Співаник СВ Скарби Петлюри

Співаник СВ
1. Зродились ми великої години

Зродились ми великої години
З пожеж війни, із полум'я вогнів
Плекав нас біль по втраті України
Кормив нас гнів і злість на ворогів
Плекав нас біль по втраті України
Кормив нас гнів і злість на ворогів
І ось ми йдем у бою життєвому

Вільні, міцні, незламні мов граніт
Бо плач не дав свободи ще нікому
А хто борець, той здобуває світ
Бо плач не дав свободи ще нікому
А хто борець, той здобуває світ
Не хочемо ні слави, ні заплати

Заплата нам — то радість боротьби
Солодше нам у бою умирати
Як жити в путах, мов німі раби
Солодше нам у бою умирати
Як жити в путах, мов німі раби
Доволі нам руїни і незгоди

Не сміє брат на брата йти у бій
Під синьо-жовтим прапором свободи
З'єднаєм весь великий нарід свій
Під синьо-жовтим прапором свободи
З'єднаєм весь великий нарід свій
Велику правду, для усіх єдину

Наш гордий клич народові несе
"Вітчизні ти будь вірний до загину"
Нам Україна вище понад все
"Вітчизні ти будь вірний до загину"
Нам Україна вище понад все
Веде нас в бій борців упавших слава

Для нас закон найвищий — то наказ
Соборна Українськая держава
Вільна й міцна від Сяну по Кавказ
Вільна й міцна від Сяну по Кавказ
Вільна й міцна від Сяну по Кавказ!
2. Їхав, їхав козак містом!
Їхав, їхав козак містом,
Під копитом камінь тріснув,
Та раз-два,
Та раз.
Соловейко в гаю свинув,
Та раз-два,
Соловейко в гаю свинув,
Та раз.
Соловейку, рідний брате,
Виклич мені дівча з хати,
Та раз-два,
Та раз.
Щось я маю їй спитати,
Та раз-два,
Та раз.
Чи не била вчора мати,
Та раз-два,
Чи не била вчора мати,
Та раз.
Чи не била, не сварила,
Що з козаком говорила,
Та раз-два,
Що з козаком говорила,
Та раз.
Їхав, їхав козак містом,
Та раз-два,
Та раз.
3. Йшли селом партизани
Йшли селом, йшли селом партизани
По землі українській, невільній землі
І у кожного зброя була за плечами
І у кожного смуток і біль на чолі
Їм сумно за всю Україну
За ту спалену хату, за зрубаний сад
За ту пісню, що чув ти колись, солов'їну
Але їм вже не було дороги назад
За ту пісню, що чув ти колись, солов'їну
Але їм вже не було дороги назад
Бо дорога назад – то неволя
А ховатися в лісі не будемо ми
Ми підемо вперед – і здобудемо волю
України своєї ми вірні сини
Ми підемо вперед – і здобудемо волю
України своєї ми вірні сини
Хто з них пісню почав, я не знаю
І вона пролунала на весь рідний край
Щоби знали усі – Україна повстала!
Ти лети, наша пісне, аж за небокрай!
Щоби знали усі – Україна повстала!
Ти лети, наша пісне, аж за небокрай!
І не всі повернулись із бою додому
І не всіх дочекалася рідна сім'я
Пам'ятайте ж ви їх, пам'ятайте такими
Пам'ятай же ти їх, українська земля
Пам'ятайте ж ви їх, пам'ятайте такими
Пам'ятай же ти їх, українська земля
Йшли селом, йшли селом партизани
По землі українській, невільній землі
4. Лицарський хрест
Дихає ліс, пташка на гіллі
Пісню співає, що тішить мій слух.
Я довго ріс – йшов через цілі,
Що тіло гартують і зміцнюють дух.
Тиха роса зіб'ється з трав

Криком «Вперед!», дружним тупотом ніг.
Я тут знайшов те, що шукав,
Славу здобув і себе переміг!
Мій лицарський хрест – моя нагорода

За те, що не впав, за те, що не втік!
Мій лицарський хрест – яскрава пригода,
Що буде тривати в мені цілий вік!
Мій лицарський хрест...
Плинуть роки, їх заметілі

