351.

Сутність та прояви
етноцентризму
Етноцентризм - це тенденція оцінювати інші культури відповідно до стандартів
та цінностей своєї власної культури, вважаючи її за міркування всіх інших. Це
поняття виникає з невідзирства від іншого, вважаючи власну культуру за
найвищу або нормативну.
Сутність етноцентризму:

Оцінювання за власними мірками:

Етноцентризм передбачає оцінку чи визначення інших культур відповідно до власних
стандартів і цінностей.

Відсутність об'єктивності:
Етноцентризм може призводити до відсутності об'єктивного сприйняття інших культур,
оскільки їхні особливості оцінюються через призму власних уявлень.

Недооцінка інших:
Інші культури можуть бути недооцінені або вважатися менш важливими або розвинутими,
порівняно з власною.

Відзначення себе як "норми":

Етноцентризм може призводити до того, що власна культура визначається як стандарт або
"норма", до якої іншим культурам слід адаптуватися.

Стереотипізація:
Представники інших культур можуть бути стереотипізовані, що призводить до спрощених та
неправильних уявлень про них.
Прояви етноцентризму:

Лінгвістичний етноцентризм:
Оцінка мови інших культур як менш важливої або менш розвиненої, ніж власна.

Релігійний етноцентризм:
Вважання власної релігії за єдино правильну, а інші відзначаються як менш важливі або помилкові.

Культурний етноцентризм:
Визначення власних культурних практик як нормативних, а інших як екзотичних чи неправильних.

Расовий етноцентризм:
Оцінка осіб інших рас як менш важливих або менш розвинених, що може призводити до расової
дискримінації.

Соціальний етноцентризм:
Вважання власної соціальної структури за нормативну, а інші за менш важливі або неправильні.
Подолання етноцентризму важливо для побудови толерантних та взаєморозуміючих
міжкультурних відносин. Це можливо через навчання культурній компетентності,
відкритості до різноманітності та активної комунікації з представниками інших
культур.
Основними ознаками етноцентризму є:
• сприймання елементів своєї культури як «звичних» і «правильних», а
елементів іншої культури — як «незвичних» і «неправильних»;
• розгляд звичаїв власної групи як універсальних;
• оцінка цінностей, норм, ролей своєї групи як безсумнівно правильних;
• уявлення про те, що для людини звично співпрацювати з членами власної
групи, допомагати їм, надавати перевагу своїй групі, пишатися нею і не
довіряти чи навіть ворогувати з членами інших груп (М. Бруер і Д.
Кемпбелл)
Типи етноцентризму
Етноцентризм буває двох типів: гнучкий та негнучкий. Гнучкий етноцентризм означає не відмову ві
власних культурних фільтрів, а знаходження способів поглянути на світ з різних точок зору та
визнавати право на існування відмінних від наших культур та цінностей. Альтернативою цьому
процесу набуття гнучкості є негнучкий етноцентризм. Це поняття належить до традиційного уявленн
про етноцентризм як нездатність вийти за межі власних культурних фільтрів при інтерпретації
поведінки оточуючих. Негнучкий етноцентризм може корінитися у незнанні процесів, необхідних для
набуття іншої культурної точки зору, або у відмові брати участь у подібному процесі.

При цьому етноцентризм не обов'язково пов'язаний з ворожим або настороженим ставленням до

