Кафедра медичної інформатики, медичної і біологічної фізики

Дисципліна «Фізико-астрономічний модуль»

Методична розробка для викладачів

до проведення заняття № 52

Тема: Рентгенівське випромінювання. Застосування рентгенівського

випромінювання в науці, техніці, медицині, на виробництві.

Актуальність теми: рентгенівське випромінювання має надзвичайно широке

практичне застосування в різних галузях науки і техніки, а також особливо в медичній
галузі. Знання природи рентгенівського випромінювання та його вплив на людину
необхідні майбутнім медикам при вивченні діагностичної та терапевтичної
апаратури.

Навчальні цілі заняття:

1. Знати:
- що таке рентгенівське випромінювання;
- історію відкриття рентгенівського випромінювання;
- механізм генерування рентгенівських променів;
- основні характеристики рентгенівського випромінювання;
- закономірності його взаємодії з речовиною;
- основні методи рентгенологічного дослідження в медицині.

2. Вміти:
- розв’язувати типові задачі, що описують рентгенівське випромінювання та
його взаємодію з речовиною;
- описати сфери застосування рентгенівського випромінювання.

Виховні цілі заняття: формування навичок культури поведінки, професійної

відповідальності, звички до систематичної розумової праці, старанності, акуратності;
виховання працелюбності, чесності та гордості за професію; виховання у студентів
загальнолюдських цінностей.

1
 Міждисциплінарна інтеграція
№
Дисципліни Знати
п/п
1 Забезпечуючі Дії над дробами;
- Алгебра знаходження коренів
квадратного рівняння.
Графіки ряду
математичних функцій.
- Геометрія Основні геометричні
фігури на площині та в
просторі, поняття кута,
перпендикуляра.
2 Забезпечувані Природу, характеристики
- Біологічна фізика та властивості
- Фізичні методи рентгенівського
аналізу та метрології випромінювання.
3 Внутрішньопредметна Діапазони шкали
інтеграція електромагнітних хвиль,
закономірності поглинання
і випромінювання квантів
атомами.
Вміти
Додавати, віднімати,
множити, ділити дроби з
різними знаменниками.
Будувати графіки функцій.
Описувати геометричні
фігури, знаходити їх
характеристики, будувати
кути, перпендикуляр.
Розв’язувати типові задачі, що
описують властивості та
взаємодію з речовиною
рентгенівського
випромінювання.
Розв’язувати типові задачі, що
властивості
електромагнітного
випромінювання та його
взаємодію з речовиною.

План і організаційна структура заняття

Навчальні Матеріали
№ Основні етапи заняття, Методи контролю і Час,
цілі в рівнях методичного
п/п їх функції та зміст навчання хв.
засвоєння забезпечення
1 Підготовчий етап:
1.Організаційні заходи 1
2.Постановка
навчальних цілей. 2
3. Контроль вихідного Другий Опитування Перелік
рівня знань. запитань для 12
опитування
2 Основний етап: Третій Подання нового Текст лекції
Вивчення нового матеріалу Мультимедійна 50
матеріалу презентація
3 Заключний етап: Третій Індивідуальний Перелік
1. Закріплення контроль практичних типових задач
вивченого матеріалу, навичок при Перелік
розв’язування розв’язуванні задач контрольних
тренувальних вправ Контроль рівня запитань 15
засвоєння вивченого
матеріалу з
використанням
контрольних запитань
2. Підведення підсумків,
оголошення оцінок. 5
3. Домашнє завдання,
інструкція до виконання 5
2
 МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ

Перелік запитань для опитування

1. Що таке спектральний аналіз?
2. Які види спектрів вам відомі?
3. Чим відрізняються лінійчасті, смугасті і суцільні спектри?
4. В чому переваги спектрального аналізу?
5. Опишіть сфери застосування спектрального аналізу.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Рентгенівське випромінювання, як вид електромагнітного випромінювання.
Рентгенівським випромінюванням називають електромагнітне іонізуюче
випромінювання з довжиною хвилі від 80 до 10-5 нм.
На шкалі електромагнітних хвиль, де чітко видно, що рентгенівське
випромінювання займає місце між ультрафіолетовим та -випромінюванням.
Довгохвильове рентгенівське випромінювання перекривається з короткохвильовим
ультрафіолетовим випромінюванням, короткохвильове – з довгохвильовим -
випромінюванням.
Рентгенівське випромінювання було відкрито 8 листопада 1895 року в
баварському місті Вюрцбурзі, в фізичній лабораторії місцевого університету,
професором Вільгельмом Конрадом Рентгеном. З його слів відомо, що працюючи з
катодною трубкою в темній кімнаті він помітив світіння від банки з кристалами солей
барію в той час, коли трубка була увімкнута і знаходилась а досить великій відстані
від банки. Після того як Рентген виключив живлення катодної трубки, свічення
припинялося. Розуміючи, що зіткнувся з новим явищем, Рентген почав уважно
досліджувати загадкові промені. Навпроти трубки він встановив екран і, щоб
визначити силу випромінювання, поміщав між ними різні предмети. Книга, дошка,
аркуші паперу – всі вони виявилися прозорими для променів. Рентген підставив під
промені коробку з набором гир. На екрані стали добре видно їхні тіні. Під пучок
променів випадково потрапила рука вченого. Рентген завмер на місці. Він побачив як
рухаються кістки його руки. Кісткова тканина подібно металу виявилася непроникна
для променів. .Оскільки природа даного явища Рентгену була невідома, він назвав це
випромінювання Х-промені.
23 січня 1896 р. Рентген виступив з доповіддю на засіданні наукового товариства
де повідомив про своє відкриття і тут же зробив рентгенівський знімок руки
головуючого на засіданні відомого на той час анатома Альберта фон Келлікера.
Даний знімок представлений у нас на слайді, однак існує версія, що це знімок руки
дружини Рентгена – фрау Берти. Це був один з перших в історії рентгенівський
знімків.
3
 В 1901р. Вільгельму Конраду Рентгену була присуджена перша Нобелівська
премія в галузі фізики. Частину грошової винагороди Рентген передав на потреби
Вюрцбургського університету.
Слід зазначити, що ще у 1881р. за 14 років до відкриття Рентгеном Х-променів,
видатний український фізик, електротехнік і винахідник Іван Павлович Пулюй (1845
- 1918) створив так звану лампу Пулюя, що фактично була першою рентгенівською
трубкою. На слайді ви можете побачити знімок руки доньки Івана Пулюя Наталії під,
який є одним з перших рентгенівських знімків. Івано Пулюй народився в с.
Гримайлів, Гусятинського району Тернопільської області. Доцент Віденського
університету. Професор Вищої технічної школи в Празі (нині Чеський технічний
університет), де ним була створена перша в Європі кафедра фізики та електротехніки.
Доктор Страсбурзького університету.

Рентгенівська трубка. Механізм генерування випромінювання.

Найбільш поширеним джерелом рентгенівського випромінювання є рентгенівська
трубка. Трубка виготовляється у вигляді скляної колби, з якої викачане повітря до
тиску 10-6 – 10-7 мм.рт.ст., двох електродів – анода (А) і катода (К). Катод у вигляді
спіралі розжарювання є джерелом електронів. Анод – стержень з теплопровідного
металу, на скошеному кінці якого міститься дзеркальце у вигляді пластинки,
виготовленої із металу з великим атомним номером Z, наприклад з вольфраму, міді.

Електричне живлення рентгенівської трубки забезпечується двома джерелами:

1) джерелом високої напруги (40-200кВ) для анодного кола;
2) джерелом низької напруги (6-8В) для розжарювання катода.
Дані джерела мають незалежне регулювання напруги.
Який же механізм генерування Х-променів?
Електрони, що в наслідок емісії вилітають з катода, прискорені електричним
полем між анодом і катодом, попадають на анод і гальмуються електростатичним
4
полем атомних ядер речовини дзеркальця анода. Такий гальмівний рух електронів
приводить до виникнення змінного магнітного поля в оточуючому середовищі і, як
наслідок, гальмівного електромагнітного випромінювання. Завдяки похилому зрізу
анода (під кутом 45º) максимальна енергія випромінювання Х припадає на напрям
переважно перпендикулярний до осі трубки.
Із загального числа електронів, які попадають на анод, лише 2% при гальмуванні
випромінюють. Решта електронів, взаємодіючи з іонами металу анода, передають їм
свою енергію, в результаті чого анод трубки сильно нагрівається. Для зменшення
нагрівання аноди рентгенівських трубок виготовляють масивними і використовують
спеціальні заходи для його охолодження, наприклад водою чи маслом. В окремих
випадках під час роботи трубки анод, виготовлений у вигляді диску, обертається і тим
самим запобігається його перегрів.