Скроні мої пофарбують у сніг.
Я, завдяки шрамам на тілі,
В пам'ять свою закарбую усіх
Друзів моїх та ворогів –
Кого любив і кого вбивав...
Може чогось я не зумів,
Та не згубив, не програв, не продав...
Мій лицарський хрест – моя нагорода

За те, що не впав, за те, що не втік!
Мій лицарський хрест – яскрава пригода,
Що буде тривати в мені цілий вік!
Мій лицарський хрест...
5. Ми йдем вперед
Ми йдем вперід, над нами вітер віє
І рідні нам вклоняються жита
Від радости аж серце мліє
За волю смерть нам не страшна!
Ми йдем вперед, над нами сонце сяє
Гармати б'ють, здригається земля
І гордість грудь аж розпинає
І гордість грудь аж розпинає
Ми йдем вперед, здалека чути гуки
Гармати б'ють, і крові всюди вщерть
Не буде більш терпінь, ні муки!
Вперед! – Там воля або смерть!
Не буде більш терпінь, ні муки!
Вперед! – Там воля або смерть!
Дзвенять шаблі, як ясне сонце, сяють
Гримлять пісні, аж земленька свята
Дрожить під нами дорогая
Дрожить під нами дорогая
Ми йдем вперід, над нами вітер віє
І рідні нам вклоняються жита
6. Українська лють
Одного ранку, ще й на світанку
Земля здригнулась і враз закипіла наша кров
Ракети з неба, колони танків
І заревів старий Дніпро
Ніхто не думав, ніхто не бачив

Яка насправді бува українська лють
Катів проклятих безжально мочим
Тих, хто на на нашу землю пруть
В ТерОбороні найкращі хлопці

Самі герої воюють у наших ЗСУ
І джавеліни, і байрактари
За Україну б‘ють русню
А наші люди, а українці

Проти русні об‘єднали вже цілий світ
І скоро зовсім русні не буде
А буде мир на всій Землі
7. Мельника дочка
В мельника, чий млин на горі
Чарівна дочка
А у мене хата стара
І в саду бузочок
Я лежу й дивлюся у небо

На білі хмари
А пастух Свирид на горі
Пасе отару
Гарнії волошки цвітуть

В моїм садочку
Та іще гарнішії очі
В мельника дочки
От лежу й сумую один

Біля ставочку
Бо люблю я більше за все
Мельника дочку
В мельника, чий млин на горі

Чарівна дочка
А у мене хата стара
І в саду бузочок
Я лежу й дивлюся у небо

На білі хмари
А пастух Свирид на горі
Пасе отару
8. Я не той
Я тобі зіграю на валторні або може трубі, еееееее,
Сонце вийде за хмари, тай
По покрівлі загуркотять дощі, еееееее.
Чому?
Бо я не той хто тобі потрібен
Я не той, я не той!
Я не той хто тобі потрібен
Я не той, хто потрібен насправді, еееее,
Хто потрібен насправді, еее.
А коли ніч моє вкриє місто,
То ти побачиш як я гарно танцюю, юююю, ююююю.
Я подарую тобі зірок намисто,
Крижаними фарбами тебе тебе я намалюю, ююююююю.
Чому?
Бо я не той хто тобі потрібен,
Я не той, я не тооооой!
Я не той хто тобі потрібен,
Ва-ва-ва-ва-ва-ва-ва-ва-ва-ва,
Ва-ва-ва-ааа.
Я не той, я не той, я не той,
Я не той, я не той, я не той, я не той, я не той.
Бо я не той хто тобі потрібен,
Я не той, я не той!
Я не той хто тобі потрібен,
9. 8-ий колір
Я йшов по воді і назад озирався

