МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

Практичні рекомендації для культурного психолога

Виконуючи підсумкову модульну роботу я ніяк не міг дійти порозуміння з

самим з собою у які формі цю роботу виконати. Адже підготовка методичного
матеріалу потребує не аби-якої підготовки та володіння відповідними знаннями,
тому я вирішив діяти провіреним часом способом. А саме написати есе-
інструкцію для самого себе, опираючись на власний досвід та висновки із
життя.
Психологія це наука яка вивчає емоції, поведінку та почуття людини, що є
невід’ємною частиною культури на мою думку. В свою чергу культура це
сукупність матеріальних та духовних цінностей, які якраз і формуються за
рахунок емоцій поведінки та почуттів певного народу. Проте, як показує історія,
цілі культурні нації занепадають та зникають, яких масштабів вони б не набули
за своє існування: це і трипільська культура від якої не залишилось нічого,
Індіанці - які налічували близько 400сот племен по всьому континенту, а зараз
це менше одного відсотку населення, Майя – які залишили після себе велику
базу математичних та інженерних, жителі Острову Пасхи з їхніми статуями
людських голів тощо. І хоч про вище наведені культури нам залишається лише
думати та будувати історії, навколо нас існує безліч інших, які існують або ж
формуються прямо зараз. Тому ціль роботи культурного психолога на мою
думку. Це дослідження та збереження існуючих культур.
Найперше, щоб я порадив сам собі це опанувати теорію так званого
культурного шоку. Цей термін вперше описав Кальверо Оберг виділивши 5
етапів культурного шоку. Він базується на тому, що всі хто часто подорожують
або так чи інакше стикають з різними культурами переживають культурний
шок так званий стан «Риби без води». Найважливіша причина чому так
відбувається це те, що під час перебування в іншій країні ми не розуміємо її
«внутрішній світ».
Якщо коротко, то всі 5 етапів заключаються в наступному:
1)закоханість – це той самий «вау» ефект запах, музиканти біля фонтанів,
вулична їжа тошо.
2)відторгнення – не розуміння певних правил поведінки, не бажання
сприймати певну культуру поведінки, як кінцевий результат скарги на все що
тебе оточує.
3) регресія – це стан коли(для прикладу) гуляючи по набережній в Італії
ти будеш шукати ресторан де подають борщ, та туристів які спілкуються на
рідній для тебе мові.
 4) відновлення – на стадії приходить розуміння, що культура яка тебе
оточує вона не гірша за твою, вона просто інша, зі своїми особливостями які не
мають бути тим до чого ти звик.
5) Зворотній культурний шок- повернувшись додому може статися так,
що ти вже звик до нового і вже без нього не можеш. Ця стадія може проходити
особливо тяжко.

Відповідно з теорії культурного шоку випливає проблема

Етноцентризму. Ця проблема існує досить давно. Вперше термін застосував
Людвіг Гумплович у праці «Расова бородьба» Етноцентризм буває двох типів:
гнучкий та негнучкий. Гнучкий етноцентризм не означає, що ми відмовляємося
від власних культурних фільтрів, а знаходимо способи поглянути на світ з
різних точок зору та визнавати право на існування відмінних від наших культур
та цінностей. Альтернативою цьому процесу набуття гнучкості є негнучкий
етноцентризм. Це поняття належить до традиційного уявлення про
етноцентризм як нездатність вийти за межі власних культурних фільтрів при
інтерпретації поведінки оточуючих. Негнучкий етноцентризм може корінитися
у незнанні процесів, необхідних для набуття іншої культурної точки зору, або у
відмові брати участь у подібному процесі.
Основними ознаками етноцентризму є:

 сприймання елементів своєї культури як «звичних» і «правильних», а

елементів іншої культури — як «незвичних» і «неправильних»;
 розгляд звичаїв власної групи як універсальних;
 оцінка цінностей, норм, ролей своєї групи як безсумнівно правильних;

Відповідно виділивши основні ознаки етноцентризму, можна сформувати

правила боротьби з ним. Як я згадував раніше інша культура не має бути тим до
чого ти звик, тому треба всіляко намагатись пізнати її, дійти самої суті,
спробувати пройти шлях формування. Намагайся знайти не різницю, а схожість
у культурах та бути нейтральним(безоціночним відносно чогось) у ситуації.

