СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В

СТАРШИХ КЛАСАХ

У даній статті йдеться про соціокультурну компетенцію та

соціокультурний компонент змісту навчання української мови в старших
класах загальноосвітньої школи. Відомо, що метою навчання української
мови є формування комунікативної компетенції, яка включає в себе як мовну,
так і соціокультурну компетенцію.

Ключові слова: компетенція, вивчення української мови, викладання.

This article deals with the socio-cultural competence and the socio-cultural
component of the content of teaching the Ukrainian language in senior secondary
schools. It is known that the purpose of teaching the Ukrainian language is to form
communicative competence, which includes both linguistic and sociocultural
competence.

Keywords: competence, learning Ukrainian, teaching.

Проблема викладання української мови в школі нині актуальна. Відомо,

що метою навчання мови є формування комунікативної компетенції, що
включає в себе як мовну, так і соціокультурну компетенцію. Дослідження
питання співвивчення культури та мови зумовлені великим інтересом
методистів до їхнього взаємозв'язку. Попри наявність цілої низки наукових
праць, дослідження продовжують залишатися недостатньо розробленими в
загальнотеоретичному плані та в прикладних аспектах.
Аналіз проблеми доводить, що традиція співвивчення мови та культури
зародилася в надрах прямого методу, серед представників «руху Реформи».
Саме вони вперше вказали на те, що кожна мова відображає різний світогляд
і в кожного народу своя система понять, цінностей, з якими необхідно
знайомити учнів. Надалі ідеї взаємовивчення мови і культури знайшли своє
відображення в роботах зарубіжних учених першої половини XX століття Ш.
Швейцера та Е. Сімано, О. Есперсена і Ч. Хендшина. Загальні теоретичні
питання соціокультурного аспекту вивчення української мови розглядали З.
Бакум [1], О. Божко []2, Л. Мацько [3], С. Омельчук [4].
Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні соціокультурного
аспекту вивчення української мови в старших класах.
Друга половина XX століття характеризується посиленням уваги до
мови як особливого знання про світ. Це сприяє об'єднанню таких наукових
дисциплін, як лінгвістика, методика, культурологія та етнопсихологія,
об'єктом вивчення яких стає міжкультурна комунікація, умови та
закономірності формування «вторинної мовної особистості». У сучасній
методиці навчання мов питання спів-вивчення мови та культури дедалі
частіше описуються з позицій соціокультурної компетенції. Поняття
«соціокультурна компетенція» міцно увійшло в теорію і практику
викладання мов. Відсутність навичок соціокультурної компетенції може
значно ускладнити процес спілкування [3].
Соціокультурна компетенція - явище комплексне і складається з
лінгвокраїнознавчого, соціолінгвістичного, соціально-психологічного та
культурологічного компонентів. Формування соціокультурної компетенції
необхідно починати з перших же занять. Сюди можуть входити тексти,
зосереджені на розмовній мові в усіх її основних сферах, що деталізують
найпоширеніші побутові ситуації; ретельно відібрані приклади, що
розкривають основні цінності та поняття культури мови, яка вивчається, а
також включають зразки правильного й неправильного використання
лексики, фразеології та граматики української мови. Одним із джерел можуть
слугувати тексти публіцистичного характеру, тому що саме в них
відображаються не тільки події, що відбуваються в країні, а й лексика, яка
використовується для позначення цих явищ [1].
Соціокультурна компетенція передбачає:
  усвідомлення того, що мова є не тільки засобом пізнання і
спілкування, а й формою соціальної пам'яті, «культурним кодом нації»,
розвинене уміння зіставляти факти мови і факти дійсності;
 уміння бачити культурне тло, що стоїть за кожною мовною одиницею;
 знання культури, історії, традицій, звичаїв свого народу;
 уміння виявити регіонально значущі лексеми і розуміти їхню роль у
тексті.
Виходячи зі специфіки вікових особливостей учнів, можна виокремити
такі завдання, пов'язані з розвитком соціокультурної компетенції в
загальноосвітній школі. Завдання, спрямовані на вдосконалення якостей
самого учня:
1. Усвідомлення себе у світі, у своїй культурі, усвідомлення того, що
той, хто навчається, є частиною своєї культури;
2. Доброзичливість до всіх людей, незалежно від раси, національності,
віросповідання, становища в суспільстві, особистісних властивостей;
3. Розуміння недоторканності людського життя, доброта, милосердя;
4. Широта пізнавальних інтересів, прагнення та здатність до самоосвіти;
5. Усвідомлення цінності спілкування для встановлення
взаєморозуміння, зокрема між людьми (народами) - носіями різних мов і
культур [2].
Завдання, пов'язані з оптимізацією взаємодії того, хто навчається, з
навколишнім світом:
1) Уміння приймати прийнятний у соціокультурному плані спосіб
мовленнєвої та немовленнєвої поведінки в умовах міжкультурної
комунікації;
2) Соціокультурна спостережливість, здатність будувати спілкування
відповідно до особливостей ситуації і співрозмовника;
3) Усвідомлення причетності до того, що відбувається в сім'ї, класі,
школі, місті, країні, світі;
 4) Усвідомлення взаємопов'язаності, цілісності всього світу та
необхідності об'єднання зусиль народів для розв'язання глобальних проблем
людства.
Для розв'язання перерахованих завдань і формування соціокультурної
компетенції у старшокласників потрібна така організація педагогічного
процесу, за якої кожен з учнів усвідомлює себе активним суб'єктом
діяльності, чий творчий потенціал затребуваний оточуючими. Це може бути
досягнуто, якщо використовувані наступні прийоми навчання:
 здатні «занурити» того, хто навчається, у соціальне середовище,
штучне або природне, забезпечити можливість виходу за межі навчального
мовного середовища;
 можуть ґрунтуватися на актуальному змісті, який має соціальне
звучання;
 мають «відкритий» характер, заохочуючи різні підходи до
розв'язання проблем;
 забезпечують досвід спілкування, взаємодії та широкого пошуку
інформації;
 стимулюють комунікативно-пізнавальну діяльність, активне
міжособистісне спілкування як умову розв'язання завдань соціального
характеру.
Формування соціокультурної компетенції у старшокласників відіграє
величезну роль у вихованні патріотів своєї країни. Коли учень знає, цінує і
поважає культуру, звичаї, традиції, мову інших країн і народів, коли він із
гордістю може презентувати культуру і традиції свого народу або регіону, де
він живе, про жодну ворожість, конкуренцію або перевагу не може бути й
мови [7].