етнічних інших груп. Позитивне чи негативне ставлення до іншої нації залежить від реальних
взаємовідносин між ними — конфліктних чи дружніх. Інтенсивне спілкування з іншими групами, якщо
воно не має конфліктного характеру, ліквідує обмеженість етноцентричного погляду на світ і на інші
народи та дає змогу краще зрозуміти як свою, так і іншу культуру, сприяє зближенню народів. А коли
певні народи чи етнічні групи не співпрацюють, а ворогують один з одним, етноцентризм призводить
до етнічного націоналізму, і в найбільш крайніх випадках навіть до расизму.
Самнер наводив такі приклади різних соціумів з історії, де етноцентризм проявлявся
особливо яскраво у народних звичаях та мові: «Папуаси Нової Гвінеї живуть окремими
селами, суверенітет яких зберігається за допомогою ворожості, канібалізму, полюванням за
головами, а також відмінностями у мові і релігії та інших інтересах. Євреї розділили все
людство на самих себе та на неєвреїв. Вони були „обраним народом“. Греки та римляни
називали чужих „варварами“. В трагедії Еврипіда „Іфігенія в Авліді“ Іфігнея говорить, що це
правильно, що греки повинні керувати „варварами“, а не навпаки, тому що греки вільні, а
варвари — раби».
Етноцентризм як явище позитивне і негативне:
Значення етноцентризму для процесу міжкультурної комунікації вченими оцінюється
неоднозначно. Досить велика група дослідників вважає, що етноцентризм в цілому являє собою
негативне явище, рівнозначне націоналізму і навіть расизму. Ця оцінка етноцентризму
проявляється в тенденції неприйняття всіх чужих етнічних груп в поєднанні з завищеною
оцінкою власної групи. Але як будь-яке соціально-психологічне явище він не може розглядатися
тільки негативно. Хоча етноцентризм часто створює перешкоди для міжкультурної комунікації,
але одночасно він виконує корисну для групи функцію підтримки ідентичності і навіть
збереження цілісності і специфічності групи.

Дослідники етноцентризму відзначають, що він може проявлятися в більшій чи меншій мірі.

Останнє залежить від особливостей культури. Так, існують дані, що представники
колективістських культур більш етноцентричні, ніж члени індивідуалістичних культур. При
аналізі етноцентризму необхідно також враховувати соціальні чинники, оскільки на ступінь його
вираженості впливають, перш за все система соціальних відносин і стан міжетнічних відносин в
даному суспільстві. Якщо в суспільстві некритичне ставлення поширене не на всі сфери
життєдіяльності етнічної групи і присутній прагнення зрозуміти і оцінити чужу культуру, то це
доброзичливий, гнучкий, різновид етноцентризму. При наявності етнічного конфлікту між
спільнотами етноцентризм може виявлятися в яскраво виражених формах. При такому
етноцентризмі, що отримав назву войовничого, люди не тільки судять про чужі цінності виходячи
з власних, а й нав'язують останнє іншим.
Висновок
Етноцентризм - загальна людська реакція, яка торкається всіх груп в суспільстві і майже всіх
індивідів. Етноцентризм робить нашу культуру еталоном, з яким ми порівнюємо всі інші
культури: на нашу думку, вони будуть гарні чи погані, високі чи низькі, правильні чи помилкові,
але завжди стосовно нашої власної культури.

Більшість дослідників визначають етноцентризм як тенденцію оцінювати світ за допомогою

власних культурних фільтрів. З цього визначення і знання того, як ми здобуваємо ці фільтри,
випливає, що буквально кожна людина у світі етноцентрична. Тобто кожний засвоює
визначену модель поведінки й у процесі цього вбирає в себе визначений спосіб сприйняття й
інтерпретації поведінки інших людей. Саме подібним чином ми вперше сприймаємо інших і
інтерпретуємо їх дії, і це є нормальним наслідком розвитку людини в суспільстві. У цьому
змісті етноцентризм сам по собі ні поганий, ні гарний; він тільки відбиває існуюче положення
речей; те, що на усіх нас надіті культурні фільтри, коли ми сприймаємо інших людей.
З огляду на те, що всі ми деякою мірою етноцентричні, важливо, чи усвідомлюємо ми свій
етноцентризм чи ні. Деякі люди чітко усвідомлюють, що вони реагують на інших і на
різноманіття через фільтри свого способу життя і культури. Вони розуміють, що сприймають і
інтерпретують інших і навколишній світ тільки одним з можливих способів, що існують інші
інтерпретації і що їхні інтерпретації можуть бути не точні у відношенні справжнього наміру
навколишніх. Інші ж люди не усвідомлюють, що реагують на різноманіття, користуючись своїми
культурними фільтрами; вони думають, що їхній спосіб сприйняття й інтерпретації світу є
єдиним.

Подібні люди не визнають ні існування інших можливих інтерпретацій, ні того, що вони самі
можуть бути не праві. Отже, питання не в тому, чи існує етноцентризм, а в тому, визнають люди
чи ні, що вони етноцентричні.
Дякую за увагу!