатьох постає обов'язковим бути
самому патріотом, і так само виховати своїх дітей.

Почуття патріотизму є в душі у кожної людини, але необхідно його просто

пробудити, зуміти достукатися і поставити правильні життєві пріоритети.
Саме цим і повинні займатися батьки, які хочуть виховати патріота в сім'ї.

Але з чого почати? Існує кілька рекомендацій, які допоможуть знайти

відповідь на питання як виховати патріота в сім'ї.

Ми живемо в найкращій країні.

Якщо ви щиро бажаєте виростити дитину патріотом, не кажіть при ній
погано про ту країну, де ви живете. Адже Батьківщину, як і батьків, не
вибирають. І повірте,як би вам не здавалося, що десь краще, це не зовсім
правда. У кожній країні є свої проблеми, свої труднощі і з екрана телевізора
нам їх ніхто не показує. Всі хочуть , щоб про них думали тільки добре .Тому
не допускайте при дитині вираження великого невдоволення про вашу
Батьківщину, говоріть більше позитивного. Але в той же час не сильно
прикрашайте ситуацію, вчіть дитину бути ще й реалістом .

Обов'язково подорожуйте.
Не потрібно відразу їхати за кордон, і в рідній країні є маса місць, від яких
просто дух захоплює. Та й напевно ви ще не встигли скрізь
побувати.Показуйте дитині на наочності всю красу і захоплюючу історію
рідного краю.Пам'ятайте, що скоро ваша дитина стане зовсім дорослою, і
зможе самостійно робити свої, вже дорослі висновки, і мати власну думку. І
якщо з дитинства закласти маленьке зернятко патріотизму, воно потім зможе
прорости.

Культурний розвиток дитини.

Нехай вам абсолютно комфортно на улюбленому дивані, і не хочеться нічого
окрім як чашечки чаю і подивитися телевізор - вставайте і йдіть з дитиною в
музей, на виставку, в ляльковий театр, на дитячий концерт . Культурний
розвиток дитини з ранніх років є невід'ємною частиною зародження почуття
патріотизму. Якщо ви разом відвідували такі заходи з раннього дитинства, то
є велика гарантія того, що і далі, вже в більш старшому віці у дитини буде
інтерес продовжувати такі відвідування . Пам'ятайте, що зараз головним
прикладом для наслідування є ви, так що не робіть так, що б потім було
прикро за втрачену можливість.

Більше позитиву .
Діти дуже чутливі до емоційного стану їх батьків. Якщо вам погано, то
дитині теж буде не по собі. Тому, як би в житті не траплялося, намагайтеся
налаштовувати себе на позитивну хвилю. Знаходьте позитив у будь-яких
діях. Так ви не лише уникнете песимістичного настрою дитини, але так же
8
навчите її легше справлятися з проблемами, не опускати руки ні за якої
ситуації, і так само завжди знаходити чому радіти. Виховати патріота
неможливо в атмосфері вічної проблеми, поганого настрою і відсутності віри
в майбутнє.

Підтримуйте свою дитину.

При бажанні виховати патріота в сім'ї, головне підтримка . І мова йде про
всебічну підтримку . Прагнення до патріотизму повинно бути не тільки у вас,
але і у вашого близького оточення. Живучи в такій атмосфері, дитина в
майбутньому буде намагатися відтворити її вже в своїй сім'ї. Так само
підтримуйте свого малюка в його поглядах , захопленнях, інтересах . Хваліть
за успіхи і правильно зроблені висновки з скоєних вчинків чи проступків.
Пояснюйте дитині, чому ви поступаєте по відношенню до нього або іншої
людини саме так, а не інакше, і просіть, що б він аргументував свої вчинки
так само.Навіть якщо ви не бачите перспективи, все одно намагайтеся
проявити свою віру в дитину. І раптом у нього дійсно все вийде. Такі
відносини зроблять ваше спілкування більш близьким, дозволять заробити
авторитет перед дитиною, а так само більше контролювати його дії.

Консультація для батьків

«Як залучити дітей до морально-патріотичного виховання вдома?»

9
 1.Привчайте дитину дбайливо ставитися до речей, іграшок, книжок.
Поясніть, що в кожну річ вкладено працю багатьох людей. Сходіть з
дитиною в бібліотеку і подивіться, як там зберігають книги. Цей ігровий
прийом «як у бібліотеці» допоможе привчити дитину до дбайливого
ставлення до книги.
2.Дошкільники дуже рано починають проявляти інтерес до історії
країни, краю. Якщо в селі є пам'ятники, організуйте до них екскурсії і
розкажіть все, що ви знаєте, про те, як вшановують пам'ять загиблих. По
нашій країні і по всьому світу можна здійснювати захоплюючі подорожі по
глобусу, картах і фотографіях.
3.Запропонувати дитинi збудувати будинок. Коли будинок побудований,
пограйте з дитиною в «новосілля», допоможіть розмістити ляльок, зайчиків,
ведмедиків. Подивіться, чи міцно побудований будинок, чи красивий, чи
зручний для житла.
4.Виховуйте у дитини шанобливо-дбайливе ставлення до хліба.
Поспостерігайте за тим, як привозять і розвантажують хліб. Розкажіть, як
вирощують хліб, скільки праці в нього вкладено вмести з дитиною посушите
залишки хліба, зробіть сухарики.
5.Роскажіть дитині про свою роботу: що ви робите, яку користь
приносить ваша праця людям, Батьківщині. Розкажіть, що вам подобається в
вашій праці.
6.Повертаючись з дитиною з дитячого саду, запропонуйте пограти в гру
«Хто більше помiтить цікавого?». Гра вчить спостережливості, допомагає
формувати уявлення про навколишнє. Запропонуйте дитині намалювати, що
найбільше сподобалося.
7.Любовь до Батьківщини - це і любов до природи рідного краю.
Спілкування з природою робить людину більш чуйним, чуйним. Взимку на
лижах, влітку на велосипеді або пішки, корисно відправитися з дитиною в
ліс, щоб помилуватися його красою, дзюрчанням струмка, співом птахів.
Виховуючи любов до рідного краю, важливо привчати дитину берегти
природу, охороняти її.