А потім побачив тебе
Тебе у воді – я отак закохався
Веселка – цариця небес
Мені захотілось всі хмари за гору
Загнати і витерти бруд
З обличчя і ніг, щоб понизити сором
Навіки залишитись тут
Хочеш, я твоїм кольором буду
Восьмим кольором, восьмим чудом
Білим... я буду білим, як сніг
Якщо ти ним бути дозволиш мені
Дозволиш. Я знаю
Натягнуться струни
Порвуться і я полечу
Я буду співати. У небі літаю
За мрію життям заплачу
Я буду проміння за пальці тримати
Гарячі, як жовті вогні
І в губи безодню небес цілувати
Ніхто не завадить мені
Я буду проміння за пальці тримати
Гарячі, як жовті вогні
І в губи безодню небес цілувати
Ніхто не завадить мені
Дозволиш мені
10. Все буде добре
Я пам'ятаю час, коли лиш починався світ
Хто міг, той підіймався та йшов
Ішов собі високо в гори, взявши у похід
Свою надію сильну, як любов
Що все буде добре
Для кожного з нас
Що все буде добре
Настане наш час
Я бачив, як навколо нас і долі, і вогні
Все далі й далі змінювали світ
І ми все вище, бо в долині небо не таке
І далі щось веде мене в похід
І все буде добре
І ось, коли ми майже там, де холодно і сніг
І зовсім близько наша самота
Бажання сильні, як любов, поможуть нам дійти
І буде вся та наша висота
І все буде добре!
11. Місця щасливих людей
Можливо, треба було жити, як всі
А я хотів інакшим бути завжди
Так скучно
Плисти по течії з ними
Можливо, я не дав тобі теплоту
І ти не знаєш погляд через фату
Логічно
Як можна було з тим жити
А пам'ятаєш?
Метро нічного Берліна
І наші тіні на стінах
Місця щасливих людей
Балкон під небом Мадріда
І на трибунах коріди
Тягуча павутина зйомних квартир
І дві душі пробиті сотнями дір
Так страшно
Коли не знаєш, що завтра
Тепер я оглядаюсь на ті часи
І знаю ціну світлої полоси
Не варто
Шукати винних крім себе
Страшенний шторм на Мальдівах
На фотках ніс обгорілий
Старий кабак на Бродвеї
Цибуля, сир і печеня
Я наперед ніколи не вивчаю маршрут
Мені неважливо, тільки б ти була тут
Все рівно
Куди нас понесе вітер
В житті не важливий сигнал GPS
Якщо не один ти рюкзак свій несеш
То знайдеш
Для себе десь таке місце
Велосипеди в Парижі
І в Закопаному лижі
Наш Новий рік в електричці
І Лондон як на відкритці
Холодне пиво Стокгольма
І знову ми були двоє
Як я втікав з інститута
Шоби з тобою побути
І до сих пір я тут є
12. Бай-бай мила
Бай-бай, мила, бай-бай!
Бай-бай, мила, прощай!
Автобусом до Льондону,
Літаком до Вашінгтону.
Бай-бай, мила, мене забувай!
Ну, холєра, всьо – нарешті їду;

За спинов лишився Родіни кордон.
Первим дєлом я у Англію до цьоці заїду,
А потім на літакови полечу в Вашінгтон.

Дякую тобі, мамо,

Шо в поля водила край села,
Шо ночей не досипала, i в дорогу проводжала,
І рушник вишиваний ти на щастя дала.

Дякую, мої сестри, [Дякую, рідні сестри]

Бо Господь ми дав вас цілих дві:
Як єдна сідло сховає, то втора 'го відшукає –
І я їду до дівчини, шо ся нравит мені.
13. Вечірнє сонце
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
I за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
За те, що вчора встигло оддзвеніти.
Вечірнє сонце, Вечірнє сонце,
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
Котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
За цю потребу слова, як молитви.
Приспiв
Дякую...
14. Не дзвонила, не заходила
Комети, планети та краплі ртуті
Плакати, солдати та що може бути
Собі плескала на концертах
Нервово дряпая зап'ястя
Дешеві сльози у конвертах
Забути де панує щастя
Не дзвонила, не заходила
Ніч тим часом все змінила
Не любила, з розуму зводила
Не любила, не любила
Зламати, з'єднати, пустити по вітру
Тобі завжди просто про це говорити
Знімаючи в метро одежу
Та посміхаючись з реклами
Ступаючи на дивну вежу
Плюєш на то, що буде з нами
Не дзвонила, не любила
Не дзвонила, не любила
Не любила
15. Старі фотографії