Зміст соціокультурної компетенції стосується не тільки процесу
оволодіння практичною мовою як засобом спілкування, а й реалізується в
опануванні спеціальних теоретичних знань, які стосуються теорії мови, і
теоретичних дисциплін, а саме лінгвокультурології, лінгвокраїнознавства,
психології міжкультурного спілкування, тобто в процесі здобуття мовної
освіти. Можна володіти мовою як засобом спілкування, але не орієнтуватися
в загальному міжкультурному контексті спілкування, не мати сформованих
знань про історію, традиції етнокультурні звичаї, ритуали, символи.
Соціокультурний компонент у змісті навчання української мови відіграє
величезну роль у розвитку особистості учня, адже дає можливість не тільки
ознайомитися зі спадщиною культури країни, а й порівняти її з культурними
цінностями інших країн, що сприяє формуванню загальної культури учня.
Вплив війни на формування українського професійного мовлення
студентів
Війна, яка триває в Україні з 24 лютого 2022 року, має значний вплив на
формування українського професійного мовлення студентів.
З одного боку, війна актуалізує питання захисту української мови та
культури. Студенти повинні бути здатними використовувати українську мову
в професійному середовищі, а також висловлювати свою підтримку України
та її народу.
З іншого боку, війна змушує студентів бути більш адаптивними та
гнучкими. Вони повинні бути здатні спілкуватися в умовах мінливості та
невизначеності [7].
Для того, щоб допомогти студентам формувати навички українського
професійного мовлення в умовах війни, необхідно використовувати такі
методи та прийоми:
• Використання актуальних текстів та завдань, які відображають реалії
війни. Це допоможе студентам зрозуміти мовну практику в умовах війни та
розвивати навички критичного мислення.
• Створення безпечного простору для обговорення війни. Це допоможе
студентам висловлювати свої думки та ідеї без страху осуду.
• Розвиток навичок адаптивності та гнучкості. Це допоможе студентам
спілкуватися в умовах мінливості та невизначеності.
 Тексти та завдання в підручниках для 10-11 класів повинні відповідати
сучасним реаліям та сприяти розвитку навичок українського професійного
мовлення студентів.
Тематика текстів та завдань повинна бути різноманітною та актуальною.
Це допоможе студентам розвивати навички критичного мислення та
адаптивності [5].
Тексти та завдання повинні бути спрямовані на розвиток навичок усного
та писемного мовлення в різних професійних сферах. Це допоможе
студентам підготуватися до майбутньої професійної діяльності.
Мовна політика та мовні закони відіграють важливу роль у формуванні
українського професійного мовлення студентів. Важливо, щоб мовна
політика та мовні закони були спрямовані на захист української мови та
сприяли її розвитку.
Сучасні мовні закони України спрямовані на захист української мови та
сприяють її розвитку. Вони визначають українську мову як єдину державну
мову України, а також встановлюють правила використання мови в різних
сферах суспільного життя.
Стилі мовлення:
У старших класах вивчаються різні стилі мовлення, кожен з яких має
свої особливості та призначення [6].
Розмовний стиль формує соціальну свідомість, оскільки він
використовується в повсякденному спілкуванні. Офіційно-діловий стиль
формує національну свідомість, оскільки він використовується в офіційних
документах, які відображають державну політику. Науковий стиль формує
наукову свідомість, оскільки він використовується в наукових текстах, які
відображають результати наукових досліджень. Художній стиль формує
естетичну свідомість, оскільки він використовується в художніх текстах, які
відображають творчий світ письменника.
Вивчення стилів у старших класах сприяє формуванню соціальної та
національної свідомості студентів. Студенти дізнаються про різні стилі
мовлення та їхні особливості, а також про те, як вони використовуються в
різних сферах суспільного життя. Це допомагає студентам розвинути
навички адаптивності та гнучкості, а також формувати власну професійну
мовну культуру [5].
Отже, у сучасному суспільстві поступово змінюється статус української
мови як навчального предмета. Сучасна методика спрямована на досягнення
значних результатів, тобто підкреслює необхідність посилення
лінгвокраїнознавчих аспектів вивчення мови. Затребуваність української
мови в сучасному українському суспільстві підвищує статус української
мови як навчального предмета в системі загальноосвітньої підготовки
старшокласників і стимулює пошук нових технологій і моделей навчання, які
б знайомили учнів з культурою в усіх її проявах. Проблема формування
соціокультурної компетенції учнів становить великий інтерес у практичній
діяльності. Методика навчання української мови не уявляє змісту навчання
без включення соціокультурного компонента в процес навчання.
У світлі сучасних вимог до цілей навчання української мови змінюється
статус і роль країнознавчої інформації, поданої таким чином, щоб
відповідати досвіду, потребам та інтересам учнів. Оволодіння української
мовою тісно пов'язане з оволодінням національною культурою, що
передбачає засвоєння культурологічних знань. Одним з основних завдань
сучасної освіти є досягнення нової, сучасної якості освіти, під якою
розуміється орієнтація на розвиток соціокультурної компетенції особистості
учня, його пізнавальних і творчих здібностей. Соціокультурний компонент у
змісті навчання української мови дає можливість ознайомитися зі
спадщиною культури нашої країни, та порівняти її з культурними цінностями
інших країн, що сприяє формуванню загальної культури учня.
Соціокультурна компетенція - явище комплексне і складається з
лінгвокраїнознавчого, соціолінгвістичного, соціально-психологічного та
культурологічного компонентів. Соціокультурна компетенція передбачає
знайомство учня з національно-культурною специфікою мовленнєвої
поведінки та здатністю користуватися тими елементами соціокультурного
контексту. Розвиток соціокультурної компетенції відіграє особливу роль у
сучасному світі, де нерідко загострюються міжнаціональні відносини, де
велике значення мають патріотичне та інтернаціональне виховання.
Іншомовна соціокультурна компетенція передбачає готовність і вміння жити
та взаємодіяти в сучасному багатокультурному світі. У сучасній школі
необхідне викладання української мови в нерозривному зв'язку з
національною культурою. Соціокультурний компонент виступає стимулом
підвищення ефективності навчання учнів на всіх етапах загальноосвітньої
школи.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бакум З. П. Текстоцентризм у сучасній системі принципів