Патріотичне виховання в сім'ї

10
 (розробка порад батькам)
Як залучити дітей до морально-
патріотичного виховання вдома?

1.Привчайте дитину дбайливо ставитися до речей, іграшок, книжок.

Поясніть, що в кожну річ вкладено працю багатьох людей. Сходіть з
дитиною в бібліотеку і подивіться, як там зберігають книги. Цей ігровий
прийом «як у бібліотеці» допоможе привчити дитину до дбайливого
ставлення до книги.
2.Дошкільники дуже рано починають проявляти інтерес до історії країни,
краю. Якщо в місті є пам'ятники, організуйте до них екскурсії і розкажіть все,
що ви знаєте, про те, як вшановують пам'ять загиблих. По нашій країні і по
всьому світу можна здійснювати захоплюючі подорожі по глобусу, картах і
фотографіях.
3.Запропонувати дитинi збудувати будинок. Коли будинок побудований,
пограйте з дитиною в «новосілля», допоможіть розмістити ляльок, зайчиків,
ведмедиків. Подивіться, чи міцно побудований будинок, чи красивий, чи
зручний для житла.
4.Виховуйте у дитини шанобливо-дбайливе ставлення до хліба.
Поспостерігайте за тим, як привозять і розвантажують хліб. Розкажіть, як
вирощують хліб, скільки праці в нього вкладено вмести з дитиною посушите
залишки хліба, зробіть сухарики.
5.Розкажіть дитині про свою роботу: що ви робите, яку користь приносить
ваша праця людям, Батьківщині. Розкажіть, що вам подобається в вашій
праці.
6.Повертаючись з дитиною з дитячого саду, запропонуйте пограти в гру «Хто
більше помiтить цікавого?». Гра вчить спостережливості, допомагає
формувати уявлення про навколишнє. Запропонуйте дитині намалювати, що
найбільше сподобалося.
7.Любовь до Батьківщини - це і любов до природи рідного краю. Спілкування
з природою робить людину більш чуйним, чуйним. Взимку на лижах, влітку
11
на велосипеді або пішки, корисно відправитися з дитиною в ліс, щоб
помилуватися його красою, дзюрчанням струмка, співом птахів. Виховуючи
любов до рідного краю, важливо привчати дитину берегти природу,
охороняти її.

Консультація для батьків

«Розвиток мовлення дітей за допомогою казок Василя Сухомлинського»
12
 Казка, гра, фантазія — животворне джерело ДИТЯЧОГО мислення,
благородних почуттів і прагнень...
Через казкові образи у свідомість дітей входить слово з його
найтоншими відтінками... Під впливом почуттів, що породжені казковими
образами, дитина вчиться мислити словами. Діти знаходять велике задоволення
в тому, що їхня думка живе у світі казкових образів, у них — перший крок від
яскравого, живого, конкретного до абстрактного.
Василь Сухомлинський
Опанування рідної мови є одним із найважливіших надбань дитини в
дошкільному дитинстві. Саме у цей час активно засвоюється мова. Тому
процес мовленнєвого розвитку розглядається в сучасній дошкільній освіті як
загальна основа виховання й навчання дітей.
Дуже важлива задача, що стоїть перед дорослими, — збагачення
словника дитини. У всіх людей є пасивний словник — до нього входять
слова, які ми розуміємо, але рідко використовуємо в мовленні, а є активний
словник, тобто набір слів, якими ми оперуємо в щоденному спілкуванні з
іншими людьми.
У дошкільників, і це характерно, пасивний словник значною мірою
перевищує активний. І одна із суттєвих задач — перенести якомога більше
пасивних слів у актив.
Казка — найпопулярніший у малюків вид літературної творчості, що
розкриває безмежний світ людської уяви, полонить серця і дітей, і дорослих.
Казка — один із перших творів мистецтва, з яким дитина зустрічається ще в
ранньому віці, вона сприяє розвитку активного словника й зв'язного мовлення.
Чарівні казки В. Сухомлинського захоплюють читача музичністю слова,
мальовничістю образів, простими, непретензійними, але такими живими,
яскравими, близькими й зрозумілими нам героями. Тому його казки такі
неповторні й оригінальні, яскраві й самобутні.

13
 Розглянемо можливості казок В. Сухомлинського в розвитку мовлення
дитини на прикладі використання деяких запропонованих програмою творів