Здається, шо то було так давно
Коли в руках тримаю цей альбом
Нам було абсолютно все одно
Не маючи нічого мати всьо
За гроші не купити тільки час
Він всіх нас методично поділив
Когось він опустив, когось підняв
А є на кого взагалі забив
Старі фотографії на стіл розклади
Дитячі історії смішні розкажи
І справжнім друзям, не забудь, подзвони
Бо, добре чи зле, з тобою завжди вони
Дешеве пиво і сухе вино
Робили нас щасливими людьми
І, ніби чудо, польське радіо
Нам відкривало той незнаний світ
Ми жили всі так, ніби то був сон
І можна бути вічно молодим
А залишився тільки цей альбом
А мрії розлетілися як дим
Ми грали примітивну музику
Так чесно, що пробила би до сліз
Чекали, шо прийде такий момент
Коли під ноги впаде цілий світ
Годинник вперто роки рахував
І кожен так, як вмів, так і зробив
І тільки у альбомі всі підряд
Ми будемо такими, як тоді
16. Без імені
Не розлий вода відучора
Довіряю, як собі
Я не знаю про тебе нічого
Тільки розмір форми й чобіт
Що завгодно краще за тишу
Напиши кілька слів малих
Ми, мабуть, не зустрічались раніше
Бо собою ще не були
Сплять спокійно мої міста
Бо вартуєш ти на посту
Ти за мене горою там
Я за тебе — тут
Кращий друг без імені
Знову напиши мені
Зимні вісті голову кружать
Хай спокійним буде твій день
Де ти був так довго, мій друже?
Не кажи, я знаю, де
Що ми встигнемо розповісти
Між розмовами мін і куль?
Розкажи, яку ти любиш музику
Раптом я люблю саме таку
Сплять спокійно мої міста
Бо вартуєш ти на посту
Ти за мене горою там
Я за тебе — тут
17. Ріка
І немає різниці при цій ріці
Що відбивають твої зіниці
Твої вилиці, тінь на твоєму лиці
Наприкінці не буде різниці
Не матиме значення жодне з учень
І мовчання нічне не матиме значення
Освячена кожна з твоїх речей
До побачення, ніжна моя, до побачення
Тихо так, наче падає сніг
Тьмяно зникаючи між небесами
Лишається світло з усіх утіх
І небо наповнюється голосами
Палає вогонь для усіх, хто пішов
Звістка здається такою гіркою
Місце прощання болюче, як шов
Ніби стоїш над нічною рікою
Дивно так починається рік
Наче хтось переписує ріки
Кожна з пописаних нами доріг
Тьмою лягатиме на повіки
Світло так, наче палять вогні
І течія вигорає зісподу
Все відчитається на глибині
І ступаєш у відданість, ніби у воду
18. Відпусти
Я вважав би, що ти бiлий день без дощу,
Але сльози на твоєму обличчi,
I сказав би тобi, не моя, не моя,
Тiльки ти не пускаєш мене.
Я вважав би, що ти тиха нiч без зiрок,
Але сяють твої яснi очi.
I сказав би тобi ти лиш сон, тiльки сон,
Але ж ти не пускаєш мене.
Вiдпусти, я благаю вiдпусти,
Бо не можу далi йти я,
Я не хочу бiльше йти.
I вважав би, що ти пелюсток на веснi,
Але ж ти не зiв'янеш нiколи,
I сказав би тобi ти моя не моя.
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла
Бо не можу далi йти я,
Я не хочу бiльше йти.
Відпусти-и
Відпусти-и
Відпусти-и
Відпусти-и
Відпусти-и
Відпусти-и
19. Будь іскрою
Пліч-о-пліч сто літ ми гартуєм тіло й дух,
Крокуєм завзято, тут кожен твій друг.
У серці надія і віра свята,
У діях ми певні, в нас воля тверда!
Будь іскрою – і запали собою життя!