Спектри і характеристики рентгенівського випромінювання.

При гальмуванні електронів лише частина їх енергії йде на створення фотона
рентгенівського випромінювання, інша ж частина йде на нагрів анода. Відношення
між цими частинами енергії носить випадковий характер, тому при гальмуванні
великого числа електронів виникає неперервний спектр гальмівного рентгенівського
випромінювання (тобто випромінюються кванти рентгенівського випромінювання з
різноманітними довжинами хвиль), який залежить від анодної напруги ( -
cпектральна густина енергії випромінювання).
U 2  U1

U2

U1

m2 m1

k2 k1 
Якщо енергія прискореного в полі між катодом і анодом електрона повністю
перейде в енергію гальмівного випромінювання, то буде мати місце рівність:
c
eU = h max = h .
min
Отже, найкоротша довжина хвилі випромінювання визначається із умови
рівності:

5
 hc
 min = ,
eU
де h = 6 ,63  10 −34 Дж  с – стала Планка;
с = 3  10 8 м / с – швидкість поширення електромагнітних хвиль у вакуумі;
е = 1,6  10 −19 Кл – заряд електрона.
Дану формулу можна перетворити в більш зручний для практичних обчислень
 −10
вигляд. Якщо U виразити в кіловольтах (кВ), а min – в ангстремах ( 1 A = 10 м ) то
12,3
min = .
U
Найбільш характерною для випромінювання є довжина хвилі m , на яку
припадає максимум енергії випромінювання.
3 18,6
m = min =
2 U
Слід зазначити, що короткохвильове рентгенівське випромінювання має більшу
проникну здатність, ніж довгохвильове і називається жорстким, а довгохвильове –
м’яким. Отже, збільшуючи анодну напругу на рентгенівській трубці, змінюють
спектральний склад випромінювання і збільшують його жорсткість.
Потік енергії гальмівного випромінювання обчислюють за формулою:
Ф = kU 2 IZ
де U i I – напруга і сила струму в рентгенівській трубці;
Z – порядковий номер атома речовини, з якої виготовлене дзеркальце анода:
k = 10-9 В-1 – коефіцієнт пропорційності.
Збільшуючи анодну напругу на рентгенівській трубці, можна помітити на фоні
суцільного спектру гальмівного випромінювання появу лінійчатого спектру, який
відповідає характеристичному рентгенівському випромінюванню.



Характеристичне випромінювання виникає внаслідок того, що прискорені
електрони проникають в глибину електронних оболонок атома і вибивають електрони
із нижніх (близьких до атомного ядра) електронних шарів. На вільні місця переходять

6
електрони з верхніх електронних оболонок, випромінюючи при цьому фотони
характеристичного випромінювання.

Взаємодія рентгенівського випромінювання з речовиною.

Переходимо до наступного питання нашої лекції – взаємодія рентгенівського
випромінювання з речовиною. При взаємодії рентгенівського випромінювання з
речовиною спостерігається: 1) когерентне розсіювання, 2) некогерентне розсіювання
(комптон-ефект) і 3) фотоефект. Результат взаємодії залежить від співвідношення
енергії фотона і енергії іонізації.
При h  Ai спостерігається когерентне розсіювання. Воно характерне для
довгохвильового рентгенівського випромінювання і відбувається без змін довжини
(або частоти) хвилі.

Когерентне розсіювання не викликає біологічної дії , оскільки енергія атому при

взаємодії з фотоном рентгенівського випромінювання не змінюється.
При h  Ai спостерігається фотоефект. При поглинанні енергії фотона атом
іонізується. Електрон, що відривається від атома, може мати досить велику кінетичну
енергію і викликати вторинну іонізацію:
mV 2
= h − Ai
2
Фотоефект характерний для квантів з відносно невеликою енергією (до 0,1 –
1 МеВ).

При h  Ai відбувається комптон-ефект. При взаємодії такого кванта з

атомом речовини електрон відривається від атома і утворюється новий квант з
меншою частотою (більшою довжиною), який поширюється в іншому напрямі.
За законом збереження енергії:
h = h  + Ai + Ek
Комптон-ефект відбувається в речовині паралельно і незалежно з фотоефектом.
Співвідношення інтенсивностей даних променів залежить від природи речовини і
енергії фотонів випромінювання.
7
Закон поглинання рентгенівського випромінювання.
В результаті взаємодії з речовиною інтенсивність випромінювання зменшується
порівняно з початковою. Відповідно до закону Бугера інтенсивність випромінювання
на глибині d від поверхні речовини визначається співвідношенням:
І = І 0 е − d
де  - лінійний коефіцієнт послаблення випромінювання (зменшення
інтенсивності). Він залежить від природи речовини (головним чином густини  і
атомного номера Z) і від довжини хвилі випромінювання.
На практиці частіше користуються масовим коефіцієнтом зменшення
інтенсивності, який дорівнює відношенню лінійного коефіцієнта послаблення до
густини речовини:

m = .