«Весняний вітер» — поповнюєте словник дитини дієсловами і

прикметниками, вправляєте в побудові поширених речень, розвиваєте
здібність відчувати та розуміти поетичну мову казки.
Ставлячи питання за змістом, частіше вживайте слово «чому?», надаючи
змогу дитині аналізувати, робити умовиводи, будувати поширені речення. В
переказі казки дитині допоможе її власний досвід зі спостережень за
весняними змінами у природі. Цією вправою ви вправляєте дитину в будові
розповідних речень. Розвивайте вміння зв'язного мовлення, запропонувавши
їй, наприклад, скласти розповідь про клен: «Що росте біля нашого дому?»
«Як зайчик грівся взимку проти місяця» — за допомогою сюжету цієї
казки ви за продовжуєте вчити відтворювати твір за запитаннями, вправляти
в будові розповідних і поширених речень, закріплюєте назви диких тварин та
їхніх ознак, продовжуєте навчати складати невеликі розповіді. Доцільно
провести дидактичну гру «Такі різні тварини». {Діти, опираючись на свої
знання та зображення тварин, які розміщені перед ними, добирають і
називають слова-прикметники для характеристики кожної тварини.
Наприклад: «Зайчик який?» — узимку білий, невеличкий, куцохвостий,
довговухий, боязливий, швидкий...)
«Зайчик і горобина» — прочитавши казку та проводячи бесіду за її
змістом, ви вчите змістовно, логічно й виразно переказувати літературний
текст. Запропонуйте дитині розіграти казку в ролях.(3а допомогою цієї вправи
ви навчите дитину емоційно забарвлювати своє мовлення, вживати окличні й
питальні речення, керувати силою голосу.
«Куди поспішали мурашки» — ця казка розвиває не лише
цікавість,збуджує бажання дослідити, краще пізнати природне середовище, а
й учить слухати й розуміти зміст казки, відповідати на запитання за змістом
поширеними реченнями. Розвиває вміння висловлювати своє ставлення до
14
героїв казки, закріплює в словнику назви диких тварин і комах, продовжує
навчати складати з допомогою дорослого розповідь.

«Велике і мале» — за допомогою цієї казки ви закріплюєте в словнику

дітей назви свійських тварин; активізуєте вживання прикметників, що
характеризують ознаки певної свійської тварини; учите дітей описувати
свійських тварин за зразком та відповідними малюнками, удосконалюєте
чіткість вимови. Розвиваєте вміння зв'язано будувати відповіді на поставлені
запитання

«Равлик» — це дуже добра й цікава казочка. За її допомогою ви навчите

малят складати невеличкі послідовні сюжетні та описові розповіді, поповни-
те їхній активний словник.

«Дуб під вікном» — продовжуєте сприймати літературний твір,

закріплюєте навички переказу. Учите відповідати на запитання дорослого за
прослуханим текстом. Вправляєте в побудові речень із протиставленням,
збагачуєте словниковий запас.
Як важливо, щоб слово жило, трепетало у свідомості дитини, щоб воно стало
для неї інструментом, за допомогою якого вона опановує знання.

Як розказувати казки дітям

Казка — це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник

дитячої думки і мови... Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що
вона — творіння народу.
Василь Сухомлинський
Казка — не лише розповідь про фантастичні події; а цілий світ, у якому
дитина живе, бореться, протиставляє злу свою добру волю. В. Сухомлин-
ський вважав казку важливим засобом розумового розвитку дітей. Кожна
15
казка невіддільна від краси, вона сприяє розвиткові естетичних почуттів, без
неї неможливе благородство, щира чуйність до людського нещастя й
страждань. Завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, а й серцем.
Образи казки формують і національну свідомість дітей. У них з'являється
бажання не лише слухати казку, а й самим розповідати її.

Ознайомлення з варіантами. Корисно ознайомлювати дитину з

варіантами казок. Діти тонко помічають відтінки в сюжетах, у характерах і
поведінці персонажів. Відбувається переоцінка почутого раніше. Уважніше
діти починають слухати й інші казки, вникати в події, характери. У них
можуть з'явитися і власні вигадані варіанти казок.
Повторне читання. Читати й розказувати казки слід неодноразово. При
першому прослуховуванні враження часто бувають неточними. Під час
повторних прослуховувань враження заглиблюються, сила емоційних
переживань наростає, оскільки дитина дедалі глибше вникає в перебіг подій,
яснішими стають для неї образи казкових персонажів, їхні стосунки, вчинки.

Як читати книжки дитині

Читання вголос. Повнота сприйняття багато в чому залежить від того,

наскільки глибоко дитина вникне в зміст тексту, наскільки виразно ви до-
несете образи персонажів, передасте й моральну спрямованість, і гостроту
ситуацій, і своє ставлення до подій. Діти передовсім реагують на інтонацію,
міміку, жести.

Переказ і бесіда за книжкою дають змогу краще зрозуміти й запам'ятати

зміст. Проте не намагайтеся одразу напряму пояснювати своїми
словами зміст або мораль прочитаного. Це може зруйнувати чарівність
художнього твору, позбавити дитину можливості відчути те, що їй важко ще
збагнути.
16
 Розглядання ілюстрацій учить помічати художні деталі, розуміти
характери казкових героїв, їхні стосунки, відчувати гаму фарб, їх емоційну
вир.

ВИХОВНА РОБОТА
17
 з батьками дошкільнят
«РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИХОВАННЯ
ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНЯТ»

Витоки творчих здібностей і обдарованості дітей на кінчиках їхніх пальців.

Чим більше майстерності в дитячій руці, тим розумніша дитина.
(В.О. Сухомлинський)