Будь іскрою – освічуй людям шлях!
Будь іскрою – любові та завзяття!
Будь іскрою – як мрієш бачити багаття!
Будь іскрою!
Разом на світанні присягу ми склали

І честю своєю її ми берегли,
Щоб гордо зі співом нам по шляху іти
І пластову лелею понести крізь віки!
Будь іскрою – і запали собою життя!

Будь іскрою – освічуй людям шлях!
Будь іскрою – любові та завзяття!
Будь іскрою – як мрієш бачити багаття!
Будь іскрою!
20. Олівці
Подарувала мені мама
Кольорові олівці,
А я сиджу собі й малюю
Різнобарвні прапорці:
Прапорець червоно-чорний,
Синьо-жовтий прапорець,
Бо Радянському Союзу
Вже нарешті є кінець.
Оголосили голодовку
Вчора ми у дитсадку.
Хай портрет вождя знімають,
Що прибитий у кутку.
Хай портрет Бандери вчеплять,

Що за волю воював,
Що за вільну Україну
Свою голову поклав.
А мама герб намалювала,

І серп, і молот угорі
І «Єднайтесь, – написала, –
Всіх країн пролетарі».
А я узяв і все закреслив,

І тризуб намалював,
І «Слава вільній Україні!» –
Гордо мамі я сказав.
21. Квіти у волоссі
Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти
Відчинені серця, щирі очі
Таких не так багато є в світі
Лилися сльози щастя щоночі
Обіцянки назавжди любити
Будиночок на розі двох вулиць
Паркан плющем осіннім завитий
Здавалося дощі схаменулись
Здавалося завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону
І варто тільки їм захотіти
Повіяло теплом з-за кордону
А отже неодмінно летіти
Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе
І раптом все змінилось навколо
Проблеми, ціни, сни сподівання
Роз’їхалися як діти в школу
Що першим було стало останнім
Їй у Варшавські спальні райони
Йому Москву бетоном залити
Але кохання у таксофонах
Приречене не довго прожити
Куди ведуть строкаті дороги
Чому ви заблукали у світі
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все
Надії є на те, як все буде
Нас доля стрімко течією несе
Бо ми є не титани, ми люди
Та не завжди від тебе.
Та не завжди від тебе
Не обіцяй кохати завжди
Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти
22. Гуцулка Ксеня
Темна нічка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжно-біла, –
Гуцул Ксеню в ній пізнав.
Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова палкі любові
Він до неї промовляв:
Приспів:
– Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.
Вже пройшло гаряче літо,