Величина масового коефіцієнта не залежить від густини речовини.
Для діагностики використовують фотони з енергією порядку 60-120 кеВ. При
даній енергії масовий коефіцієнт послаблення в основному визначається
фотоефектом і його значення прямо пропорційне третій степені довжини хвилі і
третій степені порядкового номера атома речовини:
m = k3 Z 3 ,
де k – коефіцієнт пропорційності.
Рентгенівські апарати.
Суттєва різниця в поглинанні рентгенівського випромінювання різними
тканинами дає можливість за допомогою рентгенівських апаратів у тіньовій проекції
бачити зображення внутрішніх органів і тканин людини.
До складу сучасних рентгенівських апаратів входять: 1) одна або декілька
рентгенівських трубок; 2) блок живлення; 3) пристрій для перетворення
рентгенівського випромінювання, яке пройшло через об’єкт дослідження, в видиме
зображення, сприйнятливе для спостереження, аналізу або фіксації (люмінесцентний
екран, рентгенівська касета з плівкою, теле-відеоконтроль, фото-кінокамери); 4)
штативні пристрої для орієнтації і переміщення випромінювача, об’єкта дослідження
і приймача випромінювання; 5) система захисту від випромінювання; 6) система
управління.
8
Використання рентгенівського випромінювання в медицині.
В медицині використовується рентгенівське випромінювання з довжиною хвилі
10-0,006 нм.
До загальних методів рентгенодіагностики в медицині відносять:
1. рентгенографію, при якій зображення фіксується на фотоплівці;
2. рентгеноскопію, при якій зображення розглядають на
рентгенолюмінесціюючому екрані.
Ортопантомограма – панорамний рентгенівський
знімок зубів, верхньої та нижньої щелепи.
Якщо досліджуваний орган і оточуючі тканини
наближено однаково послаблюють рентгенівське
випромінювання, то в таких випадках використовують
спеціальні контрастні речовини. Так, при дослідженні
шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок, бронхів,
судин, природна контрастність яких недостатня, використовують рентгеноконтрастні
речовини, які нешкідливі або мало шкідливі для організму і поглинають
випромінювання значно сильніше (так звані рентгенопозитивні речовини). До таких
речовин відносять сульфат барію і йодисті органічні сполуки.
Одним з прикладів такого дослідження
є ангіографія. Ангіографія – це
рентгенологічне дослідження
кровоносних судин після введення
розчинів рентгеноконтрастних речовин.
Флюорографія – метод
рентгенологічного дослідження, що
полягає в одержанні фотознімка рентгенівського зображення з флюоресцентного
екрана.
Конструкція сучасних рентгенофлюорографів дає можливість медперсоналу
працювати без додаткових ширм і фартухів.
Існує два варіанти флюорографії: крупнокадрова 70х70 мм (чи 100х100 мм) і
мілкокадрова (32х32 мм).
В даний час плівкова флюорографія поступово поступається цифровій. Цифрові
методи дозволяють: 1) спростити роботу з зображенням (зображення може бути
виведене на екран монітора або роздруковане, може бути передане по локальній
мережі відразу декільком лікарям тощо), 2) зменшити променеве навантаження на
пацієнта; 3) зменшити витрати на додаткові матеріали (плівку, проявник для плівки).
Одним з найсучасніших методів діагностики є рентгенівська комп’ютерна
томографія, яка дозволяє здійснити пошаровий запис структури досліджуваного
об’єкту.
9
 Метод ґрунтується на комп’ютерній
обробці тіньових проекцій об’єкту зроблених
за короткий час під різними кутами по
відношенню до нього.
За розробку комп’ютерної рентгенівської
томографії британцю Годфрі Хаунсфілду і
американцю Алану Маклеоду Кормаку в
1979 році була присуджена Нобелівська премія
в галузі фізіології і медицини.
Даний метод дозволяє прослідкувати за деталями структури меншими від 2 мм і з
різницею в поглинанні до 0,1%. Метод дозволяє розрізнити сіру і білу речовину мозку
і фіксувати малі пухлинні новоутворення.
Рентгенотерапія – це метод променевої терапії за допомогою рентгенівського
випромінювання. Рентгенотерапія використовується в основному в онкології для
пригнічення росту і локалізації онкологічних новоутворень.

ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Виконання тренувальних вправ
1. Під якою напругою працює рентгенівська трубка, якщо самі «жорсткі» промені в
рентгенівському спектрі цієї трубки мають частоту 1019 Гц?
2. Для визначення мінімальної довжини хвилі в рентгенівському спектрі користуються
12,3
формулою 𝜆𝑚𝑖𝑛 = (де λmin – мінімальна довжина хвилі, нм; U – напруга на трубці,
𝑈
кВ). Вивести цю формулу. Яка мінімальна довжина хвилі рентгенівського
випромінювання, якщо анодна напруга трубки 60 кВ?
3. Рентгенівська трубка, яка працює під напругою 50 кВ при силі струму 2 мА,
випромінює 5∙1013 фотонів за секунду. Вважаючи, що середня довжина хвилі
випромінювання дорівнює 0,1 нм, знайти ККД трубки, тобто визначити, скільки
процентів складає потужність рентгенівського випромінювання від потужності
струму, який споживається.

Контрольні запитання
1. Яке випромінювання називають рентгенівським?
2. Опишіть будову рентгенівської трубки.
3. Чим відрізняються суцільний спектр гальмівного рентгенівського випромінювання
від характеристичного?
4. Які ефекти можуть відбуватися внаслідок взаємодії рентгенівського випромінювання
з речовиною?
5. Запишіть закон поглинання рентгенівського випромінювання.
6. Як використовується рентгенівське випромінювання в медицині?
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
✓ Коршак Є.В. Фізика: 11 кл. – §68, с.213-215.
✓ Повідомлення «Застосування рентгенівського випромінювання».

10
 ЛІТЕРАТУРА:
Основна:
1. Фізика (рівень стандарту, за навчальною програмою авторського колективу під
керівництвом Ляшенка О.І.): підручник для 10 класу закладів загальної
середньої освіти / В.Д. Сиротюк. – Київ: Генеза, 2018. – 256 с.: іл.
2. Фізика (рівень стандарту, за навчальною програмою авторського колективу під
керівництвом Ляшенка О.І.): підручник для 10 класу закладів загальної
середньої освіти / Головко М.В., Мельник Ю.С., Непорожня Л.В., Сіпій В.В. –
Київ: Педагогічна думка, 2018. – 256 с.
3. Фізика (рівень стандарту, за навчальною програмою авторського колективу під
керівництвом Ляшенка О.І.): підручник для 10 класу закладів загальної
середньої освіти / Т.М. Засєкіна, Д.О. Засєкін. – К.: УОВЦ «Оріон», 2018 –
208с.: іл.
4. Фізика (рівень стандарту, за навчальною програмою авторського колективу під
керівництвом Локтєва В.М.): підруч. для 10 кл. закл. загал. серед. освіти / [В.Г.
Бар’яхтар, С.О. Довгий, Ф.Я. Божинова, О.О. Кірюхіна]; за ред. В.Г. Бар’яхтара,
С.О. Довгого. — Харків: Вид-во «Ранок», 2018. – 272 с.: іл.

Додаткова:
1. Фізика і астрономія (профільний півень): підручник для 10 класу закладів
загальної середньої освіти / Т.М. Засєкіна, Д.О. Засєкін. – К.: УОВЦ «Оріон»,
2018 – 304 с.: іл.
2. Коршак Є. В. Фізика: 11 кл.: підруч. для загальноосвіт. навч. закл.: рівень
стандарту / Є. В. Коршак, О. І. Ляшенко, В. Ф. Савченко. – К.: Генеза, 2011. –
256 с.:іл.
3. Кирик Л.А. Усі уроки фізики, 11 клас. Академічний рівень. – Х.: Вид. група
«Основа», 2011. – 448 с.
4. Римкевич А.П. Збірник задач з фізики для 9-11 класів середньої школи. –
Х.: Олант, 2005. – 244 с.: мал.

Інформаційні ресурси:
1. http://shkola.ua/book/view/103
2. http://physic.com.ua/
3. http://pidruchnyk.com.ua
4. http://naurok.com.ua

11