Розділ ІІ

СОЦІАЛЬНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МКК

Культурна ідентифікація
В межах процесу соціалізації, з дитинства люди вчаться сприймати себе
як членів певної групи. Крім того, їм розповідають про групи, до яких вони не
належать, і дуже часто сприймають їх як ті, які треба уникати. Ця тенденція
ідентифікації себе як члена певних груп, так званих внутрішніх груп, і
відрізняти їх від зовнішніх груп, настільки поширена у людському мисленні, що
описується, як універсальна людська. Вчені досліджують роль нових медіа у
посиленні чи послабленні цієї тенденції визначати інших як частину нашої
власної групи або як частину нашої іншої групи.
Культурна ідентифікація – це відчуття людиної належності до певної
культурної чи етнічної групи. Воно формується в процесі, який є результатом
перебування в певній культурі і включає в себе вивчення, прийняття традицій,
спадщини, мови, релігії, родоводу, смаків, способів мислення та соціальних
структур культури. Тобто люди опановують вірування, цінності, норми та
соціальні практики своєї культури та ідентифікують себе з цією культурою як
частину своєї Я-концепції.
Соціальна ідентичність розвивається як наслідок перебування в певних
групах у межах конкретної культури. Особливості та проблеми, спільні для
більшості членів таких соціальних груп, формують те, як індивіди сприймають
свої власні характеристики. Групи, з якими ідентифікують себе люди, можуть
бути найрізноманітнішими і включати уявну схожість за віком, статтю,
роботою, релігією, ідеологією, соціальним класом, місцем проживання ( район,
регіон, країна), а також спільними інтересами.
Особиста ідентичність базується на унікальних характеристиках людей,
які можуть відрізнятися від характеристик інших представників їхніх
культурних і соціальних груп. Ви вважаєте себе педантичним чи товариським,
кумедним чи доброзичливим; і, безумовно, у вас є здібності, таланти, забаганки
та вподобання, які відрізняються від інших людей.
Становлення культурної ідентифікація
Культурна ідентифікація зазвичай формується у три етапи: невивчена
культурна ідентичність, пошук культурної ідентичності та культурна
ідентичність – набуття. На першому етапі, властивості людини сприймаються
як належне, і, як наслідок, зацікавленість у вивченні культурних питань є
незначною. Дехто, можливо, не замислювався над значенням і наслідками своєї
культурної приналежності, а просто прийняв упереджені уявлення про неї,
отримані від батьків, громади, ЗМІ та інших людей. Як наслідок, деякі люди
можуть цілком беззаперечно сприймати стереотипи, що сформувалися в
суспільстві, і засвоювати звичні стереотипи про власну культуру та про себе
самих.
Гендерна ідентифікація
Гендер – це не те саме, що біологічна стать. Ця відмінність необхідна для
розуміння того, як наші погляди на біологічну стать стосуються гендерної
ідентичності. Ми демонструємо свою гендерну ідентичність, а масова культура
підказує нам, що означає бути чоловіком чи жінкою. Наприклад, деякі види
робіт вважаються більш чоловічими або більш жіночими. Так само програми,
які люди дивляться по телевізору – мильні опери, футбольні матчі тощо -
впливають на те, як вони взаємодіють з іншими людьми і розуміють, що означає
бути чоловіком чи жінкою. Наше вираження гендерної ідентичності не лише
повідомляє про те, ким ми себе вважаємо, але й створює відчуття того, ким ми
хочемо бути. Ми пізнаємо, що означає маскулінність і фемінінність у нашій
культурі, і домовляємося про те, як нам доносити свою гендерну ідентичність
до інших.
У різних культурах гендер означає різні речі. Наприклад, у багатьох
мусульманських країнах самотні жінки не можуть вільно подорожувати. А
гендерна ідентичність для багатьох мусульманських жінок означає, що сфера
діяльності та влади – це передусім дім, а не громадські місця.
Ідентифікація за віком
З роками ми сприймаємо культурні уявлення про те, як має діяти,
виглядати і поводитися людина нашого віку, тобто ми формуємо вікову
ідентичність. Ці почуття походять від розуміння того, що таке вік і як ми
асоціюємо себе з цим віком. Наші уявлення про вік і молодість ґрунтуються на
культурних умовностях, і вони змінюються з віком. Різні покоління часто мають
різні філософські погляди, цінності та способи вираження думок.