Творчість відкриває в дитячій душі ті потаємні куточки, в яких

дрімають джерела добрих почуттів.
Важливим завданням сьогодення є становлення творчо активної особис-
тості, здатної вносити прогресивні зміни в життя суспільства, здійснювати
вибір, ставити й розв'язувати проблеми, бути винахідливими, мати творчу
уяву.
Отже, цей процес, на основі вікових особливостей та за сприятливих
психолого-педагогічних умов розпочинається вже на першій стадії освіти,
тобто з раннього дошкільного віку.
18
 На сучасному етапі розвитку дошкільної педагогіки проблему дитячої
творчості неможливо розглядати окремо від питань навчання зображувальної
діяльності.
У зв'язку з цим процес малювання, ліплення, аплікації потрібно розуміти
не тільки, як засвоєння дітьми тих чи інших знань і вмінь, а виховання в них
уміння естетично сприймати навколишній світ і передавати його в малюнках.
Як відомо, одним із основних завдань дошкільного закладу, на що,
зокрема, спрямовує програма «Дитина», є забезпечення належних умов для
повноцінного, своєчасного й різнобічного розвитку дитини з метою
виховання ініціативної, творчої особистості.
Це завдання вимагає від вихователя переорієнтуватись у виборі методів
організації занять з різних видів діяльності дітей: перейти від
репродуктивних методів до продуктивних (творчих, дослідницьких).
Саме такі можливості надає художня творчість. Не володіючи
достатньою мірою навичками читання, письма, усного мовлення, малі діти,
як правило, віддають перевагу художнім засобам самовираження. Вони є
для них водночас і засобами адаптації до зовнішнього світу, і засобами
спілкування з довкіллям. Саме тому розвиток творчих здібностей дітей
засобами образотворчого мистецтва є процесом природним та
високоефективним. Залучаючи малюків до художньо-практичної діяльності,
педагог реалізує не тільки завдання художнього виховання, а й більш
глобальні — розвиває інтелектуально-творчий потенціал дітей.
Специфіка мистецької діяльності дошкільника полягає в обмеженості її
технологічного аспекту, з одного боку, в поєднанні з буянням дитячої
фантазії, нескінченним рядом художніх образів, з другого.
Самобутність останніх визначає мистецьку цінність духовних і рукотвор-
них витворів дошкільнят, становить — СУТЬ ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ.
У контексті сказаного головними завданнями є:
1. Розвиток у вихованців спостережливості, уміння порівнювати, відгукуватися
на красу.
2. Ознайомлення з творами образотворчого мистецтва.
3. Розвиток художніх здібностей, формування відповідних умінь.
4. Навчання дітей створюванню багатофігурних сюжетних композицій.
5. Формування особистої позиції при сприйнятті творів мистецтва та в процесі
власної творчості.
6. Навчання самостійного знаходження прийомів зображення при інтеграції
видів образотворчого мистецтва.
7. Організація роботи групою для втілення складного задуму.
8. Навчання створювання оригінальних саморобок з природних і штучних ма-
теріалів.
9. Заохочування до дизайнерської діяльності, пов'язаної з благоустроєм та
оформленням інтер'єру.
10.Розвиток художнього сприймання при ознайомленні з творами живопису,
графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва.

19
11.Надання дошкільникові права вибору матеріалів, місця роботи, сюжету тощо.
12.Надання можливості проявити творчість, спертися на власний досвід.
Дошкільники ефективніше оволодіватимуть мистецтвом створення
художнього образу, якщо педагог інтегруватиме різні види образотворчої
діяльності. Поступово діти навчаться самостійно комбінувати різні способи
зображення і матеріали, відчують смак до такої роботи. Цьому сприятиме
дизайн — діяльність, художнє рукоділля, різного роду конструювання,
моделювання.
Отже, головне — не технічні уміння, а базис особистісної культури
дошкільника, закладений образотворчим мистецтвом як одним із
впливовіших на свідомість і поведінку.
Особливу роль у становленні образотворчої діяльності відіграє розвиток
у дошкільників художнього сприймання при ознайомленні з творами
живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва.
Особливу роль в особистісному становленні дошкільника відіграє
надання йому права вибору матеріалів, місця роботи, сюжету тощо,
можливість проявити творчість, спертися на власний досвід.
Розвитку сприйнятливості як властивості особистості дитини
сприятимуть вправи з використанням в образотворчій діяльності широкої
гами кольорів та їхніх відтінків, контрастних і пастельних кольорів,
експериментування на палітрі, а в аплікації — паперу різних відтінків.
Доцільно пропонувати дошкільникам завдання «етюдного» характеру, які до-
помагають передавати різні ракурси об'єктів, а також знаходити оригінальні
рішення. Ознайомлення з предметами декоративно-прикладного мистецтва
сприяє формуванню в дітей «почуття декоративності», уміння «читати»
візерунки, збагаченню асоціативних зв'язків (порівнянню образів з
реальними предметами, об'єктами).
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ

Одне з основних завдань сучасної педагогіки — це стимулювання

дитячої творчості, що відображено в основних документах: «Законі України
про дошкільну освіту» та «Національній доктрині розвитку освіти України у
XXI столітті».

Щоб зрозуміти розвиток творчості дитини, необхідно знати особливості

творчої діяльності дорослої людини. По-перше — це визначення поняття
«творчість»; по-друге — розуміння механізмів його виникнення і останнє —
це оволодіння вмінням керувати цими механізмами.

Чи вірне ствердження психолога В. С. Кузіна, що «Творчість — це

діяльність, внаслідок якої людина створює оригінальні твори...» за відношен-
ням до дитячої образотворчої діяльності, чи є вона творчою? У своїй
методиці керівництва дитячою образотворчою діяльністю російський педагог
Г. Г. Григорьєва дає визначення: «Дитяча образотворча діяльність за своїми
об'єктивними можливостями носить творчий характер. Дитина не відкриває
20
 нічого нового для себе. Тому відповідно до діяльності дитини потрібно
використовувати термін «творчість», обмежуючи його словом «дитяча»...

Процесу творчості передує довгий період накопичення уявлень про

навколишній світ. Отже, навколишній світ і діяльність людини визначає
емоційно-інтелектуальний досвід художника, який і служить джерелом ідей і
художніх задумів.
ЕТАПИ ЗРІЛОЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Бажання виразити думку, ідею почуття.
2. З'явлення задуму.
3. Виношування замислу.
4. Виконання, реалізація задуму.
5. Кінцева оцінка отриманого результату і його доробка, якщо є не-
обхідність.
ПРОЦЕС СТВОРЮВАННЯ ДИТИНОЮ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ

Як і інші технічні процеси, уява розвивається у людини протягом усього

життя.

