ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ

Білет № 19

1. Фізіологічні зміни в організмі працюючого в процесі фізичної та розумової та

операторської праці. Втома та перевтома, пояснення та наукові обґрунтування їх
розвитку.

Фізіологічні зміни в організмі людини під час фізичної роботи

ЦНС під час трудового процесу. Перша система, що реагує на виконання якої-небудь
роботи – ЦНС. Відмічається підвищення її тонусу. Формування трудових навичок
відбувається за рахунок умовно-рефлекторних реакцій, при цьому в процесі навчання
формується динамічний виробничий стереотип. Він складається з основних елементів
та мікропауз. При адекватному навантаженні спостерігаються сприятливі зміни
нервових процесів, зменшується прихований час реакцій, при надмірно напруженій
роботі тимчасове поліпшення показників ЦНС змінюється їх погіршенням –
ослаблення рефлексів, передчасне стомлення і ін.
Дихальна система під час роботи. Під час роботи змінюється як зовнішнє, так і
тканинне дихання. Підвищена доставка кисню до тканин та видалення СO2
досягається частішим та більш глибоким диханням (у спокої частота дихання 7–12
разів за хв., при роботі – 50 і більше разів за хв., об'єм легеневої вентиляції
збільшується в 5–10 разів).

Надходження кисню в організм наростає поступово і на початку роботи утворюється

киснева недостатність, під час якої накопичуються недоокислені продукти обміну.
При важкій неадекватній праці киснева недостатність дуже велика і потрібно кілька
днів для окислення метаболітів, які утворилися в тканинах.

Серцево-судинна система під час роботи. Підвищений обмін речовин в тканинах

вимагає посилення кровообігу. Під час роботи збільшується частота серцевих
скорочень, систолічний об'єм серця, в результаті чого підвищується хвилинний об'єм
крові. При цьому він у тренованих людей збільшується за рахунок підвищення
систолічного об'єму, а у нетренованих – за рахунок збільшення частоти пульсу. Також
підвищується артеріальний тиск, особливо максимальний, що веде до зростання
пульсового тиску. Після адекватної роботи AT через 5-10 хв. повертається до норми.

Зміни в кровоносній системі. Під час роботи збільшується об'єм циркулюючої крові
за рахунок виходу її з депо. За рахунок згущення крові через потовиділення
спостерігається еритроцитоз, міогенний лейкоцитоз (в основному за рахунок
нейтрофілів і лімфоцитів). Підвищується кислотність крові за рахунок молочної та
піровиноградної кислот.

Фізіологічні зміни в організмі людини під час розумової роботи Розумова праця
не пов'язана з істотною витратою енергії, однак при розумовій праці інтенсивно
витрачається нервова енергія. Підвищення загального обміну не перевищує
10-15%, хоча обмінні процеси в мозку протікають дуже інтенсивно. Також
незначні та непостійні зміни в крові: деяке зменшення вмісту цукру, збільшення
кількості органічного фосфору, холестерину, креатину, пониження лужних
резервів. Під час розумової діяльності значно активуються аналітичні та
синтетичні функції центральної нервової системи, ускладнюється прийом
і переробка інформації, виникають функціональні зв’язки між окремими
нервовими центрами, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль
уваги, пам'яті, зорового та слухового аналізаторів.

Інтенсивна розумова праця викликає значне зростання потреб мозку в кисні. Будь-
яка розумова діяльність супроводжується певним нервовопсихічним
напруженням, малорухливістю, вимушеною позою тощо.

Розумова праця характеризується напруженістю, яка визначається обсягом

інформаційного навантаження.

Операторська праця відрізняється підвищеною відповідальністю та високою

нервово-емоційною напругою.

Втома – фізіологічний стан, який супроводжується відчуттям втоми, тимчасовим

зниженням працездатності, що викликано інтенсивною або тривалою діяльністю
та виражається, в погіршенні кількісних і якісних показників роботи та
припиняється після відпочинку.

Причини розвитку втоми:

1) порушення гігієнічних умов на виробництві (неоптимальний мікроклімат,
освітлення, наявність шкідливих чинників);
2) неправильна організація трудового процесу (дуже тривала, важка праця,
монотонність праці та ін.);
3) неоптимальний психофізіологічний стан працюючого (негативне ставлення
до праці, поганий моральний клімат на виробництві та ін.).
Перевтома – патологічний стан, з ослабленими адаптаційними можливостями
організму.
Звичайний короткочасний відпочинок не відновлює вихідного р і в н я
працездатності, а зміна морфологічних, біохімічних та інших показників
організму носить виражений і тривалий характер. Перевтома знижує опірність
організму по відношенню до шкідливих впливів зовнішнього середовища, в
першу чергу до інфекційних захворювань та отруйних речовин. Перевтома
може призвести до розвитку захворювань ЦНС – неврозів, неврастеній, ВСД
(вегетосудинна дистонія); ССС – ГХ (гіпертонічна хвороба), ІХС (ішемічна
хвороба серця).
2. Шляхи та засоби профілактики негативного впливу забрудненого
атмосферного повітря на здоров'я людини.

1. Підвищення рівня екологічних знань у населення.