Гуцул іншу любив скрито,
А гуцулку чорнобриву
Він в останню ніч прощав.
В Черемоші грали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині
Сумно пісню вигравав:
Приспів
23. Берег ріки
Просто ти живеш не на тому березі ріки
Де я стою, де чекаю місяці й роки
А ти живеш не на тому березі ріки
Я зупинився на березі великої ріки
За рікою мене чекаєш ти
Не подолати мені глибокої води
І безнадійно чорніють спалені мости
Така далека та дорога до мети
І мені ніяк, ніяк, ніяк, до неї не дійти
Чую я твій голос і бачу я тебе
Та тільки крила мої обламані давно
Я на цій знедоленій землі забув, коли літав
І не збагнути тобі там, на березі твоїм
Чого вартує зробити один рішучий крок
Тому, хто на інших берегах ніколи не бував
Я зупинився на березі великої ріки
За рікою мене чекаєш ти
Не подолати мені глибокої води
І безнадійно чорніють спалені мости
Така далека та дорога до мети
І мені ніяк, ніяк, ніяк, до неї не дійти
24. Країна мрій
Чув я, чи то снилось мені
Що існує країна мрій
В той країні росте чарівний гай
В гай той може кожний ввійти
Відчувати таємниці
Володіти секретом дивних чар
Хай несе мене ріка
В фантастичному човні
В небо несе
Наче уві сні
Там є своєрідні ходи
Що сягають самих глибин
Там тварини небесної журби
Але я не питаю себе
Де на мапі країна ся
Та й негайно рушаю в дальню даль
У-гу-гу-гу-гу
А-а-га-га-га
Аaa
Аaa
Нас несе, несе ріка
Нас несе, несе ріка
25. Старенький трамвай
Коли літо приходить, гаряча пора
І на сірому камені плавиться тінь
Коли дзвінко кричить на смітниках дітвора
Говорити, ходити і думати лінь
Коли сонце розжарене над містом висить
І від чаду машин кругом іде голова
Я згадаю прохолодних озер блакить
Куди їздив колись старенький трамвай
Повези мене туди, де природа сама
Повези мене за місто, де асфальту нема
Повези мене туди, де зелена трава
Повези, повези (повези), о-о, старенький трамвай
А відпустка у жовтні, а далі зима
Я стараюсь не дивитись на засмаглих дівчат
Ні морозива, ні пива, бо води нема
Як ті люди живуть в республиці Чад?
А я хочу в Антарктиду, хоч би на мить
Ледве ноги волочу, очі піт залива
Знов згадаю про холодних озер блакить
Куди їздив колись старенький трамвай
Повези, повези (one, two, three, four)
26. Надія є
Коли опустилися руки
Коли потемніло в очах
Не знаєш ти, як далі бути
На що сподіватись хоча б.
Не можеш, не віриш, не знаєш,
Не маєш куди утікти
І кажуть - чудес не буває
Та мусиш для себе знайти.
Допоки сонце сяє, поки вода тече
Надія є.
Лиха біда минає, просто повір у це
Надія є.
Тобі вже нічого не треба,
Бо ти вже нічого не встиг.
Здається, що всі проти тебе,
А, може, то ти проти них.
Не можеш позбутися болю,
Не знаєш, чи прийде весна.
Ти можеш не вірити долі
Але в тебе вірить вона!
Надія є.
Надія є.
Надія є.
Надія є.
Надія є. Надія є. Надія є. Надія є.
Надія є. Надія є. Надія є...
Надія є.
Надія є.
27. Їжачок
Наша розповідь про їжачка
Про маленького неслухняного
Як спіткала малого біда
Вже не жвавого, не рум'яного
В темнім лісі багато пригод
Птахи, равлики, скунси, олені
Та чомусь потягнуло його
На доріженьку асфальтовану
Їжачок, піднімись, підберись
Їжачок, разом з нами посміхнись
Їжачок, навкруги озирнись
Їжачок, їжачок
Але він перетвориться в зірку
І лапками весь світ обійме
Не чіпайте його, не треба
Хай він сили у собі знайде
Міг би бути щасливим кінець
Якби було все по-інакшому
Та біжав він собі навпростець
І раптово тут звідкись машина
І відбулась кривава біда
Ми про неї вам не розкажемо
Але факт – вже малого нема
І сволота зла непокарана
Їжачок, їжачок, їжачок, їжачок
Їжачок, їжачок, їжачок, їжачок

Співаник СВ Скарби Петлюри

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Співаник СВ Скарби Петлюри

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Співаник СВ

1. Зродились ми великої години

І ось ми йдем у бою життєвому

Не хочемо ні слави, ні заплати

Доволі нам руїни і незгоди

Велику правду, для усіх єдину

Веде нас в бій борців упавших слава

Тиха роса зіб'ється з трав

Мій лицарський хрест – моя нагорода

Плинуть роки, їх заметілі

Мій лицарський хрест – моя нагорода

Ніхто не думав, ніхто не бачив

В ТерОбороні найкращі хлопці

А наші люди, а українці

Я лежу й дивлюся у небо

Гарнії волошки цвітуть

От лежу й сумую один

В мельника, чий млин на горі

Я лежу й дивлюся у небо

Я йшов по воді і назад озирався

Ну, холєра, всьо – нарешті їду;

Бай-бай, мила, бай-бай!

Дякую тобі, мамо,

Бай-бай, мила, бай-бай!

Дякую, мої сестри, [Дякую, рідні сестри]

15. Старі фотографії

Будь іскрою – і запали собою життя!

Разом на світанні присягу ми склали

Будь іскрою – і запали собою життя!

Хай портрет Бандери вчеплять,

А мама герб намалювала,

А я узяв і все закреслив,

Вже пройшло гаряче літо,

You might also like