Але уява дошкільнят ще бідна, що прямо пов'язано з невеликим життєвим

досвідом дитини, з незначним запасом його знань. Виходячи з цього, можна
виділити такі принципи роботи:
1. Конкретизування та уточнення задуму під впливом результатів образотворчої
діяльності.
2. Формування вміння попередньо задумувати образ під впливом дорослого, у
процесі навчання.
3. Використання задуму і одночасного розвитку. Дитина супроводжує малюнок
мовленням.
4. Зацікавленість дитини образом.
5. Етап завершення роботи, не пов'язаний з доробкою.
6. Задум і реалізація задуму.
7. Відомий вчений Н.В. Ветлугіна рекомендує використовувати для визначення
продукту дитячої діяльності термін «художній образ».

Отже, можна зробити висновок: при всій подібності продукти й процеси

діяльності дорослих і дітей відрізняються істотно. Специфіка образу,
створеного дошкільником, сам процес його зародження та втілення
зумовлені особливостями психічного та особистісного розвитку дитини-
дошкільника.
СТВОРЕННЯ УМОВ ЩОДО РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ
ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Однією із основних умов розвитку творчої особистості дошкільника є

широкий підхід до рішення проблеми: «Творчість: стиль життя».
21
1. Педагогу необхідно зробити процес життя і діяльності дітей творчим,
ставити дітей у ситуації пізнавальної, художньої, маральної творчості.
2. Спеціальна робота на занятті, в іграх тощо націлена на розвиток творчості й
повинна органічно увійти в життя дитини.
3. Організація цікавого змістовного життя дитини в дошкільному закладі та
сім'ї, збагачення його яскравими враженнями, забезпечення емоційно-
інтелектуального досвіду.
4. Урахування індивідуальних особливостей дитини при цілеспрямованому
формуванні творчих здібностей. Важливо врахувати і темперамент, і харак-
тер, і здібності психічних процесів, і навіть настрій у день, коли має бути
творча робота.
5. Атмосфера творчості повинна бути необхідною умовою організованої до
рослими творчої діяльності. Тут мається на увазі атмосфера довірливого
спілкування, співпраці, співчуття, віри в сили дитини, підтримка при
невдачах, радість від досягнення.
6. Комплексне і системне використання методів і прийомів. Для цього знання,
вміння повинні бути гнучкими, варіативними, навички — узагальненими,
тобто використаними в різних умовах.
7. Мотивація завдань, і не просто мотивація, а пропозиція дійсних мотивів, і
підведення дітей до прийняття завдання, поставленого дорослими, —
важлива умова творчої активності дитини.
8. Матеріальне забезпечення образотворчої діяльності дошкільників. Різно-
манітність основних і додаткових матеріалів, вільний доступ до них
стимулює творчу активність дітей.
ЗАВДАННЯ КЕРІВНИЦТВА ДИТЯЧОЮ ОБРАЗОТВОРЧОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ

Психічний, особистісний розвиток залежить від характеру навчання (як нав-

чають) і специфіки (чому навчають). Необхідно пам'ятати, що повноцінний,
психічний особистісний розвиток дитини іде в процесі засвоєння
зображувальної діяльності в цілому, а не окремих її фрагментів. Тобто, при
будь-якому мінімумі зображувальних знань, навичок, у будь-якому віці, діти
повинні вміти їх використовувати самостійно. Тільки за цієї умови можна
говорити про творчий розвиток особистості.

Одним із перших завдань керівництва дитячою зображувальною

діяльністю є: формування мотивів зображувальної діяльності. В ранньому
віці треба підтримувати зацікавленість до матеріалу, засобами дії з ним,
стимулювати дослідницькі дії, підтримувати радість від досягнень, жагу
«відкриття».

Пізніше (в дошкільному віці) більш чітко формується мотив, близький до

мотиву гри. Чим дорослішою стає дитина, тим сильнішою у неї виникає
потреба поділитися своїми враженнями з іншими людьми. Зберігаючи цей
мотив, слід формувати у дошкільника намагання виконати зображення, котре
22
 впізнають інші, їх становлення і робить дитячу діяльність художньою,
близькою до зрілої.

Друге завдання: передбачає вміння самому ставити мету тієї чи іншої

діяльності. На творчих заняттях, де діти самі обирають мету — тему,
важливо вчити дітей самостійно ставити мету, утримувати і досягати її.

Третє завдання: формування сприйняття. Навчання вмінню розглядати

предмети, явища так, як це необхідно: придивлятися, порівнювати з
еталонами форми, кольору, величин і на цій основі виділяти ознаки предмета
чи явища.

Четверте завдання: формування у дітей зображувальних дій (зображення

предметів).
СПЕЦИФІКА ОБСТЕЖЕННЯ В РІЗНИХ ВИДАХ ОБРАЗОТВОРЧОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
Обстеження — це метод навчання і в той же час одне із завдань
навчання.
Обстеження — це цілеспрямоване розглядання предмета, який необхідно
зображувати.
Обстеження можна розділити на три різних, за характером етапи:
I етап — цілісне емоційне сприйняття предмета через якісь виразні ознаки.
II етап — аналітичне сприйняття предмета, тобто послідовне виділення
зображувальних ознак, частин і якостей предмета.

Послідовність аналізу об'єкту зображення:

1. Виділяють і називають найкрупнішу частину предмета і її призначення.
2. Визначають форму цієї частини.
3. Визначають положення цієї частини в просторі.
4. Потім виділяють іншу (досить велику) частину і виділяють положення,
форму, величину її за відношенням до основної.
5. Виділяють колір.