Расова та етнічна самоідентифікація
Питання раси є предметом багатьох дискусій у суспільстві, від
телевізійних ток-шоу до розмовних радіопередач. Більшість вчених сьогодні
сходяться на думці, що між так званими расами існує більше зовнішньої
схожості, ніж відмінностей, і відмовляються від суворого біологічного
принципу класифікації расових груп. Натомість, застосовуючи більш соціально-
науковий підхід до розуміння раси, вони визнають, що такі расові категорії, як
"білий" і "чорний", сформовані в соціальному та історичному контекстах. Було
озвучено кілька аргументів, які заперечують класифікацію расових груп за
фізіологічною ознакою. Расові категорії суттєво варіюють у різних країнах
світу. Це скоріше культурна, ніж біологічна основа для расової класифікації.
Таким чином, расова ідентичність певною мірою заснована на фізичних
характеристиках, але вона також формується в умовах динамічного соціального
контексту. Етнічна ідентичність відображає сукупність поглядів на
приналежність до власної етнічної групи. Зазвичай вона включає кілька
аспектів: самоідентифікацію, знання про етнічну культуру (традиції, звичаї,
цінності, поведінку) та почуття належності до певної етнічної групи.
Релігійна ідентифікація
Релігійна належність є важливим аспектом індивідуальності багатьох
людей, а також поширеним джерелом міжкультурних конфліктів. Часто
релігійну ідентичність плутають з расовою/етнічною ідентичністю, а це означає,
що буває досить складно розглядати релігійну ідентичність лише з точки зору
належності до певної релігії. Встановлення чітких меж між різними видами
ідентичності - расовою, етнічною, релігійною, класовою, національною,
регіональною - може призвести до формування стереотипів. Міжкультурна
комунікація між релігійними групами також може бути непростою. Релігійні
відмінності лежать в основі конфліктів від Близького Сходу до Північної
Ірландії, Індії/Пакистану та Боснії і Герцеговини. Конфлікт може бути
наслідком нав'язування релігійних вірувань однієї релігії іншим, які можуть не
поділяти цих вірувань.
Мультикультурна ідентичність
Нині все більше людей не мають однозначної расової, етнічної чи
національної ідентифікації. Це люди, які живуть "на межі" між різних
культурних груп. Хоча вони можуть відчувати себе ніби розірваними між
різними культурними традиціями, вони також можуть розвинути
мультикультурну ідентичність - яка виходить за межі однієї конкретної
культури - і відчувати себе однаково добре в кількох середовищах. Іноді така це
розвивається в результаті народження або виховання в багатонаціональному
середовищі. Такі люди можуть відчувати, що живуть на культурній "периферії",
борючись з двома наборами культурних реалій, а іноді їм доводиться обирати
одну расову ідентичність замість іншої. Але вплив культурних норм і цінностей,
властивих більш ніж одній культурі, часто породжує гнучке й адаптивне
почуття ідентичності - мультикультурну ідентичність.
Етноцентризм
Етноцентризм – це ступінь, до якого люди оцінюють інші культури як
нижчі за власну. Концепцію етноцентризму можна розділити на дві частини:
переконання у перевазі власної групи і, як наслідок, впевненість у тому, що інші
групи є неповноцінними. Цілком нормально відчувати, що твоя власна група є
найкращою, будь то країна чи культура. Проблеми постають не через почуття
гордості за власну культуру, а через непотрібний висновок про те, що інші є
нижчими.
Етноцентризм – це перешкода для успішної міжкультурної комунікації, це
не просто інтелектуальне питання порівняння з іншою культурою, тут замішані
емоції. Символи своєї етнічної, релігійної чи національної групи стають
предметом гордості, а символи іншої групи (наприклад, прапор) - предметом
зневаги та неприязні. Члени іншої групи сприймаються як недосконалі і,
можливо, навіть аморальні.
Навіть слово "іноземець" у більшості мов є негативним і означає щось
небажане. Практично завжди в міжкультурній комунікації присутній певний
ступінь етноцентризму, який є перешкодою на шляху до ефективності
комунікації.
Упередження та дискримінація
Упередження – це безпідставне ставлення до іншої групи, яке виникає на
основі порівняння зі своєю. Це негативне ставлення, що ґрунтується на малому
досвіді або взагалі відсутності досвіду. У той час як стереотипи показують нам,
якою є група, упередження показують нам, як ми, скоріш за все, будемо
сприймати цю групу. Вони найчастіше складаються із суджень про окрему
особу, що спираються на припущення про інші групи, які ця особа, як
вважається, представляє.