Їжа як показник культури. Те, що ми їмо – важлива частина культурної

ідентичності народу. У кожної національності є як улюблені страви, так і
особливі способи їх приготування та зберігання. Цьому, у значній мірі,
сприяють географічне розташування та погодні умови. Наприклад, жителі країн
із жарким кліматом люблять гостру їжу. Можливо, через те, що деякі спеції
дозволяють зберігати продукти довше. Крім того, гострі спеції сприяють
потовиділенню – природньому процесу охолодження організму. Їжа не тільки
насичує людини. За допомогою їжі можливо передавати інформацію, що має
суттєве соціальне і культурне значення.
 Французький антрополог Клод Леві-Стросс вперше розглядає їжу як код в
ряду інших кодів, відводячи харчового коду центральне місце в трансляції
найважливіших опозицій. Аналізуючи харчові образи в міфології, Леві-Стросс
висунув гіпотезу, що «кулінарія є мовою, мимоволі відображає пристрій даного
суспільства або, принаймні, що виявляє протиріччя, в яких суспільство не
усвідомлює» Вивчення цієї мови він здійснював через порівняння його з
іншими культурними кодами, що виявилося продуктивно для дослідження
ритуально-міфологічних значень їжі, але не привело до значних успіхів в
розумінні харчового коду повсякденності. Ролан Барт, один з основоположників
семіології, при аналізі їжі виходив ідеєю буквального уподібнення мови їжі
вербальному мови.
Отже, дослідження культури може відбуватися не тільки за допомогою
спілкування або ж дослідженням архітектурних пам’яток, а також за допомогою
кухні. Особливо це можна помітити саме у вуличній їжі, котра напряму
залежить від вподобання місцевих людей. Тому прибувши до будь-якої країни
не полініться зайти на найбільший ринок міста та відвідати особливості
національної кухні. Гарним прикладом будуть слова Америки з фільму Доктор
Стрендж у мультивсесвіті божевілля,- «Головне правило подорожей по всесвіту:
перше - ти нічого не знаєш про місце куди потрапив, друге – знайди їжу, краще
якщо це буде піца»

Ось це згадав за піцу і одразу подумав за Італії з Її макаронами, чи може то

зараз мені більше хочеться Американських бургерів, проте їсти я піду борщ з
салом. Знаєте що це? Це ще один наріжний камінь не тільки у роботі
культурного психолога, але й у житті кожної людини – стереотипи. І проблема
набагато ближча ніж просто надання переваги у певних продуктах харчування.
Так наприклад гендерна, що чоловікам не притаманно пустити сльозу, чи ще
більш загальноприйнята, що жінка за кермом це жах та катастрофа, а культурні
стереотипи це взагалі окрема категорія. Всі китайці сидять і штампують зарядки
до телефонів, Австралійці починають свій день зі спарингу з кенгуру тощо.
За стереотипами не вдається виявити індивідуальні особливості людей
стереотипізація передбачає, що всі члени групи мають однакові риси. Люди
зберігають свої стереотипи, навіть якщо реальна дійсність і їх життєвий досвід
їм суперечать. У зв'язку з цим в ситуації міжкультурних контактів важливо
вміти ефективно обходитися зі стереотипами, тобто усвідомлювати і
використовувати їх, а також вміти від них відмовлятися при їх невідповідності
реальній дійсності.

Відповідно до вище сказаного, хочеться формувати останню пораду як

підсумок, Клин клином вибивають. Щоб не стати заручником стереотипів,
етноцентризму чи культурного шоку більше читайте, подорожуйте чи
спілкуйтесь з представниками інших культур. Звичайно, краще побачити все на
власні очі, та як інколи література сама страждає такими проблемами. Головне
це аналіз отриманих знать та їх застосування, адже розвиток – це шлях до
розуміння.