1) В основному у дітей розвивається первинний туберкульоз.

Особливість
перебігу первинних форм ТБ – переважно продуктивний характер уражень та
відсутність схильності до деструкції.

Іншою важливою особливістю є більш сприятливий перебіг захворювання:

високий відсоток самовилікування, більш повне розсмоктування специфічних
змін у легенях та їх мікробіологічна стерилізація.

Важко діагностувати ТБ у дітей. Основний метод скринінгу – рентген – дітям не

проводиться. У педіатричній практиці першочергове значення має
туберкулінодіагностика (проба Манту та Діаскінтест).

Клінічні прояви ТБ у дітей часто мають неспецифічний характер. На перший

план виступають симптоми туберкульозної інтоксикації – субфебрильна
лихоманка, зниження маси тіла (у дітей раннього віку – уповільнення набору
ваги), пітливість, периферична лімфаденопатія, тощо.

Для того, щоб запобігти розвитку особливо тяжких позалегеневих форм ТБ,
усім новонародженим дітям проводять вакцинацію БЦЖ. Вакцина БЦЖ містить
ослаблені мікобактерії, які не викликають захворювання, але проти них починає
формуватися специфічний імунітет. Вакцинація не може повністю запобігти
захворюванню на ТБ, але ефективно попереджує розвиток небезпечних форм
ТБ, що загрожують життю дитини.

Перебіг ТБ вакцинованих дітей завжди буде легшим, ніж у не вакцинованих.

Вакциновані діти:
- Можуть мати менший ризик розвитку важких форм туберкульозу.
- Можуть реагувати на інфекцію швидше та ефективніше завдяки
попередньому контакту з вакциною та активації імунної відповіді.

Невакциновані діти:
- Можуть мати більший ризик розвитку важких форм туберкульозу, оскільки
їхній імунний відгук не був попередньо активований вакциною.
- Реакція на інфекцію може бути більш інтенсивною через відсутність
попереднього контакту з вакциною та може супроводжуватися більшим
ризиком ускладнень.

2) Хіміопрофілактика туберкульозу - це застосування антибактеріальних

препаратів для запобігання розвитку активної форми туберкульозу у людей, які
перебувають у високому ризику зараження (наприклад, контактних осіб з
інфекційними хворими).
Показання:
- Контактні особи з інфекційними хворими на туберкульоз, які мають високий
ризик зараження.
- Особи з позитивним результатом туберкулінодіагностики, що підтверджує
контакт з хворим на туберкульоз.
 - Люди з імунодефіцитними станами, які збільшують ризик розвитку активного
туберкульозу.

Протипоказання:
- Алергічні реакції або несприйнятливість до використовуваних препаратів.
- Вік чи стан, що виключає безпечне застосування антибактеріальних
препаратів.
-Особам з вогнищ ТБ інфекції, де хворі виділяють хіміорезистентні МБТ
хіміопрофілактика не проводиться.

Режими:
Хіміопрофілактика поділяється на первинну і вторинну.
Первинна хіміопрофілактика проводиться неінфікованим особам з осередків
туберкульозної інфекції. Мета - запобігання зараженню, інфікуванню
мікобактеріями туберкульозу та захворюванню на туберкульоз. Ця
хіміопрофілактика застосовується:
- дітям, підліткам, дорослим здоровим особам із сімейних контактів з
бактеріовиді - лювачем або з хворим на активну форму туберкульозу -
призначають ізоніазид по 0,45 мг по 3 міс. 2 рази на рік протягом всього періоду
контакту і ще 2 роки після його припинення;
- новонародженим, щепленим вакциною БЦЖ, які народилися від хворих
матерів, несвоєчасно виявлених - також застосовують ізоніазид (10 мг/кг) по 3
міс. 1 раз на рік протягом 2 років.
Вторинна хіміопрофілактика проводиться з метою запобігання:
1) захворюванню:
а) вперше інфікованим (діти і підлітки з віражем туберкулінових реакцій);
б) дітям і підліткам з гіперергічною реакцією Манту з 2ТО ППД - Л;
в) інфікованим особам, які мають контакт з бактеріовиділювачем або хворим на
активну форму туберкульозу.
Курси вторинної хіміопрофілактики проводяться:
а) вперше інфіковані у віці до ЗО років - безперервний курс ізоніазиду протягом 2 - 3
міс;
б) з гіперергічною реакцією Манту - ізоніазид призначають по 3 міс. двічі на рік;
в) інфіковані, які мають контакт - приймають ізоніазид 3 міс. 2 рази на рік
протягом всього періоду контакту і ще 2 роки після його припинення.
2) рецидиву туберкульозу — у осіб, які перехворіли на туберкульоз і мають:
а) супутні несприятливі захворювання;
б) великі залишкові зміни;
в) супутні обтяжливі захворювання;
г) ВІЛ - інфіковані з гіперергічною реакцією на туберкулін.
У цих випадках вторинна хіміопрофілактика проводиться двічі на рік (2 - 3 міс).
Призначають ізоніазид у поєднанні з одним із препаратів (етамбутол - 0,8 - 1,2;
рифам - піцин - 0,45 - 0,6).