Таким чином, виділяються всі досить великі частини. Потім звертається

увага на деталі.
III етап — цілісне емоційне сприйняття предмета.
ПОРЯДОК ОБСТЕЖЕННЯ ПІД ЧАС ЛІПЛЕННЯ
1. Виділення загальної форми чи основної частини.
2. Виділення специфічної, характерної форми.
3. Визначення форми інших частин і порівняння з формою центральної
частини.
4. Визначення величини інших частин у порівнянні з основною.
5. Визначення положення цих частин по відношенню до основної.
6. Фіксація уваги на основних рельєфних особливостях.
23
 Предмет обстежується також і тоді, коли ліпиться.
АПЛІКАЦІЯ. СПЕЦИФІКА ОБСТЕЖЕННЯ
Під час виконання аплікації з окремих частин використовуються ті
прийоми обстеження, що і в малюванні, тільки обстеження пальцем
рекомендується проводити в зворотну сторону, — справа-наліво.
Під час виконання з паперу, складеного навпіл, предметів симетричної
форми при обстеженні важливо показати симетрію в предметі.
Потім звернути увагу на пропорції.
МАЛЮВАННЯ. СПЕЦИФІКА ОБСТЕЖЕННЯ
Під час зображення з натури предмет розглядають в тому ракурсі, у
якому буде виконуватись зображення.
Треба фіксувати увагу на частинах, які видно (при збереженні в цілому
структури обстеження).
Під час зображення за уявою важливо, щоб діти могли «побачити» пред-
мет не тільки в плані виділення його основних форм, але й можливих
варіантів.
Обстеження іграшок, які зображують тварин і птахів, бажано проводити
тільки після обстеження їх у живій природі.
Обстеження, по можливості, слід проводити після спостережень чи
втілювати в спостереження.
ВПРАВИ ЗІ СЛОВАМИ НА ЗАНЯТТЯХ З ОБРАЗОТВОРЧОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
На заняттях при ознайомленні зі світом художника дитина зустрічається
з новими словами. Враховуючи особливості дошкільника, необхідно так
пояснити значення нових слів, щоб дитина мала можливість сприймати
кожне слово емоційно, зацікавлено, граючи з ним.
Вправи з новим словом можуть допомогти збагачувати емоційне забарвлення
мови. Вправа зі знайомим словом «диво» допомагає дошкільникам відчути
інтонаційні відтінки настрою, коли він промовляє його з різною інтонацією.

Перелік вправ:
1. Шепотіння слова.
2. Прокричи слово.
3. Слово стрибає.
4. Слово співає.
5. Сумне слово.
6. Здивоване слово.
7. Розчароване слово.
8. Спокійне слово.
9. Радісне слово.

Вправи зі словом на заняттях допомагають дітям «побачити» слова очима ху-

дожника, краще відчути настрій, легко і назавжди запам'ятати.

24
 ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
Реалізація вищеназваних завдань дозволить педагогу сформувати необхідний
рівень компетенції дошкільника у сфері зображувальної діяльності.
Рівень художньо-естетичної компетенції визначається такими умовами:
 сформованість такої якості, як спостережливість;
 вміння створювати зображення об'єктів з натури, які реалізуються на ос-
нові знань про традиційні і нетрадиційні засоби зображувальної
діяльності;
 вміння дошкільника створювати свої оригінальні образи предметів і
явищ;
 сформованість естетичного сприймання творів мистецтва;
 вміння і бажання дитини створювати свої оригінальні твори
традиційними і нетрадиційними засобами зображувальної діяльності.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

«ДИТЯЧИЙ ФОЛЬКЛОР»
Фолькло́ р (англ. folk-lore, букв. — мудрість; народне знання), або усна
наро́ дна тво́ рчість — колективна художня літературна і музична творча
діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу,
давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і
переживань, народно-поетичної фантазії.

Дитячий фольклор — це сукупність зразків усної народної творчості, яка

складається із класичних та сучасних фольклорних форм і функціонує у
дитячому середовищі або виконується спеціально для дітей. Отже,
дитячий фольклор, це, передусім, зразки усної народної словесності,
призначені для дітей.
25
До дитячого фольклору зараховують як творчість самих дітей, так і твори, що
виконуються для дітей дорослими. Такий поділ виникає з того, що ігрові і
ритміко-інтонаційні можливості дітей залежать від віку. У ранньому віці (з
перших днів народження і десь до трьох – трьох з половиною років)
емоційний, моторний і розумовий розвиток дитини лежить цілком на
обов'язку дорослих. Дорослі виконують для дітей раннього віку колискові
пісні тарізні забавлянки (утішки)…

Другу частину дитячого фольклору становлять твори, виконувані дітьми

середнього і старшого віку. До них належать твори, що співаються або
ритмічно промовляються: ігрові пісні, дражнилки, лічилки, небилиці,
заклички, жартівливі пісні, а також прозові приповідки, скоромовки, загадки,
казки. Частина з них складена дорослими для дітей, але велика кількість – це
творчість самих дітей

Дослідники і збирачі фольклору давно спостерегли, що усі фольклорні жанри

діляться на дві великі групи:

1) твори, які виконуються і побутують у середовищі дорослих;

2) твори, які побутують серед дітей.

26
 Між цими групами є суттєва різниця: усна словесність дорослих не завжди
доступна дітям, вони починають її розуміти і сприймати лише в підлітковому
віці. У свою чергу, дитяча творчість не завжди цікава для дорослих, які
намагаються у всьому керуватися розумом, і їм важко осягнути тексти,
витворені дитячою фантазією, уявою, проте діти їх підхоплюють,вони
поширюються у дитячому середовищі.

