5.

Берестейський мир
У грудні 1917 року у місті Бересті (Брест-Литовський) розпочалися і в наступні три місяці
були продовжені перемовини між країнами Четверного союзу, куди входили Німецька,
Австрійська, Османська імперії та Болгарське царство,
з одного боку, і Україна та Росія — з другого.
Мета переговорів була одна — домогтися від більшовицької Росії визнання поразки в
Першій світовій війні та забезпечити незалежність молодих держав, які виникли на руїнах
Російської імперії. Насамперед це стосувалося України.
Брест-Литовський мирний договір мав вирішальний вплив на припинення вогню на
східноєвропейському театрі бойових дій. Також цей документ фактично узаконив
перекроювання політичної карти Сходу Європи та появу на ній нових незалежних держав.
Берестейські перемовини, що завершилися підписанням угоди, відбувалися в три етапи:
• від 9 грудня до 15 грудня 1917 року;
• від 27 грудня 1917 року до 28 січня 1918 року;
• від 1 до 3 березня 1918 року.
Українську делегацію на них представляли п’ять осіб на чолі з прем’єр-міністром
Всеволодом Голубовичем. Крім нього, до її складу входили Микола Левитський, Микола
Любинський, Михайло Полоз і Олександр Севрюк. До Бресту також прибула делегація
радянського уряду, що засідав у Харкові, однак члени Четверного союзу відмовилися
визнати її повноваження і право на суб’єктність. Тому мирний договір був укладений
лише з представниками УНР.
Архівні документи зберегли нам текст цього документа:
1. “Мировий договір між Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з
одної сторони і Українською Народньою Республікою з другої сторони”;
2. “Німецько-Український Додатковий Договір до мирового договору між Німеччиною,
Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з одної сторони і Українською Народньою
Республікою з другої сторони”;
3. “Пояснення до постанов Українсько-Німецького додаткового договору. 9 лютого 1918
р.”;
4. Австро-Угорсько-Український додатковий договір до мирного договору між
Українською Народньою Республікою з одного боку та Болгарією, Німеччиною, Австро-
Угорщиною і Туреччиною з іншого. 12 лютого 1918 р.;
5. Пояснення до постанов Австро-Угорсько-Українського додаткового договору до
мирного договору між Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з
одного боку та Українською Народньою Республікою з іншого. 12 лютого 1918 р.;
6. Українсько-Турецький додатковий договір до мирного договору, підписаного 9 лютого
1918 р. у Брест-Литовську між Українською Народньою Республікою з одного боку та
Туреччиною, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Болгарією з іншого. 12 лютого 1918 р.;
7. Пояснення до постанов Українсько-Турецького додаткового договору до мирного
договору, підписаного
9 лютого 1918 р. у Брест-Литовську між Українською Народною Республікою з одного
боку та Туреччиною, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Болгарією з іншого. 12 лютого
1918 р.;
8. Болгарсько-Український додатковий договір до мирного договору між Українською
Народньою Республікою з одного боку та Болгарією, Німеччиною, Австро-Угорщиною і
Туреччиною з іншого. 12 лютого 1918 р.;
9. Пояснення до постанов Болгарсько-Українського додаткового договору до мирного
договору, підписаного 9 лютого 1918 р. у Брест-Литовську між Українською Народньою
Республікою з одного боку та Туреччиною, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Болгарією
з іншого. 12 лютого 1918 р.;
10. Таємний австро-угорсько-український протокол (спалений влітку 1918 р.)”.
Натомість УНР взяла на себе зобов’язання вийти з Першої світової війни та постачати
німецькій і австро-угорській сторонам продовольство та промислову продукцію. Пізніше
Німеччина примусила російську більшовицьку делегацію визнати незалежність
Української Народної Республіки, внаслідок чого 3 березня 1918 року укладено мирний
договір ще і з радянською стороною.
Варто зазначити, що укладення миру з Центральними державами мало й негативний
ефект. Так, він надовго розсварив офіційний Київ з країнами Антанти. На час початку
перемовин у столиці УНР перебували офіційні представники Французької Республіки й
Великої Британії, а також воєнні місії Королівства Італія, Японської імперії, Королівства
Румунія, Королівства Сербія та Бельгії. Після початку переговорів у Бересті країни
Антанти розірвали відносини в Україною. З тієї ж причини США так і не визнали
Центральну Раду й уряд УНР.
А проте Брестська мирна угода від 9 лютого 1918 року майже на рік врятувала Україну від
агресії більшовицької Росії, й це її основний здобуток. 1 березня того ж року більшовицькі
війська змушені були покинути столицю УНР. Ще через два дні, під тиском офіційного
Берліну, більшовики визнали незалежність України.
Центральна Рада готувалася до скликання Установчих зборів, які мали підтвердити її
реформи, зокрема й передачу селянам поміщицької землі. 29 квітня Рада зібралась на своє
чергове засідання (яке виявилось останнім), щоб ухвалити Конституцію Української
Народної Республіки. В Основному законі наголошувалось, що вся влада належить
народу. Було закріплено різні демократичні свободи, зокрема й свободу слова, страйків,
демонстрацій. Кожній національній меншині надано право на національно-персональну
автономію.
Однак неспроможність УНР виконувати взяті на себе у Бресті економічні зобов’язання,
постійні чвари і неефективне правління призвели до наростання суперечностей між Цент-
ральною Радою і австро-угорсько-німецьким командуванням в Україні. Це врешті
призвело до падіння демократичної УНР і появи гетьманського уряду Павла
Скоропадського.