навчання української мови / З. П. Бакум // Збірник наукових праць.
Педагогічні науки. – Вип. 47. – Херсон: ХДУ, 2006. – С. 85–91.
2. Божко О. Сучасні підходи до формування текстотвірних умінь
учнів під час вивчення складного речення / О.Божко // Збірник наукових
праць Педагогічні науки, 2013. – С. 94 – 100.
3. Мацько Л. Компетентнісні підходи і програмні засади в навчанні
української мови в 10-12 класах середньої школи (профіль – українська
філологія) / Л.Мацько, О.Семеног // Українська мова і освітньому просторі. –
К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2009. – С. 44 – 60.
4. Омельчук С. «Підхід до навчання» як базова категорія сучасної
лінгводидактичної науки / Сергій Омельчук // Українська мова і література в
школі. ‒ 2013. – № 2. – С.2 – 8.
5. Словник-довідник з української лінгводидактики. Навчальний
посібник / Кол. авторів за ред. М. Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2003 – 320 с.
6. Українська мова 10-11 класи. Програма для профільного
навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів / Л. Мацько, Т. Груба,
О. Семеног, Т. Симоненко // Інформаційний збірник та коментарі
Міністерства освіти і науки України, 2017. – №12. – С. 3 – 73.
7. Українська мова 10-11 класи: програма для профільного навчання
учнів загальноосвітніх закладів ( з українською мовою навчання): рівень
стандарту / уклад. М. І. Пентилюк, О. М. Горошкіна, А. В. Нікітіна. ‒ К.:
Грамота, 2011. ‒ 48с.
8. Українська мова. Програма для загальноосвітніх навчальних
закладів з українською мовою навчання. 5 – 9 класи // Українська мова і
література в школі. ‒ 2013. – №1. ‒ С. 32 – 48.