Термін «дитячий фольклор» з´явився у фольклористиці у 20-х роках 20 ст.

Зібрано багато текстів цього специфічного виду творчості. Однак до цього
часу теорія дитячого фольклору не сформована.

Першим складним питанням виявилось, які саме жанри варто вважати власне
«дитячими». Так, Г.С. Виноградов, як один зі знавців народної педагогіки,
що першим почав широко вживати термін «дитячий фольклор»,
наголошував, що ним доцільно позначати твори, складені самими дітьми, а
також поезію пестування (невеликі ліричні твори, які примовляють дорослі,

27
пестячи дітей). Дещо пізніше до цього виду словесності долучили колискові
пісні (хоч дехто з учених дотепер вважає їх розрядом родинно-побутової
лірики). Також було спостережено, що деякі жанри народної словесності, які
побутували у середовищі дорослих, втративши своє первісне утилітарне
призначення і сакральне значення, у дещо видозміненому, спрощеному
вигляді перейшли у сферу дитячого фольклору.

Усі дослідники одностайні, що до дитячого фольклору відносяться і твори

дітей, і твори для дітей, складені дорослими. Основним критерієм відбору є
функціональний аспект: твори, які виконуються лише у дитячому
середовищі, а також ті, які не передбачають інших слухачів конуються
дорослими тільки для дитини.
Дитячий фольклор має свою специфіку: відповідає віковим особливостям
дітей у виборі тем, образів, ідей; характеризується поєднанням словесного
матеріалу з елементами гри, супровідними рухами; у багатьох творах
проявляється виражене виховне спрямування.
Питання класифікації дитячого фольклору далеко не вивчен. Кожен жанр має
своє джерело походження — усі вони виникли в різні історичні періоди і
проникли в дитячу словесність різними шляхами. Відповідно до вище
згаданих чинників усі жанри дитячого фольклору умовно можна поділити на
три групи:
1) тексти, створені дорослими для дітей;
2) твори, які перейшли у дитячий фольклор із загального фольклорного
доробку;
3) твори самих дітей.
В окремих випадках чітка межа між ними стирається, тобто є жанри, яких не
можна однозначно зарахувати в ту чи іншу групу. Кожна з цих груп, виділена
на основі походження жанрів, має свої особливості, поділяється на менші
підгрупи і цикли відповідно до інших рис (наприклад, час чи мета виконання
твору, його структура, поетика і т. п.). Спільна риса їх усіх — дитяча
тематика, вони виконуються тільки для дитини, переважно немовляти, чи
віком до 4—5 років.
Твори дорослих для дітей поділяються на дві частини: 1) пісенна лірика для
дітей (колискові пісні); 2) поезія пестування (пестушки, утішки, забавлянки).

28
 КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
«НАРОДНІ ІГРИ В СІМЕЙНОМУ ВИХОВАННІ»
Гра — важливий засіб виховання, який доступний кожному, має тісний
зв‘язок з життям. Граючись, дитина пізнає світ, навчається спілкування з
іншими, виконує побутові дії, фантазує. Для маленької дитини гра — це
життя.
Жива гра дає дитині можливість насолоджуватись вільним проявом своїх
фізичних і духовних сил. За словами К. Д. Ушинського, у змісті народної
гри є всі доступні форми навчання. Саме у процесі гри діти пізнають
грамоту, вчаться рахувати, різнити кольори, виконувати повсякденні дії,
набувають навичок самообслуговування та спілкування.
Видатний лікар та етнолог Є. Покровський називав дитячі ігри «вільним
вираженням душевних та фізичних сил дитини». У грі дитина відображає те,
що бачить в своїй сім‘ї, віддзеркалює навколишній світ. Народні ігри несуть
у собі джерело пізнання та виховання загальнолюдських цінностей. Вони
бувають різними. Г. В. Довженко поділила українські народні дитячі ігри на
такі групи: - ігри, де організуючим началом є пісня; -ігри, де таким началом
є діалог, який у поєднанні з рухами сприяє створенню розвинутої
динамічної дії; - ігри, де є невеликий діалог, приспівочка або пісенька, які
слабко пов‘язані з самою дією.
29
Серед скарбів народної гри є забавлянки, хороводи, танці, віршовані історії,
що не мають кінця, рухливі ігри.
Забавлянки, або утішки, потішки, чукалки — коротесенькі пісеньки чи
віршики гумористично-жартівливого змісту, що супроводжуються
відповідними рухами, активізують єдність слова та моторики дитини,
розвивають її мовлення. Незважаючи на свою простоту, забавлянки
сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям, формують відчуття
прекрасного.
Цим жанром здавна користувались дорослі у процесі спілкування з
маленькими дітьми. Забавлянки співали тоді, коли дитина вже починала
сидіти самостійно. Вони покликані стимулювати загальний розвиток дитини
і мають практично-побутове призначення: активізувати дитину, заспокоїти
її, викликати в неї позитивні емоції. 3абавлянки — напрочуд вдала й
доцільна форма спілкування дорослих з дитиною, що сприяє гармонійному
розвитку. Це спілкування викликає в маляти почуття фізичного комфорту,
радість, активізує сприйняття рiзноманiтних зовнішніх подразників.