2. Зміни діючих промислових технологій з використанням екологічно чистого
палива та безвідходних технологій
3. Запровадження на транспортних і промислових підприємствах технологій
по очищенню твердих та газоподібних матеріалів.
Принципи первинної профілактики:
1. Соціально-гігієнічний моніторинг, який передбачає тривале спостереження за
динамікою стану здоров’я і контроль над довкіллям.
2. Визначення й усунення ризиків для здоров’я.
3. Зниження до нешкідливого або до технологічно можливого рівня
промислових викидів в атмосферу. Вимагає очищення газоповітряної
суміші на промислових підприємствах. Його реалізація можлива у двох
напрямках: очищення сухим методом під дією гравітаційних, доцентрових,
інерційних чи електростатичних сил; очищення газоповітряної суміші від
пилу та шкідливих газів шляхом сорбції у рідині. Удосконалення
технологій - створення безперервних замкнутих процесів, що дозволяють
вловлювати й утилізувати відпрацьовані гази, теплові викиди, а також
герметичності конструкцій технологічних агрегатів; удосконалення
технологічного процесу з використанням безпечних видів сировини або
найменш небезпечних.
4. Четвертий принцип первинної профілактики – диференціювання заходів
залежно від специфіки виробництва та спектру шкідливих викидів. Наприклад:
сталеплавильні підприємства — оптимізація рівня інтенсифікації плавління
киснем, застосування нових конструкційних форм для продувки ванни печі;
доменне виробництво — повне використання доменного газу, застосування
чистого газу або азоту для заповнення міжконусного простору, піддуву
пиловловлювачів, газопроводів, відвід газу із міжконусного простору з
очисткою й подачею до заводського газопроводу.
5. Збільшення відстані у підфакельній зоні від джерела викидів до житлових,
лікувальних чи суспільноадміністративних будівель.
6. Зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від
пересувних джерел забруднення. Він полягає у заміні мікроавтобусів для
пасажирських перевезень у місті на великовмісні автобуси, створення
розгалуженої тролейбусної мережі.
7. Управління абіотичними чинниками ризику довкілля.
Вторинна профілактика(виявлення патологічних станів та попередження
хронізації хвороб):

1. Гігієнічна донозологічна діагностика, що спрямована на виявлення

можливого шкідливого впливу середовищних факторів на функціональний стан
організму. За умов інтенсивного забруднення атмосфери шкідливими
речовинами визначається стан імунітету (імуноглобуліни М, G, A, титр
гетерофільних антитіл у слині, наявність у слині БГКП, бактерицидна функція
шкіри).
2. Встановлення групи ризику через мешкання у несприятливих умовах
(виділення найбільш значимих чинників, їхніх груп,населених пунктів і
територій, визначення просторово-часових параметрів ризику, ранжирування
територій за ступенем небезпеки та забруднювачами-екологічне картографування).
3. Клініко-гігієнічна санація населення у групах і на територіях
ризику(скринінгова діагностика латентних преморбідних станів та інтенсивне
лікування хворих з гострими захворюваннями).
4. Четвертий принцип – реабілітаційно-відновна корекція, що полягає в
інтенсивному лікуванні, яке забезпечує діагностику, оздоровлення та
відновлення порушених функцій організму. Цей принцип вимагає
обов’язкового інтенсивного лікування у період реконвалесценції після
перенесених гострих захворювань, яке запобігає рецидуванню гострого
захворювання.
5. Організація «активної диспансеризації», що передбачає комплексність
лікувального процесу з лікарями інших спеціальностей, індукційне й
підтримуюче тривале лікування на тлі модифікації способу життя та
лікування супутніх хвороб, психологічну адаптацію, медико-соціальну
реабілітацію.
6. Шостий принцип – формування здорового способу життя. Реалізується
шляхом валеолого-медичної оцінки та корекції способу життя, формування
установки свідомості на здорове і тривале життя, організації раціонального
харчування та режиму життя.
7. Сьомий принцип – систематичне профілактичне оздоровлення населення,
насамперед дитячого, спрямоване на підвищення стану імунітету, фізичної
тренованості, загартованості та рівня біологічної надійності організму.
Третинна профілактика (попередження ускладнень хвороби)
1. Систематичний лікарський нагляд та функціонально-діагностичне
обстеження хронічно хворих осіб.
2. Інтенсивне протирецидивне лікування хронічно хворих осіб в
еконесприятливому регіоні. Цей принцип дозволяє запобігти
загостренню або прогресуванню хронічних хвороб.
3. Підвищення резистентності та рівня біологічної надійності організму
(своєчасне радикальне лікування тяжких хронічних хвороб, систематичне
оздоровчо-реабілітаційний нагляд, навчання осіб з хронічними хворобами
методам контролю над станом хронічного процесу та знання загострень
хронічних захворювань, впровадження адаптованого до стадії хронічної
хвороби способу життя.

3. Практичне завдання.

Робітниця поштового відділення за зміну розносить за своєю ділянкою листи,

газети та журнали. На це йде 2 години. Відстань перенесення вантажу масою 20
кг становить 4 км. Частота пульсу під час роботи становить 95 уд/хв. Решту
часу вона проводить за сортуванням кореспонденції у відділенні. Робота
проводиться у вимушеній позі стоячи.

Дайте оцінку кожному показнику у відповідності з Наказом № 248

«Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності
факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового
процесу». Визначте тяжкість фізичної праці робітника, назвіть групу тяжкості
праці.

1) Маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну – для

жінок більше 15 кг ( у задачі 20 кг), що відповідає шкідливому (важка) класу умов
праці – 3.2.
2) Перебування у вимушеній позі більше 25% часу зміни; перебування в позі
«стоячи» більше 80% часу зміни (у задачі листоноша розносить 2 години пошту,
а решту часу сортує листи у вимушній позі стоячи).
Можна зробити висновок, що дана робота належить до 3 класу шкідливі
умови праці, 2 ступінь (3.2); важка група робіт.