Але упередження виконують деякі соціальні функції. Однією з таких є
адаптивна функція, коли люди поділяють певні упередження, тому що це може
призвести до соціальної користі. Люди хочуть, щоб їх приймали і любили їхні
культурні групи, і якщо для цього їм потрібно дискримінувати членів іншої
групи, то упередження виконує певну функцію. Інша функція - це самозахист,
коли люди можуть мати певні упередження, тому що вони не хочуть приймати
певні речі про себе. Наприклад, належність до певної релігійної групи може
передбачати наявність певних упереджень щодо інших релігійних груп.
Коли негативне відношення до іншої групи перетворюється на дію, така
поведінка називається дискримінацією і визначається як процес нерівного
ставлення до людей на основі їхньої етнічної приналежності, статі, віку,
сексуальної орієнтації чи інших ознак. Упередження - це ставлення, тоді як
дискримінація – це відверта поведінка, спрямована на відторгнення, уникнення
або відокремлення від інших груп.
Стереотипні уявлення
Ще однією перешкодою для міжкультурної комунікації є стереотипи, які
розвиваються як частина нашого повсякденного мислення. Стереотипи –
широко поширені судження про групу людей і є формою генералізації –
способом класифікації та обробки інформації, яку ми отримуємо про інших у
нашому буденному житті. Вони можуть бути як позитивними, так і
негативними. Але стереотипи дають нам змогу зрозуміти, чого очікувати від
інших і як правильно реагувати на них. Ми сприймаємо стереотипи у різний
спосіб із ЗМІ чи сім'ї. Стереотипи нерідко функціонують на підсвідомому рівні,
і людям потрібно працювати над тим, щоб їх позбутися. Цей процес передбачає
кілька етапів: 1) усвідомлення негативних стереотипів (ми всі їх маємо) та 2)
здобуття особистої інформації, яка може протистояти цьому стереотипу.

Revision
I. Answer the questions:
a) How does history help you understand who you are?
History provides information about our identity in different aspects: race,
culture, social, religious etc.
b) What do you consider to be your identity? Describe your cultural identity.
My identity is my nationality and cultural peculiarities of Ukraine. The main
key to show my cultural identity is Ukrainian language. The second crucial point is
freedom. Ukrainians are fighting for freedom through ages. I would also add music,
ornaments, traditions and celebration which can easily distinguish our people.
c) In your opinion, aside from «Where are you from?» what questions might
strangers ask that can be irritating to some people?
 I can say, that it may be personal question like «How old are you?». There’s
nothing special in this question, but previous generations used to say that it’s not
appropriate to ask women about their age. I’d also add «Are you married? Why? Why
not?». And the expression «Clock's tickin'» makes me mad every time when I hear it.
II. Write an essay about some of the stereotypes that foreigners have
about Russians and Americans. Include in it: where do these stereotypes come
from? How do they develop? How do these stereotypes influence communication
between Americans/Russians and people from other countries?
I know some stereotypes about Ukraine. A lot of people think that we eat a lot,
especially salo and borshch. Every day. Also I’ve heard about drinking alcohol. Like
it’s common habit there. Women are housewives, they don’t work. It’s not true,
because now a lot of women work, study, and develop themselves. Oh, and a lot of
people think that we wear only traditional clothing. It’s a traditional piece of clothing,
but not everyday clothing.
If we talk about Americans, they’re thought to be fat, stupid, wealthy. I’ve
watched some short videos about life in the USA. So, I can say that it’s not true. Who
wants to study and get knowledge – will do that. It doesn’t depend on his\her
nationality. Wealthy Americans – only those who work and develop themselves. I
can’t say that they’re fat, and prefer eating fast food to healthy food. Yes, fast food is
quite cheap, but it depends on their choice.
In my opinion these stereotypes are based on the way of our thinking. People
who just get some information without exploring or thinking will consider it to be
trustworthy. Our grannies used to tell us some stereotypes, because they had
experienced them. So usually it’s like a word of mouth.
Such stereotypes influence our communication, because we have some
judgments and prejudice sometimes and we are unable to perceive people or
information in the right way because of that.
III. Task: look for advertisements in popular newspapers and magazines.
Analyze the ads to see if you can identify the societal values that they appeal to.
I have found Lacoste – Ageless advertisements. They demonstrate that all
generations can be fashion lovers. People of all generations were depicted there. It
helped to show that they are equal, by wearing same clothes, doing same things and
so on. People who didn’t use to work as models took part in these ads. And in my
opinion, it helped to make atmosphere and sense of trustworthiness and reliability.