3абавлянка — це i гра, i дія, i пісенька

3абавлянки умовно можна поділити на ігри: з голівкою, пальчиками,
ніжками, пiдкидання.
3абавлянки навчають праці. Пригадайте гру "Сорока-бiлобока". В
забавлянці перед дитиною вимальовується ланцюг рiзноманiтних трудових
дій, пов‘язаних з домашнім господарством: рубання дров, носіння води,
розпалювання печі, приготування каші. Народна система виховання
змалечку спрямовувала дитину до працелюбності.
У потішках ми зустрічаємо також i невеличкі казки для найменших. Вони
повторюються, мають свій ритм, стосуються звичайних побутових справ.
3абавлянка спонукає дитину до активної дії, будить позитивні емоції, сприяє
фізичному розвитку дитини, розвиває мову та інтелект, формує моральні
цiнностi, привчає до охайності й дисципліни.
В народних iгpax зустрічаємо хороводи, iгри-танцi. Хоро, хорос - коло, що
нагадує сонячний диск, е символом гармонії. Хороводи присвячували порам
року, святам, важливим подіям у житті народу.
Наведемо декілька прикладів таких iгop.

Народні ігри:
Подоляночка
Десь тут була Подоляночка,
Десь тут була молодесенька,
Тут вона сіла, тут вона впала, до землі припала,
Ciм літ не вмивалась, бо води не мала...
Устань, устань Подоляночко,
Умий личко, як ту скляночку,
Візьмися у боки та поскачи трохи...
Попливи до Дунаю, бери дівку з краю.
30
А ми просо сіяли
А ми просо сіяли, сіяли,
Ой дід ладо, сіяли, сіяли.
А ми просо витопчем, витопчем,
Ой дід ладо, витопчем, витопчем.
Ой чи же вам витоптать, витоптать?
Ой дід ладо витоптать, витоптать?
А ми коней випустим, випустим,
Ой дід ладо випустим, випустим.
А ми коней виловим, виловим,
Ой дід ладо виловим, виловим.

Забавлянки
Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобила, там лоша,
А кобилка в лiсi,
а лошатко — в cтpici.

Чуки, чуки, чуки, чук.

Наловив дід щук,
А бабуся плотву — годувати дітвору,
А бабуся карасиків — годувати Тарасиків.
А бабуся окуньків — годувати молодців.
Куй, куй, чобіток,
Подай, бабо, молоток.
Не подаси молотка,
Не підкую чобітка,
Молоток срiбленький,
Чобіток золотенький.

Ладунки, ладусі!
А де були?
у бабусі.
А що їли?
Кашку.
А що пили?
Бражку.
А що на закуску?
Хліб та капустку.

Пальчикові ігри
Перша іграшка дитини — її ручки та пальці. При ходить той час, коли
мама помічає, що її маленька дитина, якій уже 3-4 мiсяцi, розглядає свої
пальчики, руки, рухає ними, бавиться протягом тривалого проміжку часу.

31
Малюк пізнає навколишній світ через своє тіло. Чим більше дитина рухає
своїми пальчиками, тим більше розвиваються мозкові структури.
Ще у II тисячолiттi до н. е. китайські мудреці знали, що існує взаємозв'язок
між рухами пальців, кисті та розвитком мислення. Сучасні дослідження
фiзiологiв підтверджують існування такого зв'язку. Прості рухи кистей
допомагають зняти загальне напруження, а також власне з рук,
розслаблюють губи, що сприяє поліпшенню вимови звуків, розвитку
мовлення дитини.
«Пальчикові» ігри — вiршованi рядки, що ілюструються за допомогою
ритмічних pyxiв рук, пальчиків. Ігри з пальцями допомагають батькам не
тільки розвивати мовлення та iнтeлектуальнi здiбностi дитини, а й
приносять задоволення від проведеного разом часу, допомагають у хвилини
плачу, стають у пригоді для створення ритму впродовж дня. Пропонуючи
малюку таку гру, важливо відразу створити її настрій, правильно
вимовляти кожен звук, продумати вci рухи заздалегідь i поступово її
повторювати. Особливу paдicть приносить дитині ситуація, коли вci члени
сім‘ї разом відтворюють гру. Світ «пальчикових» iгop дapyє радість i
малятам, i батькам.

Перший пальчик — наш дiдycь,

Другий пальчик — то бабуся,
Третій пальчик — наш татусь,
А четвертий — то матуся,
А мізинчик — наш малюк,
Biн сховався тут.
(Показуємо на пальчик та кажемо: „перший пальчик...", i продовжуємо гру,
загинаючи кожен пальчик).
Задрімав мізинчик трішки,
Безіменний — стриб у ліжко,
А середній там лежить,
Вказівний давно вже спить.
Вранці вci вони схопились враз —
В дитсадочок бігти час.
(По черзі загинаємо пальчики до долоні. Потім великим пальцем торкаємося
всіх інших - „будимо". Розкриваємо всі пальці „враз").

На роботу
Старший встав — не лінувався.
Вказівний за ним піднявся —
Розбудив сусід його.
Той — свого, а той свого.
Встали вчасно вci брати —
На роботу треба йти.
(Стиснути пальчики в кулачок. По черзі розгинати їх, починаючи з великого.
А зі словами: „Встали вчасно вci..." широко розставати nальцi).
32
Доброго ранку
Доброго ранку, сонце привітне!
Доброго ранку, небо блакитне!
Доброго ранку, у небі пташки!
Доброго ранку тобі i мeнi!
(Пальцями правої руки по черзі „вітатися" з пальцями лівої руки,
торкаючись один до одного кінчиками).

Спечем хлібчик
Спечем, спечем хлібчик
Дітям на обiдчик.
Найбільшому — хліб місити,
А тобі — воду носити,
А тобі — в печі палити,
А тобі — дрова рубати,
А малому — замітати.
Тільки хліба напекли — танцювати почали.
Це робота не легка — витинати гопака.
(Розгинаємо пальчики, починаючи з великого. Імітуємо пальчиками танок).

33